А. Ф. Волобуєв, докт юрид наук, доц. Національний університет внутрішніх справ Проблеми застосування ст. 209 Кк україни при розслідуванні економічних злочинів icon

А. Ф. Волобуєв, докт юрид наук, доц. Національний університет внутрішніх справ Проблеми застосування ст. 209 Кк україни при розслідуванні економічних злочинів




Скачати 92.39 Kb.
НазваА. Ф. Волобуєв, докт юрид наук, доц. Національний університет внутрішніх справ Проблеми застосування ст. 209 Кк україни при розслідуванні економічних злочинів
Дата26.08.2012
Розмір92.39 Kb.
ТипДокументи



А.Ф. Волобуєв, докт. юрид. наук, доц.


Національний університет внутрішніх справ


Проблеми застосування ст.209 КК України

при розслідуванні економічних злочинів


Розглядаються проблемні питання застосування ст.209 Кримінального кодексу України при розслідуванні економічних злочинів, зокрема, з використанням прикладів із слідчої практики аналізується сутність легалізації майна, здобутого злочинним шляхом, його суб’єкт, способи вчинення, характерні сліди - джерела доказів. Сформульовані пропозиції щодо удосконалення законодавства України по боротьбі з названим видом злочину та рекомендації щодо їх розслідування.


Як показує аналіз практики розслідування економічних злочинів, слідчі нерідко стикаються з труднощами застосування ст.209 КК України при виявленні передбачених нею ознак. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом, відіграє важливу роль у технологіях організованої економічної злочинності. Тому для ефективної боротьби з цим кримінальним явищем останнім часом створено низку державних контролюючих і спеціальних підрозділів, а також порушено кілька сотень кримінальних справ, по яких провадиться досудове слідство.

Узагальнення наявного практичного досвіду виявлення і розслідування фактів легалізації злочинно отриманого майна показує, що труднощі пов’язані, насамперед, із розумінням сутності цього злочину, його суб’єкта, способів вчинення і слідів-джерел доказів. Нерідко під цим злочином працівники правоохоронних органів розуміють будь-яке використання особою злочинно одержаних нею коштів на особисті потреби (внесення плати за комунальні послуги, придбання побутових речей тощо). У національному ж законодавстві відсутні чіткі положення з цього приводу, що не забезпечує умов для притягнення до відповідальності осіб, причетних до “відмивання” величезних сум злочинних доходів.

На наш погляд, важливо звернути увагу, що відповідно до ратифікованої Україною Страсбурзької конвенції 1990 р., суспільна небезпечність цього явища убачається, насамперед, у створенні ним сприятливих умов для тяжких корисливих злочинів, що вчинюються організованими злочинними групами. Його суттєвість полягає у тому, що злочинці отримують небезкорисливу “допомогу” від представників певних державних і суспільних інституцій (банків, підприємств, правоохоронних органів) щодо маскування злочинного походження майна. Це ріднить легалізацію майна з добре відомим у кримінальному праві заздалегідь не обіцяним приховуванням злочину (ст.396 КК України). Тобто, мова йде про визнання суспільно небезпечною певної поведінки осіб “навколо” злочинця з його зовнішнього оточення. Таким чином, суб’єктом легалізації злочинно отриманих коштів повинен визнаватися не той, хто вчинив предикатний злочин (для його покарання достатньо санкції відповідної статті), а ті особи, які допомагали приховати викрадені кошти, свідомо порушуючи встановлені правила проведення фінансових та інших операцій з майном.

Боротьба з легалізацією “брудних” коштів – це усунення сприятливих економічних умов існування організованої злочинності. Саме організовані злочинні угрупування прагнуть вкласти злочинні кошти у високоприбуткові легальні підприємства, маючи на меті поступово поставити під свій контроль цілі галузі чи види підприємницької діяльності, засоби масової інформації, політичні інститути, органи влади. На нашу думку, власне у зв’язку з організованою злочинністю і посиленням її впливу полягає головна небезпека такого явища, яке визначається зазначеним поняттям. Боротьба з легалізацією злочинно отриманого майна має на меті, перш за все, позбавлення економічного сенсу організованої злочинності – неможливості відкритого і безперешкодного використання такого майна. Для цього повинно бути створене виважене законодавство і чітко визначене коло осіб, які несуть відповідальність за його порушення.

Дії з легалізації злочинно отриманих коштів набули в Україні такого поширення, що можна констатувати появу нових видів “підприємницької” діяльності. Зокрема, таким є надання послуг по “відмиванню” коштів через так називані “конвертаційні центри”. Конвертаційний центр являє собою своєрідну протиправну фінансову систему, яка включає в себе кілька елементів: а) обмінні пункти валют; б) комерційні банки; в) мережу фіктивних підприємств (зареєстрованих, як правило, на підставних осіб). Такі офіційно зареєстровані комерційні структури, об’єднані єдиним замислом, здійснюють тіньові фінансово-господарські операції за певною злочинною технологією. Зокрема, вони надають платні “послуги” керівникам підприємств різноманітних форм власності по ухиленню від сплати податків, незаконному зняттю з рахунків готівкової гривні, конвертації гривні у ВКВ із наступним перерахуванням останньої на рахунки в закордонних банках.

Слід зазначити, що предметом легалізації можуть бути не тільки грошові кошти (у готівковій чи безготівковій формі) але й матеріальні цінності, одержані злочинним шляхом. Наприклад, в Україні набув поширення кримінальний бізнес, що базується на легалізації контрабандного товару, до якої залучаються співробітники контролюючих і правоохоронних органів. Симптоматичною є кримінальна справа, порушена відносно діяльності кількох приватних фірм на території Волинської області, які на протязі 2002 р. займалися оформленням фіктивних документів на контрабандні автомобілі престижних зарубіжних марок. Автомобілі перетинали кордон України без сплати митного збору – акцизу і податку на додану вартість. На них не без прямої участі співробітників митниці, ДАІ, податкової міліції оформлялися фіктивні документи, вони проходили відповідну реєстрацію і продавалися громадянам. У такий спосіб було реалізовано понад 1300 автомобілів, при цьому бюджет недоотримав близько 4 млн. доларів США. По кримінальній справі заарештовано кілька співробітників правоохоронних органів1.

Аналіз практики розслідування злочинів, передбачених ст.209 КК України свідчить, що під час досудового слідства виникає низка труднощів, які роблять проблематичним надходження таких кримінальних справ до суду. Опитування слідчих свідчить про те, що при розслідуванні ухилень від сплати податків і повернення виручки в іноземній валюті, шахрайств та інших економічних злочинів постійно виявляються ознаки легалізації майна, здобутого злочинним шляхом. Але далеко не завжди вдається зібрати достатньо доказів для притягнення винних до кримінальної відповідальності. Це пов’язано з наступними факторами, які мають законодавчий характер:

- ознаки складу злочину, передбаченого ст.209 КК України, встановлюються у діях осіб, які не мають ніякого відношення до предикатного злочину по заволодінню майном (працівники банків, підприємств, органів державного управління);

- редакція ст.209 КК України містить формулу “вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом...”, що довести стосовно вищеназваних осіб практично неможливо, якщо вони самі не визнають цього;

- редакція ст.205 КК України (“Фіктивне підприємництво”) містить формулу “створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності...”, що довести також практично неможливо, оскільки фіктивні підприємства засновуються одними особами (як правило, це підставні особи), а використовують їх для легалізації злочинно отриманих коштів інші;

- банками не виконуються вимоги щодо запобіганню легалізації грошей, набутих злочинним шляхом, які передбачені ст.63, 64 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, оскільки будь-яка відповідальність за це не встановлена – вони не тільки не повідомляють правоохоронні органи про сумнівні операції своїх клієнтів але й не надають відповідної інформації на запити правоохоронних органів, навіть в рамках проведення досудового слідства, без чого неможливо оперативно відстежувати рух грошових коштів, що перекладаються злочинцями з одного банківського рахунку на інший.

Наведені положення можна проілюструвати наступним прикладом з слідчої практики. При розслідуванні кримінальної справи по обвинуваченню директора ПП “Унімакс” Л., який навмисно ухилився від сплати 439 тис. грн. податку на додану вартість (ПДВ), було виявлено, що у жовтні 2001 р. ПП “Унімакс” перерахувало приватному підприємцю М. 97 тис. грн. як передплату за надання юридичних послуг. Через декілька днів ці кошти були отримані М. з банківського рахунку готівкою, як доход від підприємницької діяльності. При проведенні перевірки цього факту було встановлено, що М. є студентом 3-го курсу стаціонарного відділення одного з юридичних вузів, тобто не є спеціалістом у будь-якій галузі права. Допитаний як свідок М. не зміг дати обґрунтовані пояснення про отримання ним такої великої суми грошових коштів, що були перераховані ПП “Унімакс” за юридичні послуги (були відсутні акти виконаних робіт, економічне обґрунтування вартості послуг та інші документи, які б пояснювали законність переказу вказаної суми грошей).

М. також відмовився пояснити, як саме були використані отримані ним грошові кошти, посилаючись на те, що він є платником єдиного податку і не зобов’язаний вести облік своїх доходів та видатків. В своїх поясненнях директор ПП “Унімакс” Л. також не вказав мотивів, з яких він заплатив таку значну суму грошей студенту-юристу за надання юридичних послуг, зауваживши, що вартість цих послуг визначена за домовленістю і його цілком задовольняє.

Враховуючи, що фактично юридичні послуги для ПП “Унімакс” надавались згідно договору на юридичне обслуговування фірмою “Лексус”, якій щомісяця перераховувалося за це по 1850 грн., перерахування 97 тис. грн. приватному підприємцю М. за юридичні послуги викликає сумнів в економічній доцільності цієї операції.

Незважаючи на прийняті заходи під час досудового слідства у кримінальній справі не вдалося зібрати достатньо доказів про наявність в діях Л. і М. ознак складу злочину, передбаченого ст.209 КК України, і матеріали були виділені та направлені для проведення додаткової перевірки в Управління по боротьбі із приховуванням доходів від оподаткування і відмиванням прибутків, отриманих незаконним шляхом.

Наведений приклад, на наш погляд, висвітлює ряд суттєвих проблем, що в теперішній час існують стосовно розслідування кримінальних справ про легалізацію (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. Їх можна сформулювати наступним чином:

- складнощі має доказування тієї обставини, що перерахована сума (97 тис. грн.), була саме з тих коштів, які були одержані директором ПП “Унімакс” Ш. в результаті ухилення від сплати податку.

- згідно чинного законодавства запідозрена особа не повинна доводити законність одержання нею сумнівних грошових коштів або іншого майна. Доказування зворотного – необґрунтованості надходження коштів на рахунок запідозреної особи покладається на сторону обвинувачення. Запідозрена особа при цьому може вигадувати будь-які неіснуючі підстави отримання своїх доходів, посилаючись на факти, які неможливо достовірно перевірити.

- банк не виконав вимоги ст.64 Закону України “Про банки і банківську діяльність” щодо ідентифікації особи і повідомлення у правоохоронні органи про сумнівність операції надходження на банківський рахунок юридичної фірми 97 тис. грн.

Таким чином, правоохоронні органи сьогодні позбавлені можливості ефективно розслідувати злочини, передбачені ст.209 КК України, перш за все, із-за суттєвих прогалин і протиріч у чинному законодавстві. Наявною є необхідність наданню вітчизняному законодавству щодо протидії легалізації злочинних доходів системного характеру.

Ґрунтуючись на наведених положеннях, можна зробити наступні висновки, спрямовані на визначення шляхів подолання існуючих проблем у розслідуванні легалізації майна одержаного злочинним шляхом.

1. В диспозиції однієї статті кримінального кодексу (ст.209 КК України) неможливо повністю розкрити таке складне явище, яким є легалізація злочинних доходів. Вона повинна мати бланкетний характер із посиланням на спеціальний закон.

2. Спеціальний закон щодо протидії легалізації злочинних доходів повинен бути системного характеру і визначати:

- поняття легалізації злочинних доходів;

- категорії злочинів, скоєння яких пов’язане з отриманням таких доходів і необхідністю їх легалізації (предикатних злочинів);

- осіб, які є суб’єктами легалізації “брудних” коштів;

- обов’язки банківських, фінансових та інших установ щодо фіксації, зберігання та надання компетентним органам інформації про проведення сумнівних операцій з чітким визначенням їх переліку;

- права правоохоронних органів щодо отримання необхідної інформації.

3. Закон повинен передбачати юридичну відповідальність осіб, причетних до легалізації, за трьома напрямками: а) кримінально-правовим, б) адміністративно-правовим, в) цивільно-правовим.

4. Кримінальна відповідальність повинна бути встановлена як за конкретні дії щодо легалізації злочинно одержаного майна, так і за найбільш небезпечні порушення правил, що встановлені з метою боротьби з легалізацією.

5. Адміністративна відповідальність повинна бути встановлена тільки за порушення певних правил, що встановлені з метою боротьби з легалізацією.

6. Цивільно-правова (матеріальна) відповідальність повинна бути встановлена щодо юридичних осіб (банків, підприємств), які використовувались злочинцями в механізмі легалізації “брудних” коштів.

7. В законі передбачити положення про те, що у випадку добровільної передачі особою у власність держави майна, одержаного злочинним шляхом, ця особа звільняється від кримінальної відповідальності за дії з його легалізації.

Наведені міркування звичайно не вичерпують всієї проблематики боротьби з таким складним соціальним явищем як легалізація злочинно отриманого майна. Але наведені положення можуть бути корисними у створенні виваженого законодавства і його ефективному застосуванні при розслідуванні економічних злочинів.


Опублікована: Право і безпека. – 2003. – Т.2. - №1. – С. 67 - 70

1 Див.: Чечелюк П. Граница – «золотая жила» оргпреступности // Зеркало недели. -№ 38(413). -5 октября 2002 г.


Схожі:

А. Ф. Волобуєв, докт юрид наук, доц. Національний університет внутрішніх справ Проблеми застосування ст. 209 Кк україни при розслідуванні економічних злочинів iconОсика І. М. (ад’юнкт Університету внутрішніх справ) Досвід поліції Великобританії в розслідуванні економічних злочинів, пов’язаних з підробкою та використанням підроблених документів Вступ
Ння як в наукових дослідженнях, так І в практичній діяльності правоохоронних органів України. На наш погляд, представляють інтерес...
А. Ф. Волобуєв, докт юрид наук, доц. Національний університет внутрішніх справ Проблеми застосування ст. 209 Кк україни при розслідуванні економічних злочинів iconСумського державного педагогічного університету
Корнус А. О., канд геогр наук., доц. (відповідальний секретар); Нешатаєв Б. М., докт геогр наук, проф.; Злобін Ю. А., докт біол наук,...
А. Ф. Волобуєв, докт юрид наук, доц. Національний університет внутрішніх справ Проблеми застосування ст. 209 Кк україни при розслідуванні економічних злочинів iconДержавний вищий навчальний заклад «донецький національний технічний університет» тохтамиш тетяна олександрівна
Львівський державний університет внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України (м. Львів)
А. Ф. Волобуєв, докт юрид наук, доц. Національний університет внутрішніх справ Проблеми застосування ст. 209 Кк україни при розслідуванні економічних злочинів iconДержавний вищий навчальний заклад «донецький національний технічний університет» тохтамиш тетяна олександрівна
Львівський державний університет внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України (м. Львів)
А. Ф. Волобуєв, докт юрид наук, доц. Національний університет внутрішніх справ Проблеми застосування ст. 209 Кк україни при розслідуванні економічних злочинів iconЛьвівський інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України Степан Сливка
...
А. Ф. Волобуєв, докт юрид наук, доц. Національний університет внутрішніх справ Проблеми застосування ст. 209 Кк україни при розслідуванні економічних злочинів iconАд’юнкт Університету внутрішніх справ
України. На наш погляд, представляють інтерес деякі тенденції в економічній злочинності Великобританії, досвід поліції цієї країни...
А. Ф. Волобуєв, докт юрид наук, доц. Національний університет внутрішніх справ Проблеми застосування ст. 209 Кк україни при розслідуванні економічних злочинів iconОсика І. М. (ад’юнкт Університету внутрішніх справ) Проблеми боротьби з підробкою та використанням підроблених пластикових карток та чеків у Великобританії
Ння як в наукових дослідженнях, так І в практичній діяльності правоохоронних органів України. На наш погляд, представляють інтерес...
А. Ф. Волобуєв, докт юрид наук, доц. Національний університет внутрішніх справ Проблеми застосування ст. 209 Кк україни при розслідуванні економічних злочинів iconУ сфері зовнішньоекономічної діяльності
Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України
А. Ф. Волобуєв, докт юрид наук, доц. Національний університет внутрішніх справ Проблеми застосування ст. 209 Кк україни при розслідуванні економічних злочинів iconНаціональний університет біоресурсів І природокористування україни факультет аграрного менеджменту
С. М. Кваша, кандидат економічних наук, доцент О. Ф. Лука (Національний аграрний університет); доктор економічних наук, професор...
А. Ф. Волобуєв, докт юрид наук, доц. Національний університет внутрішніх справ Проблеми застосування ст. 209 Кк україни при розслідуванні економічних злочинів iconДьомін Юрій Михайлович, Генеральна прокуратура України, заступник начальника Головного управління нагляду за додержанням закон
Робота виконана у Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи