Населення межиріччя верхнього пруту icon

Населення межиріччя верхнього пруту




НазваНаселення межиріччя верхнього пруту
Сторінка1/3
Дата01.08.2012
Розмір0.53 Mb.
ТипАвтореферат
  1   2   3




ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА


Пивоваров Сергій Володимирович


УДК 904 (477.85) „10/12”


ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК

НАСЕЛЕННЯ МЕЖИРІЧЧЯ ВЕРХНЬОГО ПРУТУ

ТА СЕРЕДНЬОГО ДНІСТРА В

ХІ – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІІІ СТ.


07.00.01 – Історія України


Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора історичних наук


Чернівці – 2007


Дисертацією

є рукопис


Робота виконана на кафедрі історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича МОН України


Науковий консультант: доктор історичних наук, професор

^ ДОБРЖАНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР

ВОЛОДИМИРОВИЧ, Чернівецький

національний університет імені

Юрія Федьковича, декан факультету

історії, політології та міжнародних

відносин, завідувач кафедри історії України


Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор ІВАКІН

^ ГЛІБ ЮРІЙОВИЧ, Інститут археології НАН

України, заступник директора

доктор історичних наук, професор ФЕДАКА

СЕРГІЙ ДМИТРОВИЧ, професор кафедри

історії України Ужгородського національного

університету

доктор історичних наук, професор ЮРІЙ

^ МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ, завідувач

кафедри соціально-економічних наук

Чернівецького торговельно-економічного

інституту Київського національного

торговельно-економічного університету


Провідна установа: Інститут українознавства ім. Івана Крип’якевича

НАН України (м. Львів)


Захист відбудеться „30„ березня 2007 р. о „ 10.00„ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.06 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (м.Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп. 14., ауд. 18)


З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23)


Авиореферат розісланий „ 2007 року


Учений секретар спеціалізованої вченої ради Т.Я.Лупул


^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Вивчення середньовічної історії давньоруських земель – одна з важливих проблем вітчизняної історичної науки. Головними завданнями цього вивчення є: з’ясування сутності та особливостей цілого ряду історичних явищ, поглиблений аналіз етнокультурних, економічних і військово-політичних процесів на основі комплексного аналізу різнохарактерних джерел (писемних, археологічних, нумізматичних, сфрагістичних, топонімічних, етнографічних та інших), а також установлення зв’язку між етапами еволюційного розвитку населення всієї території країни та окремих її земель у добу середньовіччя. Всебічна їх характеристика дозволяє отримати якісно нову інформацію про складні, а часто й суперечливі явища, які відбувалися на давньоруських землях, має важливе теоретичне значення для загальноісторичного розуміння періоду середніх віків на європейських теренах.

Досить перспективними для подібних досліджень та узагальнень є матеріали, отримані в останні десятиліття під час вивчення середньовічних старожитностей на території межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дністра. Землі регіону здавна знаходилися на перехресті важливих транс’європейських шляхів, у контактній зоні різноетнічних утворень та у безпосередній близькості від кордонів середземноморської цивілізації.

У часи Галицько-Волинського князівства саме ці терени отримали назву „Оукраина Галичьская”, оскільки тут знаходилися крайні рубежі князівства та проходили кордони із половецьким степом на південному сході та з Угорським королівством – на південному заході. Все це наклало певний відбиток на етнічний склад, торгово-економічні зв’язки та релігійне життя місцевого населення. Історичні процеси, що відбувалися на зазначеній території у добу середньовіччя, в історіографії тривалий час висвітлювалися досить поверхово, що було пов’язано з відривом цієї землі від основної території України.

Дослідження минулого буковинських земель у середньовічний час значно ускладнюється через фрагментарність або й повну відсутність писемних джерел.

У зв’язку з цим на перший план висуваються археологічні, нумізматичні, сфрагістичні, етнографічні та інші матеріали. Особливо велика роль належить даним археології. Останні через призму предметів матеріальної культури (решток поселень, міст, могильників, житлових, господарських, оборонних будівель, культових споруд, поховальних пам’яток, знарядь праці, предметів озброєння, побуту, прикрас, християнської та язичницької символіки інших знахідок) дозволяють реконструювати великий ряд аспектів щодо минулого населення краю. Отже, вивчення і висвітлення зазначених проблем на дисертаційному рівні суттєво збагатить вітчизняну історичну науку малознаними до сих пір матеріалами в галузі економічного, суспільно-політичного та культурного розвитку населення краю, дозволить об’єктивно визначити його етнічну належність.

Зв’язок роботи з науковими проблемами, програмами темами. Дисертаційне дослідження виконувалося в межах наукового напряму кафедри історії України „Актуальні питання соціально-економічного і суспільно-політичного життя України (на матеріалах західного регіону)” (номер державної реєстрації 0199U001874) та кафедри етнології, античної та середньовічної історії Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича „Проблеми історії стародавнього світу і середньовіччя та значення археологічних і етнологічних джерел для реконструкції минулого” (номер державної реєстрації 0199U001876).

Мета і завдання дослідження - на основі комплексного вивчення даних писемних джерел, археологічного, нумізматичного, сфрагістичного та топонімічного матеріалів простежити етапи розвитку давньоруського населення краю в ХІ – першій половині ХІІІ ст., узагальнити відомості стосовно його економічного, суспільно-політичного, культурного та релігійного життя, простежити основні напрями зв’язків і контактів.

^ Реалізація поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

  • узагальнення матеріалів про етнічну ситуацію та соціально-економічний розвиток населення регіону в V-X ст.;

  • дослідження обставин входження території регіону до складу Київської держави;

  • характеристика місцевих давньоруських старожитностей, з’ясування ступеня заселеності, етнічного складу та демографії населення краю;

  • локалізація літописних поселень, визначення їх статусу та висвітлення основних видів господарської діяльності їх мешканців;

  • аналіз ступеня розвитку землеробства, скотарства, ремесел і промислів;

  • вивчення внутрішніх та міжнародних торговельних взаємозв’язків жителів даних земель, їх основних напрямків і торговельних шляхів;

  • з’ясування питання про роль монет і товаро-грошей у торговельних стосунках;

  • визначення рівня культурно-релігійного життя населення регіону;

  • аналіз місцевого поховального обряду та встановлення його особливостей;

  • характеристика християнських культових споруд регіону;

  • розгляд основних типів християнської культової символіки;

  • характеристика освіченості жителів краю і поширення у нього писемності;

  • виявлення проявів релігійного синкретизму у світосприйманні населення .

Об’єктом дослідження – є населення межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дністра давньоруського часу;

Предметом дослідження – є процеси економічного соціально-політичного, культурного та релігійного розвитку населення.

Географічні межі дослідження охоплюють регіон межиріччя Черемошу, Серету, Верхнього Пруту та Середнього Дністра. Спочатку частини Київської Русі та Галицько-Волинського князівства, пізніше Молдавського князівства та колишні північну частину австрійської Буковини та Хотинський повіт Бессарабської губернії Російської держави. Сьогодні в адміністративно-територіальному поділі – сучасна Чернівецька область України.

Хронологічними рамки дослідження обумовлені тематичною спрямованістю і охоплюють період ХІ – першої половини XІІІ ст. – від часу прилучення регіону до складу Київської Русі і до монголо-татарської навали.

Методологічні засади дослідження ґрунтуються на загальнонаукових принципах об’єктивності, історизму, системності, світоглядного плюралізму і діалектичного розуміння історичного процесу, неупередженого підходу до складних явищ військово-політичного, суспільного, економічного і культурного життя давнього населення.

Методи дослідження ґрунтуються на загальнонаукових принципах історизму та об’єктивізму, визначаються характером теми, метою та особливостями джерельної бази, яка покладена в основу дисертації. Для розв’язання дослідницьких завдань використано компаративний (порівняльний), типологічний ретроспективний, проблемно-хронологічний, комплексного аналізу та системно-структурний методи, поєднання яких сприяло вивченню маловідомих аспектів проблеми, реалізації нових підходів при аналізі й інтерпретації виявлених матеріалів різного ступеню інформативності.

Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в постановці проблеми, яка до цього часу не була об’єктом спеціального комплексного дослідження історії середньовічного населення межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дністра. Роботу виконано на стику різних галузей знань, таких, як власне історія, археологія та спеціальні історичні дисципліни (нумізматика, сфрагістика) із залученням даних палеоантропології, мікротопоніміки, спелеології та географії. Під час виконання роботи до наукового обігу було введено цілий комплекс нововиявлених археологічних, нумізматичних, сфрагістичних матеріалів, отриманих автором під час досліджень середньовічних старожитностей у Василеві, Онуті, Галиці, Хотині, Недобоївцях, Чорнівці, Зеленій Липі, Пригородку, Дарабанах та інших пунктах регіону. Автором локалізовано літописний Плав та встановлено літописну назву Ленківецького давньоруського городища.

Практичне значення одержаних результатів дослідження зумовлено їхнім новаційним характером і відповідністю потребам сучасної української історичної науки з висвітлення маловідомих сторінок минулого окремих регіонів. Проаналізовані в дисертації процеси історичного розвитку місцевої людності дозволяють віднайти коріння багатьох явищ, обрядів і звичаїв характерних для українського населення Буковини та України, встановити, що протягом століть тут проживали нащадки слов’янського населення та зафіксувати незмінність етнічної ситуації в регіоні протягом середньовіччя. Отримані результати спростовують розповсюджені в кінці ХІХ – початку ХХ ст., а де-інде і існуючі сьогодні, міфи про незаселеність межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дністра в добу середньовіччя і пізню появу українського населення на землях Буковини. Зібрані й проаналізовані в дисертації історичні відомості можуть становити основу для проведення краєзнавчої роботи серед школярів, учнівської молоді та студентства, вихованню у них патріотичних почуттів, зміцнення національної самосвідомості.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження пройшли всебічну апробацію. Його результати обговорювалися на науково-методичних семінарах кафедр історії України та етнології, античної та середньовічної історії Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Їх було викладено в доповідях і повідомленнях більш ніж на тридцяти міжнародних і всеукраїнських конференціях, наукових семінарах і симпозіумах: Друга Буковинська історико-краєзнавча конференція „До витоків назви краю Буковина”. – Чернівці, 2-3 жовтня 1992 р.; Галицька-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції. Міжнародна наукова конференція – Галич, 19-21 серпня 1993 р.; Населення Прутсько-Дністровського межиріччя та суміжних територій в другій половині І – на початку ІІ тисячоліть н.е. – Чернівці, 22-23 вересня, 1994 р.; Наукова конференція присвячена 120 річчю заснування Чернівецького університету. – Чернівці, 4-6 травня 1995 р.; ІІІ історико-краєзнавча конференція молодих дослідників, студентів та науковців „Буковина – мій рідний край”. – Чернівці, 17 травня 1998 р.; Наукова сесія українсько-румунської комісії з історії, археології, етнології та фольклористики. – Чернівці, 10-13 червня 1999 р.; Українська історична наука на порозі ХХІ століття. Міжнародний науковий Конгрес. – Чернівці, 16-18 травня 2000 р.; IV Буковинська Міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 125 – річчю заснування Чернівецького національного університету. – Чернівці, 5 жовтня 2000 р.; Хотину – 1000 років. Міжнародна наукова конференція. – Хотин, 19 грудня 2000 р.; V міжнародна історико-етнологічна конференція „Традиційна культура народів Європи”. – Чернівці, 21 березня 2001 р.; П’ятий міжнародний конгрес україністів. – Чернівці, 26-29 серпня 2002 р.; V історико-краєзнавча конференція молодих дослідників, студентів та науковців „Буковина – мій рідний край”. – Чернівці, 7 грудня 2002 р.; VI Всеукраїнська історико-краєзнавча конференція молодих дослідників, студентів та науковців „Буковина – мій рідний край”. – Чернівці, 15 листопада 2003 р.; Міжнародний науковий семінар „Кайндлівські читання”. – Чернівці, 22 травня 2004 р.; Археологія заходу України: підсумки останнього десятиліття. – Львів, 26-28 травня 2004 р.; Всеукраїнська науково-практична конференція „Літописний Губин у контексті історії Болохівської землі ХІІ-ХІІІ ст.”. – Староконстянтинів, 26-27 червня 2004 р.; ХІ Подільська історико-краєзнавча конференція. – Кам’янець-Подільський, 25-26 листопада 2004 р.; VII Всеукраїнська історико-краєзнавча конференція молодих дослідників, студентів та науковців „Буковина – мій рідний край”. – Чернівці, 11 грудня 2004 р.; ІІ Міжнародний науковий семінар „Кайндлівські читання”. – Чернівці, 28-29 травня 2005 р.; V Буковинська міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 130-річчю Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. – Чернівці, 29 вересня 2005 р.; ІІІ Міжнародна наукова конференція „Вікно в європейську науку”, присвячена 140 річчю Р.Ф.Кайндля. – Чернівці, 20-21 травня 2006 р.; Іван Франко і Буковина. Міжнародна науково-практична конференція. – Чернівці, 22 вересня 2006 р.; Інноваційні моделі розвитку туристичної інфраструктури України. Буковинське та світове старообрядництво: історія, культура, туризм. – Чернівці, 23-24 вересня 2006 р.

Публікації. Зміст дисертації розкрито в індивідуальній монографії (обсяг – 26,14 авт. арк.) та у публікаціях. З них 34 - у фахових виданнях, 13 у випусках вітчизняних матеріалах симпозіумів, конференцій, наукових семінарів.

^ Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів (15 підрозділів), висновків, списку використаних джерел та літератури (810 найменувань), додатків (51 рисунок на 51 сторінці). Загальний обсяг дисертації 340 сторінок.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У „Вступі” обґрунтовано актуальність теми, ступінь розробки проблеми, показано її зв’язок з науковими програмами, визначено предмет і об’єкт наукового пошуку, хронологічні та територіальні рамки, мету і завдання дослідження. Визначено новизну, науково-теоретичну та практичну значимість дисертації, наведена апробація результатів і структура дослідження.

^ У першому розділі „Огляд історіографії та джерельна база дослідження” проаналізовано стан вивчення проблеми, здійснено огляд історичної літератури, охарактеризовані джерела, визначено ступінь їх висвітлення та обґрунтовані принципи хронології й періодизації наявного матеріалу.

Перший підрозділ „Історія досліджень та історіографія проблеми” присвячений висвітленню питань зародження та еволюції вивчення минулого населення. Встановлено, що історію досліджень та історіографію проблеми варто поділити на такі періоди: 1) початок досліджень і література другої половини ХІХ – 1918 р.; 2)історіографія 1918-1940 рр.; 3) дослідження і наукові праці 1940-1991 рр.; 4)сучасний етап вивчення та історіографія доби незалежності.

Вивчення середньовічної історії регіону розпочалося в другій половині ХІХ ст. із збору та колекціонування речових і монетних знахідок й появою перших праць робіт про минуле регіону. Особливістю тогочасної історіографії був суб’єктивізм. До кола праць робіт такого плану відносяться розвідки Є.Гормузакі, Ф. В.Віккенгаузера, Г.Купчанка. На новий рівень дослідження історії регіону піднімається із відкриттям у 1875 р. Чернівецького університету.

В цей час з’являються праці, в яких робляться спроби охарактеризувати історію краю з найдавніших часів. Показовою серед них є праця Д.Ончула „До історії Буковини” (1887), при написанні якої використані матеріали давньоруських літописів.

Значно пожвавилися історичні дослідження в регіоні з виникнення „Загального археологічного товариства” (1890) та створенням крайового музею (1893). У цей же час були проведені перші наукові обстеження й археологічні дослідження місцевих старожитностей. Завдяки працям Р.Ф.Кайндля, К.А.Ромсторфера, Й.Сомбаті започатковані розкопки археологічних пам’яток від доби енеоліту до середньовіччя.

Помітним явищем у пробудженні інтересу до минулого окреслених земель стало створення в 1902 р. „Історичного товариства у Чернівцях”. Його члени М.Кордуба, В.Мільковичё О.Маковей та інші сприяли популяризації історичних знань і звернули увагу на необхідність вивчення місцевих топонімів і мікротопонімів для встановлення їх походження і віднесення до конкретного етносу.

Звертали увагу на середньовічну історію даних земель й інші дослідники. Зокрема, в працях Д.І.Зубрицького, І.І.Шараневича, В.Н.Молчановського відзначалася спільність минулого Галичини та Буковини, локалізувалися тут літописні поселення. Не обминув цих питань і М.С.Грушевський, який визначав місцезнаходження літописних поселень на цих землях і особливо відзначав належність регіону до Галицько-Волинського князівства.

Екскурси в минуле населення межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дністра робили і російські, й українські вчені, краєзнавці, мандрівники, що проживали на території Російської імперії. Це П.А.Нестеровський, О.С.Афанасьєв-Чужбинський, Е.І. Де-Вітте, які користувалися переважно етнографічними матеріалами та даними своїх спостережень. Значно більше місця історії регіону приділив В.Доманицький у праці „Про Буковину та життя буковинських українців”, відзначивши проживання тут слов’янських племен тиверців, а пізніше входження регіону до Галицького князівства. На схожих позиціях стояв К.Широцький (псевдонім К.Балдиженко), який простежив ряд спільних рис у матеріальній культурі населення Київської Русі та місцевих мешканців.

Початок Першої світової війни привів до занепаду історичних досліджень з минулого регіону. Більше того, у історіографії набула поширення концепція І.Ністора про те, що найдавнішим етносом цих земель є румунське населення, слов’яни ж тут з’явилися лише у XVIII ст.

Наступним етапом став період з 1918 по 1940 рр., коли землі межиріччя були введені до складу боярської Румунії. Панівні позиції в тогочасній румунській історіографії зайняли погляди І.Ністора, які характеризувалися крайньою тенденційністю, запереченням проживання тут у середньовічний час слов’яно-руського населення і входження цих земель до Галицько-Волинського князівства. На території регіону майже не проводилися археологічні дослідження, лише невеликі розкопочні чи розвідувальні роботи здійснювалися Ч.Амброжевичем, З.Леваковським, Є.Лазарем.

Історія буковинських земель викликала зацікавленість істориків з Радянської України. Серед них чільне місце посідає дослідження Г.Піддубного. В ній автор на основі писемних джерел та історичних досліджень доводив автохтонність слов’янського населення на цих земляхє

Третій період охоплює час від 1940 до 1991 рр. На початках він характеризується входження земель регіону до складу Радянської України, подіями Другої світової війни та післявоєнною відбудовою. До його позитивних моментів відноситься відкриття в 1940 р. державного історико-краєзнавчого музею, до негативу – зникнення музейних колекцій під час перепитій військових дій.

Визволення регіону від німецько-нацистських і румунських військ сприяло стабілізації ситуації, відновленню діяльності музею та університету, появі публікацій з історичної тематики. У перших післявоєнних статтях і брошурах наводилися лише схематичні дані про середньовічне минуле регіону.

Важливим зрушенням у вивченні середньовічного минулого окреслених земель стали інтенсивні археологічні дослідження, які здійснювалися експедиціями з Києва, Москви, Ленінграду, Львова. В ході їх робіт було знайдено ряд середньовічних поселень, городищ і могильників. Ще більше археологічні роботи в регіоні пожвавилися після приїзду на Буковину Б.О.Тимощука в 1947 р. Завдяки його діяльності виявлено, обстежено і, в значній мірі, розкопано десятки археологічних пам’яток середньовічного часу. На особливу увагу серед них заслуговують дослідження літописного Василева, Онута, розкопки городищ у Ленківцях, Цецині та інших пунктах.

Вивчення цих пам’яток мало важливе значення для подальшого розвитку історичних знань про регіон. Так, було доведено, що знайдені городища і поселення відносяться до давньоруської археологічної культури, оскільки виявлений на них матеріал був абсолютно ідентичний із предметами матеріальної культури княжої доби на більшій території України.

Осмислення минулого земель регіону здійснювалося й науковцями, які опинилися у вимушеній еміграції. Так, у 1956 р. вийшла у світ праця „Буковина: її минуле і сучасне” за редакцією Д.Квітковського, Т.Бринзана, А.Жуковського. В ній була зроблена спроба систематизації середньовічної історії Буковини і виділено ряд параграфів, які стосувалися входження регіону до складу Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.

Дослідженнями давньоруських пам’яток регіону займалися й інші вчені. Тут, працювали відомі вітчизняні науковці О.М.Приходнюк, М.П.Кучера, І.І.Винокур, Г.І.Смірнова, І.П.Русанова, Л.П.Михайлина, І.П.Возний, Б.П.Томенчук, В.М.Войнаровський, М.А.Филипчук та інші дослідники.

В узагальнюючих працях з історії Давньої Русі та Галицько-Волинського князівства матеріал з регіону починає широко використовуватися для характеристики становлення і розвитку феодальних відносин. Характерні в цьому плані дослідження М.Ф.Котляра, П.П.Толочка, Г.Ю.Івакіна, О.П.Моці, І.С.Винокура, С.Д.Федаки, О.Б.Головко та інших.

Поряд з археологічними даними для вивчення минулого регіону залучаються також дані топонімії та мікротопонімії. В працях Ю.О.Карпенка, Д.Г.Бучка, І.Г.Чеховського переконливо доводилося, що переважна більшість топонімічних утворень пов’язані зі слов’янським світом.

Наступний період у вивченні середньовічної історії настає із здобуттям Україною незалежності в 1991 р. і триває досі. На початках періоду спостерігалися певні труднощі, але роботи з вивчення середньовічної історії регіону не припинялися.

Поштовхом до вивчення минулого означених земель стало створення в 1996 р. Буковинського центру археологічних досліджень при ЧНУ імені Юрія Федьковича. За час від відкриття центру проведено археологічні експедиції у Василеві, Онуті, Галиці, Зеленій Липі, Недобоївцях, Хотині, Чорнівці, Ленківцях та інших пунктах, де виявлено низку матеріалів стосовно господарської діяльності, військової справи, побуту, вірувань і звичаїв місцевого населення. Працівники центру Б.Т.Рідуш, І.Г.Чеховський, Ю.В.Мисько здійснили обстеження середньовічних печерних комплексів Подністров’ї, дослідили мікротопонімію краю та провели роботу з вивчення язичницьких культових місць і святилищ слов’яно-руського населення регіону. Важлио відзначити, що вивчення місцевих давньоруських старожитностей спиралося на досягнення колег із сусідніх регіонів, зокрема на матеріали, отримані І.С.Винокуром, П.А.Горішнім, О.Л.Баженовим при розкопках пам’яток давньоруського Пониззя, Б.О.Томенчука, В.Д.Барана, С.В.Терського, М.А.Філіпчука – при дослідженні міських центрів Галицько-Волинського князівства.

Огляд історіографії та історії вивчення середньовічної історії населення регіону дають змогу констатувати, що за роки досліджень зібрано матеріал, який переконливо довів проживання на даній території слов’яно-руського населення, дозволив висвітлити основні етапи його історичного розвитку, простежити хронологічні етапи еволюційних змін у матеріальній культурі, отримати інформацію про основні види господарювання, побут і духовну культуру.

У другому підрозділі
  1   2   3

Схожі:

Населення межиріччя верхнього пруту iconНаселення межиріччя верхнього пруту
Робота виконана на кафедрі історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича мон україни
Населення межиріччя верхнього пруту iconЧастина 1
Сторико-культурний розвиток населення межиріччя верхнього сірету та середнього дністра в Х − ХІV ст
Населення межиріччя верхнього пруту iconПравила оформлення дайджесту Обсяг дайджесту: 2 повні сторінки (разом з рисунками І літературою, без анотацій ). Текстовий редактор Microsoft Word 0-2003)
А4, поля зліва, справа, зверху по 2 см, знизу – 2,5 см. Відстань від верхнього краю аркуша до верхнього колонтитула – 1,25 см, від...
Населення межиріччя верхнього пруту icon«Статистична оцінка процесу міграції населення України» Міжрегіональна міграція населення України у
Кореляційне поле зв’язку між кількістю емігрантів та заробітною платою населення у 2011 році
Населення межиріччя верхнього пруту iconПерелік практичних занять з предмету цо
Практичне заняття Основні положення міжнародного права з питань захисту людей. Проблеми забезпечення життєдіяльності населення в...
Населення межиріччя верхнього пруту iconБєлінська Є. В. Полтавський університет
...
Населення межиріччя верхнього пруту iconСпецкурс введено з метою вивчення закономірностей відтворення населення; чинників, що впливають на демографічні тенденції народжуваність, смертність, шлюбність і розлучуваність, міграції населення

Населення межиріччя верхнього пруту iconТестовий контроль. Зм заняття 9
Санітарно-гігієнічне забезпечення населення це комплекс заходів, що проводяться з метою збереження здоров’я населення, підтримки...
Населення межиріччя верхнього пруту icon10. населення population
...
Населення межиріччя верхнього пруту iconНаселення міста Ратне в другій половині ХVІ – ХVІІ ст
Ключові слова: населення, ремісники, торговці, духовенство, соціальна диференціація, національний склад, унійні процеси
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи