Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon

Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності




НазваАктуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності
Сторінка1/31
Дата26.08.2012
Розмір4.79 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   31
1. /Актуальн_ проблеми сучаснох наки _ правоохороннох д_яльност_ 14.05.10.docАктуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності


МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Харківський національний університет внутрішніх справ


Актуальні проблеми

сучасної науки
і правоохоронної діяльності



Матеріали XVII науково-практичної конференції
курсантів та студентів



(Харків, 14 травня 2010 р.)


Харків 2010

УДК 34(477)

ББК 67.9(4УКР)

А 43


Друкується відповідно до розпорядження Харківського національного університету внутрішніх справ від 19.02.2010 № 26




А 43

Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної
діяльності : матеріали XVII наук.-практ. конф. курсантів та студентів (Харків, 14 трав. 2010 р.) / МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х. : ХНУВС, 2010. – 244 с.




У збірці знайшли відображення наукові розвідки курсантів та студентів Харківського національного університету внутрішніх справ та інших харківських ВНЗ з багатьох галузей правоохоронної та правозастосовчої діяльності. Основну частину робіт обговорено на підсумковій науково-практичній конференції.

Матеріали викладені в авторській редакції з незначними
коре
кторськими правками. Відповідальність за точність поданих фактів, цитат, цифр і прізвищ несуть автори та їх наукові керівники.





УДК 34(477)

ББК 67.9(4УКР)



©

Харківський національний університет внутрішніх справ, 2010

Секція 1

ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ІСТОРІЯ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ ТА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН. ІСТОРІЯ ДЕРЖАВНОСТІ УКРАЇНИ. ІСТОРІЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ
ТА СВІТОВОЇ КУЛЬТУРИ


Адаменко Альона Олександрівна, курсант групи ІГБ-09-2 ХНУВС

Науковий керівник: старший викладач кафедри теорії та історії держави і права ХНУВС, канд. юрид. наук Турута О. В.

КОЛІЗІЇ В ЗАКОНОДАВСТВІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

Відомо, що законодавство є високоорганізованою, цілісною системою, яка повинна мати такі інтегруючі ознаки, як гнучкість, гармонійність і несуперечність усіх її елементів. Водночас слід зазначити, що чинному законодавству, як і будь-якій іншій системі, властива певна неузгодженість. Наявність розбіжності або суперечності між реально або формально чинними нормами права, які закріплені в законодавстві та регулюють одні фактичні відносини у правознавстві називають колізією у законодавстві.

Сьогодні під терміном «законодавство» прийнято розуміти як закони, так і підзаконні нормативні акти, що ґрунтуються на них, а також відповідні акти СРСР та Української РСР, які не втратили силу, а також нормами ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів, які стали частиною її внутрішнього законодавства. Тому цілком зрозумілою стає природа колізій в законодавстві. Адже достатньо складно привести до єдиної системи і узгодженості нормативні акти, прийняті трьома різними суб’єктами правотворчості.

Для українського законодавства найбільш поширеними є темпоральні, ієрархічні та змістовні колізії.

Темпоральна (часова) колізія  це колізія, що виникає внаслідок видання в різний час з того самого питання принаймні двох норм права.

Ієрархічні (субординаційні) колізії виникають тоді, коли на врегулювання одних фактичних відносин претендують норми, що знаходяться на різних щаблях в ієрархічній (вертикальній) структурі законодавства і тому мають різну юридичну силу. Змістовні колізії. конфліктними відносинами між нормами, що виникають внаслідок часткового збігу обсягів їх регулювання, обумовленого специфікою суспільних відносин.

Специфіка цих колізій пов’язана з поділом норм права на загальні, спеціаль­ні та виняткові. Зменшення колізійності в законодавстві відбувається у декіль­кох напрямках: попередження колізій, подолання та усунення.

Шляхами попередження колізій в законодавстві є:

 формування чіткого, логічно обґрунтованого єдиного концептуальне праворозуміння у суб’єктів правотворчості та правозастосування, здатне забезпечити верховенство права і правового закону;

 вживання заходів щодо подолання правового нігілізму;


© Адаменко А. О., 2010
 суворе виконання правил законодавчої техніки у правотворчому процесі.

Способи подолання та усунення колізій:

 видання колізійних норм;

 тлумачення закону;

 правотворчість;

 діяльність судів щодо скасування нормативно-правових актів.

Таким чином, можна констатувати, що у сьогоднішніх умовах першорядного значення набуває питання про забезпечення відповідності всіх нормативно-правових актів Конституції України, а підзаконних актів  законам. Питання про співвідношення міжнародного й українського права та забезпечення їх гармонізації набувають сьогодні принципово важливого практичного значення для розвитку правової системи України.

Недосконалість, у тому числі й суперечливість законодавства, негативно позначається на роботі всіх гілок влади, значно ускладнює вирішення завдань, що стоять перед ними, суттєво знижує здатність законодавства ефективно регулювати суспільні відносини, послаблює режим законності, негативно впливає на рівень правопорядку в країні, заважає реалізації прав і свобод людини та громадя­нина. Тому цілком природним є прагнення держави створити систему засобів, здатних забезпечити попередження, подолання й усунення колізій у законодавстві.

*******

Бикова Євгенія Сергіївна, студент групи ПЗдср-07-3 ХНУВС

Науковий керівник: доцент кафедри теорії і історії права ННІ ПЕС ХНУВС,
канд. іст. наук, доцент Головко Б. Г.

НАДЗВИЧАЙНІ ЗАХОДИ ПОЛІЦІЇ БЕЗПЕКИ
В ПРАЦЯХ РОСІЙСЬКИХ ПОЛІЦІЇСТІВ XIX СТОЛІТТЯ


У нашому докладі вивчені праці В. Ф. Дерюжинського та І. Т. Тарасова в частині діяльності поліції з застосування надзвичайних заходів. В російському законодавстві передбачається два види надзвичайних заходів: перший вид – надзвичайні заходи, котрі можуть бути вжиті адміністрацією в силу звичайних повноважень, які даються їй звичайними законами; другий вид – виключні заходи у власному розумінні, вони мають тимчасовий характер і ухвалюються особливими законоположеннями.

Перший вид – в силу 1-ї статті Статуту благочиння та безпеки (вид. 1916 р.) губернатори, місцеві поліцейські установи і взагалі всі начальницькі міста та особи зобов’язані всіма залежними від них засобами приймати заходи до охорони суспільного спокою, порядку, благочиння, безпеки. До таких мір закон відносить: віддачу під нагляд поліції, заборону проживання у відомих місцевостях, а також висилання іноземців за кордон. Ці заходи в деяких випадках можуть бути прийняті без формального судочинства, тобто в адміністративному порядку. Для відновлення і охорони порядку, тиші та внутрішній безпеки, при нестачі поліцейських засобів, адміністрації дозволяється призвати війська.

Д
© Бикова Є. С., 2010
ругий вид – виключні заходи. Положення про посилену охорону, являє собою низьку ступінь, може бути оголошено, «коли суспільній спокій в який-небудь місцевості буде порушено злочинними посяганнями проти існуючого державного устрою, чи безпеки окремих осіб та їх майна, чи підготовкою таких, так що для охорони порядку при застосуванні діючих постійних законів виявиться недостатнім». Положення про надзвичайні заходи, як вища ступінь виключних заходів, може бути оголошено тоді, коли вказаними «посяганнями населення відомої місцевості буде скликано в тривозі, яка потягне за собою необхідність прийняття виключних заходів для невідкладності відновлення порушеного порядку (ст. 6 цього Положення)».

Виключні положення запроваджуються в дію через Височайше затверджене положення Ради Міністрів. При оголошенні виключних положень повинні бути достеменно визначені місцевості, на які поширюються їх дії. Термін дії положення посиленої охорони – один рік; положення надзвичайної охорони – шість місяців. Дія їх однаково може бути продовжена на нові строки, кожний раз в силу особливого положення Ради Міністрів.

Запровадження в дію того чи другого положення має загальну ознаку: стан посиленої охорони характеризується розширенням влади органів адміністрації.

Положення надзвичайної охорони, за винятком вказаних наслідків, дає ще більше розширення повноважень адміністративної влади. Генерал-губернаторам можуть бути присвоєні права головнокомандуючих армією в військовий час.

Одним з найбільш практикованих заходів, коли діють виключні положення, є висилка в адміністративному порядку осіб, у яку-небудь місцевість Європейської чи Азіатської Росії, з обов’язком не покидати свого місця на весь період вказаного строку.

Висновок: таким чином, адміністративні органи були наділені надмірними повноваженнями. Діяльність поліції була штучно обмежена регіонально, зачіпала більше коло осіб, ніж це було потрібно. Вона повинна була бути направлена на попередження правопорушень, а не боротьбу з їх наслідками.

*******

Власенко Наталія Олексіївна, студент групи ПЗдм-09-1 ХНУВС

Науковий керівник: доцент кафедри теорії і історії права ННІ ПЕС ХНУВС,
канд. іст. наук, доцент Головко Б. Г.

ЗЛОЧИНИ І ПОКАРАННЯ В МУСУЛЬМАНСЬКОМУ ПРАВІ

Особливу цінність мусульманського права ісламські дослідники вбачають, насамперед, в особливостях його походження. Якщо інші правові системи світу є наслідком людської діяльності, то мусульманське право – результат божественного одкровення. Характерною рисою мусульманського права було те, що воно подароване людям Аллахом через пророка Мухаммеда і ґрунтувалося на релігійних законах ісламу. Темою нашого дослідження стали норми мусульманського кримінального права.

Н
© Власенко Н. О., 2010
орми кримінального права забезпечують захист п’яти основних цінностей ісламу   релігії, життя, розуму та власності. Мусульманська правова доктрина виробила класифікацію злочинів. В основі більшості з них лежать два критерії: 1) рівень визначеності покарання; 2) характер інтересів і права, які порушуються цими злочинами. Найбільш поширеною є класифікація, за якою злочини поділяються на три групи: хадд, кісас і тазир.

До злочинів групи «хадд» відносяться найбільш найнебезпечніші, тому що вони посягають на «права Аллаха» (тобто на інтереси всієї общини). Таким визнається крадіжка, за яку Коран встановлює точно визначену міру покарання – відрубування руки, але його можна застосувати лише тоді коли злодій є людиною вільною (не рабом), повнолітньою і психічно здоровою. Для застосування цієї санкції має значення і місце, з якого було викрадене майно. Це мусить бути місце його постійного зберігання, куди злочинець не має вільного доступу. Крім того, викрадене майно повинно відповідати деяким вимогам. Його вартість має бути вищою за певну суму (в різних варіантах від 1/4 до 1 динара), бути «дозволеним» для мусульман і вільно продаватися на ринку. Перелюбство (позашлюбні статеві зносини) розглядається як злочин, що посягає на одну із цінностей, що охороняється ісламом (продовження роду) і одночасно становить загрозу основам моралі та інтересам сім’ї. Покаранням за цей злочин є побиття сотнею ударів. До відповідальності за неправдиве (несправедливе) звинувачення перелюбстві притягуються особи, які не можуть довести правдивість своїх звинувачень, а також свідки, показання яких були суперечливими, що ставило під сумнів їх достовірність. Покаранням за такі дії є побиття вісімдесятьма ударами. За вчинення розбою Коран встановлює комплекс жорстоких покарань: смерть, розп’яття, відрубування руки і ноги навхрест, вигнання. Крім цього, розбійникам гарантуються тяжкі муки і на тому світі. Суб’єктом покарання за розбій міг бути лише повнолітній чоловік – мусульманин, психічно здоровий, і тільки за умови, що потерпілий, який був власником і законним володарем викраденого майна, також мусульманин. Вживання спиртного розглядається як тяжкий злочин, тому що воно посягає на розум, який є однією з цінностей ісламу. Точна міра покарання за цей злочин визначається в Сунні та коментарях докторів ісламу і становить близько 80-ти ударів або смертну кару, якщо злочин вчинено вчетверте. Бунт (смута) розуміється як спроба усунення глави держави, непокора владі на всіх її рівнях та інша антидержавна діяльність, що посягає на основи мусульманського політичного ладу, підриває освячені шаріатом підвалини способу життя. За бунт Коран і Сунна встановлюють однозначну санкцію – смертну кару. Про те зазначається, що спочатку слід зробити спробу переконати бунтівників у необхідності підкорення владі. Зрада ісламу охоплює розуміється, як віровідступництво, язичество то богохульство. Зрада ісламу загрожує релігії – головній цінності, як охороняє іслам. Отже цей злочин становить найбільшу суспільну небезпеку, а тому за його скоєння передбачене одну міру покарання – смертну кару.

Наступна категорія –злочини, за скоєння яких призначається визначена санкція, що має назву «кісас» і означає заподіяння злочинцю шкоди, рівної наслідкам його діяння. Основними злочинами цієї категорії є вбивство і тілесні пошкодження необоротного характеру. Тому корені такого підходу чітко вбачається у принципі таліону.

Злочини групи «тазир» об’єднують діяння, які посягають на «право Аллаха» (інтересів всієї общини) або на приватні інтереси. Отже, «тазир» застосовується при скоєні злочинів, за які не передбачалось точно призначених санкцій «хадд» або «кісас».

Покарання у мусульманському праві класифікуються так: кісас, дійя, тазір, хабс, абад і да’ва.

*******

Власійчук Христина Мирославівна, курсант групи ІКМ-09-1 ХНУВС

Науковий керівник: доцент кафедри теорії та історії держави і права ХНУВС, канд. юрид. наук Слинько Д. В.

ПРОБЛЕМА ЗАКОНОТВОРЧОСТІ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

П
© Власійчук Х. М., 2010
роцес законотворчості  це складний соціальний процес, який сполучує в собі дії законів об’єктивної дійсності і суб’єктивну волю законодавця. Тільки прийняття об’єктивно обумовлених, що виражають суспільні потреби, законів, може служити основою ефективно законотворчості, основним показником якої є реальна дія закону. Законотворчість, як всяка творчість, припускає у законодавців не тільки загальну культуру, але й потребує від них спеціальних знань, визначених навиків здобуття мистецтвом формування і формулювання законодавчих актів. Ці знання у світовій юридичній теорії і практиці мають назву законодавча техніка, яка представляє собою визначену систему вимог при створюванні нормативно-правових правил, законів і підзаконних актів, їх систематизації. Законотворчість характеризується органічною єдністю трьох його основних компонентів: пізнання, діяльності і результату, які в своїх діалектичних взаємопереходах складають відносно закінчений цикл законотворчості, слідом за яким по висхідній лінії прямують в ті ж послідовності аналогічні цикли, утворюючі у своїй цілісності систему цього процесу. Насправді, для того, щоб в законах адекватно відображались витікаючі в суспільстві процеси, потрібно весь час виявляти, вивчати і вправно використовувати об’єктивні закономірності, спрямовуючі ці процеси. Саме тому передумовою створення закону є пізнання тих складних умов, факторів і обставин, тих розвиваючих суспільних відносин, правове регулювання яких диктується потребами соціального прогресу. Життєздатність законів забезпечується численністю компонентів, їх необхідно піддати глибокому аналізу, щоб визначити найбільш уразливі місця в процесі підготовки і реалізації законів. Слід виділити ряд проблем сучасної законотворчості. Необхідно змінити існуючу практику законотворчості на стадії підготовки проекту закону. Тут уявляється можливим розробка проекту групою вчених-спеціалістів, яка замінила б відомчий порядок підготовки законопроектів. Доцільно виносити важливі законопроекти на прилюдне обговорення, попередньо розробивши механізм підведення підсумків обговорення і їх врахування в законопроекті. Серйозною проблемою є недосконалість законів. Багато законів змінюються і доповнюються вже через декілька місяців або навіть тижнів після їх прийняття. Причина того, що відбувається – занижені вимоги до обговорюваних законо­проектів. В результаті виявляється безліч «дірок», які приходиться негайно «латати». Інший блок проблем, пов’язаний з питаннями якості самого закону з техніко-юридичної точки зору, які представляють адекватне відображення законодавцем нормативно-правових потреб, що можливо лише при додержанні принципу науковості законотворчого процесу. Основне завдання полягає в тому, щоб створити надійну організаційно-правову перепону немотивованим законодавчим актам. Тільки науково обґрунтовані стандарти законотворчості мають бути в основі законотворчості, і це слід закріпити законодавче. Дуже важливою є проблема понятійної визначеності законодавства. Для досягнення точ­ної юридичної мови велике значення має правильне використання правової термінології. Необхідно створити єдиний термінологічний словник законодавства. Друга проблема  це модельна збалансованість заборонених і дозвільних норм в нашому законодавстві, а також законів і законних нормативних актів. Необхідно законодавче визначити більш чітке коло питань загальноправового характеру, яке повинно регулюватись виключно на законодавчому рівні. Серед усіх проблем законотворчості найбільш гостро встає проблема виконання законів.

Багато законів, які створюються з величезним інтелектуальними, психологічними і фінансовими затратами не працюють, паралізуючи усю правову систему, усі три гілки влади  законодавчу, виконавчу, судову. Звичайно, перелічений перелік труднощів законотворчого процесу не є вичерпним. Необхідне глибоке наукове дослідження цих питань, розробка на цій основі практичних заходів по вдосконаленню законотворчого процесу.

*******

Гринь Наталія Сергіївна, студент групи ПЗдм-09-1 ХНУВС

Науковий керівник: доцент кафедри теорії і історії права ННІ ПЕС ХНУВС,
канд. іст. наук, доцент Головко Б. Г.

ШЛЮБ І СІМ’Я ЗА МУСУЛЬМАНСЬКИМ ПРАВОМ

Ніяке людське суспільство не може гармонійно розвиватися, просуваючись до більш високого рівня, якщо в ньому принижена роль жінки і не збалансоване співвідношення двох взаємодоповнюючих початків  чоловічого і жіночого, адже положення жінок немов лакмусовий папірець виявляє дійсний ступінь цивілізованості тієї чи іншої соціальної чи релігійної спільності, а також безпомилково відбиває ступінь прихильності її членів принципам гуманізму, рівності і милосердя.

Мусульманин зобов’язаний женитися саме на правовірній дівчині і лише при відсутності придатних мусульманських наречених йому дозволяється шлюб з чи християнкою чи іудейкою, при тій умові, що згодом він зробить усе можливе для того, щоб залучити її серце до Ісламу. У той же самий час мусульманину заборонено женитися на атеїстках (не вірить в Бога), послідовницях деяких вчень (бахаітів і ахмаді, нусайритів), крім того мусульманам категорично заборонено брати в дружини повій .Жінка продається чоловікові за визначену суму грошей або за відповідну кількість речей, але Коран наказує, щоб чоловік у свою чергу виплачував дружині визначену винагороду. Розмір цієї нагороди
(«садак», з тюркської – «калим») визначався залежно від соціального стану нареченого і нареченої, але не повинен бути менше 0,25 динара (один золотий рубель).

Іслам поклав на батьків усю повноту відповідальності за передачу дітям правил і зразків життєвого благополуччя, за правильне використання ними природної здатності робити потомство, вони повинні направити життєву силу, що б’є через край, молодих, у благодатне і спокійне русло законного шлюбу, і тому Шаріатом передбачено влаштування батьками ранніх шлюбів для тих, хто для цього досить дозрів.

П
© Гринь Н. С., 2010
рийнявши рішення про розлучення, мусульманин говорить своїй дружині: «Інті талік», що значить «Ти розлучена» і з цього моменту в жінки починається особливий період  «ідда» (біля чотирьох з половиною місяців), під час якого подружжя вже не вступає в інтимну близькість, але жінка поки що залишається в будинку чоловіка. Це необхідно для встановлення можливого батьківства і після закінчення зазначеного часу, якщо рішення про розлучення як і раніше залишається в силі, а відносини продовжують загострюватися, чоловік ще раз говорить їй те ж саме. Якщо ж, на щастя, положення справ за цей період змінилося в кращу сторону і правовірні бажають зберегти свій шлюб, то вони можуть відновити свої подружні відносини без яких-небудь особливих церемоній. Однак якщо, на жаль, усе залишається як і раніше погано, тоді мусульманин знову повідомляє дружині про розлучення, і з цього моменту обидві сторони вільні для нового шлюбу.

Отже із всього вище зазначеного, для мусульманської жінки джерелом суспільної поваги і статус є її характер і особисті якості, її порядності і гідність, освіта і її роль дружини і матері. Взагалі мусульманське право санкціонувало звичаї патріархального родового ладу, коли в сім’ї відновилось повновладдя чоловіка і рівноправ’я жінки.

*******

Дощенко Олександр Сергійович, студент групи ПЗдср-09-6 ХНУВС

Науковий керівник: доцент кафедри теорії і історії права ННІ ПЕС ХНУВС,
канд. юрид. наук, доцент Волошенюк О. В.

СПІВВІДНОШЕННЯ ПРАВА І ПОЛІТИКИ

Право – це особливий соціальний регулятор, своєрідний нормативний комплекс, що гарантує свободу членів суспільства. Право «живе» в оточенні різних соціальних явищ, які впливають на нього, але й вони відчувають його вплив. До таких явищ належить і політика.

Політика – явище багатоаспектне. Це одночасно і наука державного управління, і участь в справах держави, напрям діяльності держави, певні форми, мета, завдання, зміст діяльності держави. Сфера політики охоплює питання державного устрою, управління країною, керівництва соціальними спільностями, конкуренції політичних партій, політичних рухів та ін. У політиці знаходять відображення корінні, життєві інтереси соціальних спільнот, класів тощо.

Як відносно самостійні сфери суспільного життя, політика і право формуються на основі впливу багатьох суспільних чинників і не можуть залежати тільки від взаємного впливу один на одного. По суті справи, їхні взаємовідносини визначаються особливостями характерних їм способів регулювання соціального порядку і технологій застосування державної влади.

Спільним між правом і політикою є те, що вони являються регулятивними взаємозалежними системами суспільства. Відмінність між ними полягає в тому, що це різні регулятивні системи.

О
© Дощенко О. С., 2010
б’єднуючим чинником вказаних регулятивних систем є те, що як для права, так як і для політики велике значення мають правила і домінанти моралі. Принципи чинного права і політики зорієнтовані на загальнолюдські гуманістичні мораль­но-етичні цінності, які впливають на формування правомірної поведінки як політично організованого суспільства, так і його окремих суб’єктів.

Право і політика знайшли своє відбиття в понятті правова політика, що є важливим для суспільства явищем, зокрема як особливий і необхідний компонент державної політики, головний засіб юридичної легітимації правлячої еліти.

Правова, моральна, демократична держава є надійною основою для вираження гуманістичної політики в суспільстві, а вона є, в свою чергу, необхідною умовою для існуючого вдосконалення правових, моральних і політичних норм у встановленому порядку.

Право не тільки підтримується і забезпечується державою, але й в свою чергу підтримує і забезпечує державу. Виступаючи необхідною формою державної політики, а в цивілізованому суспільстві – як основна його форма (політика через закон, його виконання і на основі закону), право одночасно є показником положення особи в суспільстві, гарантованості її прав, інструментом їх охорони та реалізації.

В сучасну епоху питання про взаємозв’язок і взаємодію державної політики з правом набуває важливого значення ще тому, що право тільки тоді слід вважати справедливим і гуманним, коли воно є однаково обов’язковим для всіх суб’єктів, в тому числі і для чиновників держапарату, депутатів, керівників держави. Інакше, під тиском домінування політики над правом, виникає небезпека формування викривленого праворозуміння не лише у пересічних громадян, а й у політичної верхівки суспільства. Ознакою цього є поява у національній правосвідомості хибних уявлень про політико-правову природу суспільного і державного устрою країни, про призначення та роль окремих політичних інститутів тощо.

Аналіз ситуації в сучасній Україні дає підстави для висновку, що стан політичного й правового життя за багатьма компонентами не відповідає новітнім вимогам. Принциповою умовою прогресивного, демократичного розвитку української держави слід вважати не лише дотримання і вдосконалення її законів з урахуванням міжнародних стандартів, але й піднесення на новий рівень правової і політичної культури суспільства.

*******

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   31

Схожі:

Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності iconАктуальні проблеми удосконалення мовної підготовки правознавців
Необхідність здійснення правової реформи, створення ефек­тивної системи правового забезпечення в різних сферах суспільного життя,...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«Актуальні проблеми сучасної медичної психології» 19-20 квітня 2012 київ, україна інформаційний лист-запрошення шановні колеги!
Національного медичного університету імені О. О. Богомольця буде проходити шоста науково-практична конференція студентів та молодих...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«Актуальні проблеми сучасної медичної психології» 19-20 квітня 2012 київ, україна інформаційний лист-запрошення шановні колеги!
Національного медичного університету імені О. О. Богомольця буде проходити шоста науково-практична конференція студентів та молодих...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«Актуальні проблеми сучасної медичної психології» 19-20 квітня 2012 київ, україна інформаційний лист-запрошення шановні колеги!
Національного медичного університету імені О. О. Богомольця буде проходити шоста науково-практична конференція студентів та молодих...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності iconАктуальні проблеми сучасної етики теоретико-методичні матеріали для студентів денної форми навчання усіх спеціальностей
Теоретико-методичні матеріали з курсу “Актуальні проблеми сучасної етики” для студентів денної форми навчання усіх спеціальностей...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«Актуальні питання сучасної медицини»
Заявка на участь в міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Актуальні питання сучасної медицини»
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«актуальні проблеми розвитку регіональних апк»
Проблеми обліково-аналітичного забезпечення діяльності сільськогосподарських підприємств
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«Актуальні проблеми сучасної медичної психології» 19-20 квітня 2012 київ, україна інформаційний лист-запрошення шановні колеги!
move to 849-14168
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«Актуальні проблеми практичної психології»
Мета конференції розвиток творчої активності фахівців у сфері практичної психології, залучення їх до рішення актуальних задач сучасної...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності iconМіжнародна науковО-практична конференція «Актуальні питання сучасної медицини: наукові дискусії»
Запрошуємо Вас взяти участь у роботі Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні питання сучасної медицини: наукові дискусії»,...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності iconСерія: правова освіта студентів вступ
Найвищим досягненням сучасної демократії в економічній сфері можна вважати вирішення проблеми відношення держави до проблеми приватної...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи