«12 квітня День космонавтики» icon

«12 квітня День космонавтики»




Назва«12 квітня День космонавтики»
Сторінка1/4
Дата24.08.2012
Розмір0.71 Mb.
ТипДиплом
  1   2   3   4
1. /kosmos/dodatki.doc
2. /kosmos/list_kosmonavtika.doc
3. /kosmos/rekomendacii.doc
Завдання командам, учасницям космічного квк
Чернігівський обласний інститут післядиплом
«12 квітня День космонавтики»


Управління освіти і науки

Чернігівської обласної державної адміністрації

Чернігівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені К.Д.Ушинського


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ЄДИНОГО УРОКУ ПРИСВЯЧЕНОГО ВІДЗНАЧЕННЮ 50-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ ПОЛЬОТУ В КОСОМОС Ю.О.ГАГАРІНА


Чернігів – 2011

ЗМІСТ


ВСТУП …………………………………………………………..……………….… 3

І. УКРАЇНА – КОСМІЧНА ДЕРЖАВА ……………………………………….… 5

ІІ. ВІДВАЖНІ ДОСЛІДНИКИ КОСМІЧНОЇ ЕРИ ………………………...……. 9

ІІІ. ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН ЗАХОДІВ ЩОДО СВЯТКУВАННЯ

50-РІЧЧЯ ДНЯ КОСМОНАВТИКИ ……………………………………………. 18

ІV. ЗАХОДИ ЩОДО СВЯТКУВАННЯ ДНЯ КОСМОНАВТИКИ …………... 19

4.1. «Подорож незвіданими планетами» (гра для учнів 2-4 кл.) ……………… 19

4.2. «Подорож до планет різнокольорових Сонць» (гра для учнів 4-6 кл.) ….. 23

4.3. «Космічна подорож» (класна година для учнів 5-7 кл.) ………………….. 25

4.4. «Через терни до зірок» (КВК для учнів 8-9 кл.) …………………….…….. 30

4.5. Конкурс ерудитів (для учнів 9-11 кл.) ……………………………………... 38

4.5. «12 квітня – День космонавтики» (прес-конференція для учнів 10-11 кл.)…. 47

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ………………………………………………………… 52

ДОДАТКИ (1-5)


ВСТУП


50 років тому громадянин СРСР майор Юрій Олексійович Гагарін на космічному кораблі «Восток» вперше у світі здійснив орбітальний політ навколо Землі, відкривши епоху пілотованих космічних польотів. Він зробив один виток навколо земної кулі, який тривав 108 хвилин.

Ця подія сколихнула людство, сприяла прискоренню науково-технічного прогресу, зміцненню міжнародної співпраці в освоєні навколоземного простору.

Згідно з рішенням Міжнародної авіаційної федерації (ФАЇ) 12 квітня відзначається як «Всесвітній день авіації та космонавтики». В Україні згідно з Указом Президента України від 13 березня 1997 року №230/97 цей День має назву «День працівників ракетно-космічної галузі України» і його святкування проводиться щорічно 12 квітня.

Розвиток пілотованих польотів проходив поетапно з урахуванням досягнутих науково-технічних результатів і появи нових наукових, господарських і технічних завдань. Від перших пілотованих кораблів і орбітальних станцій до багатоцільових космічних пілотованих орбітальних комплексів - такий шлях, пройдений радянською пілотованої космонавтикою.

Яскраві успіхи космонавтики - закономірний результат самовідданої праці багатьох тисяч людей, десятків трудових колективів, які й дотепер роблять все від них залежне в ім’я прогресу космічної галузі.

Наші земляки внесли вагомий внесок у розвиток світової космонавтики. Золотими літерами вписані в її історію імена теоретиків космонавтики Миколи Кибальчича та Юрія Кондратюка, творців ракет і космічних кораблів Сергія Корольова, Валентина Глушка, Гліба Лозино-Лозинського, Володимира Челомея, Володимира Сергеєва, Михайла Янгеля. Багато вихідців з України освоювали космос в якості льотчиків-космонавтів. Десятки підприємств та інститутів Харкова, Дніпропетровська, Києва, Львова, інших міст України працювали у складі могутнього ракетно-космічного комплексу СРСР, що дало змогу реально впроваджувати високі космічні технології в народне господарство. 

Завдяки потужному науковому і виробничому потенціалу, накопиченому за десятиріччя, Україна після здобуття незалежності увійшла до когорти космічних держав. Незважаючи на економічну скруту, працівники української ракетно-космічної галузі створюють космічні кораблі й супутники, виготовляють різноманітні прилади та апарати для того, щоб мрія про освоєння позаземного простору стала реальністю.

Цьогорічний ювілей буде гідно відзначено на державному рівні, бо Україна зробила вагомий внесок у становлення та розвиток світової космонавтики.

На виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2010 р. №1759 «Про підготовку та відзначення 50-річчя від дня польоту в космос першої людини - Юрія Олексійовича Гагаріна», відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 07.02.2011 №1/9-78 «Про проведення заходів присвячених відзначенню 50-річчя польоту в космос Ю.О.Гагаріна» інформуємо про проведення 12 квітня 2011 року єдиного уроку з метою відзначення зазначеної історичної події.

Рекомендуємо провести в квітні 2011 року в загальноосвітніх навчальних закладах заходи, які спрямовані на популяризацію досягнень у галузі космонавтики, поширення астрономічних знань серед учнівської молоді, розвиток інтересу до технічної творчості.


І. УКРАЇНА – КОСМІЧНА ДЕРЖАВА

Наша держава була i лишається космiчною державою. Міжнародною авіаційною федерацією було визнано вагу України у світовій космічній діяльності і у 1990 році вона стала членом Комітету ООН з використання космічного простору в мирних цілях. Успiшний запуск ракети-носiя «3енiт» у ходi реалiзації проекту «Морський старт», ракет-носiїв «Днiпро», «Циклон», космiчних апаратiв «Сiч-1», «Океан» та інше – результат самовiдданої працi українських ракетобудiвельників. Держава пiклується про розвиток космiчної галузi, де реалiзуються передовi технологiї. У вищих навчальних закладах Києва, Днiпропетровська, Донецька, Житомира, Харкова, Одеси готують конструкторiв, iнженерiв, технологiв, математикiв, фiзикiв, радiофiзикiв у галузi ракетно-космiчної технiки.

Згiдно з Указом Президента України вiд 29 лютого 1992 року в Україні було створено нацiональне космiчне агентство (НКАУ). Пiсля проголошення Декларацiї про державний суверенiтет України та її рiшення дотримуватись статусу без’ядерної держави, знищення ядерної зброї й компонентiв її базування, було розпочато формування нової оборонної полiтики. Ця стратегiя включала в себе розробку Нацiональної космiчної програми в сферi створення й використання ракет-носіїв. Програма спиралась на науково-технiчну базу и наземну iнфраструктуру Украни, Росії, Казахстану. Також програма передбачала розвиток взаємовигiдного комерцiйного спiвробiтництва з iншими країнами, розгортання мiжнародного спiвробiтництва в ракетно-космiчнiй галузi з розвиненими країнами свiту з метою виходу на свiтовий ринок послуг, спiльну участь з ведучими фiрмами в комерцiйних мiжнародних контрактах.

У Нацiональну космiчну програму увiйшли проекти зi створення новокосмiчної технiки, розвитку космiчних технологiй, модернiзацї та створення нових ракет-носіїв, створення наземних комплексiв космiчної інфраструктури для пiдтримки iснуючих експериментальних i промислових баз.

3 1993 року Україна тiсно спiвпрацює з Росiєю з метою виконання спiльної програми з фундаментальних космiчних дослiджень iз використанням автоматичних космічних апаратів, що передбачають дослiдження Землi з космосу; фiзичних процесiв у навколоземному просторi; дослiдження в галузi космiчної бiології та фiзiології, астрономії; дослiдження планет i малих тiл Сонячної системи; випромiнювання Сонця. Це проекти «Океан», «Спектр», «Інтербол», «Марс-96», «Коронас» та iн.

З 1991 по 1997 рік українськими ракетами-носiями було здiйснено 44 запуска космiчних апаратiв, зокрема добре вiдомими «Зенiтом» і «Циклоном», виконано демонстрацiйний пуск ракети-носiя «Днiпро».

У 1996 роцi у Днiпропетровську вiдбулось урочисте вiдкриття нацiонального центру аерокосмiчної освiти молодi.

У 1993-1997 роках пiдприємства України виконали понад 100 мiжнародних контрактiв. Чудовим вираженням міжнародного співробітництва в освоєнні Всесвіту, пізнанні його таємниць став політ українського космонавта Леоніда Каденюка на борту американського корабля «Шаттл», який стартував 19 листопада 1997 року. Цей політ тривав 16 діб.

Наприкiнцi 1999 р. остаточно була сформована космiчна галузь України, збережена виробнича й наукова база підприємств, примножений досвiд у розробцi й виробництвi сучасних ракет-носіїв, космiчних апаратiв, двигунiв, систем керування, командних радiолiнiй, телеметрiї тощо. У сферу управлiння НКАУ входить понад 40 промислових пiдприємств, науково-дослiдних iнститутiв i конструкторських бюро рiзних форм власностi.

В Україні історично склалося п’ять великих космічних центрів. У Дніпропетровську на базі ракетобудівного комплексу ВО «Південмаш» та КБ «Південне» створено потужні ракетоносії різного класу, у тому числі визнані у світі «Циклон» і «Зеніт», та біля 400 супутників серії «Космос» і «Інтеркосмос». У Харкові на НВО «Хартрон» розробляють та випускають майже всі системи управління КА. Установи Національної академії наук України, міністерств та відомств, які знаходяться у Києві, спеціалізуються в галузі матеріалознавства, приладобудування, досліджень ближнього космосу тощо. На заході країни, у Львові та Ужгороді, знаходиться різноманітна інфраструктура, котра забезпечує космічні дослідження. І, нарешті, на півдні, в Євпаторії розташовано Національний центр керування і випробування космічних засобів (НЦКВКЗ), а в Одесі - інфраструктуру науково-прикладного космічного приладобудування.

За роки незалежностi здiйснено близько 100 пускiв ракетносїiв, за допомогою яких запущено близько 190 космiчних апаратiв на замовлення 10 країн свiту. Сьогоднi основу космiчного потенцiалу України складають космiчнi ракети-носії. Україна випускає й продає ракети-носії «Зенiт», «Циклон», «Днiпро» i забезпечує своєю продукцiєю 10% свiтового ринку пускових послуг. Ракета-носiй «Зенiт» за надiйнiстю, економiчнiстю, екологiчнiстю, маючи повнiстю автоматизовану систему пiдготовки запуску, залишається неперевершеною. Ракети-носiї «Днiпро» запускають з Байконура, виводячи англiйські, американські, французькі, iталiйські, арабські, малазiйські, німецькі, японські, бiлоруські, iзраiльські супутники.

Важливим залишається спiвробiтництво з Росiєю. Спiльними зусиллями фахiвцiв розроблено новiтнi «Мiкросупутники» масою 50 кг, академiями НАН i РАН сконструйовано телескоп Д1ФОС-Ф, який вперше дозволив фiксувати потужнiсть коливань яскравостi залежно вiд висоти в сонячнiй атмосферi.

Починаючи з 2000 року Україна плiдно працює в ракетнокосмiчнiй галузi. Разом iз сумiжними пiдприємствами в ДКБ «Пiвденне» створюється проект нацiонального телекомунiкацiйного супутника «Либiдь», ведуться роботи з проекту «Зенiт-Клiпер» спiльно з росiйським РКК «Енергiя».

Розробляється проект нових ракет-носiїв сiмейства «Маяк», якi повиннi прийти на змiну «Циклонам» i «Зенiтам», авiацiйно-космiчної системи на базi лiтакiв-носiїв «Мрiя» - «Свитязь» i «Орiль».

У 2007 роцi Україна здiйснила 5 пускiв ракетоносiїв:
Днiпро-3, Зенiт-ЗSL-1, Зенiт-2М-1 i посiдає 5 мiсце пiсля Росiї, США, Китаю та Францiї серед 8-ми космiчних держав.

Мiжнародне космiчне спiвробiтнiцтво України не обмежується Європою. Сьогоднi встановлюються дружнi стосунки з Сiрiйською, Арабською республiками щодо взаємодiї в космiчнiй галузi, зокрема у створеннi фотоелектростанцiй iз сонячним модулем, також розробляється система ДЗЗ (дистанцiйне зондування Землi).

У сiчнi 2008 року в Парижi Генеральний директор Нацiонального космiчного агентства України (НКАУ) Ю.С. Алексєєв i Генеральний директор Європейського космiчного агентства Ж.Ж. Дорден пiдписали угоду мiж урядом України та ЕКА про спiвробiтництво у використаннi космiчного простору в мирних цiлях. Найбiльш важливими в угодi названi:

* астрономiя та астрофiзика, дослiдження сонячної системи й сонячно-земна фiзика;

* монiторинг навколишнього середовища, метеорологiя, астрономiя й геодезiя, вiдвернення стихiйних лих;

* надання послуг i супутникова навiгацiя;

* космiчна бiологiя та медицина;

* обробка даних;

* розробка й використання наземного сегмента;

* ракети-носiї.

28 квiтня 2008 року розпочалась реалiзацiя проекту «Наземний старт».

У вересні 2008 року на засiданнi Верховної Ради України було прийнято Закон «Про затвердження Загальнодержавної цiльової науково-технiчної космiчної програми України на 2008—2012 роки». У новiй програмi всi науково-технiчнi проекти вiдповiдають рiвню Європейських i свiтових розробок. Основними завданнями програми є:

* пiдвищення ефективностi застосування космiчних технологiй;

* розвиток високих технологiй;

* налагодження якiсно нового мiжнародного спiвробiтництва;

* створення й ефективне використання космiчних засобiв для потреб вiйськових формувань i нацiональної безпеки.

Зараз Україна виходить на новий виток в освоєнні космосу. До 2012 року передбаченi щорiчнi п’ять запускiв конверсiйних ракет РС-20 за програмою «Днiпро» iз супутниками рiзного призначення Нiмеччини, Швецiї, Франції, Пiвденної Кореї та iнших країн.


ІІ. ВІДВАЖНІ ДОСЛІДНИКИ КОСМІЧНОЇ ЕРИ

Проблема освоєння косміч­ного простору набуває особли­вої актуальності в епоху глоба­лізації та швидкого використання невідтворюваних природних ресурсів. Космічні досліджен­ня відкривають нові можливо­сті й перспективи подолання енергетичної та екологічної кри­з, які є характерними для постіндустріального суспільства.

Визначальними подіями, шо сталися в другій половині XX ст. і на багато десятиліть визначи­ли напрями розвитку космонав­тики, стали запуск першого штучного супутника Землі (ШСЗ) у 1957 р., політ Ю.О.Гагаріна в космос у 1961 р., а також по­літ людини на Місяць у 1969 р. Кожна з цих подій є справді унікальною як в історичному, так і в науковому сенсі. Так, запуск першого ШСЗ під керівництвом С.П.Корольова в жовтні 1957 р. поклав відлік практичної кос­монавтики. Політ американських астронавтів у 1969 р. на Місяць підтвердив найоптимістичніші прогнози про можливість між­планетних подорожей та збагатив теорію і практику космонав­тики неоціненними знаннями. Проте саме політ першого у сві­ті космонавта Ю.О.Гагаріна став тією подією, яка відкрила людству дорогу в майбутнє.

До цієї події був тривалий і нелегкий шлях. Після вдалого запуску першого ШСЗ, який в принципі доводив можливість космічних польотів, нерозв'я­заними залишалися багато проб­лем: розробка пілотованих кос­мічних апаратів, вивчення впли­ву умов космічного польоту на функції людського організму, забезпечення безпечного повер­нення людини на Землю тощо.

Одним із напрямів підготов­ки до майбутнього пілотовано­го польоту було створення кос­модрому, з якого можна було б ефективно здійснювати запу­ски космічних апаратів. Пер­ший космодром у СРСР було обладнано після Великої Віт­чизняної війни. На ньому ви­пробовувалися ракети-носії для запуску космічних апаратів, ба­лістичних міжконтинентальних ракет, ракетно-зенітні комплек­си (одним із таких комплексів у травні 1960 р. над м. Свердловськ було збито американ­ський розвідувальний літак У-2, шо летів на висоті 20 км).

На початку 1950-х рр. ви­никла потреба в потужнішому космодромі, з якого можна бу­ло б запускати ракети-носії з пілотованими космічними апа­ратами. Тому в 1954 р. під ке­рівництвом військового буді­вельника, генерала, начальника Центрального управління спе­ціального будівництва Міні­стерства оборони СРСР М. Григоренка (народився в Старобільську на Луганщині, закінчив Харківський інженерний інсти­тут) розпочалося будівництво потужного космодрому — об'єк­та «НДІ-5», який отримав наз­ву «Байконур» (вона походить від казахського селища Бойконир, де будували другий, «ви­гаданий» космодром).

Вибір південного заходу Ка­захстану для будівництва кос­модрому був зумовлений ма­лою заселеністю району, а також досить близьким розташуван­ням до екватора, що давало можливість збільшити швид­кість запуску ракети зі старту на схід. На перших етапах бу­дівництва Байконура потрібно було виконати значні обсяги інженерно-будівельних робіт: прокласти близько 300 км за­лізничних та близько 400 км ав­томобільних доріг з твердим покриттям, пробурити 40-50 водних свердловин, побуду­вати 2 заводи залізобетонних конструкцій, один кисневий за­вод та аеродром з 2-3 бетон­ними злітно-посадковими сму­гами. Для виконання такого об­сягу будівельних робіт потрібно було задіяти близько 135-140 тис. працівників. До трав­ня 1957 р. усі основні роботи на космодромі були завершені. За півтора року був змонтова­ний стартовий комплекс «Май­данчик №2», який пізніше на­звали «Гагарінським стартом».

Байконур мав 9 стартових комплексів з 14 пусковими уста­новками, 344 технічних ком­плекси, 3 заправні станції для космічних апаратів, 2 аеродро­ми, найбільший у світі кисне­во-азотний завод. Байконур за­ймає площу 6717 км2. З космо­дрому виведено на орбіту майже 40 % усіх космічних апаратів Радянського Союзу. Сьогодні з Байконура стартують ракети-носії «Протон-К», «Зеніт-2», «Союз-У», «Союз-У2», «Молния-М», «Циклон-2», «Рокот».

У спорудженні та пуску по­тужного космодрому Байконур брали участь багато наших співвітчизників. 12 співробітників «НДІ-5» і сьогодні живуть у Києві. Зокрема, Д.Білоус, полковник у відставці, заслужений будівельник Байконура, началь­ник управління робіт зі споруд­ження стартових майданчиків; В.Артеньєв, заслужений буді­вельник Байконура, полковник у відставці; М.Жбанов, пол­ковник у відставці; Г.Шкляр, будівельник Байконура, канди­дат технічних наук, та ін. [6].

Для дослідження умов кос­мічного польоту та їх впливу на космонавтів визначальне значення мали запуски косміч­них апаратів з тваринами на борту. Саме вони прокладали дорогу в космос людині. До за­пуску першого ШСЗ у 1957 р. близько 20 собачок піднімали­ся на висоту до 450 км. Ці за­пуски показали, що в умовах невагомості, де собачки пере­бували до 360-450 с, повні­стю зберігаються основні фі­зіологічні функції організму. У 1956 р. на ракеті Р-5А, ко­рисна маса якої становить 1300 кг, на висоту 512 км під­нявся контейнер з гермокабіною, в якій були собачки.

Собачок для польотів на ра­кетах готували за спеціальною програмою, яка в Інституті авіа­ційної медицини відповідала повному циклу підготовки кос­монавтів до повноцінного по­льоту в космос. Після першого вдалого запуску ШСЗ 4 жовт­ня 1957 р. перед ОКБ-1, очо­люваним С.П.Корольовим, поставили завдання запустити другий ШСЗ до сорокової річ­ниці Жовтневої революції.

Цей проект був незвичай­ним, оскільки за три тижні без ескізного й технічного проекту­вання, за приблизними розра­хунками був створений спеці­альний апарат з гермокабіною, яка мала систему життєзабез­печення і терморегуляції, була обладнана радіозв'язком та си­стемою телеметрії. Від початку робіт над проектом до виготовлення апарата минуло 2 тижні. 26 жовтня 1957 р. в Інституті авіаційної медицини з 10 пре­тендентів на політ у гермокабіні відібрали 4 собачки: Альбіну, Лайку та Муху, а також пе­сика Атома, який не витримав тренувань. З трьох собачок, шо залишилися, Держкомісія ві­дібрала Лайку, яка була пер­шою серед претендентів за ос­новними показниками. Через технічні неполадки Лайка пе­ребувала в гермокабіні ракети, готової до старту, майже 3 до­би. З листопада 1957 р. ракету ПС-2 вдалося запустити. Пла­нувалося, що Лайка перебува­тиме на орбіті 7 діб при 20-добовому запасі систем життєза­безпечення і повернеться в гермокабіні з орбіти на Землю. На 7-кілометровій висоті мали спрацювати парашути. Проте система відділення супутника від центрального блока не спра­цювала, що викликало порушен­ня теплового режиму. Відсут­ність теплового захисту кабіни зумовила високу температуру. Відмовила й система телемет­рії. Собачка зробила 4-5 вит­ків навколо Землі протягом 8-9 год. Вона не витримала знач­ного підвищення температури. Політ Лайки дав можливість встановити часовий період адап­тації живого організму в неваго­мості, що дало змогу виробити параметри для відбору космо­навтів для першого пілотова­ного космічного польоту, зок­рема Ю.О.Гагаріна [4].

Наступним кроком стала під­готовка до польоту з космонав­том на борту космічного літаль­ного апарата. Початковий відбір кандидатів до загону космонав­тів було розпочато в жовтні 1959 р. Із 3461 претендента ві­дібрали 347 осіб віком до 35 ро­ків. До подальшого відбору до­пустили 206 пілотів. Із 29 вій­ськових пілотів, які повністю пройшли обстеження, у 1960 р. відібрали 20 для зарахування до загону космонавтів. Наприкінці 1959 р. створюється спе­ціальний Центр із підготовки космонавтів. Формування Цент­ру завершилося в березні 1960 р. Першими слухачами-космонавтами були: Іван Анікєєв, Ва­лерій Биковський, Борис Волинов, Юрій Гагарін, Віктор Горбатко, Володимир Комаров, Олексій Леонов, Григорій Нелюбов, Андріян Ніколаєв, Павло Попович, Герман Тітов, Георгій Шонін, Євгеній Хрунов. Саме вони становили основу першого загону космонавтів. Незабаром до загону увійшли Дмитро Заїкін, Валентин Філатьєв, Павло Бєляєв, Вален­тин Бондаренко, Валентин Варламов, Марс Рафіков, Анато­лій Карташов. Офіційною датою створення загону космонавтів вважається 7 березня 1960 р.

17-18 січня 1961 р. перші шість слухачів — капітани В.Би­ковський, А.Ніколаєв, П.По­пович, старші лейтенанти Ю.Га­гарін, Г.Нелюбов, Г.Тітов ус­пішно склали випускні іспити на готовність до космічного по­льоту і були призначені на по­сади космонавтів для польоту на кораблі «Восток». 29 берез­ня була підтримана пропозиція С.П.Корольова про запуск кос­мічного корабля «Восток» з лю­диною на борту, а 4 квітня 1961 р. були підписані посвідчення пілотів-космонавтів Ю.Гагаріну, Г.Тітову та Г.Нелюбову. 6 квіт­ня 1961 року президент Акаде­мії наук СРСР В. М.Келдиш та Генеральний конструктор С.П.Корольов підписали зав­дання на політ першому кос­монавту. 10 квітня 1961 р. Дер­жавна комісія під керівництвом К.Руднєва прийняла рішення про політ 12 квітня 1961 р. кос­мічного корабля «Восток» та про затвердження першим кос­монавтом Ю. О.Гагаріна, а його дублером — Г.С.Тітова.

Історичний запуск першого у світі пілотованого корабля «Восток-1», яким керував ма­йор Ю.О.Гагарін, відбувся12 квітня 1961 р. о 9 годині 07 хвилин за московським часом.

Початок 1960-х рр. відзна­чався пожвавленням досліджень у напрямі пілотованих косміч­них польотів загалом у світі. Так, 5 травня 1961 р. відбули­ся випробування космічного корабля «Меркурій». Амери­канський пілот капітан 3-го рангу Алан Шепард піднявся над Землею на висоту 186 км. Хоча він і не досяг навколо­земної орбіти, але згідно з аме­риканськими правилами, які встановлювали висоту 80 км, отримав звання астронавта.

У грудні 1961 р. у СРСР при­йнято рішення про підготовку до польоту космонавтів-жінок. У січні 1962 р. з 58 претенден­ток відібрали 23 кандидати, яких направили на проходжен­ня комісії. Весною 1962 р. бу­ло сформовано групу з 5 слухачів-жінок. До неї увійшли: Тетяна Кузнєцова, Ірина Со­ловйова, Валентина Терешкова, Жанна Йоркіна, Валенти­на Пономарьова. Підготовка жінок до космічного польоту була завершена в травні 1963 р. В. В. Терешкову призначили командиром космічного кораб­ля «Восток-6», а її дублерами — І.Б.Соловйову та В.Л.Пономарьову. Перший політ жінки-космонавта В.Терешкової був здійснений на «Восток-6» з 16 по 19 червня 1963 р. [5].

У 1960 р. розпочалося тестування на при­датність до космічного польо­ту жінки-пілота компанії Аего 28-річної Джеральдін Кобб. Після закінчення випро­бувань Дж. Кобб визнали придатною до космічних польотів відповідно до критеріїв NАSА. У 1961 р. було запрошено ще 25 кандидатів для тестування. До вересня 1961 р. 12 жінок бу­ли готові до кінцевих тестувань. Проте NАSА повідомило, що не потребує їх послуг. Офіцій­но це мотивувалося відсутністю жіночих скафандрів та додат­кового тренувального обладнан­ня для астронавток. У 1962 р. відбулися слухання в Комітеті з космосу та астронавтики Па­лати представників Конгре­су США, на яких виступала Дж.Кобб з пропозицією реалі­зувати програму космічних по­льотів жінок. Проте вона не мала підтримки. Навіть політ у 1963 р. В.Терешкової не змінив ситу­ації. Перша американська жінка-астронавт стартувала в 1983 р. Це була Саллі Райд.

Першою жінкою-пілотом шатлу* стала підполковник ВПС Айлін Кол-лінз. Вона в червні 1999 р. бу­ла командиром «Колумбії» [3].

Майже за 40 років роботи радянського, а потім російсько­го загону космонавтів у ньому працювало і було підготовлено 123 вітчизняних та 69 інозем­них космонавтів, понад 300 екі­пажів (зокрема, 26 міжнарод­них), з яких

91 екіпаж виконав космічні польоти, підготовлено 30 космонавтів-учених (5 док­торів і 25 кандидатів наук). Де­сять космонавтів стали лауреа­тами Державних премій.

Простежуючи історію роз­витку космонавтики, зазначи­мо, що вітчизняний внесок у справу освоєння космосу не обмежився важливими здобут­ками теоретиків і конструкто­рів. Багато представників чис­ленного загону космонавтів є нашими земляками.

Серед останніх польотів за участю вітчизняних космонав­тів можна виділити космічний політ у складі екіпажу корабля «Колумбія» Л. Каденюка, який разом з американськими та япон­ськими астронавтами протягом 16 діб перебував на орбіті, про­водячи біологічні експеримен­ти [1].




Шатл (від англ. човник) – космічний снаряд для багаторазового використання.

До польоту на «Шатлі» крім Л. Каденюка готувалися ще троє українських космонав­тів: Я.Пустовой, В.Мійтарчан та Надія Адамчук. Після польоту Ю.О.Гагаріна виникло питання про відзна­чення космонавтів, які були справжніми героями. З 14 квіт­ня 1961 р., коли М.С.Хрущов вручив Ю.О.Гагаріну медаль «Золота Зірка» та орден Леніна, космонавтам за перший косміч­ний політ присвоювали найви­ще в СРСР звання — Герой Ра­дянського Союзу.

Причому на­городження відбувалося навіть у тих випадках, коли програма польоту не виконувалася пов­ністю. Пояснюється це тим, що на зорі космічної ери кожний політ був випробувальним і справді потребував великої мужності від космонавтів. Таке по­ложення було до 1988 р., після чого буоло прийнято рішення не присвою­вати звання «Героя» за перший космічний політ вдруге (напри­клад, Т.Аубакірова за перший космічний політ у 1991 р. на­городили орденом Жовтневої революції, оскільки він до по­льоту отримав звання Героя Ра­дянського Союзу). Після першо­го повторного польоту в космос у 1967 р. Володимира Комаро­ва його посмертно нагородили другою медаллю «Золота Зір­ка». Після цього за другий кос­мічний політ космонавту вру­чали «Золоту Зірку» без ордена Леніна. З 1973 р. за повторний космічний політ вручався й ор­ден Леніна. Першим космонав­том, який отримав за другий політ «Золоту Зірку» та орден Леніна, був наш співвітчизник Павло Попович, який здійснив політ на «Салюті-3» у 1974 р. За третій космічний політ на­городжували орденом Леніна. З 1989 по 1991 р. за другий по­літ нагороджували орденом Жов­тневої революції. З цього часу за кожний наступний політ на­городжували наступними за ста­тутом орденами. Після відміни у 1991 р. радянських нагород за космічні польоти космонавтів нагороджували орденом Друж­би народів [2].

З 1992 р. за космічні польо­ти на російських космічних ко­раблях стали присвоювати зван­ня Героя Російської Федерації із врученням медалі «Золота Зір­ка». Космонавти, які свій пер­ший політ здійснювали на аме­риканському шатлі, нагороджу­валися Подякою Президента Російської Федерації. Таку По­дяку отримав від Б. Єльцина і наш співвітчизник Ю. Маленченко. Однією з високих наго­род космонавтам було спору­дження бронзового бюста ге­роя. Перший було встановлено в 1961 р. — це бронзовий бюст Ю.О.Гагаріна в Москві, потім В.Терешкової (також у Москві). У 1967 р. після випробуваль­ного польоту, в результаті яко­го загинув Володимир Комаров, було споруджено бронзо­вий бюст космонавта-героя. З космонавтів, наших співвітчиз­ників, першим бронзовий бюст було споруджено Георгію Бе­реговому на Полтавщині (пер­шу «Золоту Зірку» він отримав у 1944 р. на фронті, а другу — за космічний політ у 1968 р.). Згодом вийшов Указ про вста­новлення бронзового бюста дві­чі героям. Першим космонав­том, якому спорудили бронзо­вий бюст за новим положенням, став наш співвітчизник Павло Попович після того, як у 1974 р. за другий космічний політ він був вдруге нагороджений «Зо­лотою Зіркою» та орденом Ле­ніна. До кінця 1991 р. у космос злітали 72 громадянина Радян­ського Союзу. 35 із них — дві­чі Героям Радянського Союзу встановлено бронзові бюсти.

Українському космонавту Л.Каденюку після вдалого кос­мічного польоту присвоєно звання Героя України, а також військове звання генерал-ма­йора. У 1998 р. він нагородже­ний орденом Президента Ук­раїни «За мужність» І ступеня, а в 1999 р. — «Золотою Зіркою».
  1   2   3   4

Схожі:

«12 квітня День космонавтики» iconАграрної політики та продовольства україни миколаївський національний аграрний університет
Облік І аудит” зі спеціальності „Облік І аудит” серед аграрних внз (далі Олімпіада). Олімпіада відбудеться з 24 квітня по 26 квітня...
«12 квітня День космонавтики» iconПрограма 8 квітня день приїзду, проведення консультації (з 15-30, ауд. 2-0406)
Олімпіада за спеціальністю “Проектування взуття та галантерейних виробів” відбудеться 8-11 квітня 2013 року. Студентам будуть запропоновані...
«12 квітня День космонавтики» iconСвітлий день великдень
Ведучий: Мої любі! Навесні приходить до нас одне з найвелпчніших християнських свят — Великдень. Великодній день — святий день. У...
«12 квітня День космонавтики» iconCols=2 gutter=47> 8 листопада Міжнародный день квн 9 листопада
Всесвітній день привітань, Всесвітній день телебачення,Собор Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних
«12 квітня День космонавтики» iconЩо означає День Перемоги для молоді?
День Перемоги великий І значний день в житті кожного українця І мешканця снд. Це свято є особливим, тому що воно стосується кожного...
«12 квітня День космонавтики» iconІнформаційний лист
Маємо честь запросити Вас, випускників старших класів та батьків на День відкритих дверей Інституту філософської освіти І науки Національного...
«12 квітня День космонавтики» iconРозділ 3 Вступ до теорії дискретних випадкових процесів
Прикладами таких величин можуть бути: виторг даного продовольчого магазину за один день; індекс інфляції за грудень поточного року;...
«12 квітня День космонавтики» icon«День» підготував четвертий випуск глянцевого додатка «Маршрут №1» – «Світ чоловіків»
Топада – ідеальний день для того, щоб присвятити свою увагу коханому, подзвонити брату, зайти в гості до батька та зустрітися ввечері...
«12 квітня День космонавтики» iconОснови авіації і космонавтики
Системи керування. Класифікація, принцип дії та структура систем основного керування
«12 квітня День космонавтики» iconШ ановні абітурієнти! Запрошуємо Вас на «день гостинності»
Загально університетський «День гостинності» відбудеться 15 грудня в Палаці молоді та студентів
«12 квітня День космонавтики» icon80 років від дня народження Фелікса Давидовича Кривіна (1928), ро­сійського письменника День Росії
Йосипа Бадалича (1888—1985), хор­ватського літературознавця-славіста День працівників легкої промисловості
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи