Тема Поняття міжнародних розрахунків. Валютно-фінансові І платіжні умови зовнішньоекономічних угод icon

Тема Поняття міжнародних розрахунків. Валютно-фінансові І платіжні умови зовнішньоекономічних угод




Скачати 321.54 Kb.
НазваТема Поняття міжнародних розрахунків. Валютно-фінансові І платіжні умови зовнішньоекономічних угод
Дата07.09.2012
Розмір321.54 Kb.
ТипКонспект

Конспект лекцій

з курсу «МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ І ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ»


Тема 1. Поняття міжнародних розрахунків. Валютно-фінансові і платіжні умови зовнішньоекономічних угод.

  1. Поняття міжнародних розрахунків.

  2. Роль національних валют, міжнародних розрахункових одиниць і золота в міжнародних розрахунках.

  3. Валютно-фінансові і платіжні умови зовнішньоекономічних угод.

  4. Валюті ціни і валюта платежу.

  5. Ризики у зовнішньоторговельній діяльності і шляхи їх запобігання.

  6. Міжбанківські кореспондентські відносини і система міжбанківських комунікацій. Система СВІФТ.


^ Поняття міжнародних розрахунків. Міжнародні розрахунки - це регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов’язанням, які виникають у зв’язку з економічними, політичними і культурними відносинами між юридичними особами і громадянами різних країн. Міжнародні розрахунки включають, з одного боку, умови і порядок здійснення платежів, які відпрацьовані практикою і закріплені міжнародними документами і звичаями, з другого - щоденну практичну діяльність банків по їх проведенню.

^ Роль національних валют, міжнародних рахункових одиниць і золота в міжнародних розрахунках. До першої світової війни переказні векселі (тратти), виписані у фунтах стерлінгів, обслуговували 80% міжнародних розрахунків. В результаті нерівномірності розвитку країн частка фунта стерлінгів в міжнародних розрахунках впала до 40% в 1948 р. і 5% на початку 90-х років, а долару США зросла (до 75% у 1982 р.), а потім знизилася до 55% у першій половині 90-х років, оскільки німецька марка, японська йєна, швейцарський франк і другі ведучі валюти стали також використовуватися як міжнародні платіжні кошти. З 70-х років новим явищем стало використання міжнародних рахункових валютних одиниць: СДР - переважно у міждержавних розрахунках і особливо ЕКЮ - в офіційному і приватному секторах як валюти ціни і валюти платежу. Зараз місце ЕКЮ зайняла нова валюта ЄВРО, яка стала застосовуватись з початку 1999 року.

З відміною золотого стандарту і припиненням розміну кредитних грошей на жовтий метал відпала необхідність оплати золотом міжнародних обов’язків. Однак золото використовується як надзвичайні світові гроші при форс-мажорних обставинах (війні, економічних потрясінь, тощо), або коли другі можливості використані.

^ Валютно-фінансові і платіжні умови зовнішньоекономічних угод. Валютно-фінансові і платіжні умови зовнішньоекономічних угод включають такі основні елементи:

включають такі основні елементи:

  • валюту ціни;

  • валюту платежу;

  • умови платежу;

  • засіб платежу;

  • форми розрахунків і банки, через які ці розрахунки будуть здійснюватись.

Валюта ціни - валюта, в якій визначаються ціни на товар. При виборі валюти, в якій фіксується ціна товару, велике значення мають вид товару і перелічені вище фактори, впливаючи на міжнародні розрахунки, особливо умови міжурядових угод, міжнародні звичаї. Іноді ціна контракту вказується у декількох валютах (двох чи більше) або стандартній валютній корзині (СДР, ЕКЮ) у цілях страхування валютного ризику.

Валюта платежу - валюта, в якій повинно бути погашено зобов’язання імпортера (або позичальника). При нестабільності валютних курсів ціни фіксуються у найбільш стійкій валюті, а платіж - зазвичай у валюті країни-імпортера.

Умови платежу - важливий елемент зовнішньоекономічних угод. Серед них розрізняються: наявні (готівкові) платежі, розрахунки з наданням кредиту, кредит з опціоном (правом вибору) наявного платежу.

Під поняттям наявних платежів в міжнародних розрахунках розуміється оплата експортних товарів після їх передачі (відвантаження) покупцеві чи платіж проти документів, що підтверджують відвантаження товару згідно з умовами контракту.

^ Ризики у зовнішньоекономічній діяльності і шляхи їх усунення.

При заключенні угод, виконання яких розраховано на довгий час або пов’язано з наданням відстрочки платежу, виникають валютні ризики, пов’язані із зміною курсу валюти. З зміною курсу валюти змінюється реальна вартість платежу. Валютні ризики умовно розділяються на курсові та інфляційні.

^ Курсові ризики пов’язані з тим, що при зменшенні курсу валюти платежу по відношенню до національної валюти експортер отримає суму грошей у національній валюті меншу, ніж ту, на яку розраховував при укладені контракту.

Інфляційні ризики пов’язані із зменшенням купівельної спроможності валюти платежу, якщо зменшується її курс по відношенню до других валют.

Захиститися від валютних ризиків можливо за допомогою декількох способів, що фіксуються у контракті у вигляді різних застережень.

^ Перший спосіб – пряме валютне застереження. Валюта ціни і валюта платежу співпадають, але ціна товару і вартість платежу ставляться в залежність від курсу другої валюти.

^ Другий спосіб – це встановлення різних валют ціни і платежу і визначення курсу перерахунка валюти ціни і платежу.

Крім валютних застережень, способами захисту від ризиків являються страхування валютних ризиків за допомогою форвардних (ф’ючерсних) валютних угод з комерційними банками, страхування ризиків в страхових компаніях і т.п.

^ Міжбанківські кореспондентські відносини і система міжбанківських комунікацій. Система СВІФТ.

Для здійснення розрахунків банки використовують свої закордонні відділення і кореспондентські відношення з іноземними банками, які супроводжуються відкриттям рахунків «Лоро» і «Ностро».

Для своєчасного і раціонального здійснення міжнародних розрахунків банки зазвичай підтримують необхідні валютні позиції в різних валютах у відповідності з структурою и строками майбутніх платежів і проводять політику деверсифікації своїх валютних резервів. В цілях отримання більш високого прибутку банки прагнуть підтримувати на рахунках «Ностро» мінімальні залишки, віддав перевагу розміщенню валютних активів на світовому ринку позичкових капіталів, в тому числі і на євроринку.

Діяльність банків у сфері міжнародних розрахунків, з одного боку, регулюється їх національним законодавством, з другого - визначається практикою, що склалася і яка існує у вигляді встановлених правил і звичаїв чи закріплюється окремими документами.

^ Система СВІФТ. Міжнародні розрахунки здійснюються за допомогою комп’ютерних систем. Для підвищення ефективності і швидкості розрахунків, а також їх уніфікації у 1973 році в Брюселі було створено акціонерне товариство - Світова міжбанківська фінансова телекомунікаційна сітка (СВІФТ). Офіційно вона функціоную з 1977 року.

Головна мета СВІФТ – це швидкісна передача любої банківської і фінансової інформації на базі ЕВМ. Автоматична обробка інформації в системі СВІФТ охоплює контроль, перевірку дійсності відправника і отримувача, розподіл повідомлень по терміновості, шифрування інформації. Головне досягнення СВІФТ - це створення і використання стандартів банківської документації, признаної Міжнародною організацією інформації - ISO.

До переваг використання системи СВІФТ відноситься: налагодження і прискорення обміну інформації між банками і фінансовими установами біля 100 країн по телекомунікаційним лініям зв’язку і автоматизовані їх міжбанківські операції; здійснення безпаперових міжнародних фінансово-банківських операцій з мінімальним використанням праці банківських службовців і максимальним скороченням операційних витрат; забезпечення відносно безпечних міжбанківських операцій, використовуючи різні комбінації фізичних, технічних і процедурних засобів страхування ризику. При цьому зменшуються банківські ризики, пов’язані з загубленням документів, помилковою адресацією, фальсифікацією платіжних документів.


Питання для контролю:

  1. Яке місце займають міжнародні розрахунки в зовнішньоторговельній діяльності країн?

  2. Чому золото не використовується в системі міжнародних розрахунків?

  3. Які головні валюти використовуються в розрахунках?

  4. Що таке валюта ціни і валюта платежу?

  5. З якими ризиками стикаються експортери і імпортери при укладенні договорів?

  6. Що представляє собою система СВІФТ.


Література: Международные валютно-кредитные и финансовые отношения./ Под редакцией Л.Н.Красавиной. – М.: Финансы и статистика, 1994., И.Я.Носкова, Л.М.Максимова. Международные экономические отношения: Учеб.пособие. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995., Гроші та кредит: Підручник/ М.І.Савлук, А.М.Мороз, М.Ф.Пуховкіна та ін. – К.: Либідь, 1992.


Тема 2. Способи платежів в недокументарних міжнародних розрахунках.

1. Особливості застосування основних форм розрахунків в міжнародній сфері.

  1. Платіж на відкритий рахунок.

  2. Авансові платежі.

  3. Банківський переказ.

  4. Розрахунки з використанням векселів, чеків та кредитних карток.


Особливості застосування основних форм розрахунків в міжнародній сфері. У відповідності із практикою застосовуються такі основні форми в недокументарних міжнародних розрахунках:

платіж на відкритий рахунок;

авансовий платіж;

банківський переказ;

розрахунки за допомогою векселів, чеків та кредитних карток.

З міжнародними розрахунками тісно пов’язані гарантійні операції банків по окремим формам розрахунків (наприклад, інкасо, аванс, відкритий рахунок). Вони слугують додатковим забезпеченням виконання зовнішньоторговельними партнерами зобов’язань, взятих на себе по контракту.

^ Платіж на відкритий рахунок. Сутність цих платежів полягає в періодичних платежах імпортера експортеру після отримання товару. Сума поточної заборгованості враховується у книгах торгівельних партнерів. Дана форма міжнародних розрахунків пов’язана з кредитом по відкритому рахунку. Порядок розрахунків по погашенню заборгованості по відкритому рахунку визначається угодою між контрагентами.

Відкритий рахунок використовується при розрахунках між: фірмами, зв’язаними традиційними торговими відносинами; ТНК і її закордонними філіями по експортним поставкам; експортером і брокерською фірмою; змішаними фірмами з участю експортера; за товари, що відправлені на консігнацію для продажу зі складу. Зазвичай розрахунки по відкритому рахунку використовуються при регулярних поставках, коли довіра підкріплення довгими діловими відносинами, а покупець - солідна фірма. Особливістю даної форми розрахунків є те, що рух товарів випереджає рух грошей.

^ Авансові розрахунки. Ці розрахунки найбільш вигідні для експортера, так як проплата за товар робиться імпортером до його відвантаження, а іноді навідь до його виробництва. Якщо імпортер сплачує товар авансом, він кредитує експортера.

Згідно міжнародної практики, платежі у формі авансу складають від 10 до 33% суми контракту. За дорученням експортера на суму авансового платежу банк експортера зазвичай видає на користь імпортера гарантію повернення отриманого авансу у випадку невиконання умов контракту і недопоставки товару. Крім того, прийнято сплачувати авансом ряд товарів: дорогоцінні метали, ядерне паливо, зброю і т.п. Згода імпортера на ці умови розрахунків пов’язана або з його зацікавленістю у поставці товару, або під тиском експортеру.

^ Банківський переказ. Банківський переказ - це доручення одного банку другому сплатити тому, хто отримує переказ, відповідну суму. В міжнародних розрахунках банки дуже часто виконують перекази за дорученням своїх клієнтів.

В формі банківського переказу здійснюється сплата інкасо, платежі в рахунок остаточних розрахунків, авансові платежі. Крім того, посередництвом переказу провадяться перерахунки і другі операції. Банківський переказ здійснюється поштою чи телеграфом у відповідності з поштовими чи телеграфними дорученнями; в теперішній час - по системі СВІФТ. Банківські перекази можуть поєднуватись з другими формами розрахунків (наприклад з інкасо), а також з гарантіями.

Економічний зміст банківських переказів залежить від того, здійснюється оплата товарів чи послуг до їх поставки (авансові платежі) чи після їх отримання імпортером (розрахунки у формі відкритого рахунку).

^ Розрахунки з використанням векселів, чеків та кредитних карток. Вексель - це письмове боргове зобов’язання, яке дає його власнику незаперечне право вимагати від боржника (векселедавця чи акцептанта) вказану в ньому суму платежу після закінчення встановленого строку.

В міжнародних розрахунках використовуються переказні векселі (трати), які виставляє експортер на імпортера.

Трата - документ, який складено у встановленій законом формі і містить безперечний наказ кредитора (трасанта) позичальнику (трасату) про сплату в обумовлений строк відповідної суми грошей названій у векселі третій особі (ремітенту) чи пред’явнику.

Крім векселів в міжнародній практиці розрахунків застосовуються ще чеки. Чек - це письмовий наказ банку, що володіє поточним рахунком, про виплату певній особі вказаної в ньому суми грошей.

В якості засобу платежу у міжнародних розрахунках неторгового характеру використовуються дорожні чеки і єврочеки.

^ Дорожній (туристичний) чек - це платіжний документ, грошове зобов’язання (наказ) сплатити визначену на ньому суму валюти його власнику. Дорожні чеки виписуються крупними банками в національній і іноземній валютах різного достоїнству. Зразок підпису власника проставляється в момент продажу йому чека.

Єврочек - це чек у євровалюті. Він виписується банком без попереднього внеску клієнтом наявних грошей і на більш крупні суми за рахунок банківського кредиту строком до місяця; сплачується в любій державі - учасниці угоди «Єврочек» (з 1968 р.).

З 60-х років в міжнародних розрахунках активно використовуються кредитні картки.

^ Кредитна картка - іменний грошовий документ, який надає право власнику купувати товари і послуги з використанням безготівкових розрахунків. Переважають кредитні картки американського походження (Віза інтернейшенел, Мастер Кард, Америкен експрес і др.).


Питання для контролю:

  1. Які недокументарні форми платежів в міжнародних розрахунках ви знаєте?

  2. Чим відрізняється платіж на відкритий рахунок від авансового платежу;

  3. Що таке банківський переказ?

  4. Як використовуються векселі та чеки в міжнародних розрахунках?

  5. Які ви знаєте види векселів?


Література: Международные валютно-кредитные и финансовые отношения./ Под редакцией Л.Н.Красавиной. – М.: Финансы и статистика, 1994., И.Я.Носкова, Л.М.Максимова. Международные экономические отношения: Учеб.пособие. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995., Гроші та кредит: Підручник/ М.І.Савлук, А.М.Мороз, М.Ф.Пуховкіна та ін. – К.: Либідь, 1992.


Тема 3. Умови поставок і документи у міжнародній торгівлі.

  1. Умови поставок.

  2. Офіційні документи.

  3. Комерційні документи.

  4. Транспортні документи.

  5. Страхові документи.

  6. Фінансові документи.


Умовами поставок в міжнародній торгівлі називаються такі умови, які визначають обов’язки продавця і покупця по доставці товару і встановлюють момент виконання продавцем своїх зобов’язань по поставці товару і переходу ризику випадкової загибелі або пошкодження товару з продавця на покупця.

Міжнародна торгова палата розробила і випустила збірник тлумачень умов поставок, які називаються «Інкотермс». Вони дуже широко використовуються в практиці міжнародної торгівлі.

Існує 13 різновидностей базисних умов поставок. Вони підрозділяються на чотири групи: група Е, яка включає тільки умову «франко-завод»; група F; група C; група D.

До групи F входять: «Франко-перевозчик»; «Франко вдоль борта судна»; «Франко-борт судна».

До групи С входить чотири умови Інкотермс: «Стоимость и фрахт»; «Стоимость, страхование и фрахт»; «Доставка оплачена до ...»; «Доставка и страхование оплачені до ...».

До групи D входять такі умови Інкотермс: «Поставлено на границу»; «Поставлено с борта судна»; «Поставлено с пристани»; «Поставлено без оплаты пошлины»; «Поставлено с оплатой пошлины».

^ Офіційні документи. Основним документом при заключенні міжнародних угод і здійсненні розрахунків являється зовнішньоторговельний контракт. Це договір, який заключається двома сторонами про купівлю-продаж, поставку, проведенню робіт, наданню послуг і т.п.

Зовнішньоторговельні контракти оформлюються у письмовій формі у вигляді підписаних сторонами єдиних документів, з яких слідує, що між сторонами досягнена домовленість по всім умовам угоди. Обмін подібними документами, як правило, закінчується підписом контракту.

Зовнішньоторгівельні контракти мають декілька розділів, які утримують предмет договору, визначення сторін, товарів, комерційних умов угоди, прав і обов’язків сторін, санкцій і т.п.

^ Комерційні документи. Основним з комерційних документів являється комерційний рахунок або рахунок-фактура. Це документ, в якому вказується сума, яку необхідно сплатити. Комерційні рахунки виставляються на покупця.

^ Транспортні документи. Транспортні документи виписуються особою, яка займається перевезенням вантажу в посвідчення того, що товар прийнятий нею до перевозки. До транспортних документів належать: при перевезенні вантажу залізною дорогою - залізнодорожня накладна та її дублікат; при авіаперевозках - авіонакладна; при автодорожніх перевезеннях - автодородня накладна; при морських перевезеннях - коносамент.

    ^ Страхові документи. До страхових документів відносяться страхові поліси та сертифікати, які свідчать про наявність договору страхування. Страхові поліси, як правило, виписуються у валюті платежу.

    ^ Фінансові документи. До фінансових документів належать чеки, прості і перевідні векселі (трати), платіжні розписки і т.п.

    Чек - це письмовий наказ банку володільця поточного рахунку про виплату певній особі вказаної в ньому суми грошей. Чеки бувають: іменними, ордерними, на пред’явника, банківськими і фірмовими.

    Чеки можуть передаватися одною собою другій шляхом індосаменту (внесення в нього передаточного надпису). Шляхом індосаменту право по чеку переходить до іншої особи.

    Вексель - це письмове боргове зобов’язання, яке діє його власнику незаперечне право вимагати від боржника (векселедавця чи акцептанту) вказану в ньому суму платежу після закінчення встановленого строку.

    При розрахунках за зовнішньоторговельними операціями використовуються перевідні векселі (трати). Трата представляє собою безумовний наказ трасанта (кредитора), адресований трасату (боржнику), сплатити третій особі (ремітенту) в обумовлений строк вказану у векселі суму.

    В міжнародній практиці вексель виступає в якості оборотного фінансового документу. Право власності по векселю переходить від однієї особи до другої шляхом індосаменту (передаточного надпису). Індосаменти бувають бланковими, іменними, перепоручительськими.

    Питання для контролю.

  1. Що представляє собою зовнішньоторговельний контракт?

  2. Які ви знаєте умови поставок?

  3. Для чого розроблені правила Інкотермс?

  4. Що представляють собою комерційні документі?

  5. Які ви знаєте страхові і фінансові документи?

  6. Що таке чек? Які форми чеків ви знаєте?

  7. Для чого використовують трати?



    Література: Внешнеторговые сделки/Составитель Гринько И.С. - Суммы: Фирма «Реал», 1994., Международные расчеты по коммерческим операциям. Ч.3: Определение оптимальных форм и условий расчетов./Серия «Международный банковский бизнес». - М.: Изд-во АО «Консалтбанкир», 1994.





^

Тема 4. Документарні форми розрахунків.



І. Документарний акредитив.

      1. Фази акредитиву.

      2. Угода про акредитив.

      3. Форми акредитиву.

      4. Види та конструкції акредитиву.

      5. Відкриття акредитиву.

      6. Використання акредитиву.

      7. Уніфіковані правила для акредитиву.

ІІ. Документарне інкасо.
^

2.1. Фази документарного інкасо.


2.2. Погодження умов інкасо.

2.3. Видача інкасового доручення і подача документів.

2.4. Уніфіковані правила для інкасо.

Документарний акредитив. Уніфіковані правила визначають документарний акредитив як угоду, в силу якої банк, діючи за проханням і на основі інструкцій свого клієнта, повинен здійснити платіж третій особі чи його наказу або повинен сплатити , або акцептувати чи негоціювати (тобто купити або врахувати) трати проти передбачених документів, якщо дотримані всі умови акредитиву.


Акредитив має три фази. На першій фазі проходить здійснення переговорів між експортером і імпортером. У другій фазі укладється угода про акредитив. Третя фаза передбачає постачання товару і розрахунок за акредитивом.

^ Угода про акредитив укладається між експортером і імпортером при безпосередній участі банків. До сторін угоди про акредитив (експортерів і імпортерів) виставляються певні вимоги. Головною з них є надійність і платоспроможність сторін.

Розрізняють дві форми акредитиву. Це відкличний і безвідкличний акредитив.

^ Відкличний акредитив в любий час може бути змінений або анульований банком-емітентом, в більшості випадків за наказом наказодавця акредитиву без попереднього повідомлення беніфіціара.

^ Безвідкличний акредитив дає беніфіціару високий ступінь впевненості, що його поставки або послуги будуть сплачені, як тільки він виконає умови акредитиву. Безвідкличний акредитив – це тверде зобов’язання платежу банка-емітента.

Безвідкличний акредитив буває двох видів – безвідкличний непідтверджений акредитив і безвідкличний підтверджений акредитив.

При безвідкличному непідтвердженому акредитиві банк-кореспондент лише авізує беніфіціару відкриття акредитиву.

Якщо банк-кореспондент підтверждує беніфіціару акредитив, то тим самим він зобов’язується зробити платіж за документами, відповідними акредитиву і поданими в строк. Цей вид акредитиву є підтвердженим.

В залежності від способу використання документарні акредитиви бувають слідуючих видів:

  • акредитив із сплатою за пред’явленням. Цей вид передбачає негайне отримання суми, що вказана в документах;

  • акредитив, що передбачає акцепт трат беніфіціара – отримання суми, вказаної в документах за настанням терміну платежу;

  • акредитив з розстрочкою платежу – отримання суми, вказаної в документах в обговорений термін;

  • акредитив з “червоним застереженням” – отримання авансу;

  • акредитив, що передбачає негоціацію трат беніфіціара – отримання грошей в любому банку, тобто не тільки в авізуючому;

  • револьверний акредитив – відвантаження товару частковими партіями і оплата частковою сумою;

  • резервний акредитив (акредитив “стенд бай”) – надає беніфіціару певні гарантії;

  • перевідний акредитив – забезпечення власних постачальників.

^ Документарні акредитиви мають певні конструкції. Однією з них є акредитив “бек ту бек”. Цей акредитив засновується на непереказному акредитиві, який відкрито на користь комерсанта-посередника.

Другою конструкцією акредитиву є переуступка виручки за акредитивом (цесія) – повна чи часткова переуступка виручки за акредитивом комерсантом-посередником на користь свого постачальника.

Відкриття акредитива в банку – це складна процедура, в процесі якої сторони вивчають фінансовий стан покупця і порядність постачальника.

Документарний акредитив має дуже широке використання в міжнародній торгівалі. На відміну від банківського переказу, документарний акредитив надає певні гарантії як експортеру, так і імпортеру.

^ Використання акредитивів в міжнародних розрахунках регулюється спеціальним документом “Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів” – який розроблено Міжнародною торговою палатою.

^ Уніфіковані правила визначають поняття і види акредитивів, способи та порядок їх виконання і передачі, обов’язки і відповідальність банків, вимоги до документів, які надаються при акредитиві, та порядок їх представлення.


Питання для контролю:

  1. Що представляє собою документарний акредитив?

  2. Які ви знаєте види акредитиву?

  3. Чим відрізняється акредитив з рострочкою платежу від револьверного акредитиву?

  4. Які бувають фази акредитиву?

  5. Що необхідно для відкриття акредитиву?

  6. З якою метою розроблені Уніфіковані правила для документарних акредитивів?


Література: Международные расчеты по коммерческим операциям. Ч. 1: Аккредитив/ Серия «Международный банковский бизнес». – М.: Изд-во АО «Консалтбанкир», 1994., Максимова Л.М., Носкова И.Я. Международные экономические отношения. Учеб.пособие. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995., С.Лисюк. Акредитивна форма розрахунків за експортно-імпортними операціями та перспективи її розвитку в Україні./ Высник НБУ, № 5, 1997 р.


^ Документарне інкасо. Спрощено інкасо можливо визначити як доручення експортера (кредитора) своєму банку отримати від імпортера (боржника) безпосередньо або через другий банк відповідну суму чи підтвердження того, що ця сума буде сплачена у встановлені строки.

Згідно Уніфікованим правилам, інкасо означає операції, які здійснюються банком на основі отриманих інструкцій, з документами в цілях: 1) отримання акцепту і (або) платежу; 2) видачі документів проти акцепту і (або) платежу; 3) видачі документів на других умовах (в залежності від випадку).

Документи, з якими проводяться операції по інкасо поділяються на дві групи: фінансові документи (прості і переказні векселі, чеки, платіжні розписки та другі подібні документи) і комерційні документи (рахунки, відвантажуючі документи, спеціфікації, сертифікати і т.п.). В зв’язку з цим визначаються два види інкасо:

  • чисте інкасо, тобто інкасо тільки комерційних документів;

  • документарне інкасо – інкасо фінансових документів, які іноді супроводжуються комерційними документами.

Як і документарний акредитив, документарне інкасо має також три фази. У першій фазі проходить домовленість про умови інкасо. У другій – видача інкасового доручення і представлення документів. У третій – надання документів тому, хто платить.

Якщо оплата відбувається у формі документарного інкасо, то, як правило, приймають участь чотирі сторони:

  • експортер (продавець);

  • банк – ремітент;

  • інкасуючий банк (любий банк, що приймає участь у виконанні інкасового доручення, за виключення банка – ремітента);

  • імпортер (покупець, платник).

Видача інкасового доручення і представлення документів відбувається після отримання заказу на поставку товару, або при заключенні договору про купівлю-продаж товару.

^ Використання інкасової форми розрахунків регулюється спеціальним документом – Уніфікованими правилами за інкасо, які розроблені Міжнародною торговою палатою.

Правила визначають види інкасо, порядок представленя документів до сплати і здійснення платежу, акцепту, повідомлення про здійснення платежу, акцепта або про неплатіж (неакцепт) та другі питання.


Питання для контролю:

  1. З якою метою в міжнародних розрахунках використовують документарне інкасо?

  2. Скільки фаз інкасо ви знаєте?

  3. Чим відрізняється документарне інкасо від чистого інкасо?

  4. Якими нормативними документами в міжнародній практиці регулюється документарне інкасо?


Література: Международные расчеты по коммерческим операциям. Ч. 2: Инкассо. /Серия «Международные банковский бизнес». – М.: Изд-во АО «Консалтбанкир», 1994., Максимова Л.М., Носкова И.Я. Международные экономические отношения. Учеб.пособие. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.


Тема 5. Банківська гарантія як інструмент забезпечення виконання зобов’язань.

  1. Принципи і правові засади банківської гарантії.

  2. Поручительство.

  3. Платіжне зобов’язання.

  4. Надання банківських гарантій.

  5. Використання банківських гарантій.

  6. Основні види банківських гарантій.


Принципи і правові засади банківської гарантії. Гарантія – це поручительство банка-гаранта, яке приймається по відношенню до якоїсь особи (беніфіціара) за дорученням другої особи (принципала), в забезпечення виконання останнім свої зобов’язань перед беніфіціаром.

Платіжні гарантії не являються предметом уніфікації. Тому для банківських гарантій виключно приймається право, яке діє за місцем перебування того банка, який видає гарантію беніфіціару.

^ Поручительство і платіжне зобовязання. Необхідно проводити чітке розрізнення між поручительством і платіжним зобов’язанням, яке також називається абстрактною обіцянкою платежа.

Поручительство представляє собою акцесорне зобов’язання по відношенню до кредитора. Воно залежить від стану і змісту зобов’язання основного боржника і обмежено його обсягом. Це може привести до того, що поручительство втрачає свою силу, якщо борг за якимись причинами гаситься.

Платіжне зобов’язання являється формою гарантії, яка створює неакцесорне, абстрактне зобов’язання по відношенню до беніфіціара.

Акцесорність являється критерієм розмежування між поручительством та гарантією. Якщо акцесорність надана, то є поручительство, якщо її немає, то погоджена гарантія.

Гарант залишається зобов’язаним навідь тоді, коли зобов’язання, яке знаходиться в засадах, за якимись причинами пропадає. Він повинен без заперечень здійснити платіж за першою вимогою. Така форма гарантії створює беніфіціару доволі сильне правове положення.

^ Надання банківських гарантій. Уповноваженим банкам при прийнятті рішення про надання гарантій необхідно вимагати від клієнтів представити в банк такі документи:

  • доручення на видачу гарантії;

  • генеральне чи разове зобов’язання;

  • завірений проект гарантії на рідній та іноземній мові;

  • завірену копію контракту чи другого документа, з якого слідує необхідність надання гарантії;

  • оригінали векселів і копії одного з них, а також розклад платежів за векселями.

Порядок зміни умов гарантій, що надаються уповноваженими банками, визначається їх внутрішніми інструкціями.

^ Використання банківської гарантії. В більшості випадків банківська гарантія не використовується. Записана в договорі послуга виконується належним чином і гарантія гаситься по закінченню терміну дії. Іноді гарантійний документ повертається до банка, який його видав.

^ Основні види банківських гарантій. Банківські гарантії поділяються на умовні і безумовно, платіжні і договірні. Крім цього бувають гарантії повернення авансу, гарантії виконання контракту, тендерні гарантії та гарантії митної очистки.

До другорядних видів гарантій відносяться гарантії коносамента, поручительство по векселю, гарантія забезпечення кредиту, судова гарантія.


Питання для контролю:

  1. Що представляє собою банківська гарантія і для чого вона використовується?

  2. Чим відрізняється поручительство від платіжного зобов’язання?

  3. Які документи необхідно представте для отримання банківської гарантії?

  4. Чому банківська гарантія практично не використовується?

  5. Які види гарантій ви знаєте?


Література: Международные расчеты по коммерческим операциям. Ч.3: Определение оптимальных форм и условий расчетов. Типовые условия платежей по экспорту и импорту. Гарантии/ Серия «Международный банковский бизнес». – 2-е изд. – М.: Изд-во АО «Консалтбанкир», 1994.


Розділ 2. Практика здійснення комерційними банками обмінних операцій на міжнародних ринках.


Тема 1. Поточні валютні операції комерційних банків.

  1. Визначення конверсійних операцій.

  2. Котирування іноземних валют.

  3. Крос-курси і їх розрахунок.

  4. Курси продавця і курси покупця.

  5. Валютна позиція.

  6. Ризики банків при проведенні валютних операцій.

  7. Валютні операції з негайною поставкою (spot).


Визначення конверсійних операцій. Конверсійні операції – це угоди агентів валютного ринку по обміну оговорених сум грошової одиниці однієї країни на валюту другої країни за погодженим курсом на відповідну дату.

Конверсійні операції поділяються на дві групи:

  • операції типа спот або поточні конверсійні операції;

  • форвардні конверсійні операції.

^ Котирування іноземних валют. Поточним конверсійним операціям відповідає обмінний курс спот. Він являється поточним валютним курсом і публікується всіма інформаційними агентствами.

В банківській практиці прийнято таке визначення курсів валют: USD/DEM, GBR/USD, USD/UAH.

При даному визначені зліва ставиться база котировки (базова валюта), а справа – валюта котировки (валюта, яка котирується).

USD / DEM = 1.8553

^ ^ ^

база котировки валюта котировки курс


Дане написання означає кількість валюти, яка котирується за одиницю базової валюти. Останні цифри написання валютного курсу називаються відсотковими пунктами або піпсами.

Котировка курсів спот буває прямою і непрямою (зворотньою). Пряма котировка – це кількість національної валюти за одиницю іноземної. Зазвичай всі валюти, крім англійського фунта і корзини валют, порівнюються з американським доларом.

Непряма (зворотня) котировка – це кількість іноземної валюти, що виражається в одиницях національної валюти:

Непряма котировка = 1

Пряма котировка

При використанні непрямої котировки долар виступає в якості валюти котировки, а друга валюта виступає у вигляді бази котировки. Ряд валют офіційно котирується до долару США у вигляді непрямої котировки. Це курс долара до європейської валютної одиниці, англійському фунту стерлінгів, а також до грошових одиниць країн – колишніх колоній Великобританії.

^ Крос-курси і їх розрахунок. Крос-курс (cross-rates) – це курс обміну між двома валютами за виключенням долару США. Розрахунок значень крос-курсів будується з використанням курсів валют до долару США. Розглянемо три способи розарунку крос-курсів з зауваження до того, чи являються котировки валют прямими аба непрямими.

  1. Розрахунок крос-курса для валют з прямими котировками до долару (долар являється базою котировки для обох валют):

Наприклад, необхідно знайти крос курс німецької марки до швейцарського франку.

USD/CHF

^ DEM/CHF = USD/DEM


Якщо USD/CHF = 1.2810, а USD/DEM = 1.5350, то крос-курс DEM/CHF = 1.2810: 1.5350 = 0.8345.

Таким чином, якщо долар США являється базою котировки обох валют, то для знаходження крос-курса потрібно розділити доларові курси цих валют.

  1. Розрахунок крос- курса для валют з прямою і непрямою котировками до лолару, де долар являється базою котировки для однієї їз валют.

Наприклад, необхідно знайти крос-курс фунта стерлінгів до німецької марки – GBR/DEM. Тут курс GBR/USD являється непрямою котировкою, а курс USD/DEM – прямою котировкою.


GBR/DEM = GBR/USD x USD/DEM


Прийняв. Що курс GBR/USD = 1.5720, а курс USD/DEM = 1.5350, отримаєм крос-курс фунта до марки: 1.5720 х 1.5350 = 2.4130.

Таким чином, якщо долар є базою котировки тільки однієї із валют, то необхідно перемножити доларові курси цих валют.

  1. Розрахунок крос-курса для валют з непрямими котировками до долару США, де долар являється валютою котировки для обох валют.

Наприклад, необхідно знайти крос-курс фунта стерлінгів до євро. Правило розрахунку такої дроби через доларові курси цих валют приводять нас до слідуючої формули:
^

GBR/USD

GBR/EUR = EUR/USD або 1.5720 : 1.2450 = 1.2627



Таким чином, якщо долар є валютою котировки для обох валют, то для знаходження їх крос-курса необхідно розділити доларові курси цих валют.

Курси продавця і курси покупця. В торгівлі банків одне з одним банк, який котирує валюту, зазвичай називає курси купівлі і продажу. Курс купівлі позначається як курс bid, курс продажу – offer.

При прямому котируванні курс bid являється курсом, зя яким банки купують іноземну валюту і продають національну. Курс offer являється курсом, за яким банк продає іноземну валюту і купує національну. Величина, на яку курс bid відрізняється від курсу offer, називається спредом.

Банки завжди готові працювати з невеликим спредом, коли валюта має високу ліквідність, і в меньшій мірі, коли ринкові обсяги торгівлі данної валюти невеликі. Крім цього, спреед завжди збільшується на ринках із слабкими валютами, при економічній та політичній нестабільності.

^ Валютна позиція. При укладені валютної угоди банк купує одну валюту і продає другу. Співвідношення потреб і зобов’язань банка в іноземній валюті визначає його валютну позицію. У випадку їх рівності за конкретною валютою валютна позиція вважається закритою, при неспівпаданні – відкритою.

Відкрита позиція може бути довгою і короткою. Довга позиція означає перевищення потреб в іноземній валюті над зобов’язаннями і визначається знаком “+”.

Коротка позиція означає перевищення зобов’язань в іноземній валюті над потребами і визначається знаком “-”.

^ Ризики банків при проведенні валютних операцій. Відкрита валютна позиція пов’язана з ризиком втрат банка, якщо до моменту контругоди, т.є. купівлі раніше проданої валюти і продажу раніше купленої валюти, курс цих валют зміниться в неблагоприємному для нього напрямку. В результаті банк буде мати збитки.

Банки постійно спостерігають за зміною валютної позиції, оцінюючи в ній валютний ризик. Контроль за станом і змінами валютної позиції здійснюється шляхом негайного введення всіх валютних операцій в програму, яка постійно дає інформацію про валютні позиції. Якщо виникає ризик зміни курсу валюти, то позиція негайно закривається, або проводиться арбітраж.

^ Валютні операції з негайною поставкою (spot). Цей вид операцій найбільш розповсюджений і складає до 90% обсягу валютних угод. Їх суть полягає в купівлі-продажу валюти на умовах її поставки банками-контрагентами на другий робочий день з дня укладення угоди по курсу, зафіксованому в момент її укладення. При цьому рахуються робочі дні по кожній із валют, які приймали участь в угодах, і якщо наступний день за датою угоди являється неробочим для однієї валюти, строк поставки валюти збільшується на 1 день. Але якщо наступний день за датою угоди являється неробочим для другої валюти, то строк поставки збільшується ще на 1 день.

В світовій практиці банками проводяться також операції з датою валютування “tomorrow”, іншими словами на наступний робочий день (не враховуючи вихідних і святкових днів) після дати укладення угоди.


Питання для контролю:

  1. Що представляють собою конверсійні операції і для чого вони проводяться?

  2. Які котировки іноземних валют ви знаєте?

  3. Чим відрізняються прямі і непрямі котировки?

  4. З якою ціллю розраховуються крос-курси валют?

  5. Що таке валютна позиція і чим відрізняється закрита і відкрита валютна позиція?

  6. Коли відкривається довга позиція, а коли коротка?

  7. З якими ризиками стикаються банки при проведенні валютних операцій?

  8. Що представляють собою операції з негайною поставкою?

  9. Яки види цих операцій ви знаєте?


Література: Д.Ю.Пискулов. Теория и практика валютного дилинга: Прикладное пособие. – М.: ИНФРА-М, 1996., Сурен Лизелотт. Валютные операции. Основы теории и практика. – М.: Дело, 1998.


Тема 2. Форвардні валютні операції.

  1. Поняття форвардних валютних операцій.

  2. Форвардний курс.

  3. Дисконт та премія.

  4. Використання форвардних операцій для мінімізації ризику.

  5. Спекулятивні форвардні угоди.


Поняття форвардних валютних операцій. Форвардні операції – це угоди по обміну валют за раніше погодженим курсом, які укладаються сьогодні, но дата валютування відкладена на відповідний строк в майбутньому.

Форвардні операції поділяються на два види: угоди аутрайд – одноразова конверсійна операція з датою валютування, відмінною від дати спот; угоди “своп” – поєднання двох протилежних конверсійних операцій з різними датами валютування.

^ Форвардний курс. Основою для розрахунку форвардного курсу слугують не тільки курси спот в момент укладення угоди, але і процентні ставки за валютами, що приймають участь в угоді.

В форвардних угодах використовуються спеціальний форвардний курс, який зазвичай відрізняється від курсу спот. Форвадний курс відбиває очікування учасників ринку, які стосуються майбутнього курсу, і являється індикатором значення курсу спот через відповідний період часу.

Таким чином, форвардний курс = курс спот + форвардні пункти.

Форвардні пункти ще називаються своп-пунктами, форвардною різницею або своп-різницею. Вони представляють собою абсолютні пункти даного валютного курсу, на які корегується курс спот при проведенні форвардних операцій, і відбивають різницю в процентних ставках за конкретні періоди між валютами, що продаються на міжнародних грошових ринках.

Форвардні пункти розраховуються за формулою:

^

Курс спот х (% валюти - % баз.валюти) х Кіл.днів


Ф.П. = 360 х 100 + (% базової валюти х Кіл.днів)


За даною формулою можливо розрахувати середні форвардні пункти для середнього курсу аутрайд (не беручи до уваги в розрахунок сторони bid і offer). Однак як курс спот, так і курс аутрайд котуються банками у вигляді подвійної котировки.

^ Дисконт та премія. Для того, щоб напевне знати, чи потрібно форвардні пункти складати чи відраховувати, існують такі поняття як дисконт і премія. Існує правило, за яким:

  • ^ Валюта з низькою процентною ставкою за відповідний період котується на умовах форвард до валюти з високою процентною ставкою за той же період з премією.

  • Валюта з високою процентною ставкою за відповідний період котується на умовах форвард до валюти з низькою процентною ставкою за той же період із дисконтом.

Премія та дисконт розраховується за формулою, в якій враховується різниця процентних ставок, курс спот і строк угоди. Процентні ставки, що беруться при розрахунку, являються ставками євроринку, а не ставками внутрішнього ринку. Використання ставок євроринку забезпечує рівні умови для всіх валют.

Таким чином. Дисконт та премія розраховуються за формулою:


^ Курс спот х Процентна різниця х Дні

Дисконт/премія = (360 х 100) + (% торг.валюти х Дні)


Використання форвардних операцій для мінімізації ризику. Форвардні операції дуже широко використовуються для страхування валютних ризиків, а також для спекулятивних операцій. Наприклад, зовнішньоторговельні організації, які мають платежі і надходження в різних валютах, використовують форвардні контракти, які здібні застрахувати ризик зміни валютних курсів.

^ Спекулятивні форвардні угоди. Використання форвардних угод ля страхування ризику застосовується яз засіб для відкриття довгострокової спекулятивної позиції. Переваги такого використання форвардних угод полягає, по-перше, в тому, що валюта поставляється тільки при настанні строку платежу; по-друге, довгострокова спекулятивна позиція слугує для використання довгострокових коливань касового курсу і позитивної різниці процентних ставок.

Спекулятивні форвардні угоди компенсуються або протилежною угодою спот при настанні строку платежу або ще да настання цього строку протилежною короткотерміновою угодою на ту ж дату валютування.


Питання для контролю:

  1. Для чого в світовій практиці використовують форвардні валютні операції?

  2. Як розраховується форвардний курс аутрайд?

  3. Що таке дисконт і премія і чим вони відрізняються одне від одного?

  4. Які види форвадних операцій ви знаєте?

  5. Що представляють собою спекулятивні форвардні угоди?


Література: Д.Ю.Пискулов. Теория и практика валютного дилинга: Прикладное пособие. – М.: ИНФРА-М, 1996., Сурен Лизелотт. Валютные операции. Основы теории и практика. – М.: Дело, 1998.


^

Тема 3. Валютні операції типа “своп”


  1. Поняття валютних свопів та їх види.

  2. Котировки своп.

  3. Використання операцій “своп”.


Поняття валютних свопів та їх види. Валютний своп – це комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакову суму з різними датами валютування. Стосовно до свопа дата виконання більш близької угоди називається датою валютування, а дата виконання більш віддаленої по строку зворотньої угоди – датою закінчення свопу. Зазвичай свопи укладаються на період до 1 року.

Якщо найблища конверсійна угода являється купівлею валюти, а більш віддалена – продажем валюти, такий своп називається “купив/продав” – buy and sell.

Якщо спочатку здійснюється угода по продажу валюти, зворотня їй угода являється купівлею валюти, то цей своп буде називатися “продав/купив” - sell and buy.

За строками укладення угод валютні свопи поділяються на 3 види. Перший – це стандартні свопи (зі споту). Так, якщо банк укладає першу угоду на споті, а зворотню їй на умовах тижневого форварду, такий своп називається “спот уік”(spot-week swap).

Другий вид – це короткі одноденні свопи (до споту). Так, якщо перша угода здійснюється з датою валютування “завтра”(tomorrow), а зворотня на споті, такий своп носить назву “том-некст” (tomorrow-next swap).

До третього виду можливо віднести форвардні свопи (після споту). Для форвардних свопів характерно поєднання двох угод аутрайд, коли більш близька за строком угода укладається на умовах форвард (дата валютування пізніше, чим спот), а зворотня їй угода укладається на умовах більш пізнього форварда.

^ Котировки своп. Стандартні свопи. Оскільки стандартна угода своп утримує дві угоди – одна на споті а друга аутрайд, які укладаються одночасно з одним банком-контрагентом, то в своїх курсах вони мають загальний курс спот. Один курс спот використовується в першій конверсійній угоді з датою валютування спот, другий використовується для отримання курсу аутрайд для зворотньої конверсії. Отже, різниця в курсах для цих двох угод полягає тільки у форвардних пунктах на конкретний період.

Ці форвардні пункти і будуть являтися котировкою своп для данного періоду (звідси їх друга назва: своп-пункти).

Тому для котировки свопу достатньо прокотувати тільки форвардні (своп) пункти для відповідного періоду у вигляді двохсторонньої котировки, наприклад:

Bid Offer
^

USD/DEM 6 month swap = 121 136



Дана котировка означає, що по стороні bid котуючий банк купує базову валюту на умовах форвард (на дату закінчення свопа); по стороні offer котуючий банк здійснює продаж базової валюти на дату закінчення свопа.

^ Короткі свопи. Короткі свопи котуються аналогічно стандартним свопам у вигляді форвардних пунктів для відповідних періодів “овернайт”, “том-некст”). При цьому розрахунок курсів угоди будується у відповідності з правилами розрахунку курса аутрайд для дати валютування до споту.

  • У випадку зростаючих зліва направо форвардних пунктів (базова валюта котується з премією) обмінний курс для першої угоди свопа (до спота) повинен бути нижчий, чим валютний курс обміну для другої угоди (на споті).

  • ^ У випадку зменшення форвардних пукнтів зліва направо (базова валюта котується з дисконтом) обмінний курс для першої угоди повинен бути вище, ніж для другої.
^

Використання операцій «своп». Угоди своп використовуються для нейтралізації ризику при проведенні угод аутрайд.


Наприклад, якась американська компанія А хоче через три місяці купити німецьке обладнання и тому 16 січня вона укладає з із своїм банком А форвардний контракт на продаж 1 млн.дол. проти німецьких марок. Для банка це угода аутрайд по купівлі доларів проти німецьких марок з датою валютування спот + 3 міс. = 18 квітня.

Уявимо, що курс спот USD/DEM = 1.4995 - 1.5005

3-х міс. Ф.п. 65 - 84

3-х міс. аутрайд = 1.5060 - 1.5089

За курсом аутрайд 1.5060 банк отримає довгу позицію в 1 млн.дол. на 18 квітня. В принципі, якщо банк не хоче ризикувати і надіятися на благоприємну зміну валютного курсу, він може тримати данну позицію аж до 16 квітня і закрити її на споті. Однак звичайно банки не ризикують на такий доввгий час і позиції закривають.


Питання для контролю:

  1. З якою метою використовуються валютні свопи?

  2. Які види свопів ви знаєте?

  3. Чим відрізняються стандартні свопи від коротких?

  4. Яким чином котируються свопи?

  5. Що таке форвардні пункти і чому вони називаються своп-пунктами?


Література: Д.Ю.Пискулов. Теория и практика валютного дилинга: Прикладное пособие. – М.: ИНФРА-М, 1996., Сурен Лизелотт. Валютные операции. Основы теории и практика. – М.: Дело, 1998.






Схожі:

Тема Поняття міжнародних розрахунків. Валютно-фінансові І платіжні умови зовнішньоекономічних угод iconТема Поняття міжнародних розрахунків. Валютно-фінансові І платіжні умови зовнішньоекономічних угод

Тема Поняття міжнародних розрахунків. Валютно-фінансові І платіжні умови зовнішньоекономічних угод iconТема Характеристика та основи організації міжнародних розрахунків Поняття та особливості міжнародних розрахунків. Роль національних І колективних валют та золота в міжнародних розрахунках
Умови здійснення розрахунків за міжнародними торговельними операціями. Валюта ціни та валюта платежу. Умови І способи платежів
Тема Поняття міжнародних розрахунків. Валютно-фінансові І платіжні умови зовнішньоекономічних угод iconТема. Угоди в цивільному праві
Поняття І види угод. Умови дійсності угод. Недійсні угоди. Види недійсних угод. Умови І строк в угодах
Тема Поняття міжнародних розрахунків. Валютно-фінансові І платіжні умови зовнішньоекономічних угод iconПитання до іспиту з курсу «Міжнародні розрахунки І валютні операції»
Поняття міжнародних розрахунків. Зв'язок міжнародних розрахунків з валютними операціями в банківській діяльності
Тема Поняття міжнародних розрахунків. Валютно-фінансові І платіжні умови зовнішньоекономічних угод iconПитання до іспиту з курсу «Міжнародні розрахунки І валютні операції»
Поняття міжнародних розрахунків. Зв'язок міжнародних розрахунків з валютними операціями в банківській діяльності
Тема Поняття міжнародних розрахунків. Валютно-фінансові І платіжні умови зовнішньоекономічних угод icon3. Тип модуля: обов’язковий Семестр: VІІІ обсяг модуля
Різновиди операції на світовомо фінансовому ринку, інструменти фінансового ринку. Міжнародні розрахунки та платіжний баланс. Регулювання...
Тема Поняття міжнародних розрахунків. Валютно-фінансові І платіжні умови зовнішньоекономічних угод icon3. Тип модуля: обов’язковий Семестр: VІІІ обсяг модуля
Різновиди операції на світовомо фінансовому ринку, інструменти фінансового ринку. Міжнародні розрахунки та платіжний баланс. Регулювання...
Тема Поняття міжнародних розрахунків. Валютно-фінансові І платіжні умови зовнішньоекономічних угод iconУмови платежу І форми платіжних засобів тощо; повної відповіді немає
Назвіть основну форму міжнародних розрахунків. Чим відрізняються платежі „сконто” І ”платежі інстолмент”?
Тема Поняття міжнародних розрахунків. Валютно-фінансові І платіжні умови зовнішньоекономічних угод iconМетодичні вказівки та завдання до типових розрахунків для студентів інженерно-технічних спеціальностей. Львів: Вид-во ну "ЛП", 2003
Знати достатні умови розвинення функції в ряд Фур’є; основні поняття та теореми операційного числення; основні поняття теорії ймовірностей;...
Тема Поняття міжнародних розрахунків. Валютно-фінансові І платіжні умови зовнішньоекономічних угод iconКонспект лекций по курсу «международные расчеты и валютные операции» Тема Понятие международных расчетов. Валютно-финансовые и платежные условия внешнеэкономических соглашений
Тема Понятие международных расчетов. Валютно-финансовые и платежные условия внешнеэкономических соглашений
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи