О. В. Білоскурська icon

О. В. Білоскурська




Скачати 132.44 Kb.
НазваО. В. Білоскурська
Дата30.07.2012
Розмір132.44 Kb.
ТипДокументи

О.В. Білоскурська,

здобувач відділу конституційного права

та місцевого самоврядування

Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України,


Конституційний обов’язок людини і громадянина неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей: поняття і зміст


Серед конституційних обов’язківлюдини і громадянина важливе місце займає обов’язок додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, закріплений ст. 68 Основного Закону України. Цей обов’язок, який виражається в необхідності чітких настанов правомірної поведінки людини і громадянина у всіх сферах їхньої життєдіяльності має вагоме значення у зміцненні громадської дисципліни, правопорядку, відіграє важливу роль у правовому регулюванні поведінки учасників суспільних відносин, в посиленні взаємовідповідальності громадян та органів влади.

Положення ст.68 Основного Закону, що встановлюють прямо обов’язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України, обов’язок не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей дають можливість, на наш погляд, кожен із названих окремих обов’язків розглядати в системі загального обов’язку. При цьому обов’язок додержуватися Конституції України та законів України встановлений в інтересах усього суспільства, тоді як обов’язок не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей спрямований, насамперед, на захист індивідуальної свободи кожної окремої особи. Виконуючи цей обов’язок, особа, таким чином, оберігає себе від настання негативних, несприятливих наслідків.

Обов’язок людини і громадянина неухильно додержуватися Конституції України та законів України, на наш погляд, є одним з найголовніших обов’язків, що притаманний людині і громадянину. Його можна з впевненістю назвати універсальним, оскільки відсутність подібного обов’язку унеможливлює гарантування багатьох конституційних прав, свобод, забезпечення дотримання інших обов’язків. Крім того, він стосується не тільки громадян України, а й “кожного”, хто перебуває на її території на законних підставах. Додержуватися Конституції та законів України – загальне правило.

Значення відповідного обов’язку у забезпеченні державної дисципліни, в підвищенні відповідальності громадян, органів влади зумовлює, на нашу думку, необхідність цього обов’язку як істотну компоненту взаємовідносин держави і особи. Отже, в закріпленому, Основним Законом конституційному обов’язку додержуватися Конституції України та законів України виражені найбільш важливі вимоги держави, суспільства до людини та громадянина, здійснення яких забезпечує нормальне функціонування самої держави та життєдіяльність суспільства.

Обов’язок людини і громадянина неухильно додержуватися Конституції України та законів України, певно, не обмежується лише вимогою дотримуватися Конституції України та інших законодавчих актів. Зазначений обов’язок слід тлумачити широко, тобто змістовно він означає додержуватись виконання, окрім зазначених актів, також підзаконних та інших нормативно-правових актів. Тобто, мова йде про дотримання чинного законодавства, яке складається, як відомо, з актів не лише вищої юридичної сили.

Окрім, загального обов’язку додержуватися Конституції закріплені і прямі приписи громадянам додержуватися, зокрема, конкретних конституційних заборон. Так, наприклад, встановлюється, що на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом (ст. 17 Конституції України), утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, забороняється (ст. 37 Конституції України), використання примусової праці забороняється (ст.43 Конституції України) та ін. Вказані норми, як уявляється, конкретизують конституційний обов’язок додержуватися Конституції України та законів України наголошуючи про утримування від вказаних дій.

Отже, зміст конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України виражається, по-перше, в необхідності людини і громадянина здійснювати активні позитивні дії на користь інших учасників правовідносин; а, по-друге, в необхідності особи утримуватися від дій, що заборонені нормами права.

Системно ст. 68 Конституції України встановлює, як вже зазначалося, також обов’язок не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У міжнародних актах, зокрема, у Преамбулі до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, закріплено положення, за яким усі права людини випливають із властивої людській особі гідності, а Загальна Декларація прав людини, наприклад, закріплює положення, згідно з яким визнання гідності, властивої всім членам людської сім’ї і рівних та невід’ємних їх прав, є основою свободи, справедливості та загального миру, а також, що усі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. В системі соціальних цінностей, що визнаються і гарантуються Конституцією України, відповідно до міжнародних актів, честь і гідність людини визнаються найвищою соціальною цінністю (ст. 3). Крім того, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (ст. 28).

Мала енциклопедія конституційного права, наприклад, термін “гідність особи” розглядає як якість людини рівнозначну праву на повагу і обов’язку поважати інших [1]. Людська гідність – це не та гідність, котру певна особа може пред’явити на основі своїх фактичних індивідуальних якостей, а те, що відводиться кожній особистості без урахування її досягнень, статусу і особливостей, тобто це визнання суспільством соціальної цінності та унікальності конкретної людини [2].

Гідність – це постійно змінюване суспільне явище. Коли йдеться про гідність конкретної людини, то передбачається, насамперед, її самооцінка (внутрішня оцінка). Самооцінка – це судження людини про міру наявності в неї тих чи інших якостей, властивостей у порівнянні з певним еталоном, зразком. Можна сказати, що це внутрішня оцінка (суб’єктивне відображення) об’єктивно існуючої (схваленої домінуючою частиною суспільства) цінності людини. Самооцінка є формою вияву, центральним компонентом самосвідомості, тобто усвідомлення людиною себе самої як особистості: своєї діяльності як члена суспільства, стосунків з іншими людьми, рис свого характеру, своїх дій, вчинків, їх мотивів, цілей, її розумових, фізичних, моральних якостей [3]. Кожна людина являє собою найвищу цінність як істота, яка наділена розумом, волею та почуттями. Честь – визнання за людиною цієї цінності незалежно від того, що вона про себе думає і що про неї думають оточуючі. Усвідомлення і визнання абсолютної цінності людської особистості – результат розвитку суспільства.

Честь і гідність це також охоронювані законом особисті немайнові права і невідчужувані блага, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Честь є поняттям моральної свідомості й категорією етики, що включає у себе моменти усвідомлення індивідом або організацією свого суспільного значення і визнання цього значення з боку суспільства [4]. Гідність – це визнання суспільством соціальної цінності, унікальності конкретної людини, значимості кожної особистості як частинки людського суспільства [5].

У сучасному праворозумінні: “особиста гідність людини” – це внутрішня оцінка людиною власної самоцінності, яка ґрунтується на об’єктивно існуючій значущості певної людини для інших суб’єктів; “честь людини” – це суспільна оцінка цінності особи з погляду на її соціальні та духовні якості як члена суспільства, що залежить від самого громадянина, оскільки формується на підставі його поведінки, вчинків, ставлення до інтересів суспільства, інших людей, і тому різні люди мають різну соціальну оцінку, яка може змінюватися залежно від їхніх вчинків [6]. Уявлення про гідність особи в конституційно-правовому аспекті виходить з принципу рівності всіх людей та інших суб’єктів права у моральному відношенні, в той час коли уявлення про честь диференційовано оцінює людей залежно від їхньої належності до певної соціальної, професійної та іншої спільності.

Конкретний конституційний обов’язок не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей опосередковується нормами інших статтей Конституції України, що встановлюють основні права і свободи. Так, зокрема, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам (ст.28), не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди (ст.32), ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій (ст.36), ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку (ст.44) та ін.

Повага людини, її честі та гідності має, на наш погляд, включати не тільки увагу до задоволення її прав та особистих інтересів, однак, наприклад, етику поведінки, зокрема, працівників державних органів при спілкуванні з громадянами, особливу увагу до людини в будь-якихз життєвих ситуаціях. Закріплення положення про повагу до честі і гідності людини на конституційному рівні свідчить, на наш погляд, про те, що воно складає правовий обов’язок для всіх, в тому числі і для посадових осіб та інших працівників органів державної влади та місцевого самоврядування.

Повага до прав інших потребує розвинутої правосвідомості громадян і наявність у особи стримуючих засад, особливо, коли права іншої людини виступають перешкодою для здійснення власних бажань, навіть законних. Егоїстична реалізація своїх прав за рахунок інших є водночас порушенням як норм права, так і моралі, а також причиною для непорозумінь між людьми. Тому Конституція встановлює єдиний можливий шлях уникнути цього: закріплений обов’язок не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей зумовлює свідому саморегуляцію і розумний баланс власних прав та прав інших осіб. Додержання відповідного конституційного обов’язку певною мірою, як уявляється, мінімізує конфлікт між людьми, а честь і гідність людини в цьому випадку розглядається як об’єкт правової охорони, що поступово знаходить своє відтворення в різних елементах конституційного статусу.

Треба додати, що обов’язок неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей не є абсолютним. Так, відповідно до положень ст. 55 Конституції України обмеження прав і свобод, посягання на честь і гідність інших людей можливі у випадку захисту особою власних прав і свобод передбаченими законом засобами такого захисту (зокрема, це пов’язано з інститутом необхідної оборони, крайньої необхідності).

Слід зазначити, що, наприклад, Конституція Республіки Молдови (ст. 55), Конституція Республіки Білорусь (ст. 53), Конституція Азербайджанської Республіки (ст.72) та Конституції інших держав закріплюють обов’язок поважати права і свободи, честь і гідність інших людей. На цій основі, на наш погляд, доцільним є пряме закріплення і в Конституції України обов’язку поважати права і свободи, честь і гідність інших людей, оскільки це є важливою умовою свободи, її необхідним обмеженням, зокрема фундаментальним принципом правопорядку в державі.

Відомо, що серед науковців не існує єдиної думки щодо визначення поняття конституційного обов’язку кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи честь і гідність інших людей. Звідси, на нашу думку, поняття вказаного обов’язку варто розкривати, виходячи із узагальненого поняття конституційних обов’язків взагалі, оскільки основні риси конституційних обов’язків властиві і обов’язкові додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, але разом з тим він має і певні особливості.

В зв’язку з цим ми підтримуємо думку про доцільність розкриття поняття названого інституту через категорію правової необхідності. Категорія необхідності закладена в основу досліджень юридичного феномену обов’язків багатьма правниками, в тому числі, наприклад, Л.Воєводіним, В.Маслєнніковим, Ю.Тодикою, М.Хавронюком та іншими. Відповідно до існуючих визначень обов’язок – це необхідність певної поведінки, але не сама фактична поведінка, що відповідає приписам норм права [7]. Стверджується також, що обов’язок суб’єкта полягає в необхідності узгоджувати свою поведінку з вимогами, що до нього висуваються [8]. Крім того, конституційні обов’язки – це встановлена державою в інтересах всіх членів суспільства і закріплена в Конституції потреба (необхідність), що приписує кожному громадянину певний вид і міру поведінки і відповідальність за неналежну реалізацію цього припису [9]; це міра необхідної поведінки особи, яка передбачена конституцією та спрямована на задоволення потреб і інтересів інших суб’єктів суспільних відносин [10]; це закріплена Конституцією України і гарантована відповідним механізмом їх здійснення необхідність вчинення дій, покладена на людину чи громадянина України і безумовна для виконання ними [11]; це встановлена державою в інтересах всіх членів суспільства і закріплена в Конституції необхідність, що встановлює кожному громадянину відповідний вид і міру поведінки і відповідальність за належне його виконання [12].

Отже, на основі викладеного, категорія необхідності найбільш повно, на наш погляд, розкриває сутність конституційного обов’язку. По-перше, вона вказує, що обов’язок існує і розвивається в межах бажаної, встановленої законом і забезпеченої державою поведінки, а по-друге, відображає сутність саме правового обов’язку із притаманною йому специфікою (можливість застосування державного примусу).

На нашу думку конституційний обов’язок додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей передбачає підпорядкування поведінки окремих людей волі всього українського народу. Воля народу проявляється у всіх формах суспільної свідомості: в політичній ідеології, в правосвідомості, в моралі і т.д. У змісті волі народу відображаються і різні рівні, різні галузі суспільної свідомості – суспільна ідеологія і суспільна психологія. Воля народу отримує свій прояв у всій сукупності суспільної діяльності, яких би сторін життя суспільства вона не торкалась; в складній сукупності суспільних прагнень, вимог, настроїв, запитів народних мас; в суспільній думці та багатьох інших формах.

Необхідність виконання Конституції України та законів України, з одного боку, та реалізація волі народу та держави, як наслідок виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України, з іншого, являють собою єдиний процес – процес перетворення в життя приписів Конституції України, інших законів держави.

Отже, суть додержання Конституції України є не простою формальністю, а є, насамперед, шануванням, виконанням, здійсненням волі народу.

Оскільки Конституція є державно-правовою моделлю суспільства, суттєвим фактором забезпечення законності і правопорядку, виступає вагомим провідником стабільності інститутів влади, а також необхідною умовою становлення правової держави, що заснована на верховенстві права, повага до Основного Закону України як соціальної цінності, в якій системно втілені світові цінності конституціоналізму, означає також і повагу до волі народу, вираженій в Конституції та інших законах.

Слід підкреслити, що сутність конституційного обов’язку неухильно додержуватися Конституції України та законів України коріниться в соціальній обумовленості, що визначена, зокрема відповідними чинниками: а) об’єктивною необхідністю права в суспільстві; б) об’єктивною суттю суспільних відносин, на врегулювання яких направлена правова норма, що встановлює цей обов’язок; в) функціональним призначенням обов’язку у правовідносинах.

Отже, за своєю суттю конституційний обов’язок додержуватися Конституції України та законів України – це є необхідність здійснення волі народу і політики держави.

На нашу думку, зміст вказаного конституційного обов’язку значною мірою визначається реалізацією на практиці норм та функцій Конституції України, функцій держави й окремих інституцій. Своєю діяльністю, вчинками, стилем життя людина маэ сприяти практичній реалізації основних функцій Конституції, законоположень законодавства.

Конституційні норми, виступаючи, як правило, нормами узагальнюючого характеру, деталізуються в чинному законодавстві, що дозволяє створити ефективний механізм реалізації функцій держави, захисту прав і свобод людини і громадянина. Тому формальна визначеність норм Конституції має істотне значення для розкриття потенціалу Основного Закону. Вони обов’язкові для виконання на всій території країни. Цінність конституції полягає і в тому, що застосування її норм дає можливість досягнути запрограмованих результатів [13]. При цьому, Конституція України виконує важливі системоутворюючі функції: вона э основою правової системи, визначає її розвиток. Істинна правова свідомість громадянського суспільства має базуватися лише на основному документі держави – Конституції України як єдиному, прийнятому всім українським народом законі найвищої юридичної сили та безпосередної дії. Ігнорування положень Конституції, порушення її норм завдають істотної шкоди людині і громадянину, всьому суспільству, впливає на розвиток і становлення конституціоналізму.

Отже, за своїм змістом конституційний обов’язок додержуватися Конституції України та законів України – є своєрідною участю у здійсненні функцій Конституції і законів України і відповідно участю у здійсненні функцій суспільства і держави.

Як підсумок, конституційний обов’язок людини і громадянина в Україні неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей можна визначити як один з основних конституційних обов’язків, який являє собою необхідність підпорядкування поведінки людини і громадянина волі народу, вираженої в нормах Конституції і законах України, узгодженої з політикою держави з метою забезпечення реалізації функцій Конституції та законів і таким чином функцій суспільства і держави в межах і порядку, передбачених Конституцією і законами України, та вияву поваги до прав і свобод, честі і гідності людини і громадянина.


Використанні матеріали

  1. Баглай М.В., Туманов В.А. Малая энциклопедия конституционного права. – М.: Изд-во БЕК, 1998. –С. 131

  2. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика / Відп. ред. В.Ф.Погорілко: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України: А.С.К., 2003. –С. 128

  3. Грищук О.В. Право людини на компенсацію моральної шкоди (загально-теоретичні аспекти): Автореф. дис. … канд.юрид.наук. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2002. –С. 14

  4. Юридична енциклопедія: В 6 т./ Редкол. Ю.С.Шемшученко (голова ред.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998. – Т.6. –С.401

  5. Права человека: Учебник для вузов / Отв. ред. чл.-корр. РАН, д.ю.н. Е.А.Лукашева. – М.: Норма, 2004. –С. 144

  6. Грищук О.В. Вказ. праця. – С. 14 – 15

  7. Ем В.С. К вопросу о понятии, содержании и сущности правовых обязанностей // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11. Право. – 1981. – № 1. –С. 61

  8. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для высших учебных заведений / Под ред. проф. В.Г. Стрекозова. – М., 1999. –С. 317

  9. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России. – М.: Инфра*М-Норма, 1997. –С.141

  10. Конституція незалежної України / За ред. д.ю.н., проф. В.Ф.Погорілка, Ю.С.Шемчушенка, В.О.Євдокимова. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, Спілка юристів України, 2000. –С. 160

  11. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2004. –С.288

  12. Конституційне право України / За ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. – К., 2002. –С.122

  13. Тодыка Ю.Н. Конституция Украины – Основной Закон государства и общества: Учебное пособие. – Х.: Факт, 2001. –С. 180

Схожі:

О. В. Білоскурська iconО. В. Білоскурська олена Валеріївна Білоскурська
Олена Валеріївна Білоскурська, кандидат юридичних наук, старший викладач Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського...
О. В. Білоскурська iconО. В. Білоскурська
Конституційний обов’язок людини і громадянина неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права...
О. В. Білоскурська iconО. Білоскурська ( І нститут держави І права ім В. М. Корецького нан україни)
...
О. В. Білоскурська iconО. Білоскурська ( І нститут держави І права ім В. М. Корецького нан україни)
...
О. В. Білоскурська iconУдк 342. 7 Олена Білоскурська
Визначено найбільш суттєві критерії класифікації обов’язків людини та громадянина, на підставі чого обґрунтована авторська класифікація...
О. В. Білоскурська iconОлена Білоскурська, кандидат юридичних наук
Визначено найбільш суттєві критерії класифікації обов’язків людини та громадянина, на підставі чого обґрунтована авторська класифікація...
О. В. Білоскурська iconБілоскурська Олена Валеріївна
Задоволення цих інтересів можливо тільки шляхом реалізації прав і обов'язків особистості в їхньому нерозривному зв'язку між собою,...
О. В. Білоскурська iconБілоскурська Олена Валеріївна
Конституції Пилипа Орлика 1710р. Це був найвищий злет і підсумок української суспільної думки козацької доби. Сполучені Штати Америки...
О. В. Білоскурська iconО. Білоскурська (Інститут держави І права ім. В. М. Корецького нан україни)
Конституції України та в юридичній літературі приділяється значна увага, то цього не можна сказати про основні обов’язки людини І...
О. В. Білоскурська iconО. Білоскурська (Інститут держави І права ім. В. М. Корецького нан україни)
Конституції України та в юридичній літературі приділяється значна увага, то цього не можна сказати про основні обов’язки людини І...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи