Тема 7: Правове регулювання державних витрат Фінансування органів внутрішніх справ icon

Тема 7: Правове регулювання державних витрат Фінансування органів внутрішніх справ




Скачати 203.31 Kb.
НазваТема 7: Правове регулювання державних витрат Фінансування органів внутрішніх справ
Дата08.09.2012
Розмір203.31 Kb.
ТипДокументи

Тема 7: Правове регулювання державних витрат

Фінансування органів внутрішніх справ.


1. Поняття і система державних витрат, їх особливість.

2. Поняття і принципи бюджетного фінансування.

3. Поняття кошторисно - бюджетного фінансування і його об'єкти.

4. Правове значення кошторису витрат бюджетної установи, порядок його розробки та затвердження.

5. Кошторис органу внутрішніх справ як бюджетної установи, його зміст і правове значення.


1. Поняття і система державних витрат, їх особливість.

Забезпечуючи виконання своїх завдань і функцій, держава розподіляє і використовує фінансові ресурси.

Затрати держави, які виражають урегульовані правовими нормами економічні відносини, що складаються при розподілі і використанні централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів і які забезпечують її безперебійне функціонування, є державними витратами.

Такими чином, державні витрати - це прямі витрати держави, пов'язані з її функціонуванням, спрямовані за цільовим призначенням як на виконання загальнодержавних функцій, так і на розширення виробництва, соціальної сфери окремих державних підприємств, установ і організацій.

Державні витрати - поняття досить широке. Вони, як один з фінансово-правових інститутів і як економічна категорія, включають в себе витрати, які покриваються з державного бюджету - централізованого фонду грошових коштів, що утворюється в процесі перерозподілу національного доходу, витрати з децентралізованих фондів грошових коштів державних підприємств, об'єднань та організацій, сформованих у процесі розподілу національного доходу, позабюджетних фондів усіх ланок місцевих Рад і позабюджетних коштів бюджетних установ.

Вплив на бюджетні витрати зі сторони органів державної влади, органів державного управління загальної компетенції і фінансово-кредитної системи за допомогою правових засобів здійснюється на протязі всього витратного циклу, тобто часу від виникнення об'єктивно обумовленої потреби в затратах грошових коштів на конкретні заходи до повного їх задоволення.

Характерною особливістю державних витрат в період переходу до ринкової економіки та в процесі роздержавлення є розширення кола громадських потреб, задоволення яких бере на себе держава. Розвиток державних витрат зумовлений посиленням господарської та культурно-виховної функції держави.

Обсяг витрат, що проводяться в сфері народного господарства і в сфері соціально-культурних заходів, які фінансуються з бюджету, визначається місцем галузі в системі управління держави або значимістю заходів. З урахуванням цього всі витрати держави, які покриваються бюджетними ресурсами, підрозділяються на дві групи: ті, що повторюються щорічно (наприклад, на утримання функціонуючих шкіл, вузів, лікарень і т.д.). і нові, що вводяться на наступний бюджетний період ( наприклад, на очікуване будівництво нових корпусів лікарень, закінчення будівництва, початого раніше тощо).

Склад і структура державних витрат, спрямування їх використання визначаються економічною, в тому числі фінансовою політикою держави. Зміни в економічній політиці держави зумовлюють і відповідні зміни в цільовому спрямуванні коштів.

Державні витрати здійснюються шляхом фінансування.

Незалежно від джерел покриття фінансування здійснюється на основі принципів:

плановості;

цільового спрямування коштів;

безповоротності та безвідплатності;

ефективного використання коштів;

фінансування в міру виконання планів;

оптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел;

додержання режиму економії та здійснення постійного контролю за їх використанням.

Слід зазначити, що всі державні витрати закріплені у відповідних планово-фінансових актах. Витрати державного бюджету , як правило, закріплюється законом про Державний бюджет України на кожен рік, обсяги витрат і цільове спрямування коштів місцевих бюджетів закріплюється рішенням сесій відповідних місцевих Рад народних депутатів. Витрати з децентралізованих фондів грошових коштів відбиваються у фінансових планах-балансах доходів та витрат і кошторисах витрат підприємств, об'єднань, міністерств і відомств.

Принцип цільового спрямування державних витрат полягає у тому, що кошти плануються, відпускаються та використовуються на суворо визначені цілі та заходи відповідно до затверджених фінансових планів.

Принцип безповоротності і безвідплатності фінансування державних витрат- це виділення коштів без прямого їх відшкодування (непряме відшкодування полягає в матеріальному прирості основних фондів для виробничої та не виробничої сфер, перспективна підготовка кадрів для держави тощо).

Принцип ефективного використання коштів має на меті одержання суспільно необхідного результату при мінімальних витратах живої праці, матеріальних ресурсів. Практичне здійснення цього методу супроводжується вдосконаленням форм і методів оперативного управління виробничою та фінансовою діяльністю; розробкою додаткових важелів і стимулів, спрямованих на скорочення втрат і непродуктивних витрат, інтенсифікацію виробництва та прискорення науково-технічного прогресу.

Принцип фінансування в міру виконання планів будується на забезпеченні асигнування тільки фактичних витрат на конкретні цілі, з тим, щоб грошові ресурси перебували в постійному обігу. Найбільш це стосується фінансування капітальних вкладень, капітальних ремонтів, де в разі невиконання планів недовикористане фінансування враховується при відпуску бюджетних коштів на наступний період.

Принцип поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел полягає в тому, що під час визначення обсягу фінансування як держава, так і вищестоящі органи враховують наявність власних коштів, можливості одержання банківського кредиту і лише тоді, коли неможливо покрити витрати з указаних джерел, вирішується питання про виділення бюджетного або відомчого фінансування. Цей принцип здійснюється як при покритті поточних витрат, так і при фінансуванні капітальних вкладень.

Принцип додержання режиму економії в організації державних витрат є одним з найважливіших принципів. Якщо останній поширюється на стадії планування, розподілу та використання державних ресурсів, то режим економії більше представлений у стадії виконання, тобто фактичного використання коштів через систему форм і методів планомірної мінімізації витрат, що належать до одержуваного результату. Найбільш це проявляється у вдосконаленні технології виробництва, підвищенні норм виробітку тощо, а також в економній витраті коштів у не виробничій сфері, без зниження рівня виконуваної діяльності за основним профілем.

Принцип здійснення постійного контролю наявний при всіх виробничих, господарських та фінансових операціях у фінансуванні державних витрат. Контроль виконання дає можливість викрити недоліки і помилки у фінансовій діяльності, вжити заходів до їх усунення, а також подає зустрічну інформацію для перспективного і поточного планування державних витрат, як під час визначення цільового спрямування коштів, так і під час встановлення їх обсягу.

Таким чином, фінансування державних витрат - це плановий Цільовий , безповоротний і безвідплатний відпуск грошових коштів, що забезпечує процес розширеного відтворення, утримання соціальної сфери, обороноздатності та управління державою, з дотриманням режиму економії при постійному здійсненні контролю за всіма виробничими, господарськими та фінансовими операціями.


2. Поняття і принципи бюджетного фінансування.

Державні кошти в Україні направляються на різноманітні цілі і в різному порядку.

Виконуючи всі свої завдання та функції, держава основні витрати покриває за рахунок коштів з Державного бюджету.

Видатки Державного бюджету - це безпосередні, прямі витрати держави, які забезпечують приріст матеріально-технічної бази, утримання соціальної сфери, обороноздатності держави, утримання органів державної законодавчої та виконавчої влади, суду і прокуратури шляхом бюджетного фінансування.

Бюджетне фінансування - це безповоротний , безвідплатний відпуск коштів з Державного бюджету на виконання загальнодержавних функцій.

За економічним змістом витрати Державного бюджету розподіляються на фінансування соціального захисту населення, соціально-культурної сфери, галузей матеріального виробництва, утримання органів законодавчої та виконавчої влади, судової влади, прокуратури, митних органів, податкової адміністрації, утримання Збройних Сил, Служби безпеки та на утворення резервних фондів.

Бюджетне фінансування базується на загальних принципах фінансування, водночас маючи свої специфічні особливості, а саме:

кошти на покриття витрат відпускаються тільки з одного бюджету за підпорядкованістю підприємства, установи. Виняток становить фінансування загальнодержавних заходів (епідемії, епізоотії, ліквідація втрат від катастроф та стихійного лиха тощо);

фінансування бюджетних установ здійснюється на основі встановлених економічних нормативів залежно від сфер діяльності.

Державні бюджетні установи (бюджетна сфера) мають свої особливості. Вони відносяться до невиробничої сфери, в створенні матеріальних цінностей безпосередньої участі не приймають і, таким чином, національного доходу не створюють. Основне призначення бюджетних установ полягає в задоволенні суспільно-соціальних потреб членів суспільства. До таких установ і організацій відносяться соціально-культурні установи, органи державного управління і оборона держави.

Слід також відзначити і те, що в умовах ринкових відносин бюджетним установам дозволена підприємницька діяльність. Ця діяльність дає їм власні доходи, які виступають як їх позабюджетні кошти і витрачаються вони всередині даних бюджетних установ, являючись додатковим джерелом їх фінансування.


3. Поняття кошторисно-бюджетного фінансування і його об'єкти.

Сутність кошторисно-бюджетного фінансування полягає в тому, що державні підприємства не виробничої сфери, які не мають своїх доходів, всі свої витрати на поточне утримання та розширення діяльності покривають за рахунок бюджету на основі фінансових планів - кошторисів витрат. Обсяг необхідних затрат згідно кошторисам закріплюється в кошторисах всіх рівнів. Передбачені кошторисами витрат конкретних галузей і установ та затверджені бюджетами суми грошових коштів носять назву бюджетних асигнувань.

Кошторисно-бюджетне фінансування - це безповоротна, безвідплатна видача коштів на основі загальних принципів бюджетного фінансування. Однак йому притаманні і окремі спеціальні принципи, такі як видача коштів на забезпечення діяльності установ і організацій лише з одного бюджету за підпорядкуванням сільського, районного, міського, обласного або Державного; видача коштів відповідно до прогнозів економічного і соціального розвитку на кожен плановий рік; планування та фінансування на підставі економічних нормативів, науково обгрунтованих з застосуванням технічних норм або на конкурсній основі з вибором пріоритетних напрямів (наука і наукові дослідження) та контрактного виконання при дотриманні режиму економії.

На кошторисно-бюджетному фінансуванні знаходяться: установи соціальної сфери; освітні установи; установи охорони здоров'я та фізичної культури; установи культури; установи Міністерства оборони, Національної гвардії, Прикордонних військ, Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ України; органи законодавчої влади, виконавчої влади; судів та прокуратури.


4. Правове значення кошторису витрат бюджетної установи, порядок його розробки та затвердження.

Правове значення кошторису полягає в тому, що він визначає права та обов'язки керівника бюджетної установи по цільовому використанню коштів, що відпускаються з відповідного бюджету, а також обов'язки фінансових органів по виділенню цих коштів та їх права на здійснення контролю за цільовим використанням бюджетних ресурсів. На підставі відповідним чином затвердженого кошторису у учасників правовідносин по виконанню видаткової частини бюджету - керівників бюджетних установ, з одного боку, і у фінансових органів, які представляють інтереси держави, - з іншого, виникають права та обов'язки.

Планування є одним з найважливіших важелів керівництва соціально-культурною сферою держави. Фінансове планування є частиною державного планування економічного розвитку країни. Бюджетно-кошторисне планування як частина фінансового планування, це система науково обгрунтованих заходів щодо визначення критеріїв розподілу коштів і напрямів використання фінансових ресурсів. Наукова обгрунтованість у плануванні фінансової діяльності будується на реальності планових розрахунків, їх економічній обгрунтованості, використанні економічних нормативів, норм і прогресивної методології, що забезпечує процес виконання необхідними ресурсами з урахуванням кінцевих результатів.

Під час складання кошторисів витрат по бюджетних установах та кошторисів доходів і витрат по спеціальних коштах застосовується нормативно-аналітичний метод, який дає змогу на підставі чинного законодавства у фінансовому плануванні врахувати характерні особливості конкретної установи і перспективи її подальшого розвитку.

Кошториси складаються на підставі норм витрат.

Норма витрат - це встановлений компетентним органом розмір затрат на розрахункову одиницю. Норми бюджетних витрат класифікуються по ряду ознак.

По- перше, по юридичним ознакам, норми поділяються на обов'язкові та необов'язкові (факультативні). До перших відносяться норми, які при застосуванні не підлягають зміні. Коло таких норм відносно невелике: штати та ставки заробітньої плати, витрати на відрядження, харчування, медикаменти і т.д. При цьому слід враховувати, що в умовах інфляції та дефіциту бюджету, затримки виплати зарплати органи, які курирують бюджетні установи і адміністрація останніх вимушені вносити зміни в ці норми. Необов'язкові (або факультативні, розрахункові) норми, навпаки, складаються з урахуванням конкретних особливостей установ і підлягають обов'язковій коректировці. Таких норм більшість: всі господарські витрати (затрати на опалення, освітлення, витрати на утримання будинків, споруд і т. д.). Існування необов'язкових норм визивається тим, що бюджетні установи, як правило, працюють не в рівних умовах. Так, наприклад, дві лікарні, маючи однакові професійні показники, діють в різних господарських умовах: неоднакові розмір площі, що використовується, тривалість світового дня тощо. Міські та сільські умови, географічні (південь чи північ) фактори також вимагають застосування необов'язкових норм. Тому кожна установа наділяється правом застосовувати такі норми витрат ( в межах загальної норми), які відповідають її реальним потребам.

По-друге, по змісту норми діляться на матеріальні (натуральні) та грошові.

Матеріальні норми є головними. Вони заключають в собі певну кількість матеріальних засобів на одиницю виміру витрат, наприклад, кількість продуктів харчування на одного хворого в день, кількість електроенергії для освітлення класів і т.д. Первинні матеріальні норми встановлюються виходячи з щоденних затрат, а потім сумуються на місячний строк, квартал і рік. Грошові норми відображають вартість матеріальних норм. Вони охоплюють всю суму витрат як за рахунок бюджету, так і власних коштів установ. Такі норми розробляються науково-дослідними інститутами та затверджуються урядом або відповідним органом центрального управління.

По третє, по ступеню охоплення затрат на основну одиницю фінансування норми діляться на індивідуальні та комбіновані.

До індивідуальних відносяться норми, що вміщують витрати тільки на одну ціль і які використовуються при складанні індивідуальних кошторисів установ. Комбінована норма виступає як загальна сума індивідуальних норм по певному виробничому показнику (всі витрати на утримання одного хворого в лікарні - «ліжко-день»). Застосування цих норм дозволяє більш кваліфікаційно складати зведені кошториси та користуватися ними.

Формування та використання кошторису видатків бюджетних установ здійснюється на підставі нормативних актів. Діяльність державних організацій та установ по формуванню та виконанню кошторисів витрат невід'ємна від стадії бюджетного процесу і носить назву кошторисного процесу. Складання кошторисів - це частина складання проекту бюджету. Лише після затвердження бюджету, з якого будуть фінансуватися витрати по кошторису, кошторис набуває юридичної сили.

Проект кошторису складається під час розробки проекту бюджету. Конкретні строки складання кошторисів для кожної установи встановлюється вищестоящею організацією. При визначенні витрат по кошторису бюджетні установи керуються законами, постановами уряду, рішеннями місцевих органів, вищестоящої організації, нормами витрат, нормативами, тарифами на електроенергію, воду, комунальні послуги і т. д. Кожна установа зобов'язана забезпечити суворий режим економії матеріальних та фінансових ресурсів. Проекти кошторисів розглядаються в строки, встановлені міністерствами, відомствами, управліннями та відділами місцевих органів самоврядування, з тим, щоб зведені підсумки розгляду могли бути включені в проекти відповідних бюджетів, з яких фінансуються установи.

Кошторис витрат в розрізі статей класифікації витрат для бюджетних установ затверджує і підписує, поставивши печатку на всіх екземплярах кошторису, керівник організації. Кошториси витрат бюджетних установ, безпосередньо не підпорядкованих міністерствам і відомствам, затверджуються вищестоящими організаціями, яким вони підлеглі.

Розподіл бюджетних асигнувань в кошторисі по кварталам здійснюється в відповідності з поквартальною розбивкою відповідного бюджету. До кошторису додається пояснювальна записка, в якій, містяться детальні обгрунтування та разрахунки по кожному виду витрат та їх об'єму в цілому.

Таким чином, основними фінансово-плановими актами, які розробляються у бюджетних установах в процесі бюджетного планування , є кошторис витрат на утримання цих установ.


5. Кошторис органу внутрішніх справ як бюджетної установи, його зміст і правове значення.

На кошторис, як фінансовий акт, поширюється правове регулювання. Процес проходження кошторису складається з стадій, які притаманні бюджетному процесу: складання, розгляд, затвердження та виконання.

Кошторис витрат є основним правовим документом, що визначає обсяг, цільову спрямованість і поквартальний розподіл коштів, які відпускаються з бюджету на утримання установ або на здійснення заходів по соціальному, господарському та іншому будівництву.

Кошторис - це фінансово-плановий акт, що визначає обсяг, цільове направлення та поквартальний розподіл асигнувань, передбачених на утримання установ та організацій.

По колу охоплюваних установ та заходів кошториси діляться на:

індивідуальні;

кошториси централізованих заходів;

зведені.

^ Кошториси на централізовані заходи складаються міністерствами, відомствами, управління та відділами органів місцевого самоврядування та витрати, пов'язані з проведенням централізованих заходів , наприклад, проведення конференцій, нарад, симпозіумів і т. д.

^ Зведені кошториси об'єднують всі індивідуальні кошториси підвідомчих міністерствам, відомствам, виконавчим органам на місцях установ і кошторис витрат на централізовані заходи.

Індивідуальний кошторис це кошторис, який відображає особливості окремої установи. Для однотипних бюджетних організацій встановлюються типові форми кошторисів витрат.

Індивідуальні кошториси витрат бюджетних установ, в тому числі кошториси органів внутрішніх справ, складаються за відповідними параграфами бюджетної класифікації, встановленими в державному та місцевих бюджетах. Вони складаються з трьох частин. Перша частина містить найменування установи, її адресу, бюджет, з якого фінансується, з вказівкою номерів розділу, глави та параграфа за бюджетною класифікацією і зведення витрат за статтями з розподілом по кварталам року. Сума кожної з статей визначена на підставі даних другої частини і відповідає даним економічного розрахунку з третьої частини.

В другій частині наводяться дані оперативно-технічного характеру, на підставі яких проводяться розрахунки необхідних асигнувань. До таких даних, наприклад, належать: кількість ліжок у стаціонарах лікарень по видах; кількість студентів, учнів у школах та кількість розвернутих класів у середньорічному зчисленні і т.д. Також відображаються необхідні відомості стосовно матеріально-технічної бази - приміщення за їх призначенням, систему опалення, наявність транспортних засобів тощо.

Третя частина кошторису містить всі економічні обгрунтування - розрахунки по кожній з статей за елементами витрат.

Кожна з статей кошторису витрат має однорідну групу витрат, які передбачені бюджетною класифікацією.

Статті кошторису органу внутрішніх справ в основному схожі з статтями кошторису звичайної бюджетної установи, але кошторис на утримання ОВС має свої специфічні ознаки, які визначаються в деяких статтях.

Відповідно до наказу МВС України N 392 від 30 червня 1992 року « Про затвердження Переліку видатків по кошторисах органів внутрішніх справ « , кошторис органу внутрішніх справ складається з таких статей:

Стаття 1: Грошове утримання (заробітня плата):

а) основне грошове утримання;

посадові оклади (оклади грошового утримання по роках безперервної служби) в тому числі підвищені за відповідним рішенням Уряду: штатного складу (рядового і начальницького складу, робітників і службовців; змінного складу, що проходить курсову підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку в учбових закладах, центрах МВС, ГУВС, УВС, направлених на навчання із збереженням штатних посад за місцем служби; обслуговуючого персоналу міськрайлінорганів внутрішніх справ; осіб начальницького складу, що перебувають в розпорядженні МВС, УВС, осіб, прикомандированих до органів внутрішніх справ;

оплата штатним викладачам в учбових підрозділах за години занять, проведених понад норму річного навантаження;

виплата різниці у грошовому утриманні особам рядового і начальницького складу у встановлених випадках;

оклади за спеціальними званнями середнього, старшого і вищого начальницького складу;

надбавка до посадового окладу замість продовольчого пайка особам середнього, старшого і вищого начальницького складу.

б) надбавка за вислугу років і безперервну роботу - процентні надбавки за вислугу років і за безперервну роботу;

в) додаткові види грошового утримання:

надбавка за знання іноземних мов;

надбавка за роботу з документами особливої важливості;

виплата робітникам і службовцям, відрядженим на курси по підготовці і підвищенню кваліфікації з відривом від виробництва;

виплата грошового утримання реабілітованим особам або їх сім'ям;

виплата допомоги молодим спеціалістам за час відпустки після закінчення вищого або середнього спеціального учбового закладу;

премії і нагороди особовому складу органів внутрішніх справ, а також громадянам, що відзначились в охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю;

вихідна допомога робітникам і службовцям при звільненні, а також особам рядового і начальницького складу, звільненим в запас (відставку), які не одержали права не пенсію по лінії МВС;

грошова компенсація за невикористану відпустку;

плата робітникам, особам начальницького складу і службовцям за понаднормову роботу і роботу у вихідні і святкові дні;

доплата робітникам і службовцям за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт;

доплата за виконання працівниками - погодинниками і молодшим обслуговуючим персоналом поряд із своєю основною роботою обов'язків тимчасово відсутніх працівників (хвороба, відпустка, відрядження та інші причини);

збережена різниця у зарплаті;

інші додаткові види грошового утримання, встановлені чинним законодавством.

2. Стаття 2. Шляхове забезпечення:

добові витрати і найм житлового приміщення під час службових відряджень;

підйомні гроші і добові за час перебування у шляху слідування при призначеннях і службових переміщеннях;

часткове відшкодування витрат за проживання у готелях переміщуваних працівників.

3. Стаття 3: Держзабезпеченя:

нарахування на заробітну плату робітників і службовців по державному соціальному страхуванню;

виплата допомоги робітникам і службовцям на поховання ( за рахунок коштів соціального страхування) і т.д.

допомога пенсіонерам ;

одноразова допомога;

виплата одноразової допомоги особовому складу органів внутрішніх справ;

допомога членам ЖБК та індивідуальним забудівникам;

лікувальні заклади;

дитячі заклади;

санаторії і будинки відпочинку.

Стаття 4. Адмінгоспвитрати:

утримання приміщень, поштово-телеграфні, канцелярські і поліграфічні витрати;

придбання меблів, інвентаря, обладнання та їх ремонт.

Стаття 5. Операційні витрати:

а) експертизи;

оплата експертиз, що проводяться за постановами оперативно-слідчих органів;

витрати на оплату проїзду, добові і найм житлового приміщення свідкам за час перебування їх за викликом слідчих органів;

витрати на оплату праці адвокатів у встановлених випадках;

оплата перекладачам при проведенні оперативних заходів і слідства;

оплата мікродонорам за здану кров;

б) витрати державтоінспекції:

придбання приладів та інструментів для організації і контролю дорожнього руху, контролю за технічним станом транспортних засобів;

придбання спеціального обладнання та інвентаря для організації рятувальних робіт і надання технічної допомоги на місці дорожньо транспортних пригод;

ремонт апаратури і приладів;

обладнання екзаменаційних кабінетів;

витрати, пов'язані з проведенням щорічного технічного огляду автотранспорту і т.д.

в) інші операційні витрати підрозділів і служб:

витрати на випуск учбових та спеціальних фільмів;

придбання спеціальної апаратури;

придбання аптечок першої медичної допомоги та індивідуальних пакетів;

витрати, пов'язані з оголошенням по радіо, телебаченню і у пресі інформаційних повідомлень;

фотографування заарештованих і затриманих;

придбання ( аренда) коней і службових собак і т.і.

Стаття 6. Перевезення:

залізничні, водні, повітряні, автомобільні і гужові перевезення;

відшкодування витрат за користування у поїздах постільними приналежностями і страхові платежі по державному обов'язковому страхуванню;

перевезення засуджених, заарештованих, затриманих;

оплата витрат за користування літаком і вертолітом при виконанні оперативно-службових заходів і т.і.

Стаття 8. Продовольство:

грошова компенсація замість пайка рядовому і начальницькому складу;

витрати на харчове забезпечення службовцям строкової служби;

витрати, пов'язані з організацією харчування, і харчування заарештованих і затриманих і т.і.

Стаття 9. Особливі витрати:

за спеціальним переліком;

а) спеціальні витрати:

за окремими кошторисами МВС України.

Стаття 10. Учбові і культурно-освітні витрати:

витрати з стрілкової, фізичної і спеціальної підготовки особового складу;

витрати на проведення учбових зборів і т.і.

- культпросвітвитрати:

передплата на газети, журнали та інші періодичні видання;

придбання наочних матеріалів і посібників для оформлення закладів культури;

придбання технічних засобів пропаганди, відеомагнітофонів, телевізорів, радіоприймачів, музичних інструментів і т. д.;

витрати на організацію і проведення конкурсів, оглядів, виставок і т.і.

Стаття 11. Утримання стаціонарних учбових закладів:

грошове утримання;

стипендії;

продовольство;

інші витрати.

Стаття 13. Капітальний ремонт:

Витрати на капітальний ремонт службових приміщень і споруд органів внутрішніх справ України. Порядок розробки і затвердження документації на ремонт об'єктів, а також нагляд за його здійсненням регламентується відповідними наказами МВС України.

Стаття 14. Арттехмайно.

Придбання арттехозброєння, боєприпасів, військово-інженерного майна, оптичних приладів, біноклів, компасів, засобів індивідуального захисту і т.д.

Стаття 15. Автомототранспорт:

а) придбання:

автомобілів, мотоциклів, катерів та інших транспортних засобів, технологічного обладнання, приладів і пристосувань для гаражів і автотранспортних майстерень і т.д.

розробка і виготовлення дослідних зразків транспортних засобів і т. д.

б) утримання:

  • усі види ремонту, технічного обслуговування і діагностики технічного стану транспортних засобів;

  • пальне, мастильні та інші матеріали, шини, акумулятори;

  • компенсація за використання автомобілів для службових поїздок і т.д

Стаття 16. Спеціальна, обчислювальне техніка і засоби зв'язку:

придбання оперативної і криміналістичної техніки;

придбання обчислювальної і організаційної техніки;

придбання засобів зв'язку;

утримання спеціальної , обчислювальної техніки і засобів зв'язку.

Стаття 20. Речове майно:

придбання і пошиття речового майна (обмундирування, білизни, спецодягу та інших предметів);

виплата грошової компенсації замість речового майна;

оплата вартості індивідуального пошиття;

витрати на зберігання речового майна на складах і т.д.

Стаття 22. Спецпожмайно:

придбання пожежних автомобілів, пожежних суден і дебаркадерів, мотопомп тощо;

виготовлення механізованого інструменту і пожежних пристосувань;

придбання і ремонт пожежного обладнання і т.д.

витрати на створення «НЗ» за спеціальним рішенням Уряду України.

Стаття 24. Науково-дослідні роботи:

Утримання науково-дослідних установ за окремим кошторисом витрат, що затверджується у встановленому порядку.

Кошториси витрат затверджують начальники органів внутрішніх справ і їх копії подають вищестоящим органам.


Л І Т Е Р А Т У Р А :

1. Закон УРСР від 3 серпня 1990 року «Про економічну самостійність Української РСР» // Відомості ВР УРСР, 1990, №34.

2. Конституція України // Голос України, 1996, 13 липня, № 128.

3. Закон України від 29 червня 1995 року «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР « Про бюджетну систему Української РСР» // Голос України, 1995, 18 липня, № 131.

4. Закон України від «Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні». Конституційний Закон України, Проект // Урядовий кур'єр, 1994, 6 грудня .

5. Закон України від 22 березня 1996 року «Про Державний бюджет України на 1996 рік // Голос України, 1996, 6 квітня, № 65.

6. Закон України від 16 вересня 1992 року «Про державний внутрішній борг України » // Відомості ВР України, 1992, № 41.

7. Наказ МВС України № 392 від 30 червня 1992 року « Про затвердження Переліку видатків по кошторисах органів внутрішніх справ».

8. Наказ МВС України № 697 від 23 листопада 1992 року « Про затвердження Положення про Головне управління тилового та матеріально-технічного забезпечення МВС України».

9. Закон України від 20 грудня 1990 року «Про міліцію » // Відомості ВР України, 1991, № 4.

10. Постанова Верховної Ради України від 4 листопада 1991 року « Про порядок компенсування, військового, матеріально-технічного і фінансового забезпечення Національної гвардії України» // Відомості ВР України, 1991, №1.

11. Постанова Верховної Ради України від 4 листопада 1991 року « Про порядок компенсування, військового, матеріально-технічного і фінансового забезпечення Прикордонних військ України» // Відомості ВР України, 1991, №2.

12. Закон України від 19 грудня 1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» // Голос України, 1992, 4 лютого, № 14.

Схожі:

Тема 7: Правове регулювання державних витрат Фінансування органів внутрішніх справ icon7: Правове регулювання державних витрат. Фінансування органів внутрішніх справ
Правове значення кошторису витрат бюджетної установи, порядок його розробки та затвердження
Тема 7: Правове регулювання державних витрат Фінансування органів внутрішніх справ iconТема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи

Тема 7: Правове регулювання державних витрат Фінансування органів внутрішніх справ iconТема №9 “правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи“

Тема 7: Правове регулювання державних витрат Фінансування органів внутрішніх справ icon2. Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ
Тема Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ
Тема 7: Правове регулювання державних витрат Фінансування органів внутрішніх справ icon2. Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ
Тема Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ
Тема 7: Правове регулювання державних витрат Фінансування органів внутрішніх справ iconПравове регулювання касових операцій
Форми І методи діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню зберігання грошової готівки
Тема 7: Правове регулювання державних витрат Фінансування органів внутрішніх справ iconПравове регулювання касових операцій
Форми І методи діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню зберігання грошової готівки
Тема 7: Правове регулювання державних витрат Фінансування органів внутрішніх справ iconОдеський державний університет внутрішніх справ запрошує на навчання громадян, які бажають отримати повну вищу юридичну освіту
На навчання за державним замовленням приймаються особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ на базі вищої юридичної...
Тема 7: Правове регулювання державних витрат Фінансування органів внутрішніх справ iconОдеський державний університет внутрішніх справ запрошує на навчання працівників міліції
На навчання за державним замовленням приймаються особи рядового та молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ, які...
Тема 7: Правове регулювання державних витрат Фінансування органів внутрішніх справ iconЗатверджую (начальник органу внутрішніх справ, який має право призначення на посади середнього та старшого начальницького складу)
Висновок військово-лікарської комісії про придатність кандидата на навчання до служби в органах внутрішніх справ та внутрішніх військах...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи