Людмила Тимчук Діяльність курсів професійної освіти як форм організації освіти дорослих на Буковині (кінець ХІХ – перша третина ХХ століття) icon

Людмила Тимчук Діяльність курсів професійної освіти як форм організації освіти дорослих на Буковині (кінець ХІХ – перша третина ХХ століття)




Скачати 114.24 Kb.
НазваЛюдмила Тимчук Діяльність курсів професійної освіти як форм організації освіти дорослих на Буковині (кінець ХІХ – перша третина ХХ століття)
Дата01.08.2012
Розмір114.24 Kb.
ТипДокументи

Людмила Тимчук

Діяльність курсів професійної освіти

як форм організації освіти дорослих на Буковині (кінець ХІХ – перша третина ХХ століття)


Актуальність дослідження. У Державній національній програмі „Освіта” (Україна ХХІ століття) означено курс на розробку моделі неперервного навчання задля піднесення культурно-освітнього потенціалу особистості до рівня нових суспільних потреб шляхом постійного поглиблення загальноосвітньої та фахової підготовки, її цілісності й наступності з перетворенням освіти в пожиттєвий процес. Відповідно особливої актуальності набуває освіта дорослих як процес їх професійно-особистісного зростання, що здійснюється у варіативних формах неперервної освіти.

Починаючи з середини ХХ століття, освіта дорослих привертає увагу міжнародної спільноти як один із найважливіших засобів стабільного розвитку суспільства, розвитку і саморозвитку особистості. Проблеми освіти дорослих відображені у низці міжнародних соціально-освітніх та гуманітарних документів (Дакарська програма дій „Освіта для всіх”; Гамбурзька Декларація про навчання дорослих, 1997; Дамаська декларація Міжнародної ради з освіти дорослих, 2000; Концепція розвитку освіти дорослих у країнах-учасниках СНД, 2003, ін.).

У контексті визнання соціокультурної значущості освіти дорослих помітно активізувалися наукові дослідження у сфері андрагогіки – теорії і практики освіти дорослих. Цим питанням присвячені праці зарубіжних і вітчизняних учених Т.Браже, С.Вершловського, Н.Василенко, Г.Даркенвальда, С.Змєєва, І.Колесникової, Ю.Кулюткіна, А.Марон, С.Мерріем, М.Ноулза, О.Топоркової, Л.Харченкова та ін.

Важливим джерелом для розвитку сучасної андрагогіки в Україні є історико-педагогічні дослідження Л.Березівської, Л.Вовк, І.Воробець, С.Дмитренко, Н.Коляди, Н.Побірченко, Є.Поточни, Б.Ступарика та ін., в чиїх працях зроблено спроби об’єктивно оцінити педагогічні явища, положення, ідеї, які мали місце протягом тривалого розвитку педагогічної думки й освіти в Україні на різних історичних етапах.

Предметом нашої уваги стала освіта дорослих на Буковині в другій половині ХІХ – першій третині ХХ століття, яка формувалася в умовах іноземного (австро-угорського та румунського) панування і є переконливим доказом могутнього потенціалу освіти дорослих як чинника збереження духовного життя і національної самобутності українців в умовах поліетнічності, нав’язування чужої мови, культури, політичної та економічної нерівності тощо. У ході дослідження встановлено, що в означений період на Буковині функціонувала система освіти дорослих, яка об’єднувала інституції формальної освіти дорослих (курси повторного, повторно-додаткового, продовженого навчання), громадсько-державні (курси для неписьменних) та народні форми організації освіти дорослих (читальні, виклади і відчити, курси професійної освіти, народний університет). Запровадження різних типів освітніх інституцій для дорослих було продиктоване нагальними потребами самого населення, його прагненням до задоволення своїх духовних запитів на вищих освітніх рівнях, до самоосвіти й самовдосконалення.

^ Метою даної статті є здійснити ретроспективний аналіз курсів професійної освіти, які функціонували в системі організаційних форм освіти дорослих на Буковині в кінці ХІХ – першій третині ХХ століття, й розкрити можливості творчого використання цього досвіду у сучасній андрагогіці.

Інтенсивні соціально-економічні процеси, які відбувалися у краї на рубежі ХІХ-ХХ століть (розвиток капіталістичних відносин і промислового виробництва, оновлення форм і методів господарювання у аграрній сфері тощо), актуалізували питання фахової підготовки населення. Професійну освіту українці на той час мали можливість здобувати в нижчих ремісничих школах, де опановували початкову освіту й навчалися певному ремеслу [15, с.213]. Але ремісничі школи були німецькомовними, тому широкий загал українського населення не мав з них великої користі. „...Наш буковинський рільник, - констатувала газета „Буковина” в 1897 р., - і по нинішній день не знає здобутків західної культури і господарств, тому й не диво, що вона йому не дає тілько хісна, як другим дає навіть гірша рілля” [16, с.2].

У 1897 р. в Кіцмані для „молодих людей, головно мужицьких синів, що скінчили народну школу з добрим успіхом”, було відкрито першу українську рільничу школу. Вона мала „готувати фахівців, котрі підуть в сільське господарство відразу після закінчення навчання” [16, с.2]. У наступні роки відкривалися інші українські заклади: з 1905 р. діяла Вижницька школа крайового мистецтва різьбярства та металевої орнаментики, з 1906 р. – ткацька школа в Чернівцях, Сторожинецька кошикарська школа [15, с.214]. Їх роль у розвитку національної фахової освіти й у житті краю безперечна.

Однак в силу об’єктивних обставин, передусім через низький рівень розвитку освіти й культури буковинців (за даними австрійського перепису 1880 року 89,7% населення краю були неписьменними [18, s.184-185]), поза рамками діяльності фахових навчальних закладів залишалася основна маса працюючого населення – дорослі селяни й міщани, які безпосередньо займалися господарськими справами. Їх загальна неосвіченість і незнання нових способів господарювання негативно позначалися на матеріальному добробуті й соціально-економічному становищі українців Буковини.

Реальна ситуація спонукала до того, що наприкінці ХІХ ст. одночасно з відкриттям українських професійних шкіл ставиться питання про запровадження фахових курсів для дорослого населення, особливо сільськогосподарських. За даними, наведеними в газеті „Буковина”, в краї така робота майже не проводилася: у 1894 р. в Австрії було організовано 594 рільничі й лісничі спеціальні курси, тоді як на Буковині тільки по одному рільничому й лісничому курсах [4, с.3].

Проте, організація сільськогосподарських курсів тривалий час відкладалася у зв’язку з неграмотністю українського селянства. Виходячи з реальних обставин, фахова освіта широких народних мас спочатку здійснювалася у тісному зв’язку з піднесенням їх загальноосвітнього рівня. При читальнях відкривалися крамниці, ощадно-позичкові каси, рільничо-господарські й промислові спілки, влаштовувалися тематичні виклади для піднесення господарської культури населення тощо. Окремі сільськогосподарські курси для селян були організовані напередодні Першої світової війни. Зокрема, в 1912 р. у Заставні була відкрита зимова господарська школа для хліборобів, у Сучаві – курс для огородників [8, с.5].

Стараннями громадських організацій на Буковині з кінця ХІХ ст. започатковано різного роду ремісничі курси. Масштабну роботу в цьому напрямі здійснювали жіночі товариства Буковини, маючи на меті залучити жіноцтво до тих сфер діяльності, які, з одного боку, забезпечували б їх матеріальне існування, а з іншого – сприяли б піднесенню їх загальної культури й освіченості.

У 1895 р. 1 (13) травня товариство „Общество руських женщин” відкрило в Чернівцях школу крою та шиття для бідних місцевих дівчат. У ній спочатку навчалися три міські дівчині, а вже до кінця місяця їх було 12. Під фаховим керівництвом Шушковської учениці вчилися майстерності крою та пошиття білизни. У жовтні того ж року кількість учениць зросла до 25 осіб, що дозволило розширити сфери діяльності. Товариство організувало в школі курси „вищих робіт” (гаптування на шовку, художні артистичні вишивки, малювання на атласі) [14, с.5]. Жіночі костюми, які виконували учениці в школі, відзначалися високою якістю. Під наставництвом М.Матковської гарно була налагоджена робота з вишивання і гаптування. За найкращу роботу ученицям виплачувалися грошові премії [6, с.3].

Одночасно розвивалася у школі просвітницька діяльність. Учениці проводили вечорниці з відчитами, декламаціями, влаштовували виступи художньої самодіяльності, до яких самі шили костюми. Про один з таких концертів, що відбувся у березні 1896 р. у німецькому театрі, позитивно відгукувалася газета „Буковина” [12, с.4].

До поширення фахової освіти серед населення активно залучилося товариство „Жіноча громада”. Щоб згуртувати якнайбільше міської молоді й навчити її чогось корисного, в жовтні 1908 р. „Кружок Жіночої громади” започаткував у Чернівцях курси ручних робіт, виконаних за народними мотивами. Вони стали популярними й нараховували значну кількість учасниць – до кінця року тут навчалися 43 учениці [7, с.12]. Курси ручних робіт „Жіноча громада” влаштовувала щороку, про що засвідчують газетні публікації того періоду.

Звичними в діяльності сільських філій „Жіночої Громади” були зимові курси, на яких молодь опановувала основи ведення домашнього господарства, куховарства, випікання хліба, догляду за дітьми й хворими, вчилася вести елементарні господарські розрахунки - все, що необхідно у господарстві, „дає значні доходи і підносить добробут родини” [2, с.12].

Діяльність курсів ручної майстерності органічно поєднувалася із виробничо-комерційною діяльністю жіночих товариств. Заходами „Жіночої Громади” в довоєнний період майже в кожному селі Буковини діяли жіночі гуртки прикладного народно-декоративного мистецтва (вишивка, ткацтво, виготовлення народного одягу, писанкарства) та домашніх жіночих промислів (квашення капусти і огірків для продажу, сушіння овочів і ярини, випікання хліба, збір пір’я для продажу і т.ін.) [2, с.12]. Великим попитом у краї користувалися вироби вишивальниць Вижницького та Вашківського гуртків з виготовлення народних костюмів. Спочатку жінки вишивали вдома, а у 1909 р. була заснована окрема майстерня-вишивальня. У січні 1910 р. головним правлінням „Жіночої громади” в Чернівцях було створено спеціальну комісію для збору вишивок і організації їх збуту. Стараннями її членів (Є.Галіп, З.Грушкевич, Е.Стернюк, О.Луцької) у квітні 1910 р. у приміщенні „Народного дому” було організовано виставку художніх виробів, які експонувалися у Відні та Гаазі. Роботи буковинських майстринь отримали найвищу оцінку у Відні – золоту медаль, а українська група – запрошення на бал, який проводило „Товариство плекання домашнього промислу у Відні” [7, с.6].

У 1912 р. товариство „Жіноча громада” організувала в Крайовому Базарі (заснований Крайовим управлінням Буковини) виставку виробів домашнього промислу (вишивок і суконь), які можна було продавати. Вироби експонувалися також 20 липня 1912 р. на виставці жіночих робіт у Коломиї. Згодом вони були перенесені літографом Андрійчиним на папір у двох примірниках: гуцульські та подільські узори. Крайова Шкільна Рада Буковини апробувала обидві серії і дозволила їх використовувати в народних школах на уроках жіночих ручних робіт [7, c.16].

Значну роботу з організації галузевої підготовки здійснювали також товариства „Січ”, які влаштовували гімнастично-пожежні курси. Їм належала важлива роль у підготовці професійних пожежників. Заходами „Союзу Січей” у села краю виїжджала значна кількість інструкторів, які надавали селянам практичну допомогу в оволодінні технікою виконання січових вправ. Комплекс січових вправ умовно складався із двох частини. До першої належали підготовчі вправи, які сприяли фізичному загартуванню організму. Фізичні вправи призначалися для виконання на місці та в строю, охоплюючи весь комплекс методично рекомендованих вправ (шикування і перешикування, переходи з одного положення в інше, виконання спільних дій і великих груп, пересування різними способами, з різною швидкістю, в різних напрямах). Другу групу складали вправи, які передбачали освоєння протипожежно-рятувальними навичками, формування умінь користуватися усіма необхідними при цьому приладами, вивчення загальних правил поведінки та комплексу вправ, які б допомагали діяти злагоджено і організовано під час пожеж. Вправність і майстерність члени гуртків демонстрували на різних святах, фестинах, забавах, які проводилися регулярно, а найголовніше – під час гасіння пожеж. 12 липня 1910 р. в Чернівцях відбулося загальнобуковинське січове свято, яке стало своєрідним оглядом січових сил. У день свята понад 2 тисячі січовиків урочисто пройшли вулицями Семигородською, Ратушевою, Ринковою, Нового Світу до Площі вправ. Там під час показових виступів січовики майстерно продемонстрували вправи з топірцями, списами, роботу з приладами, „трійкові вежі”, гімнастичні вправи. Усі вони були достатньо підготовлені, й тому викликали щире захоплення у очевидців [17, с.1].

Налагоджена до 1914 р. на Буковині громадськими об’єднаннями робота з організації професійного навчання широких народних мас була відновлена тільки після відміни в краї румунського військово-політичного режиму облоги (діяв з 1914 до 1928 рр.).

У роки румунської окупації „Жіноча громада” зуміла відродити роботу в гуртках художнього та домашнього промислу. Починаючи з 1922 р., поступово пожвавлюється виготовлення предметів ужиткового мистецтва. У травні 1924 р. у залі „Народного дому” в Чернівцях відбулася виставка українських вишивок, килимів, писанок, всіляких виробів домашнього промислу. Виставки були популярними, влаштовувалися і в 1935 р., 1939 р. Діяльність товариства з організації виставок та продажу жіночих ручних виробів (здебільшого вишиванок) продовжувалася аж до травня 1940 р. [13, с.4].

У 1930 р. товариство „Жіноча громада” організувало двомісячні курси рахункового діловодства, крою і шиття. У 1932 р. такі курси було проведено двічі – в січні й травні[9, с.843. У березні 1934 р. „Жіноча громада” відкрила шеститижневі курси крою і шиття, а у лютому 1937 р. - спеціальні тримісячні курси для членів товариства під назвою „Порадня практичного шиття і пристосування до нього народних вишивок” [3, арк.2].

З 30-х років ХХ ст. у діяльності українських жіночих товариств Буковини, як і в Галичині, виокремлюється якісно новий освітній напрям - запровадження господарських (кооперативних) курсів. 13 вересня 1931 р. у Чернівцях відбувся жіночий з’їзд, на якому було прийнято рішення „заснувати кооперативні курси і відновлювати працю на кооперативнім полі, занедбаному від часу війни...” [5, с.1]. Практичним втілення накреслених з’їздом планів стало відкриття 18 січня 1932 р. у Чернівцях стараннями товариства „Жіноча громада” кооперативних курсів [10, с.3]. На навчання зголосилося 34 чоловіки й 3 жінки, переважно селяни, з різним рівнем освіти та віку – 17-43 років. Курси тривали 6 тижнів з 28-годинним навчальним тижнем. Програма курсу містила такі теми: „Суть і теорія кооперації” (др.Л.Когут), „Кооперативні закони в Румунії” (др.Л.Когут), „Книговодство” (п.Гриник), „Кореспонденція”, „Арифметика”, „Реклама” (п.Тимчук), „Товарознавство” (Пумнул), „Купецька поведінка” (Пігуляк), „Гігієна в магазині” (В.Гузар). Навчання відбувалося у Народному домі й було безкоштовним. Слухачі вносили невелику плату за опалення і світло. Проживання забезпечувалося „Жіночою Громадою”.

„Жіноча громада”, крім організації різного роду господарсько-економічних курсів, ініціювала також відкриття курсів медичної підготовки. У 1935 р. з 28 лютого до 8 квітня у Чернівцях діяли курси гігієни та першої допомоги в нещасних випадках, організовані „Жіночою Громадою” за підтримки „Лікарської порадні” (консультації, яка була відкрита в 1932 р. також за сприянням цього товариства). Курси передбачали читання лекцій, доповідей, проведення практичних занять з метою формування у населення необхідних знань з гігієни та вироблення навичок надання невідкладної медичної допомоги. Курси відбувалися щопонеділка й щочетверга з 18 до 19 години в Народному домі. До викладання були залучені відомі в краї лікарі. Курси розпочав В.Гузар лекцією „Життя і смерть”. Наступними читали лекції О.Шевчукевич „Гігієна”, Є.Омельський „Про туберкульоз”, Є.Кобринський „Про заразливі хвороби”, І.Філипович „Про зранення, перев’язки й транспорт хворого”, І.Квасницький „Хімічна війна”, В.Гузар „Як доглядати хворого”. Прибутки від курсів були передані на функціонування „Лікарської порадні” [11, с.3].

Влаштовані „Жіночою громадою” курси медичної підготовки здобули популярність на Буковині. Починаючи з 9 листопада 1935 р., діяли шеститижневі теоретично-практичні курси „Як доглядати хворого”. Вони пропагували знання з анатомії, фізіології, патології дитини, правильного харчування дітей. Слухачі засвоювали практичні навички виконання вправ для лежачих хворих, навички догляду за ранами, накладання пов’язок тощо. Заняття відбувалися 4 рази в тиждень по 1 год. [1, с.2].

Висновки. Історичний розвиток подій на Буковині показував, що своєчасне забезпечення освітніх і професійних потреб кожної людини через діяльність різного роду фахових курсів допомагало народу адаптуватися у мінливих суспільних обставинах, позитивно впливало на поліпшення його фінансово-економічного становища, сприяло успішному розвитку всіх сфер життєдіяльності Буковини. Цей досвід можна використати при розв’язанні завдання створення соціальних програм підтримки тієї частини дорослого населення, яка хотіла б брати участь у різній освітній діяльності, й таким чином забезпечити доступ до освіти тих соціальних груп, для яких освіта стає одним із способів виживання: безробітні, неграмотні, функціонально неграмотні працівники, інваліди, біженці, люди похилого віку тощо.

Список використаних джерел

  1. Вісті з «Жіночої громади» // Час. -1935.- 5 листопада.- С.2.

  2. Герасимович І. Подрібний розклад праці українського народного учительства по громадах, одобрений краєвим з’їздом повітових комісій „Вільної організації українського вчительства на Буковині” дня 21 і 22 листопада 1908 р. в Чернівцях.–Чернівці: Руська Рада, 1909. – 24 с.

  3. Державний архів Чернівецької області. – Ф.118 „Чернівецький повітовий трибунал”, оп.5, спр.4304, арк.2.

  4. Дрібні вісті // Буковина.–1895. - Ч.99. – С.3.

  5. Жіночий з’їзд // Жіноча Доля. – 1931. – 27 вересня – 4 жовтня.- С.1.

  6. З «Общества руских женщин» // Буковинские ведомости. - 1896.-5 (17) травня. – С.3.

  7. Звіт з діяльності товариства „Жіноча громада” на Буковині за рр. 1906 до 1912. – Чернівці, 1913. – 19 с.

  8. Зимова господарська школа у Заставні // Народний голос.-1912.-Ч.20.-С.5.

  9. Квітковський Д., Бриндзан Т., Жуковський А.Буковина, її минуле і сучасне. - Париж-Філадельфія-Дітройт: Зелена Буковина, 1956. - 965 с.

  10. Кооперативні курси в Чернівцях // Час.-1932. - 21 січня. - С.3.

  11. Курси гігієни та першої допомоги в нещасних випадках // Час.- 1935. - 20 квітня. – С.3.

  12. Новини // Буковина. -1896.-2 (14 квітня). – С.4.

  13. Новини. Виставка в Народному домі // Час.-1940.-7 квітня.- С.4.

  14. Новинки // Буковинские ведомости. - 1895.-1 (13) жовтня. – С.5.

  15. Пенішкевич О.І. Розвиток українського шкільництва на Буковині (ХVІІІ – початок ХХ ст.): Монографія. – Чернівці: Рута, 2002. – 520 с.

  16. Рільнича школа в Кіцмані // Буковина. – 1897. – Ч.140. – С.2.

  17. Січове свято // Січ. Одноднівка з нагоди Січового свята. Додаток до „Громадянина”. – Чернівці. – 1910. – 12 липня. – С.1.

  18. Österreichische Statistik. – Wien, 1882. – Bd.1.- H2.-357 s.

Схожі:

Людмила Тимчук Діяльність курсів професійної освіти як форм організації освіти дорослих на Буковині (кінець ХІХ – перша третина ХХ століття) iconЛюдмила Тимчук Діяльність курсів професійної освіти
Відповідно особливої актуальності набуває освіта дорослих як процес їх професійно-особистісного зростання, що здійснюється у варіативних...
Людмила Тимчук Діяльність курсів професійної освіти як форм організації освіти дорослих на Буковині (кінець ХІХ – перша третина ХХ століття) iconЛюдмила Тимчук (Чернівці) Проблеми освіти дорослих
Джерела концепції освіти дорослих знаходимо в поглядах Аристотеля, Солона, Сократа, Платона, Конфуція, Гесіода. Так, у „Протагорі”...
Людмила Тимчук Діяльність курсів професійної освіти як форм організації освіти дорослих на Буковині (кінець ХІХ – перша третина ХХ століття) iconЛюдмила Тимчук (Чернівці) Проблеми освіти дорослих в Історіографії світової та української педагогіки
Джерела концепції освіти дорослих знаходимо в поглядах Аристотеля, Солона, Сократа, Платона, Конфуція, Гесіода. Так, у „Протагорі”...
Людмила Тимчук Діяльність курсів професійної освіти як форм організації освіти дорослих на Буковині (кінець ХІХ – перша третина ХХ століття) iconРоль земств у розвитку трудового навчання в Катеринославській губернії (кінець ХІХ – початок ХХ століття)
У статті на основі аналізу архівних джерел та краєзнавчої літератури розглянуто діяльність земств у галузі народної освіти та розвитку...
Людмила Тимчук Діяльність курсів професійної освіти як форм організації освіти дорослих на Буковині (кінець ХІХ – перша третина ХХ століття) iconМальцева О.І. Пошук шляхів налагодження взаємодії між сім’єю та школою у Росії (кінець ХІХ – початок ХХ століття) // Вісник лну імені Тараса Шевченка (педагогічні науки). – 2001 лютий. №4 (215). – С. 68 – 74

Людмила Тимчук Діяльність курсів професійної освіти як форм організації освіти дорослих на Буковині (кінець ХІХ – перша третина ХХ століття) iconДіяльність фізкультурно-спортивних товариств буковини культурно-освітнього спрямування (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)
У статті розкрита діяльність фізкультурно-спортивних товариств на Буковині за часів входження краю до складу Австро-Угорської монархії....
Людмила Тимчук Діяльність курсів професійної освіти як форм організації освіти дорослих на Буковині (кінець ХІХ – перша третина ХХ століття) iconПріоритетні тенденції забезпечення освіти дорослих
Уряди всіх держав світу визначили освіту дорослих одним із пріоритетних напрямів державної політики, окреслили основні риси системи...
Людмила Тимчук Діяльність курсів професійної освіти як форм організації освіти дорослих на Буковині (кінець ХІХ – перша третина ХХ століття) iconІнформація про кафедру к афедра політології заснована 1990 як загальноунів., з 1996 у складі філософського факультету. Зав каф. О. Семків (1990-97), М. Поліщук
За ред. О. Семківа. Львів, 1993; 1994; Політологія. Кінець ХІХ ст перша половина ХХ ст.: Хрестоматія
Людмила Тимчук Діяльність курсів професійної освіти як форм організації освіти дорослих на Буковині (кінець ХІХ – перша третина ХХ століття) iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України
Розвиток банківської справи на Охтирщині в кінці ХІХ на початку ХХ століття
Людмила Тимчук Діяльність курсів професійної освіти як форм організації освіти дорослих на Буковині (кінець ХІХ – перша третина ХХ століття) iconІнформаційний лист
Соціокультурні та політико-економічні обставини розвитку педагогічної думки на Буковині в ХІХ – ХХ ст
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи