Удк: 159. 922. 32 Анжела Пасніченко (Чернівці) явище соціальної толерантності: конструктивний та деструктивний аспекти icon

Удк: 159. 922. 32 Анжела Пасніченко (Чернівці) явище соціальної толерантності: конструктивний та деструктивний аспекти




Скачати 178.97 Kb.
НазваУдк: 159. 922. 32 Анжела Пасніченко (Чернівці) явище соціальної толерантності: конструктивний та деструктивний аспекти
Дата19.02.2014
Розмір178.97 Kb.
ТипДокументи

УДК: 159.922.32 Анжела Пасніченко

(Чернівці)

ЯВИЩЕ СОЦІАЛЬНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ: КОНСТРУКТИВНИЙ ТА ДЕСТРУКТИВНИЙ АСПЕКТИ

Проблема розвитку толерантної позиції особистості як життєвої стра­те­гії, яка надає можливість успішної побудови взаємостосунків, збереження внутрішньої рівноваги, набуття гармонії та цілісності, актуальна для багатьох гуманітарних і соціальних наук. Зростання ступеня агресивності на усіх рів­нях людського буття – війни, тероризм, національна і релігійна нетерпи­мість, конкурентно-агресивні патерни поведінки – викликають нагальну нео­бхі­д­ність досліджень з метою профілактики цих явищ, тому в останні десяти­річчя поняття «толерантності» стало міжнародним клю­човим словом у проб­ле­ма­тиці миру.

Д.Бродський (2003) озвучив гасло: «Формування сприятливого став­ле­ння до іншого як інакшого – мета кожного соціально відповідального меш­ка­нця Землі» [9]. Актуальність цього гасла для Росії обґрунтовувалася тим, що «суспільство досягнуло лише пізньоварварської стадії етико-правової орга­ні­зації», атрибутом якої є орієнтація більшості її населення на «єдність» (тобто, сумісне існування будь-якою ціною) на шкоду задоволенню потреб окремих громадян на життя, впевненість, благополуччя, самостійність, значимість і реалізованість [9, с. 2].

О.І.Дика проблематизує безумовну перевагу толерантності, говорячи, що «ми мирні, поки темні [необізнані]», оскільки толерантність передбачає незнання [4]. Якщо толерантність виступає як терпимість до інакшого, во­на, у свою чергу, може «провокувати агресію». Тому, вважає О.І.Дика, толе­ран­т­ність – це лише декларативна позиція з нез’ясованим змістом. Якщо зміст по­няття є «розмитим», то можна вкладати будь-який смисл: від «толе­рантності як всетерпимості (емпатія)» до «толерантності як байду­жо­с­ті (знеохота)» [4].

С.Смирнов висловлює сумнів щодо потужного ресурсу толерантності у вирішенні проблем соціальної напруженості, міжетнічних конфліктів, сепа­ра­тизму у суспільстві. Він аналізує постанови російського уряду, де толерант­ність визначається як «соціальна норма громадянського суспіль­с­тва, яка про­являється у праві усіх індивідів бути різними, забезпеченні гармонії між різ­ними конфесіями, політичними, етнічними со­ціальними групами, повазі до розмаїття різних світових культур, народів, готовності до розуміння та спів­робітництва з людьми, які різняться за зовнішністю, мовою, переконаннями, звичаями та віруваннями» [13, с. 1]. Чи можливо всього за п’ять років дії про­грами досягнути стан у суспільстві, позбавлений від сепаратизму, націо­наль­ної ненависті. Серед спо­собів формування толерантності: «проведення соці­ально-пси­хологічної експертизи публікацій, теле- і радіопрограм щодо роз­палювання національної та релігійної ворожнечі», «формування у масовій сві­домості через ЗМІ позитивного ставлення до толерантності» [13, с. 2].

Аналіз останніх публікацій. У російській психології толерантність ви­в­ча­ється і як психологічний феномен (О.Г.Асмо­лов, І.Б.Гріншпун, А.О.Реан), і як складова суспільної свідомості (В.О.Ла­бу­н­ська, Т.П.Скрипкіна), як ко­му­нікативна установка (В.В.Бойко, М.А.Дже­ре­лієвська), як спосіб міжетніч­ної взаємодії (Г.У.Солдатова), психосеман­тич­ний зміст етнічних стереотипів (О.В.Мітіна, В.Ф.Петренко, Є.С.Сухих). Роз­робляються типології толерант­ної активності суб’єкта (З.І.Рябікіна, В.Г.Тре­тяк), програми роз­витку навичок не­насилля і толерантної поведінки, форму­вання толерант­ної свідомості (В.С.Магун, Л.А.Шайгерова, О.Д.Шарова).

У зарубіжній психології багато досліджень тематично близькі пробле­матиці толерантності: механізми і прояви агресії (А.Басс, Л.Бер­ковіц, Х.Хек­хаузен), національна, релігійна і расова нетерпимість (Т.Адорно, М.Боуен, Т.Нельсон), розвиток в онтогенезі кооперації та співробітництва (А.Адлер, Л.Кольберг, Ж.Піаже), механізми емпатії зрілої особистості (А.Ма­слоу, Г.Ол­лпорт, К.Роджерс, Е.Еріксон). Отже, толерантність – явище бага­то­аспектне, багаторівневе, тому в залежності від контексту воно наповнюється змі­­стом. Отже, толе­ра­нтність розуміється як терпи­мості до іншо-культури, інако-мис­лення, іно-вірства, що за­безпечує існу­вання в межах певних відносин.

Отже, розуміння толерантності складніше, ніж це здається на початку. Сьогодні відсутній єдиний погляд на семантичне визначення цьо­го соціально важливого поняття. Тому метою нашої публікації є аналіз ево­лю­ції семан­ти­чного значення даного поняття у контексті соціальних змін.

Виклад основного матеріалу. Існують специфічні для багатьох галу­зей знань поняття толерантності. Екологічна толерантність – здатність орга­нізмів переносити відхилення фак­торів середовища від оптимальних пара­метрів. Імунологічна толе­ра­нтність – стан організму, коли він незда­тний синтезувати антитіла у відповідь на введення певного антигену. Толерантність до нарко­тичних засо­бів і психоактивних речовин визначається як «звикання». А то­лерантність у хімії дорівнює дифузії – здатності про­пу­с­кати у міжмоле­куляр­ний простір молекули іншої речовини без утворення но­вих речовин. Толе­ра­нтність біологічних систем означає нездатність до спротиву зовнішнім для них впли­вам.

В.О.Ліпатов виділяє різні розуміння толерантності в історичному ас­пе­к­ті: - толерантність як байдужість (позитивні стосунки стосовно релі­гі­й­них поглядів, метафізичних стверджень, етнічних вірувань, особистих пере­ваг, частина яких зменшується за умов глобалізації); - толе­рантність як по­блажливість (поширена форма в індивідів зі сфор­мованими системами цін­ностей); - толерантність як розширен­ня власного досвіду, критичний діа­лог (відбувається процес дифузії куль­тур, їх взаємного доповнення) [6, с. 1].

За О.Г.Асмоловим, толерантність – це норма стійкості до конфліктів, як передумова готовності до компромісів [2]. Є.С.Сухих визначає толерант­ність у широкому смислі як узагальнену характеристику диспозиційної сис­теми особистості, яка виявляється через здатність особистості терпимо і без протидії сприймати інакші від власних думки, спосіб життя, поведінку та іна­кші особливості інших людей, якщо це безпосередньо або у най­ближчій пер­спективі не загрожує її здоров’ю/життю [14, с. 4]. Толерантність передбачає за іншою людиною право мати своє уявлення про дійсне, при цьому вона не тотожна байдужості, а проявляється у значимій для суб’єкта ситуації.

Д.Бродський визначає такі недоліки подібних визначень [9, с. 3]:

  1. обмежується предметна зона/галузь межами психології;

  2. a priory надається терміну «толерантність» лише позитивна оцінка;

  3. не розкриваються можливості побачити віддалені наслідки вказаної без­кон­ф­лі­ктності для цілісної системи;

  4. нарешті, використання слова «норма» вводить у пряму оману, оскільки виникає хибне припущення, що окрім толерантності існує лише «інтоле­рантність» як стан нестійкості до конфліктів.

Діадну класифікацію предметної галузі толерантності долає визна­чення Д.Бродського, перетворюючи її на чотирирівневу класифікацію: толе­рант­ність – це універсальна властивість систем не здійснювати супротив ін­шим системам, які взаємодіють з ними [9, с. 3]. Толера­н­тність може бути висока і низька (вона вимірюється тією мірою впливу зов­ні­шнього чиннику, яка не викликає спротиву до неї). Якщо толе­рантність – це терпи­мість, поступли­вість, то властивість, протилежна до то­лерантності – ре­зис­те­нтність – це вла­стивість біологічної чи соціальної сис­теми не сприй­ма­ти кон­трагента, зді­йснювати відносно нього опір через можливий чи реальний вплив [9, с. 4].

Толерантність чи резистентність – межові точки діапазону одного й то­го самого процесу, діапазону дії у відповідь на вплив («дружній» чи «воро­жий»). Тому у точці з абсолютною толерантністю у 0 абсолютна резистент­ність дорівнює одиниці (так, наприклад, надпровідність провідника – це про­яв толерантності (+1), а абсолютний діелектрик – об’єкт із резистентністю, яка дорівнює одиниці).

Резистентність і толерантність бувають як конструктивні, так і деструк­тивні [9, с. 5]: конструктивна толерантність (КТ) – толерантність, яка збі­льшує ймовірність стійкого існування системи, яка має цю властивість; дест­руктивна толерантність (ДТ), навпаки, збільшує ймовірність протилежних процесів і результатів. Конструктивна резистентність (КР) – така реакція на зовнішній чинник, яка призводить до збільшення ймовірності існування системи; а деструктивна резистентність (ДР), навпаки, призводить до збі­льшення ймовірності руй­нування самої системи, яка опирається (як алергічна відповідь ціло­го організму на потрапляння до нього нейтральних агентів).

Відмінність конструктивної психічної толерантності від конструктив­ної психічної резистентності полягає у здатності до ідентифікації зовнішньо­го агенту як шкідливого. Конструктивній толерантній соці­аль­ній системі для ідентифікації шкідливого агенту потрібні якісно значимі­ші ключові ознаки, ніж для конструктивно резистентних систем [9, c. 6]. Деструктивну толера­нт­ність можна констатувати у випадках, коли сис­те­ма не надає потрібної відсічі небезпечним для неї викликам середовища (на­приклад, дистрес, який робить живу систе­му нездатною для боротьби із додатковими впливами середовища) [12]. Тому конструктивна толерантність – це таке відношення системи до чу­жорід­но­го, яке дозволяє визначити його значення для неї і (за доцільно­с­ті) залучити його до структури зв’язків із середовищем без руйнівних наслідків.

Конструктивна резистентність дозволяє успішно (на дальніх рубежах) протистояти руйнівним впливам шкідливих зовнішніх агентів (як імунітет на фізіологічному рівні). Деструктивна резистентність – це таке ставлення сис­теми до зовнішнього агенту, яке створює інтенцію неадекватного (надлиш­ко­вого) спротиву йому і яке призводить до порушення її функцій ба навіть заги­белі (наприклад, «адаптаційний синдром», за Г.Сельє [11]).

В.О.Ліпатов у складі диференційованого розуміння фе­номенології то­лерантності виділяє: природну (натуральну) толерантність – відкритість, ці­кавість, довірливість, яка властива маленькій дитині та не асо­ційована із яко­стями «Я» (тип А); моральна толерантність – терплячість, терпимість, яка асоціюється із «зовнішнім Я» людини (тип Б); етична толерантність – при­йняття, довіра, яка асоціюється із сутністю чи «внутрішнім Я» людини (тип В) [6]. У своїх проявах то­лерантність типу В асоційована з тріадою К.Роджерса – безумовним прий­ня­т­тям, безоцінністю та конгруентністю.

Існує три стратегії відповіді зоологічних/соціальних систем на «ін­шо­го» [9, с. 4-5]: І. Конфронтація з агентом – асиміляція/нейтраліза­ція/елімі­нація – виг­нання/знищення агента.

ІІ. Комунікація з агентом – сусідство чи приятелювання/співробіт­ниц­т­во/ товаришування/спорідненість з агентом.

ІІІ. Капітуляція перед агентом – збігання від агенту/підкорення йому.

Суб’єктивний смисл існування соціалізованого людського індивідууму залежить від рівню його соціальної самосвідомості: а) від спільноти, з якою він себе ідентифікує, та від б) тієї потреби, яка ним самим формулюється як вища. На думку С. Кургіняна [5, с. 20], як тільки люди досягають благопо­лу­ч­чя, індивідуалізму у «невтішному світі», в їхніх серцях оселяється «смертна хвороба», ретельний аналіз якої міститься в екзистенціалістів. Тому, як тіль­ки вітчизняне суспільство досягло певного рівню благополуччя, як тільки во­но індивідуалізувалося, як тільки зник спільний «двір», комунальні квартири, бараки, як тіль­ки зникла індустріальна спільнота – з цього моменту ця екзи­с­тенційна хворо­ба підсилилася стократ, оскільки був втрачений імунітет до неї [5, c. 21-22]. Виникла «втома смислу», яка і породила відсутність імуні­те­ту у суспільства [5, с. 61].

Смислові утворення виконують роль стержня, на якому тримається будь-яка діяльність людини, без них вона неможлива. Відомі так звані «ек­зи­стенційні неврози», коли людина втратила сенс життя, при цьому вона усе може робити, у всьому здатна бути успішною, проте людина безсило опускає руки, начебто маріонетка, яку ніхто не тримає [8, с. 29]. Смислові утворення не є чимось швидкоплинним, пише М.Миронова, оскільки це «згусток жит­тя», проте, з іншого бо­ку, смислова структура в ціло­му не є статичним утво­ренням, вона динамічна. Смисловий стрій – це не ба­гаж, здобутий раз і на­за­вжди, у будь-яку мить лю­дина може зробити невір­ний крок, впасти [8, с. 31].

Кожний історичний період має свою «актуальну зону» історичних сми­слів. Тепер в історію людства «вклинюється» ступінь, який відповідає гу­ма­ністичному смисловому рівню свідомості. Отже, зоною актуального роз­ви­тку історичних смислів є «ділянка», яка відповідає гума­ніс­тичному рівню смис­лової сфери чи ступеню «індивідуалізації» в онтогенезі [8, с. 37]. За Д.Брод­ським, конструктивна соціальна толерантна установка індиві­дуума на іншого як інакшого сприяє вдосконаленню кооперації у людсь­кому суспільстві. А деструктивна соціальна толерантність – це установочна то­ле­рантність, носії якої, не усвідомлюючи, створюють умо­ви для руйнування кооперації у люд­ському суспільстві, сприяючи роз­ви­т­кові деструктивної соціальної рези­сте­н­тності – поширенню настроїв три­во­ж­ності, недовіри, ненависті між різними соціальними групами [9, с. 8]. Ствердженню кооперативного начала в інди­ві­дуумі та суспільстві присвя­тив свої основні праці А.Адлер [1]. Отже, дестру­ктивна світоглядна толе­ран­т­ність індивідуума виража­є­ть­ся у незавданні ним морального, політичного, юридичного та військового опору силам, що є но­сіями деструктивної світо­г­лядної резистентності (а са­ме: злочинцям, расис­там, радикальним анархіс­там та тоталітаристам), зменшуючи ймовірність іс­ну­вання як себе самого, так і систем, до яких він входить як частина [9, с. 9].

Для конструктивно-резистентної людини у якості підстави для опору достатньо брехливих звинувачень чи прямих образ на свою адресу чи інших осіб, яких переслідують несправедливо. Для носіїв же конструктивної толе­рантності достатньою підставою опору можуть бути лише заклики до наси­л­ля та саме насилля. Деструктивно-толерантно налаштовані особи взагалі не схильні бачити загрозу, навіть коли вона виявляється у насиллі. У межових випадках вони виправдовують навіть власне знищення (як бабуся, яку «не встиг» зарізати онук, за українськими кримінальними новинами від 3.12.2008 р.). Носії деструктивно-рези­с­тентної установки сприймають насторожено та вороже саму наявність міні­мально відмінних від себе людей та намагаються вибудувати превентивний захист у відповідь на нейтральні впливи [9, с. 9].

^ Табл. 1. Типи соціальної толерантності/резистентності [9, с. 9]

Визначальні критерії

Нічого

Усе

Неможна

ДСР: «Нічого неможна, навіть те, що можна» -

«Усі вороги, навіть друзі»

КСТ: «Усе можна окрім того, чого неможна» -

«Усі друзі, окрім ворогів»

Можна

КСР: «Нічого неможна крім того, що можна» -

«Усі вороги, крім друзів»

ДСТ: «Усе можна, навіть те, чого неможна» -

«Усі друзі, навіть вороги»

У табл. 1 Д.Бродський (слідом за Д.Рідом) описав чотири типи сприй­ма­ння соціального контрагента, які від­повідають чотирьом типам установок на оцінку інших і чотирьом типам нор­мативних установок на іншого. Психологічні передумови конструктивної соціальної толерантності (КСТ), які характеризують морально-повноцінну людину, за Д.Бродським [9, с. 10]:

  • Установка впевненості, а не тривожності (так, збільшення ступеня три­вожності слугує суттєвим чинником, який знижує ступінь КТ);

  • Установка на опанування середовища, не на прилаштування до ньо­го;

  • Установка на колективізм, а не на індивідуалізм в усіх його формах (ес­кепізм – «Від людей» як захисна стратегія, за К.Хорні, егоїзм – «Проти людей», за К.Хорні, альтруїзм – «До людей», за К.Хорні [10, с. 35; 15]. Ці три установки відхиляють етику дитини від нормального напрямку);

  • Установка на реалізм як основа для оцінки ймовірності реалізації вла­с­ної індивідуальності (а не цинізм, скептицизм, романтизм, фанатизм);

  • Установка на людство як систему впевненості індивідуума для задо­волення власної потреби в ідентичності існування (тобто загально­лю­д­ська самоідентифікація, а не зі спільнотами меншого масштабу);

  • Установка на цивілізованість (а не дикість, варварство) у вирішенні проблеми справедливого поділу ресурсів;

  • Етико-правова установка індивідуума на парламентарність, а не тота­лі­тарність чи авторитарність як засіб обґрунтування меж діяльності іншої особи чи соціуму.

Кожна вказана установка, за Д.Бродським (2002), є лише необхідною умо­вою, проте недостатнім підґрунтям для конструктивної соціальної толеран­т­ності. А парламентарна етико-правова установка інтегрує весь наявний пози­ти­вний досвід індивідуума, і тому є достатньою умовою для КСТ [3].

Є.С.Сухих досліджувала соціально-перцептивний стиль як особливість особистості, яка обумовлює її толерантність/інтолерантність [14]. Було вста­но­в­лено, що соціально-перцептивний стиль толерантних досліджуваних від­різ­няється більшою когнітивною диференційованістю. Крім структурних роз­різнень системи конструктів толе­рант­них та інтолерантних особистостей різ­нилися за змістом. Були виділені різні типи толерантності – «адаптивна» і «ко­нструктив­на», в основі яких знаходяться різні ціннісні орієнтації [14, с. 8]. Так, основу адаптивної толерантності складає прагнення особистості збері­га­ти позитивні стосунки з навколишніми, поважати традиції та уникати конф­лікту. «Конст­руктивна» толерантність будується на прийнятті розрізнень та повазі прав та свобод особистості, як власної, так і іншої людини [14, с. 9].

Толерантні досліджувані характеризувалися перевагою цінностей доб­роти (за даними кореляційного аналізу, r=0,45), універсалізму (r=0,39), само­стійності (r=0,47) (за переліком цінностей Ш.Шварца [16]), інтернальністю ло­кусу контролю (r=0,58) і такими особливостями соціально-перцептивного стилю, як когнітивна складність (диференційованість), відкрита пізнавальна позиція, висока потреба у пізнанні і відсутність виразної оцінності, та від’єм­на кореляція із цінністю влади (r= – 0,52), за Шварцем [14, с. 18].

Для суб’єктів з виразним оцінним соціально-перцептивним стилем (то­бто домінуванням афективно-оцінних конструктів сприймання) притаманні нижчі показники толерантності. Тому оцінність соціально-перцептивного стилю розглядається як показник (предиктор) інтолерантності комуніка­тив­них установок [14, с. 9]. Особливості інтолерантних особистос­тей – екстер­нальність локусу контролю, домінування цінностей влади, досяг­нень, гедо­ні­зму (за переліком цінностей Ш.Шварца) у поєднанні з меншою ко­гні­ти­вною диференційованістю і виразною оцінністю соціально-перцеп­ти­вного стилю [14, с. 10]. Оцінний тип категоріальної структури свідомості, за А.А.Лу­за­ко­вим, свідчить про схильність виділяти в об’єкті такі його риси, які доз­во­лять суб’єкту одразу визначити однозначне ставлення до цього об’єкту [7].

Авторитарну особистість описують її як нетерпиму, схи­льну до упере­д­жень (Т.Адорно, Г.Оллпорт), тобто інтолерантну. Мислення такої особисто­с­ті характеризується категоричністю, воно організоване за принципом «або-або», «чорне-біле» (B.Altemeyer, M.Rockeach, S.Fiske, А.А.Лу­заков, М.О.Хо­лодна). За експериментальними даними, на схильність до упереджень впли­вають такі когнітивні особливості, як низька потреба у пізнанні (J.Cacioppo, R.Petty) і потреба у структурі та заверше­ності (A.Kruglanski, Z.Kunda).

За результатами дослідження Є.С.Сухих, показники рівню толерант­но­сті у жінок дещо вищі, ніж у чоловіків. А респонденти у віці 25-45 років де­монструють вищій рівень толерантності, ніж респонденти у віці 18-24 роки [14, с. 15]. Факторні рішення значимості конструктів для толерантних та інто­лерантних досліджуваних представлені у табл. 2.:

^ Табл. 2. Семантичні фактори толерантних/інтолерантних досліджуваних

F

Толерантні

Інтолерантні

1.

«дружність» 40%

«дружність, оцінка» 51%

2.

«впевненість, активність» 46%

«впевненість, войовничість» 39%

3.

«впертість, принциповість» 14%

«впертість, самоконтроль» 6%

4.

«м’якість, легковірність» 8%

---

^ Умовні позначення: % - процент вичерпання фактором загальної дисперсії

У назвах факторів відображено узагальнений психоло­гіч­ний зміст, який свідчить про розви­не­ні­шу соціоперцептивну систему толе­ра­нтних осо­бистостей [14, с. 15]. «Неоцінні» толерантні респонденти оцінюють себе як дружніх, відкри­тих, менш войовничих та більш пристосованих, м’яких. «Оцінні» інтолерант­ні суб’єкти сприймають себе як менш дружніх, але більш войовничих, прин­ци­пових, жорстких, тобто «оцінність» пов’язана з більшою категоричністю, «пристрасністю», упередженістю сприймання [14, с. 18].

Психологічний зміст соціоперцептивних конструктів, якими оперують інтолерантні суб’єкти, характеризуються більшою фіксацією на стильових характеристиках партнера (як передбачення ситуативної комфортності спіл­кування), ніж на сутнісних характеристиках його особистості. Толерантним суб’єктам властиво більше звертати увагу на змістові частини характеру пар­тнера, які забезпечують не стільки ситуативну зручність спілкування, скільки прогноз довготривалого співробітництва [14, с. 25].

Толерантні люди орієнтовані на стосунки і зв’язки з іншими людьми, і водночас на відносну незалежність. У працях Г.Оллпорта, А.Маслоу зга­дує­ться про подібне поєднання самодостатності, незалежності та прагнення до гармонійних стосунків з іншими людьми, що характеризує зрілих, самоак­ту­а­лізованих особистостей. Толерантні люди орієнтовані шукати та зна­ходити баланс між власними інтересами та інтересами навколишніх, проте реалізація цієї переваги потребує більшої праці розуму та почуттів, і тому психологічно є більш «витратною» [14, с. 19]. Досліджувані з «конструктивною толерант­ністю» описують природу людини не дуже оптимістично, відзначаючи разом із позитивними і не­гативні якості, що Є.С.Сухих трактує як схильність до ре­алістичніших суд­жень. Вони вважають, що людина достатньо ледача, егоїс­тична, ірраціо­наль­на, при цьому може бути доволі стійкою до соціальних впливів, і до негатив­них так само, вона вільніша та її доля не визначена напе­ред. Здатність виз­на­вати існування різних аспектів людської психіки, прий­няття від’ємної части­ни «Я», згідно К.-Г.Юнга, Р.Асаджіолі, А.Маслоу та К.Уїлбера, є показником зрілості особистості.

Причини формування деструктивної соціальної резистентності можуть бути об’єктивні (різноманітні несприятливі природні та соціально-економічні обставини: напр., втрата вихователя через його хворобу або смерть) та суб’­є­ктивні (масові настрої та політичні рішення). Тому потрібно інформаційно озброювати молодь у питаннях, які дозволять усвідомлено керувати проце­сом особистісного зростання юнаків.

Висновки. Отже, отримані дані підтвер­джують судження багатьох ав­торів про неоднозначність і складність проявів фе­номену толерантності. За часів першого використання терміну «толерантність» для пояснен­ня міжосо­бистісних і міжгрупових відносин відбулися суттєві зміни у суспі­льстві, що позначилося на глобальній трансформації лексичного значення цього по­нят­тя: від толерантності як байдужості – до толерантності як поблажливості, і нарешті – толерантності як розширенні власного досвіду, критичного діало­гу.

Проте це поняття сьогодні несе не лише позитивне значен­ня, оскільки то­лерантній поведінці протистоїть не лише «інтолерантна», а й «резистент­на» поведінка як несприйняття впливів ззовні. У цьому контексті толерант­ність отримує як конструктивний, так і деструктивний аспект, в за­лежності від зда­тності зберегти власну цілісність. Можна утворити шкалу розвитку толера­нт­ності, де будуть відзначатися пункти: деструктивна толерантність – інтоле­ра­нтність – адаптивна толерантність – конструк­тивна толерантність. Сьогодні варто докладати зусиль для переспрямування поня­тійного век­то­ру у бік ус­ві­домлення толерантності у контексті розширення вла­сного дос­ві­ду, критич­но­го діалогу.

Список літератури:

  1. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии / Альфред Адлер. – М.: НПО «Прагма», 1993.

  2. Асмолов А.Г. Толерантность от утопии к реальности / Александр Григорьевич Асмолов // На пути к толерантному сознанию. Сборник. – М.: Смысл, 2000. – С. 5-7.

  3. Бродский Д. Некоторые психологические основы социальной толерант­но­сти / Дми­т­рий Бродский // Права ребёнка и толерантность. Использование сообщества в рам­ках обучающего процесса. – Ростов н/Дону: Дана, 2002. – С. 142-159.

  4. Дика О.І. Дослідження проблеми толерантності: Доповідь на засіданні Чернівецького обласного філософського товариства, 24 жовтня 2008 р. / Олена Іванівна Дика. – Чернівці: ЧОФТ, 2008.

  5. Кургинян С. Суть времени – 38 [Електронний ресурс] / Сергей Кургинян. – 25.10.11 // Режим доступу: // http://oper.ru/news/print.php?t=1051609022.

  6. Липатов В.А. Семантические подходы к определению социальной толе­ра­н­тности [Електронний ресурс] / Вячеслав Александрович Липатов. – 19. 06.2008. – 4с. // Режим до­ступу: http://www.religare.ru/2_55331_1_21.html.

  7. Лузаков А.А. Личность как субъект категоризации в межличностном познании: вза­и­модействие когнитивных и ценностно-мотивационных структур: дис. ... доктора пси­хол. наук : 19.00.01 / Лузаков Андрей Анатольевич. – Краснодар, 2008. – 389 с.

  8. Миронова М. Построение лестницы развития/регрессии в христиански-ориенти­ро­ва­н­ной психологии / М.Н.Миронова // Московский психотерапевтический журнал. – 2003, № 3. – С. 26-73.

  9. Очерки психологии мировоззрения как основы просветительской прак­ти­ки (опыт ма­териалистического исследования основ этического сознания) [Електронний ресурс] / Дмитрий Бродский. – М., 2003. – 20 с. // Режим до­ступу: http:feetbackgroup.narod.ru/findman/ocherki.htm.

  10. Пасніченко А.Е. Диференціальна психологія: Мето­дичні рекомендації / Анжела Едуардівна Пасніченко. – Чернівці: Рута, 2002. – 84 с.

  11. Селье Г. Очерки об адаптационном синдроме / Ганс Селье. — М.: Медгиз, 1960. — 255 с.

  12. Селье Г. Стресс без дистресса / Ганс Селье. – М.: Прогресс, 1979. – 123 с.

  13. Смирнов С. Почем толерантность? [Електронний ресурс] / Степан Смирнов // Завтра. – № 38 (407), 18.09.2001. – 2 с. – Режим доступу до журн.: http://www.zavtra.ru/cgi/veil/data/zavtra/01/407/43.html.

  14. Сухих Е.С. Социально-перцептивный стиль и диспозиции личности как факторы толе­рантности: автореф. дисс. на соиск. учён. степени канд. пси­хол. наук: спец. 19.00.01 «Общая психология. История психологии» / Ека­терина Станиславовна Сухих. – Крас­нодар, 2006. – 25 с.

  15. Хорни К. Невроз и личностный рост (борьба за самореализацию) / Карен Хорни. – СПб.: Б&К, Восточно-европейский институт психоанализа, 2000.

  16. Schwarts S.H., Sagiv L. Identifying Culture Specifics in the Content and Structure of Values // Journal of Cross-Cultural Psychology. – 1995, Vol. 26 (1).

Схожі:

Удк: 159. 922. 32 Анжела Пасніченко (Чернівці) явище соціальної толерантності: конструктивний та деструктивний аспекти iconУдк 159. 922. 2 Світлана ніколаєнко
Морально-психологічна підготовка студентів як світоглядний фактор професійної адаптації майбутнього спеціаліста
Удк: 159. 922. 32 Анжела Пасніченко (Чернівці) явище соціальної толерантності: конструктивний та деструктивний аспекти iconУдк 130. 2: 316. 273: 159. 923. 35 Ментальність: культурологічний аспект
Стаття присвячена дослідженню категорії ментальності в культурології. В ній ментальність розглядається як складне багаторівневе явище...
Удк: 159. 922. 32 Анжела Пасніченко (Чернівці) явище соціальної толерантності: конструктивний та деструктивний аспекти iconУдк 130 001. 4: 159. 964. 21 Термінологічна проблематика категорії ментальності в культурології. Т.І. Уварова
Менталітет – це об’єктивне явище культури, зі специфічною природою, що значно ускладнює його адекватне розуміння та унеможливлює...
Удк: 159. 922. 32 Анжела Пасніченко (Чернівці) явище соціальної толерантності: конструктивний та деструктивний аспекти iconУдк 331. 1: 327. 36 доц., к е. н., Чала Ю. В. Двнз «Українська академія банківської справи Національного банку України»
В статті розглянуто теоретичні аспекти розвитку соціальної реклами. Визначено та обґрунтовано основні тенденції формування та розвитку...
Удк: 159. 922. 32 Анжела Пасніченко (Чернівці) явище соціальної толерантності: конструктивний та деструктивний аспекти iconКонцепція збірника по проблемі толерантності
Декларація принципів толерантності, прийнята Генеральною конференцією юнеско 16. 11. 1995 р визначає толерантність як
Удк: 159. 922. 32 Анжела Пасніченко (Чернівці) явище соціальної толерантності: конструктивний та деструктивний аспекти iconУдк 159. 9: 072 Кушель Н. А. асистент кафедри психології та педагогіки мистецької освіти теоретичні аспекти сприйняття та використання маски в тренінгу
У наші дні виразно відчувається необхідність при вивченні людського я бачити І аналізувати не тільки спрямованість до свободи, творчості,...
Удк: 159. 922. 32 Анжела Пасніченко (Чернівці) явище соціальної толерантності: конструктивний та деструктивний аспекти iconУдк 665. 7: 339. 922 Розвиток міжнародної корпоративної інтеграції в нафтопереробному бізнесі
Роботу виконано на кафедрі міжнародного менеджменту двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»,...
Удк: 159. 922. 32 Анжела Пасніченко (Чернівці) явище соціальної толерантності: конструктивний та деструктивний аспекти iconПринципи І аспекти толерантного виховання
Постановка проблеми. Толерантність є ключовим духовно-моральним принципом громадянського суспільства. Рівень толерантності окремої...
Удк: 159. 922. 32 Анжела Пасніченко (Чернівці) явище соціальної толерантності: конструктивний та деструктивний аспекти iconІнструктивно-методичні матеріали для проведення психологічного моніторингу стану соціальної адаптації дітей трудових мігрантів
Зазначену інформацію просимо надати для аналізу, узагальнення та розробки науково-методичних рекомендацій в паперовому та електронному...
Удк: 159. 922. 32 Анжела Пасніченко (Чернівці) явище соціальної толерантності: конструктивний та деструктивний аспекти iconУдк 159. 9 : 371. 13 © Філенко І. О
Психологічне супроводження педагогічного процесу як основа розвитку й удосконалювання гармонійної особистості інженера-педагога
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи