Організаційно-правовий механізм забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України Білоскурська Олена, здобувач Інституту держави І права ім. В. М. Корецького нан україни Постановка проблеми icon

Організаційно-правовий механізм забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України Білоскурська Олена, здобувач Інституту держави І права ім. В. М. Корецького нан україни Постановка проблеми




Скачати 158.38 Kb.
НазваОрганізаційно-правовий механізм забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України Білоскурська Олена, здобувач Інституту держави І права ім. В. М. Корецького нан україни Постановка проблеми
Дата30.07.2012
Розмір158.38 Kb.
ТипЗакон

Організаційно-правовий механізм забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України

Білоскурська Олена,

здобувач Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України

Постановка проблеми. Міцність конституційного ладу в основній мірі залежить від дотримання та виконання Конституції, законів всіма суб’єктами суспільних відносин, рівня правової культури населення. В останні роки посилюється правовий нігілізм, росте кількість порушень Конституції. Слід відмітити, що не тільки зі сторони громадян, але й державних органів високого рангу. Порушення Конституції небезпечні тим, що вони нищать фундамент державності, віру людей в справедливість, в непорушність конституційного правопорядку. Забезпечення конституційної законності – це не виключно юридична проблема, але й політична, що безпосередньо пов’язана з дотриманням та виконанням конституційного обов'язку додержуватися Конституції України та законів України. Виконання даного обов’язку є необхідним в інтересах не лише суспільства, але й власне особистості, оскільки це забезпечує можливість кожному користуватися соціальними благами. В свою чергу, демоктратична, правова держава повинна легітимними засобами забезпечити виконання вказаного обов’язку.

^ Мета даної статті - комплексно дослідити організаційно-правовий механізм забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України.

^ Виклад основного матеріалу. Обов’язок додержуватися Конституції України та законів України реалізується через правовідносини, обов’язковим елементом якого виступають учасники (суб’єкти), які об’єднанні закріпленим в законі правовим зв’язком, змістом якого являється правова можливість та кореспондуюча їй правова необхідність. У правовідносинах, що виникають у зв’язку з виконанням обов’язку додержуватися Конституції України та законів України, приймають участь громадяни, а також держава як в цілому так і в обличчі своїх органів та посадових осіб. Організаційно-правовий механізм забезпечення виконання даного обов’язку являється за своїм змістом єдиною діяльністю, що здійснюється органами державної влади, органами місцевого управління, органами правосуддя, громадянами та їх об’єднаннями.

^ Організаційно-правовий механізм забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України доцільно розглядати як передбачену Конституцією і законами систему органів державної влади, державних і недержавних організацій та інших інститутів, які забезпечують виконання обов’язку додержуватися Конституції України та законів України.

Пріоритетними елементами організаційно-правового механізму забезпечення виконання обов’язку додержуватися Конституції України та законів України є: 1) органи законодавчої влади – Верховна Рада – парламент України; 2) Президент України; 3) органи виконавчої влади – Кабінет Міністрів України та органи спеціальної компетенції, зокрема: Міністерство юстиції, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство оборони, Міністерство закордонних справ, Міністерство фінансів, Міністерство освіти і науки та інші центральні органи виконавчої влади і місцеві органи державної виконавчої влади; 4) Конституційний Суд і суди загальної юрисдикції; 5) контрольно-наглядові органи: органи прокуратури та ін. Так звані правоохоронні і контрольні органи; 6) державні підприємства, установи, організації, фінансові, інформаційцні та інші інститути забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України.

Вихідним для правового регулювання діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування є положення ст. 6 і 19 Конституції України, в яких встановлено, що такі органи діють лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, цей принцип конституційного ладу спрямований на запобігання надто довільного вибору форм і методів здійснення владних повноважень. Тому є важливим, щоб повноваження вищезазначених органів по гарантуванню здійснення громадянами своїх основних обов'язків були чітко виписані на законодавчому рівні.

Особливу роль в сфері забезпечення виконання обов’язку додержуватися Конституції України та законів України посідає Президент України. Відповідно до Конституції України він є гарантом додержання Конституції України (ст.102), і, приймаючи присягу, зобов’язується додержуватися Конституції України та законів України (ст.104). Діяльність Президента України врегульована Конституцією України і Законом України “Про Президента України”. Президент України, здійснюючи свої повноваження, забезпечує належне виконання конституційних обов’язків, а насамперед обов'язку додержуватися Конституції України та законів України, всіма державними органами. Досягає він цього як шляхом безпосереднього звернення до органів та осіб, дії котрих не відповідають нормам Конституції України, так і через компетентних в даній галузі державних органів. Зокрема, за зверненням Президента Конституційний Суд України дає висновки про відповідність Конституції України діючих міжнародних договорів України чи тих міжнародних договорів, які вносяться у Верховну Раду України для надання згоди на їх обов’язковість (ст.151). Способами забезпечення Президентом України дотримання Конституції є призначення всеукраїнського референдуму щодо змін Конституції України (п.6 ст.106), використання узгоджувальних процедур для вирішення спірних питань.

Велике значення мають повноваження Президента України, пов’язані з його діяльністю у сфері законотворення. Так, наприклад, ряд повноважень Президента стосується його права вносити до Верховної Ради України законопроекти або пропозиції щодо прийняття законів. До того ж законопроекти, визначені Президентом як невідкладні, мають розглядатися Верховною Радою позачергово. Президент України на основі і на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України [1, с.489]. Президент має також право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд.

Конституція України закріпила багато істотно нових положень стосовно посади Президента України, його повноважень, взаємовідносин з різними органами влади та посадовиими особами. Серед них значне місце посідають такі, завдяки яким ті чи інші гілки влади мають можливість співпрацювати з Президентом України, а також впливати на його діяльність з метою запобігання будь-якому свідомому чи несвідомому зловживанню владою, що, власне, і створює умови для забезпечення виконання прав і обов’язків людини і громадянина.

Парламент України посідає провідне місце в організаційно-правовому механізмі забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України, що обумовлено положенням цієї державної інституції як єдиного законодавчого органу держави. Згідно зі ст.92 Основного Закону Верховна Рада України приймає закони, в яких визначаються основні обов'язки громадян. Тобто на Верховну Раду України покладається завдання нормативного закріплення всієї сукупності прав, свобод і обов’язків.

Ефективність діяльності Верховної Ради України по забезпеченню конституційної законності багато в чому визначається реалізацією її вимог у процесі законотворчості. На думку Ю.В. Ткаченко, вимоги до законотворчості – це нормативно-правові засади, що полягають у зобов’язанні законодавця здійснювати певні юридично-значущі дії у цілях видання, систематизації, зміни і скасування норм права, які втілюються в формі законів [2, с.11]. Основними вимогами конституційної законності стосовно змісту законотворчості виступають: своєчасність розробки і видання нових, зміна і скасування застарілих законів або їх приписів; правильне визначення сфери і меж законодавчого регулювання; встановлення і ліквідація прогалин у праві; необхідність належної процедурної регламентації діяльності суб’єктів права. Належне виконання парламентом України цих вимог позитивно відображається, в перше чергу, на змісті законів, оскільки це найбільш вразлива сторона законотворчого процесу. Від компетентності народних депутатів залежить якість наших законів, їх дієвість, можливість втілення в життя і, відповідно, можливість наших співвітчизників реалізувувати свої права і свободи та виконувати конституційні обов’язки. На жаль, ми сьогодні не можемо сказати про те, що наша Верховна Рада працює продуктивно. Багато законів, що приймаються Верховною Радою України мають певні недоліки внутрішнього змісту. Незрозумілість і неясність правового матеріалу призводить до непередбачуваної поведінки суб’єктів конституційно-правових відносин, які його використовують, що в кінцевому рахунку веде до порушеня режиму конституційної законності і правопорядку в суспільстві. Крім того, з близько 2000 законів, прийнятих за роки незалежності, понад 40 відсотків – це закони про зміни і доповнення до інших законів. Деякі з цих законів за останні роки змінювалися і доповнювалися по 20 і більше разів (“Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні” тощо) [3, с.15].

Законодавча функція Верховної Ради має прояв не тільки у її повноваженнях приймати нові закони, а й у виняткових повноваженнях ратифікувати міжнародні договори, які переважно призначені саме для забезпечення і реалізації прав, свобод і обов’язків людини і громадянина, серед яких вагоме місце посідає конституційний обов’язок додержуватися Конституції України та законів України.

Бажано законодавчо ввести необхідність наукового, політичного, економічного та іншого обгрунтування всіх проектів законодавчих актів, що вносяться на розгляд у парламент. Необхіно врахувати й правило, яке зобов’язує разом з проектами законодавчих актів, що вносяться на розгляд до Верховної Ради України, представляти матеріали, які доводять необхідність прийняття відповідних законів.

Кабінет Міністрів України як вищий колегіальний орган у системі органів виконавчої влади покликаний забезпечити державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України (п.1 ст.116). Крім того, він організує виконання нормативних актів, міжнародних договорів, конвенцій та угод, здійснює контроль за їх виконанням органами виконавчої влади та приймає відповідні заходи щодо усунення їх порушень. Згідно п.2 ст.116 Основного Закону Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина (доцільно було б додати, що і конституційних обов'язків).

Недостатньо чіткло врегульований конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України негативно впливає на його можливості реалізовувати свої функції виконавчої влади, а, отже, забезпечувати належне виконання Конституції, законів та актів Президента України. На жаль, Конституція України не визначає перелік об’єктів управління Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій. Відсутність переліку конкретних об’єктів робить здійснення управління з боку органів виконавчої влади безпредметним, що, в свою чергу, зводить здійснення правоохоронної, контрольно-наглядової функції управління нанівець.

Місцеві ради є органами місцевого самоврядування в областях, районах, містах, селищах. У межах своїх повноважень і компетенції вони організовують виконання законів та підзаконних актів. Той факт, що місцеве самоврядування є безпосереднім суб’єктом забезпечення виконання конституційних прав та обов’язків, закріплюється низкою норм Конституції та законів України. Саме територіальна громада та створені нею органи забезпечують здійснення прав, свобод та обов’язків на певній території.

Дуже великий обсяг роботи у процесі забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України здійснюють органи судової влади. Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції (ч. 3 ст. 124 Конституції України). Конституційний Суд являє собою окремий, незалежний від судів загальної юрисдикції орган, що має правосудну природу і правосудний статус і за характером, і за змістом своєї державної діяльності має здійснювати якраз правосудну діяльність, правосуддя, а не лише нагляд чи контроль у їх загальновизнаному розумінні. “Лише Конституційний Суд наділений повноваженнями щодо здійснення контролю за конституційністю законів, інших правових актів і з огляду на ці та інші свої повноваження є єдиним органом конституційної юрисдикції, самостійною (незалежною) частиною судової влади в державі”, - наголошує В.Є. Скомороха [4, с.127].

Основним завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України (ст.2) [5]. Згідно ст.150 Конституції України, до повноважень Конституційного Суду належить вирішення питань про відповідність Конституції України законів та інших правових актів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Можливість визнання нормативно-правових актів конституційними і здійснення офіційного тлумачення Основного Закону України займає основне місце в діяльності Конституційного Суду. Отже, перевіряючи конституційність того чи іншого закону або нормативного акту, Конституційний Суд України виступає гарантом дії в Україні законів, які не суперечать Конституції України. Що стосується рішень, ухвалених Конституційним Судом України, то згідно зі статтею 69 Закону України “Про Конституційний Суд України”, вони є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені [5].

Конституційний обов’язок додержуватися Конституції України та законів України кореспондується з обов’язком виконувати рішення Конституційного Суду України. Адже закон у цілому або його окремі положення (розділи, статті, частини статей тощо), а так само міжнародний договір України можуть бути визнанні і неконституційними рішеннями Конституційного Суду України і втрачають чинність від дня ухвалення такого рішення (ст.152 Конституції України). Щодо обов’язку виконувати рішення Конституційного Суду України, то він прямо випливає із статтей 124, 129 і 150 Основного Закону України, де зазначено, що судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України. Однак це стосується лише тих судових рішень, які набрали законної сили.

В механізмі забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України система судів загальної юрисдикції (разом з Конституційним Судом України) виступає як окрема гілка державної влади, призначення якої полягає у здійсненні захисту прав та свобод громадян, розв’язанні правових конфліктів, а також формуванні виконавчої і законодавчої влади. Можливості судової влади щодо забезпечення даного механізму значною мірою стримуються не лише відсутністю достатньої законодавчої і матеріальної бази, а й небажанням деяких політичних сил мати справжню незалежну судову владу, нехтуванням одним з важливих принципів здійснення єдиної державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Для більш чіткого і повного забезпечення додержання Конституції України та законів України в усіх сферах правовідносин необхідно створити нові види судів загальної юрисдикції, в результаті чого суди стануть більш пристосованими до особливостей галузевого законодавства і відповідних правовідносин, доступнішими для широкого кола фізичних і юридичних осіб, покращиться якість розгляду справ. Саме суд у правовій державі повинен бути головним гарантом забезпечення виконання Конституції України та законів України. Для того, щоб відповідати вимогам суспільства, судова влада повинна повноцінно використовувати свої юридичні можливості впливу на рішення і діяльність законодавчої і виконавчої влади. Це дозволить їй стати гарантом соціальної і політичної стабільності. Реформи, спрямовані на удосконалення правосуддя, а також підвищення статусу судів, мають сприяти подоланню ряду негативних явищ, властивих даній системі, зокрема подоланню відчуження, що склалося між особою та державноправними структурами різних ланок і рівнів [6, с.329].

В організаційно-правовому механізмі забезпечення виконання обов’язку додержуватися Конституції України та законів України важливе місце посідає прокуратура України. Це очевидно з її основних задач та функцій: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. У відповідності з п.9 розділу XV Конституції “Перехідні положення”, прокуратура продовжує виконувати функцію контролю за дотриманням законів.

“Діюча в Україні прокуратура – інститут, який відповідає об’єктивним потребам нашого суспільства. У системі поділу влади вона (прокуратура) підсилює механізм стримувань і противаг, виступає органом державного нагляду за дотриманням законів. Органи прокуратури виконують особливі, властиві тільки їм функції і ні за своїм генезисом, ні за характером повноважень не належить до органів жодної гілки влади, тим більше не є жодній із них підпорядкованою. Саме принцип поділу влади і сувора відповідальність діяльності прокуратури Конституції і законам України є основою її незалежності. Тільки як орган незалежний від інших гілок влади, прокуратура може ефективно виконувати свої функції. Цим об’єктивним, науково обгрунтованим положенням нині протистоять будь-які кон’юнктурні інтереси, політичні і особисті амбіції, спрямовані на обмеження самостійності і незалежності прокуратури, послаблення її ролі у забезпеченні законності та здійсненні боротьби із злочинністю” [6, с.349-350; 4, с.97-98].

Будучи системою спеціалізованих органів, призначених передусім для здійснення нагляду за додер­жанням і застосуванням законів, прокуратура в сучасних умовах виступає одним з найважливіших гарантів забезпечення правопорядку в цілому, а також і механізмом забезпечення виконання Конституції України та законів України. Переважна більшість науковців та юристів-практиків досить стримано ставляться до перспективи форсування ліквідації прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, вважаючи, що цей захід потрібно відкласти до відносної стабілізації соціально-економічного і політич­ного стану в країні. Не можна не погодитись з думкою В. Тація, який наголошує: “... на сьогодні в Україні безсистемно створюється досить значна мережа контролюючих органів як внутрішньовідомчого, так і міжвідомчого характеру. Однак і така їх діяльність є малоефективною і, більш того, не координується у плані боротьби з правопорушеннями, а також зі злочинністю. У цьому разі прокуратура повинна мати повноваження, які не тільки пов’язані з координацією діяльності суб’єктів відомчого і позавідомчого контролю, але й забезпечують додержання законності в їх діяльності” [7, с. ; 8, с.138-139]. Єдність прокуратури зумовлена спільністю завдань, які мають виконувати всі її органи. Вони полягають у тому, що діяльність прокуратури України спрямована на захист суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави і має своїм завданням сприяти утвердженню верховенства закону, дотриманню прав і свобод людини і громадянина.

Висновки. Отже, на завершення варто сказати, що організаційна діяльність компетентних державних органів та громадських організацій по забезпеченню виконання вимог правових норм спрямована на максимально повне забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України. Навіть за наявності прогресивної і добре налагодженої правової системи, системи прав, свобод та обов’язків людини та громадянина виконання їх може не відбутися, якщо державними органами, посадовими особами та громадськими організаціями не здійснюватиметься спеціальна організаційна робота по забезпеченню прав, свобод та обов’язків людини та громадянина. Організаційно-правова діяльність переводить зафіксований в правовій нормі обов’язок додержуватися Конституції України та законів України в стадію його виконання. Вона служить засобом, що гарантує виконання даного обов’язку. До заходів організаційного характеру слід віднести також організацію законопроектних робіт щодо виконання та додержання Конституції, їх планування, інформаційне забезпеченя населення тощо.

Отже, для того, щоб громадянин виконував конституційні обов’язки, суспільство та держава повинні створювати економічні, політичні, ідеологічні, організаційні та юридичні умови, котрі тісно та нерозривно взаємопов’язанні між собою: доповнюючи один одного, вони в сукупності створюють максимальну можливість для фактичного виконання громадянами основних обов’язків. На нашу думку, при виконанні обов’язків мова йде не про якесь виокремлення того чи іншого виду умов в якості основного та доповнення його іншими, а про певний комплекс необхідних видів умов як засобів, що дозволяють громадянам добросовісно виконувати свої обов’язки.

Втілення Конституції в життя вимагає в ряді випадків реформування органів державної влади. Йдеться, зокрема про вдосконалення структури парламенту та його апарату, адміністративну реформу, реформування органів прокуратури, судової системи та ін.

Література


  1. Конституційне право України. За ред. проф. В. Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 2000

  2. Ткаченко Ю.В. Проблеми конституційної законності в Україні. Автореф. дис. … канд. юрид. наук. –Харків, 2001

  3. Шемшученко Ю.С. Конституція України і права людини // Право України, 2001. – № 8

  4. Сучасний конституціоналізм та конституційна юстиція: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Жовтень, 2000 / За редакцією С.В. Ківалова, М.П. Орзіх. – Бібліотека журналу “Юридичний вісник”, Одеса: Юридична література, 2001

  5. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16.10.96 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.

  6. Органи державної влади України / За ред. В.Ф. Погорілка: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім В.М. Корецького, 2002

  7. Тацій В. Прокуратура в системі поділу влад // Юридичний вісник України. 1999, 16-22 грудня

  8. ^ Заворотченко Т.М. Конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні. Дис…канд. юрид. наук.: – К.: НАН України Інститут держави і права ім. В. М. Корецького, 2002

Резюме


В данной статье раскрывается роль органов государственной власти, органов местного самоуправления, органов правосудия в обеспечении исполнения конституционной обязанности соблюдать Конституцию Украины и законы Украины.

Организационно-правовая деятельность переводит зафиксированую в правовой норме обязанность граждан соблюдать Конституцию Украины и законы Украины в стадию её исполнения. Она служит средством, которое гарантирует исполнение даной обязанности. К мероприятиям организационного характера следует отнести также организацию законопроэктных работ относительно исполнения и соблюдения Конституции, их планирование, информационное обеспечение населения и т.д.

Автор приходит к выводам, что на даный момент в Украине создана и функционирует единая система органов государственной власти и местного самоуправления, деятельность которых направлена на обеспечение исполнения конституционной обязанности соблюдать Конституцию Украины и законы Украины. Практика свидетельствует о необходимости дальнейшего усовершенствования роботы в этой сфере.






Схожі:

Організаційно-правовий механізм забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України Білоскурська Олена, здобувач Інституту держави І права ім. В. М. Корецького нан україни Постановка проблеми iconОрганізаційно-правовий механізм забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України Білоскурська Олена, здобувач Інституту держави І права ім. В. М. Корецького нан україни
Доцільно розглядати як передбачену Конституцією і законами систему органів державної влади, державних і недержавних організацій та...
Організаційно-правовий механізм забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України Білоскурська Олена, здобувач Інституту держави І права ім. В. М. Корецького нан україни Постановка проблеми iconО. Білоскурська ( І нститут держави І права ім В. М. Корецького нан україни)
...
Організаційно-правовий механізм забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України Білоскурська Олена, здобувач Інституту держави І права ім. В. М. Корецького нан україни Постановка проблеми iconО. Білоскурська ( І нститут держави І права ім В. М. Корецького нан україни)
...
Організаційно-правовий механізм забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України Білоскурська Олена, здобувач Інституту держави І права ім. В. М. Корецького нан україни Постановка проблеми iconО. В. Білоскурська Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці правосвідомість та правова культура, як невід’ємні складові конституційного обов’язку додержуватися конституції україни та закон
Правосвідомість та правова культура, як невід’ємні складові конституційного обов’язку додержуватися конституції україни та законів...
Організаційно-правовий механізм забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України Білоскурська Олена, здобувач Інституту держави І права ім. В. М. Корецького нан україни Постановка проблеми iconФорми реалізації конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей

Організаційно-правовий механізм забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України Білоскурська Олена, здобувач Інституту держави І права ім. В. М. Корецького нан україни Постановка проблеми iconФорми реалізації конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей

Організаційно-правовий механізм забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України Білоскурська Олена, здобувач Інституту держави І права ім. В. М. Корецького нан україни Постановка проблеми iconО. Білоскурська (Інститут держави І права ім. В. М. Корецького нан україни)
Конституції України та в юридичній літературі приділяється значна увага, то цього не можна сказати про основні обов’язки людини І...
Організаційно-правовий механізм забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України Білоскурська Олена, здобувач Інституту держави І права ім. В. М. Корецького нан україни Постановка проблеми iconО. Білоскурська (Інститут держави І права ім. В. М. Корецького нан україни)
Конституції України та в юридичній літературі приділяється значна увага, то цього не можна сказати про основні обов’язки людини І...
Організаційно-правовий механізм забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України Білоскурська Олена, здобувач Інституту держави І права ім. В. М. Корецького нан україни Постановка проблеми iconУдк 342. 7 © 2010 р. О. В
Правосвідомість та правова культура, як невід’ємні складові конституційного обов’язку додержуватися конституції україни та законів...
Організаційно-правовий механізм забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України Білоскурська Олена, здобувач Інституту держави І права ім. В. М. Корецького нан україни Постановка проблеми iconО. В. Білоскурська
Конституційний обов’язок людини І громадянина неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи