Нан україни Історія становлення конституційних обов\

Нан україни Історія становлення конституційних обов'язків в Україні




Скачати 111.35 Kb.
НазваНан україни Історія становлення конституційних обов'язків в Україні
Дата01.08.2012
Розмір111.35 Kb.
ТипДокументи

Білоскурська Олена Валеріївна

здобувач,

Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України

Історія становлення конституційних обов'язків в Україні

В історії української конституційної думки згадка про обов’язки вперше мала місце ще в Конституції Пилипа Орлика 1710р. Це був найвищий злет і підсумок української суспільної думки козацької доби. Сполучені Штати Америки і Франція ще близько 80 років чекатимуть своїх конституційних актів, тоді як козацька старшина вже витворила унікальний державний документ.

“Пакти й Конституції”, написані гетьманом Війська Запорізького Пилипом Орликом та його співробітниками Г. Герциком, А. Войнаровським, що були прийняті 5 квітня 1710 р. в Бендерах, і є першою європейською конституцією в сучасному її розумінні.

“Пакти і Конституції законів та вольностей Війська Запорізького” складені як договір між гетьманом та Військом Запорізьким (народ України), що було характерно для західної традиції, і відрізнялися від ідей східного патримоніалізму. Бендерські конституції відрізнялися й від інших гетьманських конституцій тим, що в них, як звертає увагу В.Ф. Погорілко, здійснюється спроба визна­чити права і обов'язки гетьмана і старшини на майбутнє, узагальнити суспільно-політичний устрій козаччини, який склався на грунті соборності, звичаєвого права і військової демократії наших пращурів.1 У Бендерських конституціях не міститься яки­хось концептуальних відкриттів, нових державних моделей, а досить творчо опрацьовано досвід своїх батьків та дідів і викла­дено на папері те, що склалось на практиці.

В авторському проекті Конституції Пилипа Орлика 1710р. обов’язки прямо не регламентувалися, вони мали дещо завуальований характер. Стаття XI досить коротка, але з її змісту чітко випливають обов’язки для “простого люду”, а саме: “Встановлюється і оголошується непорушним, що вдови козаків, їхні дружини та діти-сироти, козацькі господарства і (господарства) жінок, чоловіки яких перебувають на війні або на якихось військо­вих службах, не притягатимуться до жодних обов'язкових для прос­того люду загальних повинностей і не будуть обтяжені сплатою по­датків.”2 Старі козаки, козаки-інваліди і козаки-одинаки бралися на повне державне забезпечення, для них у Трахтемирові передбачалося збудувати госпіталь.3 Стаття XV також продовжує пропонувати заходи для полегшення долі бідноти. В ній фіксується повна відміна для всіх жителів України загальної повинності – збирання з них податків на річну платню кінним і пішим гетьманської лейб-гвардії. Що ж до платні військовослужбовцям, “...то вона повинна залишатися серед військових служб у віданні Гетьмана, про що на Генеральній Раді потрібно це питання обговорити і прийняти постанову”4.

Отже, Бендерська Конституція “випереджала свій час”, була спроба вивести на конституційний рівень регулювання обов’язків козаків і простолюдинів, і до основних із них Конституція, хоч і не прямо, відносила відбування загальних повинностей і сплату податків.

Далі, важливу роль у розвитку суспільно-політичної думки в першій половині XIX ст. відіграло Кирило-Мефодіївське товариство (1846-1847 рр.). Воно розробило модель суспільства, що базується на засадах справедливості, рівності, свободи, братерства. Усі основні документи кирило-мефодіївців популярно-декларативні і не могли зараховуватися до конституційних. Однак один із членів Кирило-Мефодіївського товариства Георгій Андрузький під впливом Миколи Гулака розробив “Начерки Конституції Республіки”. В нарисах Конституції Республіки Георгія Андрузького знаходимо лише єдиний обов’язок “Каждый, имеющий не менее 20 и не более … лет, платит личную подать 7 рублей деньгами и другие натурой или же деньгами, смотря по желанию.”5

Дещо інша картина в плані розробки та закріплення основ правового стату­су людини і громадянина в Україні спостерігається пізніше, зокрема в кінці XIX -на початку XX століть. Прогресивними в закріпленні основних прав і свобод були "Проэктъ основаній устава украинкаго общества "Вольный союзъ" - "Вільна Спі­лка", який розробив Михайло Драгоманов у 1884 р., та Основний Закон "Само­стійної України" — Спілки народу українського" (проект підготовлено групою членів Української Народної Партії (вересень 1905р.). Щодо обов'язків, то прямо закріплювався обов'язок військової повинності та обов'язок сплати податків. Як бачимо, закріпленню обов'язків українців у Конституції М.Драгоманова відводилось незначне місце.

В Основному Законі "Самостійної України" - спілки українського народу передбачався окремий розділ, який називався "Українці та їх права", де обо­в'язкам, на відміну від політичних та особистих прав, традиційно відводилась менша увага. Тут, як і в попередніх конституцій­них актах, закріплювався обов'язок сплати податків і зборів (ст.ст. 97, 99), а також обо­в'язок служити в міліції, оскільки за проектом цієї конституції Всеукраїнська Спі­лка не мала постійного війська (ст. 104)6.

Обмежена кількість основних обов'язків людини за авторськими проектами конституцій зовсім не означає, що населення України в дорадянський період не мало обов'язків. "Захист престолу і Вітчизни є священним обов'язком кожного російського підданого. Чоловіче населення, незалежно від стану, підлягає війсь­ковій повинності згідно з встановленням закону", - проголошувалося ст. 70 дію­чого на той час Зібрання Основних Державних Законів Російської Імперії від 26 квітня 1906 р.7 Крім цього, російські піддані зобов'язані були сплачува­ти встановлені законом податки і мито, а також відбувати повинності згідно зако­ну (ст. 71).

Ва­жливим історико-правовим документом доби Української держави 1917-1918 ро­ків стала Конституція Української Народної Республіки від 29 квітня 1918 р. Конституція прямо не вказувала жодного обов'язку, зазначалося лише, що без ухвали Всенародних Зборів не мо­жуть збиратися ніякі податки (ст. 44), та що громадяни України не можуть бути покликані до обов'язкової або міліційної служби інакше, як постановою Всенаро­дних Зборів. Отже, можна дійти висновку, що основні обов'язки громадян УНР в той час мали регулюватися окремими конституційними законами.

Конституція УНР не набрала чинності, оскільки влада перейшла до гетьма­на П.Скоропадського, який оголосив "Закони про Тимчасовий державний устрій України". Третій розділ цього документу називався "Права і обов'язки ук­раїнських козаків і громадян". Вперше в історії української конституції встановлювалося, що захист Вітчи­зни є святим обов'язком кожного козака і громадянина Української держави (ст. 12). Крім цього конституційного обов'язку ст.13 закріплювала, що українські ко­заки і громадяни повинні платити встановлені законом податки і збори, а також відбувати повинності згідно з вимогами закону. Повинності не конкретизувалися, але є всі підстави вважати, що однією з головних повинностей мав бути військовий обов'язок.

Першим українським чинним Основним Законом стала Конституція УСРР, ухвалена у березні 1919р. До Конституції як окремий розділ включалась Декларація прав і обов’язків трудящого і експлуатованого народу, тобто пристосований до УСРР текст Декларації прав трудящого і експлуатованого народу, затвердженої петроградським ВЦВК 3 січня і ІІІ Всеросійським з’їздом рад 18 січня 1918р.

Конституція УСРР 1919р. “... визнає обовязки всіх громадян Республіки на працю і поголошує гасло: "не працюючий не їсть"8. Також визнавала обов'язком всіх працюючих Республіки оборону соціалістичної Батьківщини і встановлювала загальну військову повинність. Вказувалось, що “Почесне право за­хищати революцію зі зброєю в руках дається лише працюючим. На нетрудові елементи накладається виконання инших військових обов'язків” (ст. 29). Таким чи­ном, особливість правового статусу громадян УСРР в даний період полягала в класовому характері покладенні обов'язків.

Згодом до Конституції вносились значні зміни, особливо після утворення СРСР, а 15 травня 1929р. її замінила нова Конституція УСРР, затверджена XI Всеукраїнським з’їздом рад. Щодо обов'язків, то у ст. 14 було записано, що “Українська соціалістична радянська республіка визнає працю за обов'язок для всіх громадян Республіки”. З метою захисту здобутків пролетарської революції встановлювався обов'язок оборони соціалістичної Батьківщини і загальна військова повинність. Почесне право захищати революцію зі зброєю в руках і на­далі надавалося лише трудящим, а на нетрудові елементи покладалося виконання інших обов'язків (ст. 15). Як бачимо, ніяких змін в конституційному регулюванні обов'язків громадян УСРР за цим Основним Законом не відбулося, і відповідно говорити про якісь зміни в тенденції щодо закріплення основних обов'язків немає підстав.

Дія Конституції УСРР 1929р. припинилась з прийняттям Конституції УРСР 1937р. Ця Конституція увійшла в історію Радянської України як “найдемократичніша у світі” і повністю повторювала основні положення “сталінської Конституції” 1936р. Розділ X Основного Закону називався "Основні права й обов'язки громадян". Стосовно обов'язків важливим було те, що вони визнавалися за всіма громадянами УРСР і у порівнянні з двома попе­редніми конституціями, одержали більш широке регламентування. До основних були віднесені наступні обов'язки: дотриму­ватись Конституції УРСР, виконувати закони, дотримуватись дисципліни праці, чесно ставитися до громадського обов'язку, поважати правила соціалістичного співжиття. Ст. 130 встановлювала, що кожний громадянин УРСР зобов'язаний бе­регти і зміцнювати суспільну соціалістичну власність як священну і недоторканну основу радянського ладу9. Служба в робітничо-селянській Червоній Армії визнавалася почесним обов'язком громадян, а захист Батьківщини був священним обов'язком кожного. Слід відзначити, що в Конституції УРСР 1937 р. на консти­туційному рівні закріплювалося право на працю, в той час як в попередніх кон­ституціях це був обов'язок. Особливістю закріплення конституційних обов'язків громадян було те, що в самій Кон­ституції закладалися гарантії виконання деяких обов'язків. Так, ст. 132 вказувала, що захист Батьківщини є священним обов'язком кожного громадянина УРСР і одночасно встановлювалось, що зрада Батьківщини (порушення присяги, пе­рехід на бік ворога, заподіяння шкоди військовій могутності держави, шпигунст­во) карається за всією суворістю закону як найтяжчий злочин10.

Стрижнем всіх цих трьох конституцій Радянської України, як зауважує В.Ф. Погорілко, був принцип диктатури пролетаріату, витлумачений на практиці сталінським тоталітарним режимом так, що насильницька її функція майже завжди ставала домінуючою11. Чергова Конституція УРСР 1978 р. (Четверта Конституція) закріпила широке коло основних прав і свобод громадян, встановила, що їх здійснення є невіддільним від виконан­ня громадянами своїх обов'язків. Конституція розвивала і деталізувала встановлені раніше конституційні обов'язки громадян: дотримуватися Конституції УРСР, ви­конувати закони, дотримуватися дисципліни праці, чесно ставитися до громадсь­кого обов'язку, поважати правила соціалістичного співжиття, боронити і зміцню­вати соціалістичну власність. З'явився і цілий ряд нових обов'язків, таких як: обе­рігати інтереси Радянської держави, сприяти зміцненню її могутності і авторите­ту, поважати національну гідність інших громадян, поважати дружбу націй і на­родностей, поважати права і свободи, честь і гідність інших осіб; бути неприми­ренним до антигромадських вчинків, всемірно сприяти охороні громадського по­рядку, піклуватися про виховання дітей, готувати їх до суспільно-корисної праці; оберігати природу, охороняти її багатства, бережливо відноситися до народного добра, боротися із розкраданням державного і суспільного майна. Стаття 66 вста­новлювала обов'язок всіх громадян турбуватися про збереження історичних пам'яток та інших культурних цінностей12. Інтернаціональним обов'язком громадян УРСР вважався обов'язок сприяти розвитку дружби і співробітництва з народами інших країн, підтриманню і зміцненню загального миру.

В закріпленні основних обов'язків громадян в ра­дянських конституціях, позитивним є те, що вони були спрямовані на гуманізацію суспільства, на повагу до особи. Особливо це проявилося в закріпленні обов'язку поважати права і свободи, честь і гідність інших осіб, поважати національну гідність громадян. Крім цього, закріплювались обов'язки, які були притаманні конституціям різних країн світу, зокрема, додержуватися Конституції, виконува­ти закони, піклуватися про виховання дітей, військовий обов'язок. Позитивним і дуже важливим є також і те, що саме в радянський період обов'язки громадян України знайшли своє широке закріплення в конституціях, конституційно офор­милися в цілісну систему.

Серед країн колишнього Радянського Союзу Україна останньою прийняла Конституцію, і в українського законодавця була можливість врахувати досвід конституційного закріплення основних обов'язків в цих державах. Конституція України 1996 р. обов'язки громадян закріпила в розділі 2 "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина", що, на наш погляд, є правильним, оскільки відповідає концепції єдності прав і обов'язків.

Концепція обов'язків, які подаються в Конституції України 1996 р., виходить з ідеї, що кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед сус­пільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості (ст. 23). До традиційних конституційних обов'язків - захисту Вітчизни, територіальної цілісності і незалежності; неухильного дотримання Конституції та законів Украї­ни; не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; обов'язку батьків щодо дітей; обов'язку не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, від­шкодування збитків додалися і нові, не менш важливі обов'язки. Це, насамперед, обов'язок шанувати державні символи України, платити податки і збори, який раніше закріплювався на рівні поточного законодавства.

Отже, підсумовуючи вищесказане можна зробити наступні висновки. Конституційні обов’язки існували від самого початку створення першої української конституції – Конституції Пилипа Орлика, що визначала прогресивний історичний напрям у розвитку державних політичних і економічних реформ в Україні початку XVIII ст. При чому першим обов’язком став обов’язок сплачувати податки. Надалі в дорадянський період українські конституції закріплювали обов’язок сплати податків і зборів та військовий обов’язок.

В період диктатури пролетаріату обов'язки громадян характеризувалися поступовим розширенням їх кола, класовим характером, ідеологічною заангажованістю (підкреслення переваг соціалістичного способу життя).

Четверта Конституція УРСР 1978 р. закріпила широке коло обов'язків громадян , що відповідало природі соціалістичної держави і на практиці мало на меті врегулювати всі сфери приватного життя людини, служити знаряддям побудови комунізму.

На сучасному етапі концепція конституційного закріплення основних обов'язків людини і громадянина в Україні характеризується наступним: по-перше, використанням власного конституційного досвіду, традицій національного державотворення; по-друге, звуженням їх кола, позбавлення ідеологічного забарвлення; по-третє, сучасні конституційні обов'язки за своєю сутністю та формою (змістом) майже не змінилися, що дає підстави говорити про їх універсальний характер, більшу консервативність у розвитку по відношенню до прав і свобод.

Література


  1. Конституція незалежної України. За ред. В.Ф. Погорілка, Ю.С. Шемшученка, В.О. Євдокимова. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України, 2000. – С. 19

  2. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції. – К.: Т-во “Знання” України, 1993. – С. 33

  3. Смолка А. Конституція Пилипа Орлика та її соціально-економічний аспект // Економіка України, 1996, № 5. – С. 77

  4. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції. – К.: Т-во “Знання” України, 1993. – С. 35

  5. Начерки конституції республіки Георгія Андрузького // Історія української Конституції. – К.: Право, 1997. – С. 55

  6. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія Української Конституції. – К.: Т-во Знання України, 1993. – С. 65

  7. Свод Законов Российской Империи: В 16 т. – Кн. 1: Т. 1-4. – Т. 1. Ч. 1 / Сост. и изд. А. М. Нюренберг. – М.: Т-во скоропечат. А.А.Левенсон, 1910. – С. 6

  8. Конституція Української Соціалістичної Радянської республіки // Історія української Конституції. – К.: Право, 1997. – С. 180

  9. Конституція Української Соціалістичної Радянської республіки // Історія української Конституції. – К.: Право, 1997. – С. 232

  10. Конституція Української Соціалістичної Радянської республіки // Історія української Конституції. – К.: Право, 1997. – С. 232

  11. Конституція незалежної України. За ред. В.Ф. Погорілка, Ю.С. Шемшученка, В.О. Євдокимова. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України, 2000. – С. 33

  12. Конституція Української Радянської Соціалістичної республіки // Історія української Конституції. – К.: Право, 1997. – С. 252







Схожі:

Нан україни Історія становлення конституційних обов\Загальнотеоретичні дослідження конституційних обов’язків людини І громадянина в україні на сучасному етапі розвитку правової держави
У статті аналізуються різноманітні доктринальні підходи щодо сутності, змісту та форми конституційних обов’язків людини і громадянина...
Нан україни Історія становлення конституційних обов\Загальнотеоретичні дослідження конституційних обов’язків людини І громадянина в україні на сучасному етапі розвитку правової держави
У статті аналізуються різноманітні доктринальні підходи щодо сутності, змісту та форми конституційних обов’язків людини і громадянина...
Нан україни Історія становлення конституційних обов\Удк 342. 7 Олена Білоскурська
Визначено найбільш суттєві критерії класифікації обов’язків людини та громадянина, на підставі чого обґрунтована авторська класифікація...
Нан україни Історія становлення конституційних обов\Олена Білоскурська, кандидат юридичних наук
Визначено найбільш суттєві критерії класифікації обов’язків людини та громадянина, на підставі чого обґрунтована авторська класифікація...
Нан україни Історія становлення конституційних обов\Нан україни Про єдність прав І обов'язків людини І громадянина
Задоволення цих інтересів можливо тільки шляхом реалізації прав І обов'язків особистості в їхньому нерозривному зв'язку між собою,...
Нан україни Історія становлення конституційних обов\Історія перекладознавства в україні
Розвиток перекладацьких традицій в Україні має багатовікову історію. Починається він з Х ст., що було пов’язано з запровадженням...
Нан україни Історія становлення конституційних обов\Історичний факультет Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Адреса, телефон
України, соціально-історична антропологія, історичне краєзнавство, історія України, етнографія України, історіографія історії України,...
Нан україни Історія становлення конституційних обов\План роботи проблемної групи «Історія становлення української преси»
Обґрунтування: проблемна група “Історія становлення української преси” покликана досліджувати особливості розвитку української преси,...
Нан україни Історія становлення конституційних обов\Програма роботи секцій
Теоретико-правові основи становлення та розвитку транспортного права в Україні: історія і сучасність
Нан україни Історія становлення конституційних обов\Програма фахового вступного випробування на навчання за окр магістра зі спеціальності
В основу цих двох частин покладено програми обов’язкових дисциплін з української та світової історії – “Загальна історія України”,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи