Дніпропетровськ, дгіфк, 2011. Удк 796. 011 Аналіз теоретико-методологічних засад в історії фізичної культури І спорту тетяна устінова icon

Дніпропетровськ, дгіфк, 2011. Удк 796. 011 Аналіз теоретико-методологічних засад в історії фізичної культури І спорту тетяна устінова




Скачати 117.37 Kb.
НазваДніпропетровськ, дгіфк, 2011. Удк 796. 011 Аналіз теоретико-методологічних засад в історії фізичної культури І спорту тетяна устінова
Дата01.08.2012
Розмір117.37 Kb.
ТипДокументи

Дніпропетровськ, ДГІФК, 2011.

УДК 796.011


АНАЛІЗ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИХ ЗАСАД В ІСТОРІЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

Тетяна УСТІНОВА

Національний університет фізичного виховання і спорту України

Анотація. У роботі розглядаються теоретико-методологічні засади в історії фізичної культури і спорту. Здійснена спроба конкретизації та аналізу вихідних понять з цієї наукової галузі за часів СРСР та сучасної теоретичної думки в Україні.

Ключові слова: історія, теорія, фізкультурна освіта, спортивна освіта, гімнастично-спортивний рух, організації.

^ Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку України в контексті світового та європейського інтеграційних процесів особливої гостроти набуває підвищення ролі освіти в галузі фізичної культури і спорту як ефективного засобу формування духовного та фізичного потенціалу кожного індивіда та суспільства вцілому.

Проблема виховання та освіти особистості з активною життєвою позицією, соціально-компетентної, орієнтованої на здоровий спосіб життя і самовдосконалення актуалізується у Конституції України, Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту (2004), міжгалузевій Комплексній програмі «Здоров’я нації» на 2002 – 2011рр. (2002), Національній доктрині розвитку освіти (2002), Законі України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» (2001).

Становлення вітчизняної наукової думки з історії фізичної культури і спорту відбувалось у результаті накопичення системи знань, що ґрунтувались на здобутках світових та вітчизняних теорій і було обумовлено об’єктивними причинами та потребами суспільної практики.

Навчально-методичні посібники з історії фізичної культури, за якими здійснюється освіта фахівців в Україні, зазвичай ґрунтуються на наукових розробках з історії колишнього СРСР та сучасних наукових даних з історії фізичної культури і спорту України. Тлумачення радянської та української історії фізичної культури і спорту іноді має досить суперечливий характер і не тільки у її розумінні, а і у кількісному співвідношенні освітнього матеріалу: історія фізичної культури і спорту регіону, СРСР, України та всесвітня історія.

Необхідність вивчення та теоретико-методологічних засад в галузі історії фізичної культури і спорту означає отримати ключ до усвідомлення тенденцій розвитку її на теперішньому етапі та прогнозувати розвиток у майбутньому.

^ Аналіз досліджень і публікацій. Фундаментальні дослідження історичного розвитку всесвітньої фізичної культури і спорту представлені у працях науковців минулого і сьогодення: Д.Крадман, Ф.Самоуков, Л.Кун, В.Столбов, А.Романов, Н.Пономарьов, В.Олівова, І.Попеску, Н.Пангелова, О.Вінничук, М.Солопчук, С.Гуськов, С.Філь, Б.Голощапов, О.Суник, В.Григоревич, Н.Мельніков та ін.

Важливі аспекти з історії фізичної культури і спорту в Україні на різних етапах історичного розвитку висвітлені у наступних працях: Ю.Теппер, В.Прядченко, М.Герц, М.Бунчук, Б.Трофим’як, Є.Приступа, І.Андрухів, О.Вацеба та ін.

Особливої цінності набувають наукові дослідження, присвячені історичному розвитку міжнародного олімпійського руху: С.Павлов, Н.Романов, В.Платонов, В.Родіченко, В.Штейнбах, Ю.Бріскін та ін.

Наукові праці Т.Круцевич, Б.Шияна, Є.Вільчковського, С.Гуськова, В.Платонова, Л.Матвєєва, Л.Волкова та ін. слугують підґрунтям для усвідомлення теоретико-методологічних засад фізичного виховання і спорту сучасності.

Філософсько-соціологічні аспекти розвитку фізичної культури і спорту віддзеркалюють праці таких науковців: О.Мільштейн, М.Сараф, Н.Візітей, В.Столяров, Л.Лубишева та ін.

Управління та організацію в системі фізичного виховання і спорту розглянуто у працях А.Старовойтової, В.Шушпанова, М.Бака, М.Гошко, Г.Єдинак, А.Кухтій, Ю.Васьков, М.Дутчак та ін.

^ Мета дослідження: здійснення ретроспективного і порівняльного аналізу теоретико-методологічних засад з історії фізичної культури і спорту за часів СРСР та сучасної теоретичної думки в Україні.

Застосовано наступні методи дослідження: генетичний аналіз, узагальнення та синтезу, дедуктивний, аналогії, абстрагування, метод логічних висновків.

^ Результати дослідження та їх обговорення. До розгляду вищезазначеної проблематики автора спонукала робота над дисертаційним дослідженням, в одному із розділів якого потрібно було висвітлити історію розвитку теорії та практики фізичної культури і спорту в Європі періоду другої половини ХІХ ст. - першої половини ХХ ст. як передумов для подальшого наукового пошуку.

Опрацьовуючи великий масив літератури, ми дійшли до висновку, що на даний час фахівці доволі часто без критичного аналізу подають історичну інформацію. Як приклад наводимо розповсюджений гештальт: «У здоровому тілі – здоровий дух». Автором частки цього висловлювання є знаменитий давньоримський сатирик Ювенал, проголошуючи: «Orandum est ut sit mens sana in corpore sano fortem posce animum» [7, с. 34]. Переклад звучить як «Моліться задля здорового духу у здоровому тілі кріпкого духу просіть».

Отже, ми мусимо досить критично і зважено ставитись до висловлювань минулого, особливо тоді, коли особисто першоджерела не опрацьовані. Вилучене із контексту слово, неточний переклад, надумана пунктуація деформують зміст і, таким чином, карбують невірне усвідомлення, що спонукає до відповідної практики.

У останнє десятиріччя в державі інтенсивно формується нова документальна основа з історії дорадянського періоду та періоду СРСР, яка висвітлює різноманітні аспекти становлення і розвитку теоретичних, методичних та практичних засад фізичної культури і спорту та створює нові уявлення про наше минуле (М.Кость – 2000р.; О.Винничук, А.Окопний – 2001р.; Я.Боднар, А.Кухтій, Ю.Козій – 2002р.; Р.Ковалюк, С.Степанюк, Б.Трофим’як – 2003р.; Ю.Жданович, Т.Кравчук, Т.Цвірова, М.Зенович – 2004р.; Я.Яців – 2005р.; М.Масарі – 2006р.; Н.Кротик, Н.Гнесь – 2007р.; О.Литвин, О.Цибанюк – 2008р.; М.Дутчак, О.Кобельська, В.Кульчицький – 2009р.; Лях-Породько, В.Мужичок – 2011р. та ін.

Обширний фактичний матеріал досліджень представляє велику цінність, але для проведення наукових розвідок сьогодення потрібно усвідомлювати методологічні підходи і принципи, на які спирались науковці в минулому, та які пріоритети визначені на сьогодні. У історичному розвитку методології історії виокремлюють три етапи – класичний, некласичний і постнекласичний.

Внаслідок класичної методології історії (в європейській духовній культурі до середини XIX ст., а у вітчизняній – до кінця 60-х років XX ст.) формується переконання у всемогутності науки й ідеалізація наукового відображення історичної дійсності, віра в історичний прогрес, у можливість раціонального, цілеспрямованого, а то й планомірного перетворення історичної реальності [2, с. 141].

У процесі переходу до некласичної методології історії (в європейській історичній свідомості з другої половини XIX ст., а у вітчизняній – з другої половини 80-х років XX ст.) з певною умовністю відбувається поділ на два напрями: наукоцентричний (позитивістська та радянська марксистська методологія історії) і наукобіжний, заснована на засадах філософії життя (персоналістська, феноменологічна, герменевтична, екзистенціалістська, релігійна методологія історії) [2, с. 142].

Термінологічною основою обраної нами методології та її напряму є поняття «феномен» (від грец. phainomenon – те, що з'являється) і має такі тлумачення: 1) явище, у якому можна спостерігати сутність чого-небудь; 2) рідкісне, незвичайне явище або видатна, виняткова людина [7, с. 368].

Сучасна постнекласична методологія історії чітко виражена як поліваріантна, сценарна, плюралістична методологія. Принципове значення має й те, що на етапі постнекласичної методології історії дуже різним є й розуміння самої реальності – від традиційного тлумачення її як єдиного й об'єктивного, незалежного від волі та свідомості суб'єкта глобального природно-історичного процесу (класичний марксизм) до тлумачення індивідуального існування людини як єдиної справді автентичної форми історичного буття [2, с. 194].

Отже, сучасна методологія в історії фізичної культури і спорту характеризується різноманітними, подекуди протилежними підходами до вивчення історичного процесу. І це не означає зміну плюса на мінус або навпаки, потрібно чітко усвідомлювати ті методологічні підходи та принципи, на яких ґрунтувалась наука на різних етапах історичного розвитку і творчо застосовувати у теперішній гуманітарній сфері знань.

Хронологічні рамки нашого дослідження охоплюють другу половину ХІХ ст. – першу половину ХХ ст., що потребує знань періодів розвитку світової історії.

Нова історія – загальноприйнята в історичній науці назва третього періоду всесвітньої історії, якому передують стародавній і середньовічний. У Франції, Німеччині, Англії початком нової історії вважають виникнення Гуманізму й Реформації. У Британській енциклопедії кінцем середніх віків названо XV ст. У США початок нової історії пов'язують з великими географічними відкриттями, передусім Америки (1492 р.) [3, с. 218].

Зовсім інші хронологічні межі нової історії були прийняті радянською історичною наукою. В основу періодизації всесвітньої історії було покладено марксистську тезу про зміни суспільно-економічних формацій та революційного переходу від однієї формації до іншої. За початок нової історії бралася англійська буржуазна революція середини XVII ст., а за кінець – жовтневий переворот 1917 року в Росії, який нібито знаменував початок переходу людства до комуністичної формації, а отже, й початок четвертого періоду – новітньої історії [3, с. 221].

Новітня історія – самостійний загальновизнаний період всесвітньої історії від першої світової війни 1914-1918 років до сучасності [3, с. 172].

Отже, щодо хронологічних меж нової історії існують досить суттєві відмінності, а період новітньої історії, також не визначений однозначно. Внаслідок розпаду СРСР і краху комуністичних режимів у більшості держав, на посткомуністичному просторі, в т.ч. й в Україні, утверджується періодизація, прийнята у західноєвропейських країнах.

Специфіка нашого дослідження зобов’язує усвідомлення понятійного апарату та системи категорій з обраного наукового напряму як у сучасному їх тлумаченні, так і їх ретроспективного бачення.

Аналіз вихідних понять сучасних теоретиків свідчить про неоднозначність у визначенні категорії «фізична освіта», розуміння якого було започатковано П.Ф. Лесгафтом [8, с. 15]. І на нашу думку, найбільш точне за змістом визначено у праці [8, с. 10].

Виходячи із вищезазначеного, ми будемо вживати термін «фізкультурна освіта» у контексті категорій «фізична культура» [4, с. 10] та «освіта» [5, с. 13], що містить складові: 1) здобуття спеціальних знань, умінь і навичок в галузі фізичної культури; 2) формування на цій основі світогляду та стану здоров’я; 3) здатність до повноцінної життєдіяльності та соціальної активності; 4) здатність до передавання спеціальних знань та умінь у галузі фізичної культури.

Суб’єктами навчання виступають – людина, що займається фізичною культурою з метою здобуття спеціальних знань і покращення стану здоров’я та педагог, що здійснює педагогічний вплив. Як засоби цього процесу виступають: система спеціальних знань, фізичних вправ (на сучасному етапі історії відображені як масовий та рекреаційний спорт), гігієнічних факторів та оздоровчих сил природи.

Сума сучасного наукового досвіду в галузі спорту потребує розуміння поняття «спортивна освіта», яка, на нашу думку, ґрунтується на «фізкультурній освіті» та обумовлює її і паралельно співіснує з «олімпійською освітою».

В Україні широкого розповсюдження набуває теоретичне підґрунтя у олімпійській освіті (М.Булатова, В.Платонов, С.Матвєєв, Я.Щербашин та ін.), але визначення цієї категорії ми не знайшли.

Аналіз сучасної теорії і практики спорту дозволяє нам стверджувати, що «спортивна освіта», у контексті категорій «освіта» та «спортивна підготовка» [6, с. 16], містить такі складові: 1) здобуття спеціальних знань, умінь і навичок в обраному виді спортивної діяльності; 2) формування системи знань та спортивних кондицій; 3) здатність до ефективної реалізації інтелектуального та спортивного потенціалу на змаганнях; 4) здатність до передавання спеціальних знань та умінь у галузі фізичної культури і спорту.

Суб’єктами навчання (тренування) є людина, яка займається спортом з метою здобуття спеціальних знань, удосконалення фізичних кондицій і їх реалізації на змаганнях та тренер-педагог, що здійснює педагогічний вплив. Засоби цього процесу: система спеціальних знань, система фізичних вправ (засоби видів спорту та їх дисциплін), засоби змагань, гігієнічні фактори та оздоровчі сили природи.

На початку наукової роботи об’єктом нашого дослідження було визначено терміном «спортивно-гімнастичний рух». Вітчизняні вчені сучасності задля характеристики різних аспектів цього явища застосовували саме цей термін, хоча його історичний нащадок у радянській науці зазначався як «фізкультурно-спортивний рух» або «фізкультурний рух» (акцент на оздоровчій направленості) та «спортивний рух» (акцент на спортивній направленості).

Передумовами виникнення цього явища на європейській території було заснування перших гімнастичних організацій. Система фізкультурної освіти у першій половині ХІХ ст. відбувалася у трьох гімнастичних напрямах: гігієнічний – найяскравіше проявлявся у шведській системі; атлетичний – відображений у німецькій системі; військово-прикладний – виразником була французька система [4, с. 58].

Становлення гімнастичного руху відбувалось у другій половині ХІХ ст. і ґрунтувалось на національних системах гімнастики (чеська, французька, шведська, німецька та ін.). Фізкультурна освіта здійснювалась у таких напрямах: гімнастичний, військово-прикладний та спортивно-ігровий [4, с. 59].

Відбувалось поступове визначення гімнастики як виду спортивної діяльності, створення перших організацій, національних та міжнародних федерацій, проведення міжнародних змагань (Б.Голощапов, 2009).

Зазначимо, що процес відокремлення гімнастики у вид спорту тривав до 1924 р.[6, с. 121] і на європейському континенті мав різний рівень розвитку. У результаті пілотажного дослідження зазначаємо, що коректно вживати термін «гімнастично-спортивний рух».

Таким чином, у контексті тлумачень категорій «спортивное движение» (Л.Матвеев, 1999), «олимпийское движение» (В.Платонов, 1994), «суспільний рух» (В.Бебик, 2001), «фізкультурно-спортивний рух» (А.Кухтій, 2002) визначаємо: гімнастично-спортивний рух – це соціокультурна течія, у руслі якої відбувається залучення громадян до оздоровчої та спортивної практики.

На нашу думку, вищезазначений соціокультурний феномен у своєму історичному розвитку обумовлений двома складовими: гімнастичний рух (функціонує в рамках «фізкультурної освіти») і є фундаментом для спортивного руху (відбувається в рамках «спортивної освіти»).

Структурними одиницями гімнастично-спортивного руху є державні, громадські та самодіяльні організації, одним із завдань яких є оздоровча і спортивна діяльність. Характеризується масштабністю їх розповсюдження і впливом на різні сфери життєдіяльності індивідів, об’єднань громадян та суспільства вцілому.

Висновки. Теоретико-методологічні підходи до пізнання проблеми нашого дослідження визначені її специфікою і ґрунтуються на положеннях про єдність національного із загальноєвропейським та загальнолюдським. В основу покладено принцип історизму, наукової об’єктивності, комплексності та системності, які базуються на пріоритеті документованих фактів та відмові від політичної заангажованості. При виконанні досліджень ми керуємося науковим плюралізмом, який виключає будь-чию монополію на наукові істини.

Хронологічні рамки нашого дослідження складають два періоди історичного розвитку Європи: останнє п’ятдесятиріччя періоду Нової історії та період Новітньої історії до 1940 року.

Територіальні межі нашого дослідження окреслюють європейський континент, з акцентованим розглядом тих регіонів, що на даний час входять до складу держави Україна, а також до складу інших європейських держав сучасності.

У дослідженні ми використовуємо наступні категорії: «фізкультурна освіта», «спортивна освіта», «гімнастично-спортивний рух».

Ми виключаємо у дослідженні термін «товариство» як одну із назв об’єднань громадян, якщо це не зазначено у статуті такої організації.

^ Перспективним напрямом роботи буде ретроспективний аналіз теоретико-методичних засад, на яких ґрунтувалась діяльність гімнастичних та спортивних організацій у вищезазначені періоди історичного розвитку Європи.

Список літератури:

1. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: [Монографія]. – 2-ге вид., стереотип. – К.: МАУП, 2001. – 384 с.

2. Білецький Б . Основи наукових досліджень: категорії, поняття, терміни, нормативні документи: [навчальний посібник-довідник] / Б.Білецький, О.Добржанський. – Чернівці: Технодрук, 2010. – 380 с.

3. Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В.П. Горбатентко; за ред. Ю.С. Шемчушенка, В.Д. Бабкина, В.П. Горбатенка. – 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Ґенеза, 2004. – 736 с.

4. Пангелова Н.Є. Історія фізичної культури. Навч. посібник. – К.: Освіта України, 2010. – 294 с.

5. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / З.Н. Курлянд, Р.І. Хмелюк, А.В.Семенова та ін.; за ред. З.Н.Курлянд. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 495 с.

6. Платонов В.Н. Олимпийский спорт: Ученик [Кн. 1] / В.Н. Платонов, С.И.Гуськов. – К.: Олимпийская литература, 1994. – 496 с.

7. Сучасний словник іншомовних слів / укл.: О.І.Скопенко, Т.В.Цимбалюк. – К.: Довіра, 2006. – 789 с.

8. Теорія і методика фізичного виховання: [навч. видання] / за ред. Т.Ю.Круцевич. – К.: Олімпійська література, 2008. - Т. 1, 391 с.

^ АНАЛИЗ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИХ ОСНОВ В ИСТОРИИ ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ И СПОРТА

Татьяна УСТИНОВА

Национальный университет физического воспитания и спорта Украины

Аннотация. В работе рассматриваются теоретико-методологические основы истории физической культуры и спорта. Сделана попытка конкретизации и анализа исходящих понятий этого научного направления во времена бывшего СССР и современной науки Украины.

Ключевые слова: история, теория, физкультурное образование, спортивное образование, гимнастическо-спортивное движение, организации.


THE ANALYSIS OF THEORETICAL AND METHODOLOGICAL FAUNDATIONS IN THE HISTORE OF THE PHYSICAL CULTURE AND SPORT

Tatiana USNTINOVA

National University of Physical Education and Sport of Ukraine

Abstract. In the given article the theoretical and methodological foundations in the physical culture and sport are revealed. The attempt was taken specify and analyze basic notions in this scientific field in the time of USSR and modern science of Ukraine.

Key words: history, theory, physical education, sport education, gymnastic-sport movement, organizations.

Схожі:

Дніпропетровськ, дгіфк, 2011. Удк 796. 011 Аналіз теоретико-методологічних засад в історії фізичної культури І спорту тетяна устінова iconДніпропетровськ, дгіфк, 2011. Удк 796. 011 Аналіз теоретико-методологічних засад в історії фізичної культури І спорту тетяна устінова
Анотація. У роботі розглядаються теоретико-методологічні засади в історії фізичної культури І спорту. Здійснена спроба конкретизації...
Дніпропетровськ, дгіфк, 2011. Удк 796. 011 Аналіз теоретико-методологічних засад в історії фізичної культури І спорту тетяна устінова iconУдк 378. 011. 3-051: 796 Юрій Драгнєв
Нформаційно-навчальне середовище як чинник професійного розвитку майбутнього вчителя фізичної культури в умовах інформаційно-освітнього...
Дніпропетровськ, дгіфк, 2011. Удк 796. 011 Аналіз теоретико-методологічних засад в історії фізичної культури І спорту тетяна устінова iconЛьвівський державний університет фізичної культури баришок тетяна віталіївна
...
Дніпропетровськ, дгіфк, 2011. Удк 796. 011 Аналіз теоретико-методологічних засад в історії фізичної культури І спорту тетяна устінова iconЗапрошуємо Вас 17-18 лютого 2011 року взяти участь
Метою конференції є обговорення теоретико-методологічних засад акмеології як інтегративної галузі наукових знань, акмеологічних технологій...
Дніпропетровськ, дгіфк, 2011. Удк 796. 011 Аналіз теоретико-методологічних засад в історії фізичної культури І спорту тетяна устінова iconМетодика розвитку координаційних здібностей юних волейболістів на етапі початкової підготовки устінова тетяна, прекурат олександр
Устінова Т. Б. Методика розвитку координаційних здібностей юних волейболістів на етапів початкової підготовки /Т. Б. Устінова, О....
Дніпропетровськ, дгіфк, 2011. Удк 796. 011 Аналіз теоретико-методологічних засад в історії фізичної культури І спорту тетяна устінова iconМетодика розвитку координаційних здібностей юних волейболістів на етапі початкової підготовки устінова тетяна, прекурат олександр
Устінова Т. Б. Методика розвитку координаційних здібностей юних волейболістів на етапів початкової підготовки /Т. Б. Устінова, О....
Дніпропетровськ, дгіфк, 2011. Удк 796. 011 Аналіз теоретико-методологічних засад в історії фізичної культури І спорту тетяна устінова iconІнститут фізичної культури та здоров’я
Альошина Алла Іванівна координатор ects від інституту фізичної культури та здоров’я, кандидат наук з фізичного виховання І спорту,...
Дніпропетровськ, дгіфк, 2011. Удк 796. 011 Аналіз теоретико-методологічних засад в історії фізичної культури І спорту тетяна устінова iconНаціональний університет фізичного виховання І спорту україни удк 796. 015. 83 Худолій олег миколайович теоретико-методичні засади системи підготовки юних гімнастів 7—13 років
Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди, Міністерство освіти І науки, молоді...
Дніпропетровськ, дгіфк, 2011. Удк 796. 011 Аналіз теоретико-методологічних засад в історії фізичної культури І спорту тетяна устінова iconМонографія «Філософія менеджменту» Коротке описання розробки
Монографія присвячена вивченню теоретико-методологічних засад менеджменту як соціокультурного феномена
Дніпропетровськ, дгіфк, 2011. Удк 796. 011 Аналіз теоретико-методологічних засад в історії фізичної культури І спорту тетяна устінова icon9 квітня 2009 року херсон 2009 удк 796. 035: 383. 1 Ббк 75. 1: 74. 200. 54
Проблеми сучасної валеології, фізичної культури та реабілітації. – Херсон: Видавництво хду, 2009. –,,,, с
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи