Конспекти лекцій по курсу «Основи демографії» icon

Конспекти лекцій по курсу «Основи демографії»




НазваКонспекти лекцій по курсу «Основи демографії»
Сторінка1/3
Дата08.09.2012
Розмір0.72 Mb.
ТипКонспект
  1   2   3

Конспекти лекцій по курсу «Основи демографії»

Зміст

І. Виникнення і розвиток демографії. Демографія в Україні.

1) Виникнення демографії.

2) Розвиток демографічної науки.

3) Демографічний перехід в Україні.

4) Сучасна демографічна ситуація в Україні.

5) Сучасна статево-вікова структура населення України.

II. Історія переписів населення в світі і в Україні.

1) Коротка історія переписів населення світу.

2) Обліки і переписи населення на території сучасної України.

3) Перший Всеукраїнський перепис населення.


^ Розділ І. Демографічна наука і її сучасні проблеми


1. Виникнення демографії.

Відомо, що за часів далекої давнини (з історичних джерел про стародавні країни) держави збирали відомості про своє населення, його кількість, склад, майновий стан тощо. Проте ці дії держави як інституту управління були прагматичні. Для керівництва країною потрібні були кошти, а значить податки, треба було мати військо, запаси продовольства і т. ін. Демографічні відомості не стали наукою.

Історія демографії як науки сягає другої половини XVII століття. Отже демографія і її найперша галузь – демографічна статистика є молодими науками. Їх вік нараховує якихось три з половиною століття – це зовсім небагато порівняно з кілька тисячолітнім існуванням таких наук, як математика, астрономія, географія, історія, медицина тощо.

Відлік існування демографії як науки починається з появи книги великого англійського дослідника в цій галузі Джона Граунта (1620–1674). Назва його книги «Природничі і політичні спостереження, перелічені в розділах і зроблені по бюлетенях смертності ...»1 Д. Граунт був сучасником і другом великого англійського економіста, класика політичної економії .Вільяма Петті, автора «Політичної арифметики» й інших праць з макроекономіки. В. Петті був, крім того за освітою і практичною діяльністю знаним лікарем і міг допомагати Д. Граунту, комерсанту без певної освіти, але ерудованій людині в написанні його роботи.

Граунт відкрив співвідношення народжень хлопчиків і дівчаток, дослідив закономірності смертності, побудував (хоч ще й недовершену) таблицю смертності, визначив значення демографічних знань для життя країни. Держава, як вважав Граунт і державні діячі («пери парламенту», «члени Королівської ради») повинні розумітися на демографічних проблемах і закономірностях для «гарного, упевненого і легкого управління», спираючись при цьому на статистичний аналіз.


1. D. Graunt. «Natural and Political Observatojns mentioned in following Index and made upon the Bills of Mortality…»


Звідси прозорою є й зворотна думка стосовно того, що поганий демографічний стан суспільства є результатом не «гарного, упевненого і легкого управління», а навпаки.

Цей висновок піонера демографічної науки навіть у сучасному світі на жаль ще не настав дороговказом для «перів» і т.д.

Не випадково саме Англія стала родоначальницею демографії. На той час в Англії вже були розвинуті поточні спостереження народжуваності і смертності через церковні записи хрещень і поховань. Розвиток цього спостереження пов’язаний з епідеміями чуми (1592 р., 1603 р.). Загибель людей була масовою, це дало поштовх для впровадження реєстрації народжень і смертей за програмою, що дала можливість аналізу цих процесів. Проте започаткування на цій основі демографічної, статистичної та інших суспільних наук спирався насамперед на особливий стан Англії в світі на той час. Вона випередила інші країни Європи за економічним розвитком. Її називали «володаркою морів», «світовим банкіром», «світовим візником» і т. п. В Англії був найвищий розвиток продуктивних сил, вона була гегемоном в галузі промисловості, мореплавства, фінансів, торгівлі. Вона зосередила у власності нової буржуазії та ставших капіталістами дворян колосальні багатства, не гребувала піратством («каперство»), работоргівлею, захопила величезні колоніальні володіння, розвивала багатогалузеве промислове виробництво.

Її капіталізм тоді був хижацьким і по ставленню до своїх робітників і селян. Між тим історія свідчить, що найпередовіша суспільна думка зародилася саме там, в період першої промислової революції.

Заради об’єктивності зазначимо, що в той час демографічні ідеї висловлювали мислителі інших країн – Франції (Жан Боден (1530–1596)), Швейцарії (Даниїл Бернуллі (1700–1782)), Італії (Ботеро Джованні (1544–1617)), Сансовіно Франческо (1521–1586), Річчалі Джованні (1598–1671), Німеччини (Герман Конрінг (1606–1681)). Хорватський вчений Юрій Крцжаніч, католицький священик (1618–1683), жив у Росії з 1647 р. по 1676, опублікував книгу «Політичні думи», в якій висловив ряд теоретичних положень стосовно проблем і закономірностей демографічного розвитку.

Отже час висунув потребу формування демографічної думки, назріла необхідність виникнення науки «демографія».

Слово «демографія» складається з двох грецьких слів « « (демос) і « « (графо) – пишу. Отже буквально слово «демографія» можна перекласти як «описання народу».

В науковий оборот як назву науки цей термін ввів французький вчений Жан Клод Ашіль Гийяр (1799–1876). У 1855 році вийшла його книга «Елементи статистики людини або Порівняльна демографія». Гийяр був відомий як статистик, демограф і природознавець. Крім наукових досліджень він зробив великий внесок в організацію міжнародної співпраці вчених в галузі статистики і демографії. Так, він брав участь у 1-й сесії Міжнародного статистичного конгресу у 1853 р. Ініціатором утворення цього інституту був також великий вчений XIX століття бельгієць Кетле Ламбер Адольф Жак (1796–1874). Кетле багато в чому сприяв розвитку статистики, найбільше значення мала його праця «Людина і розвиток її здібностей або досвід суспільної фізики». Крім того, Кетле був теоретиком і практиком проведення переписів населення, що поширилися у XIX столітті у багатьох країнах.

Зауважимо, що Гийяр розглядав демографію не як тільки описову (дескриптивну) науку, а як цілісну розвинуту науку про «природну і соціальну історію людства», в більш вузькому розумінні як «математичне пізнання населення, їх загального руху, фізичного, громадянського, інтелектуального і морального стану», як «математичну географію людського роду». За числами він бачив закономірності і зв'язки. В названій праці він, наприклад, встановлював зв’язок між зростанням населення і засобами його існування.

Величезний поступ демографічної думки у XIX столітті не був випадковим. Цьому сприяв розвиток математики, особливо теорії ймовірностей. Розвиваються методи моделювання демографічних процесів (метод демографічних таблиць), вивчення закономірностей демографічних процесів і статево-вікової структури населення. Впорядкується поточний облік демографічних подій, все більша кількість країн починає регулярно проводити переписи населення. Все це дало поживне підґрунтя для вивчення стану, складу і руху населення, розуміння закономірностей і зв’язків, що його формують. Є розробки стрункої системи методів для демографічних досліджень. Цьому сприяла і міжнародна співпраця спочатку в рамках міжнародних статистичних конгресів з 1853 року до 1876 року відбулося 9 його сесій. Потім демографічні конгреси відбувалися разом з конгресами по гігієні і з 1882 р. вони отримали офіційну назву «Міжнародні конгреси гігієни і демографії». Відбулося 15 його сесій. Діяльність їх припинила І світова війна. Співпраця вчених багатьох країн сприяла виробленню методів демографічних досліджень не тільки процесів смертності, а й всіх інших, сприяло розвитку системи поточних спостережень демографічних процесів, виробленню мови, уніфікації термінології демографічної науки, взаєморозуміння.

Кожний швидкий поступ у розвитку демографічної науки пов’язаний зі змінами загального суспільного поступу ставило перед демографічною наукою нові завдання, нові проблеми, які треба були пізнавати і вирішувати.

У XX столітті, внаслідок пережитих людством двох світових війн, революцій, розпаду імперій, в тому числі СРСР, звільнення колоній, страшних етнічних геноцидів, релігійних розбратів, нарешті «демографічного вибуху» прийшло розуміння, що саме демографічний стан суспільства, виражений кількома сильними об’єктивними невідпорними статистичними показниками є свідчення справжнього стану життя народів кожної країни.

Наприкінці XX століття спеціалістами ООН розраховується методом багатомірної середньої «Індекс Людського Розвитку» – ІЛР – за яким визначають рейтинг країни серед країн світу. ІЛР спирається на комплекс показників. Серед них першим, найбільш зрозумілим людині є чисто демографічний показник «середня тривалість очікуваного життя при народженні». Два інші показники є також опосередковано пов’язані з демографією – це рівень освіченості дорослого населення і середньодушовий валовий внутрішній продукт. Публікація цих даних доведення цих відомостей до населення не може не підвищувати суспільний інтерес до демографії, що є свідченням гуманізації суспільства. В Україні в останнє десятиліття поширилося вивчення демографії. Якщо з 60-х років аж до розпаду СРСР у вищій школі вивчали лише статистику населення майбутні спеціалісти саме з статистики. То в наш час курс «Основи демографії» вивчають в багатьох вузах майбутні економісти, в обов’язковому порядку соціологи, а також екологи, медики тощо, тобто представники масових професій.

Отже, значна частина освіченої молоді буде розумітися на демографічних закономірностях, на її найважливіших показниках, зв’язках між економічними, соціалістичними і демографічними процесами. Навіть «пери» і «Королівські радники», як колись на світанку демографії Д. Граунт, теж з розумінням справи будуть працювати на покращення ІЛР, а значить життя народу.


2. Розвиток демографічної науки в Україні.

Розвиток демографічної науки в Україні мав кілька злетів і падінь у XX столітті. Початок першого підйому демографічної науки в Україні пов’язаний з діяльністю видатного українського вченого М. В. Птухи (1884–1961). Вже у 1916 р. вийшла його книга «Очерки по теории статистики населения и моральной» в якій він виклав, систематизував і розвинув головні демографічні ідеї того часу, спираючись на більш як 200 праць європейських, російських і українських вчених. (М. В. Птуха володів німецькою, англійською, французькою, італійською і слов’янськими мовами). Він з 1910 по 1918 рік працював в Петербурзькому і Пермському університетах. Удосконалював свої знання в Німеччині, Англії тощо. Повернувся в Україну і в 1919 році в Український Академії наук заснував перший у світі «Інститут демографії». Який був ліквідований у 1938 р., а сам академік М. В. Птуха і багато його учнів і співробітників були репресовані. (Хоменко А. П. (1894–1939), Трацевський М. Н. (1897–1979), Корчак-Чепурківський Ю.А. (1896–1967)). В інституті працювали відомі для того часу демографи ак. Воблий В. К., Пустоход П.І. – спеціалісти з теорії і організації переписів населення. Інститут за неповні 20 років існування видав 14 томів досліджень («Труди ...»). М. В. Птуха після звільнення у 1940 р. керував відділом статистики інституту економіки АН УРСР до 1950 р. плідно працював в галузі історії і теорії статистики брав участь у підготовці і проведенні переписів населення СРСР. Розвиток наукових демографічних досліджень був силоміць майже припинений у всьому СРСР і в Україні. Був втрачений світовий пріоритет в цій галузі.

В світі інститути подібного плану виникли набагато пізніше. Демографічний інститут АН СРСР проіснував лише з 1930 по 1934 рр. В інших країнах (Бельгії, Італії, Швеції, Польщі, Терції, Японії, Філіппін, США) виникли вже в 50-х – 60-х роках минулого століття, що вже було пов’язане з демографічною революцією, демографічним вибухом, загостренням демографічних проблем світу.

В Україні інституту демографії фактично не існує досі. Теоретичні і практичні демографічні дослідження зосередженні у відділі інституту економіки. Невелика група вчених під керівництвом д-ра ек. наук проф. В. С. Стешенко працює в галузі теоретичної і практичної демографії. Проте одною з причин загострення демографічних проблем в сучасній Україні є неувага до них суспільства, багатолітня відсутність наукового інституту, демографічної освіти економістів, медиків.

Спинимося ще на двох особливостях розвитку демографії в Україні. Перша – демографічна наука розвивалася по двох напрямках завдяки тому, що в цьому процесі брали участь вчені економісти і медики. Серед останніх назвемо імена таких визначених вчених як Баткіс Г. А. (1895–1960), Томілін С. А. (1877–1952), Мерков А. М. (1895–1971), Грабовський П. П. (...), Авербух Л. А. (...), Бєдний М. С. (1932–1991), Сачук Н. Н., Стеженская ... Друга особливість полягає в тому, що Україна була науковим донором розвитку демографії в усьому СРСР. Багато років у Москві працювали Г. Баткіс, А. Мерков, М. Бєдний, працює А. Вишнєвський та ін.

Відділ демографії інституту економіки НАН України підготував і видав у 2001 р. Капітальну працю «Демографічна криза в Україні». Проблеми дослідження, витоки, складові, напрями протидії.1 Книга присвячена всебічному висвітленню сучасної демографічної ситуації в Україні, аналізу демографічної кризи в Україні як складової системної кризи, що переживає українське суспільство.


3. Демографічний перехід в Україні.

Процес демографічного переходу є всесвітньо історичним явищем. Як і інші суспільні перетворення він підкорюється дії закону нерівномірного соціально-економічного розвитку. В розвинутих країнах Європи він почався вже у другій половині XIX століття. Науково-технічна революція, настання епохи електрики після епохи пари сприяли дії законів підвищення якості життя людини. Розвинулася поточна статистика природного руху населення. У Великій Британії, Франції, Данії, Фінляндії, Норвегії, Швеції переписи населення відбулися з самого початку XIX століття. Завдяки цьому сьогоднішнє людство має відомості про початок і хід демографічного переходу як історичного явища. Дані про природний рух населення у скандинавських країнах є у Норвегії з 1735 року, Швеції – 1749 року, Фінляндії – 1751 року, Австрії – з 1819 року. У першій половині XIX століття до цих країн приєднались Бельгія, Велика Британія, Нідерланди, Німеччина. Отже, картина перебудови відтворення населення яка почалася у XIX столітті може бути прослідкована з певністю. Росія, а значить і Україна вірогідні відомості про інтенсивність природного руху населення має починаючи з 1861 року по 50 губерніях Європейської частини Росії. За цей же період є відомості по 10 губерніях, які розташовані на теренах сучасної України. (Бессарабська, Волинська, Катеринославська, Київська, Подільська, Полтавська, Таврійська, Харківська, Херсонська, Чернігівська.) Це дає можливість порівняльного аналізу природного руху населення України з іншими країнами. Традиційно еталонною країною для порівняння демографічних процесів є Швеція, чому сприяє наявність вірогідної демографічної статистики за великий історичний період, неучасть традиційно нейтральної країни у бойових діях світових воєн, високий розвиток економіки і рівень соціального захисту населення. Демографічні процеси у Швеції реагують на кризові ситуації в економіці, які виникають періодично, проте вільні від потрясінь, які несуть з собою війни і революції. Отже, порівняймо інтенсивність основних показників природного руху населення в Україні і Швеції у другій половині XIX і початку XX століття.


Таблиця 1. Динаміка загальних коефіцієнтів природного руху населення України і Швеції з 1861-го по 1914 рр. (% )1


Роки

Загальні коефіцієнти

народжуваності

смертності

природного приросту

Україна

Швеція

Україна

Швеція

Україна

Швеція

1861–1865

50,0

33,2

37,8

19,8

12,2

13,4

1866–1870

48,4

29,7

32,0

20,5

16,4

9,2

1871–1875

49,2

30,7

35,7

18,3

13,5

12,4

1876–1880

48,1

30,3

31,9

18,3

16,2

12,0

1881–1885

50,0

29,4

32,5

17,5

17,5

11,0

1886–1890

47,0

28,8

31,5

16,4

15,5

12,4

1891–1895

48,4

27,4

31,7

16,6

16,7

10,8

1896–1900

47,5

26,9

27,6

16,1

19,9

10,8

1901–1905

33,3

26,1

26,1

15,5

18,2

10,6

1906–1910

43,1

25,4

26,1

14,3

17,0

11,1

1911–1914

36,8

23,5

22,7

13,9

14,1

9,6

Середні за весь період

47,2

28,3

30,5

17,0

16,1

11,2


1 За науковою редакцією проф. Валентини Стешенко.

Видана НАН України, інститутом економіки. К., – 2001. 560 с.

'1 Дані таблиці складені за такими джерелами:

1) А. Г. Рашин. Население России за 100 лет. Госстатиздат, М:, 1956. – С. 187, 217.

2) М. В. Птуха, Смертність у Росії й на Україні, ЦСУ УСРР, 1928. – С. 152.

3) П. И. Куркин. Обзор естественного движения населення Европы в XVIII, XIX и первой трети XX в. Госстатиздат, М:, 1936. – С. 18, 19, 31.


Порівнюючи показники відтворення населення, бачимо, що країни, розташовані на одному континенті в одній той самій історичний період мають різні типи відтворення. Тенденції схожі, почалося помітне зниження всіх коефіцієнтів, але для України пануючим типом відтворення ще є традиційний, що спирається на модель багатодітної сім’ї, високий рівень смертності і коротку середню тривалість очікуваного життя. За цей період середні коефіцієнти народжуваності вище шведських на 55 % , смертність на 66 % природного приросту на 44 % . Смертність немовлят в Україні була вище ніж у Швеції у 2,8 рази.

Більш менш нормальний хід відтворення населення України, перервався, почалася І світова війна, за нею відбулася Жовтнева революція і Громадянська війна, яка припинилася у 1922 році. Лише кілька років пройшли у третьому десятилітті XX століття досить спокійно. Відбувся навіть компенсаційний приріст народжуваності, знизилася смертність, підвищився природний приріст. Проте демографічного вибуху не сталося. Саме тоді включився механізм перебудови типу відтворення, чому сприяли культурна революція, змінилася роль жінки в сім’ї і суспільстві, підвищився рівень освіченості жінок, зайнятості за межами сім’ї в суспільному виробництві. Рівень народжуваності і смертності по загальних коефіцієнтах у 1930 році досяг рівня Швеції 1861–1865 рр. Лаг, як бачимо становить 70 років! Додамо, що перебудові типу відтворення сприяв і прискорений процес урбанізації. Ще А. Г. Рашин відмічав велику різницю рівня народжуваності і смертності в міській і сільській місцевостях. Загальний коефіцієнт народжуваності у 1911–1913 рр. становив в сільській місцевості України 41,9 – в міській – 30,1 на 39,2 % вище в селах. Аналогічно коефіцієнти смертності 19,6 та 23,1 – на 20 % вище. Відповідно коефіцієнт природного приросту переважав на 79 % !

Зауважимо, що загальні показники природного руху населення в Україні на 2–3 промільних пункти була нижче, ніж у Російських губерніях Європейської території Росії.

Нетривалий період, який після років жорстоких процесів колективізації, індустріалізації, років «жнив скорботи» – тобто років голодування населення України, 1932–1933 років, що загубили кілька мільйонів населення. (За різними розрахунками від 4-х до 7 мільйонів) чоловік, призвів до таких результатів: у 1940 році загальні коефіцієнти природного руху становили народжуваності – 27,3 і смертності – 14,3 % .

Перебудова типу відтворення населення продовжувалась.

Нормальні демографічні процеси перебудови перервала Велика Вітчизняна війна. Колосальні втрати населення знов рахувалися мільйонами загублених життів і втратами ненароджених.

Після війни у 1946 році Україна пережила страшну посуху.

У 60–70-ії роки відбулося зближення демографічних показників України з показниками передових країн. Процес переходу до сучасного типу відтворення йшов семимильними кроками набагато швидше, ніж у розвинутих країнах, де він прогресував в набагато нормальніших умовах і не припинявся.


Таблиця 2. Загальні коефіцієнти природного руху в Україні, %






п

т

Ке

1951–1955

21,5

8,3

13,2

1956–1960

20,7

7,2

13,5

1961–1965

17,6

7,3

10,3

1965–1970

15,1

8,2

6,9



Окремо спинимося на показникові середньої тривалості майбутнього життя при народженні. За розрахунком М. В. Птухи за таблицями смертності 1896–1897 рр. вона складала для чоловіків – 35 років, для жінок – 36, у 1970–1971 р. відповідно 66 та 74. Оскільки цей показник головний для визначення типу відтворення, то не можна не відзначити цей величезний поступ розвитку демографічних процесів.

Але на цьому демографічний прогрес в Україні припинився. Почався період, який невипадково отримав назву «періоду застою». Зростання середньої тривалості майбутнього життя при народженні припинився у всьому СРСР і в Україні так само.


4. Сучасна демографічна ситуація в Україні.

Тривала епоха застою соціально-економічного розвитку СРСР, а значить і України ніде не gозначилася так трагічно, як на демографічних процесах, бо йдеться про втрачені, недожиті роки життя людини, втрачені народження, які не відбулися, втрачені шлюби через, підвищений розпад та зменшення інтенсивності їх укладення і нарешті зниження головного показника, який найбільш об’єктивно відбиває якість життя – показника середньої очікуваної тривалості життя при народженні.

Наведемо кілька даних характерних для України передостанніх десятиліть XX століття порівняно з даними Швеції.


Таблиця 3. Інтенсивність природного руху населення України, % .


Роки

Загальні коефіцієнти

народжуваності

смертності

природного приросту

ео роки

1970

15,2

8,8

6,4

71

1979

14,8

11,1

3,7

70

1989

13,3

11,6

1,7

71


Тенденція коефіцієнтів інтенсивності свідчить про продовження демографічного переходу і зблизилися з рівнями інтенсивності природного руху передових країн.

Так, у 1971–1980 рр. у Швеції загальний коефіцієнт народжуваності складав 12,5, смертності – 11,2, природного приросту – 1,3 % . Але порівняймо головний показник, що найбільш об’єктивно відображає якість життя, а саме середню тривалість майбутнього життя при народженні у 1970 р. вона в Україні дорівнювала 71 року – Швеції – 72,1 року. Але через десять років в Україні (1979 р.) вона знизилися до 70 років, а в Швеції підвищилася до 75,5 р. Жінки і чоловіки капіталістичної країни, монархії, порівняно з дитиною, народженої в Україні виграли загалом 3,4 роки життя. Чоловіки Швеції мали шанс прожити на 7,1 року, або на 11 % більше, ніж чоловіки України (73,1 – 66) жінки – на 5,1 року, або на 7 % (79,1 – 74 ).

Серед розвинених країн Швеція не виняток, а типовий представник розвинених країн Європи і Америки. На жаль винятком був СРСР, виробничі відносини і соціальний устрій якого випали з загального шляху розвитку людства. Ніде в світі крім як у республіках СРСР середня тривалість майбутнього життя не знижувалась. Вона могла бути нижчою, ніж в СРСР, як от в країнах Африки, але тенденція зростання середньої тривалості життя не порушувалась.

Назрівання демографічної кризи в Україні відчувалася по більш глибоких показниках яких з поверхні не видно і для розуміння яких потрібні демографічні знання. Нетто-коефіцієнт відтворення населення, який показує заміщення материнського покоління народженими дочками, вже в 1969–1970 рр. став менший за одиницю. Тобто дочок народжувалось менше, ніж було матерів. З тої пори цей коефіцієнт і пов’язаний з ним істинний коефіцієнт приросту населення свідчили про наближення фактичного від’ємного приросту населення. Розуміння цього процесу в суспільстві не могло бути з двох таких причин. По-перше це майже повна відсутність демографічної освіти в Україні. Демографію не вивчали навіть економісти і медики. Соціологічної освіти не було зовсім. Тільки невеличка купка майбутніх економістів, які становили може 1 % всіх студентів-економістів, а саме статистики – вивчали курс статистики населення. Отже, серед керівництва країною людей знаних у демографії не було.

Друга причина – майже повна відсутність гласності в цих питаннях. Україна, яка була серед фундаторів Організації Об’єднаних Націй не давала, або майже не давала відомостей для статистичних демографічних щорічників 00Н.

Демографічні щорічники не видавалися в СРСР. Книга де були представлені республіки вийшла в СРСР у 1987 році, як один з перших кроків перебудови. Останній такий довідник з відомих причин був виданий у 1990 р. Україна, ставши вільною самостійною державою в 1993 р. видала перший в своїй історії довідник «Населення України, 1992 рік. Демографічний щорічник». (Міністерство статистики України. Управління демографічної статистики та праці.) Тепер сім’я демографічних довідників розширилася. Кожного року видається довідник про статево-віковий склад населення. А в 2000 р. Державний комітет статистики України і управління статистики населення видав довідник «Міграційні процеси в Україні у 1999 р.»

Отже, стан демографічної інформації поліпшується з року в рік. Трохи розширилося коло спеціалістів, які отримують знання з основ демографії. Тепер її вивчають соціологи, і деякі економісти (У Києво-Могилянській академії, наприклад. Національному університеті ім. Тараса Шевченка та ін.). Проте демографічна ситуація в Україні в останньому десятилітті віку, що минув погіршувалося з кожним роком, що дає грунт для оцінки демографічного стану в Україні, як кризового.

Негативні явища, які є сумними «рекордами» в світі не зникли, а навпаки посилились. Це стосується по-перше, показника середньої тривалості очікуваного життя:


Таблиця 4. Середня тривалість очікуваного життя при народженні в Україні, років.



Роки

обидві статі

чоловіки

жінки

1989–1990

71.00

66.00

75.00

1991–1992

69.30

64.20

74.18

1993–1994

67.98

62.78

73.15

1995–1996

66.93

61.40

72.65

1997–1998

68.08

62.74

73.50

1999–2000

67.91

62.44

73.55



Як видно з наведених даних падіння показника припинилося у 1997–1998 роках, проте «стартовий» рівень 1989–1990 рр. далеко не досягнутий. Звертає на себе увагу і «рекордна» у світі різниця між тривалістю очікуваного життя чоловіків і жінок. У 1989–1990 роках вона дорівнювала 9 рокам. Наразі перевищила 10 років! Більше вона лише в деяких інших країнах колишнього СРСР. (Росії – 11,6 років) в Швеції у 2000 р. ці показники дорівнювали для обох статей – 80, чоловіків – 77, жінок – 82 року. Різниця тривалості життя чоловіків і жінок 5,0 років менша удвічі, ніж в Україні.

В останнє десятиліття смертність немовлят підвищувалася до 1998 р. У 1998 р. був досягнутий рівень 1990 року. У Швеції цей показник нижчий ніж в Україні (11,9:3,4=3,5 рази) у 2000 році.

Процеси, які ми коротко описали позначилися найперше на чисельності населення України.

У 1970 р. (перепис) населення У крайці становило 47,1 млн. чоловік за рахунок природного і міграційного приросту на кінець 1992 р. воно досягло 52,2 млн. чол. Зросло на 5,1 млн. чоловік, але природний приріст населення поступово зменшувався. У 1970 році він становив 301,2 тис. чол., а в останній рік, коли він був іще додатним – у 1990 р. дорівнював 26,6 тис. чол. в цілому по Україні. В містах він був додатним ще 1991 р., а в сільських поселеннях від’ємний природний приріст був відмічений вже у 1979 році.

Невеличке додатне сальдо міграції трошки виправляло ситуацію, а в 1991 та 1992 році був деякий пік міграції, але вже в 1993 році він зменшився, а в 1994 сальдо міграції стало від’ємним. Отже вже, обидва фактори, що змінюють чисельність населення з 1993 року працювали на його зменшення. Що починаючи з 1994 р. склало 2,5 млн. чол. З 1991 року за рахунок перевищення смертності над народжуваністю до 1.1.2000 року населення України зменшилося на 2,2 млн. чол. (2,166 млн. чол.),а за рахунок від’ємного сальдо міграції на 589,3 тис. чол. (2166,0 + 589,3 = 2755,3). Абсолютна величина від’ємного природного приросту з 36,2 тис. чол. зросла до 350 тис. чол., тобто в 9,7 рази. Системна криза в Україні, яка з багатьох причин дуже затягнулася і охопила всі сторони життя країни – економіку, довкілля, політичний лад – не могло не відбитися на поведінці людей. Зменшилося число шлюбів, народжень, збільшилося число розлучень, і смертей.

Україна, як і інші колишні республіки з яких складався СРСР, що перестав існувати з 1991 року, знаходиться в стані переходу від планової до ринкової економіки, що спричинило важку демографічну кризу в цих країнах.


Графік (Автор, де графік?)


Проілюструємо процеси зміни чисельності населення України на графіку.


(Верстальщик, увага! Прошу вставити рисунок у верстку!!!!!)


5. Сучасна стетево-вікова структура населення України

В останнє, десятиліття XX віку статево-вікова структура України змінювалась під впливом 2-х груп соціально-економічних факторів.

Перша група пов’язана з дією всесвітньо-історичних процесів, з демографічним переходом до сучасного типу відтворення населення. Такі процеси як постаріння населення, зростання віку балансування чисельності чоловіків і жінок та інше, продовжується.

Проте є друга група факторів, є надія, що тимчасових, що завдала жорстких ударів по статево-віковій структурі населення України. Це фактори, пов’язані з системною кризою, викликаною хворобливими шляхами переходу від централізованої планової економіки до ринкової. Демографічна криза вплетена в системну соціально-економічну кризу, як її може найважливіший прояв.

Спинимося найперше на співвідношенні чоловіків і жінок в населенні України. Розглянемо дані таблиці 1. Висновок невтішний. Співвідношення кількості чоловіків і жінок трохи покращилося порівняно з післявоєнним періодом, але вже десятиліття, як він не змінюється. За даними перепису 1959 р., на 1000 жінок в Україні припадало 797 чоловіків, а перепису 1989 р. – 857. За оцінкою Держкомстату України у 2000 р. – 860 чоловік. Зрушення в кращій бік дуже повільне і невелике. Повільність переходу до рівноваги чоловіків і жінок особливо впадає у вічі якщо порівняти стан в Україні з іншими країнами найперше з тими, які також мали величезні втрати чоловіків підчас другої світової війни, де тепер частки чоловіків і жінок майже однакові. В Україні дефіцит чоловіків зараз складає 131 в розрахунку на 1000 жінок в Німеччині – 51, у Польщі – 54, в Росії – 117, Швеції – 24.

Таблиця 5. Статево-вікова структура населення України за станом на 01.01.2001 р.

(у відносних величинах)


Таблиця 7. Частки чоловіків і жінок в населенні деяких країн світу.


Країна

Рік

Частка, %

Кількість чоловіків на 1000 жінок

Чоловіків

жінок

Україна

2001

46,5

53,5

869,2

Німеччина

1996

48,7

51,3

949,3

Польща

1998

48,6

51,4

945,5

Швеція

1998

49,4

50,6

976,3

Японія

1998

49,0

51,0

960,8

Китай

1996

50,9

49,1

1036,7

США

1998

48,9

51,1

956,9

Росія

2000

46,9

53,1

883,2
  1   2   3

Схожі:

Конспекти лекцій по курсу «Основи демографії» iconКонспект лекцій з курсу «Основи економіки будівництва»
Конспект лекцій з курсу «Основи економіки будівництва» (для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня: бакалавр денної І заочної...
Конспекти лекцій по курсу «Основи демографії» iconКонспект лекцій з дисципліни «Основи планування І благоустрою»
Конспект лекцій з дисципліни «Основи планування І благоустрою» (для студентів 4 курсу денної та 5 курсу заочної форм навчання спеціальності...
Конспекти лекцій по курсу «Основи демографії» iconМіністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства в. Е. Абракітов конспект лекцій з курсу «Основи наукових досліджень»
В. Е. Абракітов. Конспект лекцій з курсу «Основи наукових досліджень» (для студентів 4 курсу денної форми навчання галузь знань 1702...
Конспекти лекцій по курсу «Основи демографії» iconХарківська національна академія міського господарства конспект лекцій по курсу
Конспект лекцій по курсу „Основи екології” (для студентів 2 курсу заочної форми навчання за напрямом підготовки 030601 – «Менеджмент...
Конспекти лекцій по курсу «Основи демографії» iconНавчально-методичний посібник Підручники та конспекти лекцій
Контроль надійності програмного забезпечення бортових відмовостійких обчислювальних систем
Конспекти лекцій по курсу «Основи демографії» iconКонспект лекцій з дисципліни «Основи охорони праці»
Конспект лекцій з дисципліни «Основи охорони праці» (для студентів 3 курсу денної форми навчання та 4 курсу заочної форми навчання...
Конспекти лекцій по курсу «Основи демографії» iconХарківська національна академія міського господарства конспект лекцій по курсу
Конспект лекцій по курсу „Основи екології” (для студентів 2 курсу денної та заочної форми навчання за напрямом підготовки 050701...
Конспекти лекцій по курсу «Основи демографії» iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни харківська національна академія міського господарства н. І. Криса конспект лекцій з курсу «Теоретичні та методичні основи архітектурного проектування»
Криса Н.І. Конспект лекцій з курсу «Теоретичні та методичні основи архітектурного проектування» / Ландшафтна архітектура (для студентів...
Конспекти лекцій по курсу «Основи демографії» iconВ.І. Заіченко конспект лекцій з навчальної дисципліни «основи охорони праці»
Конспект лекцій з навчальної дисципліни «Основи охорони праці» для студентів 3 курсу денної форми та 5 курсу заочної форми навчання...
Конспекти лекцій по курсу «Основи демографії» iconВ. О. Хесін курс лекцій з дисципліни «теоретичні та методичні основи архітектурного проектування»
Курс лекцій з навчальної дисципліни «Теоретичні та методичні основи архітектурного проектування. Модуль 2: Основи містобудування»...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи