N1 Предмет І метод фінансового права icon

N1 Предмет І метод фінансового права




Скачати 221.69 Kb.
НазваN1 Предмет І метод фінансового права
Дата08.09.2012
Розмір221.69 Kb.
ТипДокументи

Тема N1 Предмет і метод фінансового права.

Фінансово-правові норми та фінансово-правові відносини їх поняття, види, зміст і особливості.


1. Поняття фінансів та фінансової системи.

2. Фінансова діяльність держави, її поняття та роль.

3. Предмет, метод та система фінансового права.

4. Фінансово-правові норми та фінансово-правові відносини, їх поняття, види, зміст і особливості.

1. Поняття фінансів та фінансової системи.

Фінанси - економічна категорія, яка склалася історично. Термін “фінанси”- міжнародний , походить від латинського “ finantia”, що означає платіж, дохід.

Фінанси по своїй суті представляють одну з економічних категорій, які використовують в сучасних державах з різним суспільно-політичним устроєм. До таких категорій відносять також гроші, прибуток, собівартість і інші. Кожна з них виконує свої функції, в яких виражаються сутність та значення цих категорій в розвитку суспільства. Перехід до ринкових відносин вимагає підсилення ролі економічних, в тому числі й фінансових, важелів в регульовані суспільного виробництва, які повинні замінити адміністративно-командні методи управління.

Існування фінансів пов’язано з товарно-грошовими відносинами. Розвиток цих відносин обумовлений суспільним розподілом праці, наявністю різних форм власності і заснованих на них організаційно-правових форм господарської діяльності, економічною відокремленістю їх суб’єктів, зовнішньо-економічними зв”язками. В результаті розподіл національного доходу відбувається в грошовій формі.

Конституційне і законодавче закріплення різноманіття форм власності, забезпечення державного захисту всім формам власності і розвитку ринкового механізму визначають перспективи розширення і поглиблення товарно-грошових відносин в державі.

Однак фінанси не охоплюють всієї сфери грошових відносин. Їх змістом є тільки ті з них, завдяки яким утворюються грошові фонди держави, її територіальних підрозділів, а також підприємств, установ, організацій. Функціонування фінансів пов’язано з розвитком держави і її потребами в ресурсах.

По своєму матеріальному змісту фінанси представляють грошові фонди названих суб’єктів, а їх сукупність - фінансовими ресурсами держави.

Однак сутність фінансів розкривається не через кількісну характеристику, хоча це і важлива сторона, а через зміст тих суспільних відносин, які виникають в зв’язку з їх функціонуванням, що потребує розгляду фінансів як економічної категорії, яка виконує притаманні їй функції.

Отже , фінанси - це економічні відносини, пов’язані з утворенням, розподілом та використанням фондів грошових коштів держави, а також підприємств, установ і організацій, необхідних для забезпечення розширеного відтворення і соціальних потреб, в процесі яких відбувається розподіл і перерозподіл сукупного суспільного продукту та контроль за задоволенням суспільних потреб.

Фінанси держави поділяються на централізовані і децентралізовані.

Централізовані фінанси відбивають відносини, що пов’язані з мобілізацією, розподілом і використанням централізованих фондів коштів. Централізовані фонди коштів надходять у розпорядження держави як суб’єкта влади. За рахунок централізованих фондів фінансуються видатки держави на нові будови, реконструкцію існуючих підприємств, утримуються установи не виробничої сфери, судові органи, здійснюється соціальне забезпечення громадян, виділяються різноманітні допомоги.

Децентралізовані фонди коштів утворюються в усіх галузях народного господарства. Підприємства, організації усіх форм власності утворюють фонди коштів за рахунок своїх прибутків.

Фінансам притаманні розподільча та контрольна функції, в реалізації яких і виражається їх соціально-економічна роль.

^ Розподільча функція фіналів пов’язана з розподілом та перерозподілом частини вартості сукупного суспільного продукту і національного доходу в грошовій формі.

^ Контрольна функція фінансів полягає в створенні певних об’єктивних можливостей для здійснення державного контролю за формуванням та використанням централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів. Об’єктивно обумовлена наявність у фінансів контрольної функції - база для організації та проведення фінансового контролю за розподільчим процесом.

В структуру фінансів як цілісної категорії з притаманними їй загальними властивостями входять декілька взаємопов’язаних ланок (фінансових інститутів).

Сукупність та взаємозв’язок різних ланок фінансових інститутів утворюють єдину фінансову систему України.

Фінансову систему України складають слідуючі ланки (інститути):

- бюджетна система, яка включає Державний бюджет, бюджет Автономної республіки Крим, а також місцеві бюджети;

- централізовані цільові фонди грошових коштів загальнодержавного призначення;

- фінанси підприємств різних форм власності, організацій, установ і галузей народного господарства;

- майнове та особисте страхування;

- кредит (державний та банківський).

Центральне місце у фінансовій системі України посідає бюджетна система (Державний бюджет України, бюджет Автономної республіки Крим, місцеві бюджети), завдяки якій утворюються грошові фонди відповідних державних та адміністративно-територіальних угрупувань. Такі грошові фонди необхідні для реалізації загальнодержавних або територіальних соціально-економічних планів і програм, забезпечення оборони та безпеки країни.

Централізовані цільові фонди - відносно нова ланка фінансової системи України. До них відносяться: Пенсійний фонд і фонд соціального страхування, Фонд для здійснення заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціальному захисту населення, Державний інноваційний фонд.

Фінанси підприємств різних форм власності, організацій, установ і галузей народного господарства - система економічних відносин, скерованих на утворення децентралізованих фондів коштів, кожний з яких тісно пов’язаний з основним централізованим фондом держави - бюджетом.

Майнове та особисте страхування використовується для формування страхових фондів і направлення їх на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам у разі настання страхових випадків. Джерелами формування таких фондів служать в основному внески страхувальників, а в передбачених випадках - кошти державного бюджету.

Державний кредит - фонд коштів, що утворюється шляхом випуску державних позик. У цих відносинах позичальником виступає держава, а кредиторами юридичні та фізичні особи, які купують цінні папери. Кошти, які збирає держава за реалізовані цінні папери, складають її борг. Для формування фонду коштів також використовуються вклади громадян в ощадні банки в якості джерел кредитних ресурсів.

Банківський кредит - охоплює відносини по утворенню в розпорядженні банків грошових фондів (кредитних ресурсів) за рахунок статутних та інших фондів банків, коштів на депозитних рахунках, коштів в обігу та міжбанківських розрахунках тощо. З фондів банківського кредитування видається короткострокова, середньострокова і довгострокова позичка за умов поворотності і відплатності юридичним особам на виробничі, соціальні потреби, а також фізичним особам на різноманітні потреби.


2. Фінансова діяльність держави, її поняття та роль.

Фінансове право охоплює своїм впливом відповідне, специфічне коло відносин. Ці відносини обумовлені тим, що держава для виконання своїх завдань застосовує такий економічний важіль, як фінанси, і здійснює в зв’язку з цим фінансову діяльність.

Реалізація завдань, які стоять перед державою, пов’язана з необхідністю використання фінансової системи. В результаті вона здійснює діяльність по планомірному та цілеспрямованому утворенню, розподілу та використанню централізованих і децентралізованих грошових фондів, тобто фінансову діяльність.

Отже фінансова діяльність держави - це здійснення нею та її компетентними органами функцій по планомірному утворенню, розподілу та використанню грошових фондів ( фінансових ресурсів) з метою реалізації завдань соціально-економічного розвитку, забезпечення обороноздатності та безпеки держави.

Відносини, які виникають у процесі фінансової діяльності є однією з форм державного керівництва економікою та керівництва державними фінансами.

Фінансова діяльність будується на підставі єдиних принципів державного управління:

- планування і рівноправності;

- обліку і контролю;

- участі трудящих в управлінні;

- законності і фінансової дисципліни.

Для мобілізіції грошових коштів в централізований державний фонд - бюджет, використовуються методи обов’язкових та добровільних платежів. Вони охоплюють декілька видів платежів, кожен з яких має свої своєрідні відмінності. Основними обов’язковими платежами до державного бюджету є податки, збори, мито. Існують відрахування і обов’язкові платежі, які зараховуються в цільові фонди.

Поряд з цим, для формування централізованого фонду коштів застосовується і добровільний метод мобілізації коштів у юридичних і фізичних осіб: лотереї, позики різних видів, акції і т.д. Для створення централізованого фонду державного страхування держава проводить майнове і особисте страхування.

При розподілі і використанні зібраних грошових коштів, держава застосовує два основні методи: метод фінансування, тобто безвідплатного , безповоротного, цільового, планового відпуску коштів з централізованого фонду державного бюджету;

кредитування - відпуск коштів кредитними установами на принципах повернення, строковості і відплатності .Кредити одержують як юридичні, так і фізичні особи.

Держава, позичаючи кошти у громадян і юридичних осіб, з настанням строку повинна розрахуватися зі своїми кредиторами, а при настанні страхових випадків сплачує страхове відшкодування.

Надходження в процесі фінансової діяльності грошових коштів в розпорядження держави, юридичних та фізичних осіб, а також їх використання здійснюється завдяки безготівковим розрахункам в різних формах і платежами готівкою.

Фінансову діяльність держава здійснює через систему центральних і місцевих органів державної влади і управління, а також органів управління підприємств, організацій і установ.

Безпосередньо керівництво фінансовою діяльністю в Україні очолює Міністерство фінансів. У систему фінансових органів входять міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові управління обласних та Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконкомів.

Фінансова діяльність Міністерства внутрішніх справ України здійснюється в межах його компетенції у формі видання наказів та інструкцій з фінансових питань. Накази видаються, а інструкції затверджуються Міністром внутрішніх справ України.

В складі МВС України існує фінансово-економічне управління, діяльність якого регламентується Наказом МВС України № 261, від 14 травня 1992 року “ Про затвердження Положення про Головне фінансово-економічне управління МВС України.”

Міністерство внутрішніх справ затверджує кошториси та штатні розклади підвідомчих йому підрозділів, здійснює контроль за їх виконанням. Аналогічну діяльність у межах своєї компетенції здійснюють ГУВС виконкомів обласних Рад нарадних депутатів. Вони затверджують, зокрема, кошториси районних, міських відділів внутрішніх справ та інших підрозділів. Паспортні відділення ОВС, відділи реєстрації та міграції приймають участь у фінансовій діяльності шляхом стягнення державного мита, яке направляється до місцевих бюджетів. Підрозділи ДАІ сприяють в стягненні податку з власників транспортних засобів та зборів за регулярний техогляд автомототранспорту.


3. Предмет, метод та система фінансового права.

Здійснення фінансової діяльності держави потребує правового врегулювання прав, обов’язків, відповідальності суб’єктів, які приймають в ній участь. В цьому і полягає призначення фінансового права: завдяки його нормах фінансова система приводиться в дію і використовується державою.

Слід зазначити, що в процесі фінансової діяльності держави виникають, окрім фінансових, інші суспільні відносин, наприклад, трудові, цивільні і інші, які регулюються відповідними галузями права. Фінансове ж право поширюється тільки на фінансові відносини.

Фінансове право регулює відносини, що виникають при установлені бюджетної системи, розподілі доходів та видатків між її ланками, складанні, розгляді, затверджені і виконанні бюджету та звіту про його виконання; збиранні обов’язкових платежів та податків з юридичних і фізичних осіб; фінансуванні та кредитуванні; державному страхуванні державних позиках та організації ощадної справи; регулюванні грошової системи, розрахунках та валютних операціях. Таким, чином фінансовим правом регулюються тільки організаційно-майнові правовідносини, що виникають з владної діяльності держави в особі повноважних компетентних органів, щодо утворення і використання нею фондів коштів.

Отже, фінансове право - це сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають в процесі мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів коштів, з метою забезпечення виконання завдань і функцій держави.

До предмету фінансового права відносяться закріплення структури фінансової системи, розподіл компетенції між державою, місцевим самоврядування м в особі відповідних органів, регулювання на основі цих похідних відносин, що виникають в процесі фінансової діяльності.

Віднесені до предмету фінансового права відносини відрізняються по-своєму змісту великим різноманіттям, що обумовлено значною кількість ланок бюджетної системи, її зв’язком зі всіма структурами суспільного виробництва і розподілу. Досить широке коло учасників фінансових відносин: держава вступає у взаємовідносини зі своїми суб’єктами, державні органи - з юридичними та фізичними особами, взаємодіють між собою державні і місцеві органи всіх видів та рівнів, в тому числі фінансово-кредитні органи в відповідності зі своєю компетенцією в області фінансів.

Держава забезпечує планомірність акумуляції грошових коштів і направлення їх згідно з планами і програмами в народне господарство, соціальну сферу, на інші потреби загального значення. Вона повинна організовувати цю діяльність, дотримуючись правил і вимог правових норм, як це властиво правовій державі.

^ Предмет фінансового права - це суспільні відносини, що виникають в процесі діяльності держави по планомірному утворенню, розподілу та використанню централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою реалізації її завдань.

Отже, фінансове право має свій предмет регулювання, невластивий іншим галузям права, - фінансові суспільні відносини, Що виникають в процесі фінансової діяльності держави. Вони відрізняються специфікою змісту і цілеспрямованості, форм проявлення пов’язані з функціями по утворенню, розподілу та використанню державних грошових фондів, а також контролем за цими процесами. Такий зміст предмета фінансового права обумовлює і особливості його методів регулювання, тобто прийомів і способів юридичного впливу на поведінку учасників фінансових відносин на характер взаємозв’язків між ними.

^ Основний метод фінансово правового регулювання - державно-владні приписи одним учасникам фінансових відносин з боку інших, які виступають від імені держави і наділені в зв’язку з цим відповідними повноваженнями. Такий метод властивий і іншим галузям права, наприклад адміністративному. Але в фінансовому праві він має специфіку в своєму конкретному змісті, а також в колі органів, уповноважених державою на владні дії. Рівності сторін в фінансовому праві не буває.

В силу існуючого розподілу компетенції між державними органами більша частина таких приписів надходить від фінансово — кредитних органів держави, створених спеціально для здійснення фінансової діяльності. Учасники фінансових відносин, яким вони адресують свої приписи, знаходяться у взаємозв’язку з цими органами і в залежності від них лише по лінії функцій фінансової діяльності.

Такий метод сприяє своєчасному і в повному обсязі надходженні коштів в розпорядження держави, їх використанню по цільовому призначенню в відповідності з державними планами і програмами, дотриманню режиму економії.

Фінансово-правовому регулюванню притаманні й інші методи: рекомендації, узгодження тощо. В теперішній час такі методи отримують все більш широке застосування. Це обумовлено підвищенням рівня суб’єктів держави, місцевого самоврядування, підприємств, організацій і установ.

Фінансове право складається з великої кількості норм, які послідовно розташовані і взаємопов’язані, а також об’єднані єдністю завдань і функцій держави. Групування фінансово-правових норм залежить від особливостей та взаємних зв’язків регульованих ними фінансових відносин, тобто має об’єктивну основу. Тому на побудову системи фінансового права, групування його норм, формування інститутів впливають і потреби практики.

^ Система фінансового права - поділ його норм за окремими фінансово-правовими інститутами відповідно до особливостей фінансових відносин, які регулюються цими нормами. Як і всі галузі права, фінансове право поділяється на частини - Загальну і Особливу.

У Загальну частину фінансового права включаються норми, які закріплюють загальні принципи, правові форми і методи фінансової діяльності, правовий статус органів, що керують фінансовою діяльністю, а також норми, які регулюють відносини у галузі фінансового контролю.

Норми Загальної частини фінансового права конкретизуються в його Особливій частині.

В Особливу частину включаються певні групи правових норм, які регулюють однорідні фінансові відносини, пов’язані між собою як самостійні відокремлені підгрупи, тобто фінансово-правові інститути.

До них належать, наприклад, правові норми, які регулюють надходження в бюджет обов’язкових платежів, податкове право.

Загальна і Особлива частина фінансового права являють собою єдине ціле. Положення Загальної частини застосовуються до всіх інститутів Особливої частини.

Систему курсу фінансового права як учбової дисципліни побудовано відповідно до системи фінансового права.

У Загальну частину курсу фінансового права включаються питання, які стосуються всіх правових інститутів, що об’єднуються в Особливу частину: поняття, зміст і методи фінансової діяльності, зміст фінансової системи , коло і повноваження органів держави, що керують фінансовою діяльністю, види і методи фінансового контролю. В Загальній частині визначається предмет і метод фінансового права. зміст, особливості і види фінансово-правових норм і фінансово-правових відносин.

В Особливій частині курсу фінансового права норми об’єднуються у розділи, які включають відповідні фінансово-правові інститути. Фінансово- правовий інститут - це система фінансово-правових норм, які регулюють однорідні групи фінансових відносин. Розділи об’єднують по кілька правових інститутів , виходячи з однорідності відносин, які регулюються цими правовими нормами. В Особливу частину входять розділи, які об’єднують норми, що регулюють відносини в галузі: бюджету; державних доходів і податків; державного кредиту; державного страхування; державних видатків; банківського кредитування і безготівкових розрахунків; грошового обігу і валютного регулювання.

Норми фінансового права містяться в великій кількості різноманітних правових актів, або джерел.

^ Джерела фінансового права - це правові акти представницьких та виконавчих органів державної влади і місцевого самоврядування, в яких містяться норми фінансового права.

Головне джерело фінансового права - Конституція України, в якій закріплюються основи правової організації фінансової діяльності держави в цілому і по окремим її напрямкам. Найбільшу увагу конституційне законодавство приділяє бюджетній діяльності, що пояснюється роллю бюджету як центральної ланки фінансової системи.

Серед джерел фінансового права немало таких, що містять норми й інших галузей права - державного, адміністративного, цивільного. До них відносяться закони про місцеве самоврядування, про банки і банківську діяльність, про підприємства і підприємницьку діяльність в Україні та інші.

Джерела фінансового права неоднакові по своїм правовим властивостям. Серед них мають місце: 1) Закони України; 2) Укази Президента України; 3) Закони Автономної Республіки Крим; 4) Постанови Верховної Ради України; 5) Декрети та постанови Кабінету Міністрів України; 6) Рішення місцевих Рад народних депутатів; 7) Рішення представників Президента та місцевих органів державної адміністрації; 8 ) Положення та інструкції фінансово-кредитних органів ( Міністерства фінансів України, Національного банку України, Державної податкової адміністрації ).

До числа джерел фінансового права відносяться нормативні акти інших органів державного управління- міністерств, відомств та ін., які регулюють питання фінансів в межах відповідної галузі або сфери управління, і нарешті локальні акти які приймаються трудовими колективами, адміністрацією підприємств організацій, установ.

Слід зазначити, що єдиного джерела типу кодексу - для даної галузі права в цілому немає. Відсутні кодифікаційні джерела і розділи фінансово права, хоча підготовка такого законодавства почалась. Так, в стадії розробки знаходиться податковий кодекс України, робота над яким, згідно з постановою Верховної Ради України від 13 грудня 1995 року “ Про основні положення податкової політики і податкової реформи в Україні”, повинна бути завершена до 1 січня 1998 року.


4. Фінансово- правові норми та фінансово-правові відносини, їх поняття, види, змісті і особливості.

Фінансово-правові норми - це похідні первинні елементи, з яких складається фінансове право як галузь права. Їм притаманні всі загальні риси правової норми, але вони мають і специфічні ознаки, характерні безпосередньо для даної галузі права.

Особливості фінансово-правової норми обумовлені тим, що вона, на відмінність від норм інших галузей права, регулює відносини, що виникають в процесі планового утворення, розподілу та використання державою та органами місцевого самоврядування фінансових ресурсів, необхідних для здійснення своїх завдань, тобто відносини в області фінансової діяльності держави. Це виражається в особливостях: змісту фінансово-правових норм; характеру встановлених в них приписів; видів відповідальності за порушення передбачених правил; способів захисту прав учасників фінансових відносин.

Зміст фінансово-правових норм обумовив їх імперативний (владний) характер, оскільки вони вміщують в собі державне веління. Як правило, вони вміщують вимоги, виражені в категоричній формі що не допускають їх довільної зміни, точно визначають обсяги прав і обов’язків учасників фінансових відносин. Ці права і обов’язки направлені на забезпечення загально-державних інтересів, а також інтересів кожного з учасників фінансових відносин, в тому числі підприємств всіх форм власності, громадян.

Таким чином, фінансове правова норма ( норма фінансового права ) - це встановлені державою загальнообов’язкові приписи колективних державних органів з приводу утворення, розподілу і використання коштів централізованих і децентралізованих фондів, які виражені в категоричній формі й забезпечені примусовою силою держави.

В залежності від способу впливу на учасників фінансових відносин, який визначає характер їх юридичних прав і обов’язків, фінансово-правові норми підрозділяються на три види: зобов’язуючі, забороняючі і уповноважуючі.

Зобов’язуючі фінансово-правові норми приписують здійснити певні дії, скеровані на мобілізацію або витрачання коштів державою.

Вони регулюють відносини в галузі фінансового планування ( бюджетного, касового і т. д. ) , встановлюють обов’язковий порядок дотримання ставок заробітної плати. Вони приписують податковим органам повідомити громадян-платників податків про суми і строки податкових платежів, а громадянам - сплатити своєчасно ці платежі.

Забороняючі фінансово-правові норми приписують не чинити дій, які порушують або підривають фінансову дисципліну. Наприклад, правилами ведення касових операцій забороняється видача готівки під звіт, доки особа не звітує повністю за раніше отримані під звіт суми. Банкам заборонено затримувати виконання доручень платників податків на перерахування податків в бюджет.

Уповноважуючі фінансово-правові норми встановлюють права учасників фінансових відносин на здійснення певних самостійних дій в передбачених рамках. Вони надають можливість прийняття самостійного рішення в області фінансів, але в суворо встановлених межах. Таким чином, і цим нормам властива імперативність, оскільки не допускається вихід за ці межі.

Наприклад, органи місцевого самоврядування вправі вводити на своїй території місцеві податки і збори, але в рамках їх переліку, основного змісту та граничних розмірів, встановлених законодавством України.

Підприємства вправі розпоряджатися своїм прибутком, але після виконання зобов’язань по платежам в бюджет. Межі застосування уповноважуючої норми виражені в категоричній формі. Сполучення імперативності і повноваженості передбачає досягнення ефективності у керівництві фінансами з урахуванням місцевих особливостей.

В залежності від свого змісту норми фінансового права можуть бути матеріальними і процесуальними.

Матеріальні фінансово-правові норми закріплюють види та об’єм грошових зобов’язань підприємств і громадян перед державою, джерела утворення кредитних ресурсів банків, види видатків, що включаються до бюджетів, тобто матеріальний ( грошовий ) зміст юридичних прав і обов’язків учасників фінансових відносин.

Процесуальні ( процедурні ) фінансово-правові норми встановлюють порядок діяльності в області збирання, розподілу та використання державних грошових фондів, Вони вимагають дотримання передбачених процедурних правил в цій діяльності.

Сруктура фінансово-правових норм, тобто їх внутрішня будова, складові частини (елементи) , не відрізняються від структури норм інших галузей права. але в їх складових частинах відбиваються особливості суспільних відносин, які ними регулюються.

Норма фінансового права по структурі складається з трьох основних елементів: гіпотези, диспозиції і санкції.

Гіпотеза фінансово-правових норм, визначає умови, за яких можуть виникати у громадян і організацій передбачені нормою юридичні права і обов’язки у галузі фінансової діяльності. Ці умови завжди виражені конкретно.

Диспозиція, яка є основою фінансово-правової норми вказує, якою повинна бути поведінка сторін фінансових відносин при наявності передбачених гіпотезою фактичних обставин. Вона містить вимоги норми, встановлює права і обов’язки суб’єктів фінансових відносин і завжди виражена в безумовно визначеній формі.

Так, гіпотеза норми, що міститься в статті податкового закону, визначає умови, за яких громадяни сплачують прибутковий податок: наявність самостійного джерела доходів. Диспозиція приписує означеним суб’єктам сплачувати податок.

Санкція фінансово-правової норми містить вказівки на невигідні для її порушників наслідки. За порушення фінансового законодавства застосовуються дисциплінарні, адміністративні і кримінальні заходи. Але до порушників фінансової дисципліни застосовуються і специфічні заходи - фінансові. Однією з найпоширених санкцій є стягнення пені за порушення строку внесення платежів у бюджет. За не дотримання фінансової дисципліни можуть застосовуватися до юридичних, фізичних і посадових осіб санкції у вигляді штрафів, до бюджетних установ - повне або часткове припинення бюджетного фінансування.

Примусове стягнення не внесених у строк платежів може застосовуватися як в адміністративному (безспірному) порядку, так і в судовому (до громадян). До порушників фінансово-кредитної дисципліни широке коло впливу застосовують кредитні установи. Вони можуть збільшувати платню за позички, позбавляти можливості одержання кредиту, оголошувати своїх клієнтів неплатоспроможними.

Суспільні відносини, що виникають в процесі фінансової діяльності держави, для досягнення поставлених перед державою завдань потребують правового регулювання. Урегульовані нормами фінансового права, вони стають фінансово-правовими відносинами: виникають на основі норм фінансового права, їх учасники знаходяться у взаємозв’язку через суб’єктивні юридичні права і обов’язки, такі зв’язки ( відносини ) охороняються примусовою силою держави.

Отже, фінансово-правові відносини - це урегульовані нормами фінансового права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії юридичних прав та обов’язків, що реалізують приписи, які містяться в цих нормах, по утворенню, розподілу і використанню державних грошових фондів і доходів.

Володіючи загальними з іншими правовими відносинами рисами, фінансові правовідносини мають і свої особливості.

Особливості фінансово-правових відносин полягають в тому, що :

- вони виникають в особливій сфері діяльності держави- в процесі фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування;

- фінансово-правові відносини є різновидом майнових, так як виникають з приводу грошових коштів, а точніше - фінансових ресурсів держави;

- однією з сторін в фінансово-правових відносинах завжди виступає держава або її уповноважений орган;

- їх виникнення, зміна і припинення не відбуваються по волевиявленню сторін, а пов’язані з фінансово — правовим актом ( тобто вони виникають, змінюються і припиняються на підставі закону ).

Для фінансово-правових відносин повинні мати місце всі розглянуті специфічні ознаки в комплексі, якіхарактеризують фінансово-правові відносини як державно-владні майнові (грошові) відносини.

У фінансових правовідносинах виявляються суб’єктивні права їх учасників, тобто йде безпосередній вплив права на фінанси, оскільки приписи держави з приводу мобілізації, розподілу або використання коштів, що складають централізовані і децентралізовані фонди, реалізуються в поведінці людей, які беруть участь у цій діяльності. Фінансово-правові відносини в механізмі правового впливу виконують три основні функції:

1) вказують на коло осіб, на яких у конкретний час розповсюджується дія фінансово-правової норми;

2) закріплюють конкретну поведінку юридичних осіб та громадян в галузі мобілізації, розподілу і використання фондів коштів, якої вони повинні дотримуватися;

3) є умовою для можливості приведення в дію юридичних засобів забезпечення суб’єктивних прав і правових обов’язків.

В зв’язку з існуванням матеріальних і процесуальних норм фінансового права, які виділяються в залежності від об’єкту правового регулювання, фінансові правовідносини також можуть бути матеріальними і процесуальними.

Через матеріальні фінансові правовідносини реалізуються права та обов’язки суб’єктів по отриманню, розподілу і використанню певних фінансових ресурсів. Ці фінансові ресурси виражені в конкретному розмірі або певному виді доходів та видатків. Основний зміст суб’єктивних матеріальних фінансових прав і обов’язків заключається в можливості або необхідності отримання, сплати, розподілу, використання, перерозподілу, вилучення цих конкретно визначених фінансових ресурсів. В результаті реалізації даних прав і обов’язків в кінцевому підсумку регулярно утворюються та використовуються державні грошові фонди.

В процесуальних фінансових правовідносинах виражається юридична форма, в якій відбувається отримання державою в своє розпорядження фінансових ресурсів, їх розподіл та використання. Тому процесуальні суб’єктивні права та обов’язки (повноваження) направлені на використання певної юридичної форми і порядку фінансової діяльності.

Фінансове право, регулюючи суспільні відносини, які відносяться до його предмету, визначає коло учасників або суб’єктів цих відносин, наділяє їх юридичними правами та обов’язками, які забезпечують планомірне утворення, розподіл і використання державних грошових фондів. Носії цих прав і обов’язків є суб’єктами фінансового права. Слід розуміти відмінність поняття “ суб’єкт фінансового права” і “суб’єкт (або учасник) фінансового правовідношення хоча вони багато в чому співпадають.

^ Суб’єкти фінансового права - це особа, яка володіє правосуб’єктністю, тобто потенційно здатна бути учасником фінансових правовідносин. А суб’єкт фінансового правовідношення - це реальний учасник конкретних правовідносин. Юридичні права і обов’язки в сфері фінансової діяльності належать суб’єктам фінансового права в силу дії фінансово-правових норм, незалежно від участі в конкретних правовідносинах. Але не можна і протиспівставляти дані поняття, тому що суб’єкт фінансового права, вступаючи в конкретні правовідносини при реалізації своїх прав і обов’язків, набуває нові властивості - він стає суб’єктом (учасником) правовідношення. Але при цьому він зберігає свої якості, якими володів до вступу в них, тобто залишається суб’єктом фінансового права.

Таким чином, суб’єкт фінансового права - поняття більш широке, ніж суб’єкт (учасник) фінансового правовідношення.

Особливості кола суб’єктів фінансового права розкриває їх розділ на три основні групи:

1) суспільно-територіальні утворення ( держав, автономні та адміністративно-територіальні одиниці - міста, райони, сільські населені пункти);

2) колективні суб’єкти ( органи державної влади і управління, підприємства, організації, установи, засновані на різних формах власності).

3) індивідуальні суб’єкти (громадяни).

Виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин відбувається при наявності чітко визначених в правових нормах умов, або юридичних фактів. Самі учасники фінансових правовідносин про них домовлятися не вправі. До юридичних фактів в фінансовому праві відносяться дія (бездія) або подія.

Для виникнення фінансового правовідношення видання закону або підзаконного акту недостатньо, оскільки в них установлюються типові ознаки для виникнення фінансових правовідносин. Так, податкове законодавство встановлює типову ознаку податкового суб’єкту - наявність самостійного джерела доходів. Для того, щоб громадянин, який займається підприємницькою діяльністю, був суб’єктом податкових правовідносин, необхідний індивідуальний фінансовий акт - декларація про доходи, які одержав цей громадянин.

Зміна фінансових правовідносин також здійснюється на підставі нормативного акту, в якому передбачаються різні факти і події. Так, у громадянина в разі народження дитини сукупний оподатковуваний дохід щомісяця зменшується за (основним місцем роботи) в розмірі мінімальної місячної заробітної плати.

Припинення фінансових правовідносин відчувається також у суворо встановлених нормативними актами випадках: наприклад, погашення фінансового обов’язку, вихід на пенсію, звільнення від сплати податку у встановленому законом порядку, використання бюджетних асигнувань тощо.

Схожі:

N1 Предмет І метод фінансового права iconТема саф
Предмет, метод, система та джерела фінансового права. Фінансове право як галузь та наука
N1 Предмет І метод фінансового права iconN1 Предмет І метод фінансового права
Фінансово-правові норми та фінансово-правові відносини їх поняття, види, зміст І особливості
N1 Предмет І метод фінансового права iconПротокол №9 юридичний факультет
Цивільне право як галузь приватного права. Предмет цивільного права. Метод цивільно-правового регулювання. Принципи цивільного права....
N1 Предмет І метод фінансового права iconТема 1: Цивільне право в системі галузей права України
Поняття цивільного права як галузі права. Предмет та метод цивільно – правового регулювання
N1 Предмет І метод фінансового права icon1. Поняття, предмет, завдання І система кримінально-виконавчого права Поняття кримінально-виконавчого права. Предмет кримінально-виконавчого права Метод кримінально-виконавчого права
Франка він читається для студентів денного навчання протягом 6-го семестру (заочного 6-го). Завершується курс складанням заліку....
N1 Предмет І метод фінансового права iconПитання до іспиту з фінансового права
Місце фінансового права в системі права України та його взаємозв'язок з іншими галузями
N1 Предмет І метод фінансового права iconЛекція №1 Тема Поняття, предмет, метод, система кримінально-виконавчого права. Поняття, предмет та методи кримінально-виконавчого права. Завдання кримінально-виконавчого права
Кримінально-виконавче право відповідно закріплює основні положення політики держави у сфері виконання кримінальних покарань
N1 Предмет І метод фінансового права iconПрограма фахового вступного випробовування для здобуття освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліст, магістр з навчальної дисципліни «Цивільне право України»
Цивільне право як галузь приватного права. Предмет цивільного права. Метод цивільно-правового регулювання. Принципи цивільного права....
N1 Предмет І метод фінансового права iconПитання до державного іспиту з Цивільного права
Поняття цивільного права: предмет, метод, функції, принципи та система цивільного права
N1 Предмет І метод фінансового права iconТема поняття, предмет, метод І система конституційного права зарубіжних країн. Джерела конституційного права у зарубіжних країнах
Норми К. П., які регул відносини виконавчо-розпорядчої влади – основа адм.І фін права
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи