Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon

Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності




НазваАктуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності
Сторінка1/57
Дата26.08.2012
Розмір9.69 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   57
1. /6.docАктуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності


МВС України

Харківських національний університет внутрішніх справ


АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ

СУЧАСНОЇ НАУКИ

І ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


Випуск 15


Матеріали

науково-практичної конференції

курсантів та студентів

Харків, 17 травня 2008 р.


Видавництво

Харківського національного університету внутрішніх справ

Харків 2008


ББК 67.9(4УКР)

УДК 34(477)

А 43


Друкується за рішенням оргкомітету відповідно
до розпорядження ректора ХНУВС № 35 від 26.02.2008 р.



А 43 Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності: Матеріали підсумкової наукової конференції курсантів та студентів. – Харків: Вид-во Харківського нац. ун-ту внутр. справ, 2008. – 410 с.


Оргкомітет конференції: проректор з наукової роботи д-р юрид. наук, професор Комзюк А. Т. (голова); старший науковий співробітник відділу організації наукової роботи канд. філос. наук Форостовець С. В. (заст. голови); науковий співробітник відділу організації наукової роботи Федосова О. В. (секретар); начальник навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання Бездольний М. Ю.; начальник навчально-наукового інституту психології, менеджменту та інформаційних технологій полковник міліції канд. істор. наук, доцент Калиновський В. Б.; начальник навчально-наукового інституту підготовки фахівців кримінальної міліції канд. пед. наук
Клочко А. М.; начальник навчально-наукового інституту підготовки фахівців міліції громадської безпеки підполковник міліції канд. екон. наук
Морозюк В. В.; директор навчально-наукового інституту права, економіки та соціології канд. юрид. наук Панов І. О.; начальник відділу фінансових ресурсів та економіки Потопальський В. С.; начальник редакційно-видавничого відділу Львова П. М.


У збірці знайшли відображення наукові розвідки курсантів та студентів Харківського національного університету внутрішніх справ з багатьох галузей правоохоронної та правозастосовчої діяльності органів внутрішніх справ України. Основна частина робіт обговорена на традиційній підсумковій науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності», що відбулася 17 травня 2008 року у Харкові.


Відповідальність за точність поданих фактів, цитат,

цифр і прізвищ несуть автори та їх рецензенти


ББК 67.9(4УКР)

УДК 34(477)


© Харківський національний університет внутрішніх справ, 2008


Передмова


Шановні учасники щорічної науково-практичної конференції курсантів та студентів «Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності»!

Від імені ректорату, всього науково-педагогічного складу Харківського національного університету внутрішніх справ мені приємно вітати Вас з відкриттям ХV конференції курсантів та студентів. Це вже стало традиційним, що наші молоді науковці в кінці навчального року проводять свій науковий форум, використовують трибуну для обговорення результатів проведеної науково-дослідної роботи.

В своєму вступному слові я хочу привернути насамперед увагу присутніх до значення розвитку наукової пізнавальної діяльності в ході підготовки нових поколінь персоналу органів внутрішніх справ для досягнення успіхів в їх майбутній роботі в світлі вимог до сучасної правоохоронної діяльності. Особливістю сучасного періоду розбудови Української держави є докорінні зміни у всіх сферах життя суспільства. Зміст цих перетворень має базуватися на принципах демократії, соціальної справедливості, законності, забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Від того, наскільки ефективно захищатимуться законні права та інтереси громадян, залежить авторитет держави в цілому. Не дивно, що за цих умов проблеми діяльності органів внутрішніх справ в Україні стали предметом активних наукових досліджень, в тому числі і в Харківському національному університеті внутрішніх справ.

Сучасний етап розвитку органів внутрішніх справ, як ніколи раніше потребує рішучого підвищення результативності науково-дослідної роботи в системі відомчої науки, яка обов‘язково повинна бути пов‘язана з актуальними проблемами правоохоронної діяльності.

Важливі завдання постають щодо наукового забезпечення законотворчого процесу, реформування системи МВС України, боротьби зі злочинністю та її профілактики, дотримання громадського порядку. Своє слово у їх розв‘язанні обов‘язково мають сказати молоді науковці.

І це добре. Сьогоднішня конференція, безсумнівно, вплине на ґенезу формування і вдосконалення наукової думки, творчості майбутніх вчених нашого університету, оскільки саме безпосереднє творче спілкування науковців надає живильного поштовху для майбутніх звершень на ниві науки.

Сподіваюсь, що ця конференція сприятиме утвердженню волі та бажання прислужитися великим та благородним ідеалам права на ниві професійної діяльності у процесі розбудови нашої незалежної держави.

Відкриваючи конференцію, бажаю вам приємного і результативного наукового спілкування, великих успіхів в ваших перших кроках у наукових розвідках.

Сподіваюсь, що інформація, яку ви отримаєте під час диспутів на конференції, буде використана у Вашій майбутній діяльності.


Проректор з наукової роботи

доктор юридичних наук, професор А. Т. Комзюк


Проблеми теорії та практики правоохоронної діяльності. Історія правоохоронних органів. Конституційне право України та зарубіжних країн


Анохіна Юлія Володимирівна, курсант групи ІКМ-07-9 ХНУВС
Науковий керівник: викладач кафедри теорії та історії держави і права Мураховська Т.Є.


ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ


Ідеологи експлуататорських класів, починаючи ще з давніх часів аж до сучасної епохи, розробляли та розробляють різні теорії походження держави та права. У сучасній юридичній науці розрізняють близько 40 концепцій виникнення держави, що пояснюють її сутність та соціальні функції. Основні з них – це теологічна, класова, патріархальна, договірна, психологічна, теорія насильства, географічного детермінізму, космічна, расова теорія та ін.

Розвиток суспільного життя на даному етапі дає змогу говорити про те, що кожен із зазначених підходів має певний сенс, проте не охоплює феномен держави як цілісність. Державний механізм суспільної регуляції настільки складний і своєрідний, що мабуть, не може бути охоплений якимось одним підходом. Потрібне всебічне бачення держави, врахування багатоманітності держав та їх історичних шляхів.

Вважаємо, що всі концепції виникнення та розвитку держави і права мають право на існування. Детальний аналіз існуючих теорій показує існування спільних ідей, розбіжностей і деяких суперечностей.

В основі висновку про найбільш логічну концепцію виникнення держав лежить історико-матеріалістична (класова) теорія, яка більш за все, на нашу думку, підходить для розуміння виникнення держави, адже вона має чимало позитивних рис. Економічний чинник покладений в основу становлення держави, може краще пояснити суспільні явища, ніж інші чинники. Класовий підхід дає можливість для аналізу виникнення держави та визначення її сутності. Але: класовий підхід не є єдиним і пріоритетним для усіх часів і народів.

Ми знаємо, що держава спочатку виникає, як найпростіша політична реальність і в процесі свого розвитку ускладнюється, розширюється досягає свого апогею існування, а потім йде на спадок, та весь цей процес завершується загибеллю. Якщо розглянути світову історію, то можна знайти багато прикладів цього. А саме, Римська імперія, СРСР пройшли через цей шлях. Таку позицію аргументовано показує органічна теорія.

Що стосується людини в державі, то кожна людина має природні права, в процесі розвитку людства права одних людей вступають у суперечність з правами інших. Люди не можуть постійно знаходитись в стані «війни всіх проти всіх»
(Т. Гоббс), тому вони вирішують добровільно віддати частину своїх прав такій інституції як держава (договірна теорія). Ще Демокрит вважав, що держава втілює в собі спільне благо і справедливість, вона створена для якнайбільш ефективного забезпечення суспільних інтересів, а активна позиція громадян має бути спрямована на якнайкраще влаштування держави та управління нею.

Також людина має особливі властивості психіки та її біопсихичні інстинкти. Кожен прагне до пошуку авторитету, який був би спроможній найбільш ефективно організувати суспільство. Ним стає держава.

Найбільш логічною здається нам теорія, яка б об’єднала всі позитивні риси існуючих концепцій, а саме – комплексна теорія, в основі якої лежить історико-матеріалістична. Таким чином, держава виникає з розколом суспільства на класи з протилежними інтересами. Виникає суперечливість інтересів та неналежне забезпечення невід’ємних прав, тому люди вирішують домовитись про свідоме самообмеження своєї волі на користь загальних інтересів, нормального співіснування, хоча й тут зовсім не обійшлося без психологічного чиннику (психологічна теорія Л.І. Петражицького). Держава в своєму розвитку схожа на людський організм, який зароджується, досягає свого піку та занепадає.


Ковальчук Тетяна Володимирівна, курсант ХЮІ ХНУВС

Науковий керівник: доцент Сєдова А.П.


ПРО ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ


1. Згідно зі статтею 132 Конституції України територіальний устрій в країні сформований як би з урахуванням історії країни. Проте Україна, по суті, є об’єднанням різних історичних земель (Галичина, Волинь, Слобожанщина, Донбас). Всі ці землі в різні часи належали різним іноземним державам, які мали різні погляди щодо ведення державних справ і вирішення економічних, соціальних і культурних питань. На мою думку, оголошення федерації в Україні надасть можливість урахувати історичні, економічні, екологічні, географічні і демографічні особливості українських земель, етнічні і культурні традиції.

2. В Україні єдина система вищих органів державної влади, юрисдикція яких поширюється на територію усієї країни. Україна зі своєю територією 603,7 тис. км кв. посідає перше місце серед таких розвинутих європейських держав як Франція, Німеччина і але далеко не перше за рівнем економічного розвитку. У зв’язку з цим є сенс зміни в Україні державного устрою з унітарного на федерацію. Це, на мою думку, призведе до того, що суб’єкти федерації володітимуть більш ширшими повноваженнями, що дозволить їм у межах установленої для них компетенції правом видавати законодавчі акти. Вони діятимуть лише на території суб’єктів федерації, але одночасно повинні будуть відповідати союзному законодавству. Перевагами такої самостійності стане те, що актуальні проблеми регіону будуть вирішуватися «на місці» швидко і з урахуванням всіх особливостей даного питання.

3. В Україні гостро стоїть питання зовнішньої політики (вступ до НАТО та вибір іноземних держав з якими товаришувати). Створення федерації надасть можливість суб’єктам федерації виступати самостійно на міжнародній арені, це дозволить унеможливити конфлікти в Україні з цього приводу.

4. Стаття 10 Конституції України проголошує державною мовою в країні українську мову. Україна є багатонаціональною державою. В Україні також живуть євреї, білоруси, молдовани, болгари, поляки, угорці, румуни, греки, татари, вірмени, цигани, кримські татари та представники інших національностей. На мою думку у такій багатонаціональній державі як наша, повинно бути проголошено два державних язика. Крім українського також російська мова, тому що велика кількість самих українців, переважно жителі півдня та сходу країни, є російськомовним. Не можна також ігнорувати права чисельного російського населення, що проживає на території України. Кожен має право на вільний вибір мови якою навчатися і спілкуватися. Створення федерації дозволить уникнути таких суперечностей, а суб’єкти федерації самостійно обиратимуть мову або мови, які будуть проголошені в регіоні офіційними.

5. При перерозподілу території України необхідно враховувати розвиток областей. При об’єднанні областей необхідно враховувати їх культурну спорідненість. Економіка повинна бути схожою. Необхідно також враховувати етнонаціональні особливості. Немає сенсу, наприклад, Автономну республіку Крим об’єднати з областю Західної України.

6. Єдиним негативом федерації для України може стати приклад Радянського союзу - розпад на самостійні незалежні суверенні держави. На мою думку це неможливо, тому що метою проголошення федерації є не роздрібнення території України, а навпаки її справжнє об’єднання.

Кравченко Наталія Станіславівна, курсант групи ІСД-06-2 ХНУВС Науковий керівник: начальник кафедри теорії та історії держави і права ХНУВС, канд.юрид.наук, доцент Погрібний І. М.


ПРАВОВА КУЛЬТУРА ПРАЦІВНИКІВ
ОВС УКРАЇНИ: ФАКТОРИ ВПЛИВУ



Послідовно здійснюючи розбудову сфер громадського та державного життя на демократичних засадах, українське суспільство дедалі більше прогресує. Визначальною ознакою Української держави має бути висока правова культура як суспільства загалом, так і кожного громадянина зокрема. Цього вимагає ст.1 Конституції України.

Показником рівня правової культури є правова вихованість кожної людини, що характеризується належним високим рівнем правосвідомості, який виявляється не лише в законослухняності, але й у правовій активності, в повному й ефективному використанні правових засобів у практичній діяльності, у прагненні в будь-якій справі затвердити правові начала як вищі цінності цивілізації.

Правова культура представляє собою стан накопичених правових цінностей нашого суспільства, тих особливостей права, юридичної техніки, які відносяться до духовної культури українського народу, до правового прогресу.

У цьому зв’язку необхідно відмітити, що правова культура, яка є частиною духовної культури нашого суспільства, має прикладну та практичну спрямованість, тобто вона знаходиться в одному ряду з культурою управління, культурою роботи, культурою сімейного побуту.

З наукової точки зору, можна виділити наступні елементи правової культури, які характеризуються: станом правосвідомості в суспільстві; станом законності; юрисдикцією законодавства (зміст та форми); результативністю практичної роботи в області права.

У цьому контексті слід розглядати як виняткову необхідність високого рівня правової культури співробітників правоохоронних органів держави, діяльність яких реалізується у правовій сфері, на основі права та у порядку, передбаченому правом. Тому на етапі професійної підготовки (у відомчому вищому навчальному закладі системи МВС) важливо забезпечити формування у майбутніх правоохоронців правильних уявлень про норми і правила моральної поведінки, виховання внутрішньої потреби в їх дотриманні і виконанні. Слід підкреслити, що сьогодні спостерігається недостатня професійна компетентність працівників ОВС, низький рівень знань правових норм, звичаїв, традицій, нерідко допускаються порушення законності і моралі в діяльності і поведінці правоохоронців, що сприяє деформації їх духовного світу, призводить до правопорушень, а іноді і до вчинення ними злочинів. Тому набуває актуальності формування правової культури суспільства, насамперед тієї її частини, котра навчається у відомчих вищих навчальних закладах і готується поповнити лави правоохоронців держави.

Формування правової культури майбутніх правоохоронців великою мірою залежить від ефективності правового виховання, що забезпечується комплексом виховних, організаційних та інших заходів, які здійснюються у тісні єдності з практичною правоохоронною діяльністю.

Одним з напрямків удосконалення правоохоронної діяльності є підвищення професійної майстерності працівників ОВС, рівня їх правової культури. Важливою проблемою виступає питання щодо підвищення рівня розуміння працівниками ОВС сутності права та правозастосовчої діяльності.

Правозастосовча діяльність (державно-владна, оперативно-виконавча, підзаконна управлінська діяльність) спрямована на здійснення конкретних функцій по забезпеченню охорони громадського порядку, поділяється на дві форми правозастосування: оперативно-виконавче та юрисдикційне. ОВС здійснюють обидві форми правозастосування.

Оперативно-виконавче правозастосування пов’язано зі здійсненням виконавчо-розпорядчих функцій, в результаті чого приймаються вихідні правозастосовчі акти (рішення). Юрисдикційна правозастосовча діяльність виникає при необхідності відновити порушене право, а також при використанні примусу до учасників відповідних відносин. Акти юрисдикційного правозастосування є обов’язковими явищами та забезпечуються усіма необхідними засобами, які держава представляє правоохоронним органам, в тому числі, ОВС, тобто приймаються цілеспрямовані рішення на основі принципів законності. Для прийняття такого акту правозастосування відповідна посадова особа повинна володіти необхідними юридичними знаннями, високим рівнем правової культури, правосвідомості. Окрім того, правозастосовча діяльність працівників ОВС визначається тією соціальною середою, в якій функціонує правозастосовник.

Важливим світоглядним фактором зростання ролі права, правової культури є загальний зріст культури нашого суспільства. Правова культура суспільства в свою чергу формує професіональну правову культуру працівників державного апарату, в тому числі, і працівників ОВС.

Зв’язок загальної та професійної правової культури є наступним:

- категорії, ідеї, принципи суспільної правової культури виступають в якості світоглядних засобів, за допомогою яких працівники ОВС пізнають правові норми, засвоюють їх вимоги та направляють свою професійну діяльність на точне та одноманітне застосування закону в процесі правоохоронної діяльності;

- суспільна правова культура формує соціальний престиж органів української міліції і тим самим характеризує зміст духовної атмосфери, в якій працівники ОВС виконують свої професійні функції.

Взагалі міліціонеру, щоб досягнути високого рівня ефективності роботи, необхідно чесно та неухильно виконувати вимоги закону й сумлінно ставитися до виконання професійних обов’язків. Для цього слід постійно підвищувати майстерність, намагатися оволодіти досягненнями теоретичної та практичної юриспруденції.

Виконання працівниками міліції завдань, спрямованих на підвищення рівня правової культури, має дуже важливе значення не лише для них самих, а й для суспільства, оскільки захист саме його членів є основним обов’язком ОВС.


Лесь Ірина Олександрівна, курсант групи ІПТ-06-1 ХНУВС
Науковий керівник: доцент кафедри теорії та історії держави і права ХНУВС, канд.юрид.наук, доцент Волошенюк О.В.


ІСТОРИЧНІ ТА СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ
ПОНЯТТЯ ПРАВОСВІДОМОСТІ



Значна кількість сучасних дослідників феномену права відмічають ключову роль правосвідомості у юридичній сфері права. Втім, наявна філософська та теоретико-правова література, присвячена питанням правосвідомості, демонструє відсутність одностайності визначення даної категорії. По мірі збільшення кількості робіт виявляються нові проблеми, стають очевидними прогалини в розробках ряду загальних аспектів правосвідомості, виникає необхідність в уточненні положень, які здавалося б, є цілком очевидними. У зв’язку з цим дослідження поняття «правосвідомості» й сьогодні залишається актуальним.

В дореволюційній філософсько–правовій літературі також не існувало єдиного визначення правосвідомості. Частіше всього категорія правосвідомості мала прикладне, емпіричне, соціально чи психологічно опосередковане значення. Багато вчених (Б.О. Кистяківський, М.М. Ковалевський, М.М. Коркунов, С.А. Муромцев, Б.М. Чичерін, Г.Ф. Шершеневич та інш.) розуміли під правосвідомістю усвідомлену мотивацію учасника правовідносин своєї правомірної поведінки.

Деякі дослідники заперечували розумовий, раціональний характер правосвідомості, відмічаючи її сутність лише в почуттях, інтуїції. Так,
Р. Ієринг писав: «На питання що таке право, може нам дати відповідь не розум, а лише почуття; саме тому мова правильно іменує психологічне першоджерело будь-якого права правовим почуттям. Правосвідомість, правове переконання є абстракціями науки, які народу невідомі: сила права, цілковито як і сила кохання, ґрунтується на почутті; розум і розуміння не можуть замінити нестатку в почутті». Така позиція виглядає не зовсім вірною, оскільки правосвідомість – поняття більш широке і крім правових почуттів включає в себе й інші елементи.

Перша спроба розробки теорії правосвідомості була зроблена П.І. Новгородцевим в одній з його головних праць «Введение в философию права. Кризис современного правосознания» (1909р.). Автор зробив висновок про кризу правосвідомості як результат кризи (на філософсько-теоретичному і практичному рівнях) індивідуалізму і західноєвропейських теорій правової держави. І хоча Новгородцев не дав концептуального визначення правосвідомості, в його працях міститься розуміння цієї категорії як філософсько-правової дійсності.

Сучасні автори недостатньо займаються проблемами правосвідомості. Вважаючи, що правосвідомість – це «правильне уявлення про діючі правові норми, права і обов’язки особи, правомірність або неправомірність тієї чи іншої поведінки. Окрім знання законів вона включає усвідомлене ставлення особи до правової норми, вироблену звичку додержання вимог закону, правову культуру». До особи, яка володіє ідеальними характеристиками правосвідомості, можна застосувати положення «знає – розуміє – слідує». Очевидно, однак, що «така всезагальна, повністю правильна правосвідомість – це все ж лише ідеал, до якого безперечно слід прагнути, але який в абсолютному вигляді зустріти важко».

В сучасний період все ще можна зустріти визначення, де в поняття правосвідомості включають тільки ідеологічний фактор, виключаючи правову психологію. Наприклад, Філософський енциклопедичний словник містить таке визначення: «Правосвідомість – сукупність поглядів, ідей, що відображають ставлення людей, соціальних груп, класів до права, законності, правосуддя, їх уявлення про те, що є правомірним або неправомірним».

Правова свідомість – система почуттів, звичок, уявлень, поглядів, теорій, ідей суб’єктів права (носіїв правосвідомості), що відображають правову дійсність та оціночне ставлення до неї (до соціально-правових установок та ціннісних орієнтацій суспільства; до минулого, діючого та бажаного права) і виконуючих роль всезагального регулятора (саморегулятора) їх поведінки в юридично значимих ситуаціях.

Дане визначення відображає взаємозв’язок і співвідношення суспільної свідомості і правосвідомості (їх складових), гносеологічних та соціологічних середовищ вивчення даного феномену, внутрішню організацію змісту правосвідомості (її структуру), зв'язок між її елементами, закономірності її формування і розвитку, і важливу соціальну роль.

Тим не менш, не дивлячись на зусилля представників ряду суспільних наук (філософії, теорії права, соціології, загальної і соціальної психології тощо), які в своїх роботах торкаються проблеми визначення поняття правосвідомості, через постійну динаміку цього явища ми повинні констатувати, що воно все ще залишається відкритим для дослідження.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   57

Схожі:

Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності iconАктуальні проблеми удосконалення мовної підготовки правознавців
Необхідність здійснення правової реформи, створення ефек­тивної системи правового забезпечення в різних сферах суспільного життя,...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«Актуальні проблеми сучасної медичної психології» 19-20 квітня 2012 київ, україна інформаційний лист-запрошення шановні колеги!
Національного медичного університету імені О. О. Богомольця буде проходити шоста науково-практична конференція студентів та молодих...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«Актуальні проблеми сучасної медичної психології» 19-20 квітня 2012 київ, україна інформаційний лист-запрошення шановні колеги!
Національного медичного університету імені О. О. Богомольця буде проходити шоста науково-практична конференція студентів та молодих...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«Актуальні проблеми сучасної медичної психології» 19-20 квітня 2012 київ, україна інформаційний лист-запрошення шановні колеги!
Національного медичного університету імені О. О. Богомольця буде проходити шоста науково-практична конференція студентів та молодих...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності iconАктуальні проблеми сучасної етики теоретико-методичні матеріали для студентів денної форми навчання усіх спеціальностей
Теоретико-методичні матеріали з курсу “Актуальні проблеми сучасної етики” для студентів денної форми навчання усіх спеціальностей...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«Актуальні питання сучасної медицини»
Заявка на участь в міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Актуальні питання сучасної медицини»
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«актуальні проблеми розвитку регіональних апк»
Проблеми обліково-аналітичного забезпечення діяльності сільськогосподарських підприємств
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«Актуальні проблеми сучасної медичної психології» 19-20 квітня 2012 київ, україна інформаційний лист-запрошення шановні колеги!
move to 849-14168
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«Актуальні проблеми практичної психології»
Мета конференції розвиток творчої активності фахівців у сфері практичної психології, залучення їх до рішення актуальних задач сучасної...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності iconМіжнародна науковО-практична конференція «Актуальні питання сучасної медицини: наукові дискусії»
Запрошуємо Вас взяти участь у роботі Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні питання сучасної медицини: наукові дискусії»,...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності iconСерія: правова освіта студентів вступ
Найвищим досягненням сучасної демократії в економічній сфері можна вважати вирішення проблеми відношення держави до проблеми приватної...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи