1. Поняття І економіко-правова сутність страхування, його функції icon

1. Поняття І економіко-правова сутність страхування, його функції




Скачати 271.42 Kb.
Назва1. Поняття І економіко-правова сутність страхування, його функції
Дата05.09.2012
Розмір271.42 Kb.
ТипДокументи

ТЕМА N 6 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОГО СТРАХУВАННЯ.


1. Поняття і економіко-правова сутність страхування, його функції.

2.Сучасні галузі і види страхування.

3.Організація і регулювання страхової справи в державі та органах

внутрішніх справ.


1. Поняття і економіко-правова сутність страхування, його функції.

Страхування - одна із стародавніх категорій відображаючих особливу сферу економічних відносин суспільства. Головний спонукальний мотив страхування - це ризикований характер виробництва і життя людини. На любій стадії суспільно-економічного розвитку існує вірогідність ризику руйнівного впливу стихійних сил природи і нераціональної діяльності самої людини на процес відтворення. Такі явища як засуха, повідь, а також помилки в результаті необережного поводження з джерелами безпеки можуть привезти до пожару, вибуху, транспортним аваріям і принести крупні збитки, порушити виробничий процес.

Світова практика не виробила більш економічного, раціонального і доступного способу захисту економічних інтересів товаровиробника. Страхування поряд з іншими інструментами регулювання ринкових взаємовідносин покликано забезпечити стабільність виробництва і споживання , а з правової сторони, як об’єкт правового регулювання вимагає постійного удосконалення функціонування. Мотиви його розвитку, як і викривлень, що виникають при цьому є отримання прибутку. Це викликає небувалий інтерес серед підприємливих громадян до страхового бізнесу.

За короткий час на страховому полі країни з’явилось більше 800 страхових і перестрахових компаній і товариств. Їх роботу організують тисячі працівників, переважна більшість яких не має відповідної освіти, досвіду практичної роботи, відповідного професійного рівня у страховій справі. Відсутні потрібні знання у цій галузі і у працівників органів внутрішніх справ. Тому навчальною метою нашої лекції є вивчення економіко-правової сутності державного страхування, його функцій, змісту основних галузей і видів страхування, порядку і умов державного страхування особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ України.

У практиці господарювання виникають різні несприятливі обставини які передбачити і попередити поки що неможливо. До таких обставин відносяться: зміна або перерва у виробництві по технологічним причинам, зниження урожаю у сільському господарстві у наслідок несприятливих погодних умов, загибель майна підприємства і громадян від пожарів і аварій, непередбачені події міжнародного характеру і т.д. Відшкодування у таких випадках збитків, відновлення виробничих потужностей, надання допомоги постраждалому населенню - справа першочергової важливості. Для того щоб реалізувати і вирішити ці задачі необхідні певні кошти, фонди. Для цих цілей і існує розгалужена система державного, а також інших видів страхування, об`єктивна необхідність якої витікає із багатьох сторін : матеріальної, економічної, соціальної, міжнародної, юридичної.

З матеріальної сторони для повнокровного функціювання системи страхування створюються централізовані і децентралізовані спеціальні резервні фонди необхідні для покриття непередбачених потреб членів суспільства. Вони розрізняються по матеріально-речовому складу (матеріальні і грошові), методам утворення, степені централізації, напрямкам використання. Однією із важливих складових частин системи резервних фондів держави являються фонди, головне призначення яких - відшкодування збитків від стихійного лиха. Резерви необхідні на випадок виникнення стихійних явищ природи, називаються страховими резервами, або страховими фондами.

Практика господарського будівництва виявила необхідність створення наступних грошових резервних (страхових) фондів.

Першу групу складають децентралізовані фонди які створюються у самих господарствах-колгоспах, радгоспах, промислових підприємствах і виробничих об’єднаннях. Такого роду фонди мають багаторічну історію. У державних підприємствах ( об’єднаннях ) промисловості фінансові резерви почали формуватися тільки в останні роки, з переходом на повний господарський рахунок.

Другу групу утворюють грошові фонди міністерств, відомств і других органів управління. До них відносяться резервні фонди сільського господарства на різних рівнях, резерви у промислових міністерствах, резерви міністерств оборони і т.д.

Третя група - резервні фонди Кабінету Міністрів республіки, виконкомів Рад народних депутатів передбачені у державному і місцевому бюджетах.

Четверта група грошових фондів складається із сукупного фонду державного страхування.

Фонд державного страхування відрізняється від других грошових резервних фондів рядом особливостей. Головна відмінна ознака полягає в тому, що він являючись одним із видів централізованих резервів, створюється за рахунок децентралізованих внесків підприємств, організацій і населення.

Всі господарства і громадяни у відповідності за законом ( обов’язкове страхування ) вносять платежі у страховий фонд. Розмір виплат із державного страхування, як правило, не залежить від внесених платежів, виплати можуть бути і часто бувають на багато раз більше. Економічна сутність страхування заключається в тому, що за рахунок платежів всіх учасників створення страхового фонду подається допомога тому, у кого виникли збитки внаслідок випадкових подій. Здійснюється розподіл між всіма страхувальниками збитків від стихійного лиха і других негативних явищ, тобто виникають економічні відносини по поводу створення централізованих і децентралізованих резервів грошових і ма теріальних засобів, необхідних для покриття непередбачених потреб суспільства і його членів.

У соціальному плані страхування дозволяє захистити особисті інтереси фізичних і юридичних осіб і забезпечити соціальну і політичну стабільність у суспільстві.

Міжнародний аспект страхування полягає в усуненні національних відмінностей у законодавствах різних країн і уніфікації юридичних норм по забезпеченню захисту інтересів господарюючих суб`єктів їх фінансових гарантій незалежно від кордонів.

Правова сутність страхування визначена у статті 1 Закону “ Про страхування “: як вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових подій ) визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів.

Прийнятий закон охвачує права і обов’язки сторін які приймають участь у страхуванні.В першу чергу це страховики і страхувальники, а також другі фізичні і юридичні особи: одержувачі страхового відшкодування, страхових та інших сум, якщо вони не являються страховщиками.

Всі правові відношення, пов’язані з проведенням страхування можна поділити на дві групи: правовідносини регулюючі особисте страхування, тобто процес формування і використання страхового фонду і правовідносини які виникають в зв’язку з організацією страхової справи. Останні регулюють діяльність страховиків, їх взаємозв’язок з бюджетом, банками, органами державного управління.

Страхова діяльність в Україні здійснюється страховиками-резидентами України. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути тільки страхування, перестрахування і фінансова діяльність пов’язана з формуванням , розміщенням страхових резервів і їх управлінням. Юридичні особи, що не відповідають вимогам Закону “ Про страхування “ не можуть займатися страховою діяльністю.

У відповідності зі ст. 2 Закону України “ Про страхування “ страховиками являються юридичні особи, створені у формі акціонерних повних, командитних товариств, або товариств з додатковою відповідальністю. Всі перераховані об’єднання повинні в установленому порядку одержати ліцензію на здійснення страхової справи, в Комітеті по нагляду за страховою діяльністю.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Таким чином страхувальниками можуть бути підприємства різних форм власності, приватні і громадські організації, а також громадяни, які приймають участь у створенні державного страхового фонду.

Характерними рисами страхувавння є : строго окресленний характер перерозподільчих відносин. Перерозподільчі відносини при страхуванні заключаються в тому, що сума збитку, яка підлягає відшкодуванню при настанні страхового випадку, розподіляються між всіма учасниками цих відносин. Суб`єкти страхування - юридичні і фізичні особи - акумулюють у страховій організації грошові фонди за рахунок яких і здійснюється захист майнових і особистих інтересів цих осіб. При цьому ризик розповсюджується на всіх страхувальників що особливо важливо і максимально ефективно при при нестабільних умовах господарювання. Таким чином, перерозподільчі відносини при страхуванні базуються на тому що загальна кількість страхувальників які приймають участь через свої внески у формуванні страхового фонду, як правило, перевищує число страхувальників, маючих право на відшкодування збитків пов`язаних з настанням страхового випадку ( що в кінцевому рахунку дає можливість здійснювати перерозподіл).

Другою характерною рисою є не постійний, а імовірний характер відносин. Тобто мова іде про те, що здійснуючи страхування не можливо заздалегідь передбачити ні час настання страхового випадку, ні розмір збитків. Неможливо і визначити заздалегідь конкретного страхувальника інтереси якого будуть підлягати захисту в той чи інший момент часу.

Третьою рисою є повернення ресурсів, що означає виплату самим же страхувальником страхових платежів за вирахуванням витрат за послуги страхової організації. Розмір виплат може залежити від кількох факторів, але в першу чергу від величини збитків, а також від умов конкретного страхового договору. Середньостатичні дані говорять про те, що повернення затрат здійснюється, як правило, через пять-десять років після їх внесення. Разом з тим невиплата коштів якому-небудь конкретному страхувальнику із - за короткостроковості договору тільки підтверджує імовірний характер відносин при страхуванні, але не свідчить про відсутність цієї характерної риси страхування. Тому що при страхуванні виплата коштів здійснюється не якому - небудь конкретному страхувальнику, а подібно як всім їм у сокупності.

Послідовною рисою є цільова використання утворюємого фонду, що говорить про використання страхових ресурсів включно у строго визначених випадках які обумовлені умовами договору страхування. Порядок заключення договору регулюється нормами цивільного права. Разом з тим враховуючи важливість даної правової дії для співробітників органів внутрішніх справ необхідно уважно ознайомитись і вивчити другий розділ Закону України “ Про страхуваннчя” присвячений правовим аспектам договору страхування. В ньому дається поняття страхового договору , визначається порядок його заключення, установлюються права і обов’язки страховика і страхувальника у договорі, порядок, умови здійснення страхових виплат. Закон України також визначає підстави відмови у виплаті страхових сум, умови припинення і недійсності договорів страхування.

Правове регулювання охвачує широкий спектр взаємовідносин страхових обов’язків і служить орієнтиром при заключенні конкретних договорів страхування.

В договорі добровільного страхування страховик і страхувальник беруть на себе обумовлені раніше обов’язки. Такий договір являється складовою частиною цивільно-правових відносин і відноситься до числа відплатних договірних обов’язків.

Договір страхування - це письмова згода між страховиком і страхувальником, відповідно до якого страховик бере на себе обов’язки у випадку настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати збитки в межах страхової суми страхувальнику чи другій особі, призначеній страхувальником, або у користь якого заключений договір страхування ( подання допомоги, виконання послуги і т.п. ), а страховик зобов’язується виплатити страхові платежі у визначені строки і виконати другі умови договору. Закон установлює обов’язкові атрибути страхування:

- найменування документу;

- найменування та адреса страховика;

- прізвище, ім’я, по-батькові, або найменування страхувальника і його адреса;

- зазначення об’єкта страхування;

- розмір страхової суми;

- перелік страхових випадків;

- визначення розміру тарифу, розмір страхових внесків і строк їх виплати;

- період дії договору;

- порядок зміни і припинення дії договору;

- права і обов’язки сторін і відповідальність за невиконання умов договору;

- другі умови за погодженням сторін;

- підписи сторін.

Для заключення договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву по формі складеної останнім про свій намір заключити договір страхування. Факт заключення договору засвідчується страховим свідоцтвом ( полісом, сертифікатом ). По крупним ризикам до страхового полісу прикладаються правила страхування, які розробляє страховик по окремим видам страхування.

Договір страхування вступає в силу з моменту внесення страхового платежу, якщо інше не передбачено договором. Останнє особливо важливо тому, що при виникненні конкретних ситуацій може виявитись вирішальною умовою при вирішенні спору між страховиком і страхувальником.

Складання договору страхування, виходячи із практики, є обов’язковим. Разом з тим допустима ситуація коли договір може замінити страховий поліс ( форма договору ) якщо він включає всі необхідні умови страхування.

Договір страхування як єдиний документ необхідно складати в тих випадках коли договір страхування значно розходиться з правилами страхування затвердженими Комітетом в справах нагляду за страховою діяльністю. Наприклад коли є багато змін і доповнень до правил. В подібних ситуаціях поряд з договором страхування, як би він повно не був складений, страхувальнику необхідно видати і правила страхування. Як свідчить практика, велика кількість спірних питань виникає якраз у випадках коли договір страхування розходиться з положенням правил.

Детальні умови страхування повинні регулюватися Правилами кожного виду страхування.

Страховий випадок - це настання стихійного лиха, іншого несприятливого явища, яке визиває збитки у майні, або виникнення певних явищ у житті громадян. Наприклад, страховим випадком являється загибель майна від пожару, аварія автомашини, утрата працездатності громадянином внаслідок виробничої чи побутової травми. Страховий випадок - це не тільки несприятлива подія але і досягнення людиною певного віку і т.д.

Для взаємовідношень, які складаються при проведенні державного страхування, важливе значення мають такі поняття як страхова сума, страхове відшкодування та ставка страхової плати.

Страхова сума - це грошовий вираз обов’язків страховика при виникненні страхового випадку. При страхуванні майна вона встановлюється в межах його вартості ( страхової оцінки ). В особистому страхуванні розмір страхової суми визначається по бажанню страховника без верхніх обмежень. Фактично здійснювані у особистому страхуванні виплати також називаються страховою сумою, а при страхуванні майна - страховим відшкодуванням, тому що компенсується виникла втрата.

Стаття 25 Закону України “ Про страхування “ передбачає підстави для відмови у виплаті страхової суми:

- навмисні дії страхувальника або особи на користь якого заключений договір страхування, направлені на настання страхового випадку;

- надання страхувальником свідомо неправильних відомостей про об’єкт страхування;

- здійснення страхувальником - громадянином чи другою особою, на користь якого заключений договір страхування, навмисного злочину, що привів до страхового випадку;

- одержання страхувальником повного відшкодування збитків по майновому страхуванню від особи винної в її заподіянні;

- несвоєчасна інформація страхувальником про настання страхового випадку без поважних на те причин або створення страховику перешкод у визначенні обставин, характеру і розміру збитків.

Рішення про відмову у виплаті страхових сум приймається страховиком і повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови у строк обумовлений правилами страхування. Воно може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Практика розгляду арбітражним судом спірних питань по страхуванню свідчить про те, що юридичні особи, громадяни, які претендують на виплату страхової суми, звертаються за послугами до незалежних експертів, висновки яких можуть служити доказом в суді. При умові якщо суд докаже, що незалежний експерт правий і він не підтверджує висновки страхової компанії, то суд зобов’яже страхову компанію виплатити страхову суму ( страхове відшкодування ).

Ставка страхового платежу ( тарифу ) - це розмір платежу із одиниці страхової суми. Загальний розмір платежів ( плати ) страхувальника визначається виходячи із страхової суми. Ставка платіжа установлюється на основі середньої багаторічної імовірності страхового випадку, тобто вона повинна забезпечити страховику створення фонду достатнього для виплати відшкодування ( страхової суми ). Ця частина тарифу називається нетто-ставкою.

Крім того у тариф включаються і деякі інші витрати: на утримання апарату страхових органів, фінансування міроприємств по попередженню загибелі майна і т.д. Сукупність таких витрат одержала загальну назву - надбавки. Нетто-ставка і надбавка становлять у сумі тариф-брутто, або ставку страхового платежу ( виплати ).

Державне страхування є особливою ланкою фінансових відносин. Кошти, які аккумулюються у державній страховій компанії використовуються як джерело кредитних ресурсів держави тому, що між надходженням платежів і виплатою проходить певний період часу.

Зміст страхових відносин найбільш повно виражають слідуючі функції:

- ризикова;

- запобіжна;

- зберігальна;

- контрольна.

Зміст ризикової функції заключається у перерозподілі частини страхового фонду серед потерпілих учасників страхування у зв’язку з негативними наслідками страхових випадків. Тобто мова йде про відшкодування збитків які були нанесені стихійним лихом і нещасними випадками, відновлення виробничих сил суспільства, зміцнення матеріальної бази. В юридичній літературі цю функцію ще називають відновлюючою.

Запобіжна функція відображає відносини по використанню частини страхового фонду для попередження або зменшення можливого збитку шляхом здійснення попереджувальних і регресивних міроприємств. Наприклад, будівництво ветеринарних лікарень, пожежних депо і т.д.

Страхова функція характерна довгостроковим видом страхування життя в яких накопичується страхова сума, обумовлена у договорі, і виплачується страхувальнику по закінченню строку страхування.

Контрольна функція страхування обумовлена строго цільовою направленістю у використанні і формуванні страхових фондів і резервів. Всі функції тісно взаємопов’язані між собою і доповнюють одна одну.


2. Сучасні галузі і види страхування.

У нинішніх умовах формування ринкових відносин для більш повного і комплексного задоволення потреб суспільства у страхових послугах одержали розвиток слідуючі галузі страхування - майнове страхування, особисте страхування, страхування відповідальності і перестрахування.

Критерієм розподілу на галузі страхування є різність об’єктів страхування. Об’єктом майнового страхування виступають економічні інтереси пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном. Його призначенням є відшкодування збитків в наслідок страхових випадків. Страхувальником, як правило, виступає власник майна. Може бути застраховано також майно яке прийнято в аренду, або для використання в других цілях.

У теперішній час проводиться: страхування майна державних підприємств різних галузей; страхування майна колективних сільськогосподарських підприємств; орендаторів; страхування майна кооперативних, приватних підприємств, громадських організацій; страхування державного майна яке здано в аренду; страхування майна населення.

Страхування майна сільськогосподарських підприємств характеризується єдиними умовами. Воно охоплює практично все майно цих підприємств: урожай сільськогосподарських культур ( крім урожаю сінокосів) , поголів’я тваринництва, приміщення, машин, сировини, матеріалів, готової продукції, багаторічні насадження і т.д.

Страхування основних і обігових фондів сільськогосподарських підприємств включаючи тварин, здійснюється по їх балансовій (інвентарній) оцінці господарством, а урожай сільськогосподарських культур - по спеціальній оцінці страхових органів, яка проводиться виходячи із вартості середнього п’ятирічного урожаю за попередні роки по діючим закупочним цінам.

При страхуванні будівель, споруд, інвентаря, всіх видів машин і засобів транспорту, сировини, матеріалів продукції, які належать сільськогосподарським підприємствам, збитки відшкодовуються в розмірі повних (100 %) витрат, які нараховуються по балансовій оцінці за відрахуванням зносу. Страховим випадком вважається загибель або пошкодження більшої частини майна при настанні повені, урагану, ливнів, граду, обвалу, оползня, дії підземних вод, удару блискавки, землетрусу, пожару, вибуху і аварії. По багаторічним насадженням до страхового випадку відноситься їх загибель від названих випадків, а також засухи, морозу, хвороб і шкідників рослин.

По страхуванню тварин відшкодовується 70 % втрат , які визначаються виходячи із їх балансової оцінки( по робочим тваринам - із урахуванням амортизації). Загибель тварин вважається не тільки їх падіж, але й примусовий забій( знищення) у зв’язку із стихійним лихом, інфекційними хворобами, дією електричного струму і пожару. Особливо цінні племінні тварини, які мають відповідні документи вважаються застрахованими також від інфекційних хвороб і нещасних випадків. Молодняк тварин, птиці, пушних звірів і кроликів страхуються тільки від стихійного лиха, дії електричного струму і пожару.

По страхуванню урожай відшкодовується 70 % його недобору у порівнянні із середнім за минулі 5 років, а також затрати по пересіву( підсіву) загиблих( ушкоджених) посівів.При цьому страховим випадком вважається загибель чи пошкодження урожаю внаслідок посухи, недостатку тепла, зайвого увлажнення,випрівання,заморозків, вимерзання, граду, ливня, бурі,урагану,поводку,селя, безводдя і маловоддя у джерелах орошення, других незвичних для даної місцевості метеорологічних та інших природних умов, а також загибель від хвороб і шкідників рослин, пожару.

Найбільш економічне значення має страхування урожаю. На його долю припадає більше ніж 30% виплат сільськогосподарських підприємств.

Страхові платежі господарств нараховуються по даним про балансову вартість майна на 1 січня поточного року.Майно, яке з’явилось у господарстві на протязі року вважається безплатно застрахованим( платежі на нього нараховуються із наступного року.) Платежі по страхуванню урожаю нараховуються по закупочним цінам і площі посіву за минулий рік.Дати внесення платежів встановлюються із урахуванням сезонності в надходжені доходів сільськогосподарських підприємств, особливо від рослинництва.

Базою тарифів є дані про середній рівень виплати у відшкодуванні збитків: по страхуванню сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень - за 10 років,тварин, приміщень та іншого майна - за 5 років минулих років, коли були встановлені ставки.

Страхування майна державних промислових і других підприємств( крім сільського господарства) було введено у 1989 році спочатку як добровільне.Потім припускалось сполучати обов’язкову і добровільну форми. Застраховані можуть бути всі види майна у межах їх повної балансової вартості. До страхових випадків відносяться стихійне лихо, аварії,пожар, повені, град, пошкодження застрахованого майна в результаті аварії водопроводу, каналізації та опалювальної системи, крадіжки зі зломом та грабунку і т.д.

Страхова сума визначається страховником за погодженням із страхувальником з урахуванням кон`юктури ринку, особливостей конкретного об`єкта страхування і т.п.

Страхова сума визначається на основі дійсної вартості застрахованого майна на момент підписання договору, яка визначається за балансовою вартістю та вартістю придбання та вилучення зносу,

Слід зауважити, що страхове відшкодування з настанням страхового випадку стосовно застрахованого майна підприємства сплачується тільки після того як повністю виявлено причини та розмір збитків. Після страхової події та збитків спричинених нею страховик зобов`язаний в строк не пізніше 30 днів виплатити відшкодування при умові отримання всіх необхідних і належним чином оформлених документів.

Якщо втрата або пошкодження майна сталося через необачність страхувальника то відшкодування зменшується на 30 %.

Працівникам органів внутрішніх справ потрібно знати, що при порушенні кримінальної справи страховик сплачує лише 30 % страхового відшкодування, а решту 70 % - після закінчення розслідування.

Страхування майна підприємств других форм власності, а також громадських організацій проводиться повністю на добровільних засадах. Обов’язковою умовою при якій вищевказані підприємства і організації можуть виступати страхувальниками, вважається надання їм прав юридичної особи.

Особисте страхування можно визначити як галузь страхової діяльності, яка забезпечує страховий захист громадян і членів їх сімей, на основі Закону України “ Про страхування “ . Об`єктивна необхідність особистого добровільного страхування зумовлена ризиковим характером відтворення робочої сили, підвищенням ступеню ризику життя в нинішніх нестабільних умовах формування нового суспільного ладу та його економічної моделі - ринкової економіки, а також зростанням питомої ваги людей похилого віку в загальній чисельності населення.

Особисте страхування включає в себе: страхування життя, страхування від нещасних випадків, страхування додаткової пенсії, добровільне медичне страхування, страхування від нещасних випадків на транспорті.

В свою чергу вищеназвані види страхування можуть здійснюватися у різних формах страхування де особливе місце займають індивідуальне страхування, страхування дітей, страхування робітників та службовців за рахунок підприємств та організацій ( в основному обов`язкове ), обов`язкове страхування пасажирів повітрянного, водного, залізничного та автомобільного транспорту.

Особливе місце в особистому страхуванні займають страхування додатковаої пенсії тому, що воно не належить ні до страхування від нещасних випадків ні до страхування життя, а також медичне страхування, оскільки у формі обов`язкового набуває рис соціального страхування, а у формі добровільного - особистого.

По закінченню строку страхування застрахованому виплачується повна страхова сума на яку був заключений договір страхування, незалежно від того чи в період страхування виплачувалися страхові суми за наслідки нещасних випадків.У випадку смерті застрахованого в період страхування страхова сума виплачується його посмертному одержувачу, якого при заключенні договору указує страхувальник.За обумовленні наслідки нещасних випадків у період дії договору застрахований може одержати певний процент від страхової суми у залежності від ступеню втрати здоров’я.

В процесі розвитку страхової діяльності в умовах переходу до ринкової економіки виділилась нова галузь - страхування відповідальності, яка в Україні до 1990 року не проводилась. Об`єктом страхування виступає відповідальність перед третіми юридичними або фізичними особами, котрі можуть понести збитки в наслідок будь-якої дії чи внаслідок бездіяльності страхувальника.

Необхідність запровадження такого об’єкта в страхуванні зумовлена тим, що особа, яка завдала збитків іншим особам, за законом або рішенням суду повинна відшкодувати їх. В нинішніх умовах ці збитки можуть бути занадто значними і їх винуватцю не вистачить і життя щоб їх відшкодувати. Тому з метою захисту здоров’я та майнових інтересів тих, хто постраждав (третіх осіб) і вводиться в страхування відповідальності. Отже, ця послуга страхового ринку виникла передовсім з метою захисту інтересу потенційних спричинювачів збитків.

Страхування відповідальності здійснюється по слідуючим напрямкам: страхування професійної відповідальності; страхування відповідальності власників транспортних засобів; страхування відповідальності підприємця; страхування кредитів і т.д.

Із вищеназваних найбільш поширеним видом страхування в усьому світі є страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Для України це новий вид страхування, правова регламантація якого закладена в Положенні про порядок і умови проведення обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 року. У відповідності з цим Положенням створене Моторне (Транспортне) страхове бюро з метою забезпечення платоспроможності страховиків (які отримали право здійснювати обов`язкове страхування відповідальності власників транспортних засобів) та здатності їх виконувати свої зобов`язання перед страхувальниками.

Страховики (страхові організації) можуть входити до Моторного бюро на правах повних або осоційованих членів. Разом з тим, обов`язкове страхування власників транспортних засобів у відповідності з Положенням про Моторне (Транспортне) страхове бюро мають право здійснювати тільки повні його члени.

На страховому ринку України з’явилась ще одна новітня для нашої держави галузь страхування- перестрахування.Що означає страхування страховиком ризику виконання своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика. Перестрахування створює умови для знищення загальної ризикованості страхових договорів. При цьому страховик, який заключив договір з перестрахувальником залишається відповідальним перед перестрахувальником згідно з договором страхування.

По методу проведення страхування в Україні здійснюється у добровільній і обов’язковій формі. Обов’язкове страхування зумовлене ризиками, пов`язаними з життям, втратою працездатності або із винекненням таких збитків, які не можуть бути відшкодовані окремою особою. В значній мірі покриття цих збитків бере на себе держава. Щоб не перекладати ці страхові суми на витратну частину державного бюджету держава запровадила цю форму страхування, згідно якої страховик зобов`язується страхувати відповідний об`єкт, а страхувальники — вносити необхідні страхові платежі. Обов’язкове страхування базується на таких принципах як законодавча основа регламентації страхових відносин, автоматичність безстрочність, повний охват об’єктів страхування визначених законом, нормування страхового забезпечення.У відповідності із законом : “Про страхування” в Україні здійснюється 26 видів обов’язкового страхування, в тому числі рядового начальницького та вільно найманого складу органів та підрозділів внутрішніх справ.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок проведення добровільного страхування визначається правилами страхування що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог Закону України” Про страхування”. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування.

У нинішніх умовах існування різних форм власності добровільний вид страхування набуває більш широкого значення у зв’язку з матеріальною зацікавленістю суб’єктів підприємницької діяльності захистити себе від різних негативних страхових випадків.Це розширює страховий ринок, породжує нові види страхових послуг.


3.Організація і регулювання страхової справи в державі та органах внутрішніх справ.

Після проголошення в Україні нової економічної політики і переходу на ринкові умови здійснено заходи по реформуванню системи страхування. Адже в цей період суттєво підвищується роль страхування при захисті суспільного виробництва і окремих громадян держави.Закінчується період недооцінки страхування як методу страхового захисту,тому що страхування стає об’єктивним елементом ринкових відносин. Здійснюється демонополізація страхової справи в країні і становлення страхового ринку. Прийнятий у 1993 році Декрет Кабінету Міністрів “ Про страхування” юридично затвердив невисокий розмір статутного фонду(сума еквівалентна п’яти тисячі доларів США) і стимулював виникненню великої кількості дрібних страхових компаній, які на страховому ринку є первісною ланкою і представляють собою обособлену організаційно-правову структуру.Формування їхнього страхового фонду здійснюється за рахунок внесків страхувальників.

За даними Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю 70% капіталу, внесеного у статутний фонд, приходиться тільки на 34 великі компанії, а решта 30% на інші компанії. Таким чином, кількісний розвиток не переходить у якісний . Це характерно не тільки для України, а і Росії, інших країн СНД , де статутні фонди компаній формуються не завжди законним шляхом.Для цього часто використовуються крадені грошові кошти з державних організацій і інших юридичних осіб. Гіркі спогади залишили “ пірамідні танці” на вітчизняному страховому ринку у 1994 році.Проводячи особисте страхування життя і страхування від нещасних випадків, деякі компанії присовокупляли сюди ще і інфляційне страхування, йдучи на умисну фальсифікацію.По суті, під виглядом страхового поліса компанії видавали клієнтам свої акції, що привело страховиків до невиконання зобов’язань. Це призвело до класичної дискредитації страхування.

Очевидно, що законодавцю в умовах становлення ринку страхових послуг в Україні необхідно вдосконалювати правову базу страхової діяльності.До недавнього часу існував всього один законодавчий акт регламентуючий страхову діяльність який частково визначив і упорядочив в рамках закону страхування - Декрет Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року “ Про страхування”. Даний документ був далеко недосконалий і не охоплював всю повноту взаємовідносин суб’єктів страхування. У зв’язку з цим можна пояснити певну анархію, безконтрольність у сфері страхових послуг.

В той же час, тільки у 1994 році Кабінет Міністрів України прийняв понад 30 постанов, що так чи інакше стосувались питань страхування.

Важливою подією для всіх суб’єктів, які мають відношення до страхування, було прийняття Верховною Радою України Закону “Про страхування” від 7 березня 1996 року, який відмінив раніше виданий Декрет. Закон регулює відношення у сфері страхування і направлений на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ , організацій і громадян.

У відповідності із Законом мінімальний розмір статутного фонду встановлено в сумі еквівалентній ста тисячам екю, для страховиків, заснованих за участю іноземного капіталу- у розмірі п’ятсот тисяч екю. Цей крок держави призведе до концентрації страхових компаній, що зробить їх більш надійними і дієздатними партнерами у фінансово-господарських операціях.

Повноправними учасниками страхового ринку повинні стати і державні страхові організації які є в більшості країн.

У відповідності з постановою Кабінету Міністрів України для формування конкурентного середовища на страховому ринку та приведення організаційної форми державної та комерційної страхової діяльності у відповідності до страхового законодавства України створену Національну страхову компанію відкритого типу “ Оранта“ , головним засновником якої з боку держави виступив фонд державного майна.

Основними ланками державного страхування є регіональні управління державного страхування та інспекції, що входять НАСК “Оранта”.На інспекції покладено проведення більшості видів добровільного і обов’язкового страхування і заключення договорів, оцінки майна, визначення і виплата страхового відшкодування і страхових сум.

Роботу по особистому і майновому страхуванню серед населення безпосередньо проводять позаштатні агенти державного страхування. Їм надають право від імені органів державного страхування заключати з громадянами договори страхування і видавати страхові свідоцтва та квитанції встановленого зразка за своїм підписом і печаткою інспекції.Виконання своїх функцій страховий агент повинен проводити на визначеній ділянці, з оплатою його праці на комісійній основі.

Органи державного страхування організують роботу інспекції, безпосередньо проводять деякі види страхування, розраховують і затверджують крупні суми виплати страхового відшкодування, проводять ревізії підпорядкованих підрозділів, контролюють використання коштів на проведення заходів по попередженню загибелі, пошкодження застрахованого майна тощо.

Характерною ознакою державного страхування є участь у ньому багатьох державних і громадських організацій.Вона реалізується при розробці умов страхування, врахуванні й оцінці майна і проведенні обов’язкового страхування, заключенні договорів добровільного майнового та особистого страхування, визначенні причин виникнення матеріального збитку, обставин пов’язаних з страховими випадками,що вже відбулися.Враховуючи, що при проведенні майнового і особистого страхування доводиться вирішувати питання, які вимагають спеціальних знань, до роботи страхових органів залучаються спеціалісти експерти відповідних професій.

Державне страхування направлене на забезпечення формування і розвитку ефективно функціонуючого ринку страхових послуг, створення в Україні необхідних умов для діяльності страховиків різних організаційно-правових форм, захисту інтересів страхувальників.

Державне регулювання цих процесів повинно сприяти посиленню ролі на страховому ринку товариств, що мають міцну правову й фінансову основу, і разом з тим не допускати на нього спекулятивні чи фіктивні компанії, які можуть нанести шкоду як страховій справі так і страхувальнику.

Особливу роль в системі заходів державного регулювання страхування відіграє Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю. В статті 36 Закону “Про страхування” на Комітет покладено основні функції :

1) ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків);

2) видача ліцензії на проведення страхової діяльності;

3) контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання їх страхових зобов’язань перед страхувальниками;

4) встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів;

5) розробка методичних та нормативних документів з питань страхової діяльності;

6) узагальнення практики страхової діяльності, розробка і надання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову діяльність;

7) участь у здійснені заходів щодо підвищення кваліфікації кадрів для страхової діяльності.

Вищевказаний Закон встановлює права Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю:

1)у межах своєї компетенції одержувати від страховиків встановлену звітність про страхову діяльність та інформацію про їх фінансовий стан, а також інформацію від підприємств установ і організацій, у тому числі банків та громадян, необхідну для виконання покладених на нього функцій;

2)проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх звітності по показниках, що характеризують виконання договорів страхування, не частіше одного разу на рік, призначити проведення за рахунок страховика додаткової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

3) при виявленні порушень страховиками вимог законодавства України про страхову діяльність давати їм приписи про їх усунення,а у разі невиконання приписів зупиняти або обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення висунутих порушень чи приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків);

4)звертатися до арбітражного суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика у випадках, передбачених законодавством .

Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю видає страховикам ліцензії на проведення конкретних видів страхування.

Для одержання ліцензії страховик подає до Комітету заяву, до якої додаються:

- копії установчих документів та копії свідоцтва про реєстрацію;

- довідки банків та інших кредитних установ, що підтверджують наявність і розміри сплаченого статутного фонду;

- економічне обгрунтування запланованої страхової діяльності;

- інформація про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників.

Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю зобов’язаний розглянути клопотання страховика про видачу йому ліцензії у термін, що не перевищує 30 днів з часу одержання всіх передбачених документів.

При внесенні змін в установчий договір страховик зобов’язаний повідомити Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю в десятиденний термін з часу реєстрації цих змін в установленому порядку.

У відповідності з Положенням про умови і порядок державного обов’язкового страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайомного складу органів і підрозділів внутрішніх справ України в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.1992 року Національна страхова компанія “Оранта” виплачує страхові суми:

а) особам рядового, начальницького та вільнонайомного складу органів і підрозділів внутрішніх справ(їхнім спадкоємцям у випадку загибелі,поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних при виконанні службових обов’язків, пов’язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки, боротьбі із злочинністю.

Виплата страхових сум у зв’язку з настанням страхової події проводиться за вирахуванням раніше виплачених страхових сум(з цього виду страхування) за цю ж саму страхову подію.При цьому страхова сума виплачується незалежно від виплат з інших видів страхування і виплат, здійснюваних у порядку відшкодування збитків.

Виплата страхових сум проводиться у семиденний строк з дня отримання Національною акціонерною страховою компанією “Оранта”усіх необхідних документів від застрахованого.

Підбиваючи підсумки лекції необхідно підкреслити, що правові питання регулювання державного страхування в Україні одержують розвиток в умовах формування реального страхового ринку по різним напрямкам у зв”язку із введенням нових видів страхування.Розробляється і вдосконалюється економічний і правовий механізм регулювання страхового ринку в інтересах страховиків.

Важливу роль у цьому процесі грають юристи, які займаються проблемами адміністративного, цивільного права, не залишаються осторонь і працівники практичних підрозділів ОВС.

Схожі:

1. Поняття І економіко-правова сутність страхування, його функції icon1. Поняття І економіко-правова сутність страхування, його функції
Такі явища як засуха, повідь, а також помилки в результаті необережного поводження з джерелами безпеки можуть привезти до пожару,...
1. Поняття І економіко-правова сутність страхування, його функції iconТема Сутність, принципи І роль страхування
Поняття об`єктів страхування. Об`єкти страхування в майновому, особистому страхуванні, в страхуванні відповідальності
1. Поняття І економіко-правова сутність страхування, його функції iconТема 15. Правова свідомість та правова культура
Поняття та система правосвідомості: правова ідеологія, правова психологія, правова поведінка
1. Поняття І економіко-правова сутність страхування, його функції iconТема поняття І сутність менеджменту
Важко дати єдине абсолютно чітке та повне визначення поняття «менеджмент». Функції, сфери, рівні менеджменту та ситуації у яких вони...
1. Поняття І економіко-правова сутність страхування, його функції iconТема Сутність, принципи І роль соціального страхування
Поняття та необхідність загальнообов’язкового державного соціального страхування. Види загальнообов’язкового державного соціального...
1. Поняття І економіко-правова сутність страхування, його функції iconМихайленко Д. Г. Кримінально-правова характеристика хабара
Більш того, поняття хабара, що застосовується в практиці правоохоронних органів, є вужче відносно його буквального вираження в кк....
1. Поняття І економіко-правова сутність страхування, його функції iconПрограма фахового вступного випробування «Маркетинг»
Поняття та сутність маркетингу. Визначення маркетингу. Концепція управління маркетингом. Цілі та функції маркетингу. Зміст маркетингового...
1. Поняття І економіко-правова сутність страхування, його функції iconТема : Наука продуктивна сила суспільства
Предмет та поняття про науку, її сутність, історичні аспекти розвитку. Процес пізнання, його види та структура, понятійний апарат,...
1. Поняття І економіко-правова сутність страхування, його функції iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій «затверджено»
Поняття та сутність маркетингу. Визначення маркетингу. Концепція управління маркетингом. Цілі та функції маркетингу. Зміст маркетингового...
1. Поняття І економіко-правова сутність страхування, його функції iconРозділ VIII морське страхування
Договір морського страхування стаття 239. Поняття договору морського страхування
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи