Риси імпресіонізму в малій прозі Богдана Лепкого icon

Риси імпресіонізму в малій прозі Богдана Лепкого




Скачати 131.04 Kb.
НазваРиси імпресіонізму в малій прозі Богдана Лепкого
Дата30.07.2012
Розмір131.04 Kb.
ТипДокументи


Михайло Зушман (Чернівці)

Риси імпресіонізму в малій прозі Богдана Лепкого




Визначення місця Б.Лепкого в складних процесах становлення якісно нового періоду української літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття, аналіз художньо-естетичного еволюціонування митця безпосередньо включений у проблемне з’ясування особливостей народження нової естетики в художній культурі України на межі віків, що відбувалася в процесі становлення модерністської парадигми.

Б.Лепкий належав до письменників, у творчості яких визначилися ті зміни суспільної свідомості, що характеризували духовну ситуацію на межі ХІХ – ХХ століть. Художні пошуки Б.Лепкого типологічно співвідносяться з тенденціями загальноєвропейської культури, а тому визначальним у його творчості постає віднайдення нової єдності неусталеного світу, а словами Ю.Кузнецова – “доповнення світу до гармонії” [5, 268]. Цілком закономірно, що знамените гонкурівське “бачити, відчувати, виражати” своєрідно означило нове начало у духовній культурі зламу ХІХ – ХХ століть, де імпресіонізм поставав своєрідним універсальним стилем, у якому найдостовірнішим джерелом пізнання стає досвід психічного життя, орієнтація на закріплення першого, миттєвого враження, максимальне наближення до природи і правди дійсності, побаченої неупередженим зором. Відбувається процес суб’єктивізації та ліризації прозової творчості, урізноманітнення наративної техніки, композиційних і жанрових пошуків, це, власне, той шлях, яким розвивалася тогочасна європейська та українська імпресіоністична проза. Як вагомий аргумент – узагальнення Н.Шумило, яка переконана, що “в українському імпресіонізмі рівновага явно порушується в бік суб’єктивізму і не в останню чергу завдяки ліризмові, що проникає у психологічну прозу”, а тому “в українській прозі розвивалася така потужна лірико-імпресіоністична стильова течія – аж до проникнення в експресіонізм” [13, 289].

Відомий літературознавець Д.Наливайко найбільше імпресіонізму в українській літературі знаходить у творчості М.Коцюбинського, В.Стефаника та О.Кобилянської [10, 156]. Новелістика Б.Лепкого не менш адекватна стильовим тенденціям імпресіоністичного світосприйняття кінця ХІХ – початку ХХ століття, основою якого було самоспостереження над своїми враженнями, відчуттями. Тим більше, що зародження явища в українській літературі зумовлено пізнанням речей під покровом видимого, а також загальним проникненням ліризму у психологічну прозу. Як відомо, ліризм – домінанта стилю Б.Лепкого. Більше того, домінування ліризму в прозі письменника та інших новелістів спричинило процес актуалізації та художнього синтезу культурної спадщини українського народу: фольклорної символіки, особливостей національного світобачення, колориту народної мови тощо. Переконливе тому підтвердження, на наш погляд, знаходимо у ситуації, коли митець застерігає рецензентів та критиків: “За мотивами до цих образочків (читай: твори. - М.З.) із нашого селянського життя не шукайте в ніякій літературі” [9, 462].

Б.Лепкий усвідомлював, що будь-який літературний чи життєвий факт стає у справжнього митця тільки певним поштовхом для власної уяви, у якій формується авторський художній світ. Більше того, на думку самого ж письменника, найвища цінність літературного твору, – це “сила зворушливості, до сліз або до сміху, до найвищої розкоші або до глибокої розпуки” [4, 89]. Підтвердженням тези може слугувати висловлювання Ю.Кузнєцова, який вважає, що імпресіоністичний стиль виявляється “в сталому використанні таких прийомів, які зумовлено особливим світобаченням, а відтак специфічним ставленням митця до природної та духовної “матерії”. Імпресіоністична стильова тенденція складається на певному етапі розвитку літератури як схильність ряду письменників до зображення світу через враження” [5, 83].

Саме застосування стильових прийомів, пов’язаних з імпресіонізмом, дало унікальну можливість зосередити увагу митця на сукупності внутрішніх чинників (духовній “матерії”) поведінки персонажів, а сукупність цих чинників передбачає динаміку і діалектичну єдність свідомого і підсвідомого. Така закономірність зумовлювала емоційну тональність прози, ліричність, глибинний підтекст, що, власне, значною мірою визначало жанрово-стильову своєрідність малої прози Б.Лепкого та його сучасників: М.Коцюбинського, О.Кобилянської, В.Стефаника, Марка Черемшини.

Тематика прозової творчості Б.Лепкого зорієнтована переважно на “плекання гуманних почувань” задля вирішення болючих питань людського життя. Письменник прагнув гармонії людської душі з навколишнім світом. Імпресіоністична поетика творів письменника формувалася як своєрідне художньо-естетичне осмислення фрагментарного, розірваного світу, де митець намагався поєднати у власній цілісності втрачену гармонійність буття. Тому не випадково фольклорно-міфологічний струмінь є одним із конструктивних елементів імпресіоністичної (як і неоромантичної) поетики малої прози Б.Лепкого. Про це красномовно свідчать ті оповідання, що “спираються на народному повір’ї” (“Мати”, “Кара”), і ті, що взяті з реального життя (“Дідусь”, “Над ставом”, “Гусій”), чи алегорично-символічні (“Босий”, “Мишка”). У цих творах Б.Лепкий не відходить від “реалістичної образності, націленої на відображення довколишньої дійсності в її конкретних історичних формах”, але реалізовує її в “умовних, алегоричних і символічних образах”, на чому акцентує увагу Н.Буркалець [2, 6]. Не менш слушною є думка про те, що у творах українських письменників початку ХХ століття “переважає лірико-суб’єктивне або гротесково-фантастичне начало, надзвичайної ваги набуває принцип бачення внутрішньої суті явищ крізь зовнішньопозірне”[13, 305].

Проблемно-стильова специфіка творчості Б.Лепкого та його сучасників пов’язана із впливом імпресіоністичної поетики в українській прозі кінця ХІХ – початку ХХ століття з метою поглибленого розкриття внутрішнього світу людини. Виникають специфічні засоби художнього зображення: містичні візії, сни, марення, зв’язок із потойбічним світом тощо. З’являються твори, в яких під впливом ідей М.Метерлінка, розгорнуто “силу долі, сну і смерті в житті людини” [3, 52]. А це, як вважає Н.Шумило, – “прерогатива не так літератури для народу з віруваннями та замовляннями, а більшою мірою літератури модерної – з особистісним внутрішнім мистецько-інтуїтивним осягненням істини” [13, 197]. Водночас такій літературі властива “довіра до природи і життя як об’єктивної даності. Світ вони (читай: письменники – М.З.) розглядають у невідривності від його сприйняття, а тому тільки передача враження у всій його конкретності, точності й неповторності може бути правдивою і здатною виразити істину”[10, 156].

Тому заслуговують на увагу тексти, в яких Б.Лепкий виявляє інтерес до явищ підсвідомості як автономного чинника, що впливає на поведінку, свідомість персонажів, проривається назовні у снах і у такий спосіб виражає істинне в людському житті. Таким, наприклад, є оповідання “Прикрий сон”, у якому майстерно виражені страшні муки сумління, яких зазнає судовий радник Черевко, коли під час сну його відвідують душі колишніх підсудних, звинувачуючи у несправедливих вироках, грабунку майна під прикриттям юридичного права. Крім того, автор вдало реалізує проблему “безгрунтя” в річищі активного запровадження новітніх проблемно-стильових тенденцій малої прози початку ХХ століття. Аналогічний контекст маємо і на східноукраїнських теренах. Свідченням цього може бути імпресіоністичне оповідання М.Коцюбинського “На камені” (1903). Порушена в ньому тема була підхоплена багатьма новелістами і фактично розроблялася впродовж усього ХХ століття. Щоправда, принципово важливо наголосити на тому, що в оповіданні Б.Лепкого “Прикрий сон” непередбачуваність людської психіки проявляє себе тільки з викривальною метою. Повного вияву вона набирає в новелі письменника “Старий двір”, де використано імпресіоністичний прийом “взаємопроникнення контрастних світів” [6, 91].

Тут, у своєрідному ірраціональному зв’язку перебувають дві особи – гість і обізнаний з історією двору лакей. Події відбуваються протягом доби у двох просторово-часових вимірах: реальному та ірреальному, що представлений у вигляді сну лакея та візій гостя, родинно причетного до “старого двору”. Особливу увагу привертає атрибутика містичного світу – старі годинники та портрети як носії енергетики зображених. Трагічно-жорстоке минуле старого маєтку і його колишніх мешканців дивним чином проектується у снах і візіях живих, своєрідно проривається назовні.

Не менш цікаве оповідання Б.Лепкого “Мій товариш”, у якому поява привида та “двійника” в коханні, який містично помер замість головного героя твору, призводить до повного переродження останнього, що з першого гульвіси перетворюється на глибоко побожну людину. Певна суголосність аналізованих творів Б.Лепкого проглядається з новелою Н.Кобринської “Душа”, коли внутрішня суперечність думок героїв несподівано розв’язується після смерті отця Урбановича завдяки містичній присутності його душі. “Подвійність” ситуації символізує дзеркало, у якому відбивається помираючий. За своїми проблемно-стильовими характеристиками твори Б.Лепкого споріднені оповіданню І.Франка “Терен у нозі” та новелі В.Стефаника “Скін”, у якій розкрито психологію смерті людини з народу, виражено муки сумління за спричинені іншим людям кривди. Передсмертні марення старого Леся, душа якого борсається між світом живих і світом духів, красномовно свідчать про використання новелістами психологічних можливостей імпресіоністичної поетики. У творі І.Франка майже аналогічна ситуація – Миколу Кучеранюка відвідує привид загиблого хлопчини як знак нечистої совісті головного героя.

Про зростання уваги до поетики імпресіонізму у новелістиці Б.Лепкого свідчить мотив повернення до справжніх цінностей у житті людини (батьківщина, народ, кохана людина та ін). Це було суб’єктивно-іманентним переосмисленням старозавітної притчі про блудного сина і, водночас, як вияв міфопоетики в імпресіоністичному дискурсі малої прози Б.Лепкого. Адже поняття “міфопоетика” та “імпресіонізм”, поєднані в одному стильовому сегменті, передають явище фрагментарно, враховуючи при цьому враження і встановлюючи чіткий зв’язок не між явищами дійсності, а між спричиненими дійсністю порухами душі.

Вдало обіграно Б.Лепким фольклорно-міфологічну опозицію “щастя – нещастя” в оповіданні “Перша зірка”. Перед читачем постає тип галичанина-інтелігента, який “вибився в люди” і проживає у Відні, але прагне віднайти спокій і щастя на рідній землі. Автор майстерно вказує на ознаки, які єднають протагоніста з попереднім життям. Це, насамперед, промовисте прізвище – Русович, а також “рутенський дневник”, що його він перечитує після німецьких часописів і фрагментарні спогади (“миттєві враження”), які зринають в пам’яті після прочитаного повідомлення про наближення Різдва Христового. Лікар Русович вирішує вперше за п’ять років відвідати батьківщину. За цей час він, з одного боку, встиг відчужитись від рідного середовища, а з іншого, – наполеглива праця зробила його своїм у середовищі віденської інтелігенції. Колишній мужицький син проте не відчуває себе щасливим, а тільки: “підсвідому велику вину. То дивне, бо ж нікого не забив, нічого не вкрав, за все платив готівкою, – розвіялися тільки мрії зі студентських часів про працю для народу, зірвався з ним контакт, на панський копил переставився спосіб думання, а залишалася безмежна пустка, наступив похорон живцем”[7, 357].

Найяскравіший спогад лікаря – виглядання першої зірки, що, як лихий знак, зійшла над цвинтарем у рідному селі і уособлювала собою феномен “маєстату смерті”, що замикав собою коло попереднього життя, але водночас кликав до повернення і духовного відродження. Тому не випадково літературний твір, що позначений впливом поетики імпресіонізму і який складається з “миттєвих вражень”, характеризує часова тривалість, часовий вимір і певний діапазон співвідношення теперішнього з минулим і майбутнім.

З числа новел Б.Лепкого, в яких спостерігаємо риси імпресіонізму, слід відзначити тексти, що присвячені дітям. Серед творів на дитячу тематику привертає увагу оповідання “Цвіт щастя”, в якому письменник підіймає ряд проблем виховного й пізнавального характеру, поринає у світ дитячої уяви. Б.Лепкий майстерно поєднав світ дитини із світом дорослих людей. Ми дізнаємося про багатство внутрішнього світу дитини, який поповнюється щомиті новими враженнями. Динамічна зміна цих вражень підкреслює безпосередність і спонтанність дитячого світосприйняття. Майже аналогічний стильовий прийом спостерігаємо в оповіданні І.Франка “Під оборогом”. Більше того, оповідання “Цвіт щастя” можна охарактеризувати як літературну казку, якій притаманні бароково-готичні риси. Проблемно-стильова специфіка твору близька до казок Н.Кобринської “Простибіг”, “Хмарниця”, що увійшли до збірки “Казки”(1904). Суголосність творів спостерігається в архетипній свідомості персонажів, використанні надприродного в сюжетній канві, а це, зрештою, поглиблює наше уявлення про модернізм письменників. Однією з найхарактерніших рис поетики імпресіонізму аналізованих творів є сприйняття через “внутрішню оптику” душі героя. Дуже близькі стильові характеристики можемо бачити на прикладі імпресіоністичної новели М.Коцюбинського “Цвіт яблуні”.

Згадані твори малої прози виокремлює типово імпресіоністичне суб’єктивно-ірраціональне начало, коли час втрачає межі, надзвичайної ваги, як уже зазначалось, набуває принцип бачення “внутрішньої суті явищ “крізь” зовнішньопозірне” [13, 305]. Досягнуто такого ефекту завдяки майстерному відтворенню складних психологічних станів та внутрішніх колізій, які характерні для сповідальної прози, яка межує з імпресіонізмом.

Не можемо оминути увагою той факт, що курс на демократизацію тематики (урбаністичні мотиви, змалювання життя богеми, соціального “дна”) якісно вирізняє творчість Б.Лепкого серед сучасного йому контексту. У прозовому доробку новеліста урбаністичні мотиви яскраво репрезентовані збіркою малої прози “От так собі” (Львів, 1926). З числа тих, що були написані на початку ХХ століття, привертає увагу оповідання “Образ”. У цьому творі письменник торкається проблематики життя людей мистецтва, що було актуальним в епоху зародження модерного дискурсу в українській літературі і культурі загалом. Цінність таких творів у загальному контексті малої прози полягає насамперед у розширенні виражальних можливостей імпресіонізму, який був суголосним із манерою мислення і світовідчуття Б.Лепкого. Не випадково, на думку В.Агеєвої, “існує погляд на імпресіонізм як опертий на певний світогляд метод творчості навіть “стиль життя”[1, 20].

Найвищого рівня реалізації поетики імпресіонізму (з елементами експресіонізму та бароковими відлуннями) Б.Лепкий досягнув у вже згадуваній збірці “От так собі”, яка засвідчила глибоке розуміння письменником найменших нюансів і порухів людської душі. Підтвердженням тези може слугувати новела “Ще час”. Варто відзначити, що типово імпресіоністичне вираження подається автором у контексті “філософії життя” (Ніцше, Бергсон). Притаманна “філософії життя” інтерпретація життєвих реалій виходила з безпосередньо внутрішнього переживання і передбачала звертання до індивідуальної свідомості. Тому текст новели позначений фрагментарністю, як один із способів парадоксального і хаотичного нагромадження настроїв, думок і почуттів героїв. Приміром, як у ситуації, що лежить в основі конфлікту твору: подружня пара живе за домовленістю, між ними немає теплих взаємовідносин і кохання. Спілкування безіменних персонажів красномовно свідчить про це, бо переважають обірвані і дуже короткі фрази, домінують питальні синтаксичні конструкції – люди немов перевіряють внутрішній світ одне одного. Внутрішня боротьба досягає апогею у запальному монолозі, що побудований за принципом експресіоністичного епатажу заради загостреної передачі людських почуттів: “...взяти батіг, як радить Ніцше, і бити до затрати розуму, до смерті бити!...Ні, краще вхопити її на руки, притулити кріпко до себе і хай кричить, пручається, дряпає нігтями до крови, нести бійцем до свого кабінету. А що потім? Може, її брутальною силою не візьмеш, а зломиш?”[8, 334]. Однак всі поривання героя виявляються просто грою, бо він, як не дивно, хоче жити і творити для своєї обраниці тільки у своєму внутрішньому світі, в чому проглядається елемент барокової поетики (життя як гра і життя – як сон). Новела “Ще час” напрочуд близька за проблемно-стильовим вирішенням і композиційно до образка-гуморески О.Кобилянської “Він і вона”. Названі твори характеризує ототожнення життя і творчості, а це ознака психологічного імпресіонізму (за Ю.Кузнєцовим).

Відомо, що справжньою стихією літературного імпресіонізму є фрагментарна безфабульна проза в різних її проявах. Таку фрагментарність можемо бачити на прикладі автобіографічної мініатюри Б.Лепкого “Папери є?”, а також образків “Сім шляфроків”, “Жінка з квіткою”, які повністю складаються з реплік і стислих фраз безіменних людей, що передають не тільки психологічний стан людини, а й драматизм подій у роки воєнного лихоліття. Характери розкриваються письменником в ситуаціях нетипових і по-своєму неповторних (якщо порівнювати з антивоєнною новелістикою В.Стефаника і Марка Черемшини), але які, водночас, надзвичайно вдало передають трагедію особистості через проекцію думок, через окремі символи, що стали своєрідним узагальненням втраченого, своєрідною антитезою до минулого мирного життя, коли рефлексії наратора постійно щось зіставляють, обов’язково повертаючись до трагічно-узагальненого образу війни. Простежується розпад на взаємопротилежні, взаємовиключні рівні пізнання, які супроводжувалися різноспрямованими тенденціями руйнування-творення, що було ознакою звернення митця до процесу структурованості внутрішнього світу людини через відчуття, враження і вираження, а життєвий “мент”(читай: момент) стає домінантним у проблемно-стильовій системі малої прози Б.Лепкого.

У зазначеному контексті привертає увагу гостро викривальне, публіцистично наснажене оповідання “Моя вина” (1916). Текст твору – це спроба поєднати поетику документа з поетикою імпресіоністичної новели в формі мозаїчної композиції: персональний наратор, цитуючи закордоні українські часописи, вибухає емоційними роздумами, великими і напруженими ліричними відступами на теми війни, української історії і долі людини. Це щиросердна сповідь патріота перед своїм знедоленим народом, що опинився на межі життя і смерті.

Загалом Б.Лепкий, як і більшість його сучасників, зберіг у своїй прозі кінця ХІХ – початку ХХ століття основоположний принцип реалістичного осмислення соціально-психологічних конфліктів, але досягалось цього в основному завдяки розкриттю внутрішнього світу героїв, використанню засобів поетики імпресіонізму, а також символізму та неоромантизму. Вважаємо, що це не лише не суперечило реалізмові бачення світу, а й підсилювало його. Підтвердженням тези може слугувати знаменитий трактат І.Франка “Із секретів поетичної творчості”, який, по суті, з’ясовує особливості імпресіоністичної естетики: “...В артистичній творчості краса лежить не в матеріалі, що служить її основою, не в моделях, а в тім, яке враження робить на нас даний твір, і якими способами артист зумів осягнути те враження”[12, т.31, 118]. Б.Лепкому, як і його сучасникам, властива довіра до природи і життя як об’єктивної даності, бо головне завдання імпресіоністів таке ж, як і в реалістів, – “досягнення дійсної правди в мистецтві” [10, 163].

Література




  1. Агеєва В. Українська імпресіоністична проза – К.: Наук. думка, 1994. – 165 с.

  2. Буркалець Н.В. Поетика малої прози Богдана Лепкого: Автореф...канд. філол. наук: 10.01.06. – Київ, 1999. – 16 с.

  3. Горбач Анна – Галя. Ольга Кобилянська і німецька культура (Відбиток з наукових записок, т. ХІV, ХVІІ, 1967). – Мюнхен. – 1967. – С.52.

  4. Качкан В. Духовна Говерла Богдана Лепкого // Качкан В. Хай святиться ім’я твоє. Історія української літератури в персоналіях (ХІХ – перша половина ХХ століття) Книга четверта. – Івано-Франківськ: Сіверсія, 2000. – С. 89.

  5. Кузнєцов Ю. Імпресіонізм в українській прозі кінця ХІХ – початку ХХ століття / Проблеми естетики і поетики – К.: Зодіак – Еко, 1995. – С. 8, 84.

  6. Легкий М. Іван Франко і канон українського модернізму [Спроба(де)канонізації] // Франкознавчі студії. Зб. наук. праць. – Вип.1. – С.87-92.

  7. Лепкий Б. Твори: В 2 т. – К.: Дніпро, 1991. Т.1. Поезія. Оповідання і нариси. Історичні повісті. – 862 с.

  8. Лепкий Б. Твори: В 2 т. – К.: Наук. думка, 1997. – Т1 Поетичні твори. Прозові твори. Мемуари. / Упоряд., автор вступної статті та приміток Ф.П. Погребенник. – 845 с.; Т.2. Прозові твори. – 695 с.

  9. Лепкий Б. Писання: В 2 т. – Київ – Ляйпціг: Українська накладня; Коломия: Галицька накладня, 1922 – Т.1. – Вірші. – 427 с.; Т.2. – Проза. – 489 с.

  10. Наливайко Д. Искусство: направления, течения, стили. – К., 1985. – 365 с.

  11. Ткачук М.П. Модерністський дискурс лірики й новел Богдана Лепкого. Дослідження. – Тернопіль: ТНПУ, 2005. – 128 с.

  12. Франко І. Із секретів поетичної творчості // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. – К.: Наук. думка, 1981. – Т.31. – С.118.

  13. Шумило Н.М. Під знаком національної самобутності. – К.: Задруга, 2003. – 354 с.


Проблеми інтерпретації творчої спадщини Богдана Лепкого: Матеріали міжнародної наукової конференції, Тернопіль, 2-3 листопада 2007 р. / За ред.. М.Ткачука, Н.Білик. – Тернопіль: Видавництво «Рада», 2007. – 388 с.

Схожі:

Риси імпресіонізму в малій прозі Богдана Лепкого iconВічний фонд ім родини Ремезів 2013-2014 "Праця та спадщина Богдана Лепкого" Кінцевий термін подання заявки 1 березня 2013 року
Стипендія підтримуватиме дослідження і видавничу справу, які стосуватимуться праці та спадщини Богдана Лепкого. Сюди можуть входити...
Риси імпресіонізму в малій прозі Богдана Лепкого iconМ. П. Драгоманова калита Оксана Михайлівна удк 811. 161. 2’38 мовні засоби вираження іронії в сучасній українській малій прозі 10. 02. 01 українська мова Автореферат
Робота виконано на кафедрі стилістики української мови Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, Міністерство...
Риси імпресіонізму в малій прозі Богдана Лепкого iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення курсу "історія держави І права зарубіжних країн"
Первіснообщинне суспільство І додержавні форми соціального управління. Характерні риси дородового ладу. Характерні риси матріархально-родової...
Риси імпресіонізму в малій прозі Богдана Лепкого iconСидор Анна Олегівна Пошукувач кафедри світової літератури Львівського національного університету ім.І. Франка Ш. Бодлер «малі поеми в прозі»
Бодлер починає як прозаїк, як прозаїк він її і завершує. Протягом усього життя Бодлер не припиняє роботи над прозою, створивши цілу...
Риси імпресіонізму в малій прозі Богдана Лепкого iconОрієнтальний інтертекст поезій Богдана-Ігоря Антонича
Стамплевська І. Орієнтальний інтертекст поезій Богдана-Ігоря Антонича // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української...
Риси імпресіонізму в малій прозі Богдана Лепкого iconГрафік проведення наскрізних практик студентів Навчально-наукового інституту історії і філософії Черкаського національного університету імені Богдана хмельницького у 2013-2014 н р. Спеціальності “Історія”
Черкаського національного університету імені Богдана хмельницького у 2013-2014 н р
Риси імпресіонізму в малій прозі Богдана Лепкого iconНаціональна академія правових наук україни науково-дослідний інститут інтелектуальної власності міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни черкаський національний університет імені богдана хмельницького
Запрошуємо Вас до участі у Всеукраїнській науково-практичній конференції „Інтелектуальна власність: погляд з XXI століття, яка відбудеться...
Риси імпресіонізму в малій прозі Богдана Лепкого iconТема модель відкритої економіки малої країни
Фіскальна політика у малій відкритій економіці при різних режимах валютних курсів (гнучкого та фіксованого)
Риси імпресіонізму в малій прозі Богдана Лепкого iconГречаник Ірина м. Луганськ Компетенції української фантастики у ХХ стоілтті (короткий огляд)
Україні, чи то особливі риси поетикальних ознак немає. Тому висвітлене питання залишається актуальним І перспективним у наш час....
Риси імпресіонізму в малій прозі Богдана Лепкого iconЛекція: Держава І право Вавилону Характерні риси країн Стародавнього Сходу. Виникнення, розвиток та падіння Вавилону. Характеристика суспільного ладу. Державний устрій
Однією з одних соціальних форм, які відіграли вирішальну роль в еволюції давньосхідних суспільств, була сталість сільської общини,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи