І. опис предмета навчальної дисципліни icon

І. опис предмета навчальної дисципліни




Скачати 322.98 Kb.
НазваІ. опис предмета навчальної дисципліни
Дата20.09.2012
Розмір322.98 Kb.
ТипЗакон

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

І. ОПИС ПРЕДМЕТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Предмет: психологічні закономірності навчання та виховання, особливості педагогічної діяльності і особистості вчителя, як організатора навчально-виховного процесу.




Курс:



Напрям,

спеціальність,

освітньо-кваліфікаційний рівень



Характеристика

навчальної дисципліни

^ Кількість кредитів, відповідних ЕСТS:

4 кредити


Змістові модулі:

4 модулі


Загальний обсяг дисципліни: (години): 144 годин


Тижневих годин: 4 години


^ Шифр та

назва напряму:

0301 " Соціально-політичні науки"

Шифр та назва спеціальності:

6.030103"Практична психологія "

Освітньо-кваліфікаційний

Рівень:

"бакалавр"


Нормативна


Рік підготовки: 3


Семестр: 5


Аудиторні заняття:

80 годин, з них:

лекції (теоретична підготовка): 20 годин,
семінарські заняття:

28 годин,

практичні заняття:

4 години,

лабораторні заняття:

4 години,

індивідуальна робота:

16 годин,

модульний контроль:

8 годин.

Самостійна робота:

 64 години

^ Вид підсумкового контролю: іспит




ТЕМА: МІСЦЕ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ В СИСТЕМІ НАУКОВОГО ЗНАННЯ (2 год.)

План

  1. Педагогічна психологія як галузь психологічної науки.

  2. Проблеми і завдання педагогічної психології.

  3. Принципи педагогічної психології.

  4. Структура, функції, методи педагогічної психології.

  5. Зв ´язок педагогічної психології з іншими науками.


Основні поняття теми: педагогічна психологія, об'єкт,предмет педагогічної психології, онтогенез, принципи педагогічної психології, організаційні методи (порівняльні, лонгітюдні, комплексні).

Емпіричні методи (спостереження, експеримент, самоспостереження; психодіагностичні: тести, опитувальники - бесіда, анкета; аналіз продуктів діяльності; біографічні методи: аналіз життєвого шляху, документації, свідчень особистості та очевидців).


Вступ. Педагогічна психологія як галузь психологічної науки. Актуальність педагогічної психології. Принципи, завдання педагогічної психології. Класифікаційні системи методів. Способи оцінювання надійності експериментальних даних.

Педагогічна психологія є результатом успішного розвитку двох наук - психології та педагогіки. У XIX ст. розширення їхніх наукових інтересів призвело до необхідності створити нову пси­хологічну галузь.

frame1

Отже, педагогічна психологія досліджує загальні психологічні закономірності формування особистості за цілеспрямованого здійснення педагогічного процесу, його вікову та індивідуальну специфіку, вплив на його перебіг різних чинників.

Особливу увагу вона зосереджує на зв'язках між спе­ціально організованим педагогічним впливом на учня та його психічним розвитком (як пов'язані між собою біоло­гічне дозрівання організму, навчання і розвиток особисто­сті, чи всі різновиди навчання та виховання зумовлюють особистісний розвиток дитини, чи вони сприяють набуттю нею певної сукупності знань, умінь і навичок).

Об'єкт педагогічної психології: людина та її життєвий шлях.

У її структурі розрізняють теоретичну педагогічну психологію (вивчає предмет, об'єкт, принципи, методи, основні концепції навчання, виховання і розвитку); практичну педагогічну психоло­гію (вивчає психологічні основи конкретних методів нав­чання, виховання і розвитку дітей, школярів та дорос­лих); дошкільну педагогічну психологію (вивчає психоло­гічні основи освіти дітей до вступу до школи); педагогічну психологію середньої освіти (вивчає психологічні засади навчання, виховання і розвитку школярів та особливості педагогічної діяльності вчителя); педагогічну психологію вищої школи і безперервної освіти (вивчає психологічні основи організації освіти у вищій школі, перекваліфікації фахівців, професійного вдосконалення та самовдоскона­лення тощо).































Рис.1. Зв'язок педагогічної психології з іншими науками


Педагогічна психологія, як і вікова, також пов'язана з іншими психологічними галузями (медичною, спеціальною, спортивною, психогігієною, історією психології тощо).

Отже, місце педагогічної психології в системі наук визначається комплексом таких функцій:

  1. Теоретико-пізнавальної - з'ясування методологічних засад (закономірностей, чинників, умов) навчально-виховного процесу, педагогічної діяльності;

  2. Прогностичної - формування конструктивності навчання і виховання, способів управління процесом становлення особистості;

  3. Прикладної - вироблення практичних рекомендацій для реалізації педагогічного впливу на розвиток особистості;

  4. Контрольної - співвіднесення особистісно-зорієнтованої парадигми з практикою педагогічної діяльності;

  5. Синтезуючої - систематизація знань інших наук про становлення особистості (філософія, педагогіка, соціологія) та галузей психології (соціальна психологія, експериментальна психологія, психологія індивідуальних відмінностей, історія психології тощо) з метою реалізації диференційованого підходу до суб'єктів навчання і виховання. Педагогічна психологія передбачає розробку педагогічних основ подальшого вдосконалення навчально-виховного процесу відповідно до перебудови змісту освіти, апробації нових навчальних планів і програм, пошук оптимальних методів навчання і виховання, що забезпечують максимальне врахування індивідуально-типологічних особливостей підростаючої особистості.


Рекомендована література

Основна література

1.Вікова та педагогічна психологія / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К., 2001. – С. 5-30.

2.Вікова і педагогічна психологія / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська,
З.В. Огородійчук та ін. – К., 2007. – С. 6-8.

3.Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В. Петровского. – М., 1979. – С. 3-21.

4.Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М.В. Гамезо. – М., 1984. – С. 3-36.

5.Максименко С.Д. Основи генетичної психології. – К., 1998. – С. 9-23.

Додаткова література

1.Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. - Екатеринбург, 1995.

2.Введение в психологию / Под общ. ред. А.В. Петровского. - М.,1996.

3.Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М.В. Гамезо, Е.А. Петрова, Л.М. Орлова. - М., 2003.

4.Возрастная и педагогическая психология. Тексты/ Сост. М. Шуаре. - М., 1992.

5.Возрастная и педагогическая психология: Хрестоматия. -М., 1998.


ТЕМА: ІСТОРИЧНИЙ НАРИС ВИНИКНЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ (2 год.)


План

  1. Початковий етап розвитку педагогічної психології (кінець XIX початок XX ст.): розвиток педагогічної психології в США та Європі (Англія, Німеччина, Франція, Швейцарія та ін.).

  2. Становлення педагогічної психології в Україні та Росії в XVII-XIX ст. (О.В. Духнович, М.В. Ломоносов, М.І. Новиков, Ф. Прокопович, Г.С. Сковорода, Т.Г. Шевченко та ін.).

  3. Педагогічна антропологія К.Д. Ушинського.

  4. Розвиток педагогічної психології в СРСР (Л.І. Божович, П.П. Блонський, Л.С. Виготський, П.Я. Гальперін, Д.Б. Ельконін, В.П. Зінченко, Б.С. Кобзар, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, Н.А. Менчинська, Д.Ф. Ніколенко, С.Л. Рубінштейн, В.О. Сухомлинський, І.О. Синиця, П.Р, Чамата, В.І. Чепелєв та ін.).

  5. Розробка проблем педагогічної психології в Україні (Г.О. Балл, І.Д. Бех, М.Й. Боришевський, Ю.З. Гільбух, Т.М. Лисянська, С.Д, Максименко та ін.).


Основні поняття теми: всебічне виховання і розвиток дітей, біогенетична, соціогенетична, педологічна концепції, психічний розвиток і напрямки психічного розвитку в навчально-виховному процесі, ідентичність.


Переломним моментом в дослідженні дитячого розвитку була праця В. Прейєра «Душа дитини» (1881), в якій вперше проаналізовано розвиток органів чуттів, моторики, волі, мовлення та запропоновані методики вивчення дитинства.

Як самостійна наука, педагогічна психологія почала формуватися з середини XIX ст. Значний внесок у її становлення здійснили ^ П.Д. Юркевич (1827-1874), який розвивав ідеї гуманізму, О.Ф. Лазурський (1874-1917) як засновник природного експерименту (комплексна взаємодія систематичного спостереження та лабораторного експерименту), автор понять «екзопсихіки» (стосунки особистості з навколишньою дійсністю), «ендопсихіки» (внутрішні механізми особистості, які поєднують характер, обдарованість, темперамент), та П.Ф. Каптерев (1849-1922) - автор терміна «педагогічна психологія».

Педагогічна психологія вивчає особливості дитинства, зокрема допомагає з'ясувати психологію дорослої людини «...завдяки тим відкриттям, які дає нам історія перших років життя» (Г.Компейре, 1912).

Як наслідок, наприкінці XIX ст. виокремилися основні тенденції в розвитку педагогічної психології:

  1. комплексна розробка проблем психічного розвитку дітей,їх навчання та виховання, професійної діяльності вчителя (Н.Х. Вессель, 1837-1906; П.Ф. Каптерев, П.Д. Юркевич, П.Ф. Лесгафт та ін.);

  2. самостійне формування окремих розділів педагогічної психології, зокрема психології навчання: «Психологія виховання» (1910) (Г. Лебон, 1841-1931); психології виховання: «Експериментальна дидактика» (1903) (В.А. Лай,1862-1926).

На відміну від вікової психології ідеї педагогічної психології розробляли не лише професійні педагоги та психологи, а також письменники, художники та інші, від чого палітра наукових думок про становлення особистості є надзвичайно різноплановою та




Подолання наслідків суспільних трансформацій у навчально-виховному процесі, локалізація несприятливих чинників соціаль­ного впливу на становлення підростаючої особистості, подолан­ня інфантилізму (особливо в сіль­ській місцевості, адже село, а не місто, завжди було оплотом громадянської свідомості, духовності) складають основний комплекс прикладних завдань педагогічної психології.


Рекомендована література

Основна література

  1. Бочелюк В.Й., Зарицька В.В. Педагогічна психологія. - К., 2006.

  2. Вікова та педагогічна психологія / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. - К., 2001.

  3. Вікова і педагогічна психологія / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська,
    З.В. Огороднійчук та ін. - К., 2007.

  4. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М.В. Гамезо. -М., 1983. -

  5. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В. Петровского. - М., 1979. -

  6. Лисянська Т.М. Педагогічна психологія. — К., 2002.

  7. Педагогічна психологія / За ред. Л.М. Проколієнко, Д.Ф. Ніколенка. -К., 1991. Додаткова література

  1. Власова О.І. Педагогічна психологія. - К., 2001.

  2. Габай Т.В. Педагогическая психология. — М., 2001.

  3. Дошкільна педагогічна психологія / За ред. Д.Ф. Ніколенка. - К., 1987.

  4. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. - К., 1999.

  5. Люкин В.В. Педагогическая психология. — Глазов, 2000.

  6. Максименко С.Д. Генетична психологія. - К., 1998.

  7. Марцинковская Т.Д. История детской психологии. — М., 1998.

8.Марцинковская Т.Д. История детской психологии. - М., 2004.


ТЕМА: Закономірності навчального процесу(2 год.)

План

1. Психологічні особливості учіння і научіння;

2. Види,рівні і механізми учіння і научіння;

3. Загальні психологічні особливості навчальної діяльності;

4.Психологічна характеристика навчальних дій, операцій і способів навчальної діяльності;

5. Психологічна характеристика видів навчання;

Основні поняття теми: учіння, научіння, навчання, мотиви навчання, програмоване навчання, алгоритмізація, проблемне навчання, комп'ютерне навчання, типи навчання, види навчання, знання, уміння, навички.


Існують різні види та рівні научіння, що забезпечується різними механізмами. Учіння розвивається та набуває характеру навчальної діяльності.

frame2

Процес учіння, що здійснюється під впливом інших людей, називається научінням. Це може відбуватися стихійно та цілеспрямовано. Чіткої межі між самостійним учінням і научінням не існує.

^ Учіння людини відбувається на таких рівнях:

  • сенсорному (формується здатність до розрізнення і розпізнавання образів сприймання, наприклад кольорів, звуків);

  • моторному (вибір і об'єднання рухів у певні програми, а також їх диференціація, генералізація і систематизація, наприклад складних рухів з ракеткою у грі в теніс);

  • сенсомоторному (синтез сенсорного і моторного рівнів), на якому під контролем образів сприймання формуються рухові програми);

  • когнітивному (виявлення, аналіз, відбір, узагальнення та закріплення суттєвих властивостей і зв'язків предметів, доцільні дії з виявлення цих властивостей і зв'язків);

  • метакогнітивному (осягнення знань про свій інтелект та інтелектуальну діяльність, пам'ять, мислення) рівнях.

Учіння та научіння можуть бути і стихійними, тобто відбуватися у результаті спілкування, взаємодії людини з іншими людьми і навколишнім світом внаслідок включення в різні види діяльності, накопичення досвіду дій з різними предметами тощо. Водночас із спонтанним учінням і научінням освоєння знань і вмінь може відбуватися і в спеціально організованих умовах як цілеспрямований процес. Це научіння є навчанням

frame3


Ефективна організація навчального процесу неможлива без розуміння психологічної суті навчальної діяльності школяра. Цій діяльності притаманні своя психологічна структура, механізми, закономірності перебігу і розвитку, а також адекватні умови розгортання, вплив вікових та індивідуальних особливостей дитини. Вищою формою навчальної діяльності є самостійна робота.

Від інших форм учіння навчальна діяльність відрізняється спеціальною спрямованістю на оволодіння навчальним матеріалом і розв'язання навчальних завдань, засвоєння загальних способів дій і формування наукових понять. У ній оволодіння загальними способами дій випереджає розв'язання завдань. На­вчальна діяльність зумовлює, зміни психічних та особистісних властивостей суб'єкта, які залежать від результатів його дій.

Навчальна діяльність має суспільну значущість за змістом (спрямована на засвоєння надбань культури і науки) і за формою (відповідає суспільне виробленим нормам нав­чання і здійснюється у спеціальних суспільних установах: школах, гімназіях, коледжах, університетах, академіях), їй притаманні суб'єктність і суб'єктивність, активність, предметність, цілеспрямованість, усвідомленість, певна структура і зміст.

Навчальна діяльність не тотожна засвоєнню навчаль­ного матеріалу, хоч воно є її основним змістом і залежить під її структури і рівня організації. Залежить вона від специфіки предметного змісту і зовнішньої структури, в яких особлива роль належить навчальному завданню і навчальним діям, спрямованим на його розв'язання.

Соціальні вимоги до навчальної діяльності мають конкретно-історичний характер, залежать від оточення її суб'єкта та соціального оточення (учителів, батьків, ровесників).

Будь-яка діяльність є єдністю внутрішньої (психофі­зіологічної, психологічної, ціннісно-орієнтаційної, духов­ної) і зовнішньої (фізичної, комунікативної, маніпулятивної) складових: спонукальної (потреби, мотиви, цінності, смисли тощо), цільової (цілі, завдання); засобів (дії, операції, уміння, навички, рухи, звички тощо); результативної (матеріальні та ідеальні результати); саморегулятивної (самодіагностика, самооцінка, планування, самопрогноз, самокорекція тощо). Усі вони притаманні навчальній діяльності школяра, мають специфічний характер.

Отже, навчальна діяльність має специфічну спрямованість, особливий предмет, притаманні лише їй психологічну структуру, організацію, результати.

^ Предметом навчальної діяльності є:

очікуваний результат (матеріальний, ідеальний) цієї діяльності який спонукає суб'єкта діяти задля його досягнення^ . Метою і результатом навчальної діяльності є зміни суб'єкта, а не зміна предметів, на які спрямовані дії, хоч без цього не обійтися. Зміни суб'єкта неможливі без здійснення ним предметних дій.

Основною метою суб'єкта навчальної діяльності є розширення, збагачення його можливостей, розвиток здібностей, засвоєння нових способів дій з науковими поняттями і матеріальними предметами.

Мотивація навчальної діяльності. Психологічна характеристика навчальних дій і їх видів. Результат навчальної діяльності. Операції і способи навчальної діяльності.

Саморегуляція навчальної діяльності. Засоби навчальної діяльності. Вікові характеристики суб'єктів навчальної діяльності. Психологія стилів навчальної діяльності. Здатність до навчання (научуваність). Невстигаючі діти у навчальній діяльності. Психологічні особливості самостійної роботи як вищої форми навчальної діяльності дитини.


Рекомендована література

1.Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. - М.: 1960.

2.Гончарук П.А. Психологія навчання. - К., 1985.

3.Давыдов В.В. Строение учебной деятельности младшего школьника //
Возрастная и педагогическая психология. - М.: 1979, с. 76.

4.Занюк С. Психологія мотивації та емоцій. - Луцьк, 1997.

5. Зимняя И.А. Педагогическая психология. - Ростов-н/Д.: Феникс,1997.

6. Ильясов И.И. Структура процесса учення. - М.: 1986.7. Ю.Кабанова-Меллер Е.Н. Учебная деятельность й развитие обучения.-М.:3нание, 1981.

8.Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения. Т. 2,- с. 290.

9.Лефрансуа Ги. Прикладная педагогическая психология. - СПб., Прайм- Еврознак, 2005.-416с.

10.Логвинов Й., Сарычев С., Симаков А. Педагогическая психология в схемах и комментариях. К.; X.; Минск, 2005.

11.Маркова А.К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте.

-М.: Просвещение, 1983.

12.Машбиц Е.И. Психологические основы управления учебной деятельностью. - К., 1987. - С. 106.

13.Педагогічна психологія / За ред. Л.М. Проколієнко і Д.Ф. Ніколенка.- К.: Вища школа, 1991.

14. Психологические основы формирования личности в педагогическом процессе / Под ред. А. Коссаковски и др.; Пер. с нем. - М.: Педагогика, 1981.

15.Рубинштейн С.Л. Проблеми общей психологии. - М., 1946. - с. 162.

16.Скрипченко О.В., Кривов'яз О.І., Скрипченко Л.О. Атлас з психології навчання і дидактики. - К., 1995.

17. Скрипченко О.В. Спецсемінар з проблеми "Ставлення учнів до на­вчання" / Методичні рекомендації- К.: КДШ, 1989.


ТЕМА: Психологічні основи оптимізації навчання(2 год.)

План


  1. Психологія викладання навчального матеріалу і керівництво розвитком учня.

  2. Навчальна діяльність учня у психологічній структурі навчання.

  3. Навчальні впливи у психологічній структурі методів викладання, психологія методів навчання.

  4. Навчання у співробітництві.


Основні поняття теми: викладання, керівництво, навчальні впливи, методи навчання. Співробітництво.


^ Принципи побудови змісту і проектування методів освіти

(В.П. Зінченко, Є.Б. Моргунов, В.Т. Кудрявцев):

1)творчий характер розвитку;

  1. провідна роль соціокультурного контексту розвитку;

  2. провідна роль сензитивних періодів у розвитку;

  1. спільна діяльність і спілкування як рушійна сила розвитку, засіб навчання і виховання;

5)використання провідної діяльності;

6)виявлення зони найближчого розвитку;

7)ампліфікація (розширення) дитячого розвитку як необ­хідна умова виховання дитини;

8)цінність усіх етапів дитячого розвитку;

9) єдність афекту та інтелекту як принцип активного діяча;
10)опосередкована роль знаково-символічних структур у створенні зв'язків між предметами і діями;

11)інтеріоризація та екстеріоризація як механізми розвитку і навчання; 12)нерівномірність (гетерохронність) розвитку і формування психічних дій; 13)неперервність освіти.

^ Переваги використання комп'ютера в навчальному процесі

(Л.М. Проколієнко, Д.Ф. Ніколенко):

  1. новизна роботи викликає підвищений інтерес до роботи з комп'ютером і посилює мотивацію учіння;

  2. колір, графіка, мультиплікація, музика, відеотехніка знач­но розширюють можливості подання інформації;

  3. збільшується кількість типів навчальних завдань, які про­понуються учням;

  4. додаткова можливість залучення учнів до пошукової ді­яльності;

  5. звільнення учнів від рутинної роботи;

  6. доступ до раніше недоступної інформації, користування можливостями системи Інтернет;

  7. засіб диференціації навчання та ін.

Недоліки використання комп'ютера в навчальному процесі:

1) обмежує пізнавальні можливості учня за умови викорис­тання однотипних, особливо розважальних навчальних завдань;

2)примітизує інтелектуальний розвиток, позбавляючи осо­бистість розвитку уяви, а отже, перешкоджає успішному розвитку пам'яті, мислення;

  1. абсолютизація ролі комп'ютерного навчання в навчальному процесі для становлення особистості, яке витісняє інші способи навчання;

  2. елемент навчання, а не надбудова до навчальної системи, як це часто вважається передусім у повсякденній прак­тиці педагогічної діяльності;

  3. швидше засіб здобуття інформації, а не розвитку словесно-логічного мислення;

  4. знижує кількісне та якісне читання літератури, що не­гативно позначається на інтелектуальному розвитку осо­бистості;

  5. негативно впливає на психіку підростаючої особистості, що виявляється в появі феномену «комп'ютероманії» як асоціального явища, сутність якого полягає в агресивно­му ставленні до навколишньої дійсності.

Ніяка найбільш досконала техніка, яка може бути «екстра-дивом» сучасного науково-технічного прогресу, неспроможна за­мінити вчителя та самостійну роботу з книгою.

^ Методологічні принципи концепції ієрархічного проекту­вання нових інформаційних технологій (Ю.І. Машбиць, М.Л. Смульсон):

  1. проектування нової інформаційної технології навчання- це передусім проектування способу управління учбовою діяльністю, здійснюваного за допомогою засобів інформа­тики, що мають спиратися на психолого-педагогічні заса­ди як навчальної, так і учбової діяльності;

  2. основним критерієм ефективності комп'ютерної навчальної системи є показники досягнення навчальних цілей, причому не лише найближчих, а й віддалених;

  3. діалог між учнем і комп'ютером, його зображувальні та виражальні засоби мають забезпечити не зовнішню ефект­ність, а ефективне управління учбовою діяльністю;

  4. проектування нових навчальних інформаційних техноло­гій здійснюється на основі психолого-педагогічної теорії навчання з урахуванням наявних технічних і програмних засобів;

  5. при проектуванні нових навчальних інформаційних технологій не слід копіювати дії вчителя (комп'ютерні засо­би навчання дозволяють побудувати ефективне навчан­ня, не дублюючи його діяльність);

  6. спосіб проектування нової інформаційної технології залежить від типу комп'ютерної навчальної системи: проек­тування інтелектуальних гіпертекстових систем значно відрізняються від проектування навчальних систем пер­шої генерації;

  7. при проектуванні комп'ютерних навчальних систем слід
    ураховувати особливості учбової діяльності: наскільки вона відповідає теоретичним положенням розробників системи про її функціонування і розвиток, які можливості щодо управління власною діяльністю учень при цьому одержує, наскільки дидактично виправдані певні обмеження в діяльності учня.

Рекомендована література

1.Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. - М.: 1960.

2.Гончарук П.А. Психологія навчання. - К., 1985.

3.Давыдов В.В. Строение учебной деятельности младшего школьника // Возрастная и педагогическая психология. - М.: 1979, с. 76.

4.Занюк С. Психологія мотивації та емоцій. - Луцьк, 1997.

5. Зимняя И.А. Педагогическая психология. - Ростов-н/Д.: Феникс,1997.

6. Ильясов И.И. Структура процесса учення. - М.: 1986.7. Ю.Кабанова-Меллер Е.Н. Учебная деятельность й развитие обучения.-М.:3нание, 1981.

8.Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения. Т. 2,- с. 290.

9.Лефрансуа Ги. Прикладная педагогическая психология. - СПб., Прайм- Еврознак, 2005.-416с.

10.Логвинов Й., Сарычев С., Симаков А. Педагогическая психология в схемах и комментариях. К.; X.; Минск, 2005.

11.Маркова А.К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте.

-М.: Просвещение, 1983.

12.Машбиц Е.И. Психологические основы управления учебной деятельностью. - К., 1987. - С. 106.

13.Педагогічна психологія / За ред. Л.М. Проколієнко і Д.Ф. Ніколенка.- К.: Вища школа, 1991.

14. Психологические основы формирования личности в педагогическом процессе / Под ред. А. Коссаковски и др.; Пер. с нем. - М.: Педагогика, 1981.

15.Рубинштейн С.Л. Проблеми общей психологии. - М., 1946. - с. 162.

16.Скрипченко О.В., Кривов'яз О.І., Скрипченко Л.О. Атлас з психології навчання і дидактики. - К., 1995.

17. Скрипченко О.В. Спецсемінар з проблеми "Ставлення учнів до на­вчання" / Методичні рекомендації- К.: КДШ, 1989.


ТЕМА: Психологія навчання обдарованих і невстигаючих дітей

(2 год.)

План


  1. Психологічні засади роботи з обдарованими дітьми.

  2. Психологічні основи роботи з відстаючими у навчанні дітьми.

  3. Психологія індивідуалізації навчання.

  4. Психологія диференціації навчання.


Основні поняття теми: обдарованість, успішність, рефлексія, емпатія, діагностика, диференціація педагогічна запущеність, важковиховуваність, девіантна поведінка, важконаучуваність, превентивне виховання, агресивність, акцентуація характеру, реакція імітації, реакція компенсації, гіперопіка, інфантильність особистості, шкільна дезадаптація, корекція поведінки, фрустрація, психопатія.


Психологічні особливості обдарованих дітей:

1)загальні:

а) рефлексія на власний духовний образ, що забезпечує самоорганізацію особистості (моральне самовдоскона­лення, інтелектуальне зростання тощо); підпорядко­ваність духовній мотивації як провідна загальна озна­ка обдарованості;

б)прагнення до творчості (механізми самовдосконалення; створення варіантів оригінальних техноло­гій, інноваційних методів та прийомів розв'язання глобальних проблем); стійкість, непоступливість у
творчості;

в) чутливість до різнопланових суспільних явищ, наприклад, людських стосунків; націленість на обра­ний напрям діяльності;

г) гіперінтелектуальна активність у визначенні життєвих проблем, здатність до їх розуміння та роз­в'язання;

д) висока працездатність, захопленість працею і прагнен­ня працювати якнайбільше, незважаючи на втому;

е) високий рівень почуття відповідальності (охайне, вчасне та якісне виконання взятих зобов'язань);

ж)багатство емоційних станів, підвищена допитливість (задають багато різноманітних питань, які вимага­ють від учителя значних інтелектуальних зусиль);

з) потреба в самоповазі, некерованість, бунтарство, на­полегливість у досягненні поставленої мети, часто всупереч волі вчителя, у зв'язку з чим мають репу­тацію «неслухняних», «недисциплінованих», «не­зручних»;

2) спеціальні:

а) провідні ознаки обдарованості: почуття гумору, підвищений інтерес до гумористичних малюнків, сюже­тів, стимулююча іронія;

б) різноплановість інтересів до розумової діяльності та постійна потреба в інформації;

в)пошук першопричин генезиc явищ; допитливість, праг­нення до відкриттів;

г)компетентність, яка не властива віковим особливос­тям розвитку (виразність індивідуальності), тобто наявність обширних знань і захопленість ними;

д)високий рівень розвитку пам'яті, мислення, уяви;

е)пристрасть до ігор, які вимагають концентрації уваги та супроводжуються складними правилами;

ж) вміння самостійно гратися та працювати;

з) великий словниковий запас; вільне володіння мовою, уміння синхронно спілкуватися кількома мовами;

й) терплячість, готовність брати участь у додаткових навчальних заняттях;

і) читання книг, особливо наукової літератури; колек­ціонування, експериментування;

к)критична оцінка навколишньої дійсності (не задово­льняються поверховими або загальними пояснення­ми сутності певних явищ);

л) здатність маніпулювати логічними операціями, сис­тематизувати та класифікувати явища.

Основні труднощі в обдарованих дітей:

  1. учбові (учитися нецікаво, оскільки не задовольняються пізнавальні потреби);

  2. соціальні («білі ворони», які не визнаються більшістю соціальної спільноти; «незручні», «недисципліновані», «дивні», «щось із себе ставлять» тощо);

  3. особистісні (нерозуміння дорослими дитячої індивідуаль­ності, низька самооцінка, висока тривожність, низька стресостійкість, моторний дисбаланс);

  4. групові (неможливість повністю інтегруватися в спільноту ровесників, особливо в період 12-17 років, унаслідок чого виникають внутрішні конфлікти: «Група не розуміє мене, я їй не потрібен»);

  5. сімейні (конфлікти з батьками, які надають перевагу авторитарному спілкуванню).

Підходи до класифікації важких дітей (Хевітт і Дженкінс, П. Скотт, О.Є.Лічко, В.І.Абраменко, О.І.Селецький, Д.І.Фельдштейн). Основні причини появи важкої дитини.

Ознаки соціальної та педагогічної запущеності дошкільнят: неуспішність у рольовій грі (труднощі в спілкуванні з ровесниками, діти віддають перевагу предметним іграм); непідготовленість до навчання в школі (дисгармонія емоційно-вольової сфери, недостатньо розвинуті пізнавальні здібності та довільність поведінки, невміння спілкуватися з дорослими і дітьми); погана адаптація до перебування в дитячому садку; відхилення в поведінці (агресивність, гіперактивність); відставання в розвитку (пізніше починають ходити, говорити тощо).

Ознаки соціальної та педагогічної запущеності молодшого школяра: Порушення образу “Я”, нерозвинутість молодшого школяра як суб’єкта спілкування, нерозвинутість молодшого школяра як суб’єкта, специфіка індивідуально – типологічних особливостей. Організація індивідуальної роботи з педагогічно запущеними дітьми.

Основні причини складності підліткового віку. Суб’єкти реабілітації важких підлітків: педагогічно запущені, правопорушники, дезадаптовані підлітки з девіантною поведінкою, діти-сироти, підлітки з відхиленнями психосоматичного і нервово-психічного здоров’я та з функціональними відхиленнями. Основні напрями роботи вчителя з важкими підлітками.


Рекомендована література

  1. Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семьи: Записки детского психиатра. – М., 1988. – 207 с.

2.Гончарук П.А. Психологія навчання. - К., 1985.

3.Давыдов В.В. Строение учебной деятельности младшего школьника // Возрастная и педагогическая психология. - М.: 1979, с. 76.

4.Занюк С. Психологія мотивації та емоцій. - Луцьк, 1997.

5. Зимняя И.А. Педагогическая психология. - Ростов-н/Д.: Феникс,1997.

6. Ильясов И.И. Структура процесса учення. - М.: 1986.7. Ю.Кабанова-Меллер Е.Н. Учебная деятельность й развитие обучения.-М.:3нание, 1981.

8.Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения. Т. 2,- с. 290.

9.Лефрансуа Ги. Прикладная педагогическая психология. - СПб., Прайм- Еврознак, 2005.-416с.

10.Логвинов Й., Сарычев С., Симаков А. Педагогическая психология в схемах и комментариях. К.; X.; Минск, 2005.


ТЕМА: Теоретичні основи психології виховання – 2 год.

План

  1. Предмет,проблеми та завдання психології виховання.

  2. Критерії вихованості і психологія виховного впливу.

  3. Психологічні основи організації самовиховання та перевиховання.


Основні поняття: психічне зараження, наслідування, емпатія, ідентифікація, рефлексія, саморегуляція мотивації, внутрішній локус контролю, риси особистості, потреби, мотиви, виховання, моральна дія, стійкість моральних якостей особистості, вихованість, критерії вихованості.

Значення психологічних знань для побудови процесу виховання. Теорії виховання.

Механізми формування особистості: Соціальний механізм: механізм усвідомлення, соціальна пам’ять соціальне мислення. Педагогічний механізм. Психологічні механізми: горизонтальний механізм (знання – розуміння – переживання – регулятивний механізм – поведінка – здібності – діяльність –ставлення і спрямованість – світогляд); вертикальний механізм (вплив рівнів психіки один на одного і їх усіх на фізіологічні механізми); психодинамічний механізм : потреба – зусилля – задоволення; міжособистісний груповий механізм включає такі взаємозв’язані механізми: психічне зараження, наслідування, механізм ідентифікації, груповий тиск, змагання, суперництво.

Цілі, засоби і методи виховання.

Показники і критерії вихованості, їх психологічна природа (відповідність поведінки, ставлень, установок людини моральним вимогам суспільства; гармонійне поєднання усіх видів виховання в поведінці, ставленнях, діяльності; ступінь практичного прояву в особистості почуття відповідальності, самостійності, активності; співвідношення внутрішнього гуманізму і зовнішньої вихованості; особливості поведінки в ситуації безкарності та поза примусом і контролем; поведінка в ситуації емоційної напруги, стресових, екстремальних ситуаціях; здатність творчо змінювати поведінку в нестандартних умовах.

Проблема управління вихованням.

Рекомендована література

  1. Зюбин Л.М. Психология воспитания – М.: Высш. шк., 1991. – 96 с.

  2. Ильясов И.Й. Структура процеса учения. – М.: МГУ, 1986. – 198 с.

  3. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. – М., 1987. – С. 155-176.

  4. Ковалев А.Г. Самовоспитание школьников. – М.: Просвещение, 1977. – 157 с.

  5. Ковалев С.В. Подготовка старшеклассников к семейной жизни. – М.: Просвещение, 1991. –143 с.

  6. Кононенко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості. – К.: Освіта, 1998. – 255 с.

  7. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К.: Радянська школа, 1989. – 608 с.

  8. Котирло В.Л. Початковий період у навчанні школярів. – К.: Знання, 1985. – 48 с.



ТЕМА: Соціально - психологічні аспекти виховання – 2 год.

План

  1. Спілкування і виховання.

  2. Колектив і розвиток особистості.

  3. Психологічні особливості сімейного виховання.


Основні поняття: група, колектив, міжособистісні відносини, уміння і навички спілкування, спільна діяльність, дискусія, конфлікт, організаторські та виконавчі уміння, гуманні відносини, сімейне виховання, тренінг.

Спілкування і виховання. Розвиток мотивів спілкування у дітей від народження до закінчення школи. Удосконалення засобів спілкування в онтогенезі.

Соціальний спадок. Формування і зміна соціальних установок. Співвідношення раціонального і емоційного у впливах на соціальні установки.

Колектив і розвиток особистості. Шляхи усунення негативного і підсилення позитивного впливу колективу на особистість. Психолого-педагогічні принципи перебудови взаємовідносин особистості і колективу.

Основні психолого-педагогічні задачі роботи в дитячих групах. Цілі педагогічного керівництва.

Управління міжособистісними відносинами в дитячих групах і колективах.

Розвиток організаторських і виконавчих умінь.

Навчання дітей умінням і навичкам спілкування: вести дискусію, попереджати і вирішувати конфлікти.

Основні напрямки формування і розвитку ділових та моральних взаємин дітей.

Умови оптимальної організації спільної діяльності дітей в групах. Соціально-психологічні основи організації групової діяльності дітей. Наближення змісту і задач спільної діяльності дітей до проблем життя дорослих людей.

Розвиток особистості в дитячих групах і колективах.

Психологічні особливості сімейного виховання.

Рекомендована література

  1. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. – М., 1987. – С. 155-176.

  2. Ковалев А.Г. Самовоспитание школьников. – М.: Просвещение, 1977. – 157 с.

  3. Ковалев С.В. Подготовка старшеклассников к семейной жизни. – М.: Просвещение, 1991. –143 с.

  4. Кононенко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості. – К.: Освіта, 1998. – 255 с.

  5. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К.: Радянська школа, 1989. – 608 с.

  6. Котирло В.Л. Початковий період у навчанні школярів. – К.: Знання, 1985. – 48 с.

  7. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений. – М., 1976. – 286 с.

  8. Кузьмина Н.В. Способности, одаренность, талант учителя. – Л., 1985. – С. 14-17.

  9. Кулагина И.Ю. Возрастная психология. – М.: УРАО, 1997. – 176 с.

  10. Лешли Дж. Работать с маленькими детьми: поощрять их развитие и решать проблемы. – М.: Просвещение, 1991. – 221 с.

  11. Лисина М.И. Проблемы онтогенеза общения. – М.: Педагогика, 1986. – 143 с.



ТЕМА:Вікові аспекти виховання – 2 год.

План
  1. ^

    Психологія виховання дошкільника.

  2. Психологічні особливості виховання молодших школярів.

  3. Специфіка виховання підлітків та старшокласників.



Основні поняття: дисципліна, гігієнічні навички, моральні почуття, самостійність, мотивація досягнення успіху, самооцінка, рівень домагань, предметна діяльність, міжособистісні відносини, групова діяльність, моральне, трудове, розумове економічне, екологічне виховання, самообслуговування, соціальна позиція, самозабезпечення, професійне самовиховання.


Початок формування соціально важливих якостей особистості. Шляхи розвитку і закріплення дитячої емоційної прив’язаність до людей. Виховання акуратності і дисциплінованості. Дисциплінованість як здатність до внутрішньої саморегуляції.

Моральне виховання дітей в перші роки життя. Соціально-психологічні умови виховання правильної самооцінки і адекватного рівня домагань. Оптимальні умови для виховання самостійності і відповідальності. Фізичне і гігієнічне виховання в ранні роки.

Становлення характеру дитини. Основні види діяльності дошкільників і молодших школярів, в яких відбувається становлення характеру. Моральне, трудове, розумове виховання дошкільника та молодшого школяра. Виховання в грі. Виховання в навчанні. Виховання в домашній праці. Основи економічного та екологічного виховання.

Виховання підлітків. Основні якості особистості, що виховуються в старших класах школи. Особливе виховне значення гуманітарних предметів. Виховання у спілкуванні з ровесниками і дорослими. Утворення підліткових та юнацьких груп. Виховна роль участі дорослих в діяльності дитячих груп. Виховна роль молодіжної моди і масової культури. Орієнтація в засобах масової інформації. Вироблення потреби і інтересу до читання художньої літератури.

Рекомендована література

1. Возрастная и педагогическая психология /Под ред. М.В.Гамезо и др. – М., 1984.

2. Возрастная и педагогическая психология /Под ред. А.В.Петровского. – М., 1979.

3. Выготский Л.С. Педагогическая психология. – М., 1991.

4. Казанская В.Г. Педагогическая психология CПб.: Питер, 2003. – 366 с. – (Серия "Краткий курс").

5. Кулагина И.Ю. Возрастная психология. – М.: УРАО, 1997. – 176 с.

6. Лешли Дж. Работать с маленькими детьми: поощрять их развитие и решать проблемы. – М.: Просвещение, 1991. – 221 с.

7. Лисина М.И. Проблемы онтогенеза общения. – М.: Педагогика, 1986. – 143 с.

8. Личко А. Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. – 2-е изд., доп. и перераб. – Л., 1983. – 225 с.

9. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. – М.: ВЛАДОС, 1998. – Кн. 2. – 608 с.12.

6. Практикум по возрастной и педагогической психологии /Под ред. А.И.Щербакова. – М., 1987.

7. Практикум по экспериментальной и прикладной психологи /Под ред. А.А.Крылова. – Л.,1990.

8. Савчин М. Педагогічна психологія – Дрогобич: "Відродження", 1998 – 142 с.


ТЕМА: Загальна психологічна характеристика педагогічної діяльності – 2 год.

План


1. Загальна характеристика педагогічної освіти.

2. Педагогічна діяльність у системі інших видів діяльності.

3.Психологічна характеристика функцій педагогічної діяльності.

4. Педагогічні здібності та їх структура.

5. Професійна спрямованість особистості вчителя.


Основні поняття теми: учіння, компоненти учіння (змістові, цільові, мотиваційні, операційні, емоційно-вольові, комунікативні, результативні, контрольно-оцінні),здібності.


Загальна характеристика педагогічної освіти. Педагогічна діяльність у системі інших видів діяльності. Психологічна характеристика функцій педагогічної діяльності. Особливості педагогічної діяльності. Педагогічні здібності та їх структура. Формування педагогічних здібностей. Педагогічні вміння та навички. Професійна спрямованість особистості вчителя.

Види стилів та індивідуальний стиль діяльності вчителя. Психологічні основи педагогічної оцінки, педагогічного такту, педагогічної етики. Психологічна готовність вчителя до педагогічної праці. Психологія педагогічних стереотипів. Психологія педагогічного авторитету, авторитаризму.


Рекомендована література

  1. Бочелюк В.Й., Зарицька В.В. Педагогічна психологія. - К., 2006.

  2. Вікова та педагогічна психологія / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. - К., 2001.

  3. Вікова і педагогічна психологія / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська,
    З.В. Огороднійчук та ін. - К., 2007.

  4. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М.В. Гамезо. -М., 1983. -

  5. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В. Петровского. - М., 1979. -

  6. Лисянська Т.М. Педагогічна психологія. — К., 2002.

  7. Педагогічна психологія / За ред. Л.М. Проколієнко, Д.Ф. Ніколенка. -К., 1991.



ТЕМА: Взаємодія вчителя із соціальним оточенням, адаптація його до умов професійної діяльності (2 год.)

План

1.Психологія авторитету вчителя в дитячому колективі.

2.Соціально-психологічні проблеми адаптації молодого вчителя до умов педагогічної діяльності.

3. Внутріособистісні конфлікти педагога і їх прояв у професійній діяльності.


Основні поняття теми: взаємодія, адаптація, конфлікт, види конфліктів, професійна діяльність. педагогічна спостережливість,педагогічні уявлення, педагогічний такт,розподіл уваги, організаторські здібності,

вимогливість,педагогічна майстерність, педагогічна оцінка,стилі педагогічної діяльності.

Суб'єкт-суб'єктна взаємодія в педагогічній діяльності. Педагогічні уміння. Педагогічна діяльність як процес розв'язання педагогічних завдань. Педагогічні здібності. Психологічна характеристика педагогічної майстерності і її рівнів.

Психологія стилів педагогічної діяльності. Психологічна характеристика особистості вчителя. Професійна самосвідомість вчителя. Стресостійкість як значуща риса особистості вчителя. Професійна відповідність (придатність) вчителя. Особливості педагогічної діяльності.

Психологічні основи педагогічної оцінки, педагогічного такту, педагогічної етики. Взаємини вчителя з учнями.

Психологія педагогічних стереотипів. Психологія педагогічного авторитету, авторитаризму.

Психологія повсякдення і криза педагогічної свідомості.

Взаємостосунки вчителів як необхідна умова створення сприятливого психологічного клімату в школі.

Соціально-психологічні проблеми адаптації молодого вчителя до умов педагогічної діяльності .Внутріособистісні конфлікти педагога і їх прояв у професійній діяльності.

Рекомендована література

  1. Бочелюк В.Й., Зарицька В.В. Педагогічна психологія. - К., 2006.

  2. Вікова та педагогічна психологія / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. - К., 2001.

  3. Вікова і педагогічна психологія / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська,
    З.В. Огороднійчук та ін. - К., 2007.

  4. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М.В. Гамезо. -М., 1983. -

  5. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В. Петровского. - М., 1979. -

  6. Лисянська Т.М. Педагогічна психологія. — К., 2002.

  7. Педагогічна психологія / За ред. Л.М. Проколієнко, Д.Ф. Ніколенка. -К., 1991.

Схожі:

І. опис предмета навчальної дисципліни iconСтруктура програми навчальної дисципліни І. Опис предмета навчальної дисципліни предмет
Предмет: вікова динаміка, закономірності, фактори, умови, механізми становлення, формування та розвитку особистості
І. опис предмета навчальної дисципліни iconОпис предмета навчальної дисципліни
Предмет: загальні закономірності роботи людської психіки та її розвиток в онтогенезі
І. опис предмета навчальної дисципліни iconВ. П. Кутішенко конспект лекцій з курсу «соціальна психологія» Київ 2010 структура програми навчальної дисципліни І. Опис предмета навчальної дисципліни предмет: закон
Предмет: закономірності поведінки І діяльності людей, зумовлених включенням їх до соціальних груп, а також психологічні характеристики...
І. опис предмета навчальної дисципліни iconІнформація про замовника торгів : повне найменування; місцезнаходження; посадова особа, уповноважена здійснювати зв’язок з учасниками Інформація про предмет закупівлі : найменування предмета закупівлі
Опис окремої частини (частин) предмета закупівлі, щодо яких можуть бути подані пропозиції конкурсних торгів
І. опис предмета навчальної дисципліни iconІнформація про замовника торгів : повне найменування; місцезнаходження; посадова особа, уповноважена здійснювати зв’язок з учасниками Інформація про предмет закупівлі : найменування предмета закупівлі
Опис окремої частини (частин) предмета закупівлі, щодо яких можуть бути подані пропозиції конкурсних торгів
І. опис предмета навчальної дисципліни iconОпис навчальної дисципліни
Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної роботи становить
І. опис предмета навчальної дисципліни iconОпис навчальної дисципліни
Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної роботи становить
І. опис предмета навчальної дисципліни iconОпис навчальної дисципліни
Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної роботи становить
І. опис предмета навчальної дисципліни iconОпис навчальної дисципліни
Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної роботи становить
І. опис предмета навчальної дисципліни iconОпис навчальної дисципліни
Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної роботи становить
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи