Тема № Правове регулювання державних доходів icon

Тема № Правове регулювання державних доходів




Скачати 357.81 Kb.
НазваТема № Правове регулювання державних доходів
Сторінка1/2
Дата08.09.2012
Розмір357.81 Kb.
ТипДокументи
  1   2

Тема № 4. Правове регулювання державних доходів


П Л А Н .

1. Поняття, види і система державних доходів.

2. Податкові джерела державних доходів і податкове право.

3. Система податків, зборів і обов’язкових платежів в Україні.


1. Поняття, види і система державних доходів.

В ході становлення економічної системи незалежної України все гостріше постає питання забезпечення належного рівня державних доходів.Витоки цієї проблеми в площині гострого економічного спаду, який переживає наша країна. Цей спад характеризується загальновідомими явищами: криза промислового виробництва, зменшення доходів населення і, як наслідок, зростання соціальної напруги. Однією з причин цих негативних явищ є недосконалість податкової системи України, яка протягом перших років незалежності була спрямована на вилучення обігових коштів підприємств та значної частки доходів громадян. Це спричинило масовий відхід у “ тіньовий “ сектор економіки виробничих, фінансових та трудових ресурсів . У неконтрольованій державою сфері опинилось близько 60 % вітчизняної економіки.

Проте, разом з цими явищами, не припинялась робота з реформуванням економічних відносин, створення сприятливих умов для розвитку підприємства, проведення приватизації, а також організації принципово нової податкової системи, яка б сприяла досягненню зазначених цілей та відповідала б реаліям ринкових відносин.

Реформа податкової системи включає розмежування та уточнення джерел доходів Державного та місцевих бюджетів, позабюджетних фондів, збільшення долі децентралізованих доходів як бази самофінансування підприємств та регіонів. При цьому акцент робиться не на збільшення ставок податків, а навпаки, на їх зменшення та оптимізацію режиму оподаткування, на посилення контролю за обчисленням і сплатою податків і загальне укріплення фінансової дисципліни.

В умовах реформування системи державних доходів беззаперечного значення набуває суворе додержання фінансового законодавства всіма суб’єктами цієї системи, разом з тим, ускладнюються завдання правоохоронних органів, в тому числі і органів ванутрішніх справ, по припиненню приховування, розкрадання і нераціонального використання державних коштів.

Для виконання цих завдань фахівцям потрібні спеціальні знання , зокрема, про правовий режим формування державних доходів.

Отже, метою цієї лекції є створення чіткого уявлення у слухачів про поняття та джерела формування державних доходів. Постає завдання вивчити систему податків, зборів та обов’язкових платежів в Укарїні, динаміку розвитку цієї системи.

Тема “ Правове регулювання державних доходів “ об’єднує декілька фінансово-правових інститутів, до яких відносяться:

1) система податків і податкове право;

2) збори і обов’язкові платежі;

3) державний кредит;

4) державне страхування;

5) фінанси державних підприємств.

В даній лекції ми розглянемо перші дві групи фінансово-правових інститутів. Третя і четверта будуть викладені у наступних лекціях, а п’ята група в межах фінансового права виноситься на самостійний розгляд. Втім, питання фінансів державних підприємств розглядаються в курсах комерційного права,аналізу господарської діяльності підприємств, тощо.

Отже, державні доходи - це різноманітні грошові надходження, які в процесі розподілу і перерозподілу національного доходу надходять державі і використовуються нею для здійснення своїх завдань і функцій.

Державні доходи складаються із системи окремих грошових надходжень, що класифікуються за суб’єктами, об’єктами сплати, територією на якій вони є обов’язковими, та з інших підстав і здійснюються на основі законодавства.

В залежності від економічної системи країни в ній існує своя система державних доходів, їх види та джерела.

В Україні державні доходи також класифікуються по групах за різними критеріями та ознаками, що характеризують їх найважливіші риси. Класифікація за економічними, юридичними та іншими критеріями дозволяє більш повно представити систему грошових надходжень держави та сприяє розробці чіткого законодавства і правильному його застосуванню.

Термін “ державний дохід “ іноді використовується для позначення самого процесу акумуляції державою необхідних коштів та виникаючих при цьому відносин.

Класифікація державних доходів України за соціально-економічним критерієм можлива, виходячи з форм власності джерел доходів. Значна частина державних доходів України припадає на державний сектор економіки, незважаючи на рух процесу приватизації в країні. Держава не вельми активно позбувається реально діючих прибуткових підприємств, залишаючи їх за собою як “ стратегічні об’єкти”.

Крім того, держава акумулює в свої доходи і частину створюваного у недержавному секторі економіки доходу у вигляді податків, зборів та обов’язкових платежів.

Також державою вилучається для своїх потреб і частина доходів громадян, незалежно від сектара економіки та форми власності підприємств, установ і організацій, де вони зайняті, а також суб’єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Таким чином складовими частинами доходів сучасної України є, перш за все, доходи державного сектору економіки, частина доходів підприємств, установ та організацій приватної та колективної форми власності, а також частина доходів населення, акумульованих державою.

Розвиток міжнародних зв’язків та зовнішньоекономічна діяльність обумовили розширення такої групи державних доходів, як надходження від спільних підприємств та організацій, створених на основі міжнародних договорів та контрактів, а також від іноземних юридичних осіб, що мають представництва або здійснюють діяльність на території України.

Іншим критерієм класифікації державних доходів є порядок їх формування і використання, за яким доходи можна поділити на дві групи:

- централізовані;

- децентралізовані.

Цю класифікацію можна розтлумачити таким чином, що система державних доходів складається з надходжень державних підприємств ( організацій), які залишаються в їх безпосередньому розпорядженні для використання згідно з власними фінансовими планами ( попотвнення оборотних коштів, розширення виробництва, тощо ) - децентралізованих надходжень, а також доходів державного та місцевих бюджетів і позабюджетних фондів ( Пенсійного фонду, Фонду сприяння зайнятості, Фонду соціального страхування та ін. ) - централізованих доходів.

До 1990 року розроблявся і затверджувався Верховною Радою СРСР у вигляді закону єдиний державний бюджет СРСР, який включав у себе всі складові елементи бюджетної системи як обмежені складові частини.

В наш час найвищою ланкою бюджетної системи України є її державний бюджет - це єдиний фінансовий план доходів і видатків держави за бюджетний рік. Цей рік починається 1 січня і завершується 31 грудня календарного року.

Самостійними ланками бюджетної системи України виступають місцеві бюджети всіх рівнів, в яких централізується частина доходів суб’єктів господарювання та громадян окремо від державного бюджету. Наявність місцевих бюджетів є наслідком децентралізації державної влади і управління і сприяє зростанню реальних функцій місцевих органів влади, в тому числі в сфері розпорядження державними фінансовими ресурсами. Це також змінює типову для соціальної держави дволанкову бюджетну систему.

Якби тенденція децентралізації державного бюджету на користь місцевих бюджетів одержала необхідний характер, а також при розширенні джерел місцевих доходів, можна було б говорити про реальну вагу місцевого самоврядування в державному управлінні та відносити доходи місцевих бюджетів до децентралізованих надходжень.

В той же час необхідність централізації частини надходжень у державному бюджеті є об’єктивно необхідною, оскільки це забезречує фінансування найважливіших загальнодержавних програм та виконання завдань і функцій, покладених на центральні органи держави: оборона країни, підтримання правопорядку та боротьба із злочинністю, стабілізація та структурна перебудова економіки, розвиток освіти, охорона здоров’я, культури, реалізація інших соціальних програм , тощо.

Важливо ще раз підкреслити, що всі державні доходи, як централізовані, так і децентралізовані, утворюються планомірно на основі фінансових правових актів, що затверджуються щорічно:

- Закону про державний бюджет України;

- постанови Верховної Ради Криму про республіканський бюджет Республіки Крим;

- постанови сесій місцевих рад про місцеві бюджети відповідного рівня ;

- фінансові плани державних підприємств, міністерств, відомств.

Залучення коштів у державні доходи здійснюється за допомогою групи методів, які розділяються на дві частини:

1, Обов’язкові платежі:

2. Добровільні відрахування.

Обов’язкові платежі виступають у вигляді всіх податків та неподаткових зборів, які існують у державі, а добровільні відрахування здійснюються за власною ініціативою громадян і юридичних осіб.

Крім зазначених методів величезне значення та вплив на економіку мають і інші методи, використовувані в країнах з традиційною ринковою економікою: державні позики та емісія грошей.

Співвідношення фінансово-правових методів залучення доходів неоднакове і залежить від ступеня розвитку економічної системи, фінансової політики держави та гостроти внутрішніх економічних і соціальних протиріч.

Отже, основне місце в системі доходів держави посідають обов’язкові платежі, які виступають головним інструментом перерозподілу національного доходу в інтересах держави і є основною доходною базою майже всіх ланок фінансової систем. Так, в доходах державного бюджету розвинених країн податки складають 80 - 90 %, а в доходах місцевих бюджетів- більше 50 % .

За рахунок обов’язкових внесків створюється також і ряд позабюджетних фондів спеціального призначення - Пенсійний фонд, Фонд Чернобиля, Державний фонд сприяння зайнятості населення, тощо.

Друге місце за важливістю серед доходів держави посідають державні позики. Історично спочатку вони використовувались як надзвичайний засіб залучення коштів у бюджет, проте з часом дуже поширились і перетворились на загальноприйнятий шлях поповнення державної скарбниці, хоча носять досить умовний характер. Ця умовність пояснюється тимчасовим характером використання одержаних в результаті їх проведення коштів та необхідністю їх повернення разом із певним відсотком. Це спричиняє створення цілого ринку державних позик, на якому постійно нагромаджуються нові позики задля покриття отриманих раніше. Подібні механізми використовують і окремі фінансові структури недержавної форми власності у вигляді так званих фінансових “ пірамід “.

Випуск позик утворює державний борг, що є боргом центрального уряду. Проте можливе використання цього методу і для залучення коштів місцевими органами влади, а також державними підприємствами.

Прикладом позик на державному рівні є широка емісія облігацій внутрішньої державної позики, обсяг емісії яких на 1997 рік затверджений на рівні 6 млрд грн.; на місцевому рівні - цільова позика у Харкові на будівництво метрополітену під заставу майна, що перебуває у комунальній власності.

Досить поширеним методом мобілізації коштів є також емісія паперових, а в нинішній час - кредитних грошей, яка не шкодить, а навпаки, стимулює економіку, якщо її обсяг відповідає показникам економічного росту країни. В інших же випадках, коли держава застосовує емісію при неможливості використання інших джерел доходів ( наприклад, несприятлива кон’юктура на ринку державних боргових зобов’язань ) цей захід має інфляційний характер і спричиняє обезцінення грошових знаків.

Державні доходи можливо кваліфікувати по умовах мобілізації та використання на :

- зворотні ( позики, страхові платежі ) та незворотні ( податки та обов’язкові платежі );

- загальні надходження ( спрямовуються у державний та місцеві бюджети і використовуються на будь-які цілі, передбачені цими бюджетами ) та цільові надходження ( надходження в спеціальні позабюджетні цільові фонди ).

Таким чином виглядає система державних доходів, використовувана у розвинутих країнах. Як зазначалось, найбільше значення мають податкові джерела доходів, які розглядатимуться у наступному питанні лекції.


2. Податкові джерела державних доходів і податкове право.

В системі фінансових важелів держави як елементів фінансового механізму важливе місце займають податки які існують у людському суспільстві майже тисячу років у зв’язку з поділом на класи і виникненням державності. Їх запровадження мало надзвичайно важливе прогресивне значення, що порівнюється з винаходом колеса чи парової машини.

На всіх етапах розвитку господарського механізму державні структури мобілізували через податки значні ресурси в своє розпорядження, забезпечували захист своєї держави, розвивали виробництво, поліпшували матеріальний стан своїх громадян, суттєво впливали на розвиток науки, культури. Доскональсть форм і методів залучення цих коштів свідчить про рівень розвитку держави, її економічних і правових інституцій.

На етапі розвитку людської цивілізації існували різні податки починаючи з натуральних внесків які служили додатком до трудових повинностей вільного населення, експлуатації рабів, а також данини з підкорених народів. По мірі розвитку товарно-грошових відносин податок набуває грошової форми у вигляді податків на: землю, майно, прибуток, коней, собак, продуктивну птицю, бджоли, подушні податки на пернатих, податки на бороду, спадщину та дарування, добавлену вартість, аксцизи тощо.

В умовах розвиненої ринкової економіки податки досягають найбільшого розвитку і стають об’єктивними елементами фінансових відносин між державою та юридичними і фізичними особами. На цьому рівні розвитку суспільних відносин формується завершена модель податкової системи кожної країни, яка включає в себе методи і об’єкти оподаткування, ставки податків, строки їх сплати контроль за витраченням. Податки стають ефективними знаряддями реалізації державної фінансової політики.

Податки, приймаючи участь у процесі перерозподілу нової вартості, виступають частиною загального процесу відтворення, специфічною формою виробничих відносин, що і формує їх суспільний зміст.

При перерозподілі національного доходу податки забезпечують привласнення державою частини нової вартості в грошовій формі. Ця частина національного доходу, мобілізована примусово в формі податків з усього населення країни і суб’єктів господарювання, перетворюється в централізований фонд фінансових ресурсів держави, тобто основу її життездатності. Цей перерозподіл згладжує недоліки ринкового самоврегулювання, створює додаткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, підтримання рівня зайнятості.

Разом з тим слід пам’ятати, що податки є дуже небезпечною зброєю держави і без научного підходу до податкової політики можуть бути гальмом економічного прогресу держави. Там, де високі податки, які перевищують найбільш високі податкові ставки у розвинутих країнах, де затримується ріст національного багатства, можуть бути соціальні конфлікти визвані спадом виробництва на підприємствах, обсягом інвестицій, розміром і структурою фонду споживання.

Податкові системи економічно розвинутих країн спираються на ретельно розроблену теорію податків основоположником якої являється шотландський економіст Адам Сміт, а також інші економісти-вчені: Давид Рікардо, Поль Самуельсон, Кнут Віксель, Йозеф Шумкетер та інші.

Реальна дійсність сьогоднішнього дня підтверджує, що там, де наука оподаткування лежить в основі формування системи оподаткування, там вони успішно виконують роль економічного знаряддя соціальної справедливості та активізації господарського життя.

Податки, крім суспільного змісту, мають також матеріальну основу, оскільки є частиною доходів членів суспільства, примусово привласненою державою. Це видиме на поверхні економічного життя явище виступає за матеріальний зміст податків. Збільшення податкових доходів означає все більше осуспільнення національного доходу. Втручання держави через податки та їх використання, таким чином, вносить вагомі зміни в розподільчі відносини.

Отже, податкам властивий подвійний зміст: вони виступають специфічною формою виробничих відносин ( суспільний зміст ) та є частиною вартості національного доходу у грошовій формі ( матеріальний зміст ).

Джерелом податків виступає нова вартість - національний дохід. Незалежно від того, хто є платником податку - працівник чи підприємство, які податки справляються - прямі чи непрямі, - в усіх випадках джерелом їх виступають вартість добавленого продукту і частина вартості необхідного продукту, створюваного виробничою працею.

При цьому процес перерозподілу вартості національного доходу в грошовій формі є сукупністю фінансових відносин, частиною яких є податкові відносини.

Для чіткого виявлення соціально-економічної сутності податків, їх внутрішнього змісту, суспільного призначення як фінансово-правової категорії необхідно виділяти функції податків, яких існує дві:

1. фіксальна функція, яка є основою і характерною для податкових систем всіх держав. Вона означає утворення державних грошових фондів і створенням таким чином матеріальних умов для функціонування держави.

2. економічна функція, (відома в літературі як регулююча ) яка означає, що податки, як активний учасник перерозподільчих процесів, чинять серйозний вплив на відтворення, стимулюючи його темпи, посилюючи або послаблюючи заощадження капіталу, розширюючи чи зменшуючи платоспроможний попит населення. Ця функція невіддільна від фіксальної і знаходиться з нею у постійному взаємозв’язку. При цьому наочно постає єдність протилежностей. Змінюючи податкову політику, маніпулюючи податковим механізмом, держава в умовах ринку може в певних межах стимулювати економічний розвиток або стримувати його. Саме тому держава постійно вдосконалює правову базу податкового регулювання, що особливо характерно для періоду переходу від планової до ринкової економіки і наочно демонструється на прикладі України, Російської Федерації та інших країн СНД.

З правової точки зору податок означає, перш за все, обов’язковий платіж у державний і місцеві бюджети та позабюджетні фонди цільового призначення. В сучасних умовах цей платіж має грошову форму, хоча історія колишньої Радянської держави знає і натуральні податки.

Грошова форма податку видрізняє його від багатьох інших повинностей, що існували в різні часи,- транспортних, трудових. Податок надходить у певний грошовий фонд ( бюджет, позабюджетний фонд ) остаточно, а тому є безповоротним.

Важливим елементом юридичної характеристики податку є його правова основа. Податок встановлюється виключно державою і базується на актах вищої юридичної сили- Законах України. Податок справляється тільки при наявнасті передбаченого в цих актах фактичного складу, зокрема, визначеного доходу, прибутку, майна.

Якщо сукупність всих цих умов наявна, то податок стає однаково обов’язковим для всіх відповідних суб’єктів. Він справляється по заздалегідь визначених ставках і у точно встановлені строки.

Правова обов’язковість надає податку всіх якостей обов’язкового платежу : регулярність, планомірність, стійкість надходжень, можливість примусового виконання і т. п.). Разом з тим, податку властиві і інші риси, серед яких важливою ознакою є індивідуальна безвідплатність. Під нею мається на увазі відсутність оплатності у правовому смислі. В зв’язку з виплатою податку кожним суб’єктам між ним і державою не виникає будь-яких взаємних зобов’язань, що передбачають одержання визначеного еквівалента ( надання матеріальних благ чи послуг).

Разом з цим, у будь-якій державі ( особливо це характерно для соціалістичної держави, яка в обсяг своїх завдань і функцій включає фактично всі основні соціальні питання ) існує оплатність податків у широкому економічному смислі, оплатність колективна, суспільна. Однак вона не зв’язана в юридичному плані ні з фактом сплати податку конкрктним платникам, ні з величиною внесеної ними у бюджет суму.

Відносини, які виникають при встановленні і справленні податків регулюються нормами фінансового права, що утворюють в сукупності податково-правовий інститут або, дотримуючись загальноприйнятної термінології,- податкове право.

Своєрідність податкових правовідносин, що регулюються податковим правом, знаходить своє відображення в змісті законів про податки. З метою забезпечення законності по кожному з них :

- передбачається коло осіб, зобов’язаних сплачувати податок, тобто коло суб’єктів оподаткування ( платників податку);

- визначаються умови платежів, фактичний склад активів, що породжує зобов’язання по сплаті податку - об’єкт оподаткування;

- встановлюється одиниця оподаткування, ставка податку, пільги і строки сплати, відповідальності за невиконання обов’язків.

У деяких податкових законах містяться і інші приписи: про порядок оподаткування ( централізований, децентралізований ), стягнення прихованих ( знижених ) доходів ( судовий, адміністративний ), оскарження дій фінансових органів. Але, як правило, відповідні питання вирішуються в загальному нормативному акті, наприклад, в Декреті Кабінету Міністрів від 21.01.93 року “ Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів”.

Суб’єктами податкових правовідносин виступають:

                  • з одного боку, фінансовий та інший уповноважений орган держави;

                  • з другого боку, підприємства, установи та організації всіх форм власності, в тому числі господарські товариства, колективні підприємства, тощо, а також окремі особи, включаючи суб’єктів підприємства.

                  • Суб’кти господарювання залучаються до сплати податків тільки при наявності певної майнової відокремленості, якщо вони наділені правами юридичної особи, мають рахунок в банку, самостійний баланс; іноді платниками виступають відокремлені підрозділи юридичних осіб, але від імені і на підставі доручення юридичної особи. В протилежному випадку платником є вища ланка господарського утворення.

                  • Вказані обов’язкові умови є ознакою загальної податкової правосуб’єктності господарюючих суб’єктів усіх форм власності незалежно від конретного виду податку, хоча будь-який податковий закон визначає певну групу платників, що відрізняються за спеціальними ознаками.

                  • Обов’язковою умовою для залучення до оподаткування того чи іншого громадянина чи юридичної особи є наявність самостійного джерела доходу або певного майна ( податок на прибуток підприємств, прибутковий податок з громадян, плата за землю ).Як додаткові умови залучення до оподаткування можуть виступати досягнення зазначеного в законі віку або перевищення мінімального рівня громадянина, який не підлягає оподаткуванню.

                  • В кожному законі про податок обов’язково вказується також підстава, на якій виникає обов’язок сплати податку. Такою підставою можуть служити одержання певного доходу,прибутку, володіння будинком, тобто наявність об’кту оподаткування. Основними об’єктами оподаткування за діючим законодавством є:дохід, прибуток, оборот, майно, земельна ділянка. Для визначення суми податку необхідно встановити не тільки об’єкт оподаткування, але і ту його частину, з якої обчислюється податок. Тому закон визначає також одиницю оподаткування, яка служить для виміру об’єкту і ставиться в основу обчислення податку. Одиниця оподаткування може бути виражена в грошовій формі ( наприклад, по прибутковому податку з громадян - 1 гривня доходу) або в натуральній ( наприклад, по земельному податку - 1 м2 земельної площи в міській місцевості ). Розмір податку на кожну одиницю оподаткування називається ставкою податку.

                  • Ставки податку можуть бути побудовані на пропорційному або прогресивному методі;в деяких випадках застосовуються трудові ставки. Пропорційний метод і метод твердих ставок використовуються, як правило, в тих випадках, коли законодавець не ставить собі на меті регулювання доходів платників шляхом податків. Натомість, при використанні прогресивного методу враховується платоспроможність платника, характер джерел одержуваних ним доходу, розмір доходу.

                  • Метод пропорційних ставок означає,що сума податку зростає прямо пропорційно сумі доходу ( або вартості майна, величині земельної ділянки, об’єму двигуна транспортного засобу і т. п.). У вигляді податку стягується певний, причому однаковий відсоток з доходу кожного платника. Наприклад, прибуток підприємств, а також іноземних юридичних осіб, одержаний від діяльності в Україні, оподатковується за ставкою 30 відсотків.

                  • До другого прикладу можна віднести одиницю оподаткування високорентабельних та монопольних товарів, з яких з яких справляється акцизний збір у відсотках з обороту ( продажу ) підакцизних товарів. Але акцизний збір може справлятись і у вигляді твердих сум з одиниці реалізованого товару.

                  • Отже, при оподаткуванні за пропорційним методом процент справлення податку в усіх випадках однаковий, але його сумма зростає пропорційно оподаткованому об’єкту.

                  • Разом із зазначеним методом використовується також метод твердих ставок - податок стягується з кожної одиниці оподаткування в твердо встановленій абсолютній сумі. Так, власники транспортних засобів та інших машин і механізмів сплачують податок по твердих ставках - в гривнях з одиниці об’єму двигуна трансортного засобу. Застосування таких ставок є різновидом пропорційного методу оподаткування, але застосовується до об’єктів оподаткування, які мають натуральну, а не грошову форму.

                  • При застосуванні ж методу прогресивних ставок при рості оподаткуванню об’єкту збільшуються і ставки податків. В зв’язку з цим об’кти розподіляються по групам в залежності від розмірів, і для кожної з груп шкала оподаткування визначає окрему ставку податку. Прикладом цього методу може бути оподаткування прибутковим податком громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства.

                  • В деяких випадках застосовується комплексний метод оподаткування, тобто поєднання кількох методів. Так, у СРСР оподаткування доходів громадян у сумі до 100 крб. здійснювалось по твердих ставках, а понад 100 крб. - за пропрційним методом.

                  • Строки внесення коштів до бюджету і позабюджетних фондів встановлюється законодавством по кожному виду платежу окремо. Тим часом, існують відправні положення при визначенні цих строків: наближення терміну внесення платежу до моменту фактичного отримання відповідного доходу, що служить реалізації фіксальної функції державних фінансів - забезпечення рівномірності, регулярності надходжень державних доходів. Щоправда, в розвинутих країнах Заходу, насамперед у США, застосовується щорічний порядок сплати податків. Аргументом на користь цього порядку є те, що коли, призначеними для сплати податків державі, протягом року набагато краще розпоряджатимуться приватні інвестори, використовуючи їх для отримання ще більшого прибутку, аніж держава, яка одразу ж витратить їх на соціальні та інші споживчі потреби.Таким чином, щорічний порядок сплати податків служить проблемі збільшення надходжень у державний бюджет.

                  • В податкових законах, як правило, передбачаються обставини, з якими пов’язується надання тих чи інших пільг по оподаткуванню. В залежності від конкретної мети законодавець повністю чи частково звільняє від сплати того чи іншого платежу окремі групи платників, виключає з оподаткування окремі об’єкти. Пільги можуть бути надані і в таких формах, як встановлення неоподаткованого мінімуму доходів громадян, неоподаткованою податком на додану вартість мінімуму обороту підприємства, окремого ( а не сукупного ) оподаткування різних доходів одного платника, особливих термінів сплати.

                  • Призначення і склад пільг розрізняється по окремих групах платників і видах платежів. Однак, є і певні загальні положення. Так, для системи податкових і неподаткових платежів в Україні характерні пільги, що встановлюються для соціальної підтримки малозабезпечених верств населення, інвалідів, ветеранів війни, осіб, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а також для стимулювання виробництва в державному і недержавному секторах економіки, без чого неможливий не тільки майбутній розвиток, але й сьогоднішня стабілізація економіки України.

                  • Принципово новим для фінансового законодавства України є введення інституту податкового кредиту, який регламентує порядок надання відстрочки по податкових платежах.

                  • Отже, основний зміст податкового правовідношення полягає в обов’язку відповідного суб’єкта оподаткування ( платника ) внести в бюджет певну грошову суму в чітко встановлені законом строки.

                  • Гарантією додержання законності в сфері платежі підприємств і організацій в бюджет є своєчасне і повне виконання всіма платниками своєх грошових зобов’язань перед державою. Невиконання або несвоєчасне виконання цих зобов’язань завдає шкоди інтересам держави та суспільства. Тому держава встановлює чіткий порядок розрахунків підприємств, організацій і громадян з бюджетом по окремих платежах і визначає, що при необхідності виконання цих зобов’язань платника може бути здійснено і в примусовому порядку. За порушення податкового законодавства винні в невиконанні або несвоєчасному невиконанні його вимог несуть відповідальність, передбачену Законом України “ Про державну податкову службу в Україні “ від 04.12.92 р., Декретом КМУ “ Про стягнення невнесених в строк податків і неподаткових платежів “ від 21.01.93 р., та іншими законодавчими актами України.Винні особи можуть бути притягненні до дисциплінарної, майнової, адміністративної та кримінальної відповідальності.



3. Система податків, зборів і обо’язкових платежів в Україні.

Система оподаткування в Україні визначається і вдосконалюється у відповідності з податковою політикою України, яка є її виключним правом як незалежної держави і проводиться самостійно.

Всі податки, збори ( обов’язкові платежі ), які справляються в Україні, зараховуються в державний і місцеві бюджети, а також позабюджетні фонди.

Встановлення в Україні загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів ), визначення платників податків і об’єктів оподаткування, загального порядку обчислення, справляння платежів і надання пільг по них відноситься до виключної компетенції Верховної Ради України.

Встановлення місцевих податків і зборів ( обов’язкових платежів ) відноситься до компетенції місцевих Рад народних депутатів в межах розмірів ставок, встановлених Верховною Радою України.

У відповідності із Законом України “ Про систему оподаткування “ в редакції Закону від 18.02.97 року визначаються основні принципи системи оподаткування, серед яких:

                  • стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

                  • обов’язковість;

                  • рівнозначність та пропорційність;

                  • рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

                  • соціальна справедливість;

                  • стабільність;

                  • економічна обгрунтованість;

                  • рівномірність сплати;

                  • компетенція Верховної Ради України та місцевих Рад щодо встановлення податків і зборів ( обов’язкових платежів );

                  • єдиний підхід до розробки податкових законів;

доступність норм законодавства.

Отже, ст. 14 Закону України “ Про систему оподаткування “ встановлює такі види загальнодержавних податків, зборів ( обов’язкових платежів ), перелік яких є вичерпним:

                  1. акцизний збір;

                  1. податок на прибуток підприємств;

                  1. податок на доходи фізичних осіб;

                  1. мито;

                  1. податок на додану вартість;

                  1. державне мито;

                  1. податок на нерухоме майно ( нерухомість );

                  1. плата ( податок ) за землю;

                  1. рентні платежі;

                  1. податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

                  1. податок на промисел;

                  1. збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

                  1. збір за спеціальне використання природних ресурсів;

                  1. збір за забруднення навколишнього природного серидовища;

                  1. збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

                  1. збір на обов’язкове соціальне страхування;

                  1. збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

                  1. збір до державного інноваційного фонду;

                  1. плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

  1   2

Схожі:

Тема № Правове регулювання державних доходів iconТема № Правове регулювання державних доходів
Це спричинило масовий відхід у “ тіньовий “ сектор економіки виробничих, фінансових та трудових ресурсів. У неконтрольованій державою...
Тема № Правове регулювання державних доходів iconТема 7: Правове регулювання державних витрат Фінансування органів внутрішніх справ
Правове значення кошторису витрат бюджетної установи, порядок його розробки та затвердження
Тема № Правове регулювання державних доходів icon7: Правове регулювання державних витрат. Фінансування органів внутрішніх справ
Правове значення кошторису витрат бюджетної установи, порядок його розробки та затвердження
Тема № Правове регулювання державних доходів iconТема 14. Механізм правового регулювання
Правове регулювання — це державно-владний вплив на суспільні відносини за допомогою правових засобів, з метою їхнього впорядкування,...
Тема № Правове регулювання державних доходів icon1. Перелік питань, що охоплюють зміст робочої програми дисципліни “Облік І звітність суб’єктів малого підприємництва” Тема Нормативно-правове регулювання діяльності суб’єктів малого підприємництва та системи оподаткування І обліку в них
Тема Нормативно-правове регулювання діяльності суб’єктів малого підприємництва та системи оподаткування І обліку в них
Тема № Правове регулювання державних доходів iconТема №9 “правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи“

Тема № Правове регулювання державних доходів iconТематичний план
Тема 11. Правове регулювання відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом
Тема № Правове регулювання державних доходів iconТема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи

Тема № Правове регулювання державних доходів iconТкач Марія Павлівна Керівник диплом
Тема роботи: «Правове регулювання іпотеки землі: історичний досвід та проблеми сучасності»
Тема № Правове регулювання державних доходів iconТкач Марія Павлівна Керівник диплом
Тема роботи: «Правове регулювання іпотеки землі: історичний досвід та проблеми сучасності»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи