Яковецький Микола Олександрович icon

Яковецький Микола Олександрович




Скачати 211.87 Kb.
НазваЯковецький Микола Олександрович
Дата20.09.2012
Розмір211.87 Kb.
ТипДокументи

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

ІНСТИТУТ ЛІДЕРСТВА І СОЦІАЛЬНИХ НАУК

ПРОГРАМА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

КЕРІВНИКІВ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ


МЕТА, ЗАВДАННЯ І ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОФІЛЬНОЇ ОСВІТИ


З досвіду роботи СЗШ № 147 Деснянського району м. Києва


Матеріали підготував:

Яковецький Микола Олександрович, директор школи


Київ – 2010

МЕТА, ЗАВДАННЯ І ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОФІЛЬНОЇ ОСВІТИ


І. Сутність, мета і принципи організації профільного навчання

^ Профільне навчання – вид диференційованого навчання, який передбачає врахування освітніх потреб, нахилів і здібностей учнів і створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення, що забезпечується за рахунок змін у цілях, змісті, структурі та організації навчального процесу.

^ Мета профільного навчання – забезпечення можливостей для рівного доступу учнівської молоді до здобуття загальноосвітньої профільної та початкової допрофесійної підготовки, неперервної освіти впродовж усього життя, виховання особистості, здатної до самореалізації, професійного зростання й мобільності в умовах реформування сучасного суспільства. Профільне навчання спрямоване на набуття старшокласниками навичок самостійної науково-практичної, дослідницько-пошукової діяльності, розвиток їхніх інтелектуальних, психічних, творчих, моральних, фізичних, соціальних якостей, прагнення до саморозвитку та самоосвіти.

Основними завданнями профільного навчання є:

1) створення умов для врахування й розвитку навчально-пізнавальних і професійних інтересів, нахилів, здібностей і потреб учнів старшої школи в процесі їхньої загальноосвітньої підготовки;

2) виховання в учнів любові до праці, забезпечення умов для їхнього життєвого і професійного самовизначення, формування готовності до свідомого вибору і оволодіння майбутньою професією;

3) формування соціальної, комунікативної, інформаційної, технічної, технологічної компетенцій учнів на допрофесійному рівні, спрямування молоді щодо майбутньої професійної діяльності;

4) забезпечення наступно-перспективних зв’язків між загальною середньою і професійною освітою відповідно до обраного профілю.

Профільне навчання ґрунтується на таких принципах:

  • фуркації (розподіл учнів за рівнем освітньої підготовки, інтересами, потребами, здібностями і нахилами);

  • варіативності й альтернативності (освітніх програм, технологій навчання і навчально-методичного забезпечення);

  • наступності та неперервності (між допрофільною підготовкою і профільним навчанням, професійною підготовкою);

  • гнучкості (змісту і форм організації профільного навчання, у тому числі дистанційного; забезпечення можливості зміни профілю);

  • діагностико-прогностичної реалізованості (виявлення здібностей учнів з метою їх обґрунтованої орієнтації на профіль навчання).

ІІ. Структура профільного навчання

Профіль навчання – це спосіб організації диференційованого навчання, який передбачає поглиблене і професійно зорієнтоване вивчення циклу споріднених предметів.

Профіль навчання визначається з урахуванням освітніх потреб замовників освіти; кадрових, матеріально-технічних, інформаційних ресурсів школи; соціокультурної і виробничої інфраструктури району, регіону; перспектив здобуття подальшої освіти і життєвих планів учнівської молоді.

Профільне навчання у 10-12 класах здійснюється за такими основними напрямами: суспільно-гуманітарний, філологічний, художньо-естетичний, природничо-математичний, технологічний, спортивний.

Їх набір відповідає соціально-диференційованим видам діяльності, які обумовлюються суспільним розподілом праці, і містить знання про природу, людину, суспільство, культуру, науку та виробництво. За основними напрямами профілізації визначаються різноманітні навчальні профілі .

Навчальний профіль визначається як добором предметів, так і їх змістом.

^ Зміст і структура навчальних профілів. Засвоєння змісту освіти у загальноосвітніх закладах з профільним навчанням має, по-перше, забезпечувати загальноосвітню підготовку учнів, по-друге – підготовку до майбутньої професійної діяльності.

Профіль навчання охоплює таку сукупність предметів: базові, профільні та курси за вибором.

Базові загальноосвітні предмети становлять інваріантну складову змісту середньої освіти і є обов’язковими для всіх профілів. Ці предмети реалізують цілі й завдання загальної середньої освіти. Зміст навчання і вимоги до підготовки старшокласників визначаються державним стандартом повної загальної середньої освіти.

Профільні загальноосвітні предмети – це цикл предметів, які реалізують цілі, завдання і зміст кожного конкретного профілю. Вони обов’язкові для учнів, які обрали даний профіль навчання. Профільні предмети вивчаються поглиблено. Особливостями вивчення є: більш глибоке і повне опанування понять, законів, теорій, передбачених стандартом освіти; дотримання системного викладу навчального матеріалу, його логічного упорядкування; широке використання знань із споріднених предметів; застосування активних методів навчання, організація дослідницької, проектної діяльності учнів. Поглиблене вивчення саме циклу предметів запобігає вузькій спеціалізації, яка здебільшого не відповідає реальним потребам, інтересам старшокласників (нерідко їх цікавить не один предмет, а група предметів, не одна професія, а ряд близьких професій). Профільні предмети забезпечують також прикладну спрямованість навчання за рахунок інтеграції знань і методів пізнання та застосування їх у різних сферах діяльності, в т.ч. і професійній, яка визначається специфікою профілю навчання.

Зміст профільних предметів реалізується за рахунок варіативної та інваріантної складових змісту загальної середньої освіти.

У профільних загальноосвітніх навчальних закладах передбачається опанування змісту предметів на різних рівнях:

1. Рівень стандарту — обов’язковий мінімум змісту навчальних предметів, який не передбачає подальшого їх вивчення (наприклад, математика у філологічному профілі; хімія та біологія у профілі інформатика або їх інтегрований варіант у цих профілях).

2. Академічний рівень — обсяг змісту достатній для подальшого вивчення предметів у вищих навчальних закладах – визначається для навчальних предметів, які є не профільними, але базовими або близькими до профільних (наприклад, загальноосвітні курси біології, хімії у фізико-технічному профілі або загальноосвітній курс фізики у хіміко-біологічному профілі).

Зміст навчання на першому і другому рівнях визначається державним загальноосвітнім стандартом.

3. Рівень профільної підготовки – зміст навчальних предметів поглиблений, передбачає орієнтацію на майбутню професію (наприклад, курси фізики і математики у фізико-математичному профілі або курси біології та хімії у хіміко-біологічному профілі).

Профільних предметів має бути не більше двох-трьох з однієї або споріднених освітніх галузей (наприклад, фізика, інформатика і математика, хімія і технології, біологія і екологія, географія і економіка тощо). Так, у профілях, де профільними обрано природничі предмети біологія і хімія, решта природознавчих предметів (фізика, географія) вивчається за програмою загальноосвітнього рівня.

Зміст окремих навчальних предметів може інтегруватися. Так, у профілях природничо-математичного і технологічного спрямування може вивчатися інтегрований курс “Суспільствознавство”, а у профілях суспільно-гуманітарного, художньо-естетичного напрямів – “Природознавство”.

Курси за вибором – це навчальні курси, які входять до складу допрофільної підготовки та профільного навчання. Курси за вибором створюються за рахунок варіативного компонента змісту освіти.

Функцією курсів за вибором допрофільної підготовки є правильний вибір профілю навчання, визначення сфери майбутньої професійної діяльності, усвідомлення учнями своїх переваг з позиції майбутньої діяльності.

Вибір курсів за вибором здійснюється учнями добровільно. Ними повинні бути охоплені всі школярі 8-9 класів. Допрофільні курси за вибором є короткочасними (9-17 годин). Протягом 2-х років учні вивчають не менше 3-4-х курсів.

За змістовим наповненням виокремлюють декілька видів курсів за вибором для допрофільної підготовки:

  • професійно-орієнтаційні, які знайомлять учнів із світом сучасних професій;

  • курси, що розширюють знання учнів з шкільних предметів;

  • прикладні, які за результатами навчання передбачають навчити учнів оцінювати свої можливості щодо способів діяльності.

У старшій профільній школі курси за вибором сприяють формуванню індивідуальної освітньої траєкторії школярів, орієнтують на усвідомлений та відповідальний вибір майбутньої професії.

Кожен учень протягом 3-х років навчання у старшій школі обирає для вивчення не менше 4-5-ти курсів за вибором.

Курси за вибором у старшій школі можуть виконувати різні функції:

  • забезпечувати поглиблене та розширене вивчення профільних предметів;

  • забезпечувати міжпредметні зв’язки, сприяти вивченню непрофільних предметів;

  • передбачають вивчення методів пізнання природи;

  • зорієнтовані на певний вид діяльності людини поза профілем навчання, який обрав учень.

Загальноосвітні школи створюють ті чи інші профілі навчання за рахунок комбінацій базових, профільних предметів і курсів за вибором. Цим самим забезпечується гнучка система профільного навчання, яка дає змогу обрати старшокласнику індивідуальну освітню програму.

^ III. Форми організації профільного навчання

Форми організації профільного навчання регламентують діяльність суб’єктів навчально-виховного процесу в системі профільних загальноосвітніх навчальних закладів і забезпечують умови для реалізації його мети і завдань. За характером взаємодії суб’єктів профільного навчання виділяються такі форми його організації.

Внутрішньошкільні:

профільні класи в загальноосвітніх навчальних закладах;

профільні групи в багатопрофільних загальноосвітніх навчальних закладах;

профільне навчання за індивідуальними навчальними планами і програмами;

динамічні профільні групи (в тому числі різновікові).

Зовнішні:

міжшкільні профільні групи;

профільна школа інтернатного типу;

опорна старша школа;

  • освітній округ;

навчально-виховний комплекс (НВК);

міжшкільний навчально-виробничий комбінат (МНВК);

загальноосвітні навчальні заклади на базі вищих навчальних закладів.

Профільні групи у багатопрофільних загальноосвітніх навчальних закладах передбачають профільну підготовку груп учнів у класах певного напряму профілізації. Наприклад, у класі суспільно-гуманітарного напряму можуть бути організовані групи для навчання за філологічним та історико-правовим профілями.

Профільне навчання за індивідуальними навчальними планами і програмами здійснюється з метою задоволення індивідуальних запитів обдарованих учнів.

Динамічні профільні групи створюються за бажанням учнів у профільних школах, що мають належне матеріально-технічне, професійно-педагогічне забезпечення. Вони можуть функціонувати у паралельних класах старшої школи (за наявності не менше 12-ти учнів у групі); у малокомплектних школах можуть організовуватись різновікові динамічні профільні групи. Протягом навчального року учні мають право переходити з однієї профільної групи в іншу. Це забезпечить умови для самостійного вибору учнями профільних навчальних курсів, випробування власних сил, реалізації їхніх освітніх, професійних інтересів.

Міжшкільні профільні групи організуються у навчально-виховному комплексі (НВК), опорній старшій школі з пришкільним інтернатом, профільній школі інтернатного типу, міжшкільному навчально-виробничому комбінаті (МНВК) за рахунок кооперації ресурсів і коштів закладів освіти, приватних осіб тощо. Старшокласники мають можливість більш змістовно й організовано вивчати спецкурси, які мають забезпечувати допрофесійну підготовку та їх дійову професійну орієнтацію.

^ Профільна школа інтернатного типу здійснює загальну середню освіту і має на меті допрофесійну підготовку молоді з числа випускників основної школи (за умови наявності кадрових, фінансових, інформаційних ресурсів, сучасної навчально-матеріальної бази).

^ Освітній округ - це добровільне об’єднання загальноосвітніх шкіл різних форм і типів власності між собою та іншими навчальними закладами та установами. У межах освітнього округу може визначатися опорна школа

^ Опорна старша школа створюється як правило, у межах освітнього округу, переважно у сільських районах і виконує роль “ресурсного центру” в об’єднанні кількох загальноосвітніх навчальних закладів. Вона, маючи достатній матеріальний і кадровий потенціал, забезпечує ту частину профільної підготовки, яку не може реалізувати та чи інша школа.

^ Навчально-виховний комплекс (НВК) – це об’єднання освітніх, фінансових, інформаційних ресурсів навчальних закладів різних типів і рівнів акредитації для задоволення допрофесійних і професійних запитів учнів.

^ Міжшкільний навчально-виробничий комбінат (МНВК) – це навчальний заклад, який забезпечує потреби учнів загальноосвітніх навчальних закладів у профорієнтаційній, допрофесійній та професійній підготовці.

Загальноосвітні навчальні заклади на базі вищих навчальних закладів функціонують переважно на ІІІ-му ступені навчання і забезпечують загальноосвітню підготовку та профільну підготовку, яка відповідає професійній спеціалізації факультетів цих закладів і реалізується в основному його науково-педагогічними працівниками.

Профільне навчання здійснюється у загальноосвітніх навчальних закладах різного типу: однопрофільних і багатопрофільних школах, спеціалізованих школах, ліцеях, гімназіях, колегіумах, школах з класами з поглибленим вивченням окремих предметів.

Загальноосвітній навчальний заклад може мати один або декілька профілів. В окремих випадках загальноосвітній навчальний заклад (клас) може організовувати навчання за універсальним профілем. Тоді задоволення освітніх запитів учнів здійснюється за рахунок введення курсів за вибором, які дають змогу поглибити або професійно спрямувати зміст споріднених базових предметів.

Профільне навчання запроваджується та унормовується наступними документами:

Закон України «Про загальну середню освіту» (1999 р.);

Постанова Кабміну України № 1717 від 16.11.2000 р. «про перехід знз на новий зміст, структуру і 12-й термін навчання»;

Національна доктрина розвитку освіти в україні (указ президента україни, 2002 р.);

Концепція профільного навчання у старшій школі (2003 р.);

Державний стандарт базової і повної середньої освіти (2004 р.);

Концепція державної програми розвитку освіти на 2006-2010 рр. (розпорядження кабміну україни, №396 від 12.07.2006 р.);

Накази та інструкції мон україни.


Наведемо основні визначення та поняття, які стосуються профільного навчання.

ПРОФІЛЬНЕ НАВЧАННЯ – найважливіша інновація сучасної школи – сприяє профорієнтації та вибору життєвого шляху особистості.

ДОПРОФІЛЬНА ПІДГОТОВКА – система психологічної, педагогічної, інформаційної та організаційної діяльності, яка сприяє самовизначенню учнів щодо профілів подальшого навчання і сфери майбутньої професійної діяльності (8-9 класи).

МЕТА ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ – створити можливості для рівного доступу учнівської молоді до здобуття загальноосвітньої профільної та початкової допрофесійної підготовки та передумови для неперервної освіти упродовж життя.

^ ЗАВДАННЯ ПРОФІЛЬНОЇ ОСВІТИ:

  • різнобічний розвиток учнівської молоді;

  • формування цілісного і сучасного наукового світогляду;

  • диференціація й індивідуалізація навчання;

  • систематичне оновлення змісту освіти;

  • неперервність освіти упродовж всього життя;

  • підготовка високоосвічених людей і висококваліфікованих спеціалістів.

  • профілізація дає змогу:

  • реалізувати право учня на вибір власної освітньої траєкторії;

  • інтегрувати взаємодію різних закладів і установ освіти;

  • реалізувати профорієнтаційний потенціал нововведень.

Сьогодні в світі поширені чотири основні форми організації профільного навчання:

  • за рівнями складності;

  • як підготовка до внз;

  • за сферами соціально-трудової діяльності (гуманітарний, технологічний, сервісний та інші профілі);

  • за предметним принципом.

В основу концепції профільного навчання в україні покладено останню із перелічених форм, яка найповніше відповідає практиці шкільного навчання, є найдоступнішою, передбачає навчання за блоками шкільних дисциплін за предметним принципом навчальний предмет залежно від профілю навчання може виконувати різні функції: формувати основи загальної культури; бути головним у спеціальній підготовці; бути засобом для оволодіння знаннями з інших галузей.

В ЗНЗ із профільним навчанням опанування змісту базових предметів здійснюється на різних рівнях:

  • рівні стандарту – обов’язковий мінімум змісту навчального предмета;

  • академічному рівні – знання достатні для подальшого вивчення предмета у внз;

  • рівні профільної підготовки – обсяг змісту предмета поглиблений з орієнтацією на майбутню професію.

Профіль навчання включає:

  • базові загальноосвітні предмети;

  • профільні курси;

  • курси на вибір.


Базові предмети становлять інваріантну складову змісту освіти і є обов’язковими для всіх профілів.

Профільні предмети – цикл предметів, що реалізують цілі, завдання та зміст конкретного профілю і є обов’язковими для даного профілю.

Подальша спеціалізація учнів у рамках обраного профілю здійснюється на основі курсів за вибором.

Варіюючи різні набори базових, профільних курсів та курсів за вибором, можна формувати різні профілі навчання:

  • суспільно-гуманітарний;

  • природничо-математичний;

  • технологічний;

  • художньо-естетичний;

  • спортивний.


Моделі профільного навчання:

ОПОРНА ШКОЛА – роль ресурсного центру;

ОСВІТНІЙ ОКРУГ – добровільне об’єднання ЗНЗ за територіальною ознакою;

^ ПРОФІЛЬНА ШКОЛА ІНТЕРНАТНОГО ТИПУ;

МІЖШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧИЙ КОМБІНАТ;

ПРОФІЛЬНЕ НАВЧАННЯ ЗА ІНДИВІДУАЛЬНИМ ПЛАНОМ;

МІЖШКІЛЬНІ ПРОФІЛЬНІ ГРУПИ;

^ ПРОФІЛЬНА ОСВІТА

ЗАГАЛЬНІ і ФАХОВІ КОМПЕТЕНЦІЇ

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ


В загальному випадку під компетентністю людини слід розуміти спеціально структуровані набори знань, умінь, навичок і ставлень, що їх набувають у процесі навчання. Загальні і фахові компетентності людина використовує в різних сферах діяльності для виконання певних завдань, вони також служать їй при виборі моделі поведінки в різних ситуаціях.

Компетентнісний підхід націлює людину на адекватні реакції в:

сучасному суспільстві;

інформаційному полі;

орієнтаціях на ринку праці;

подальшій освіті.

Набуття молоддю знань, умінь і навичок спрямоване на вдосконалення їхньої компетентності, сприяє інтелектуальному й культурному розвитку особистості, формуванню в неї здатності швидко реагувати на запити часу.

Міжнародні визначення поняття компетентності.

а) Освітня комісія Ради Європи:

трактує компетентність, як здатність застосовувати знання й вміння в різних ситуаціях

б) ЮНЕСКО:

поняття компетентності трактує як поєднання знань, умінь, цінностей і ставлень, застосованих у повсякденні.

в) Міжнародний департамент стандартів:

поняття компетентність визначає як спроможність кваліфіковано провадити діяльність, виконувати завдання або роботу. При цьому поняття компетентності містять набір знань, навичок і ставлень, що дають змогу особистості ефективно діяти або виконувати певні функції, спрямовані на досягнення певних стандартів у професійній галузі або певній діяльності.

Відбір та індикатори розвитку компетенцій визначають з врахуванням наступних умов:

формування компетентностей є результатом взаємодії багатьох різноманітних чинників;

сучасне життя вимагає від людини набуття певного набору, комплексу компетентностей, які називають загальними (ключовими);

вибір ключових компетентностей має відбуватися на фундаментальному рівні з врахуванням світоглядних ідей суспільства й індивідуума та їх взаємодії;

має враховуватися вплив культурного й інших контекстів того чи іншого суспільства;

на відбір та ідентифікацію компетентностей впливають суб’єктивні чинники, пов’язані із самою особистістю: вік, стать, соціальний статус тощо;

визначення та відбір ключових компетенцій потребує широкого обговорення серед фахівців та представників різних соціальних груп.

Набуті особистістю ключові компетенції сприяють:

участі в створенні демократичних засад суспільства;

соціальному взаємо порозумінню та справедливості;

дотриманню прав людини й автономії в супереч глобальній нерівності та нерівним стартовим можливостям

та стають концептуальною базою для:

автономної діяльності;

інтерактивного використання засобів;

вміння функціонувати в соціально гетерогенних групах.

компетенції повинні:

бути вигідними як для окремої особистості, так і для суспільства в цілому;

надавати можливість інтегруватися особистості в суспільстві і зберігати незалежність та індивідуальність;

сприяти постійному удосконаленню знань та навичок.

^ Ключові компетентності Ради Європи, якими мають володіти молоді європейці:

політичні та соціальні компетентності;

компетентності для життя у багато культурному суспільстві;

компетентності, що стосуються володіння усним та письмовим спілкуванням;

компетентності, пов’язані із розвитком інформаційного суспільства;

компетентності, що обумовлюють прагнення до навчання упродовж всього життя.

^ Ключові компетентності для середньої школи (сім груп):

грамотність - читання, письмо та арифметика;

загальні навички – комунікація, вміння вирішувати проблеми, лідерство та здатність навчатися;

особистісні компетентності – цікавість, вмотивованість, креативність, самоповага, ініціативність, реалістичність;

соціальні компетентності – повага до різноманіття культур і традицій, підтримка професійних стосунків, громадянськість – активна участь у громадському житті;

ІКТ компетентності як ключ до діяльності у суспільстві знань;

володіння іноземними мовами;

наукова грамотність - компетентності з науки та технологій.

Інноваційна освітня діяльність:

  • створює нові освітні технології;

  • формує новий світогляд вчителя;

  • впливає на формування всебічно розвиненого учня;

  • сприяє створенню нових управлінських взаємовідносин та структур;

  • створює оптимальні умови для взаємодії школи із суспільством.

Визначення педагогічних інновацій

Педагогічні інновації - це результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем.

Прямим продуктом інновацій є: нові навчальні технології, оригінальні виховні ідеї, форми та методи виховання, нестандартні підходи в управлінні.

Побічним продуктом інновацій є: зростання педагогічної майстерності вчителя і керівника, рівня його культури, мислення, світогляду.

^ Основні визначення.

Технологія – це, в першу чергу, форма реалізації людського інтелекту, в якій відображаються вміння людини використовувати сукупність знань про методи, і засоби проведення певного виробничого процесу, в результаті якого відбувається якісна зміна того, що є суб’єктом технології. Технологія не допускає варіативності, її головне призначення – отримати гарантований результат.

Педагогічна технологія – своєрідна конкретизація методики, проект певної педагогічної системи, що реалізується на практиці; змістова техніка реалізації навчально-виховного процесу; закономірна педагогічна діяльність, яка реалізує науково-обґрунтований проект навчально-виховного процесу і має вищий рівень ефективності, надійності, гарантованого результату, ніж традиційні методики навчання й виховання.

Інноваційна педагогічна технологія – цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчально-виховний процес від визначення його мети до очікуваних результатів.

Управління педагогічними інноваціями – вид соціального управління, що підтримує цілеспрямованість і організованість інноваційних процесів у системі освіти.

^ Класифікація педагогічних інновацій за мірою новизни

Педагогічні інновації

Абсолютна новизна

Відносна новизна

Радикальні інновації

Базові інновації

Модифікуючі інновації

Комбінаторні інновації

Поділ інновацій на групи:

  • інновації в змісті освіти (навчальні програми, підручники, посібники тощо);

  • інновації в технології процесу навчання і виховання;

  • інновації в організації навчально-виховного процесу;

  • інновації в системі управління освітою;

У залежності від способу реалізації інновацій, їх ділять на дві основні групи:

  • систематичні;

  • випадкові або спонтанні.

У залежності від глибини новаторських змін інновації прийнято ділити на:

  • масові, великі, радикальні, фундаментальні;

  • малі, часткові.

Запровадження інноваційних технологій вимагає від учителя:

  • вивчення спеціальної літератури;

  • аналіз педагогічного досвіду вчителів-новаторів;

  • розробка плану запровадження нової техніки;

  • оптимальне поєднання гуманітарних і природничо-математичних знань;

  • введення інтегрованих курсів (для прикладу, фізики й математики, біології й хімії для гуманітарних профілів тощо);

  • курси за вибором (етика, історія, мистецтво);

  • психологія людських взаємин;

  • міжпредметні зв’язки (через наскрізні програми).

Інтегративні ознаки інноваційної навчально-виховної системи:

Розглядаючи сучасну навчально-виховну систему як цілісну, складну і динамічну структуру, виділимо такі її інтегративні ознаки:

  • наявність загальної мети і призначення, які задаються і неперервно корегуються суспільством;

  • ефективна система управління – цілеспрямованість організаційних та функціональних векторів її діяльності;

  • взаємозалежність структурних елементів по горизонтальному і вертикальному напрямках;

  • відкритість всіх складових освітньої системи для впливу з боку соціуму і здатність до кореляційного розвитку разом з ним;

  • неперервний вплив зовнішніх глобалізаційних і внутрішніх факторів на розвиток та існування системи і її підсистем.

Визначальні ознаки інноваційного супроводу навчально-виховного процесу:

  • демократичність – можливість урахування різних підходів, точок зору, колегіальність у прийнятті певного рішення;

  • ситуація вибору – створення декількох варіантів програм, моделей діяльності, технологій, які забезпечують передумови для свідомого вибору;

  • самореалізація – розкриття особистісного потенціалу кожного учасника педагогічного процесу;

  • співтворчість – спільна діяльність суб’єктів, які прагнуть досягти нових кількісних і якісних результатів;

  • синергетичність – нелінійність, нестабільність як процесуальні характеристики та самоорганізація системи науково-методичного супроводження.

Основні вимоги до інноваційного освітнього закладу:

  • створення інноваційного середовища, насамперед мова йде про:

  • загальне розуміння необхідності введення інновації в навчально-виховний процес (від директора школи до учня);

  • відповідний фаховий рівень вчителів закладу (їх фахова освіта, стан з підвищенням кваліфікації, діяльність методичних рад тощо);

  • створення відповідної матеріально-технічної бази;

  • залучення науковців – працівників вузів, інститутів післядипломної педагогічної освіти;

  • науково обґрунтований вибір інновації для даного навчального закладу.

Вибір має опиратися на:

  • мету, яку ставить перед собою навчально-виховний заклад;

  • відповідний фаховий рівень учителів;

  • узгодження по вертикалі (районо, облвно, мін освіти) і горизонталі – вчителі, батьки, учні;

  • юридичне забезпечення інноваційного процесу.

Варто усвідомити, що інновація ні в якому разі не може бути ідеєю на показ, черговим педагогічним прожектом або фарсом. Ефект і ефективність досягають тільки через комплексну, планомірну, фундаментальну роботу, яка опирається на психолого-педагогічну науку.


^ Головні завдання керівника інноваційного НВЗ:

  • створення соціальних, психолого-педагогічних і матеріальних умов для розвитку та впровадження інновацій в освітню практику;

  • розвиток новаторських процесів, інтелектуальної і дослідницької діяльності – основної детермінанти сучасної методики навчання і виховання;

  • створення організаційно-педагогічних умов для діяльності вчителів-новаторів;

  • підвищення ступеня організованості й раціональності організації новаторських ідей та їх концепцій;

  • упровадження методичних інновацій у навчально-виховний процес;

  • залучення до інноваційного процесу всіх учителів, учнів, науковців, діячів культури, батьківську громадськість;

  • стимулювання учасників навчально-виховного процесу до новаторства і пошуково-творчої діяльності.

Список літератури

Артемова Л.К. Профильное обучение: опит, проблеми, пути развития // Школьньїе техноло-гии.- 2003. - № 4. - С. 22-31.

Балл Г.О. Психолого-педагогічні засади професійної орієнтації школярів //Газета "Психолог". - 2004. - №8. -С. 2-11.

Касянова О.М. Кваліметрична модель оцінки готовності школи до впровадження профільного навчання // Управління школою. - 2004. - N° 19- 21. - С. 4.

Кленова Н. Как подготовить школу к про-фильному обучению // Народное образование. - 2003. - № 7. - С. 106-114.

Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. - Ростов н/Д., 1996.

Кузнецов А. Профильное обучение: пробле-ми; перспективи развития // Народное образование. - 2003. - № 4. - С. 85-88.

Лернер П.С. Модель самоопределения ви-пускников профильньїх классов ередней обще-образовательной школи // Школьньїе технологии. - 2003. - № 4. - С. 50-61.

Логинова Г.П. Психологические аспекти профильного обучения // Психологическая наука и образование. - 2003. - >6 3. - С. 43-47.

Пан С, Криволапова Н., Бобкова Л. Подго-товка педагога профильной школи // Народное образование. - 2004. - № 1.

Пряжников Н.С. Профессиональное и личностное самоопределение, - М., 1996.





Схожі:

Яковецький Микола Олександрович iconОдеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова іщенко Микола Олександрович
Робота виконана в Одеській національній академії зв’язку ім. О. С. Попова Міністерства транспорту та зв’язку України
Яковецький Микола Олександрович iconШкіля миколи Івановича Микола Іванович – вчений, педагог, громадський діяч України. Микола Іванович Шкіль
Микола Іванович Шкіль народився 13 грудня 1932 року в с. Бурбене Семенівського району Полтавської області в селянській родині
Яковецький Микола Олександрович iconДавидов Микола
Видатний вчений, прекрасний педагог, наставник студентської молоді, доктор фізико-математичних наук, професор кафедри математичного...
Яковецький Микола Олександрович iconМикола корнійович бойко
Микола Корнійович Бойко : біобібліогр покажч. / уклад. Н. Ф. Головатенко; відп ред. Г. Г. Макарова. – Чернігів, 2011. – 24 c
Яковецький Микола Олександрович iconБаклицький іван Олександрович
Баклицький іван Олександрович ХІ. 1944, Городище Черкас обл.) – психолог, канд психол наук (Стан психічної напруги регулювальників...
Яковецький Микола Олександрович iconБаклицький іван Олександрович
Баклицький іван Олександрович ХІ. 1944, Городище Черкас обл.) – психолог, канд психол наук (Стан психічної напруги регулювальників...
Яковецький Микола Олександрович iconМикола Куліш До 120-річчя від дня народження Рекомендаційний список літератури
Але насамперед Микола Куліш – драматург, творчість якого відкрила нові напрямки в розвитку національного й світового драматичного...
Яковецький Микола Олександрович iconПро проведення Всеукраїнської наукової конференції «Микола Куліш і Розстріляне Відродження»
Назва заходу: Всеукраїнська наукова конференція «Микола Куліш і Розстріляне Відродження»
Яковецький Микола Олександрович iconМикола куліш патетична соната
Микола Куліш довго виношував задум написати роман про нещасне кохання поета до панночки Марини. За тло мали правити грандіозні події...
Яковецький Микола Олександрович iconЄллінський Микола Іванович (1796 1834)
Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії для удосконалення в медичних науках, насамперед у хірургії. Тут він працював під...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи