Нан україни Про єдність прав І обов\

Нан україни Про єдність прав І обов'язків людини І громадянина




Скачати 81.25 Kb.
НазваНан україни Про єдність прав І обов'язків людини І громадянина
Дата01.08.2012
Розмір81.25 Kb.
ТипДокументи

Білоскурська Олена Валеріївна

м.Чернівці,

здобувач,

Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України


Про єдність прав і обов'язків людини і громадянина.


Питання про єдність прав і обов’язків громадян у громадянському суспільстві з кожним днем стає все більшим предметом обговорення в юридичній літературі, що підлягає більш широкому дослідженню. Дане питання представляє не тільки теоретичний, але й практичний інтерес. Від правильності трактування і розуміння співвідношення прав і обов'язків громадян у чималому ступені залежить правомірна поведінка людей у суспільстві, вірне дотримання громадянами законів, повне використання ними своїх прав і разом з тим неухильне виконання своїх обов’язків перед іншими громадянами, перед державою, перед суспільством.

У громадянському суспільстві завдяки новим принципам взаємин особистості і суспільства права й обов'язки громадян рівною мірою служать необхідним засобом досягнення волі, всебічного і гармонічного розвитку особистості вже в силу того, що в будь-якому праві й у будь-якому обов'язку виражено сполучення суспільних, особистих і інших інтересів. Задоволення цих інтересів можливо тільки шляхом реалізації прав і обов'язків особистості в їхньому нерозривному зв'язку між собою, що зміцнюється в міру розширення матеріальних можливостей сучасного суспільства, росту свідомості його членів.

Пошук оптимального сполучення інтересів кожної людини з інтересами колективу, суспільства, держави здійснюється на основі прогресивного вирішення нових проблем, поступального вдосконалювання і розвитку всіх сторін суспільства. Якщо в колишніх радянських конституціях містилися норми, що закріплюють єдність прав і обов'язків, то нинішній Основний закон України подібних норм не містить.

Динаміка суспільних відносин, ріст політико-правової культури й інші позитивні фактори диктують необхідність подальшого відновлення і розвитку галузевого (поточного) законодавства на базі Конституції України про права й обов'язки громадян з метою досягнення більш повної гармонії суспільних, колективних, групових і особистих інтересів. Винятково важливо, щоб наші закони чітко і точно визначали права й обов'язки кожного органа, посадової особи, громадянина.

Ознайомлення людини і громадянина з їхніми правами і сприяння їхнього дотримання - найважливіше завдання кожного суспільства і держави. Очевидно, що однією з головних умов дотримання прав людини і громадянина є виконання людиною своїх обов'язків. Разом з покладеними на громадян обов'язками права створюють правовий статус людини. Саме у правовому статусі знаходить своє відображення єдність прав і обов'язків громадянина.

У чому суть цієї єдності?

Єдність прав і обов'язків громадян, чітка відповідність їх одне одному багато в чому визначає ефективність дії законів, означає належне правове виховання громадян, правильну поведінку їх у розвинутому демократичному суспільстві. Адже для суспільства найважливіше всього те, щоб його члени не тільки повно і правильно використовували свої права, але і свідомо і сумлінно виконували свої обов'язки. Отже, права й обов'язки складають єдине ціле, однією стороною якого є право однієї людини, а другою - обов'язок іншої людини не порушувати це право. Наприклад, якщо ми повідомляємо невідчужуваним право індивіда його право на життя, то одночасно покладаємо на іншого індивіда і на державу обов'язок поважати і захищати право людини на життя.

На сучасному рівні суспільного розвитку людина, що проживає в Україні, зможе здійснити свої права тільки в тому випадку, якщо інший індивід, громадські організації і держава будуть виконувати свої обов'язки. Наприклад, на міжнародному рівні, у деклараціях і конвенціях сформульовані, насамперед, права індивідів і обов'язки держави і суспільства. Однак, тут майже не згадуються обов'язки громадян у відношенні держави. Лише в ст.29 Загальної декларації прав людини говориться, що «індивід має обов'язки по відношенню до суспільства в рамках якого єдино можливо вільний і повний розвиток індивіда».

Записані в Конституції України права і обов’язки визначають перш за все можливість вільного, самостійно діяти в межах закону, активно приймати участь в управлінні державою, розвивати свої здібності та визначати свої вчинки, вибирати вид і міру своєї поведінки і, як наслідок всього цього, можливість користуватися різного роду соціальними благами.

За діючою Конституцією України конституційні права та обов’язки перш за все опосередковують відносини та зв’язки між державою та її громадянами. Покладаючи на громадян основні обов’язки, держава зберігає за собою можливість в особі відповідних органів встановлювати зміст та об’єм цих обов’язків, шляхом видання конкретизуючих актів, визначати умови їх виконання, приймати міри впливу до тих, хто злісно ухиляється від їх виконання. Конституційним правам людини кореспондують відповідні обов’язки держави. Це, по-перше, обов’язок визнавати права людини, т.б. держава не є творцем прав людини, вона не наділяє цими правами своїх громадян, а лише визнає їх в якості невід’ємних. Дані обов’язки знаходять свій юридичний вираз у вигляді записаних в законі гарантій, т.б. засобів та умов, які створює та подає держава громадянам для здійснення ними своїх основних прав. По-друге, подібно до того як конституційним правам відповідають обов’язки держави, так і конституційні обов’язки пов’язані з повноваженнями держави та її органів створювати, керуючись принципами законності, такі умови, застосовувати такі міри, котрі повинні забезпечити неухильне виконання приписів, що передбаченні в обов’язках. Іншими словами, надаючи громадянам права та покладаючи на них відповідні обов’язки, держава бере на себе відповідальність гарантувати ці права та зберігати за собою можливість в межах правопорядку використати широкий діапазон мір від переконання до примусу – з тим, щоб встановленні обов’язки були виконанні.

По-третє, досить очевидний обов’язок держави захищати права людини, до того ж цей обов’язок поширюється абсолютно на всі державні органи. Ці і інші конституційні обов’язки знаходять своє закріплення в Конституції України.

Слід зауважити, що невиконання обов’язків держави фактично не приводить до притягнення її до якої-небудь юридичної відповідальності.

Повернемося до питання про єдність прав та обов’язків в основах правового статусу особистості. Незалежно від того, закріплене дане питання в законодавстві чи ні, воно є визначальним моментом правового статусу особистості. Ця єдність обумовлена перш за все співвідношенням особистих та суспільних інтересів. Саме ця обставина наштовхує на необхідність розглядати їх як цілісне правове явище.

Як відомо в нашій Конституції випущений обов’язок громадян працювати. Це в деякій мірі символізує теоретичний та практичний розрив прав та обов’язків. В цьому випадку заслуговує підтримки вираз німецького вченого Ф.Фабріціуса: “Право на працю визнається в якості прикладу прав людини. Висновок про обов’язок працювати є допустимим, тому що цінності, що не забезпечуються природою, повинні створюватися працею”[3].

В системі прав конституційні права та обав’язки займають особливе місце і представляють собою самостійний інститут. На думку автора конституційні права та обов’язки в сукупності складають державно-правовий інститут, тому що всі вони закріплюють місце людини, її стан в суспільстві та державі. Конституційні права і обов’язки фіксують правове положення громадян не в цілому, а лише його засади. Отже, звідси напрошується висновок, що всім їм та кожному з них в науці конституційного права може висуватися лише загальна характеристика та оцінка.

Предметом конституційного права виступає саме єдність, комплекс прав та обов’язків, а не взяті окремо ті чи інші права і обов’язки, записані в Основному законі.

Висновок про те, що всі взяті разом основні права і обов’язки утворюють єдиний конституційно-правовий інститут, має досить важливе теоретичне та практичне значення, тому що він дає можливість глянути на них як на дещо цілісне, що володіє специфічними ознаками та властивостями системи. Конституційні права та обов’язки визнаються основними по формі, так як вони закріпленні в Основному законі України. Але слід наголосити й на тому, що вони визнаються основними й по змісту. Саме зміст конституційних прав та обов’язків виокремлює їх з всієї системи прав і обов’язків громадян, забезпечує їм в правовому статусі людини досить важливе значення.

Деякі вітчизнянні та зарубіжні юристи підходили до цього питання по іншому. А саме, вони вважали, що єдиною ознакою, яка б забезпечила статус “основного” для того чи іншого права виступає саме закріплення його в конституції. З таким твердженням досить категорично не погоджувався Л.Д. Воєводін, який вважав, що в даному випадку вони відкидали (не притримувалися) думку про значення тих відносин, які закріплюються основним правом чи основним обов’язком, які на його думку відігравали досить суттєву роль [7].

На перший погляд може здаватися якраз навпаки, мається наувазі що основну роль тут відіграє форма, а не зміст, тому що саме по формі найлегше відмежувати конституційні права і обов’язки громадян від всіх інших прав і обов’язків.

Але, все ж таки записані в Конституції права та обов’язки виступають основними перш – за все тому що вони визначають найбільш суттєві, корінні, принципові відносини та зв’язки між суспільством і його членами, державою і її громадянами.

Це насамперед відносини, що утворюються в зв’язку з місцем індивіда у виробництві та в розпроділі суспільного майна. На сьогоднішний день на основі фундаментальних відносин власності формуються зв’язки, в тому числі і правові, між суспільством, державою та особистістю.

Таким чином, єдність прав та обов’язків обумовлена як їх змістом, так і формою закріплення, тому що саме вона виступає одним із факторів їх єдності.

І завершуючи розгляд питання щодо єдності прав та обов’язків варта було б підтримати характеристику, яку дав Н.І. Матузов. На його думку, єдність прав і обов'язків виражається: у їх однаковій соціально-політичній однорідності, однаковій значимості і цінності; у їхній юридичній погодженості; у діалектичній взаємодії як парних категорій; в однозначності ролі як визначників виду і міри поведінки суб'єктів (відповідно можливого і необхідного); неможливості роздільного (незалежного) функціонування і реалізації; у спільності цілей, шляхів, задач розвитку; у гарантуванні з боку держави й однакової зацікавленості в здійсненні і тих і інших [6].

Література

      1. Контитуція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 1996р. – К.: Україна, 1996. –54с.


  1. Конституція незалежної України: Навчальний посібник. За ред. В.Ф.Погорілка, Ю.С.Шемшученка, В.О.Євдокимова. К.: Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького. НАН України, Спілка юристів України, 2000. –426с.

  2. Витрук Н.В. Правовой статус личности в СССР. М.:Юридическая литература, 1985. –185с.

  3. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России. Учебное пособие. М.: ИНФРА-М, 1997. С.143

  4. Колосова Н.М. Конституционная ответственность в Российской Федерации. М.:Городец, 2000. –192с.

  5. Матузов Н.И. Правовая система и личность. М., 1990. С.182
      1. Фабрициус Ф. Права человека и европейская политика. М., 1995. С.43-44


Схожі:

Нан україни Про єдність прав І обов\Загальнотеоретичні дослідження конституційних обов’язків людини І громадянина в україні на сучасному етапі розвитку правової держави
У статті аналізуються різноманітні доктринальні підходи щодо сутності, змісту та форми конституційних обов’язків людини і громадянина...
Нан україни Про єдність прав І обов\Загальнотеоретичні дослідження конституційних обов’язків людини І громадянина в україні на сучасному етапі розвитку правової держави
У статті аналізуються різноманітні доктринальні підходи щодо сутності, змісту та форми конституційних обов’язків людини і громадянина...
Нан україни Про єдність прав І обов\Удк 342. 7 Олена Білоскурська
Визначено найбільш суттєві критерії класифікації обов’язків людини та громадянина, на підставі чого обґрунтована авторська класифікація...
Нан україни Про єдність прав І обов\Олена Білоскурська, кандидат юридичних наук
Визначено найбільш суттєві критерії класифікації обов’язків людини та громадянина, на підставі чого обґрунтована авторська класифікація...
Нан україни Про єдність прав І обов\О. Білоскурська (Інститут держави І права ім. В. М. Корецького нан україни)
Конституції України та в юридичній літературі приділяється значна увага, то цього не можна сказати про основні обов’язки людини І...
Нан україни Про єдність прав І обов\О. Білоскурська (Інститут держави І права ім. В. М. Корецького нан україни)
Конституції України та в юридичній літературі приділяється значна увага, то цього не можна сказати про основні обов’язки людини І...
Нан україни Про єдність прав І обов\Херсонський економічно-правовий інститут
Нотаріат І є системою державних органів, на які покладено посвідчування угод оформлення спадкоємних прав І вчинення інших дій направлених...
Нан україни Про єдність прав І обов\1. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є юридичні факти. Юридичні факти
Тема підстави виникнення цивільних прав та обов’язків. Здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків
Нан україни Про єдність прав І обов\План Природа прав людини та ґенеза їх правового закріплення. Природність та невід’ємність прав людини. Класифікація прав людини. Міжнародна система захисту прав людини.
Захист прав національних, етнічних, релігійних І мовних меншин, прав жінок, дітей та біженців
Нан україни Про єдність прав І обов\Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав І свобод людини І громадянина завдання для практичних занять для студентів правничого коледжу
Наведіть приклади вчинення (складіть фабули) злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав І свобод людини І громадянина....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи