Тема № Правове регулювання державних доходів icon

Тема № Правове регулювання державних доходів




Скачати 357.81 Kb.
НазваТема № Правове регулювання державних доходів
Сторінка2/2
Дата08.09.2012
Розмір357.81 Kb.
ТипДокументи
1   2

Податок на додану вартість.

Питання справлення податку на додану вартість в Україні врегульовані Законом України “ Про податок на додану вартість “ від 03.04.97 р, що набуває чинності з 1 липня 1997 року.

Цей податок було запроваджено в Україні з 01.01.92р., до прийняття Закону “ Про ПДВ “.

Вперше цей податок був введений у Франції ( з 1956р.), а потім, починаючи з 1962р., у всіх країнах-членах Європейського економічного співтовариства. На сьогодні він включений до податкових систем більшості країн світу.

^ Податок на додану вартість - це урегульований нормами права обов’язковий платіж у вигляді частини новоствореної вартості на кожному етапі виробництва товарів,виконання робіт, подання послуг, що надходять в бюджет після їх реалізації.

ПДВ відноситься до непрямих податків, тобто включається в ціну товара (послуги).

Елементами даної вартості, що підлягає оподаткуванню, є насамперед амортизаційні відрахування, прибуток, заробітня плата, обов’язкові відрахування до цільових фондів.

Основними характерними рисами ПДВ є :

1. Постійність надходжень до бюджету, оскільки цей податок не залежить від рівня прибутковості, а лише від реалізіції продукції.

2. Складність ухилення у порівнянні з іншими податками.

3. Концентрованість надходжень у державному бюджеті для забезпечення своєчасного відшкодування експортерам сум сплаченого ПДВ.

Світова практика знає кілька методів обчислення розміру ПДВ, більшість яких не потребує окремого виділення доданої вартості. В Україні при обчисленні податку застосовується метод заліку, який полягає в тому, що сума податку, яка підлягає внесенню в бюджет, визначається як різниця між сумами податку, одержаними від покупця за реалізовані йому товари ( роботи, послуги ) і сумами податку, сплаченими постачальником за придбані матеріальні ресурси, паливо, роботи, вартість яких відноситься на витрати виробництва і обігу.

В Україні сплатниками ПДВ є юридичні особи й громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю і мають обсяг оподаткованих операцій за останні 12 місяців понад 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Податок обчислюється за ставкою 20 % до оподаткованого обороту, який не включає ПДВ. До оподаткованого обороту, що включає розмір податку, застосовується ставка 16,67 %. Громадяни суб’єкти підприємницької діяльності сплачують податок за ставкою 16,67 %


^ Акцизний збір

Стягнення акцизного збору в Україні здійснюється на підставі Декрету КМУ “ Про акцизний збір “ від 26.12.92 р., з подальшими змінами та доповненнями.

^ Акцизний збір - це різновид непрямих податків, який включається в ціну високо рентабельних та монопольних товарів ( продукції ) і сплачується покупцем.

Слід зазначити, що логіка справлення акцизного збору в Україні і розвинутих країнах Заходу відрізняється одна від одної. Так, якщо в Україні основою призначення акцизного збору є монопольне становище виробника і висока рентабельність виробництва, то в західних країнах зазначені проблеми вирішуються шляхом підвищення конкуренції і залучення у надприбуткові галузі додаткових капіталів, через що рентабельність знижується.

Натомість, на Заході керуються двома іншими принципами :

1. Необхідність підвищення цін на товари певних груп задля обмеження їх споживання ( тютюнові, алкогольні вироби ).

2. Спрямування коштів, отриманих від акцизних зборів на сфери, тісно пов’язані з підакцизними товарами ( збори від тютюну й алкоголю - на розвиток охорони здоров’я; від автомобілів - на будівництво і реконструкцію автошляхів; від хутряних товарів - на охорону природи, тощо).

Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір в Україні, та його ставки затверджуються Верховною Радою України.

Акцизний збір не справляється при реалізації підакцизних товарів ( продукції ) на експорт за іноземну валюту.


^ Податок на прибуток підприємств

Податок на прибуток підприємств в Україні регулюється Законом України “ Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р., із подальшими змінами і доповненнями. Остання редакція закону вступає в дію з 01.07.97р.

Податок на прибуток - обов’язковий платіж до бюджету, який сплачують усі підприємства, незалежно від форм власності, з прибутку.

В різних країнах як узагальнюючий критерій результатів господарської діяльності підприємств та організацій як об’єкт оподаткування використовується або дохід від такої діяльності, або продукт. В 1992 р. в Україні об’єктом оподаткування у відповідності із Законом від 21.02.92р. “ Про оподаткування доходів підприємств і організацій “ ( ВВР - 1992 р.- № 23- ст. 333) був валовий дохід, під яким закон розумів “ суму доходів від реалізації продукції ( робіт, послуг), інших матеріальних цінностей та майна ( включаючи основні форми ), нематеріальних активів, брокерських місць ( крім реалізаціями біржами ) і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму видатків по цим операціям”. Декрктом КМУ від 26.12.92р. “ Про податок на прибуток підприємств і організацій” ( ВВР-1993р.- №10-ст.76) об’єктом оподаткування підприємств та організацій замість їх доходу з 1 січня 1993 року введений валовий прибуток - “ прибуток, що включає в себе прибуток від діяльності підприємства, позареалізаційних операцій, а також інші доходи, не пов’язані з діяльністю підприємства ( дивіденди, відсотки, авторські права і ліцензії, інші кошти), отримані ними незалежно від способу, виду одержання доходуі методу відображення на рахунках бухгалтерського обліку” (ст.1 Декрету).

Законом від 9 квітня 1993 р. “ Про державний бюджет України на 1993 рік “ ( ВВР -1993р. -№20 -ст.212) поновлено дію Закону “ Про оподаткування доходів підприємств і організацій”, починаючи з 1.04.93р., а Законом від 01.02.94р. “ Про державний бюджет України на 1994 рік” ( ВВР-1994р.-№20,-ст.120; №50 -ст. 459) дію його продовжено на 1994 рік.

Лише з 1.01.95р. згідно із Законом “ Про оподаткування прибутку підприємств”, що діє і зараз із змінами та доповненнями, знову об’єктом оподаткування став балансовий прибуток.

Податок справляється за ставкою 30 % із прибутку, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу за звітний період на суму витрат платника податку і на суму амортизаційних відрахувань.

Законом передбачено, що від податку на прибуток звільнені не прибуткові підприємства, зокрема, органи державної влади, які фінансуються з відповідних бюджетів, благодійні організації, пенсійні фонди, релігійні організації.

Доходи, що були отримані від страхової діяльності, оподатковуються в розмірі 3 %. Доходи, які отриманні від страхування та перестрахування життя, звільняються від оподаткування.

Згідно з законом, доходи нерезидентів, отриманні від джерел в Україні, оподатковуються за загальноприйнятою ставкою 30 %.

Ставка оподаткування при перестрахуванні ризиків нерезидентами становить 10%. Сума доходів нерезидентів, які виплачуються резидентами як сплата вартості фрактування транспортних засобів, оподатковується за ставкою 6%. Окрім того, законом платникам податків надається право обирати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, яка здійснюється за довгостроковими договорами.


^ Податок на доходи фізичних осіб.

Податок на доходи фізичних осіб до прийняття останньої редакції Закону ” Про систему оподаткування” іменувався прибутковим податком з громадян. Він справлявся з усіх доходдів громадян за прогресивним методом оподаткування за ставками від 10 до 40 % доходу.

Крім того, встановлюється так званий неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто сума доходів, з якої не сплачується прибутковий податок.

За новим законом передбачається розширення бази оподаткування та зниження верхньої ставки прогресивної шкали оподаткування до 30 %, що сприятиме виходу з “тіні “ доходів заможніх верств населення.


МИТО

Мито - це обов’язковий платіж, який сплачується з вартості( за пропорційним методом) або обсягу ( за твердими ставками) товарів, що перетинають митний кордон України.

Мито поділяється на дві великі групи :

- ввізне;

- вивізне.

Ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на територію України, з метою підтримання певного рівня цін на внутрішньому ринку та поповнення державного бюджету.

Вивізне мито встанолюється, як правило, на товари, що не бажані для вивозу з території України ( крупна рогата худоба, лом кольорових металів, тощо).

Ставки, порядок обчислення та справляння мита визначаються законодавством України.

Мито зараховується до державного бюджету України.


^ ДЕРЖАВНЕ МИТО

Державне вито - це грошовий збір, що справляється в судових арбітражних органах, нотаріальних конторах, органах Міністерства закордонних справ, Міністертсва внутрішніх справ, Державного патентного відомства України, міських, сільських та селещних Радах народних депутатів та інших уповноважених на те органах, за вчинення ними окремих дій та видачу документів, що мають юридичне значення.

Порядок справляння державного мита врегульовано Декретом КМУ від 21.01.1993 р. “ Про державне мито” .

Встановлено перелік дій та документів, за які справляється державне мито. Серед них:

- позовні заяви( скарги) у справах окремого провадження, що подаються до судів, касаційні скарги на рішення судів і скарги на рішення, що набрали законної сили, а також видача судами копій документів;

- позовні заяви, що подаються до органів арбітражного суду, та заяви про перевірку рішень ( ухвал) , постанов у порядку нагляду, а також їх перегляд за нововиявленими обставинами;

- реєстрація актів громадянського стану, видача громадянам повторних свідоцтв;

- вчинення нотаріальних дій нотаріальними конторами і міськими, сільськими та селещними Радами народних депутатів, видача дублікатів нотаріально засвідчених документів, прописка громадян ;

-видача дозволів на право полювання і рибальства;

-операції з цінними паперами;

- видача документів на право виїзду за кордон і запрошення в Україну осіб з інших країн;

- дії, пов’язані з патентуванням і реєстрацією об’єктів промислової власності України та ін.

Платниками державного мита можуть бути як громадяни, так і юридичні особі, в тому числі іноземні .

Законодавець встановлює велике коло пільг, які надаються у вигляді або звільнення певних дій і документів, або звільнення певних категорій громадян та юридичних осіб від сплати державного мита.

Державне мито оплачується готівкою , митними марками або шляхом перерахувань з рахунку платника в банківській установі і зараховуються до бюджету місцевого самоврядування, а з позовних заяв, заяв про перевірку рішень арбітражних судів в порядку нагляду, за дії, пов’язані з одержанням охоронних документів на об’єкти промислової власноті - до державного бюджету України.

Не сплачується мито за реєстрацію народження, смерті, усиновлення (удочеріння) та встановлення батьківства; за посвідчення заповітів і договорів дарування майна на користь державі.


^ ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ

Відносини по справлянню податку на землю врегульовані Законом України “ Про плату за землю” від 03.07.92р. в редакції Закону від 19.09.96р.

Податок за землю - це обов’язковий платіж, урегульований нормами права, який сплачують до бюджету власники землі та землекористувачі (крім орендарів) у виглядів платежів за одиницю земельної площі з розрахунку на рік.

Мета введення податку - стимулювати раціональне освоєння і використання земель , підвищення родючості грунтів, сприяння вирівнюванню соціально - економічних умов господарювання на землях різної якості; забезпечити фінансування витрат на ведення земельного кадастру, проведення землеустрою та моніторінгу земель; створити спеціальні фонди для фінансування заходів по використанню і освоєнню земель.

Для обчислення земельного податку законодавець встановлює два види середніх ставок: за 1 га сільськогосподарського призначення та за 1 м.кв. земель в межах населених пунктів.

Законом встановлені середні ставки податку в залежності від статусу та цільового призначення земель. Встановлення ж диференційованих ставок в межах адміністративно - територіальної одиниці належить до компетенції місцевих органів влади та самоврядування.


^ ПОДАТОК З ВЛАСНИКІВ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ТА ІНШИХ САМОХІДНИХ МАШИН І МЕХАНІЗМІВ.

На протязі багатьох десятиріч громадяни-власники транспортних засобів сплачували місцевий збір. З прийняттям у 1981 р. Положення про місцеві податки, збір було замінено місцевим податком і до оподаткування залучено, крім жителів міст , і сільське населення.

Починаючи з 1988 року податок розповсюджено і на транспортні засобі підприємств. В Україні податок з власників транспортних засобів справляється на підставі Закону України від 11.12.91р. “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”.

Платниками податку виступають юридичні особи ( в тому числі іноземні , що розміщені в Україні), громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які проживають в Україні.

Обов’язковою умовою залучення до сплати податку є наявність власних транспортних засобів або інших самохідних машин і механізмів.

Порядок обчислення податку грунтується на сукупності методу твердих ставок та прогресивному методі оподаткування. Розмір податку обчислюється, виходячи з робочого об’єму двигуна транспортного засобу.


^ ПОДАТОК НА ПРОМИСЕЛ

З 1 липня 1993 року в Україні запроваджено податок на промисел.Справляння податку відбувається на підставі Декрету КМУ від 17.03. 93р. “ Про податок на промисел” .

Платниками податку є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які протягом року не систематично, не більше чотирьох разів на календарний рік здійснюють продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів.

До сплати податку залучаються лише громадяни, які не зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності.

При реалізації товарів протягом року понад чотири , громадянин зобов’язаний зареєструватись як суб’єкт підприємницької діяльності і оподаткуватись згідно Закону “ Про податок на доходи фізичних осіб” .

Об’єкт податку - сумарна вартість товару, який буде реалізовуватись громадянином за ринковими цінами у спеціально відведених для торгівлі місцях.

Право на торгівлю виникає після придбання одноразового патенту на торгівлю.З цією метою громадянин повинен звернутися до податкової адміністрації за місцем проживання ( громадяни без постійного місця проживання - до податкової адміністрації за місцем реалізації товару) і заповнити декларацію на товари, які передбачається реалізувати.

Вартість патенту на торгівлю в кожному випадку визначається окремо.Вона залежить:

1. Від сумарної вартості товару, який буде реалізовано.

2. Від терміну дії одноразового патенту - 3 чи 7 днів.

Вартість патену і є розміром податку на промисел.

Ставка податку встановлюється в розмірі 10% при терміні дії патенту до 3-х днів, і в розмірі 20% - у разі видачі патенту терміном до 7 днів .

Не підлягає оподаткуванню цим податком : продукція власного виробництва, продукція рослинництва, худоби, птиці, вирощена в особистому підсобному господарстві, на дачній , садовій і городній ділянках.


^ РЕНТНІ ПЛАТЕЖІ

Ретні платежі - це спеціальні обов’язкові платежі, які сплачуються нафтогазувидобувними підприємствами за видуботок нафти і природного газу (крім газу з морських родовищ) і включаються в ціну цих корисних копалин.

Плата за нафту еквівалентна визначеній твердій ставці за тонну , а за природний газ - за 100 м. куб.

Рентні платижі підлягають сплаті в національній валюті України щодекадно у державний бюджет. Контроль за своєчасною сплатою і обчисленням платежів покладено на державні податкові адміністрації.

Користувачі надр, які здійснюють видобування корисних копалин на раніше розвіданих за рахунок державного бюджету родовищах, сплачують до державного бюджету відрахування за геологорозвідувальні роботи.Платежі обчислюються за нормативами відрахувань, що затверджуються Міністерством економіки України.


^ ЗБІР ЗА СПЕЦІАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

Плата за спеціальне використання природних ресурсів включає, насамперед, плату за воду , за використання лісових ресурсів та за користування надрами .

Механізм сплати коштів за використання водних ресурсів врегульовано постановою КМУ від 08.02.94р. № 75 “ Про затвердження Порядку справляння плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів і тимчасових нормативів плати за їх спеціальне використання”. Плату вносять всі суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності за використання прісних водних ресурсів загальнодержавного і місцевого значення для задоволення усіх власних потреб, включаючи використання води як питної та на санітарні потреби.

Окремим видом зборів є плата за використання лісових ресурсів ( заготівля деревини , живиці, другорядних лісових матеріалів, тощо) і користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт. Відповідно до Лісового кодексу України розмір платежу визначається виходячи із лімітів використання лісових ресурсів і такс на лісову продукцію і послуги, що встановлюються КМУ.

Справляння платежів за користування надрами відбувається відповідно до Кодексу України про надра. Нормативи плати та порядок її справляння встановлюються КМУ.


^ ЗБІР ЗА ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Плата за забруднення навколишнього природного середовища - вид обов’язкового платежу до позабюджетних фондів охорони навколишнього придного середовища, який вносять підприємства за здійснені викиди й скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва.

Цей платіж сплачують усі підприємства незалежно від форм власності вразі здійснення ними викидів в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення, скидів забруднюючих речовин у поверхневі територіальні та внутрішні морські води, а також у підземні горизонти, в тому числі і через систему комунальної каналізації, при розміщенні відходів у навколишньому природному середовищі.

Розміри платежів встановлюються урядом Автономної Республіки Крим, виконавчими комітетами обласних та Київської і Севастополької міських Рад народних депутатів на підставі лімітів викидів і скидів речовин і розміщення відходів та нормативів плати за них.

Ліміти викидів або скидів забруднюючих речовин - це гранично допустимі для підприємства обсяги викидів або скидів по кожному інгредієнту ( в тонах на рік) .

Гранично допустимі викиди або скиди - це кількість забруднюючих речовин, що викидається або скидається в навколишнє природне середовище з окремого джерела забруднення за одиницю часу і не перевищує встановлених норм екологічної безпеки людини.

За понад лімітні викиди й скиди передбачається підвищені розміри плати по коефіцієнтах кратності, встановлюваних місцевими Радами народних депутатів в межах від 1 до 5 ( наприклад у місті Києві встановлено коефіцієнт кратності - 5).

Платежі підприємств у межах лімітів відносяться на витрати виробництва, а понадлімітні здійснюються за рахунок прибутку, що залишається в їх розпоряджені.

Особливої уваги як явище української законотворчості заслуговують внески на утримання та реконструкцію автомобільних шляхів . У Законі “ Про систему оподаткування “ від 18.02.97р. вони були виключені з переліку загальнодержавних податків.

Втім, уже Законом України від 19.04.97 року “ Про внесення змін до Закону України “ Про систему оподаткування” ці внески були відновлено, хоча тільки до 1 січня 1998 року.

Отже, до цієї дати підлягають сплаті відрахування та збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загнального користування, які мають зараховуватись до відповідних бюджетів і використовуватись виключно за цільовим призначенням у порядку, встановленому КМУ.

Механізм сплати цих зборів врегульовано Законом України “ Про джерела фінансування дорожнього господарства України “.

Крім загальнодержавних, ст.15 Закону “ Про систему оподаткування” перераховує місцеві податки і збори, серед яких:

- податок з реклами;

- комунальний податок;

- готельний збір;

- збір за припаркування автотранспорту;

- ринковий збір;

- збір за видачу ордера на квартиру;

- курортний збір;

- збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

- збір за право використання місцевої символіки, тощо.

Частина з цих зборів є обов’язковою ( комунальний податок ), а решта встановлюється за рішенням місцевої Ради народних депутатів в межах ставок, затверджених Верховною Радою України.

Підсумовуючи сказане, слід виділити як велику кількість недоопрацювань, протиріч та недоліків правового регулювання податків в Україні, так і загальну тенденцію до вдосконалення податкової системи, оптимізації співвідношення між інтересами держави у залученні коштів до своїх доходів і суб’єктів підприємницької діяльності у отриманні достатньої винагороди за підприємницький ризик.

Щоправда, українська економіка ще не перехворіла на всі хвороби, не перейшла із тіньового сектора у легальний, не позбулася важкого тягаря зайвих соціальних гарантій пільг.

Але вирішенню багатьох з цих питань сприятиме професійна діяльність органів внутрішніх справ по виявленню зловживань і порушень в економічній сфері, особливо в питаннях справлення податків та витрачення бюджетних коштів. Саме підвищенню професійного рівня слухачів у зазначеній сфері і покликана служити дана лекція.
1   2

Схожі:

Тема № Правове регулювання державних доходів iconТема № Правове регулювання державних доходів
Це спричинило масовий відхід у “ тіньовий “ сектор економіки виробничих, фінансових та трудових ресурсів. У неконтрольованій державою...
Тема № Правове регулювання державних доходів iconТема 7: Правове регулювання державних витрат Фінансування органів внутрішніх справ
Правове значення кошторису витрат бюджетної установи, порядок його розробки та затвердження
Тема № Правове регулювання державних доходів icon7: Правове регулювання державних витрат. Фінансування органів внутрішніх справ
Правове значення кошторису витрат бюджетної установи, порядок його розробки та затвердження
Тема № Правове регулювання державних доходів iconТема 14. Механізм правового регулювання
Правове регулювання — це державно-владний вплив на суспільні відносини за допомогою правових засобів, з метою їхнього впорядкування,...
Тема № Правове регулювання державних доходів icon1. Перелік питань, що охоплюють зміст робочої програми дисципліни “Облік І звітність суб’єктів малого підприємництва” Тема Нормативно-правове регулювання діяльності суб’єктів малого підприємництва та системи оподаткування І обліку в них
Тема Нормативно-правове регулювання діяльності суб’єктів малого підприємництва та системи оподаткування І обліку в них
Тема № Правове регулювання державних доходів iconТема №9 “правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи“

Тема № Правове регулювання державних доходів iconТематичний план
Тема 11. Правове регулювання відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом
Тема № Правове регулювання державних доходів iconТема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи

Тема № Правове регулювання державних доходів iconТкач Марія Павлівна Керівник диплом
Тема роботи: «Правове регулювання іпотеки землі: історичний досвід та проблеми сучасності»
Тема № Правове регулювання державних доходів iconТкач Марія Павлівна Керівник диплом
Тема роботи: «Правове регулювання іпотеки землі: історичний досвід та проблеми сучасності»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи