Хндісе) І. М. Осика (ад’юнкт, Університет внутрішніх справ) icon

Хндісе) І. М. Осика (ад’юнкт, Університет внутрішніх справ)




Скачати 128.63 Kb.
НазваХндісе) І. М. Осика (ад’юнкт, Університет внутрішніх справ)
Дата26.08.2012
Розмір128.63 Kb.
ТипДокументи




М.Г Щербаковський. (канд.юрид.наук.,доцент,

Університет внутрішніх справ)

Л.П.Щербаковська (старший науковий співробітник, ХНДІСЕ)

І.М. Осика (ад’юнкт, Університет внутрішніх справ)


ВСТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНИХ СПОСОБІВ ТА ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ ПІДРОБКИ ПАПЕРОВИХ ДОКУМЕНТІВ


Сучасна судова практика розгляду кримінальних, цивільних та арбітражних справ у суді свідчить про різке зростання кількості правопорушень, що вчинюються з використанням підроблених докумнетів. Це явище можна пояснити такими об’єктивними чинниками:

а) кількісний та якісний зріст документообігу в господарській сфері, що обумовлено появою різноманітних форм власності, розвитком підприємництва, реформуванням банківської системи та інше;

б) відсутність єдиних стандартів щодо оформлення докумнетів, які використовуються господарюючими суб’єктами, а також існування прогалин у вимогах щодо оформлення документів суб’єктами господарювання (фірм, банків, акціонерних товариств та інше), які проявляються у спрощенні процедур укладання угод, оформлення попередньої сплати за виконання робіт, постачання товару тощо;

в) наявність недоліків в системі обліку та звітності фінансових та інших документів;

г) наявність прогалин та неповноти правового регулювання окремих напрямків діяльності суб’єктів господарювання;

д) поширення сучасної копіювально-розмножувальної та комп’ютерної техніки, створення нових програмних продуктів, які дозволяють удосконалювати способи матеріальної підробки документів.

Всі документи, які найбільш часто стають об’єктами підробки, за своїм призначенням можуть диференціюватися на такі види: договори та супутні їм документи (гарантійні листи, довіренності); документи бухгалтерського обліку (первинні та звітні); розрахункові документи; внутрішня облікова документація суб’єкта господарювання; документи, що посвідчують особу; паперові гроші та цінні папери, технічні паспорти на автомототранспорт та інше.

При розгляді цивільних справ у суді в якості доказів фігурують такі підроблені документи, як: розписки, довірености, договори, заповіти та інше.

В арбитражному судочинстві при розгляді господарських справ, підробленими документами нерідко виступають векселі, розрахункові документи, сертифікати якості, звіти про обсяги виконаних робіт або понесених збитків, фінансово-бухгалтерські та інші документи.

При розгляді судами кримінальних справ речовими доказами є підроблені документи фактично всіх категорій та різновидностей, у тому числі й ті, що позначені вище.

Аналіз сучасної судово-слідчої практики показує, що знаряддям вчинення багатьох злочинів у сфері підприємництва є підроблені документи. Це обумовлено тим, що, по-перше, підприємницька діяльність пов’язана з обігом товарів, грошей, цінних паперів, рух та реєстрація яких тим або іншим чином відображається в документах, та, по-друге, контроль за діяльністю господарюючих суб’ектів з боку державних органів здійснюється також в документальній формі.

Найбільш розповсюдженими злочинами, при вчиненні яких використовуються документи з частковою або повною матеріальною підробкою, є шахрайство (ст. 83, 143 КК), виготовлення або збут підроблених грошей або цінних паперів (ст.79 КК), контробанда (ст.70 КК), підробка марок акцизного збору (ст. 153-1 КК) та ін. Разом з тим необхідно зазначити, що в механізмі вчинення таких злочинів як фіктивне підприємництво (ст. 148-4 КК), шахрайство з фінансовими ресурсами (ст.148-5 КК), ухилення від сплати податків (ст.148-2 КК), розкрадання шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем (ст.84 КК) значне розповсюдження набули інтелектуальнгий підлог та виготовлення повністю підробленого документа.

При вчиненні вказаних економічних злочинів підроблені документи використовуються для переконання партнера в наявності реально неіснуючого товару; створення у партнера (у банка) впевненності в своїй платоспроможності, наміру цільового використання кредиту або інших грошових дотацій; проведення господарських операцій та інших юридично значущих дій від імені підставних осіб; введення кредиторів або державних органів в оману щодо прав на пільги або здійснення певних видів діяльності; проведення безтоварних операцій з метою незаконної ковертації та легалізації незаконно отриманих грошових кошт; заниження та приховування об’єктів оподаткування; придання легальности джерелу надходження товаро-матеріальних цінностей; заниження чи завищення економічно важливих показників в первинних бухгалтерських документах та звітно-фінансовій документації та інше.

Першорядне значення для встановлення способу виготовлення сумнівних документів та встановлення їх справжності, відіграє техніко-криміналістична експертиза документів.

В цивільному та арбітражному судочинстві проведення судових експертиз документів допомагає суду найбільш повно та об’єктивно досліджувати обставини, на які посилаються сторони як на підстави для позовних вимог або їх заперечення.

Немаловажне значення судова експертиза відіграє при проведенні досудового розслідування злочинів, що вчинюються в сфері підприємництва, в тому числі організованими злочинними групами. Використання складного обладнення вимагає від виконавців певних знань та навичків, тому в організованій групі між її членами існує розподіл обов’язків по пошуку, придбанню необхідних технічних засобів, виготовленню підроблених докумнетів, їх використанню (збуту). Висновки експерта сприяють вирішенню багатьох завдань, які стоять перед органами слідства та дізнання. Вони є підставою для висунення слідчих та розшукових версий, прийняття рішення про тактику та послідовність проведення окремих слідчих дій, в окремих випадках допомагають звузити коло осіб, що перевіряються, а інколи й встановити особу злочинця.

Експертне дослідження підроблених документів спрямоване на вирішення таких загальних завдань [1]:

  1. діагностичних: встановлення обставин виготовлення документу або його фрагментів, встановлення наявності змін в документі та обставин їх виникнення виявлення первинного змісту документу, який було змінено;

  2. класифікаційних: встановлення належності технічних засобів, пристроїв, матеріалів до певних класифікаційних груп;

  3. ідентифікаційні: ототожнення технічних засобів, пристроїв, матеріалів.

Судово-експертне дослідження документів при розгляді кримінальних справ спрямоване на встановлення об’єктивної сторони злочинів, обставин, які входять до предмету доказування. Встановлений за допомогою спеціальних знань експерта спосіб виготовлення документу або його фрагментів в ході подальшого доказування інтерпретується органом дізнання, слідчим, судом на основі правових знань як спосіб матеріальної підробки документу.

В криміналістичній літературі при розгляді підроблених документів автори заправило лише перераховують способи матеріальної підробки документів [2]. Навіть “Словник основних термінів судово-технічної експертизи документів” не розкриває поняття способу підробки документів [3]. Разом з цим, визначення способу підробки документів, яке відіграє значну роль в області криміналістичного документознавства, не визначено.

На наш погляд, необхідно дати визначення та розкрити зміст способу підробки документів, що доповнить та поширить тезаурус експрета, який спеціалізується у технічному дослідженні документів. Традиційно ми розглядаємо два основних різновиди матеріальної підробки документів - часткову та повну. Відмітимо, що способи, та, відповідно, ознаки часткової підробки документів (наприклад, відбитки печаток та штампів) нерідко співпадають зі способами та ознаками повної підробки документів (наприклад, бланки).

Під способом підробки документів слід розуміти об’єктивно та суб’єктивно обумовлену сукупність технічних засобів та прийомів їх використання з метою часткової зміни справжнього документа або створення повністю підробленого документа. Технічні засоби можливо розділити на групи, які містять: 1) апаратуру (копіювально-розмножувальні апарати, комп’ютерна техніка, фотографічне обладнення та інше); 2) інструменти (пишучі прилади та інше); 3) пристосування (саморобні кліше та інше); 4) матеріали (папір, тонери, чорнила та інше). Під прийомами слід розуміти різноманітного роду дії, операції з технічними засобами, які використовуються в різноманітних поєднаннях та послідовності з документами, які підроблюються. До об’єктивних факторів, які сприяють формуванню нових способів матеріальної підробки документів, відносяться розвиток сучасних засобів розмножувальної, копіювальної, комп’ютерної техніки; прогалини в правилах оформлення документів суб’єктами господарювання тощо. Суб’єктивні фактори , які обумовлюють той або інший спосіб підробки документів, визначаються здатністю, наявністю професійних знань та практичних навиків у осіб, які здійснюють підробку, орудувати технічними засобами.

Способи підробки документів за ступенем використання технічних засобів можна класифікувати на два види: одноступінчасті та багатоступінчасті (комбіновані).

Одноступінчасті способи характеризуються тим, що при підробленні документа використовуєтья лише один тип, вид технічного обладнення. Комбінованим способам притаманне поєднання різних технічних засобів. Вкажемо типові способи підробки, в яких використорвуються сучасні технічні засоби, а також загальні ознаки обладнення, які відображаються в документах.

Одноступінчасті способи підробки містять:

1. Виготовлення електронного варіанта документів з використанням відповідного комп’ютерно-програмного забезпечення з подальшим розпечатуванням на друкуючих пристроях (прінтерах). Об’єктами підробки стають в основному бланки, рідше - реквізити документів (наприклад, відбитки печаток, штампів).

В текстах, надрукованих на знакосинтезуючих матрічних прінтерах через барвну стрічку, відображаються такі загальні ознаки: штрихи утворені окремими крапками (розташовані на деякій відстані або перекривають один одного); у кожній крапці є слід давління – крапковий рел’єф; діаметр крапок 0,30-0,45 мм, відстань по вертикалі між центрами крапок 0,35-0,45 мм; боки крапок, які утворюють знаки, чіткі, без ореолів навколо штрихів; барвникова речовина розташовується в штрихах, передаваючи структуру поверхні тканини стрічки (паралельні або перпендикулярні лінії), барвникова речовина штрихів не має блиску та не розчинюється у воді й частково розчинюється в органічних кислотах (через наявність підфарбувань).

В текстах, що надруковані на струйних прінтерах, відображаються такі ознаки: боки штрихів нерівні, спостерігаються розпливчастості, розтікання барвникових речовин впродовж волокон паперу; речовина або зафарбовує штрихи цілком, або розташовується у штрихах у вигляді окремих крапок діаметром 0,10-0,20 мм; барвникова речовина, як правило, розчиняється у воді; впродовж одного з боків кожного штриха є в наявності дрібні крапки, утворені внаслідок розбризгування чорнил (за направленням руху друкуючої головки прінтера); барвникова речовина в штрихах кольорового зображення складається з трьох основних кольорів: малинового, жовтого, синього; штрихи додаткових кольорів та чорного кольору складаються з крапок основних штрихів, які розташовані на одній і тій же ділянці.

Тексті, які зформовані на лазерних прінтерах, мают такі ознаки: зображення плоске; структура поверхні штриха – дрібнозерниста; барвникова речовина розташована на поверхні паперу щільним, зімкнутим шаром з дрібнодісперсних сплавлених частиць; барвникова речовина в штрихах кольорового зображення складається з шару дрібнозернистих сплавлених частиць трьох основних кольорів; шар барвникової речовини в штрихах має блиск, на лініях згину викрашується.

2. Виготовлення документів на копіювально-розмножувальних апаратах (далі КРА), які працють за принципами електрофотографії - ксерографічних апаратах. Цим способом виготавлюють копії підроблених документів, які потім видаються за орігінали. До цих же документів відносяться паперові гроші.

Про електорографічний спосіб підробки документів свідчать ті ж самі ознаки, які характерні для лазерних прінтерів.

Типовими комбінованими способами підробки документів є:

1. Первинне виготовлення документів та їх реквізитів комп’ютерними засобами, розпечатування документа з подальшим копіюванням на КРА або передачею засобами факсимільного зв’язку.

2. Зіставлення окремих фрагментів різноманітних документів (механічний монтаж) з подальшим копіюванням аплікації на КРА з метою отримання одного документу.

3. Сканування справжніх документів, подальше внесення змін в отримане електронне зображення за допомогою програмних засобів (електронний монтаж) та розпечатування на друкуючому пристрої.

4. Виконання технічної підробки підпису (на просвіт, передавлюваннням зі справжнього документа) та подальше копіювання на КРА.

У більшості випадків завершальною ступінню підробки документів, як це видно з віщевказаного, є копіювання документу, отриманого на проміжній стадії. Процедура копіювання спрямована на приховування ознак підробки та ускладнення її розпізнавання. Разом з тим, отримане зображення несе інтегративну сукупність ознак, які характеризують кожну стадію виготовлення підробленого документу окремо. Наприклад, при порівнянні документу, який виконано на лазерному прінтері та який має машинописний та рукописний текст, і того ж документу, який надруковано на лазерному прінтері з попереднім скануванням оригіналу, встановлено, що в копії, яку отримано після сканування, друковані літери нечіткі, боки штрихів нерівні, хвилясті, штрихи рукописного тексту – дискретні, тобто утворені лініями, а розриви знаходяться у тих місцях, на яких в оригіналі забарвлення було бліднішм або штрихи були тоншими.

Крім діагностичної задачі по встановленню способу виготовлення документу і класификаційного завдання по встановленню типу обладнення, що використовувалося, у деяких випадках можливо ідентифікувати технічний засіб. Так, у відношенні документів, які виготовлено на прінтерах, не викликає труднощів встановити тип друкуючого пристрою (матрічній, струйний, лазерний), однак, науково-розроблених методик ідентифікації конкретного друкуючого пристрою в теперішній час не існує.

Для вирішення задачі ототожнення, как відомо, необхідно встановити в слідах-відображенях стійкі ознаки об’єкту, що ототожнюється. В текстах, які виконано на знакосинтезуючих матрічних прінтерах, ідентифікаційними ознаками є інтенсивність фарбування різних крапок, відстань між крапками, наявність дефектів друкуючих голок та інш.[4]. Для прінтерів зі струйним способом друку доки ще не виявлено комплекс ознак, який дозволяє ототожнювати їх. Разом з тим, з ціллю обмеження кола прінтерів, що перевіряються, важливе значення мають результати порівняльного хімічного аналізу компонентного складу чорнил. Ця обставина обумовлена тим, що прінтери різних марок і моделей забезпечуються чорнилами певного складу. У текстових документах, які розпечатано на лазерних прінтерах, ідентифікаційними ознаками являються мікроструктура штрихів, наявність (відсутність) по бокам штрихів ореолів, тобто частиць тонеру, їх ступінь вираженості, відстань їх від границь штрихів. Оскільки друкуючою поверхнею в лазерних прінтерах є фоточутлива поверхня барабану (фоторецептори) з прилиплими на нього зарядженими частицями тонеру, а останні можуть знаходитися на пробільних дільницях, то індивідуалізуючими ознаками барабану є наявність та форма “чорнишів”, які розташовані на різних документах на одній і тій же відстані по вертикалі. Відстань між “чорнишами” відповідає довжині окружності барабану. Наявність декількох таких дефектів, які є в наявності на документах, та мають постійне взаєморозташування по горизонталі, свідчить про застосування одного і того ж лазерного прінтеру.

Ідентифікація КРА здійснюється також за дефектами зображення копій, які виникають при експлуатації обладнення у певний (ідентифікаційний) період часу [5]. Позначені дефекти є відображенням пошкоджень, забруднень, сторонніх включень на склі, на якому розташовується оригінал, кришці, яка притискує документ під час копіювання, повітряних бульбашок між шаром тонеру та папером оригіналу та інше.

Особливості формування документів, різнообразість їх властивостей, складність завдань, які виносяться на вирішення експертові обумовлюють комплексний характер дослідження документів, яке спрямоване на об’єктивізацію та підвищення ефективності данного роду експертиз.

Експертне дослідження підроблених документів з метою втановлення способу їх виготовлення та ідентифіікації обладнення містить вивчення реквізитів, матеріалів (паперу, барвникових речовин), технічних засобів. Обсяг та зміст спеціальних знань, які необхідні для проведення судово-технічної експертизи документів постійно розширюється [6]. При дослідженні документів, виготовлених сучасними технічними засобами, структура спеціальних знань, які використовуються експертом (експертами) містить традиційні криміналістичні знання з галузі криміналістичного документознавства, знання в області аналітичної хімії, комп’ютерної техніки, поліграфії та інше. Так, при ідентифікаційному дослідженні документів, які виготовлено на прінтерах, необхідно комплексно вивчати реквізити документів, склад барвникових речовин, паперу, програмні засоби формування зображення, які записані на твердому диску комп’ютеру, властивості прінтеру, що перевіряється тощо.

Таким чином, сьогодні існує достатня кількість експерементальних данних, які дозволяють встановлювати спосіб підробки документів, а при наданні обладнення, що перевіряється - ототожнювати його.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Мирский Д.Я., Сахарова Е.А. Возможности кодирования при создании информационно-поисковой системы применительно к решению задач судебно-технической экспертизы документов.// Процессуальные аспекты судебной экспертизы: Сб.научн.тр.ВНИИСЭ – М., 1986.- С.102-128.

  2. Салтевский М.В. Криминалистика в современном изложении юристов. – Харьков, 1996.- С.339-342.; Криминалистика: учебник (под ред. А.Г.Филиппова) – М., 1998. – С.145-155.

  3. Словарь основных терминов судебно-технической экспертизы документов. – М.,1985.

  4. Липовский В.В., Лутонина Г.Д., Мороз Т.И. и др. К вопросу о возможности идентификации матричных принтеров по изготовленным с их помощью документам.// Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы: Сб.научн.тр.ХНИИСЭ – Харьков, 1998. – С.96-98.

  5. Дьяченко О.Ф., Щербаковська Л.П. Можливості дифференціації копіювально-розмножувальних апаратів з кольоровим зображенням при криміналістичному дослідженню документів. // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы: Сб.научн.тр.ХНИИСЭ – Харьков, 1998. – С.101-103.

  6. Беляева Г.А., Калашников А.Н., Беляевский В.Л. О специальных знаниях в судебно-техническом исследовании документов.// Теория и практика использования специальных знаний при расследовании преступлений.: Сб научн.тр. – Волгоград, 1989. – С.51-57.


Опубліковано:

В сб. Зкспертное обеспечение правосудия на современном зтапе судебно-правовой ре-формьі. Симферополь, 2000. С. 108 - 112




Схожі:

Хндісе) І. М. Осика (ад’юнкт, Університет внутрішніх справ) iconОсика Ігор Миколайович
Осика Ігор Миколайович, викладач кафедри криміналістики Національного університету внутрішніх справ
Хндісе) І. М. Осика (ад’юнкт, Університет внутрішніх справ) iconОсика І. М. (ад’юнкт Університету внутрішніх справ) Проблеми боротьби з підробкою та використанням підроблених пластикових карток та чеків у Великобританії
Ння як в наукових дослідженнях, так І в практичній діяльності правоохоронних органів України. На наш погляд, представляють інтерес...
Хндісе) І. М. Осика (ад’юнкт, Університет внутрішніх справ) iconОсика І. М. (ад’юнкт Університету внутрішніх справ) Досвід поліції Великобританії в розслідуванні економічних злочинів, пов’язаних з підробкою та використанням підроблених документів Вступ
Ння як в наукових дослідженнях, так І в практичній діяльності правоохоронних органів України. На наш погляд, представляють інтерес...
Хндісе) І. М. Осика (ад’юнкт, Університет внутрішніх справ) iconДержавний вищий навчальний заклад «донецький національний технічний університет» тохтамиш тетяна олександрівна
Львівський державний університет внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України (м. Львів)
Хндісе) І. М. Осика (ад’юнкт, Університет внутрішніх справ) iconДержавний вищий навчальний заклад «донецький національний технічний університет» тохтамиш тетяна олександрівна
Львівський державний університет внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України (м. Львів)
Хндісе) І. М. Осика (ад’юнкт, Університет внутрішніх справ) iconАд’юнкт Університету внутрішніх справ
України. На наш погляд, представляють інтерес деякі тенденції в економічній злочинності Великобританії, досвід поліції цієї країни...
Хндісе) І. М. Осика (ад’юнкт, Університет внутрішніх справ) iconЗатверджую (начальник органу внутрішніх справ, який має право призначення на посади середнього та старшого начальницького складу)
Висновок військово-лікарської комісії про придатність кандидата на навчання до служби в органах внутрішніх справ та внутрішніх військах...
Хндісе) І. М. Осика (ад’юнкт, Університет внутрішніх справ) iconУ сфері зовнішньоекономічної діяльності
Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України
Хндісе) І. М. Осика (ад’юнкт, Університет внутрішніх справ) iconОдеський державний університет внутрішніх справ запрошує на навчання громадян, які бажають отримати повну вищу юридичну освіту
На навчання за державним замовленням приймаються особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ на базі вищої юридичної...
Хндісе) І. М. Осика (ад’юнкт, Університет внутрішніх справ) iconОдеський державний університет внутрішніх справ запрошує на навчання працівників міліції
На навчання за державним замовленням приймаються особи рядового та молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ, які...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи