Тема n 11. Правові основи валютного регулювання та кримінологічні аспекти зовнішньоекономічної діяльності. П л а н icon

Тема n 11. Правові основи валютного регулювання та кримінологічні аспекти зовнішньоекономічної діяльності. П л а н




Скачати 217.05 Kb.
НазваТема n 11. Правові основи валютного регулювання та кримінологічні аспекти зовнішньоекономічної діяльності. П л а н
Дата08.09.2012
Розмір217.05 Kb.
ТипДокументи

Тема N 11. Правові основи валютного регулювання та кримінологічні аспекти зовнішньоекономічної діяльності.


П Л А Н

1. Загальні положення з питань валютного регулювання.

2. Правовий режим здійснення операцій з валютними цінностями.

3. Роль державних органів у сфері валютного урегулювання і валютного контролю.

4. Кримінологічні аспекти зовнішньоекономічної діяльності.


1.Загальні положення з питань валютного регулювання.

  • Участь України у зовнішньоекономічній діяльності обумовила розширення операцій з валютними цінностями, які вона здійснює як на своїй території, так і за її межами. Це, у свою чергу, вимагає відповідних кроків з боку нашої держави. Україна вступила до Міжнародного Валютного фонду, формує свій Валютний фонд, приймає нормативні акти, що регламентують відносини в межах здійснення валютних операцій, тощо. До таких актів передусім слід віднести декрети Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю“, “Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті“, “Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті“, які було прийнято 19 лютого 1993 року. Цими декретами був встановлений режим здійснення валютних операцій на територій України, визначені загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів у даній сфері та вирішенні інші питання.

  • У декреті “ Про систему валютного регулювання і валютного контролю “ дається визначення термінів, що вживаються при здійсненні функцій валютного регулювання і валютного контролю. Так, відповідно до ст. 1 цього декрету під валютними цінностями розуміють такі цінності: валюту України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, які перебувають в обігу та є законними платіжними засобами на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти на рахунках, у вкладах у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України; платіжні документи та інші цінні папери ( акції, облігації, купони до них, бони, векселі, тратти, боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи ), вираженні у валюті України; іноземну валюту - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законними платіжними засобами на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розхрахункових ( клірингових ) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі, тратти, боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи) вираженні в іноземній валюті або монетарних металах; монетарні метали - золото і метали ірідієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за вийнятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів і брухту цих металів.

Взагалі під терміном “ валюта України “ розуміють як власне валюту України, так і платіжні документи та інші цінні папери, вираженні у валюті України, а під терміном “іноземна валюта “ - як власне іноземну валюту, так і монетарні метали, платіжні документи та інші цінні папери, вираженні в іноземній валюті або в монетарних металах.

  • У декреті роз’яснюється,що під валютними операціями слід розуміти операції, пов’язані: 1) з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснться між резидентами у валюті України; 2)з використання валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань,предметом яких є валютні цінності; 3) із ввезенням, переказуванням і пересиланням на території України та вивезення, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Декрет дає також визначення і таких термінів, як “ резиденти “ і “ нерезиденти “, які матіь право бути власниками валютних цінностей, а також здійснювати з ними відповідні операції. Так,резидентами вважать­­­ся фізичні особи ( громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадяннства), які мають постійне місце проживання на території Ук­­­раїни, у тому числі й ті, що тимчасово перебувають за кордоном;юридич­­­ні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи ( філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України; дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї,а також філії та представництва підприємств і організацій Ук­­­раїни за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Щодо нерезидентів, то ними можуть бути фізичні особи ( іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають пос­­­тійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасо­­­во перебувають на території України; юридичні особи, суб’єкти підпри­­­ємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи ( філії, представництва тощо ), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у то­­­му числі юридичні особи та інші суб’єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб’єктів підприємницької діяльності Ук­­­раїни; розташовані на території України іноземні дипломатичні, кон­­­сульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні ор­­­ганізації та їхні філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підп­­­риємницької діяльності на підставі законів України.

  • Під цим слід розуміти будь-який комерційний банк, офіційно зареєстро­­­ваний на території України, що має ліцензію Національного банку Украї­­­ни на здійснення валютних Важливе значення має і тлумачення терміна “ повноважений банк”, під яким операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

2. Правовий режим здійснення операцій з валютними цінностямия.

  • Наявність валютних цінностей у власності резидентів і нерезиден­­­тів є необхідною передумовою здійснення з ними відповідних операцій. З ­­­ метою належного упорядкування цих операцій у Декреті Кабінету Мініст­­­рів України “ Про систему валютного регулювання і валютного контролю “ закріплено цілий розділ “Операції з валютними цінностями” (ст.2 - 10), в якому і визначається в основному правовий режим операцій з валютними цінностями. Норми цього розділу регулюють питання, пов’язані з поряд­­­ком використання надходжень в іноземній валюті, видачі ліцензій Націо­­­нальним банком України на здійснення валютних операцій, організації торгівлі іноземною валютою та ін.

  • Порядок використання надходжень в іноземній валюті закріплено у ст.4 зазначеного вище декрету і зводиться до наступного: усі надход­­­ження на користь резидентів в іноземній валюті підлягають обов’язково­­­му продажу через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України, за винятком випадків, передбачених у пункті 2 цієї статті.

  • З метою захисту інтересів резидентів декрет зобов’язує уповнова­­­жені банки продавати усі надходження на користь резидентів в іноземній валюті на міжбанківському валютному ринку України протягом п’яти бан­­­ківських днів з моменту зарахування таких надходжень на кореспон­­­дентські рахунки уповноважених банків. Кошти у валюті України, одержа­­­ні уповноваженими банками від виконання зазначених операцій, підляга­­­ють відрахуванню резидентам протягом двох банківських днів з моменту зарахування зазначених коштів на баланси цих банків. Водночас, уповно­­­важені банки зобов’язані купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученним і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання ним своїх зобов’язань.

  • Важливу роль в організації здійснення валютних операцій відіграє Національний банк України, який видає відповідні генеральні та індиві­­­дуальні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банком та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Уповноважені банки та інші кредитно-фі­­­нансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій, пов’язаних з торгівлею іноземною валю­­­тою, мають право відкривати на території України пункти обміну інозем­­­них валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридични­­­ми особами - резидентами.

  • Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійс­­­нення такої операції. ­­­

  • Одержавння індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної опе­­­рації означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або тре­­­тьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передба­­­чено умовами індивідуальної ліцензії.

  • Порядок і термін видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України. Слід підкреслити, що відмова від видачі Національним банком України ліцензії може бути оскаржена в суді або арбітражному суді.

  • Однією з важливих операцій, які здійснюються з іноземною валютою, є торгівля нею. Порядок її організації регулюється ст.6 Декрету “Про систему валютного регулювання і волютного контролю”. Відповідно до ці­­­єї статті торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами - здійснюється через уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського ва­­­лютного ринку, а також порядку та умови торгівлі на ньому іноземною валютою визначається Національним банком України.

  • Уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одер­­­жали ліцензію Національного банку України, від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів. Крім того, вони ма­­­ють право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також прода­­­вати її фізичним особам - резидентам.

  • Резиденти і нерезиденти - фізичні особи - мають право продавати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовим ус­­­тановам, які одержали ліцензії Національного банку України, або за їх посередництвом - іншим фізичним особам - резидентам.

  • Фізичні особи - резиденти мають право купувати іноземну валюту в уповноважених банках та інших кредитно-фінансових установах, що одер­­­жали ліцензію Національного банку України, або за їх посередництвом в інших фізичних осіб - резидентів і нерезидентів.

  • Нормами вказаного декрету регулюються також і порядок організації розрахунків в іноземній валюті, які здійснюються між резидентами і не­­­резидентами в межах торговельного обороту через уповноважені банки. Щодо наймодавців - нерезидентів, то вони здійснюють оплату праці резидентів виключно у валюті України - готівкою або у безготівковій формі.

  • Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержан­­­ня індивідуальної ліцензії Національного банку України.

  • Важливе значення при здійсненні валютних операцій мають валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси ва­­­лютних цінностей, виражені в іноземних валютах, а також у розрахунко­­­вих (кліригнових) одиницях. Зазначені курси встановлюються Національ­­­ним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

  • Законодавством України передбачена звітність про валютні опера­­­ції. Порядок, види, форми і терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їх валютні операції визначаються Національним банком України за погодженням з Міністреством статистики України з урахуван­­­ням законодавства України.

  • Несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою юридичну відповідальність.

  • У ст.16 Декрету “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” зазначено, що порушення валютного законодавства тягне за со­­­бою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законо­­­давством України. Наприклад, за здійснення операцій з валютними цін­­­ностями без одержання генеральної ліцензії Національного банку Украї­­­ни стягується штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з вик­­­люченням із Республіканської книги банків або без такого виключення.



3. Роль державних органів у сфері валютного регулювання і валютного контролю.

  • До системи органів, покликаних забезпечити валютне регулюван­­­ня і валютний контроль, насамперед слід віднести: Верховну Раду Украї­­­ни, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, ряд мініс­­­терств та відомств ( Міністерство зовнішніх економічних зв’язків, Мі­­­ністерство фінансів, Державний митний комітет та інші.).

  • Функції, повноваження та деякі інші елементи правового статуту цих органів у сфері валютного регулювання визначені в Декреті “ Про ­­­ систему валют ного регулювання і валютного контролю”. Аналіз норм цього декрету (ст. 11 -13) дає можливість зробити висновок про те, що в ньо­­­му визначенні здебільшого повноваження Кабінету Міністрів України і Національного банку України.

  • Так, відповідно до п.2 ст.11 Декрету Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання виконує такі функції: визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України; бере участь у складанні платіжного балансу України; за­­­безпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що сто­­­сується руху валютних цінностей; забезпечує формування і виступає роз­­­порядником Державного валютного фонду України; визначає порядок вико­­­ристання надходжень у міжнародних розрахункових ( клірингових ) одини­­­цях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними держа­­­вами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовують­­­ся у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі поло­­­жень міжнародних договорів України.

  • Щодо повноважень Національного банку України у цій сфері. Він здійснює валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України; складає разом з Кабінетом Міністрів України платіж­­­ний баланс України; контролює дотримання затвердженного Верховною Ра­­­дою України ліміту зовнішнього державного боргу України; визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповнова­­­жених банків нерезидентам; видає у межах, передбачених зазначеним Декретом, обов’язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України; нагромаджує, зберігає і викорис­­­товує резерви валютних цінностей для здійснення державної політики; видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування; установлює способи визначення і використання валютних ( обмінних ) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, кур­­­сів валютних цінностей , виражених в іноземній валюті або розрахунко­­­вих ( клірингових ) одиницях; уствновлює за погодженням з Міністерс­­­твом статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчас­­­ним поданням; забезпечує публікацію банківських звітів про власні опе­­­рації та операції уповноважених банків.

  • Крім того, Національний банк України є головним органом валютного контролю. Він контролює виконання правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до ком петенції інших органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

  • Функції контролю у сфері валютного регулювання покладені й на ін­­­ші органи, зокрема на уповноваженні банки, Державну податкову інспек­­­цію України, Міністерство зв’язку України, Державний митний комітет України. Так, уповноваженні банки здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами на території України. Міністерство зв’язку України контролює додержання правил поштових пе­­­реказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України. Державний митний комітет України здійснює контроль за додержанням пра­­­вил переміщення валютних цінностей.

  • Важливе значення у зміцненні контролю за використанням валютних цінностей має Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо по­­­вернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами” від 18 червня 1994 року. Відповідно до цього Указу суб’єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, повинні у десятиденний строк продекларувати у Національному банку України наяв­­­ність ( або відсутність ) із зазначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за кордоном. Крім то­­­го, Указ зобов’язує подати Головній державній податковій інспекції Ук­­­раїни декларацію щодо сум на їхніх рахунках у банках та інших інозем­­­них фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних ціннос­­­тей у вигляді доходів ( дивідендів ), одержаних у результаті здійснен­­­ня підприємницької діяльності за межами України. Надалі таке деклару­­­вання здійснюється щоквартально.

  • Національний банк України та Головна державна інспекція України мають забезпечити суворе збереження таємниці щодо одержаної інформації.

  • Указ встановлює, що надалі здійснення зовнішньоекономічної діяль­­­ності суб’єктами підприємницької діяльності України дозволяється лише за наявності декларації.Згідно з Указом всі суб’єкти підприємницької діяльності України ­­­власники валютних цінностей, розміщенних на рахунках і вкладах за ме­­­жами України з порушенням встановленного порядку, зобов’язані перека­­­зати у місячний строк ці валютні цінності до уповноваженних банків Ук­­­раїни, а в разі неможливості зробити це з об’єктивних причин - у строк, узгодженний з Національним банком України та Головною державною податковою інспекцією України.

  • Указом було зобов’язано Кабінет Міністрів України внести на розг­­­ляд Верховної Ради України проект закону України щодо посилення відпо­­­відальності за приховування, незаконне використання валютної виручки суб’єктами підприємницької діяльності України.

  • Така основна характеристика ролі державних органів у сфері валют­­­ного регулювання і валютного контролю.

4. Кримінологічні аспекти зовнішньоекономічної діяльності.

  • Комерційна діяльність основної маси суб’єктів зовнішньоекономіч­­­ної системи України не приносить, поки що, вагомої користі країні. Низькі в цілому показники роботи визначаються проблемами, що виникли в нових умовах господарювання, невирішенність яких у визначній мірі впливають на динаміку кримінальних проявів у цій сфері.

  • Неконтрольований процес втрати державою охоронних, регулюючих і контролюючих функцій, децентралізація управління зовнішньоекономічними зв’язками провокує прояви анархії та нестабільності в розвитку зов­­­нішньоекономічної діяльності. Міжнародний досвід засвідчує, що нейтра­­­лізації втрати керованості цієї сфери необхідно використовувати актив­­­но діючу систему як економічного, так і правового регулювання. Цьому підходу повинен відповідати комплекс заходів виконавчої влади для стримання негативних наслідків, обумовленних зміною пріорітетів в контролюванні зовнішньоекономічних зв’язків, відмови від монополії на зовнішньоторговельну діяльність і розвиток її на засадах господарської ініціативи.

  • Аналіз розвитку зовнішньоекономічної діяльності в країні дозволяє визначити сукупність організаційних, економічних та правових криміно­­­логічно значущих факторів, що негативно впливають на розвиток сфери.



1. Фактори організаційного характеру:

  • відсутність єдиної державної системи інформаційного забезпечен­­­ня учасників зовнішньоекономічних зв’язків відомостями про кон’юнктуру ­­­ світового ринку, про економічний та правовий стан іноземних партнерів;

  • низька ефективність важелів державної податкової політики;

  • непідготовленність кадрових працівників, що безпосередньо прий­­­мають участь в регулюванні та контролюванні зовнішньоекономічних зв’­­­язків;

  • бездіяльність Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків;

  • відсутність договорів між митними службами України та інших країн про взаємнее інформаційне забезпечення, зокрема цін, що сприяє заниженню митної вартості товару і наявність другого реального конт­­­ракту;

  • відсутність митного контролю за рухом валюти при експортно-ім­­­портних операціях суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, що сприяє приховуванню валютної виручки;

  • відсутність митного контролю за рухом окремих товарних груп експорту та імпорту, що сприяє незаконному збагаченню т.з. « пільгови­­­ків « - фондів та підприємств - ВПК;

  • поширенність практики недобросовісного заповнення митних декла­­­рацій при переміщенні грузів через державний кордон;

  • малочисельність служби митного контролю, низька її технічна ос­­­нащенність;

  • незадовільний контроль за додержанням правил банківського кре­­­дитування зовнішньоекономічних операцій;

  • відсутність дієвої взаємодії правоохоронних органів України з правоохоронними органами “ близького “ та ” далекого “ зарубіжжя, бан­­­ківськими установами цих країн.


2. Фактори економічного характеру:

  • затяжна загально-економічна криза, що її переживає народне гос­­­податство України;

  • неконвертованість гривні ;

  • використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у відносинах між резидентами;

  • депресійні процеси в національній економіці;

  • високий рівень інфляції;

  • паливно-сировинний напрям експорту, низька питома вага експор­­­ту машинно-технічних товарів, наукоємкої продукції, високотехнічних груп експорту; ­­­

  • відсутність інтеграції економіки України у світовий економічний простір, зруйнованість економічного простору бувшого СРСР;

  • великі обсяги взаємного сальдо платіжного балансу України із країнами “ близького зарубіжжя”, перш за все, Росії;

  • недостатня якість виробничо-технічної продукції та товарів на­­­родного споживання, висока їх матеріально- та енергомісткість;

  • низька пропускна здатність транспортної інфраструктури.


3. Фактори правового характеру:

  • відсутність чіткого сталого законодавчого регулювання зовнішнь­­­оекономічної діяльності в країні;

  • відсутність заходів щодо забезпечення надходження валюти по експортних операціях;

  • відсутність заходів персональної відповідальності господарчих керівників за проведення несанкціонованих бартерних операцій;

  • відсутність антидемпінгового законодавства, що застерігає від заниження ціни товару по експортним операціям;

  • відсутність нормативного забезпечення системи гарантованих роз­­­рахунків на високоліквідні види продукції з попередньою оплатою;

  • декларативність заборони (без економічних та юридичних санкцій) участі посадових осіб державних органів влади і управління у комерцій­­­ній діяльності сумісних підприємств, асоціацій, корпорацій.



Доцільно розглянути більш детально деякі з вищеназваних факторів:

1. Відсутність договорів між митними службами України та інших країн про взаємне інформаційне забезпечення, зокрема, цін, що сприяє заниженню митної вартості товару і наявність другого реального контракту.

  • При здійсненні експортних угод суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності дуже часто використовується заниження митної вартості. Ви­­­робник продає посереднику, скажімо, метал по 500 тис.крб. при вартості 900 тис.крб. за тонну. Посередник, як правило, СП або екс-український громадянин, створивший офшорну компанію за кордоном, перепродає товар вже за реальною світовою ціною. Доречі, обумовленій у другому прихова­­­ному від митної служби угоді між виробником і посередником. Валютний прибуток - різниця між заниженною та реальною вартістю залишається за ­­­ кордоном.

На відміну від західних служб українським митникам, які мають достовірну інформацію про наявність другої - реальної угоди, перевіри­­­ти її дуже важко. На заході взаємодія різних служб відпрацьована, осо­­­бисто у межах Європейського економічного співтовариства. На основі ба­­­гатосторонніх угод йде постійний обмін інформацією. Будь-яка митна служба може запросити іншу надати інформацію: за якою ціною буде про­­­дано товар, який в одній країні був продекларований, наприклад, по 10 дол. При підтвердженні вказаної ціни продажу митна служба має право перевірити, яка сума надійшла в банк на рахунок фірми. Українські мит­­­ні служби позбавленні можливості перевірки банківських рахунків.” Муд­­­рі “ комерсанти частину прибутку перераховують не на фірму, а на при­­­ватний рахунок українського громадянина, який організував надходження товару.

При оформленні документів на вивіз товару, звертають увагу митни­­­ки на заниження ціни товару у декларації? Так, звертають. Але зробити нічого не можуть. В Україні немає антидемпінгового законодавства. Пи­­­тання з експортними товарами - основним джерелом прибутку багатств Ук­­­раїни залишається дотепер відкритим.

2. Відсутність митного контролю за рухом валюти при експортно-ім­­­ портних операціях суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, що сприяє приховуванню валютної виручки.

Відповідно до чинного законодавства в Україні юридичні особи, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю, повинні повертати валютну виручку в Україну, а не тримати її на своїх рахунках в іноземних бан­­­ках. Однак в практичній діяльності це положення ігнорується іще не бу­­­ло випадку, коли за це порушення хто - небудь поніс кару.

  • Контроль за надходженням валюти на заході у більшій мірі відно­­­ситься до компетенції митних органів. В Україні ж його покладенно на Національний банк України та уряд, які не спроможні здійснювати ефек­­­тивний контроль. На Заході при низькому курсі національної грошової одиниці діяло правило обов’язкового продажу 100 відсотків валютної ви­­­ручки на протязі восьми днів. Митні служби цей процес контролювали. Якщо виручка не поверталась, моментально застосовувались п’ятикратні штрафні санкції. ­­­



3. Відсутність митного контролю за рухом окремих товарних груп експорту та імпорту, що сприяв незаконному збагаченню т.з. “ пільговиків” - фондів та підприємств - ВПК.

Згідно з цим законодавством України серед суб’єктів зовнішньоеко­­­номічної діяльності є велике коло т.з. “льготників “, по відношенню до яких передбаченно пільговий режим оподаткування та обкладення митом. В Митному комітеті “ пільговики “ поділяють умовно на групи. Перша - ди­­­тячі фонди, чорнобильські, фонди здоров’я, афганські, фонди соціальної підтримки військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, ін­­­ші аналогічні організації. Ніхто не має заперечень, коли надаються су­­­воро окресленні пільги по імпорту та експорту технологій чи обладнання для розвитку підприємств цих організацій. Але досвід показує, що цей шлях дуже часто використовується для збагачення засновників цих фондів з допомогою посередницької діяльності. Здійснюється ввезення в Україну всього переліку акцизних товарів, отримується величезний прибуток в карбованцях, який конвертується у вільно конвертовану валюту з метою нової закупівлі пива, алкогольних напоїв, сигарет, товарів широкого вжитку тощо.

Друга масова група - великі українські підприємства - монополісти - металургійні, хімічні, машинобудівні. У відношенні їх також встанов­­­ленні пільги як по експорту, так і по імпорту. Але знову ж таки пільги для них встановлені цільові: для реконструкції виробництва, оновлення, обладнання. Вони ж часто ввозять в Україну товари широкого вжитку низької якості, розподіляють їх частину серед трудового колективу, а значну долю реалізують через комерційні структури. Митні органи здійс­­­нюють оформлення експортних товарів на пільгових підприємствах, але відслідкувати, що надходить назустріч - устаткування чи дешевий крам - практично неможливо. В результаті на підприємствах залишається зно­­­шене устаткування і держава не отримує надходжень до бюджету.

  • Третя масова група “ пільговиків “ - військові. Військові вантажі проходять митний контроль в дуже спрощенному порядку, “ комерсанти “ цим користуються для контрабандного вивезення металу та іншої сировини в країни близького зарубіжжя. ­­­


4. Відсутність чіткого сталого законодавчого регулювання зовнішньоекономічної діяльності в країні.

Аналіз правопорушень, які допускають суб’єкти зовнішньоекономіч­­­ної діяльності України при здійсненні зовнішньоекономічних угод, зас­­­відчує, що негативне відношення до вимог законодавства, яке регулює порядок цієї діяльності, порушується. Одним із характерних проявів та­­­кого відношення до виконання вимог закону є значне зростання незакон­­­них ( зокрема без ліцензій ) поставок за кордон товарів, сировини та матеріалів.

Аналіз практики боротьби з контрабандою засвідчує не тільки про слабкі технічні можливості митного контролю, але й про недосконалість законодавства, що забезпечує виконання установленного порядку здійс­­­нення зовнішньоекономічних зв’язків, який не передбачає відповідаль­­­ності юридичних осіб за незаконне вивезення сировини, матеріалів, ма­­­шин, устаткування тощо.

Гостро стоїть питання про встановлення юридичної відповідальності посадових осіб державних органів влади та управління, що відають пи­­­таннями зовнішньоекономічної діяльності, за протиправну участь у ко­­­мерційній діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, що здійсню­­­ють зовнішньоекономічні зв’язки, надають їм консультаційні та посеред­­­ницькі послуги в цій сфері за частку в доходах. Такі дії посадових осіб державних органів фактично складають завуальовану форму хабара.

5. Вади в сфері суспільного підприємництва.

Матеріали кримінальних справ, які находяться в МВС України, інша інформація засвідчує різке зростання правопорушень у сфері зовнішньо­­­економічної діяльності, причому традиційні для нашої економіки право­­­порушення ( розкрадання, хабарництво ) в системі спільного підприєм­­­ництва доповнюється економічною контрабандою, шахрайством з фінансови­­­ми ресурсами, незаконною посередницькою діяльністю, несанкціонованими бартерними угодами, що спричиняють значну шкоду економічним інтересам держави.

  • Аналіз експертних висновків з незаконних зовнішньоекономічих угод засвідчує, що найбільша питома вага правопорушень такого роду зосеред­­­жена в діяльності спільних підприємств, які особливо часто використовують легальний бізнес для здійснення великомасштабних протиправних угод.

Для правоохоронних органів велике значення набуває питання про необхідність законодавчого визначення поняття “ власна продукція “ спільного підприємства. Більшість спільних підприємств закуповує в країні або за кордоном по суті готові вироби і додаючи до них незначну частку власної праці ( пакування, розконсервація, підкомплектація, до­­­опрацювання тощо), представляють у подальшому ці товари під виглядом продукції власної, а при вивезенні її за кордон без ліцензії, деклару­­­ють митним службам як продукцію власного виробництва.

Інтереси вітчизняних засновників спільних підприємств залежать від того, на основі якої форми власності вони функціонують. Так дер­­­жавні підприємства і організації при створенні спільних підприємств та організацій часто переслідують мету поповнення обмеженоїя2 я0 комерційної діяльності на шляху зовнішньоекономічних зв’язків або вивести частину своїх виробничих потужностей з-під відомчого підпорядкування, досяг­­­нення більш високого рівня заробітної плати керівникам працівникам підприємств, фахівцям та робітникам, одержувати валюту, забезпечити доступ до імпортованих спільними підприємствами товарів, домагатися гарантованих систематичних закордонних відряджень тощо.

Встановленія2 я0 урядовими постановами “ податкові канікули “ для спільних підприємств орієнтують підприємців на невисокі першочергові витрати в сферах діяльності, де можна забезпечити високу окупність у стислі строки. Пільговий податковий режим враховується й українськими засновниками. Тому сфера спільного підприємства притягує осіб, які ма­­­ють на меті, перш за все, обійти необхідність податкових важелів у де­­­ржавний бюджет Результати досліджень свідчать, що чверть малих підпри­­­ємств, які створили спільні підприємства, мають на меті після закін­­­чення терміну, відведеного на “ податкові канікули “ ліквідувати спільне підприємство, вилучити свою частку із статутного фонду і через деякий час приступити до створення нових спільних підприємств.

  • Як свідчать матеріали перевірок податкових служб , значне число спільних підприємств, не приступаючи до власної виробничої діяльності, створюють у різних регіонах України свої філії і представництва, а че­­­рез них складають фіктивні угоди з державними та недержавними підпри­­­ємствами на « виробництво « якої-небудь продукції. Спільні підприємс­­­тва через посередництво своїх філій фактично скуповують у даних підп­­­риємств сировину, готову продукцію, яку згодом вивозять із країни під ­­­ прикриттям власної продукції.

За роки незалежності нашої держави система валютного регулювання проходить звивистий і тернистий шлях формування. Попереду не менш складний і відповідальний шлях її вдосконалення,виведення на сучасний міжнародний рівень.

Схожі:

Тема n 11. Правові основи валютного регулювання та кримінологічні аспекти зовнішньоекономічної діяльності. П л а н iconТема n 11. Правові основи валютного регулювання та кримінологічні аспекти зовнішньоекономічної діяльності. П л а н
Тема n 11. Правові основи валютного регулювання та кримінологічні аспекти зовнішньоекономічної діяльності
Тема n 11. Правові основи валютного регулювання та кримінологічні аспекти зовнішньоекономічної діяльності. П л а н iconДисципліна «облік зовнішньоекономічної діяльності»
Залежність постановки обліку цих операцій від норм митного, валютного І податкового права багато в чому сприяло виникненню нової...
Тема n 11. Правові основи валютного регулювання та кримінологічні аспекти зовнішньоекономічної діяльності. П л а н iconКонтрольні питання з дисципліни «Основи зовнішньоекономічної діяльності»
Принципи зовнішньоекономічної діяльності, що діють на міжнародному та національному рівнях
Тема n 11. Правові основи валютного регулювання та кримінологічні аспекти зовнішньоекономічної діяльності. П л а н iconКонтрольні питання з дисципліни «Основи зовнішньоекономічної діяльності» для спеціальності «Менеджмент організацій»
Принципи зовнішньоекономічної діяльності, що діють на міжнародному та національному рівнях
Тема n 11. Правові основи валютного регулювання та кримінологічні аспекти зовнішньоекономічної діяльності. П л а н iconКолдовський А. В. Гібридна динамічна модель прогнозування як інструмент дослідження оптимального валютного курсу в системі валютного регулювання

Тема n 11. Правові основи валютного регулювання та кримінологічні аспекти зовнішньоекономічної діяльності. П л а н iconПрограма Курсу правові основи інвестиційної діяльності
Тема Поняття інвестиційної діяльності. Види інвестицій та інвестиційної діяльності
Тема n 11. Правові основи валютного регулювання та кримінологічні аспекти зовнішньоекономічної діяльності. П л а н iconМетодичні вказівки до виконання самостійної та контрольної робіт І проведення практичних занять з дисципліни “основи зовнішньоекономічної діяльності”
«Основи зовнішньоекономічної діяльності» для студ. 5 курсу заочної форми навчання за напрямом підготовки 0501 “Економіка І підприємництво”,...
Тема n 11. Правові основи валютного регулювання та кримінологічні аспекти зовнішньоекономічної діяльності. П л а н iconТеми рефератів з дисципліни «Основи зовнішньоекономічної діяльності» для 4-го курсу денної форми навчання спеціальності «Менеджмент організацій» кандидат економічних наук, доцент Колодяжна Ірина Вікторівна
Принципи зовнішньоекономічної діяльності, що діють на міжнародному та національному рівнях
Тема n 11. Правові основи валютного регулювання та кримінологічні аспекти зовнішньоекономічної діяльності. П л а н iconМитне регулювання список рекомендованої літератури
Гребельник О. П. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Підручник. – К.: Цнл, 2005. – 696 с
Тема n 11. Правові основи валютного регулювання та кримінологічні аспекти зовнішньоекономічної діяльності. П л а н iconУдк 621. 91. Лук’янов С. Т., Хороманська О. Г. (Україна) Деякі аспекти державного регулювання діяльності цивільної авіації за сучасних умов
Деякі аспекти державного регулювання діяльності цивільної авіації за сучасних умов
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи