Панько останнiй ускочив у дерев\

Панько останнiй ускочив у дерев'яний великий цебер до чотирьох товаришiв I гукнув машинiсту




Скачати 40.38 Kb.
НазваПанько останнiй ускочив у дерев'яний великий цебер до чотирьох товаришiв I гукнув машинiсту
Дата20.09.2012
Розмір40.38 Kb.
ТипДокументи

ПАНЬКО


Панько останнiй ускочив у дерев'яний великий цебер до чотирьох товаришiв i гукнув машинiсту:

- Пускай!

Цебер почав спускатися в шахту спершу тихо, а далi все швидше й швидше. Вiн хитався на всi боки, i шахтарi повиннi були часом вiдпихатися вiд стiн, щоб не вдаритись об їх,тодi б усi сторч головою могли полетiти в шахту з розбитого цебра. Але шахта була не глибока; чорнi стiни промайнули швидко, й шахтарi вже були на днi.

- Ну, вилазь! - сказав Панько й сам вискочив перший, держачи в руках динамiтовi патрони. Товаришi почали вилазити за їм з струментом у руках.

Зараз же бiля сторчової шахти пробивано новий хiдник. Але величезна брила кам'яна, зустрiвшись на дорозi, не давала йти далi.

Шахтарi мусили розбити цю каменюку динамiтом.

За кiлька ступнiв вони були вже там, де треба.

Нахиляючись, вони пройшли,чи, мабуть, краще сказати - пролiзли у почату нору.

Там було мокро й темно. Двi лампи шахтарськi, блимаючи, освiчували чорнi стiни i не менше чорнi шахтарськi обличчя, тiльки зуби та очi бiлiли на тих арапських обличчях.

Робiтники почали оглядати камiнь.

- Ну, з їм буде морока! - промовив один.

- Та здоровий! - додав другий.

- То нiчого, що здоровий, а ось подивимось, як його пробивати,сказав Панько.Ану лиш давай свердел!

Почали вертiти камiнь, б'ючи по свердлу молотком: камiнь мало подавався.

- I що б було кращий струмент узяти! - сердився Панько, що порядкував дiлом.А то цим - до вечора не зробиш дiрки.

- Та й вечiр недалеко,озвався хтось.

- I добре, бо вже й кiстки болять на цiй чортовiй роботi,додав один шахтар.

- Не журись! - одказав молодий високий парубок,зате завтра недiля, погуляємо!

- Погуляємо! - трохи зло вiдказав йому чоловiк з бородою. Вiн приходив на роботу з села i мав сьогоднi йти додому, несучи свiй заробiток сiм'ї. Парубок же той жив на шахтi i всi грошi витрачав на себе. Перший був порядний господар i не мiг бути прихильний до шибайголови шахтарської.

- Погуляємо! Вам усе тiльки б гульки справляти! За гульками й дiла не знаєте.

- А якого я дiла не знаю? - розсердився парубок.

- А от такого, що тебе посилано взяти путящого струменту, а ти взяв казна-що.

- Велике лихо! - вiдмовив парубок.Як треба буде, то пiдiймусь та й вiзьму кращий.

- А воно й справдi треба взяти,промовив Панько. - Ану лиш добудь!

- Круть-верть - зараз буде! - сказав парубок.Ходiм, Семене!

Другий парубок, той, що лаяв роботу, пiшов з їм до цебра.

Три шахтарi посiдали, прихилившися спинами до каменюки. Двоє почали зараз же крутити цигарки i позакурювали їх вiд лампи, що причепили збоку на стiнi.

Панько не курив. Вiн дуже втомився. Сьогоднi йому було багато роботи. Хотiлося вiдпочити. Поки товаришi курили й розмовляли, вiн мовчки сидiв, приплющивши очi. Залюбки згадував, що сьогоднi пiде додому, обмиється, вiдпочине й побуде в своїй сiм'ї. Сiм'ї всього - жiнка молода та маленький син, рокiв три йому було. Влiтку Панько хлiборобив, а взимку заробляв по шахтах. Цей заробiток давав йому змогу не вбожiти, ще трохи й пiдправляти своє господарство.

Вiн тепер думав про свою теплу чистеньку хатку. Вона так i в'являлась йому, а серед неї Одарка. I обличчя в Одарки так наче всмiхнулося до нього. Якесь любе, лагiдне почування обняло Панька, i йому так схотiлося швидше туди, до неї й до сина. Ну, Данько запевне спатиме, як вiн прийде, але завтра вже ж спитається:

- А со менi татко принесла з сахти?

Чудний! Завсiгди з матiр'ю, чує, як на неї кажуть "вона", то й собi на всiх,i на чоловiкiв, i на жiнок,почав казати "вона". Треба буде взяти йому в крамницi яку канхветину. Бо так тобi любо обнiме за шию та й каже:

- А со принесла?

А Одарка дожидатиме його, хоч як пiзно вiн прийде,вона не ляже...

Усмiх осяйнув умазане в сажу чорне обличчя Панькове. Йому знову схотiлося побачити Одарку зараз бiля себе... Нi, самому бути зараз бiля неї...

- А ось i ми! - гукнув голос мало не над самим Паньком.

Панько розплющив очi. Парубки вже вернулися з струментом. Треба було робити. Трохи нехотя вiдiрвався Панько вiд своїх мрiй i встав.

З новим струментом робота пiшла краще. Але все як каменюка подавалася погано, бо дуже тверда була.

- Та ну його к бiсу,всi руки обшмуглявi - промовив чоловiк з бородою, спускаючи руку з молотком.Буде й стiльки!

- Не глибоко буде, не розiрве враз,сказав Панько.

- Дарма,удруге можна, коли треба буде.

Панько позастромлював у попровiрчуванi дiрки патрони.

- Ну, хлопцi, гайда в цебер! Я зараз позапалюю гноти.

Чотири шахтарi пiшли до цебра, покинувши Панька запалювати. Парубок зачепив старого:

- А що, от i принiс, що треба, й не загаялись.

- Мовчи вже! Про тебе й кури сокочуть по смiтниках, що ти такий моторний,вiдмовив той.

- Та про мене хоч кури сокочуть, дядьку Андрiю, а про вас i того нема! - вiдказав парубок, улазячи в цебер.

- Га-га-га! - зареготалися шахтарi.От так утяв!

- Утяв! - розсердився дядько Андрiй, уже стоячи в цебрi в той час, як iншi ще влазили.

- Утяв! Якби йому язика втяти, так ото було б добре! А то дуже довгий,- щоб не придавило коли в шахтi грудякою.

Шахтарi знову зареготались, i пiд регiт парубок гукнув угору:

- Пiднiмай!

Цебер смиконуло й пiднесло вгору.

- Стiй! стiй! - скрикнув дядько Андрiй. - А Панько?

За реготом та за спiркою шахтарi зовсiм забули, що Панько мусить сiсти з їми. Вони зирнули наниз i побачили Панька.

- Стiй! - згукнув з усiєї сили парубок.

Цебер спинився.

Панько все це бачив. Вiн одразу згадав, що патрони позабивано неглибоко, що гноти були короткi. Вибух мусить бути зараз - ось-ось. Коли цебер спуститься, то камiння вдарить просто на товаришiв. Все це вiн зрозумiв за одну мить.

"Що бог дасть!" - промайнуло у його в головi. I перш нiж товаришi встигли гукнути, щоб спускати, вiн голосно крикнув:

- Пiднiмай!

Цебер знову смикнуло й вiдразу винесло нагору.

Панько повернувся, щоб кинутися набiк у другий хiдник.

Але саме в цю мить iз темряви блисконуло ясним огнем, потiм ударило, i важкий гугот струсонув шахту.

Панько почув, як щось штовхнуло його в груди й кинуло вавзнем.

Як дим розвiявся, товаришi кинулись у шахту. Панько лежав зараз же тут, i його груди були однiєю великою кривавою раною...

1893. I. 17. с. Олексiївка.

Схожі:

Панько останнiй ускочив у дерев\Приклади оформлення
Василій Великий. Гомілії / Василій Великий; [пер з давньогрец. Л. Звонська]. — Львів : Свічадо, 2006. — 307 с. — (Джерела християнського...
Панько останнiй ускочив у дерев\Приклади оформлення
Василій Великий. Гомілії / Василій Великий; пер з давньогрец. Л. Звонська. – Львів : Свічадо, 2006. – 307 с. – (Джерела християнського...
Панько останнiй ускочив у дерев\Приклади оформлення
Василій Великий. Гомілії / Василій Великий; [пер з давньогрец. Л. Звонська]. — Львів : Свічадо, 2006. — 307 с. — (Джерела християнського...
Панько останнiй ускочив у дерев\Приклади бібліографічних записів
Василій Великий. Гомілії / Василій Великий; [пер з давньогрец. Л. Звонська]. — Львів : Свічадо, 2006. — 307 с. — Джерела християнського...
Панько останнiй ускочив у дерев\Бюлетень вак україни, №5, 2009
Василій Великий. Гомілії / Василій Великий; [пер з давньогрец. Л. Звонська]. — Львів: Свічадо, 2006. — 307 с. — (Джерела християнського...
Панько останнiй ускочив у дерев\Приклади оформлення бібліографічного опису
Василій Великий. Гомілії / Василій Великий; [пер з давньогрец. Л. Звонська]. — Львів : Свічадо, 2006. — 307 с. — (Джерела християнського...
Панько останнiй ускочив у дерев\Приклади оформлення бібліографічного опису
Василій Великий. Гомілії / Василій Великий; [пер з давньогрец. Л. Звонська]. – Львів : Свічадо, 2006. – 307 с. – (Джерела християнського...
Панько останнiй ускочив у дерев\Приклади оформлення бІблІографІЧного опису у списку джерел
Василій Великий. Гомілії / Василій Великий; [пер з давньогрец. Л. Звонська]. — Львів : Свічадо, 2006. — 307 с. — (Джерела християнського...
Панько останнiй ускочив у дерев\Приклади оформлення бІблІографІЧного опису (доДаток до Наказу вак україни №63 від 26. 01. 2008)
Василій Великий. Гомілії / Василій Великий; [пер з давньогрец. Л. Звонська]. — Львів : Свічадо, 2006. — 307 с. — (Джерела християнського...
Панько останнiй ускочив у дерев\Луб’яний Павло Вікторович
Робота виконана в Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті Міністерства освіти І науки України
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи