2. Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ icon

2. Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ




Скачати 321.3 Kb.
Назва2. Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ
Дата08.09.2012
Розмір321.3 Kb.
ТипДокументи

Тема 2. Правове регулювання фінансового контролю в Україні і участь в його здійсненні органів внутрішніх справ.


П л а н

1. Зміст і значення фінансового контролю.

2. Організація фінансового контролю.

3. Види і методи фінансового контролю.

4. Участь органів внутрішніх справ у здійсненні фінансового контролю.


1. Зміст і значення фінансового контролю.

Одним із основних елементів у системі державного управління є фінансовий контроль який є частиною загальнодержаного контролю. Його наявність об`єктивно обумовлена тим, що фінансам, як економічній категорії характерні не тільки розподільча, але й контрольна функція. Тому використання державою фінансів для вирішення своїх задач обов`язково припускає проведення за їх допомогою контролю за ходом виконання цих задач. Другими словами його призначення заключається у сприянні успішній реалізації фінансової політики держави, забезпечення процесу формування і ефективного використання фінансових ресурсів у всіх сферах і ланках народного господарства. Роль фінансового контролю при переході до ринку багаторазово підвищується.

Тобто, зміст контролю, його напрямок дії міняється в залежності від рівня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин суспільства. Так, розширення господарських прав підприємств незалежно від форм власності, їх самостійності у здійсненні фінансової діяльності, появлення різних організаційно-правових форм підприємництва значно збагачує зміст фінансового контролю. При його допомозі закріплюється самостійність підприємництва, забороняється втручання з боку держави, у внутрігосподарську діяльність відповідних підприємств, приватних осіб.

З іншого боку розпочатий процес приватизації і створення різного роду комерційних структур, ріст підприємницької діяльності з боку юридичних осіб так і окремих громадян і паралельно відсутність чіткої законодавчої правової бази породжують такі негативні явища як корупція, стрімка криміналізація економіки і, в першу чергу, злочинність у кредитно-фінансовій сфері.

Так, у офіційно внесених Кабінетом Міністрів матеріалах на розгляд Верховної Ради у зв’язку з підготовкою проекту державного бюджету України на 1997 рік поряд з традиційними посиланнями на об’єктивні причини незадовільних фінансових справ уряд висвітлив і кримінальні фактори, що сприяли їх загостренню. При цьому, зокрема, зазначалось, що проведеними ревізіями та перевірками Контрольно-ревізійною службою України і територіальними органами Державного Казначейства України протягом першого півріччя 1996 року виявлено економічних зловживань на загальну суму 239 млн. гривень та 5.1 млн. дол. США. Окремою ділянкою всеукраїнського масового фінансового зловживання є ухилення від сплати податків і зборів суб’єктами підприємницької діяльності. Рахунок порушників закону сягнув далеко за 100 тисяч юридичних осіб.

За таких екстремальних умов суспільного життя держави сфера фінансового контролю об’єктивно повинна розширюватись, він повинен виступати засобом забезпечення законності і запобіганням правопорушень. Винні особи у порушенні законодавства України в обов’язковому порядку повинні притягуватись до відповідальності.

В свою чергу фінансовий контроль повинен здійснюватись в установленому правовими нормами порядку всією системою органів державної влади і органів місцевого самоврядування, в тому числі спеціальними контрольними органами при участі громадських організацій трудових колективів і громадян.

Значення фінансового контролю виражається в тому, що в процесі його здійснення перевіряється, по-перше, додержання установленого правопорядку в процесі фінансової діяльності державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, громадянами, а, по-друге, економічне обгрунтування і ефективність дій, іх відповідність задачам держави на сучачному етапі. Таким чином, фінансовий контроль - це контроль за законністю і доцільністю дій у галузі утворення, розподілу і використання грошових фондів держави і суб’єктів місцевого самоуправління з метою ефективного соціально-економічного розвитку держави і окремих регіонів.

Правовою основою здійснення фінансового контролю є Конституція України, в якій визначені принципи, основні права і обов’язки державних органів в галузі контрою.

Правові засади фінансового контролю відображені у законах Верховної Ради України, указах Президента, постановах Кабінету Міністрів, Національного банку України, інструкціях та наказах Міністерств і інших актах, які регламентують правові положення всіх органів. Але правовими джерелами в першу чергу є закони: Про державну контрольно-ревізійну службу України; Про аудиторську діяльність; Про державну податкову службу України; Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве самоврядування.

Фінансовий контроль як особлива галузь контролю пов’язана з використанням вартісних категорій, має певну сферу використання і відповідну цільову направленість. Об’єктом фінансового контролю являються грошові, розподільчі процеси при формуванні і використанні фінансових ресурсів, в тому числі у формі фондів грошових ресурсів на всіх рівнях і ланках народного господарства.

Безпосереднім предметом перевірок виступають такі фінансові (вартісні) показники як прибуток, доходи, податки, рентабельність, собівартість, відрахування у різні фонди. Ці показники за їх виконанням мають сентетичний характер, тому контроль за їх виконанням, динамікою, тенденціями охвачує всі сторони виробничої, господарської і комерційної діяльності підприємств, об’єднань, установ, а також механізм фінансово-кредитних взаємозв’язків.

Сферою фінансового контролю є практично всі операції які здійснюються з використанням грошей, а в деяких випадках і без них ( бартерні операції і т.д.). При цьому виходять їз положення про неможливість виключати прямого чи опосередкованого взаємозв’язку формування і використання фінансових ресурсів, фондів грошових ресурсів із будь — якими видами діяльності чи бездіяльності.

Таким чином, одні і ті ж об’єкти можуть підлягати не тільки фінансовому контролю але і другим видом контролю (при кредитуванні, розрахунках, ціноутворенні і т.д.)

При збіжності конкретного предмету перевірки і аналізу фінансовому контролю характерна особлива спрямованість в оцінці стану цих об’єктів, відповідна його призначенню. Так здійснюючи перевірку ефективності менеджменту підприємств і особливо банку, аудиторські фірми дають оцінку розмірів створюваних резервів, що безпосередньо має відношення до визначення кінцевої величини оподаткованого об’єкту. Контролю підлягають не тільки погано працюючі підприємства і організації, але і які мають нормальні результати діяльності.

Основні завдання фінансового контролю, у яких розкривається його зміст, слідуючі:

а) перевірка фінансових обов’язків перед державою, організаціями і громадянами;

б) перевірка розробки і виконання бюджету (бюджетний контроль);

в) перевірка правильності використання державними підприємствами, установами, організаціями державних грошових ресурсів (бюджетних і власних коштів, банківських позик, позабюджетних коштів), що є в їх розпорядженні;

г) перевірка додержання правил здійснення фінансових операцій, розрахунків і зберігання грошових коштів державними і установами різних форм власності;

д) перевірка фінансового стану і ефективного використання трудових, матеріальних ресурсів підприємств і організацій, бюджетних установ;

є) усунення і попередження порушень фінансової дисципліни. У разі їх виявлення приймаються в установленому порядку заходи впливу до організацій, посадових осіб і громадян, забезпечується відшкодування збитків державі і організаціям, громадянам.

Перед фінансовим контролем стоять слідуючі задачі: сприяння стабільності між потребами у фінансових ресурсах і розмірах грошових доходів і фондів народного господарства; забезпечення своєчасності і повноти виконання фінансових зобов’язань перед державним бюджетом; виявлення внутрішніх виробничих резервів росту фінансових ресурсів, в тому числі по зниженню собівартості і підвищення рентабельності; сприянні раціональному використанню матеріальних цінностей і грошових ресурсів на підприємствах, в організаціях і бюджетних установах, а також правильному веденню бухгалтерського обліку і звітності; забезпечення чіткого додержання діючого законодавства і нормативних актів, в тому числі у області оподаткування підприємств які відносяться до різних організаційно-правових форм; сприяння високій віддачі зовнішньо економічній діяльності підприємств , в тому числі по валютних операціях і ін.

Фінансовий контроль тісно пов’язаний з відповідальністю підприємств, організацій установ, а також державних і фінансово-банківських структур за виконання фінансової дисципліни основним змістом якої є чітке додержання установлених наказів і розпоряджень, порядку створення, розподілу і використання грошових фондів держави, державних підприємств і організацій. Відповідальність за її порушення може бути виражена як у адміністративних, так і економічних (матеріальних) заходах впливу на порушника фінансової дисципліни.

Проблеми посилення фінансової відповідальності, дієвості фінансового контролю вимагає, з одного боку, скорочення кількості застосовуючих санкцій, а з другого, підвищенню їх результативності чому частково сприяє реформа оподаткування яка здійснюється у рамках економічної реформи в Україні.


2. Організація фінансового контролю в Україні.

В сучасних умовах переходу до ринкових відносин, розширення господарської самостійності підприємств, установ і організацій відбулися певні зміни в організації фінансового контролю, В його внутрішньому змісті більш широке значення набуває щоденний внутрішньо-господарський самоконтроль з боку власника. Більш глибоким неформальним став контроль представницьких органів державної влади і органів місцевого самоврядування за фінансовою діяльністю виконавчої влади.

Зміна політичної системи встановлення влади Президента України спричинило винекненню президентського контролю, який здійснюється Контрольним управлінням адміністрації Президента.

Також у державі сформовані і діють нові органи фінансового контролю: Державна податкова адміністрація, Рахункова палата, Державна пробірна палата, Державне казначейство і ін.

Згідно із Конституцією України (ст.ст. 85 п.4, 96-98) найвище юридичне значення має фінансовий контроль який здійснюється органами державної влади і, в першу чергу, Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної республіки Крим, місцевими Радами народних депутатів як головними ланками самоуправління народу. Всі рівні Рад, здійснюють фінансовий контроль кожного року при розгляді проектів відповідних бюджетів і звітів про їх виконання виконавчими органами. Відповідно важливі контролюючи функції в першу чергу виконують Постійні комісії Верховної Ради, кожна у своїй галузі, а постійна комісія з питань планування, бюджету та фінансів і цін у будь-якій галузі.

У відповідності із статею 38 Конституції України контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради здійснює Рахункова палата. У відповідності із законом “Про Рахункову палату Верховної Ради України” це постійно діючий орган державного фінансового контролю, який має організаційну і функціональну незалежність.

До її широких повноважень (стаття 7 п.2 вищевказаного закону) належить: “Проводити фінансові перевірки, ревізії в апараті Верховної Ради України, органах виконавчої влади, Національного банку України, фонді державного майна, інших підзвітних Верховній Раді органах, а також на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності в межах, визначених ст.16 цього закону”.

Щоб проводити усі ці ревізії та перевірки, необхідно мати доступ до відповідних документів. Цю правову основу забезпечують п.п. 3 та 4 ст. 7 закону, які дозволяють вимагати у керівників організацій, що перевіряються, всю необхідну інформацію, а саме: грошові документи, бухгалтерські книги, звіти, плани, кошториси.

В цілому стаття 2 цього закону визначає слідуючи завдання Рахункової палати: контроль за виконанням Державного бюджету і використанням бюджетних коштів, контролю за винекненням і погашенням внутрішнього та зовнішнього боргу, контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного науково-технічного, соціального та іншого розвитку, контроль за дотриманням законності у наданні Україною позик іноземним державам. Окрім того у числі завдань Рахункової палати є також контроль за використанням кредитів, отриманних Україною від іноземних деражав, банків і міжнародних фінансових організацій, контроль за переміщенням бюджетних коштів і коштів цільових державних фондів в установах Національного банку і уповноважених банків.

Крім цього Рахункова палата має право контролювати грошову емісію, використання золотого запасу, дорогоцінних металів, каміння, надання кредитів і здійснення операцій щодо розміщення золотого та валютних резервів.

Важливі контролюючи функції виконує Президент і контрольне управління його адміністрації в галузі фінансової політики, які випливають з його статуту глави держави і глави виконавчої влади України. В першу чергу, контроль президент здійснює при підписанні законів України і коли подає на розгляд Верховної Ради проект Державного бюджету України та Звіт про його виконання.

Контрольне управління Президента — орган широкої сфери контрольної діяльності, яке забезпечує конституційні контрольні повноваження Президента України. За його дорученням і від його імені даний підрозділ Адміністрації Президента здійснює контроль за виконанням органами державної влади указів і розпоряджень Президента, які по своїй суті і змісту часто носять фінансовий характер. Крім того в його функції входить аналіз діяльності спеціальних органів контролю і нагляд за органами виконавчої влади, установами і організаціями, розгляд скарг і звернень.

Для реалізації своїх контрольних функцій Контрольне управління має право: вимагати від керівників державних органів, підприємств, установ і організацій (незалежно від форм власності) документи, матеріали, письмові пояснення, іншу інформацію, необхідну для проведення перевірок у відповідності із задачами Управління; залучати до перевірок представників правоохоронних органів і спеціальних органів контролю; запрошувати інформацію про доходи перевіряючих посадових осіб; вносити на розгляд Президента пропозиції по результатам перевірок, Таким чином, дане управління діє в тісному контакті з апаратами Верховної Ради, Уряду України, органами судової влади і прокуратури, правоохоронними органами, податковою адміністрацією і іншими.

Кабінет Міністрів як вищий орган у системі органів виконавчої влади здійснює комплексний фінансовий контроль в процесі реалізації фінансової політики держави, реалізації загальнодержавних і міждержавних економічних програм створення і діяльності різних фондів.

Широкий спектр повсякденного, систематичного контролю покладається на фінансово-кредитні органи і безпосередньо на Міністерство фінансів України яке контролює виконання державного бюджету, а також додержання правил касового виконання його дохідної частини. В його функції також входить установлення і дотримання певного порядку при веденні бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання Державного і місцевих бюджетів, витрат бюджетних установ, розробка необхідних форм обліку і звітності щодо касового виконання бюджетів.

Важливим завданням для Міністерства фінансів є контроль за випуском і обігом цінних паперів, їх регістрація на території України. Структурні підрозділи Міністерства фінансів на місцях контролюють витрачання коштів виділених із вищестоящих бюджетів, позабюджетних фондів місцевих Рад, а також правильність проведення виплат, відшкодувань за рахунок державного і місцевих бюджетів.

Міністерство фінансів у своїй структурі має спеціальний контролюючий підрозділ - Державну контрольно-ревізійну службу. Правова діяльність, статус і функції регламентуються Законом України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26 січня 1993 року.

Виконання своїх контрольних функцій служба тісно пов’язує і координує з місцевими Радами народних депутатів, органами виконавчої влади,фінансовими органами, Податковою адміністрацією, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки.

Структура Контрольно-ревізійної служби складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно ревізійних управлінь у Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Стаття 2 вищевказаного Закону визначає головне завдання служби - здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Органи державної контрольно-ревізійної служби мають право контролювати не тільки вказані органи, установи й організації, але при порушенні кримінальної справи за дорученням прокурора або органів попереднього слідства всі суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності.

Ревізії та перевірки на прохання правоохоронних органів можуть проводитись також і в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Працівники правоохоронних органів (ст.14) зобов’язані сприяти службовим особам державної контрольно-ревізійної служби у виконанні їх обов’язків. У разі недопущення працівників державної контрольно-ревізійної служби на територію підприємства, установи, організації, відмови у наданні документів для ревізії або перевірки та будь-якої іншої протиправної дії органи міліції на прохання цих осіб зобов’язані негайно вжити відповідних заходів для припинення такої протидії, забезпечити нормальне проведення ревізії або перевірки, охорону працівників контрольно-ревізійної служби, документів та матеріалів, що перевіряються, а також вжиття заходів для притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності.

Посадові особи служби наділені широкими повноваженнями. Вони мають право перевіряти грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи , що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей; брати пояснення; безперешкодно входити у склади і сховища, виробничі та інші приміщення для їх обстеження; припиняти на розрахункових та інших рахунках у банках та фінансово-кредитних установах операцій у випадках коли керівництво об’єкта, на якому необхідно провести ревізію або перевірку перешкоджає службовій особі виконувати свої функції; вимагати від керівників об’єктів, які перевіряються проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків; у необхідних випадках опечатувати склади, архіви, каси та касові приміщення, а при виявленні підробок, інших зловживань вилучати необхідні документи на строк до закінчення ревізій або перевірки; вимагати усунення недоліків і порушень. При певних обставинах вони мають право одержувати від Національного банку України, та його установ, комерційних банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів на рахунках об’єктів, що ревізуються або перевіряються.

Від інших підприємств і організацій, в тому числі різних форм власності можуть вимагати довідки і копії документів про операції та розрахунки з об’єктами, які перевіряються.

При виявленні прихованих і занижених валютних та інших платежів, контрольно-ревізійна служба має право вилучити їх для бюджету, може ставити питання перед відповідальними органами про припинення фінансування і кредитування, якщо кошти використовувались з порушенням законодавства.

За порушення законодавства з фінансових питань органи контрольно-ревізійної служби в особі начальника Головного контрольно-ревізійного управління та його заступників, начальників контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та їх заступників мають право накласти на керівників й інших службових осіб адміністративні штрафи.

У Міністерстві юстиції 21 березня 1997 року зареєстровано Головне управління Деражавного казначейства України, яке знаходиться у підпорядкуванні Міністерства фінансів. Поряд з касовим виконанням державного бюджету даний орган здійснює контроль за виконанням державного бюджету не тільки за принципом “скільки надійшло і на що витрачено”, а й з погляду того наскільки раціонально витрачаються і як швидко бюджетні кошти потрапляють до їх одержувачів. За порушення даного принципу Державне казначейство має право накладати на банки і інші фінансово-кредитні установи штрафи у випадках несвоєчасного зарахування грошових коштів, які поступили у державний бюджет або державні цільові фонди.

У серпні 1996 року Президент України підписав Указ “ Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих податкових адміністрацій” з метою посилення контролю за справлянням податків, зборів та інших обов’язкових платежів, зміцнення виконавської дисципліни працівників податкових органів. Голові Державної податкової адміністрації наданий статус міністра.

Її головним завданням є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів, інших обов’язкових платежів, установлених законодавством. Податкова адміністрація повинна вести повний облік всіх платників податків та інших обов’язкових платежів у бюджет, здійснювати контроль і забезпечувати правильність обчислення та сплати цих платежів. У разі порушень податкова адміністрація приймає рішення про накладання фінансових санкцій та адміністративних штрафів на порушників податкового законодавства та забезпечення їх стягнення. У відповідності з указом Президента на податкову адміністрацію покладено захист інтересів держави в судових органах у справах, що стосуються сплати податків, та інших обов’язкових платежів.

Головна державна податкова адміністрація України і державні податкові адміністрації в областях і містах з районним поділом здійснюють фінансовий контроль безпосередньо і організовують роботу нижчестоящих підрозділів; розробляють пропозиції щодо вдосконалення законодавства про податки й платежі, здійснюють безпосередньо розробку інструктивних методичних вказівок та інших актів для застосування податкового законодавства, розробляють форми податкових розрахунків, звітів і декларацій та іншої документації для обліку, обчислення, сплати податків та інших платежів у бюджет, а також форми форм звітності податкових інспекцій про виконану роботу; роз’яснюють порядок застосування податкового законодавства та організації цієї роботи підлеглими податковими інспекціями.

Одночасно податковим адміністраціям всіх рівнів надані великі права стосовно перевірки фінансового стану підприємств організацій незалежно від відомчої належності і їх організаційно-правової форми. Податкові адміністрації мають право: одержувати в організаціях різних форм власності необхідну документацію і інформацію, за винятком тієї, що складає комерційну таємність, що визначена законодавством: безперешкодного обстеження виробничих і складських приміщень, що використовуються для одержання прибутків; одержання відомостей від підприємств, організацій, що підлягають перевірці, від банківсько-кредитних органів, від громадян; призупиняти розрахункові і кредитні операції в банках в разі відмови у проведенні документальних перевірок та неподання бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків, декларацій або подання їх у перекрученому вигляді.

Разом з тим податкові адміністрації зобов’язані зберігати комерційну таємницю, розмір вкладів підприємств і громадян, які в свою чергу, можуть подати в суд і арбітраж на неправильні дії податкової адміністрації.

Одним із основних реорганізаційних мір за указом Президента України є підпорядкування державній податковій адміністрації підрозділів МВС України по боротьбі з кримінальним приховуванням прибутків від оподаткування. Їх реорганізовано в податкову поліцію.

Основні завдання цих підрозділів, які увійшли в структуру податкової адміністрації, полягають у безперервному стеженні за станом оперативної обстановки у сфері оподаткування України, розробка на основі аналізу криміногенної ситуації організаційних та практичних заходів, реагування служби на її зміни, своєчасне прийняття та реалізації управлінських рішень щодо підвищення ефективності праці апаратів, попередження і припинення злочинів і приховування прибутків від оподаткування, утаювання валютної виручки.

Податкова поліція організовує і бере безпосередню участь в оперативно-розшукових заходах щодо попередження та викриття особливо небезпечних злочинів, по удосконаленню оперативно-службової діяльності її підрозділів.

Крім того до основних функцій податкової поліції входить: вивчення і аналіз тенденцій злочинності у сфері оподаткування та використання валютних коштів, факторів їх розповсюдження; прогноз розвитку криміногенної ситуації; розробка пропозицій правового, соціального, економічного і організаційного характеру для направлення їх на розгляд органів державної влади та управління; проведення у встановленому законом порядку перевірки матеріалів дізнання, а також виконання офіційних доручень і вказівок слідчих, прокурорів та суддів; здійснення перевірок виконання вимог законодавства з питань оподаткування та використання валютних коштів, посадовими особами об’єктів господарювання; розробка проектів протоколів про співробітництво з аналітичними службами поліції зарубіжних країн на основі договорів і т.д.

Широкий розвиток горизонтальних господарських зв’язків між підприємствами, в тому числі на міжнародному рівні комерційних структур, банківської і страхової справи, обумовлює значне підвищення вимог до об’єктивності і обгрунтування рівня фінансового стану як самого господарського органу так і його контрагентів. Однією із передумов вирішення цієї задачі є функціонування інституту аудиторства.

Аудит ( від лат. auditos - слухач) - перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку його повноти і відповідальності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Зміст аудиторської діяльності полягає в організації і проведенні перевірок і пов’язаних з ними експертиз, консультацій з фінансових питань, аналіз фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового значення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Аудиторську діяльність здійснюють аудитори, які є не державними службовцями, а незалежними бухгалтерами-ревізорами, висококваліфікованими спеціалістами у галузі фінансів, обліку і контролю, а також аудиторські фірми - організації будь-якої форми власності, які мають ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності.

Аудитор у відповідності із ст.5 Закону “Про аудиторську діяльність” не має права безпосередньо займатися торгівельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та інших корпоративних прав.

Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини.

Виділяється два види аудиту - зовнішній і внутріфірмовий.

Внутріфірмовий аудит здійснюється внутріфірмовою аудиторською службою, яка функціонує як на рівні центрального керівництва фірми, так і на рівні філіалів, дочерних компаній і т.д.

Внутріфірмовий аудит направлений на підвищення ефективності управлінських рішень по удосконаленню фінансової і господарської діяльності підприємства в цілях максималізації рентабельності і прибутку. В його задачі входить: перевірка принципів і правил бухгалтерського обліку при підготовці річної звітності; відпрацювання рекомендацій зовнішніх аудиторів; консультування керівництва фірми по всім питанням фінансової стратегії підприємства, вияв резервів економії на фірмі, визначення ефективності фінансово-господарської діяльності фірми, філіалу і т.д.

Зовнішній аудит виконують спеціальні аудиторські фірми по договору з державними податковими і іншими органами, підприємствами, банками, іноземними партнерами, акціонерами і т.д. Основною задачею є установлення достовірності фінансової звітності перевіряючих об’єктів, а також розробка рекомендацій по усуненню недоліків у діяльності господарюючих суб’єктів, покращенні їх фінансово-господарської діяльності і комерційних результатів.

Для досягнення своїх задач і цілей аудиторські фірми здійснюють: фінансові експертизи; перевірки і ревізії фінансово-господарської і комерційної діяльності підприємств і організацій; контроль за правильністю визначення доходів які підлягають оподаткуванню, консультування по питанням організації обліку і управління, складання звітності, проблемам оподаткування, перевірці правильності і ефективності внутріфірмового фінансового контролю.

В цілому область аудиторських послуг охоплює значне коло послуг: постановка і організація бухгалтерського обліку; підготовка документів необхідних при створенні спільних підприємств чи акціонерних товариств, посередництво при заключенні торгових операцій, попередній і наступний контроль за заключеними договорами і контрактами, роз’яснення питань фінансово-банківського, податкового, страхового і других видів законодавства і т. д.

Аудитори і аудиторські фірми при виконанні своїх обов’язків мають право отримувати необхідні документи в тому числі і від третіх осіб, пояснення, перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівників об’єктів, які вони перевіряють, контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, мають право залучати до участі у перевірці фахівців різного профілю.

На основі перевірки і аналізу оформляється аудиторське заключення у вигляді акту, або довідки. Разом з тим аудиторської перевірки не виключають здійснення фінансового контролю державними контролюючими органами.

В структурі державних фінансових контролюючих органів є специфічний контролюючий орган - Державна пробірна палата України із підпорядкованими їй регіональними державними міжобласними інспекціями та постійними контролерами на підприємствах де виробляються дорогоцінні метали і обробляється алмазна сировина.

Основним завданням пробірного нагляду є здійснення контролю за видобуванням, виробництвом, використанням, обігом, обліком і зберіганням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виконання операцій із зазначеними цінностями. Пробірному нагляду підлягають всі суб’єкти підприємництва, незалежно від форм власності, а також громадяни підприємці, які здійснюють всебічну діяльність у даній сфері.

Функціональна діяльність органів пробірного нагляду полягає: у випробуванні, контрольному аналізі і клеймуванні ювелірних та інших побутових виробів із дорогоцінних металів, які виготовленні на підприємствах України , а також ввезених із-за кордону; проведенні арбітражного котрольного аналізу по визначенню змісту дорогоцінних металів; реєстрації підприємств установ й організацій, а також громадян-підприємців виконуючих операції з дорогоцінним камінням.

Службові особи органів державного пробірного нагляду наділені правами по проведенню перевірок і ревізій на піднаглядних об’єктах, правом вимагати необхідні документи і матеріали, брати пояснення , проводити огляд приміщень, вилучати необхідні матеріали, розглядати справи про адміністративні правопорушення; передавати матеріали про правопорушення, що мають ознаку злочину правоохоронним органам.

Значимість даного спеціального контролюючого органу підвищується у зв’язку із інтенсивним пошуком і налагодженням вітчизняного промислового виробництва дорогоцінних металів.

У зв`язку з реформуванням банківської системи і створенням сітки комерційних банків суттєво змінились і іх функції в галузі фінансового контролю. Комерційні банки не здійснюють контрольних повноважень по відношенню до своїх клієнтів у адміністративному порядку, як було при адміністративно-командній системі господарювання, коли банки були органами державного управління з владними повноваженнями. На вдповідній нормативно-правовій базі банки контролюють підприємства, організації і відомства дотримування порядку ведення касових операцій і дотримання валютного законодавства. Інші контролюючі функції банки здійснюють на цивільно-правовій основі, тобто договірній.


3. Види і методи фінансового контролю.

За часом проведення фінансовий контроль поділяється на попередній, поточний (оперативний) і наступний.

Попередній фінансовий контроль здійснюється на стадії складання, розгляду і затвердження фінансових планів підприємств, кошторисів доходів і витрат відомств і організацій, прогнозних розрахунків проектів бюджетів усіх рівнів текстів договірних.

Він проводиться на початку реалізації фінансових операцій, а його об’єктом є документи у вигляді фінансових планів, відомостей, накладних, касових ордерів, чеків і т.д. Таким чином, він сприяє попередженню направильного нераціонального використання матеріальних , трудових і фінансових ресурсів, а також негативних фінансових результатів госпоргану в цілому. Ще на стадії складання фінансових планів (прогнозів) і кошторисів доходів і витрат з його допомогою можуть бути виявлені додаткові ресурси, що особливо важливо в умовах підвищення відповідальності підприємства за свій фінансовий стан. Цей вид фінансового контролю дозволяє попередити порушення законів і нормативних актів. Здійснюється він і при перевірці обгрунтування розрахунків прибутку, потребах у джерелах фінансування капітальних вкладень і т. п.

Поточний (оперативний) фінансовий контроль проводиться у процесі виконання фінансових планів, проведення господарсько-фінансових операцій, реалізації матеріальних цінностей, коли перевіряється додержання норм і нормативів використання матеріальних у цінностей і грошових ресурсів, відповідності випуску ресурсів виконанню планів витрат, використання раніше виданих ресурсів. Цей вид фінансового контролю припускає системний факторний аналіз діяльності підприємства і організацій у цілях виявлення повноти і своєчасності розрахунків з бюджетом. На цій стадії ставиться задача досягнення найбільш раціонального використання фінансових ресурсів, виявити додаткові можливості, щоб збільшити доходи і зменшити витрати. Він проводиться повсякденно фінансовими службами для виключення порушень фінансової дисципліни у процесі виконання фінансових планів підприємств, організацій, відомств, при відкритті кредитів банківськими структурами, перевірці документації по здійсненню операціями бухгалтерами підприємств, організацій і т.п.

Наступний фінансовий контроль здійснюється після завершення звітного періоду і фінансового року за наслідками фінансово-господарської діяльності, після проведення грошових операцій, списання матеріальних цінностей і здійснення шляхом перевірок , інвентаризацій. Оцінка проведених заходів проводиться у результаті аналізу використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, законності здійснення господарсько-фінансових операцій на основі перевірки звітних бухгалтерських документів, кінцевих фінансових результатів. Наступний фінансовий контроль взаємопов’язаний із попереднім фінансовим контролем і базується на ньому.

Крім вищевказаних видів фінансового контролю слід виділити відомчий і внутрішньогосподарський фінансолвий контроль.

Зміст відомчого фінансового контролю полягає в здійсненні контролюючих заходів з боку міністерств, відомств, інших органів державного управління за діяльністю підприємств і організацій, які входять в певну систему, структуру (галузь). Іі здійснюють самостійні контроль-ревізійні підрозділи (управління, відділи) міністерств, відомств, які підпорядковані безпосередньо керівникам цих органів. Робота цих контролюючих підрозділів координуються Міністерством фінансів України, Мінфіном Автономної республики Крим, місцевими фінансовими органами.

Основні завдання відомчого фінансового контролю полягають в контролі за економним використанням матеріальних і фінансових ресурсів, збереженням державної власності, правильністю організації бухгалтерського обліку, станом контроль-ревізійної роботи, попередженням фактів приписок, безгосподарності і т.д.

В свою чергу фінансовий контроль здійснюється безпосередньо на підприємствах, організаціях, установах керівниками і фінансово-економічними службами (бухгалтерією, фінансовим відділом і іншим) і носить назву — внутрішньогосподарський. Основним завданням цього виду контролю є повсякденне оперативне управління за фінансово-господарською діяльністю. Найбільш широкі повноваження в цьому виді контролю покладені на головних бухгалтерів вищеназваних структур. Вони повинні забезпечувати організацію бухгалтерського обліку і контролю за раціональним використанням матеріальних трудових і фінансових ресурсів. Підпис керівника і головного бухгалтера є обов`язковим на всіх документах і є підставою для приймання і видання грошових сум і товарно-матеріальних цінностей, а також кредитних і розрахункових зобов`язань. Без його підпису документи не дійсні і не повинні прийматися до виконання.

По методам проведення, тобто прийомам і засобам їх здійснення розрізняють: перевірки, обслідування, аналіз фінансово-господарської діяльності, звіти про фінансову діяльність на сесіях Рад, засідання органів державної виконавчої влади, інвентаризації, ревізії.

Перевірка здійснюється по окремим питанням фінансово-господарської діяльності на основі звітних балансових документів. Виявляються порушення фінансової дисципліни і намічаються заходи по ліквідації їх негативних наслідків.

Обслідування охвачує окремі сторони діяльності підприємств, організацій, установ, але на відміну від перевірок - по більш широкому колу показників і визначає фінансовий стан госпорганів, перспективи їх розвитку, необхідність реорганізації або переорієнтації виробництва. Проводиться опитування, анкетування.

Аналіз як метод фінансового контролю повинен бути систематичним і по факторним. Він проводиться по періодичній або річній звітності. Виявляється рівень виконання плану, дотримання норм витрат грошових коштів, фінансова дисципліна і т.п.

Основним методом фінансового контролю є ревізія ( від лат. revisio - перегляд), що дає найбільш глибоке уявлення про фінансово-господарську діяльність підприємств, організацій, установ. Ревізія це метод здійснення документального контролю за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи за дотриманням фінансового законодавства, достовірністю обліку і звітності, спосіб викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок грошових коштів і матеріальних цінностей через документальні перевірки, попередження фінансових зловживань.

Ревізія може здійснюватися різними контролюючими органами у відповідності із законодавством, а також правоохоронними органами, що регламентується Законом “ Про міліцію”.

В залежності від об’єкту ревізії класифікуються на: позавідомчі, відомчі, внутрігосподарські, планові, позапланові, суцільні (повні), вибіркові. По характеру матеріалу на основі якого проводяться ревізії вони поділяються на документальні ( перевірка достовірності звітних документів і записів в облікових регістрах) і фактичні (перевірка наявності грошових коштів і матеріальних цінностей у натурі).

Значна частина ревізій планується і визначається дата їх проведення. Позапланові ревізії проводяться раптово і, як правило, призначаються правоохоронними органами.

Повна ревізія проводиться по всім напрямкам фінансово-господарської діяльності об’єкта, який підлягає перевірці. Вона включає аналіз стану збереження грошових коштів і матеріальних цінностей, відповідність їх наявності даним бухгалтерського обліку, своєчасності і правильності проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, розрахунків з підприємствами, установами і організаціями, правильності використання грошових засобів і матеріальних цінностей, виконання фінансово-господарських планів і інше.

Часткова або вибіркова ревізія з’ясовує якусь одну сторону суб’єкта господарювання, наприклад, правильність використання фонду заробітної плати, або бюджетних коштів.

Комплексні ревізії проводяться декількома контролюючими фінансовими органами, наприклад, податковою адміністрацією і органами внутрішніх справ і охоплюють всі сторони фінансово-господарської діяльності.

По результатам проведеної ревізії складається акт, на основі якого розробляються заходи по ліквідації виявлених недоліків виробничо-господарської діяльності і по мобілізації внутрішніх виробничих резервів. Він підписується керівником ревізійної групи, а також керівником і головним бухгалтером юридичної особи яка перевірялась. Акт ревізії носить юридичну силу і надсилається у відповідний контролюючий орган який призначає ревізію. У двотижневий строк він повинен бути розглянутий, по результатам приймається рішення.

Особливість ревізії, що здійснюється за вимогою органів внутрішніх справ, і в першу чергу, попереднього слідства є те, що вона проводиться у випадках, коли без її проведення не можна одержати достатні дані, які вказують на ознаки злочину, у зв`язку з чим неможливо прийняти рішення про порушення кримінальної справи. За допомогою ревізії перевіряються: законність здійснених підприємством господарсько-фінансових операцфй, правильність бухгалтерських записів та своєчасність документального оформлення цих операцій, стан зберігання матеріальних цінностей і грошових коштів. До ревізії також звертаються у випадках коли необхідно перевірити правільність висновків раніше проведених документальних ревізій, або коли такі ревізії взагалі не проводились.

За допомогою ревізії встановлюється наявність (або відсутність) факту підробки облікових записів, інших зловживань, що є предметом доказу. При позаплановій ревізії виявляються також особи, що їх скоїли.

Вимога органу дізнання обо слідчого про проведення ревізії викладається відповідно у листі або постанові, які надсилаються керівнику, який має повноваження призначити ревізію. В листі чи постанові вказуються обставини, що потребують проведення ревізії, питання (завдання ревізору), необхідні для вирішення в процесі проведення ревізії, строк закінчення ревізії тощо.

Завдання ревізору повинні бути сформульовано ясно і точно, щоб не припускало його двозначного тлумачення.

Все це відноситься також до прокурора і суду, які відповідно можуть вимагати проведення ревізії. Ревізія (перевірка) вважається закінченою тільки після того, коли всі виявлені порушення усунені і винні покарені.


4. Участь органів внутрішніх справ у здійсненні фінансового контролю.

Правовою базою здійснення фінансового контролю співробітниками міліції є Закон України “Про міліцію”, де в статті 11 пункт 24 визначено перелік необхідних дій працівників міліції у разі надходження до оргнау дізнання заяви або повідомлення про корисливі злочини, що вчинюються проти майна підприємств, установ і організацій різних форм власності, додержання правил продажу товарів та подання послуг.

Під час здійснення попередньої перевірки про корисливі злочини, як правило, виникає необхідність вивчення на місці обставин, що стосуються перевірки дії відповідних осіб шляхом ознайомлення з документами, зі станом і порядком збереження товарно-матеріальних цінностей, технологією виробництва тощо. Таким чином даний пункт Закону надає право працівникові міліції проводити огляд виробничих, складських та інших службових приміщень і теріторій, завдяки чому можуть бути встановлені обставини, які вказують на скоєння або підготовку до скоєння кримінального діяння.

У процесі проведення попередньої перевірки інформації про скоєння злочину працівникам міліції надано право вимагати від матеріально відповідальних службових осіб підприємств, установ, організацій відомості, документи та пояснення по фактах порушення законодавства. Пояснення можуть бути відібрані від матеріально відповідальних службових та посадових осіб, а також від інших осіб, які причетні до предмета перевірки. Його можуть відібрати за місцем роботи особи, а також за її місцем проживання. В разі необхідності можна викликати особу для дачі нею пояснення до органу внутрішніх справ.

При проведенні попередніх перевірок працівник міліції має право вимагати від посадових осіб проведення інвентарізації матеріальних цінностей та грошових коштів і ревізій виробничої та фінансово-господарської діяльності.

У практичній діяльності відповідних підрозділів органів внутрішніх справ матеріали інвентарізації є важливим способом збору доказів і мають доказову силу при виявлення ряду обставин у процесі розслідування розкрадань матеріальних і фінансових ресурсів підприємств незалежно від форм власності. До таких обставин належить: сума нестач та лишків, їх структура, період та причини утворення нестач і лишків майна. Більш того, в разі виконання органом дізнання або слідчим вимог ст. 22 і 67 КПК матеріали інвентарізації можуть бути підставою для порушення кримінальної справи.

У процесі попередньої перевірки відомостей про злочин, особливо при розкраданні майна чи інших корисливих зловживаннях, виникає потреба у проведенні ревізії. Особливості її проведення органами внутрішніх справ викладені у попередньому питанні лекції.

Ефективність ревізії, як способа збору доказів багато в чому залежить від тісної взаємодії органу дізнання або слідчого з ревізором.

У разі виявлення під час ревізії корисливих зловживань ревізор зобов`язаний протягом 5-7 днів надіслати до слідчих апаратів органу внутрішніх справ або прокуратури такі матеріали:

- листа (заяву), в якому викладена суть порушень чи зловживань, вимоги яких нормативних документів порушені, розмір заподіяної матеріальної шкоди, прізвища осіб, які вчинили порушення і завдали матеріальної шкоди;

- оригінали або копії документів, що підтверджують факти викритих зловживань;

- пояснення осіб, чия діяльність перевірялась, а також інших осіб, показання яких мають значення для перевірки обставин зловживань;

- висновки ревізора за цими поясненнями стосовно можливих заперечень з боку посадових або матеріально відповідальних осіб.

Після одержання дізнавачем чи слідчим матеріалів ревізії, вони оцінюються згідно з ст.67 КПК і позиції правових вимог та по суті, після чого приймається відповідне рішення.

З іншого боку, органи внутрішніх справ самі є суб’єктами відомчого фінансового контролю фінансово-господарська діяльність яких регламентується Положенням про відомчий фінансовий контроль у системі МВС України, Інструкцією про порядок проведення раптових перевірок збереження грошових коштів, матеріальних цінностей і бланків суворої звітності в підрозділах МВС України та Тимчасовою інструкцією про порядок проведення документальної ревізії фінансово-господарської діяльності ОВС.

Організацію контрольно-фінансової роботи в системі МВС України здійснює Контрольно-ревізійне управління МВС України на підставі наказу МВС України № 46 від 24 січня 1995 року ( Положення про Контрольно-ревізійне управління МВС України ). Основним завданням цього органу є контроль за цільовим і ефективним витрачанням державних коштів та використання матеріальних цінностей, станом їх збереження та бухгалтерського обліку, правильним і своєчасним документальним оформленням господарських операцій, достовірністю звітності про результати фінансово-господарської діяльності.

У відповідності із вищеназваними відомчими нормативними документами ревізії фінансово-господарської діяльності ОВС, які утримуються за рахунок державного бюджету здійснюються не менше одного разу в два роки, а в госпрозрахункових органах - не менше одного разу на рік. Ревізії проводяться комплексно і охоплюють не тільки фінансово-господарську, але і виробничу діяльність.

При проведені документальної ревізії у підрозділах МВС ревізори повинні звертати особливу увагу на:

                  • касові ордери, платіжні відомості і поштові перекази на виплату депонентських сум як поточного року, так і перехідних з минулих років;

                  • вірне заповнення в документах потрібних реквізитів, відповідність підписів керівника і одержувача грошей в відомостях на виплату грошового утримання (заробітної плати) та інших грошових документів;

                  • виправлені записи в облікових регістрах;

                  • акти та інші документи по списанню товарно-матеріальних цінностей в результаті дострокового зношування і псування;

                  • касові і банківські операції, а також документи на списання матеріальних цінностей органу внутрішніх справ в усіх випадках перевіряються лише ревізорами, яким вищестоящим органом доручено проведення ревізії.

Інформація про нестачі, розтрати чи крадіжки грошових коштів і матеріальних цінностей в органі ( підрозділі ) внутрішніх справ подається у фінансово-економічне управління (ФЕУ) МВС України і в копії керівнику відповідної служби міністерства на протязі 2-х тижнів після підписання матеріалу розгляду та прийняття відповідних заходів по цьому факту.

Таким чином, ревізія, інші форми і методи фінансового контролю, не тільки не стратили свого значення в умовах формування ринкових відносин, а і навпаки здобувають особливо важливе місце у боротьбі з економічними злочинами, в додержанні законності, і тим самим - у будівництві незалежної правової держави України. У цьому зв’язку слід відмітити, що ефективне використання фінансового контролю, необхідне для укріплення фінансової дисципліни і профілактики злочинів і правопорушень у кредитно-фінансовій сфері, держава вимагає більш якісної і багатопланової підготовки кадрів ОВС, засвоєння, у тому числі, даної учбової теми.




Схожі:

2. Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ icon2. Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ
Тема Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ
2. Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ icon7: Правове регулювання державних витрат. Фінансування органів внутрішніх справ
Правове значення кошторису витрат бюджетної установи, порядок його розробки та затвердження
2. Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ iconТема 7: Правове регулювання державних витрат Фінансування органів внутрішніх справ
Правове значення кошторису витрат бюджетної установи, порядок його розробки та затвердження
2. Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ iconТема №9 “правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи“

2. Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ iconТема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи

2. Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ iconПравове регулювання касових операцій
Форми І методи діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню зберігання грошової готівки
2. Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ iconПравове регулювання касових операцій
Форми І методи діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню зберігання грошової готівки
2. Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ iconЗакон україни " Про систему державного фінансового контролю в Україні"
Цей Закон визначає єдині правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, систему органів державного...
2. Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ iconОдеський державний університет внутрішніх справ запрошує на навчання громадян, які бажають отримати повну вищу юридичну освіту
На навчання за державним замовленням приймаються особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ на базі вищої юридичної...
2. Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ iconОдеський державний університет внутрішніх справ запрошує на навчання працівників міліції
На навчання за державним замовленням приймаються особи рядового та молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ, які...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи