Управління освіти Шосткинської міської ради icon

Управління освіти Шосткинської міської ради




НазваУправління освіти Шосткинської міської ради
Сторінка2/3
Дата28.08.2012
Розмір0.56 Mb.
ТипДокументи
1   2   3
^

Тема 4. Самореалізація людини



Основні поняття: волюнтаризм, доля людини, життєве призначення, самовизначення, самопізнання, самореалізація, фаталізм.


Волюнтаризм – уявлення, що основою всього сутнього і рушійною силою є воля, ігнорування об’єктивних законів історичного процесу, потурання суб’єктивним бажанням, здійснення керування свавільними рішеннями.


Волюнтаризм – ненауковий суб’єктивний підхід до вирішення соціальних питань.

Доля (рок) людини – надприродна і неосяжна обумовленість і невідворотність подій та вчинків людей.


Життєве призначення людини – світоглядне питання, що полягає у спробах зрозуміти чи є життя людини визначальним від початку або вона сама може бути його господарем і творцем.


Самопізнання – процес пізнання людини самої себе з метою отримання певних знань про свою сутність.


Самореалізація – свідомі зусилля людини, спрямовані на розкриття наявних задатків і здібностей та здійснення своїх планів.


Фаталізм – уявлення про те, що людське життя із самого початку визначене і в ньому немає місця випадковостям і вільному виборові людини.


^ Тема 5. Діяльність людини


Основні поняття: види діяльності, відповідальність, діяльність, культура діяльності, мета і засоби, наміри і наслідки, наукова організація праці, норми і принципи, потреба, праця, професійна діяльність, саморегуляція діяльності, свобода і необхідність, творча діяльність.


Види діяльності – різні форми людської активності.


Відповідальність – ставлення людини до суспільства і до себе, яке характеризується виконанням нею свого морального обов’язку і правових норм.


Відповідальність – внутрішня потреба та зобов’язання відповідальності за свої діяння.


Діяльність – спосіб існування людини, її здатність задовольняти свої потреби завдяки змінам навколишньої дійсності і самої себе.


Культура діяльності – рівень оволодіння певними знаннями, уміннями і навичками, які необхідні для успішного здійснення будь-якого виду діяльності.


Мета (ціль) – ідеальне, мислене передбачення людиною результату своєї діяльності.


Засоби – той шлях, який обирається конкретною людиною для досягнення певної мети.


Наміри – уявлення людини, в яких вона передбачає те, чого збирається досягти внаслідок своєї дії.


Наміри – бажання людини здійснити що-небудь (діяння).


Наслідки – певний результат, до якого призвела діяльність людини, зміни, що відбулися.


Наслідки – зміни, викликані діяннями.


Наукова організація праці (НОП) – раціональна організація праці, структурована, упоряджена.


НОП – процес вдосконалення організації праці на основі досягнень науки і техніки, фізіології і гігієни праці. НОП спрямована на покращення організаційних форм використання живої праці.


Норми – зовнішні регулятори дій людини (від давньогр. - “правила поведінки”).


Принципи – основні вихідні положення якої-небудь теорії, вчення, науки, світогляду та ін.


Праця – специфічна, властива людині форма діяльності, спрямована на освоєння і перетворення природного середовища, поліпшення соціальних відносин або створення нових цінностей.


Праця – доцільна діяльність людини, спрямована на освоєння, перетворення світу і самої себе.


Потреби – залежність людини від певних предметів, станів або умов, необхідних для її нормального існування, що відчувається, усвідомлюється, переживається і служить для неї рушійною силою діяльності.


Професійна діяльність (від лат.”profetior” – “оголошую своєю справою”) – рід трудової діяльності, що потребує певної підготовки і є звичайно джерелом існування.

Саморегуляція діяльності – здатність людини самостійно упорядкувати свою діяльність, планувати і здійснювати самоконтроль.

Свобода – стан і можливості мислити і діяти відповідно до власних уявлень та бажань.


Необхідність – те, що неодмінно має статися внаслідок закономірного зв’язку між певними явищами.


Творча діяльність – діяльність, в процесі або в результаті якої людина створює якісно нові матеріальні і духовні цінності.

^

Тема 6. Духовний світ людини



Основні поняття: аналіз і синтез, відображення дійсності, духовний світ людини, духовність і бездуховність, емоції, ідеал, ідеалізація, індукція та дедукція, істина, логіка, метод пізнання, мислення, мозок, надсвідомість, настрій, оцінювання, пам’ять, підсвідомість, пізнання, почуття, психологія, свідомість, стрес, темперамент, уява, форми пізнання, характер, цілеутворення, ціннісні орієнтації, цінності.


Аналіз – метод пізнання, який полягає в розчленуванні цілого на частини.


Синтез – метод пізнання, який полягає у поєднанні частин в єдине ціле.


Індукція – логічний умовивід, рух думки від часткового, одиночного до загального.


Дедукція – метод пізнання, в основі якого рух думки від загального до одиночного.


Духовний світ людини – сукупність духовних знань, уявлень, світогляду та ін. яким керується людина в житті.


Духовність – це здатність людини долати межі індивідуального буття і розвивати духовні потреби, ставити духовні інтереси і цінності вище за матеріальні.


Бездуховність – спустошеність внутрішнього світу людини, нездатність творчо, вільно і відповідально ставитися до оточуючого світу, коли ворожість і недовіра до усіх стає практично – корисливим виміром людського життя.


Почуття – вид емоційних переживань, що має виразний предметний характер і відрізняється певною стійкістю.


Настрій – відносно слабке, але існуюче тривалий час емоційне переживання, що визначає психологічний стан людини впродовж досить тривалого часу.


Психологія – наука про закономірності розвитку і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності.


Стрес - (від англ. “stress” – “напруження”) – стан напруження, що виникає у людини або тварини під впливом сильних зовнішніх впливів.


Ідеалізація – метод наукового пізнання, який полягає в абсолютизації певних властивостей, предметів і перетворення їх в ідеальні об’єкти (напр., абсолютно чорне тіло).


Логіка - наука про закони та форми людського мислення.


Логіка – наука про принципи правильного міркування, яким є виведення висновку з послань.


Метод – продумана система прийомів та дій, завдяки яким досягаються бажані результати у процесі пізнання або практичної діяльності.


Пам’ять – психічний процес закріплення, збереження й відтворення в мозку людини її минулого досвіду, інформації.


Уява – процес представлення інформації у вигляді образів, які відрізняються від реальної дійсності.


Мозок – центральний відділ нервової системи, матеріальний носій, орган психіки.


Форми пізнання – сукупність засобів пізнання.


Цілеутворення – усвідомлення певної мети діяльності.


Темперамент – характеристика індивіда з боку динамічних особливостей його психічної діяльності (темпу, ритму, інтенсивності психічних процесів і станів).


Підсвідомість – рівень несвідомого, де зберігається незапитувана інформація із власного і чужого досвіду. Підсвідомість є основою репродуктивної діяльності.

Надсвідомість – рівень несвідомого, де відчувається синтез свідомого і підсвідомого, де закладаються основи творчої діяльності.


Цінності орієнтації – відокремлення людиною з предметів та явищ навколишнього світу тих, що мають для неї значення і можуть задовольнити її потреби.


Емоції - (від лат. “еmoveo” – “хвилюю”) – реакції на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників, що мають ярко виражене суб’єктивне забарвлення та охоплюють всі види чуттєвості і переживань.


Емоції – усі можливі види емоційних (хвилюючих) переживань людини.


Істина – адекватне відтворення дійсності в пізнанні, відповідність знання дійсному стану речей.


Істина – зміст наших знань про дійсність, який відповідає самій дійсності й у більшості випадків може бути перевірений у практичній діяльності.


Оцінювання – уявне співставлення якогось об’єкта з еталоном або зразком з метою з’ясування відповідності властивостей даного об’єкта тим чи іншим людським потребам.


Оцінювання – схвалення чи осуд суспільних норм і цінностей, а також субординація їх за важливістю.


Мислення – активний процес узагальнення і опосередкованого відображення дійсності, який забезпечує розгортання на основі чуттєвих даних закономірних зв’язків цієї дійсності та вираження їх у системі понять.


Пізнання (раціональне) – процес цілеспрямованого відтворення дійсності в абстрактних образах (поняттях, теоріях) .


Пізнання – діяльність людини, від якої набуваються знання про навколишній світ, людську особистість, взаємовідносини людини і природи, людини і суспільства тощо.


Характер – сукупність стійких індивідуальних особливостей людини, які формуються і виявляються в її діяльності та спілкуванні, зумовлені типовими для неї способами поведінки.


Характер – індивідуальний склад особистості людини, який проявляється в особливостях поведінки і відношення до навколишньої дійсності.


Цінності – предмети і явища або їх властивості, які мають певне значення для задоволення потреб людини.


Цінності - значущість, яку люди надають речам, явищам і яка складає основу ставлення до них (вибір, надання переваги тощо).

^ Тема 7. Людина серед людей


Основні поняття: група, ділове спілкування, дружба, засоби спілкування, “золоте правило” моралі, конфлікт, культура, спілкування, пряме і опосередковане спілкування, сім`я, спілкування, формальне і неформальне спілкування.


Групадовготривалі, сталі спільноти людей, що існують у масштабах усього суспільства.


Спілкування спосіб взаємозв`язку між людьми в процесі їх взаємодій, в якому відбуваються обмін інформацією, діяльністю, досвідом, уміннями і навичками, а також результатами діяльності.


Ділове спілкування спілкування, що передбачає визнання пріоритетності інтересів спільної справи над особистими розбіжностями у поглядах.


Дружба міжособистісні відносини, засновані на спільності інтересів і взаємній прихильності.


Засоби спілкування це те, за допомогою чого люди взаємодіють між собою та здійснюють обмін інформацією.


Золоте правиломоралівизначення, яке з кінця 17ст. закріпилося за однією з найдавніших нормативних вимог, що відображає загальнолюдський зміст моралі. Найпоширеніше її формулювання є таким: “(Не) чини стосовно інших так, як ти (не) бажав би, щоб вони чинили стосовно тебе!”


Золоте правило” мораліправило, за яким людина повинна завжди ставитися до інших людей так, як би вона хотіла, щоб ставилися до неї.


Конфліктзіткнення протилежних інтересів, поглядів; гостра суперечка, серйозна розбіжність у поглядах.


Культура спілкуваннявміння людини спілкуватися з іншими людьми у різних ситуаціях, дотримуючись при цьому поширених у певному суспільстві норм і правил спілкування, що є складовою і показником загальної культури особистості.

Любовпочуття і усвідомлення людиною предмета чи явища як невід`ємної умови свого існування.


Міжособистісні стосункизв`язки між людьми, що переживаються суб`єктивно, а проявляються об`єктивно у взаємних впливах, що здійснюють люди в процесі спільної діяльності і спілкування.


Мови спілкуваннясистема звукових сигналів чи знаків, які втілюють у собі людський досвід, мають певне значення і є головним засобом спілкування.


Пряме спілкуванняспілкування в процесі безпосередніх контактів між партнерами.


Опосередковане спілкування спілкування, при якому існує певна просторова – часова дистанція між учасниками.


Сім`ямала соціальна група, яка існує на основі шлюбних зв`язків, кровної спорідненості або всиновленням і характеризується спільним проживанням її членів та їх спільною відповідальністю за виконання притаманних їй функцій.


Формальне спілкуванняспілкування, яке регламентується певними нормами і має стереотипний характер.


Неформальне спілкуванняспілкування близьких або цікавих одне для одного людей, що ґрунтується на взаємній симпатії, розумінні і довірі, не визначається сталими нормами.
^

Тема 8. Цінності і краса людини



Основні поняття: гуманізм та антигуманізм, гуманність, доброта, краса, мода, мораль, моральність, потворність.


Гуманізм – система поглядів, яка визнає цінність людини як особистості, її невід’ємні права на свободу, щастя і розвиток.


Гуманність – людяність, любов і повага до людей, до людської гідності.


Антигуманність – жорстокість, відсутність моральних переконань, заперечення милосердя та доброти, права на свободу, щастя і розвиток, неповага до людської гідності.


Мораль – спосіб регулювання дій людини в суспільстві за допомогою норм, що отримують ідейне обґрунтування у вигляді ідеалів добра і зла, справедливості тощо.


Потворність – те, що викликає в людини відразу.


Потворність – категорія естетики, яка відображає негативну естетичну цінність.


Доброта – вияв гуманності до іншої людини.


Краса – одна з універсальних форм буття матеріального світу в свідомості людини, яка розкриває естетичний сенс явищ, їх зовнішні або внутрішні якості, що викликають задоволення, насолоду, моральне задоволення.


Моральність – особливий спосіб регулювання поведінки людини, що передує появі права й політики і закріплюються у звичаях, традиціях, заборонах тощо.


Моральність – свідоме підкорення нормам вчинків, почуттів і думок, ставлення морального обов’язку вище миттєвих настроїв і бажань.


Мода - (від лат. “modus” – міра, спосіб, правила) – тимчасове панування певного смаку в якій-небудь сфері життя або культури.

^ Тема 9. Ідеал людини


Основні поняття: ідеал, ідеал людини, ідеальна людина, самовдосконалення, всебічно і гармонійно розвинена людина.


Ідеал – уявлення або поняття людини про найдосконалішу форму якогось предмета, або явища, про найдосконаліші умови людського життя, суспільство або саму людину.


Ідеал – уявлення про найвищу досконалість, котра як взірець, норма і найвища мета визначає певний спосіб і характер дії людини.


Ідеал людини – взірець, ідеальний образ, що стає зразком для наслідування, метою певних зусиль у самовихованні і самовдосконаленні, орієнтиром у процесі життєдіяльності.


Ідеальна людина – гармонійно і всебічно розвинена людина, у якої є досконалими і зовнішність, і внутрішній світ, і поведінка, і інтелект, і моральні якості.


Всебічно і гармонійно розвинена людина – особистість з високо розвинутими духовними і фізичними якостями, у якої є досконалими і зовнішність, і внутрішній світ, і поведінка, і інтелект, і моральні якості.


^ Розділ ІІ. Суспільство


Тема 10. Виникнення і сутність суспільства


Основні поняття: антропосоціогенез, еволюція соціально-культурна, соціальна система, соціальні інститути, суспільні відносини


Антропосоціогенезєдиний процес виникнення, становлення і розвитку людини та суспільства.


Суспільствоприродно-соціальна самодостатня спільність людей.


Суспільствосукупність соціальних взаємозв’язків людей у процесі задоволення їх потреб.


Суспільство закономірна, органічна, цілісна система соціальних зв’язків і відносин та їх носіїв.


Суспільство цілісна система інститутів, взаємодія яких забезпечує йому можливість функціонування і розвитку.


Суспільство об’єднання колективів, головними факторами якого є центральна влада, згода та територіальна цілісність.


Суспільство “друга” природа, особлива система законів людського життя, відповідних перетворень природи.


Суспільство цілісна система зв’язків та відносин, в якій людина реалізує свою суть, і яка перебуває в постійному русі і саморозвитку.


Суспільство соціальна система, що складається із множинності підсистем, утворених діяльністю та спілкуванням окремих людей.


Суспільство реальний процес життєдіяльності людей, що має історичний характер та існує об’єктивно, тобто незалежно від свідомості і волі людей.


Суспільство соціальна система, що характеризується відносною самостійністю, урівноваженою територією, економічними ресурсами, вихованням та соціалізацією населення і культури.


Суспільство сукупність усіх засобів взаємодії та форм об’єднання людей, в яких відбивається їх всебічна залежність одне від одного.


Суспільство сукупність усіх засобів взаємодії та форм об’єднання людей, що склалися історично, мають спільну територію, загальні культурні цінності та соціальні норми.


Суспільні відносинизв’язки, способи єднання людини з іншими людьми і соціальними спільнотами.


Суспільні відносинипевні стосунки між людьми, які виникають у процесі їх життєдіяльності.


Суспільні відносинизв’язки між суб’єктами з приводу тих чи інших предметів: матеріальних речей, цінностей, ідей, моральних і правових норм.


Суспільні відносиницілісна система різноманітних та розгалужених стосунків між людьми, які взаємопов’язані між собою.


Суспільні відносинисуспільна форма діяльного спілкування, яка закріплюється певними органічно взаємопов’язаними соціальними інститутами.


Суспільні відносинипоняття, яке визначає необхідну суспільну форму людської діяльності. Вони перетворюють практичну діяльність людей у суспільно-історичну практику.

Соціальна системапевна сукупність закладів та установ, що відповідає соціальній структурі суспільства.


Соціальна системасукупність соціальних умов та культурних зв’язків, які визначають стійкі форми соціальної поведінки та діяльності.


Соціальна системаутворення, яке складається із множинності компонентів, утворених діяльністю та спілкуванням окремих людей.


Соціальні інститути - (від лат. “institutum” – устрій, становлення)структурні механізми, які забезпечують стабільність і нормальну життєдіяльність суспільства.


Соціальні інститутизаклади, що забезпечують відносну стабільність зв’язків і відносин між людьми в рамках соціальної організації суспільства.


Соціальні інститутисукупність статусів і ролей людини.


Соціокультурна еволюціяпроцес формування соціального як культурного середовища життя людини в ході її діяльності.


Соціокультурна еволюціяпроцес виробництва культурних цінностей і передача їх від покоління до покоління.


Соціокультурна еволюціяпроцес створення людиною особливого світу – культури – внаслідок діяльності по перетворенню природи.

^

Тема 11. Природні передумови суспільного життя



Основні поняття: географічне середовище, географічний детермінізм, демографія, демографічна політики, демографічна ситуація, мальтузіанство, народонаселення, ноосфера


Природавесь навколишній світ у безкінечній різноманітності своїх проявів; людське суспільство, весь світ в об’єктивній різноманітності його проявів.


Природабезпосереднє природне середовище, в якому живе певна людська спільність; сукупність об’єктивних умов існування людства, те що протистоїть людині, існує за своїми власними законами.


Природне середовищеперша неолюднена природа, яка існує незалежно від людини та її діяльності і ще не стала об’єктом перетворення пізнання та освоєння.


Біосфера – „цілісна геологічна оболонка Землі, що населена життям і перетворена ним” (В. Вернадський)


Біосферазона активного життя, що охоплює частину атмосфери і літосфери, гідросферу і являє собою цілісну динамічну систему, в якій усі живі організми та середовище їх існування органічно взаємопов’язані і взаємодіють між собою.


Біосфера оболонка земної кулі, яка охоплена життям і перетворена ним.


Ноосферапоняття для позначення тієї частини Землі і навколопланетарного простору, яка опинилася під впливом розумної діяльності людини.


Ноосферасфера взаємодії природи і суспільства, в межах якої розумна людська діяльність виступає визначальним фактором розвитку. Ноосфера включає природне середовище, геосферу, біосферу, людську діяльність, людський розум у всіх формах його вияву, втручання у процеси, завдяки яким підтримується рівновага самої природи.


Ноосферанова і вища стадія розвитку біосфери, пов’язана із виникненням у ній людства. (В. Вернадський), сфера виникнення та існування розуму.


Географічне середовищесукупність предметів, залучених на даному етапі розвитку суспільства до суспільного життя, які є необхідними умовами існування суспільства. До складу його входять земна кора з корисними копалинами, ґрунти, луки, ліси, води, болота, рослинний і тваринний світи, дороги, села, міста, нижня частина атмосфери.


Географічний детермінізмнапрям суспільно-політичної думки XVIII століття, який розглядав географічне середовище як визначальний чинник суспільного розвитку, історичної долі того чи іншого народу або держави. Засновником є французький мислитель Шарль Монтеск’є, який розвинув ідею про провідну роль географічного середовища в житті людей, культури, історії народів.


Геополітикаполітична доктрина, яка абсолютизує роль географічного середовища у житті держави. Один із засновників геополітики – німецький вчений Фрідріх Ратцель. Він розглядав народи і держави як живі організми, які, щоб жити і розмножуватися, мусять вести боротьбу за „життєвий простір”. Цей термін широко використовується в сучасності для позначення будь-якої політики, пов’язаної з вирішенням головним чином територіальних питань. Геополітичні проблеми – основна причина війн в багатьох регіонах.


Геополітикаполітична концепція, яка використовує географічні дані для виправдання експансії.


Соціосферасфера взаємодії суспільства і природи; навколишній простір, який охоплює людство і змінюване їм природне середовище.


Екологія (від давньогнр.“oikos” – оселя, і “logos” – наука, вчення) – це наука про навколишнє середовище, оселю, людину, її взаємодію з цим середовищем і шляхи забезпечення умов для її життя.


Демографія(від давньогр.“demos” – народ, “graphos” - пишу) – наука, яка досліджує динаміку чисельності населення, міграцію, сім’ю, народжуваність, смертність, зайнятість, пропорції складу населення за віковими, статевими та іншими ознаками, вступ до шлюбу і розлучення тощо.


Демографічні відносинивідносини, в які вступають люди у багатогранному процесі відтворення населення.


Демографічна системасистема, до складу якої входять люди і демографічні відносини.


Відтворення населенняце постійне оновлення поколінь.


Демографічна ситуаціястан демографічних процесів, насамперед, народжуваності, смертності, вступу до шлюбу і розлучень, складу і розміщення населення на певній території.


Демографічна політикасистема спеціальних заходів, спрямованих на досягнення у майбутньому бажаного для суспільства типу або рівня відтворення населення. Найбільш відчутно можна впливати на динаміку відтворення населення і на демографічну ситуацію через регулювання державою рівня народжуваності.


Демографічна політикасукупність соціальних, економічних, юридичних та інших заходів, спрямованих на зміну природного відновлення поколінь і міграцію.


Рівень народжуваностіце органічна характеристика стану життя суспільства, усіх його сторін.


Мальтузіанствотеорія, згідно з якою народонаселення завжди зростає в геометричній прогресії, а виробництво продуктів харчування – в арифметичній, внаслідок чого виникає „абсолютне перенаселення”. Засновником теорії є англійський економіст і священик XVIII століття Томас Мальтус. За Мальтусом, природними регуляторами зростання народонаселення є стихійні лиха, катастрофи, війни, епідемії тощо, які зменшують суперечності між людиною і природою.


Неомальтузіанствосучасні теорії, засновані на мальтузіанстві, які намагаються довести, що високі темпи росту народонаселення підсилюють соціально-економічну відсталість у суспільстві.

^ Тема 12. Історичний процес та його етапи


Основні поняття: війна, доіндустріальне суспільство, еволюція, індустріальне суспільство, інформаційне суспільство, історичний процес, історія, постіндустріальне суспільство, прогрес, революція, регрес, реформа, суспільно-економічні формації.


Війна організована збройна боротьба між державами, націями, класами.


Доіндустріальне суспільство – таке суспільство, яке засновано на ручній праці та натуральному господарстві. Це – аграрно-ремісницькі цивілізації від давніх часів до кінця ХVІІ ст.


Еволюція поступовий розвиток предмета при збереженні його якості в процесі кількісних змін.


Індустріальне суспільство – таке суспільство, основу життя і діяльності якого складає промислове виробництво товарів.


Інформаційне суспільство – високорозвинуте постіндустріальне суспільство, яке функціонує і розвивається на різноманітних інформаційних технологіях.


Історія послідовність будь-яких подій в часі та запис їхнього змісту.


Історія реальний процес розвитку суспільства в цілому, окремих країн, народів чи соціальних явищ.


Історіянаука, що вивчає процес розвитку суспільства.


Історичний процес – події та явища, етапи розвитку і життя суспільства, що відбувалися протягом минулих часів, епох.


Постіндустріальне суспільство – суспільство індустріально розвинутих країн сучасного світу, виробництво яких засновано на передових наукових технологіях , інформаційних системах з високим рівнем розвитку індустрії.


Прогрес розвиток суспільства по висхідній лінії, його розквіт.


Прогрес зміни предметів і явищ, які полягають в їхньому висхідному русі від нижчого до вищого.


Регресзміни предметів і явищ, які полягають в їхньому низхідному русі від вищого до нижчого, повернення до старих, віджилих форм, застій і деградація.


Революціядокорінний переворот у житті суспільства, який забезпечує його поступальний розвиток, приводить до ліквідації віджилого і утвердження нового.


Реформаперетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої структури, не порушує основ існуючого ладу.


Суспільно-економічна формаціяісторичний тип суспільства, структура якого визначається певним способом виробництва.


^ Тема 13. Соціальне життя і соціальна структура суспільства


Основні поняття: етнос, клас, нація, сім’я, соціальна група, соціальна мобільність, соціальна нерівність, соціальна позиція, соціальна роль, соціальна спільнота, соціальна справедливість, соціальна стратифікація, соціальна структура, соціальне життя, соціальне самовизначення, соціальний захист, соціальний конфлікт, соціальні відносини.


Етносстійка сукупність людей, що склалася історично на певній території, має спільні риси, особливості культури та мови і усвідомлює свою єдність.


Класивеликі групи людей, які розрізняються за їх місцем в історично визначеній системі суспільного виробництва за їх відношенням до засобів виробництва, за їх роллю в суспільній організації праці, за способами одержання і розмірами частки доходу.


Націястійка історична спільність людей, що характеризується специфічними етнічними рисами, зумовленими особливостями економічного і культурного розвитку, спільністю території, мови, побуту, традицій і звичаїв.


Сім’ямала соціальна група, що ґрунтується на шлюбних і кровно-родинних зв’язках, регулює стосунки між подружжям і дітьми.


Сім’я близькі родичі, які живуть разом і спільно ведуть господарство.


Соціальна групасукупність людей, яка становить одиницю соціальної структури суспільства.

Соціальна нерівністьнеоднакове відношення усіх членів суспільства до знарядь і засобів виробництва, нерівне право користуватися всіма створеними суспільством матеріальними і духовними цінностями.


Соціальна мобільністьзміна індивідом свого соціального становища в межах соціальної структури суспільства.


Соціальна мобільністьможливість переходу людей чи речей з одного шару в інший.


Соціальна рольсукупність нормативно-обумовлених соціальних якостей, очікувань, обов’язків у поєднанні з конкретною соціальною позицією.


Соціальна позиціяпевне місце, що займає індивід в соціальній структурі групи чи суспільства і пов’язане з іншими позиціями через систему прав і обов’язків.


Соціальна спільнотабудь-яка сукупність людей, що мають одну, або кілька спільних соціальних ознак (відношення до засобів виробництва, спосіб одержання і розмір доходів, сфера діяльності, походження і місце проживання, тощо).


Соціальна спільнотасукупність людей, що виділяється по територіальним і соціокультурним параметрам.


Соціальна справедливість (несправедливість)соціально-етичні поняття, які відображають уявлення певних соціальних груп і окремих індивідів про ступінь відповідності існуючого чи можливого стану речей їхнім потребам, інтересам та ідеалам.


Соціальна стратифікаціярозшарування суспільства на страти (верстви), що виділяються на основі однієї чи кількох ознак (економічних, національних, расових, психологічних тощо).


Соціальна структураспосіб закономірного взаємозв’язку елементів соціальної системи на певному етапі її розвитку.


Соціальна структурасукупність об’єднань людей за симпатією, інтересами, потребами, статтю, національністю, віком, спільністю долі чи місцем у суспільстві.


Соціальна структураієрархічно упорядкована сукупність індивідів, соціальних груп, спільнот, організацій, інститутів, об’єднаних стійкими зв’язками і відносинами.


Соціальне життяце така діяльність, у процесі якої люди створюють умови і винаходять засоби свого існування, реалізують свої потреби, інтереси, цінності.


Соціальне життяце спільна діяльність людей, спрямована на забезпечення умов і засобів існування, реалізацію потреб, інтересів, цінностей.


Соціальне самовизначенняреалізація своїх можливостей, інтересів, потреб, здібностей у суспільстві, отримання певного статусу в групі, суспільстві в цілому.


Соціальний захистсистема економічних, правових, організаційних та інших заходів держави по забезпеченню соціальних прав і гаранті громадянам.


Соціальний конфліктзіткнення протилежних цілей, позицій, думок, суперечностей опонентів як суб’єктів взаємодії.


Соціальні відносинивідносини, що існують між членами суспільства.


Соціальні відносинизв’язки між людьми та групами людей, які мають істотне значення для існування і функціонування великої сукупності людей.

^

Тема 14. Політичне життя суспільства



Основні поняття: вибори, виборча система, влада, гілки влади, держава, державні органи, громадські організації, громадянин, громадянське суспільство, громадянськість, демократія, консерватизм, конституція, конфедерація, лібералізм, монархія, опозиція політична, парламент, партія політична, політика, політична діяльність, політична культура, політична система, політичні відносини, правова держава, президент, радикалізм у політиці, республіка, референдум, федерація, тоталітаризм.


Вибори процедура обрання депутатів, суддів, керівних органів, громадських організацій, президента.


Виборча системасукупність норм, що визначають організацію і порядок проведення виборів до представницьких органів держави, виборчі права громадян.


Влада спроможність соціально-політичної системи забезпечувати виконання прийнятих нею рішень.


Влада реальна здатність суб’єкта соціального життя здійснювати свою волю, впливати на діяльність і поведінку людей за допомогою певних засобів.


Державаорганізація політичної влади, головний інститут політичної системи суспільства, який спрямовує і організує за допомогою норм права спільну діяльність людей і соціальних груп, захищає права та інтереси громадян.


Держава організація публічної політичної влади, яка покликана захищати інтереси громадян на даній території і регулювати відносини між ними.


Громадські організаціїоб’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних прав і свобод, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.


Громадянинфізична особа, правовий статус якої обумовлений її належністю до громадянства певної держави.


Громадянськістьготовність, здатність людини, громадянина до активної участі у справах суспільства і держави на основі глибокого усвідомлення своїх прав і обов’язків.


Громадянське суспільствосуспільство з розвиненими економічними, політичними, духовними та іншими відносинами і зв’язками, яке взаємодіє з державою та функціонує на засадах демократії і права.


Демократія – народовладдя, форма організації суспільства, його державно-політичного устрою, що ґрунтується на визнанні народу джерелом влади, на здійсненні принципу рівності і свободи людей, їх реальної участі в управлінні справами держави і суспільства.


Консерватизмсоціально-політична течія, спрямована на збереження історичних традицій, форм і принципів суспільного та політичного устрою, а також на протидію інноваціям і перетворенням в суспільстві та державі.


Конституція нормативно виражений порядок організацій і здійснення державної влади.

Конституціясукупність писаних правових актів (законів) і джерел звичаєвого характеру, які регулюють сферу державно-політичних відносин.


Конституціяосновний закон, єдиний нормативний акт найвищої сили чи кілька таких актів, які регламентують, встановлюють засади державного ладу, закріплюють основи правового статусу фізичної особи, її взаємовідносин з державою.


Конфедерація союз суверенних держав, утворений для досягнення певних цілей.


Конфедераціяспілка, товариство, об’єднання громадських організацій.


Лібералізмгромадсько-політична та ідеологічна течія, яка об’єднує прихильників парламентаризму, політичних і економічних свобод, ринкового господарства та вільної конкуренції.


Монархіяформа державного правління, за якої верховна влада зосереджена повністю або частково в руках одноособового глави держави і, як правило, передається у спадок.


Опозиція політичнапротидія, опір офіційній політиці, певним діям і поглядам.


Опозиція політичнаполітична партія або інші угрупування, які виступають проти політики більшості або правлячого режиму, пропонують альтернативну політику, інший спосіб розв’язання проблем.


Парламентзагальнонаціональний представницький орган державної влади, що діє постійно і головним призначенням якого є здійснення законотворчості.


Партія політичнадобровільне об’єднання громадян, які є прихильниками певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики і формуванні органів влади.


Політикасистема цілей та засобів їх досягнення тією чи іншою державою у сфері внутрішнього і зовнішнього життя.


Політична діяльністьвид суспільної діяльності суб’єктів політики у сфері політичного життя, що ґрунтується на врахуванні інтересів мобілізації політичної волі і здійснюється з метою досягнення політичних цілей.


Політична діяльністьсукупність політичних дій як окремих індивідів так і партій, громадських об’єднань, соціальних груп, що спрямовані на реалізацію їх політичних інтересів.


Політична культурасистема переконань, політичних знань, політичних цінностей суб’єктів політичного процесу.


Політична системасукупність державних і недержавних інститутів, які здійснюють владу, управління суспільством, регулюють взаємовідносини між громадянами, соціальними та етнічними групами, забезпечують стабільність суспільства, відповідний порядок у ньому.


Політичні відносинивідносини, які відображають характер, форми, ступінь взаємин, взаємозв’язку і взаємодії суб’єктів політичної діяльності.


Правова державатип держави, уся діяльність якої підпорядкована праву.


Правова державаформа організації державної влади, за якої держава і її громадяни пов’язані взаємною відповідальністю при безумовному верховенстві права.


Президентглава держави, держави і виконавчої влади.


Радикалізм соціально-політична течія, спрямована на обстоювання і застосування рішучих методів у розв’язанні політичних проблем.


Республікаформа державного правління, за якої верховні органи державної влади обираються на певний строк.


Референдумвсенародне голосування з найважливіших питань державного життя, в якому можуть брати участь усі громадяни, що мають виборчі права.


Тоталітаризмформа державного правління, для якої притаманні монополізм у всіх сферах суспільного життя.


Федераціяформа державного устрою, союзна держава, яка складається з декількох держав або державних утворень.


Федераціясоюз держав, територіальні утворення якого мають широкі політичні повноваження і право виходу з держави.


^
Розділ ІІІ. Культура


Тема 15. Сутність і багатоманітність культури.

Матеріальна і духовна культура.


Основні поняття: антикультура, варварство, духовна культура, загальнолюдська культура, культура, масова культура, матеріальна культура, національна культура, полікультурність, цивілізація, цінності культури.


Культура – сукупність матеріальних і духовних цінностей, а також способів їх створення, уміння використовувати їх для подальшого прогресу людства, передавати їх від покоління до покоління.


Антикультура – результат дегуманізації людських відносин, відхід від загальнолюдських цінностей, втрата моральних орієнтирів, явище яке суперечить гуманізму та людяності.


Масова культура – породження сучасної цивілізації, яке створене ЗМІ. Розповсюдження того чи іншого стилю, способу життя – індустрія розваг, шоу-бізнес, пародія на високу культуру. Культура, яка намагається пристосувати надбання традиційної культури до нових цивілізаційних умов.


Матеріальна культура – досягнення які виражають рівень освоєння людиною сил природи. Охоплює всю сферу матеріального існування людей, їх вплив на природу.


Духовна культура – результат духовної діяльності людей, який показує рівень і глибину пізнання природи, суспільства, широту світогляду, ідей, знань.


Національна культура – сукупність національних особливостей етносу, які проявляються у мові, побуті, самобутності, фольклорі і т.д., відбиває спосіб світосприйняття народу, світорозуміння.


Загальнолюдська культура – сукупність матеріальних, духовних цінностей, способів їх створення, які відбивають універсальне ставлення людей незалежно від національного та іншого походження до загальнолюдських цінностей – життя, свобода, справедливість, гуманізм тощо.


Цивілізація – перехід людства від варварства, дикості, до громадянського суспільства, створення держави де існує більш розвинута культура та громадянське суспільство.


Варварство – один з трьох періодів історії людства: дикість, варварство, цивілізація. Ця схема обґрунтована вченим Морганом і була загальноприйнята в науці ХVІІІ–ХІХ ст.

(В переносному значенні – надзвичайна жорстокість, брутальність).


Полікультурність – толерантне ставлення до різних культурних традицій в суспільстві.


Полікультурність – характеристика суспільства, що має розмаїття різних культурних традицій, які впливають одна на одну і взаємозбагачуються. (мова, релігія)


Цінності культури – у вузькому сенсі: сукупність культурних досягнень, представлених найвизначнішими творами мистецтва, літератури, теоріями, нормами моралі і права, архітектурними спорудами тощо.

(В широкому сенсі: система життєво важливих для людини і суспільства об’єктів, станів, потреб, цілей на підставі яких здійснюється регуляція людської життєдіяльності).


^ Тема 16. Світогляд як основа культури.

Типи світогляду


Основні поняття: Біблія, Бог, буддизм, віра, діалектика, ідеалізм, іслам, Коран, культ, магія, матеріалізм, метафізика, міфологія, релігія, самосвідомість, світогляд, філософія, християнство, церква.


Біблія – священна книга християн де вкладено віровчення християнства.


Бог – в релігії вища сутність, найпотужніша надприродна істота, творець Всесвіту і Людини.


Буддизм – світова релігія, засновником якої вважають Гаутаму, який першим досяг Нірвани – блаженне небуття.


Віра – ставлення людини до певного знання, судження, ідеї, як до такої істини, якій не потрібні перевірки пізнавальною діяльністю.


Діалектика – науки про загальні закони розвитку природи, людського суспільства і мислення.


Ідеалізм – напрям у філософії який визнає свідомість первинною, а матерію вторинною.


Коран – священна книга мусульман де вкладено віровчення ісламу.


Культ – шанування Бога, або людини (культ особи); релігійні обряди, служіння божеству.


Магія – дії, обряди, ритуальні, за допомогою яких віруюча людина намагається змусити надприродні сили втрутитись в їх життя, вплинути на дійсність.


Матеріалізм – напрям у філософії, який визнає матерію первинною, а свідомість вторинною, спираючись на наукові знання.


Метафізика – метод підходу до природних явищ, який розглядає їх в їхньому розвитку, зміні та взаємозв’язку.


Міфологія – тип світогляду, в якому творення людиною цілісної картини світу ґрунтується на абсолютизації ролі природного стосовно людського. Фантастичне уявлення про природу і соціальну дійсність навколо людини.


Релігія – світогляд, що базується на вірі в існування надприродної істоти, або сили Бога, як першооснови, творця і управителя світу, який має безмежну владу.


Філософія – неповторний прояв світоглядної культури, почуття і усвідомлення сутності всього сущого.


Церква – організована форма об’єднання послідовників будь-якої релігії, чи її окремих течій.


Християнство – світова релігія, яка має джерелом догматики і культу – Біблію та Священний переказ.


Світогляд – найвища форма самоусвідомлення людини, логічно впорядкована система світовідчуття, світосприйняття, світорозуміння.


Самосвідомість – знання людини про саму себе.


Самосвідомість – виділення людиною самої себе з навколишньої дійсності, усвідомлення нею свого ставлення до світу, інших людей і самої себе.


Іслам – світова релігія яка визначає єдиним Богом Аллаха, а його посланцем на землі пророка Мухамеда.


^ Тема 17. Наука як явище культури


Основні поняття: емпіричне і теоретичне знання, наука, наукове пізнання, метод пізнання, інтеграція і диференціація знань.


Наукове пізнання – цілеспрямований, систематизований пошук, результатом якого є набуття нових знань.


Наука – теоретично-практично означена система знань, що перебуває у безперервному розвитку і намагається віднайти об’єктивну істину в тій чи іншій сфері відношення людина – світ.


Теоретичне знання – за допомогою яких відбувається поглиблений аналіз емпіричних даних.


Емпіричне знання – знання які ставлять завдання – отримати необхідні практичні данні про окремі властивості речей, явищ світу, впорядкувати, систематизувати та осмислення їх.


Метод пізнання – а) шлях досягнення поставленої мети;

б) спосіб побудови і обґрунтування знання;

в) сукупність дій за допомогою яких цілеспрямовано вивчається об’єкт;

г) шлях досягнення, спосіб формування та усвідомлення певних знань.


Інтеграція знань – процес зближення, об’єднання злиття рівнів знань різних галузей наук.


Диференціація знань – розподіл, розшарування знань за ступенями складності, повноти, глибини та іншими критеріями.


^ Тема 18. Художня культура


Основні поняття: види мистецтва, естетика, мистецтво, прекрасне, потворне, художній образ, художня культура.


Естетика – наука про прекрасне.


Мистецтво відображення людиною світу в художніх образах, естетичне освоєння світу в процесі художньої творчості.


Прекрасне – почуття і усвідомлення людиною того, що здатне приносити їй естетичну насолоду і задоволення.


Потворне – почуття і усвідомлення людиною того, що здатне викликати людську відразу.


Художній образформа відображення дійсності, що народжується в уяві митця, втілюється в його творі і відтворюється в уяві того, хто його сприймає.


Види мистецтва – визначені засоби художнього втілення життєвого змісту в творах мистецтва, які характеризуються специфічними образотворчими засобами і прийомами.

Засоби втілення художніх образів. Існують такі види :

часові ( музика, художня література )

просторові ( живопис, графіка, скульптура, архітектура, дизайн ) і просторово-почасові ( балет, театр і кіно ).


Художня культура – сукупність художніх цінностей, а також історично визначена система їх відтворення і функціонування у суспільстві.


^ Тема 19. Моральна культура


Основні поняття: добро, доброчинність, духовність, зло, етика, етикет, категоричний імператив, мораль, моральність, совість.


Добро – почуття і усвідомлення людиною своєї здатності творити благо.


Доброчинність - можливість і здатність творити добро.


Духовність почуття і усвідомлення реальності, яка безпосередньо чи опосередковано спрямовує життєдіяльність людини.


Зло – почуття і усвідомлення людиною своєї здатності робити шкоду.


Етика – наука про мораль.


Етикет – правила гарного тону.


Категоричний імператив – неприйняття критики.


Мораль – система поглядів, уявлень, норм, переконань у межах яких регулюється поведінка людей.


Моральність – поведінка, дії які не суперечать моральним засадам.


Совість – почуття і усвідомлення людиною відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством.

^ Тема 20. Політична і правова культура


Основні поняття: аполітичність, громадська позиція, ідеологія, політична культура, політична свідомість, право, правова культура, правосвідомість.


Аполітичність – байдуже ставлення до суспільного життя і політичної діяльності.


Громадська позиція – усвідомлення громадянином своїх прав і обов’язків щодо держави, суспільства, почуття відповідальності при їх виконанні, використанні.


Ідеологія – ілюзорне бачення людиною дійсності, яке з необхідністю вимагає свого теоретичного обґрунтування і практичної реалізації.


Політична культура – рівень і характер політичних поглядів, переконань громадян уміння їх застосовувати у процесі громадсько-політичної діяльності.


Політична свідомість – форма суспільної свідомості, змістом якої є політичне життя, інтереси суб’єктів політичної діяльності, політичні ідеали, норми, завдання щодо взаємовідносин великих соціальних груп, керівництва суспільства та державою.


Право – система загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки, що встановлюються, гарантуються, охороняються державою і регулюють найважливіші суспільні відносини.


Правова культура – знання права, дотримання правових норм, вміння захищати свої права, права інших осіб у разі їх порушення.


Правосвідомість – система поглядів, уявлень, дій з приводу чинного або бажаного юридичного права.


^ Тема 21. Людина як творець культури


Основні поняття: геніальність, обдарованість, новаторство, талант, свобода творчості, творча особистість, творчі задатки, творчість.


Геніальність (талант ) – вищі прояви людських здібностей, пов’язані з досягненням визначних результатів у різних сферах життя та діяльності.


Обдарованість – сукупність задатків людини.


Новаторство – пропозиція нового, нестандартного.


Талант – видатні здібності, висока ступінь обдарованості людини в різних галузях життя і діяльності.


Творчість – це притаманна людині здатність створювати нові цінності, що є засобом самовираження людини як прояву цілепокладаючої активності її свідомості та потреб суспільно-історичної практики. Це соціальний феномен.


Свобода творчості – здатність та можливість творити щось нове, оригінальне, нестандартне.


Творча особистість – особа, яка діє нестандартно, прагне знайти щось нове, має багату уяву, фантазію, може запропонувати оригінальну ідею.


Творчі задатки – сукупність нестандартних психофізіологічних властивостей людини, якими вона наділена від природи.

^

Розділ IV. Людина в сучасному світі




1   2   3

Схожі:

Управління освіти Шосткинської міської ради iconНачальникам управління освіти Чернівецької міської ради, управління освіти Кельменецької райдержадміністрації, відділу освіти Новодністровської міської ради, відділів освіти райдержадміністрацій
Вників органів управління освітою та керівників навчальних закладів про необхідність надати пропозиції щодо державного замовлення...
Управління освіти Шосткинської міської ради iconЕкспериментальна програма курсу "Конструювання та розв'язання економічних задач в середовищі табличного процесору Microsoft Excel"
Автор: Слуцька Ірина Анатоліївна – учитель інформатики вищої кваліфікаційної категорії, звання «старший учитель» Шосткинської загальноосвітньої...
Управління освіти Шосткинської міської ради iconНачальникам управління освіти Чернівецької міської ради, Кельменецької райдержадміністрації, відділів освіти Новодністровської міської ради, райдержадміністрацій
Умови конкурсу розміщені на офіційних Інтернет сайтах
Управління освіти Шосткинської міської ради iconІнститут післядипломної педагогічної освіти
Завідувачам рмк / ммк відділів освіти райдержадміністрацій, відділу гуманітарної політики Новодністровської міської ради, управління...
Управління освіти Шосткинської міської ради iconІнститут післядипломної педагогічної освіти
Завідувачам рмк / ммк відділів освіти райдержадміністрацій, відділу гуманітарної політики Новодністровської міської ради, управління...
Управління освіти Шосткинської міської ради iconНачальник Головного управління М. Й. Бауер Богачик Т. С
Начальникам відділів освіти райдержадміністрацій, Новодністровської міської ради, управлінь освіти Чернівецької міської ради, Глибоцької,...
Управління освіти Шосткинської міської ради iconПро проведення Інтернет-конференції
Завідувачам рмк / ммк відділів освіти райдержадміністрацій, відділу гуманітарної політики Новодністровської міської ради, управління...
Управління освіти Шосткинської міської ради iconПро проведення Всеукраїнської благодійної акції «Щастя на крилах»
Завідувачам рмк / ммк відділів освіти райдержадміністрацій, відділу гуманітарної політики Новодністровської міської ради, управління...
Управління освіти Шосткинської міської ради iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Головне управління освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної
Головне управління освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
Управління освіти Шосткинської міської ради iconНачальникам управління освіти Чернівецької міської ради, Кельменецької райдержадміністрації, відділів освіти Новодністровської міської ради, райдержадміністрацій
Палацу дітей та юнацтва (вул. Шептицького, 10, м. Чернівці) відбудеться засідання обласної ради координаторів учнівського самоврядування...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи