Чернівецький національний університет icon

Чернівецький національний університет




НазваЧернівецький національний університет
Сторінка1/3
Дата01.08.2012
Розмір0.57 Mb.
ТипАвтореферат
  1   2   3

Чернівецький національний університет


імені Юрія Федьковича


Мизак Нестор Степанович




УДК 94(477.8)«1942/1960»




Боротьба УПА-«Захід» і збройного підпілля ОУН

на західноукраїнських землях (1942-1960 рр.)


07.00.01 – історія України


Автореферат


дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора історичних наук


Чернівці – 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

^ Науковий консультант:

доктор історичних наук, професор

Добржанський Олександр Володимирович,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича,

декан факультету історії, політології та міжнародних відносин.


^ Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор

Кульчицький Станіслав Владиславович,

Інститут історії України НАН України,

завідувач відділу історії України 20-30-х рр. ХХ ст.;


доктор історичних наук, професор

^ Патер Іван Григорович,

Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України,

завідувач відділу новітньої історії;


доктор історичних наук, доцент

^ Стародубець Галина Миколаївна,

Житомирський державний університет імені Івана Франка,

завідувач кафедри всесвітньої історії та правознавства.


Захист відбудеться «___» ____________ 2011 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.06 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23).

Автореферат розісланий «___» ____________ 2011 року.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.М. Скорейко

^ Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Боротьба УПА і збройного підпілля ОУН(р) за державність на українських землях під час Другої світової війни і в післявоєнний період була логічним продовженням визвольного руху за втілення у життя міжнародного права націй на самовизначення та утворення власної національної держави, яким українці не скористалися внаслідок перебування на їх території окупаційних режимів у першій половині ХХ ст. ОУН міжвоєнного періоду ХХ ст. стояла на позиціях ліквідації несправедливої Версальської системи, в резолюціях якої Україна була розділена між Польщею, Румунією, Чехословаччиною, а на більшій її частині утвердився більшовицький режим, і відповідно шукала постійних союзників у боротьбі за незалежність. Повстансько-партизанський рух у формі УПА-«Захід» був найбільш організований, структурований і динамічний з усіх, створених ОУН у ході Другої світової війни. Він охоплював найбільшу територію України, значну кількість активних та співчуваючих учасників супротиву як нацистському окупаційному режимові, так і більшовицькій політичній системі післявоєнного часу.

Аналіз визвольних рухів, що охопили різні європейські і підрадянські народи, дає підставу стверджувати про закономірність діяльності УПА-«Захід» і ОУН(р) у дусі спільної боротьби поневолених народів проти тоталітарних режимів.

Щодо правомірності даного руху, існує чимало суперечливих думок, але згідно з міжнародним правом, визначеним ІV Гаазькою конференцією 1907 р. про закони і звичай сухопутної війни, для визнання населення в «якості воюючого» дозволялося дотримуватися законів і звичаїв війни, яким відповідали бійці УПА-«Захід» і збройного підпілля ОУН(р).

Проте означена проблематика продовжує політизуватися окремими політичними силами і як наслідок – ставлення до ОУН, УПА серед різних верств населення залишається неоднозначним.

Частина сучасних дослідників визвольного руху ОУН та УПА схильна його надто героїзувати, замовчувати болючі сторони, інші звужують цю боротьбу виключно до терору супроти насильницької політики Польщі, Німеччини, Румунії, Чехословаччини, СРСР, нав’язують стереотипну думку маргіналізації руху та обезневинення тоталітарної політики СРСР під час «радянізації» західних земель України, ставлять на один рівень ОУН, УПА та НКВС-НКДБ-МДБ, оцінюючи їх як «спецпідрозділи» терористичних органів, уміло підводять дані під політичну «реабілітацію» злочинів сталінської системи.

Звернення до означеної теми обумовлено недостатнім рівнем наукових досліджень різних аспектів визвольної боротьби УПА-«Захід» та зростаючою національною свідомістю українського народу, зацікавленням підростаючого покоління правдивою історією своєї Батьківщини.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене в межах наукового напряму кафедри історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича «Актуальні питання історії, історіографії та культури ХVІІ-ХХ ст.» (номер державної реєстрації 0102u005309).

^ Мета дослідження. На основі широкого кола архівних документів і опублікованих матеріалів всебічно дослідити створення, становлення і розвиток визвольного руху на території західноукраїнських земель у формі УПА-«Захід» та збройного підпілля ОУН(р) у 40-50-х рр. ХХ століття, обставини його придушення радянською владою.

У контексті означеної теми конкретизовано такі завдання:

– розкрити передумови визвольної боротьби українців західних областей України;

– з’ясувати обставини зародження Української народної самооборони та хід боротьби з гітлерівськими окупантами;

– охарактеризувати процес створення УПА-«Захід» та допоміжних структур як складових частин збройних формувань повстанської армії;

– відтворити хід бойових дій УПА-«Захід» з польською Армією крайовою, каральними структурами радянської тоталітарної системи та захист ОУН, УПА народних мас від переслідування радянською владою;

– окреслити особливості дій УПА-«Захід» і мотиви переходу до боротьби силами збройного підпілля ОУН;

– показати систему репресій радянської влади у післявоєнний період та пропагандистські прийоми ВКП(б), КП(б)У проти українського визвольного руху;

– проаналізувати визвольну боротьбу ОУН засобами збройного підпілля проти агентурної діяльності МДБ, МВС, КДБ у 1950-1960 рр.;

– оцінити стратегію і тактику ОУН, УПА та їх загальні втрати;

– обґрунтувати історичне значення визвольної боротьби УПА-«Захід» і збройного підпілля ОУН у 1942-1960-х рр., її позитиви та негативи.

^ Об’єктом дисертаційного дослідження є діяльність ОУН(р) та її збройна боротьба на західноукраїнських землях.

Предметом дослідження є сукупність ідейних засад, форм і методів збройної боротьби УПА-«Захід» та збройного підпілля ОУН(р) за свободу і незалежність України під час Другої світової війни та у післявоєнний час.

^ Територіальні рамки дисертаційної роботи окреслені теренами сучасних Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької, частково Закарпатської областей України і східними прикордонними районами нинішньої Польщі (Закерзоння), на яких найбільш активно діяла УПА-«Захід».

^ Хронологічні межі охоплюють період 1942-1960 рр. Нижня межа обумовлена передумовами створення УПА-«Захід», яка у наступні роки виросла до рівня дієвої збройної сили. 1960 рік визначено як верхню межу, коли у Тернопільській області відбувся останній бій учасників збройного підпілля ОУН з підрозділами КДБ.

^ Методи дослідження. Для розв’язання окреслених завдань та досягнення визначеної у дисертації мети автором використано як загальнонаукові, так і спеціальні методи. Так, для виявлення емпіричних фактів, їх аналізу, систематизації та узагальнення застосовано метод історичної ретроспективи і хронології з послідовним викладенням фактів боротьби у масштабі місяців, років, десятиліть. При порівнянні подій і явищ визвольного руху автор звернувся до синхроністичного методу. Системно-структурний метод забезпечив висвітлення всіх найважливіших подій боротьби 1942-1960 рр. у їх внутрішньому і зовнішньому взаємозв’язках. Історико-статистичний метод дозволив підрахувати динаміку боїв і втрат протиборствуючих сторін. З метою компетентного аналізу боротьби УПА-«Захід» і збройного підпілля ОУН застосовано інтерпретаційний та діалектичний методи. Використання просопографічного методу дозволило автору глибоко вивчити діяльність малих повстанських колективів, підпільників-одиночок, між якими існував тісний ідейний зв’язок.

Водночас застосовані і спеціальні методи польових досліджень, методи аналізу наративних джерел, біографіки, етноописовий, літературно-мистецтвознавчий, психолого-аналітичний, історико-морфологічний та інші.

^ Наукова новизна одержаних результатів визначається метою та завданнями дослідження і полягає в тому, що в дисертації комплексно досліджується зародження, становлення та розгортання визвольної боротьби УПА-«Захід» і збройного підпілля ОУН на західноукраїнських землях у 1942-1960 рр. На підставі аналізу архівних джерел, друкованих матеріалів, мемуарної та історичної літератури у роботі вперше:

– визначено загальні закономірності розгортання національно-визвольної боротьби УПА-«Захід» на територіях західноукраїнських областей, які зазнали репресій від тоталітарних режимів;

– з’ясовано процес формування військових підрозділів УПА-«Захід» та допоміжних структур, що визначило збройне протистояння з німецькими окупаційними військами, каральними силами та іншими агресивними утвореннями;

– досліджено причини та історичні обставини переходу УПА-«Захід» від активних бойових дій методами збройного підпілля ОУН(р) в умовах зростаючих репресій радянської влади у післявоєнний період ХХ ст.;

– системно проаналізовано тактику боротьби визвольних сил у 1942-1960 рр., яка корелювалася конфліктом ідей та політикою тоталітарних режимів;

– запропоновано авторський підрахунок порівняльних втрат УПА-«Захід», збройного підпілля ОУН(р) та жертв серед мирного населення і тоталітарного режиму;

– визначено взаємозв’язок позитивних і негативних сторін визвольної боротьби УПА-«Захід» і збройного підпілля ОУН(р);

– введено до наукового обігу нові архівні документи ОУН, УПА регіонального та загальнодержавного рівнів, документи радянської репресивної системи, матеріали польових досліджень, періодики, спогади свідків, що дали можливість по-новому, об’єктивно підійти до оцінки та висвітлення різних моментів національно-визвольного руху ОУН, УПА.

^ Практичне значення дисертації полягає у можливості використання її матеріалів і висновків для написання узагальнюючих праць з історії України, ОУН, УПА, підготовки підручників, методичних рекомендацій, кіносценаріїв, лекцій, практичних занять, у сучасному оформленні експозицій Тернопільського та Бучацького меморіальних музеїв історії УПА і Товариства репресованих, опрацюванні туристичних маршрутів «Шляхами повстанської слави» до карстових печер Борщівського р-ну Тернопільської обл. (с. Кривче, Стрілківці, Більче-Золоте), де під час польових досліджень знайдено графічні та матеріальні пам’ятки перебування підпільників ОУН у підземеллях.

^ Основні положення і висновки дисертації викладені автором в одній науковій монографії та п’ятнадцяти науково-популярних виданнях з циклу «За тебе, свята Україно». Двадцять шість наукових статей опубліковано у фахових наукових збірниках.

^ Апробація результатів дисертації здійснювалася на кафедрі історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, у спецкурсі «Актуальні проблеми історії визвольної боротьби ОУН, УПА за незалежність України», підготовленому і прочитаному для студентів-істориків у 2006 р., та методичних рекомендаціях до курсу. Основні положення дисертації виголошені автором на міжнародних, всеукраїнських та регіональних конференціях, як Третя міжнародна науково-практична конференція «Проблеми національного виховання в системі неперервної освіти» (17-19 листопада 1999 р.), П’ята Буковинська міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 130-річчю заснування Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (29 вересня 2005 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Суспільно-політичні виміри релігійних процесів в Україні (17-18 квітня 2008 р.), Міжнародна наукова конференція «Раціональність і духовність» (2-3 жовтня 2008 р.), Спільний круглий стіл Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області та науковців на тему: «УПА – історія нескорених» (29 жовтня 2008 р.).

^ Структура дисертації. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, шістнадцяти підрозділів, висновків, додатків (17 позицій), списку використаних джерел (1137 позицій). Обсяг основного тексту 382 сторінки, всього 510 сторінок.


^ Основний зміст дисертації

У «Вступі» обґрунтовано актуальність проблеми, ступінь її розробки та зв’язок з науковими програмами, визначено мету, завдання, предмет, об’єкт дослідження. Окреслено хронологічні і територіальні межі роботи, вказано методологічну основу праці, її новизну та практичне значення, наведено дані про апробацію результатів дисертації, її структуру.

У першому розділі «Історіографія, джерельна база та методологія дослідження» аналізуються основні напрями досліджуваної проблеми, характеризуються використані джерела та матеріали, методологія і методика дослідження.

Підрозділ 1.1 «Стан наукової розробки проблеми» присвячений вивченню історіографії досліджуваної проблематики, яку умовно можна поділити на радянську, сучасну українську і зарубіжну.

Зазначимо, що радянські видання носили у більшості не науковий, а гостро публіцистичний характер, пропагуючи ідеологічні концепції ВКП(б) і КПРС щодо переваг радянського способу життя над капіталістичним, ролі партії у розгромі гітлерівської Німеччини і їх «прислужників українсько-німецьких націоналістів». З цією метою 1968 р. в Інституті історії Академії наук України відкрито відділ зарубіжної історіографії, який займався «критикою буржуазних фальсифікацій історії України».

Радянську літературу умовно можна поділити на два періоди, в яких значну нішу займали праці журналістів, публіцистів, партійних працівників (Я.Галан, Д.Мануїльський, Б.Дуткевич, В.Беляєв, Я.Вітошинський, М.Рубач, М.Гарасименко), які в рамках «холодної війни» та ідеологічної боротьби 50-х рр. ХХ ст. активно публікували розвінчувальні твори, де всіляко клеймили націоналістичні сили. Ці праці характеризувалися значним фальсифікуванням і призначалися для виховання мас у прорадянському дусі.

У 70-х рр. ХХ ст. влада у «розвінчуванні» українського націоналізму дещо змінила акцент на фактологічний бік. У працях авторів з’явилось більше фактичного матеріалу, але він подавався у вигідних для радянської ідеології характеристиках, оцінках, контрагітації та ідеологічних прийомах критики «українського буржуазного націоналізму». У цьому руслі видано книги працівників НКДБ-МДБ-КДБ С.Каріна (псевдонім «Сергій Даниленко»), К.Гальського («Клим Дмитрук»), В.Євдокименка, М.Гайсиновича, А.Іванова, В.Руднєва, В.Чередниченка, Є.Шепітька та ін.

Початок нового етапу у вивченні національно-визвольного руху почався з умов перебудовного процесу в СРСР у кінці 80-х років ХХ ст. У вітчизняній історіографії з’явилися наукові роботи С.Кульчицького, В.Сергійчука, Г.Дем’яна, Ю.Киричука, які були першими у вивченні різних аспектів національно-визвольного руху.

З проголошенням незалежності України, отриманням права доступу до спецархівів з’являються перші ґрунтовні праці, присвячені висвітленню боротьби ОУН і УПА. До них варто віднести дослідження І.Біласа і П.Брицького, побудовані на раніше недоступних джерельних матеріалах.

Важливу роль у дослідженні проблематики відіграла створена при Кабінеті Міністрів України наукова Урядова комісія з вивчення діяльності ОУН, УПА під керівництвом професора С.Кульчицького, в рамках діяльності якої опубліковано праці співробітника ЦДАГО України А.Кентія, де автор проаналізував становлення ОУН в міжвоєнний період, діяльність ОУН і УПА під час німецької окупації в умовах повернення на західноукраїнські землі радянської влади та радянізації, І.Ільюшина, який аналізує діяльність УПА в умовах протистояння з польською АК.

Останніми роками з’явилися дослідження науковців Національної академії СБ України Д.Вєдєнєєва і Г.Биструхіна, які висвітлили діяльність Служби безпеки ОУН, Військово-польової жандармерії УПА, спецгруп каральних сил радянської влади, форм і методів провокацій НКВС-НКДБ-МДБ-КДБ у різні роки протистояння.

Широко висвітлюють окремі аспекти визвольної боротьби ОУН, УПА працівники Галузевого державного архіву Служби безпеки України О.Іщук та Н.Ніколаєва, які опублікували низку досліджень, присвячених діяльності підпільних друкарень ОУН(р) під час Другої світової війни і після неї та провідних діячів збройного підпілля. Служба безпеки України окремим виданням розкрила також історію фінансово-господарської ролі грошових знаків ОУН, УПА – бофонів (бойовий фонд).

Важливими для розуміння визвольних процесів є праці новітньої генерації сучасних дослідників визвольної боротьби ОУН, як О.Стасюк, Г.Стародубець, К.Бондаренко, М.Посівнич, І.Патриляк, Л.Онишко, В.Деревінський, О.Сич, І.Фостій, В.Підлубний та інші.

Позитивним явищем у вивченні визвольного руху ОУН, УПА є діяльність Центру досліджень визвольного руху, започаткованого 2003 р. у Львові, який поставив перед собою завдання організації глибоких наукових студій визвольної боротьби українців у лавах ОУН, УПА. За період 2003-2010 рр. Центр видав одинадцять збірників досліджень різних аспектів українського визвольного руху та провів ряд наукових конференцій. Серед авторів, які здійснили глибокий аналіз окремих аспектів визвольного руху, варто відзначити В.В’ятровича, Р.Грицьківа, В.Гуменюка, Р.Забілого, В.Манзуренка, В.Муравського, В.Мороза, М.Мандрик, М.Романюка, А.Русначенка.

Унікальним матеріалом для вивчення ролі української жінки у визвольній боротьбі ОУН, УПА є тритомний довідник жіночих біографій під назвою «Українська жінка у визвольній боротьбі 1940-1950 рр.». В українській історіографії це перша спроба зібрати короткі персоналії, життєписи жінок, у яких віддзеркалено десятирічний період драматичної історії України.

Вагомий внесок у висвітлення історії боротьби ОУН, УПА зробила українська політична еміграція. Серед діаспорних видань першими з’явилися книги учасників національно-визвольного руху М.Лебедя, П.Мірчука, С.Мудрика, Л.Шанковського, де автори здійснили спроби системного огляду діяльності УПА і збройного підпілля ОУН(р). Проте їм не вдалося уникнути суб’єктивізму, надмірної героїзації воїнів УПА. Тут зустрічаються і фактологічні помилки. У контексті науковців діаспори звертають на себе увагу фундаментальне видання українського історика В.Косика (Франція) «Україна і Німеччина у Другій світовій війні», Т.Гунчака (США) «Ключові проблеми історіографії Другої світової війни» та два коротких енциклопедичних словники П.Содоля «Українська Повстанча Армія, 1943-49 рр. Довідник» з біографічними даними організаторів і командирів УПА-«Захід» та збройного підпілля ОУН.

Серед зарубіжних істориків, які висвітлювали деякі аспекти зародження й діяльності ОУН і УПА, варто відзначити велику групу вчених США. Так, Д.Трейдголд, А.Сітон, Б.Бейлі, Д.Уорнс, П.Дункан стверджують, що населення України та інших республік у перші місяці війни зустрічало німців як визволителів від ненависного сталінізму, бажало знищення колгоспів, відновлення свободи віросповідань. Дж.Армстронг і М.Купер зазначають, що в Західній Україні населення масово брало до рук зброю до боротьби з радянським режимом. Дж.Армстронг переконаний, що під час сталінських репресій особливо потерпіла інтелігенція, і ті, хто вижили, ставали прибічниками антисталінського руху. М.Райтлінгер пише, що серйозним фактором, який вплинув на пронімецькі позиції в Україні, стали сталінські репресії. Автори наголошують, що у західних областях України УПА протидіяла проникненню радянських партизанів на територію Волині та Східної Галичини. Однак варто зазначити, що більшість вказаних дослідників, роблячи висновки, спиралися в основному на німецькі джерела періоду війни, щоденники гітлерівських воєначальників, легальну окупаційну пресу, що вимагає досить критичного ставлення до них.

Відбулися деякі позитивні зміни у правдивій розробці досліджень про ОУН, УПА серед представників російської історіографії (О.Гогун, О.Матвеєв), але у працях С.Біленко, З.Богатирця, В.Помогаєва переважають штампи колишньої радянської ідеології про діяльність ОУН, УПА.

Переважна більшість польських дослідників, які займалися вивченням визвольного руху українців на Закерзонні, також дотримувалась антиукраїнських поглядів. Приміром, Г.Домінчак з польських позицій описав боротьбу польських прикордонників з упівцями у 1944-1948 рр. Автор заявляє, що боротьба УПА припинилася лише після операції «Вісла» 1947 р. Таких самих поглядів дотримуються у своїх працях І.Блюм, Б.Прус, Я.Герхард.

Лише історики А.Щесняк і В.Шота правдивіше дослідили обставини виникнення та структуру УПА і справедливо відзначили, що збройне підпілля ОУН вирізнялося високим рівнем організованості та ідейного гарту. Групу сучасних дослідників, які переосмислюють взаємини ОУН і АК, представляють Р.Тожецький, В.Менджецький, Т.Стриєк, З.Ковальський, А.Сова, Р.Внук і особливо Г.Мотика.

У чеській і словацькій історіографіях військово-політичну діяльність ОУН та долі упівців відображено у працях Б.Хньоупека та М.Шмігеля. У німецькій історіографії спробу написати історію ОУН здійснила Ф.Брудер. На жаль, авторка не використала відомі сучасні матеріали та джерела і її праця не витримує наукової критики.

Підсумовуючи стан наукової розробки проблематики визвольного руху ОУН, УПА, відзначимо, що перші праці, присвячені цій тематиці, побачили світ у діаспорі. Паралельно в радянській Україні видавалися книги контрпропагандистського змісту, які друкувалися мільйонними тиражами, насичені фальсифікаціями визвольної боротьби ОУН, УПА. У цьому руслі й такого ж змісту видавалася література в комуністичних Польщі, Чехословаччині та інших країнах-сателітах СРСР. Позитивні зрушення у вивченні історії боротьби ОУН, УПА відбулися після проголошення незалежності України. У результаті побачили світ десятки наукових видань, в яких об’єктивно, без упередження висвітлюється визвольний процес ОУН, УПА.

Але цілісної узагальненої праці щодо боротьби УПА-«Захід» і збройного підпілля ОУН на західноукраїнських землях у 1942-1960 рр. на базі нових архівних джерел, матеріалів та спогадів в українській історіографії ще не було.

У підрозділі 1.2
  1   2   3

Схожі:

Чернівецький національний університет iconЧернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Теоретичні та прикладні аспекти рекреаційного природокористування в Україні Монографія Чернівці Чернівецький національний університет
Рекомендовано до друку Вченою Радою Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Чернівецький національний університет iconЧернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Теоретичні та прикладні аспекти рекреаційного природокористування в Україні Монографія Чернівці Чернівецький національний університет
Рекомендовано до друку Вченою Радою Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Чернівецький національний університет iconЧернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна
Чернівецький національний університет iconЧернівецький національний університет

Чернівецький національний університет iconЧернівецький національний університет

Чернівецький національний університет iconЧернівецький національний університет

Чернівецький національний університет iconЧернівецький національний університет

Чернівецький національний університет iconЧернівецький національний університет

Чернівецький національний університет iconЧернівецький національний університет Бібліометрія

Чернівецький національний університет iconЧернівецький національний університет „Затверджую

Чернівецький національний університет iconЧернівецький національний університет „Затверджую

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи