О. Білоскурська ( І нститут держави І права ім В. М. Корецького нан україни) icon

О. Білоскурська ( І нститут держави І права ім В. М. Корецького нан україни)




Скачати 143.18 Kb.
НазваО. Білоскурська ( І нститут держави І права ім В. М. Корецького нан україни)
Дата30.07.2012
Розмір143.18 Kb.
ТипЗакон

Нормативно-правовий механізм забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України

О.Білоскурська

(Інститут держави і права ім. .В.М.Корецького НАН України)

Нормативно-правовий механізм забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України охоплює практично всю систему права, все об’єктивне право, зокрема конституційне, адміністративне, кримінальне, цивільне, трудове та інші галузі права, які є засобами реалізації суб’єктивного права – прав, cвобод і обов’язків.

Основними елементами нормативно-правового механізму є: 1) процесуальні норми, тобто юридичний процес, порядок виконання обов’язку додержуватися Конституції України та законів України; 2) юридична відповідальність за невиконання або неналежне виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України – конституційно-правова, кримінальна, адміністративна тощо; 3) норми-принципи, передбачені Конституцією і законами України щодо виконання вказаного обов’язку; 4) пільги та заохочення, як один із правових засобів, які сприяють ефективності виконання конституційного обов'язку додержуватися Конституції України та законів України; 5) правова культура та правосвідомість громадян; 6) режим конституційної законності.

Нормативно-правовий механізм забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України передбачає здійснення конституційних норм: додержання, виконання, використання та застосування.

Важливим елементом нормативно-правового механізму забезпечення виконання конституційного обов'язку додержуватися Конституції України та законів України є процесуальні норми, тобто юридичний процес, порядок виконання даного обов’язку. Будь-який процес – це певна послідовність стадій, з допомогою яких досягається матеріалізація права та одержання матеріального чи духовного блага. Добре розроблена і закріплена в законі процедура забезпечить повне і ефективне виконання обов’язку. Така процедура повинна втілювати не лише примус, але й свободу вибору варіанту поведінки для суб’єктів обов'язку в рамках необхідної. При створенні процедурно-правових форм реалізації обов'язку “правові норми мають бути побудовані так, щоб їх можна було розглядати одночасно і як закони примусу, і як закони свободи. Держава повинна гарантувати як легальність поведінки особи, не вимагаючи від неї особливого ентузіазму, так і легітимності приписів, яке забезпечує можливість дотримання норм із поваги до закону” [1].

Правові норми повинні відповідати певним вимогам: в них необхідно чітко визначити обов’язки суб’єктів, їх об’єм, межі та шляхи здійснення, порядок виконання. В них чітко визначається сфера взаємовідносин громадян та державних органів з громадянами, віддображається існуюча в країні діюча система суспільних відносин. На ці принципи повинен орієнтуватися законодавець при розробці законів, що конкретизують конституційний обов'язок додержуватися Конституції України та законів України. Як зауважив В.А. Кучинський: “Без послідовної конкретизації правових приписів, що здійснюється на різних рівнях законодавства, неможна досягнути стійкої законності в реалізації юридичних норм, забезпечити всесторонній захист прав і законних інтересів громадян” [2]. Записані в Конституції права та обов’язки громадян ризикують в значній мірі залишитися нереалізованими, якщо не отримають необхідної конкретизації в чинному законодавстві.

Умовами та чинниками процесу реалізації конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України є: а) удосконалення національної правової системи з урахуванням міжнародних стандартів і традиційного досвіду українського народу; б) проведення реформування законодавчої бази та законодавчого процесу; в) оптимізація функціонування державної влади і місцевого самоврядування; г) реформування правосуддя в Україні; д) удосконалення контрольно-наглядових структур та підвищення ефективності їх діяльності; е) реформування діяльності правоохоронних органів; є) створення та організація діяльності громадських формувань та інше.

Одним із вагомих елементів нормативно-правового механізму є юридична відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку додержуватися Конституції України та законів України. На думку В.А.Сапуна, шляхом додержання реалізуються юридичні обов'язки пасивного змісту, тобто обов'язки утримуватися від здійснення заборонених дій. “Дотримання заборон забезпечується охоронними правовими засобами, санкціями охоронних норм і інститутів, механізмом юридичної відповідальності” [3].

Л.Д.Воєводін вважав, що найбільш суттєвим для обов'язків є відповідальність, яка є соціально-правовим фактором, чинником, який, з одного боку, зв’язує зобов’язаного суб’єкта існуючим правопорядком, а з іншого – стимулює його активність, забезпечує неухильне виконання обов'язків [4]. Однак юридичну відповідальність не можна ототожнювати з покаранням і пов’язувати безпосередньо з правопорушенням. Юридична відповідальність – перш за все особлива форма соціального зв’язку, ефективність дії якої полягає в особливому обов'язку людини терпіти негативні наслідки у випадку порушення вимог юридичної норми, джерелом якого є не безпосередньо порушення чи протиправний вчинок, а відповідний акт застосування юридичних норм [5].

П.О.Недбайло до одного з елементів правильного здійснення правових норм відносив і відповідальність. А саме, відповідальність не тільки за правопорушення, але й за виконання розпорядження норми. Мова йде про такий вид юридичної відповідальності, як обов'язок діяти правомірно [6]. “Всюди, де мова йде про обов'язки та їх виконання, – звертає увагу М.С.Строгович, – неминуче присутня відповідальність за належну їх реалізацію”. М.С.Строгович під юридичною відповідальністю розуміє відповідальне ставлення людини до своїх обов'язків, відповідальність за правильне виконання особою покладених на неї законом обов'язків, тобто відповідальність в її позитивному значенні [7]. Позитивна відповідальність – це міра вимоги до себе та інших. Вона відображає почуття обов’язку, громадянської позиції, розвинутої правової і моральної сівдомості. Цей аспект відповідальності передбачає поведінку, що не суперечить соціальним нормам. М.І.Матузов наголошує, що основою позитивної відповідальності є взаємозв’язок особистості з державою, і суспільством, її обов’язки, а також необхідність поважати права і свободи інших громадян. Іншими словами, позитивна відповідальність випливає із конституційно-правового статусу індивіда, його належності до даного державного утворення, інституту громадянства [8]. “Позитивна відповідальність, – зазначає М.С.Строгович, - це відповідальне відношення особи до своїх обов'язків, які покладені на неї законом, правильне, добросовісне, успішне, ефективне їх виконання” [9]. На нашу думку суть позитивної відповідальності при виконанні обов'язку додержуватися Конституції України та законів України полягає в усвідомленні громадянами свого конституційного обов'язку, у свідомому та належному його виконанні. Якщо обов'язок усвідомлено, виконання його є правомірним і свідчить про відповідальну поведінку особистості, то в такому випадку виникають позитивні оцінки і наслідки для особистості (одобрення, заохочення і т.д.), що є характерною рисою для позитивного аспекту юридичної відповідальності. Людина приходить до висновку, що вона повинна вчиняти саме так, оскільки саме така поведінка відповідатиме інтересам суспільства, держави, колективу, сім’ї, оточуючим. В такому випадку у неї виникає почуття відповідальності вже тоді, коли вона приступає до виконання своїх обов'язків, а не тільки тоді, коли вона їх ігнорує. Позитивна відповідальність, на відміну від негативної, не тимчасова і не примусова, а постійна, добровільна і глибоко усвідомлена відповідальність особи за свою поведінку в теперішньому і майбутньому за належне виконання своїх юридичних обов'язків і громадянського обов'язку [10]. Ю.І.Новік зазначає, що суб’єктивна правова відповідальність містить узагальнену (не пов’язану з конкретною нормою або ситуацією) орієнтацію особи на необхідність співвідносити свою поведінку в сфері правового регулювання з правовими принципами, нормами, цінностями і оціночними поняттями, будувати цю поведінку у відповідності з ними. Таке відношення характеризується свідомим і добровільним виконанням своїх правових обов'язків [11]. Отже, відповідальність в її позитивному розумінні включається в механізм забезпечення виконання конституційного обов'язку додержуватися Конституції України та законів України на самому початку, постійно його супроводжує і є важливою гарантією його правомірної реалізації.

Наступним елементом нормативно-правового механізму забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України є пільги та заохочення, які, на думку автора роботи слід розглядати як самостійний елемент вказаного механізму. В даному випадку слід звернути увагу на зауваження Л.Д.Воєводіна з приводу того, що в якості правових гарантій конституційних прав і свобод може розглядатися будь-який юридичний феномен, якщо він сприяє втіленню основних прав і свобод в життя [12].

Під правовою пільгою розуміють правомірне полегшення становища суб’єкта, що дозволяє йому повніше задовольнити свої інтереси, та виявляється як в наданні додаткових, особливих прав, так і в звільненні від обов'язків [13]. Основна мета пільг – це узгодження інтересів особистості, соціальних груп, держави. Саме пільги пов’язують ці різноманітні інтереси, дозволяючи ненав’язливо і без тиску їх задовольняти, розподіляючи соціальні блага і сприяючи тим самим нормальному розвитку як окремої особистості, так і суспільства в цілому.

Заохочувальні норми – це різновид регулятивних норм права, які встановлюють види і міри звохочення певних суб’єктів за здійснення ними особливо корисних для суспільства дій. Заохочувальні норми покликані забезпечувати юридичними засобами впровадження матеріального і морального стимулювання суспільно корисної поведінки [14]. До загальних цілей правових форм заохочення В.М.Баранов відносить: а) спонукання особи чи організації до виконання дії, яка виходить за звичні вимоги; б) стимулювання нових дій з боку заохочуваної особи; в) стимулювання схвалених державою дій стосовно інших осіб і колективів [15].

Для виконання конституційного обов'язку додержуватися Конституції України та законів України пільги та заохочення виконують функцію стимулювання юридично обов’язкової поведінки: здатність побуджувати до окремих видів суспільно корисної поведінки, створювати сприятливі умови для задоволення власних інтересів особи. Стимулюючу функцію покликані виконувати перш за все податкові пільги, що встановлені з метою розвитку виробництва, підприємництва, інвестиційної діяльності та ін. Наприклад, фіксуючи в нормативних актах податкові пільги для підприємців, законодавець стимулює в кінцевому варіанті суспільно корисну діяльність певних категорій громадян, підвищує позитивну активність, створює сприятливі умови для задоволення їх інтересів.

На сьогоднішній день існує необхідність наповнити реальною силою більшість із законодавчо закріплених пільг, надати їм відповідну соціальну спрямованість, забезпечити матеріальними та юридичними гарантіями, ввести в дію механізми реалізації. Адже, якщо законотворці встановлюють певні пільги для визначених суб’єктів, то є потреба одночасно встановити і обов’язки (активні або пасивні) на тих, хто покликаний забезпечити втілення даних пільг в життя. Обов’яковою умовою дієвої реалізації пільг буде фіксація відповідальності для відповідних посадових осіб.

Умови забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України включають в себе і суб’єктивні моменти, що закладені в самій людині та її поведінці, значення котрих по мірі розвитку правової держави все більше зростає. Мова йде про правову культуру людини, її правову свідомість, погляди, звички. Громадяни, виконуючи обов’язок додержуватися Конституції України та законів України, кладуть перед собою певні цілі та вибирають правові засоби їх досягнення. Інтереси людини лежать в соціальному житті, а не в сфері права. Законодавець розраховує на мотиви поведінки людей як на гарантію того, що ними будуть вибрані лише ті правові засоби, які передбачені правовими нормами. Тому важливою умовою виступає усвідомлення громадянином необхідності формувати свою поведінку у відповідності з вимогами правових норм. Правосвідомість та правова психологія громадян активно впливають на правомірне виконання конституційних обов’язків. Почуття впевненості громадянина у вищій справедливості закону, Конституції України, стабільності правопорядку в державі створюють високий психологічний настрій та атмосферу поваги до права. Внутрішня правова переконаність громадян складає вагомі умови правильного виконання ними конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України. Отже, одним із основних аспектів нормативно-правового механізму забезпечення виконання обов'язку додержуватися Конституції України та законів України є високий рівень правової культури і правосвідомості громадян.

Правосвідомість знаходиться в основі правової культури і являє собою сукупність поглядів, ідей, почуттів, настроїв, які мають відношення до права, і включає в себе уявлення про право, тобто праворозуміння, погляди на роль права, правових установ в житті суспільства і держави, ідеї про права людини, відповідальність особи перед іншими людьми, державою і суспільством [16]. Правосвідомість є духовною (ідеологі­чною) гарантією забезпечення здійснення прав і виконання обов’язків і, безсумнів­но, покращує режим законності, який повинен гарантувати кожному громадянину впевненість, що порядок у суспільстві буде забезпечений, що його права та законні інтереси будуть суворо охоронятися, а ті, хто їх порушить, будуть покарані і поруше­ні права відновлені. Правосвідомість, як система понять, поглядів, уявлень та почуття з приводу чинного або бажаного юри­дичного права, а також діяльності, пов’язаної з цим правом, вимагає всілякого розвитку і вдосконалення, що у більшій мірі залежить від дій і сприяння цьому як з боку органів державної влади, так і недержавних утворень (місцевого самоврядування, громадських організацій і політичних партій тощо). Провідним пунктом правосвідомості виступає усвідомлення людиною цінностей природного права, прав, свобод і обов’язків людини і оцінка чинного права з точки зору його відповідності загальнолюдським цінностям, що знайшли закріплення в міжнародних документах про права людини.

Правова культура у вузькому сенсі слова – це рівень знання права членами суспільства і шанобливе відношення до права, високий престиж права в суспільстві. Якщо високий рівень правової культури громадян – це гарантія реалізації конституційних обов'язків, то її низький рівень – фактор, який негативно впливає на їх здійснення. Реалізація конституційного обов'язку додержуватися Конституції України та законів України завжди пов’язується тільки з правомірною поведінкою людей. В одному випадку це активні позитивні дії, в іншому – це бездіяльність суб’єктів.

Стосовно особистості кожного громадянина правова культура – це не тільки знання Конституції і законів України, розуміння права, але й свідоме виконання їх приписів в практичній діяльності. Не кожну особистість, що знає і розуміє правові настанови, можна вважати людиною правової культури. Такою людиною є та у якої знання доведені до рівня внутрішньої потреби строгого виконання Основного Закону держави та інших нормативно-правових актів, хто в своїй практичній діяльності виконує їх в силу внутрішнього переконання. Однак, на жаль, на сьогоднішній день даний постулат не виконується багатьма суб’єктами прововідносин. Слід відмітити, що це характерно не лише для пересічних громадян, але й для окремих державних посадовців високого рангу. Своїми непродуманими, помилкованими діями вони можуть спричиняти неабияку матеріальну шкоду суспільству, державі, громадянам, похитнути високий авторитет Закону. Обов’зок державного службовця – дотримуватися та виконувати Конституцію України, слідкувати за її виконанням їншими громадянами, діяти прозоро та чесно з метою служіння народу України.

Складовою частиною нормативно-правового механізму забезпечення виконання обов'язку додержуватися Конституції України та законів України слід розглядати режим конституційної законності як “відповідність поведінки (діяльності) суб’єктів конституційно-правових відносин нормам Конституції та конституційних законів України, що зовні виражається ... в їх неухильному додержанні, точному і однозначному виконанні і правильному застосуванні всіма державними та недержавними інституціями, громадянами” [17]. Режим конституційної законності сприяє виконанню громадянами обов'язку додержуватися Конституції України та законів України, формує їх свідоме ставлення до цього. Для підтримання законності та правопорядку в суспільстві необхідно перш за все, щоб всі його члени чітко дотримувались і виконували Конституцію України, поважали закон. “Важливо не тільки додержуватися законів, - зазначає О.Ф.Скакун, - а й створювати справедливі, тобто правові закони. Правові закони повинні бути нормативним підгрунттям законності. ЇЇ призначення – додержання законів в ім’я торжества свободи, справедливості” [18]. Стан законності та правопорядку, знаходиться в прямій залежності від того, наскільки добросовісно, чесно, активно виконують свої обов’язки члени суспільного життя. Законність – явище прогресивне і покликане сприяти суспільному прогресу. В історії було чимало випадків, коли громадяни додержувалися законів, а законність порушувалася, коли “суворе додержання” у дійсності означало “суворе порушення”. У таких випадках закон не відповідав праву, потребам суспільного прогресу. Щоб у державі була “правозаконність”, чинні закони, насамперед Конституція, повинні адекватно відображати правові принципи, загальнолюдські цінності. У сфері правотворчості це виражається в забезпеченні видання закону, який відповідає праву, Конституції [18].

Конституційна законність в свою чергу є складовою режиму законності в державі взагалі, що передбачає неухильне додержання не лише Конституції і конституційних законів всіма суб’єктами конституційних відносин, але й законів, інших нормативно-правових актів органів державної влади, рішень Конституційного Суду, судів загальної юрисдикції, органів місцевого самоврядування. Тому гарантією реалізації обов'язку додержуватися Конституції України та законів України є режим законності в державі, сама правова державність. “В умовах демократичного суспільства, – зазначав Л.Д.Воєводін, – зобов’язана особа є не пасивним суб’єктом державного владарювання, а активної особою, для якої практичне втілення в життя конституційних обов'язків є вільний, творчий процес, сповнений ініціативи і творення” [19].

На завершення слід зазначити, що вимогу до громадян додержуватися Конституції України та законів України не варто розглядати лише в аспекті їх конституційного обов’язку, а слід оцінювати в більш широкому аспекті демократизації суспільних відносин та забезпечення конституційної законності, передбачаючих, що від кожного громадянина вимагається поважати конституційні права і свободи інших осіб, підкорятися юридичним актам, що видані органами державної влади, а також судовим рішенням та вирокам, що набули законної сили.

Використанні матеріали

  1. Максимов С. Інститут прав людини в сучасному світі: філософсько-правові аспекти // Вісн. Акад. прав. наук України. – Харків: Право, 2000. – № 3 (22). – С. 49-57.

  2. Кучинский В.А. Конкретизация конституционных прав и обязанностей советских граждан как юридическая гарантия их осуществления // Конституция СССР: проблемы государствоведения и советского строительства. М., 1980. –С.109

  3. Сапун В.А. Механизм реализации советского права // Правоведение. – 1988. – № 1. – С.9

  4. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России. – М.: Инфра*М-Норма, 1997. –С.141

  5. Диденко Н.Г., Селиванов В.Н. Право и свобода // Правоведение. – 2001. – № 3. –С.22

  6. Недбайло П.Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм // Правоведение. – 1971. – № 3. – С.50

  7. Строгович М.С. Сущность юридической ответственности // Советское государство и право. – 1979. – № 5. – С. 72-73

  8. Теория государства и права/ Под ред. Н.И.Матузова и А.В.Малько. –М., 2000. –С.279

  9. Строгович М.С. Сущность юридической ответственности // Советское государство и право. – 1979. – № 5. – С. 76

  10. Матузов Н.И. Правовая система и личность. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. – С.108

  11. Новик Ю.И. Психологические аспекты правового регулирования (теоретические исследования): Автореф. дисс. … докт. юрид наук: 12.00.01 / Белорус. гос. ун-т. – Минск, 1990. –С.24

  12. Юридические гарантии конституционных прав и свобод личности в социалистическом обществе / Под ред. Л.Д.Воеводина. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. –С.41

  13. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И.Матузова и А.В.Малько. – М.: Юристъ, 2000. – С.747

  14. Юридична енциклопедія: В 6 Т./ Редкол. Ю.С.Шемшученко та ін. – К.: Укр. енциклоп., 1998. Т.4. –С.510

  15. Баранов В.М. О некоторых условиях повышения юридической эффективности поощрительных норм советского права // Вопросы теории государства и права: Межвуз. науч. сб. / Отв. ред. М.И.Байтин. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1976. – Вып. 4. – С.131

  16. Тодыка Ю.Н. Конституционные основы формирования правовой культуры граждан: Монография. – Харьков: РАЙДЕР, 2001. –С.17

  17. Ткаченко Ю.В. Проблеми конституційної законності в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 . – Харків, 2001. –С.8

  18. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник/ Пер.з рос. – Харків: Консум, 2001. –С.446

  19. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России. – М.: Инфра*М-Норма, 1997. –С.139






Схожі:

О. Білоскурська ( І нститут держави І права ім В. М. Корецького нан україни) iconО. Білоскурська ( І нститут держави І права ім В. М. Корецького нан україни)
...
О. Білоскурська ( І нститут держави І права ім В. М. Корецького нан україни) iconНаціональна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького
Робота виконана у відділі проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави І права ім. В. М. Корецького...
О. Білоскурська ( І нститут держави І права ім В. М. Корецького нан україни) iconО. Білоскурська (Інститут держави І права ім. В. М. Корецького нан україни)
Конституції України та в юридичній літературі приділяється значна увага, то цього не можна сказати про основні обов’язки людини І...
О. Білоскурська ( І нститут держави І права ім В. М. Корецького нан україни) iconО. Білоскурська (Інститут держави І права ім. В. М. Корецького нан україни)
Конституції України та в юридичній літературі приділяється значна увага, то цього не можна сказати про основні обов’язки людини І...
О. Білоскурська ( І нститут держави І права ім В. М. Корецького нан україни) iconКримінальному процесі україни
Робота виконана у відділі проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави І права ім. В. М. Корецького...
О. Білоскурська ( І нститут держави І права ім В. М. Корецького нан україни) iconЩербак світлана Володимирівна
Робота виконана у відділі проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави І права ім. В. М. Корецького...
О. Білоскурська ( І нститут держави І права ім В. М. Корецького нан україни) iconОрганізаційно-правовий механізм забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України Білоскурська Олена, здобувач Інституту держави І права ім. В. М. Корецького нан україни
Доцільно розглядати як передбачену Конституцією і законами систему органів державної влади, державних і недержавних організацій та...
О. Білоскурська ( І нститут держави І права ім В. М. Корецького нан україни) iconОрганізаційно-правовий механізм забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України Білоскурська Олена, здобувач Інституту держави І права ім. В. М. Корецького нан україни Постановка проблеми
Доцільно розглядати як передбачену Конституцією І законами систему органів державної влади, державних І недержавних організацій та...
О. Білоскурська ( І нститут держави І права ім В. М. Корецького нан україни) iconЗавгородня владислава миколаївна
...
О. Білоскурська ( І нститут держави І права ім В. М. Корецького нан україни) iconЕволюція антикорупційної складової в адміністративно-правовому статусі арбітражного керуючого
Г. В. Астанін, здобувач Інституту держави І права ім. В. М. Корецького нан україни
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи