Тема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи icon

Тема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи




Скачати 466.19 Kb.
НазваТема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи
Сторінка1/2
Дата08.09.2012
Розмір466.19 Kb.
ТипДокументи
  1   2

ТЕМА № 9 «ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ. ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ПО ОХОРОНІ ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ«


ПЛАН

1. Грошова система України її основні елементи.

2. Правові основи організації грошового обігу на території України. Порядок відкриття рахунків в кредитних установах.

3. Правові форми безготівкових розрахунків.

4. Роль, значення і зміст діяльності органів внутрішніх справ по охороні грошової системи України.

Висновки.


1. Грошова система України її основні елементи.

У правовому регулюванні грошового обігу активно виявляється господарсько-організаторська функція нової незалежної держави України. Кожна держава використовує гроші як важлвий інструмент впливу на економіку, оскільки гроші проникають в усі суспільні відносини і дають можливість регулювати процес розширеного відтворення. Через податки, позичковий процент, ціни, бюджетне фінансування держава може впливати на основні економічні процеси у відповідності із попередньо визначеними цілями. Невірно обрана державою ціль може розвиватися до дуже жахливих наслідків, як це і було в СРСР, і на перших кроках нашої держави.

Перехід до ринкової економіки вимагав від України, суверенної, незалежної держави, введення власної валюти, яка повинна дати можливість захистити її внутрішній ринок, забезпечити проведення власної фінансової, кредитної та емісійної політики.

В даній лекції ми повинні розглянути правові аспекти введення в готівковий обіг національної грошової одиниці - гривні, також документи за допомогою яких, ця грошова одиниця використовується для різних видів розрахунків між підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності в безготівковому обігу.

Крім того в повсякденній практиці працівникам правоохоронних органів та інших контролюючих служб, які ведуть боротьбу зі злочинами в сфері економіки, дуже часто доводиться зіштовхуватись з фактами крадіжок грошових коштів, які здійснюються як шляхом незаконних операцій з грошовими коштами, які знаходяться у безготівковому обігу, тобто знаходяться на рахунках різних підприємств установ і організацій всіх форм власності, так і шляхом незаконного присвоєння грошової готівки. І для того, щоб їх боротьба з цими негативними явищами була більш ефективною вони повинні володіти певними знаннями в питаннях грошового обігу різних видів грошових коштів, також знати методику виявлення різних зловживань з грошовими коштами.

Виходячи з цього, мета нашої лекції: розглянути основні питання і нормативні документи, якими регулюється грошовий обіг в нашій державі, компетеції також розглянути форми і методи діяльності правоохоронних органів по охороні грошової системи України.

1. Грошова система держави - це встановлені нею за допомогою правових норм форми організації грошового обігу країни. Грошова система країни формується історично і включає в себе такі елементи:

- найменування грошової одиниці;

- масштаб цін;

- валютні курси;

- види грошових знаків, які мають законну платіжну силу;

- регламентацію безготівкового обороту;

- ознаки держави, які здійснюють регулювання грошового обігу.

Розпад Союзу РСР та проголошення незалежності України прискорили процес формування власної грошової системи. Україна однією із перших серед колишніх радянських республік почала поступово вводити в готівковий обіг перехідну національну валюту.

Так, згідно з Указом Президента України від 7 листопада 1992 року з 16 листопада запроваджено на території України у безготівковий обіг як єдиний законний засіб платежу тимчасову грошову одиницю - український карбованець.

Запровадження власної валюти проходило у складний період становлення національн6ої економіки, яка перебувала під впливом таких негативних факторів, як інфляція та спад виробництва Український карбованець взяв на себе весь інфляційний удар 1992 - 1995 років. Нинішнє зниження шляхів інфляції до 30 - 35 відсотків на рік створило базу для запровадження нової національної валюти - гривні, з якою пов'язані сподівання на виход з економічної кризи та піднесення виробництва.

І така грошова одиниця - гривня згідно з Указом Президента від 25 серпня 1996 року введена на всій території нашої держави з 2 вересня 1996 року.

Введення національної валюти - гривні було необхідним кроком на шляху утвердження української державності після прийняття нової конституції, на підставі якої було проведено і грошову реформу (ст 99 і 102).

Але деномінація, або обмін паперових купоно-карбованців на нові банкноти - це лише технологічна фаза грошової реформи, її перша важлива складова. Всім зрозуміло, що подолати несприятливу ситуацйю в економіці України не можливо ще довгий час, кризові явища закріпились як хронічні фактори перехідного періоду. Зараз в умовах в край поганого фінансового становища економіки, грошова реформа не збільшила обігову масу національних грошей, а лише стабілізувала розрахунки і платежі, бо український купоно-карбованець не виконував функцію накопичення, а тому і не створював матеріальних стимулів до праці й не виступав засобом платежів в експортно-імпортних операціях. Сприятливі умови для відносно безболісного проведення грошової реформи 1992 році, як пропонували ще тоді провідні економісти, коли падіння виробництва і гіперінфляція ще не так боляче відбивались на фінансовому становищі держави були втрачені.

За період після ведення в Україні купоно-карбованця не вдалося збалансувати споживчий попит і пропозицію товарів на внутрішньому ринку, подолати надмірний дефіцит Державного бюджету, скоротити до можливого погашення першочергових зобов'язань, сальдо платіжного балансу.

За цих умов, безперечно політичне рішення про введення національної валюти - гривні нагадує «фінансову хірургію« в цілому тяжкої хвороби. Зараз дуже важко підкріпити нову масу грошей заходами по загально-економічній стабілізації в умовах гіперінфляції, що створює загрозу тиску великої маси уже легалізованих на ринку капіталів грошей, а як наслідок - зростання цін. Єдиною правильною політикою є нарощування товарного виробництва, а точніше його функціонування для забезпечення внутрішніх потреб в умовах вільної торгівлі. Але за цим має бути задіяний комплекс заходів спрямованих на фінансову і промислову стабілізацію. Звичайно, ніхто уже не може практично досягти співвідношення ВВП і кількості грошей в обігу якє за оптимальним показником має бути на рівні 6 відсотків. Тому сподіватись на те, що грошова реформа пройде у суворій відповідності з потребами господарського обігу, мабуть, не має підстав навідь і в незаперечних оптимістів.

Отож, емісія нових грошей і їх курсове співвідношення буде залежати від купівельної спроможності гривні, або індексу цін, щзо є головним показником стану грошово- кредитної системи. Масштаб цін визначає вагомий зміст у грошовій одиниці металу, який у відповідний період виконує роль грошей. Звичайно, стабільність національної валюти, перед усім має визначатися тим, якою мірою уряд країни спроможний зупинити зростання цін і подолати гіперінфляцію, тобто провести синхронно реформу ціноутворення і нову цінову політику. Можна сподіватися, що економічний інтелект уряду, передбачає цю важливу складову грошової реформи, оскільки принципи реформи, яку не можна зводити до деномінації, були проголошенні Президентом України і ця реформа не втратить довіру у підприємців і громадян. Економічні реалії грошової реформи мають бути невідкладно врегульовані чинним законодавством України.

Законодавчі акти мають складати правову основу грошової реформи, завданням якої є :

- облікова спрямованість деномінації;

- визначення реальної маси облікових коштів;

- виконання гривньою всіх функцій грошей;

- вступ гривни як національної валюти на ринок капіталів і забезпечення її вільної конвертації.

Одним з основних завдань грошової реформи є встановлення валютного курсу, який являє собою співвідношення між грошовими одиницями (валютами) різних країн, тобто коли своєрідна ціна валюти однієї країни, виражена в валютах інших країн. Валютний курс української національної валюти гривні відносно валюти інших країн визначає Національний банк України, а може визначитися і ринком. Виходячи з цього одним з головних завдань нашої держави на сучасному етапі є:

- вибір базової грошової одиниці однієї з іноземних валют, створення стабільної грошової системи з золотовалютним резервом.

Види готівкових коштів, що мають статус законного, платіжного засобу, визначає держава.

Для платежів за товари та послуги, особливо між підприємствами і організаціями застосовується не готівка, а залишки на рахунках у кредитних установах. Вони використовуються для платежів шляхом перерахувань коштів з рахунку платника на рахунок постачальника або виконавця робіт. Регламентацію порядку перерахунку грошей здійснює держава за допомогою встановлення різних правил документообігу, або як це прийнято вважати в фінансовому праві, держава встановлює різні правові форми безготівкових розрахунків і сфери їх застосування.

Регулювання грошового обігу покладено на Національний банк України.

Згідно ст.8 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України є емісійним центром України, який проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту зміцненню грошової одиниці, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Йому належить право на випуск грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків за рішенням Верховної Ради України.

У 1994 - 1996 роках було зроблено чимало для механічного забезпечення проведення грошової реформи здійснено економічні розрахунки, надруковано необхідну кількість нових банкнот і відкарбовано розмінну монету, створено резервні запаси, напрацьовано відповідну законодавчу і нормативну базу. У березні 1994 року, було введено в дію Банкнотну фабрику (нині Банкнотно- монетний двір) Національного банку України. Відтепер всі потреби в готівці наша країна може забезпечувати , використовуючи власні потужності, що заощадило їй мільйони долларів. Нині потужності фабрики дають змогу не лише виготовляти банкноти, а й випускати різноманітні цінні папери, на які в Україні останнім часом зростає попит.

Управління грошовими системами в державах, як правило централізовані. Для оперативного регулювання грошового обігу в країні розробляється касовий план, який визначає розміри емісії, вилучення коштів з обігу. Держава встановлює принцип грошового обігу, визначає види платежів, які здійснюються в безготівковому порядку і готівкою, умови здійснення грошових операцій.

З огляду на це варто визначити, що в усіх країнах світу свого часу були або діяли закони, які забезпечували грошову реформу:

1. Про грошову систему;

2. Про готівково- грошовий обіг;

3. Про сплатоспроможність банківських білетів і монет;

4. Про національну валюту;

5. Про переказні та прості векселі;

6. Про чековы розрахунки та інші законодавчі акти, які створили б нормативно- правову основу відповідної грошової системи. Йдеться зокрема, про розробку і внесення у першочерговому порядку до Верховної Ради найважливіших законодавчих та нормативних актів. Це важливо ще й з огляду на те, щоб виконавча влада була впевнена, що у процесі здійснення реформи не будуть внесені передбачені корективи, які призведуть до руйнування логічного взаємозв'язку усіх заходів.

Юридична сторона грошової реформи виявилась сьогодні найбільш вразливо, оскільки навіть Указ Президента про введення гривні і порядок заміни купоно-карбованця треба було видавати на підставі Закону, як це визначає пункти 22 ст. 93 Конституції України. Конституційна вимога щодо виключної компетенції Верховної Ради встановлювати через закон статус національної валюти має не тільки юридичне значення, а економічно- фінансове і навіть політичне значення. Статус національної валюти прямо зачіпає цілу низку важливих економічних і управлінсько-фінансових правовідносин, які можна змінити або визначити в світлі ідеології грошової реформи тільки через закони України.

Тож для всіх зрозуміло, що сьогодні вкрай необхідна система спеціальних фінансових законів, які б визначали правову основу введення національної валюти і забезпечити необхідні умови для здійснення грошовою системою важливих функцій у становленні економіки незалежної держави.


2. Правові основи організації грошового обігу на території України. Порядок відкриття рахунків у кредітніх установах.

Як було вказано в першому розділі нашої лекції, на території нашої держави єдиним засобом платежу є національна грошова одиниця - гривня.

Правовою основою її введення стала прийнята 28 червня 1996 року Конституція України в ст. 99 якої сказано, що грошовою одиницею України є гривня.

На виконання Конституції України 25 серпня 1996 року Президентом України був підписаний Указ № 762/96 згідно якого:

- з метою сприяння проведення радикальних ринкових реформ в Україні, забезпечення економіки стабільною національною валютою та відповідно до ст.ст. 99 і 102 Конституції України проведена, починаючи з 2 вересня 1996 року грошова реформа - введення в обіг визначеної Конституцією та іншим законодавством України національної валюти України, якою є гривня та її сота частина копійка.

На виконання цього Указу Національним банком України з 2 вересня 1996 року випущено в обіг банкноти вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100 гривень та розмінну монету вартістю 1, 2, 5, 10, 25, і 50 копійок і припинена емісія тимчасової грошової одиниці - українського карбованця.

З 2 вересня 1996 року по 16 вересня 1996 року на території України функціонували у готівковому обігу гривня, а також український карбованець, який поступово вилучався з обігу.

Починаючи з 24 години 16 вересня 1996 року, функціонування українського карбованця в готівковому обігу було припинено. З цього моменту гривня і є єдиним законним засобом платежу на території України.

Органами виконавчої влади, юридичними особами та іншими суб'єктами господарювання всіх форм власності відповідно до встановленого курсу обміну українського карбованця на гривню проведено пререрахування у гривні без будь- яких обмежень, вилучень і конфіскацій:

- цін, товарів, а також заробітної плати, пенсій, стипендій, допомог та інших грошових виплат населенню з їх округленням до 1 копійки;

- коштів юридичних осіб та інших суб'єктів господарювання (резидентів і нерезидентів), що знаходяться на рахунках в установах банків і цінних паперах;

- усіх видів заощаджень населення на депозитних і інших рахунках, у депозитних сертифікатах, страхових полісах, а також акціях та інших цінних паперах, в тому числі приватизаційних паперах;

З 2 вересня 1996 року безготівкові розрахунки (включаючи перекази), а також бухгалтерський облік усіх операцій та складання звітності юридичними особами та іншими суб'єктами господарювання в усіх сферах діяльності здійснюється лише у гривнях.

Виплата заробітної плати, стипендій, пенсій допомог інших грошових виплат проводиться тільки у гривнях без будь- яких змін порядку і строків такої виплати.

Національний банк України визначає офіційний валютний (обмінний) курс гривні виходячи з валютного (обмінного) курсу Національного банку України, що діяв на передодні початку проведення грошової реформи, та курсу обміну українського карбованця на гривню.

Офіційний валютний (обмінний) курс гривні діє з 2 вересня 1996 року. Купівля - продаж іноземної валюти здійснюється в установленому порядку лише за гривні.

Згідно «Порядку ведення касових операцій у народному господарстві України», затвердженому Постановою Правління Національного банку України від 2 лютого 1995 року № 21 усі державні, кооперативні, акціонерні, орендні,колективи та інші підприємства усіх форм власності зобов'язані зберегти свої грошові кошти в установах банків.

Згідно «Правил про порядок відкриття розрахункових, поточних та бюджетних рахунків в установах банків», затверджених постановою Правління Національного банку України від 27 травня 1996 року на підприємствах, установах і організаціях можуть відкриватися поточні, бюджетні і депозитні рахунки. Розглянемо порядок відкриття цих рахунків у кредитних установах тобто в установах банків.

Відносини, які виникають при відкритті разрахункового або поточного рахунків, а такожд при проведненні розрахунків між покупцями і постачальниками, мають складний характер. В цих відносинах, як правило, беруть участь принаймні три суб'єкти (якщо продавець і покупець обслуговуються одним банком):

а) банк і клієнти, якому за його заявою в цьому банку відкрито рахунок;

б) відносини між постачальником і покупцем, які укладають угоду про продаж продукції, надання послуг або проведення робіт;

в) банк і клієнт постачальник, на рахунок якого в цьому банку будуть перераховані кошти за продукцію, роботу або послугу.

Ругулюються ці відносини нормами фінансового та цивільного права. Фінансово-правовому регулюванню підлягають відносини, які існують як обов'язкові, незалежно від бажання сторін. Так, законодавство чітко приписує підприємствам, установам і організаціям усіх форм власності зберігати кошти на рахунках у кредитних установах. Добровільно за бажанням,клієнт обирає собі банк, де він буде зберігати свої кошти. Всі інші умови чітко встановлюються нормами права, які мають кошторисний характер, тобто фінансово-правовими нормами.

Законодавство і правила Національного банку України чітко встановлюють порядок відкриття рахунків у кредитних установах.

Стаття 31 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановила, що клієнти мають право відкривати рахунки в одному із самостійно вибраних ними банків та користуватися послугами інших банків, а п.1 Правил ведення касових операцій в народному господарстві України приписує, що підприємства усіх форм власності, як було вказано вище зобов'язані зберігати свої кошти в установах банку, тобто норма встановлена Національним банком України, зобов'язала юридичні особи зберігати кошти на рахунках у банках.

Для зберігання коштів і здійснення розрахунків банки відкривають підприємствам об'єднанням, організаціям і установам різних форм власності, в залежності від характеру їх діяльності і джерел фінансування, розрахункові, поточні, бюджетні та інші рахунки. Для банку ці рахунки, на яких відзеркалюються джерела коштів, є пасивним, для його клієнтів - власників цих рахунків - активними, бо характеризують рух коштів, що їм належать.

Розрахункові рахунки відкриваються підприємством які наділені власними оборотними коштами та мають самостійний баланс.

З розрахункового рахунку здійснюються операції, що забезпечують комерційну та іншу діяльність підприємства (розрахунки за товарно-матеріальні цінності з постачальниками і покупцями продукції, надані та одержані послуги; одержання заробітної плати і сплата обов'язкових платежів за неї; внесення обов'язкових платежів в бюджет і державні фонди; операції, пов'язані з забезпеченням власних соціально-побутових потреб, та інші у відповіднгості з статутною діяльністю підприємства). З розрахункового рахунку здійснюються операції, як правило пов'язані із забезпеченням основної діяльності.

Поточні рахунки призначені для фінансування оперативно-господарських витрат підприємства (виплати заробітної плати і платежів за неї; операції які зв'язані з забезпеченням власних соціально-побутових потреб та інші у відповідності зі статутною діяльністю підприємства).

Бюджетні рахунки відкриваються підприємствами, організаціями і установам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового їх використання.

Кожне підприємство має в установах банків депозитні рахунки, та кошти на такі рахунки перераховуються лише з розрахункового рахунку цього підприємства і після закінчення терміну зберігання повертаються на цей же розрахунковий рахунок.

Законодавство і правила Національного банку України чітко встановлюють порядок відкриття рахунків у кредитних установах. Як правило, рахунки відкриваються за місцем знаходження власника рахунку, але за згодою кредитної установи і повідомленнм державної податкової адміністрації можна відкривати рахунок і в іншому місці.

Для відкриття рахунку в кредитній установі усі підприємства, установи і організації усіх форм власності і видів діяльності подають обов'язково:

а) заяву на відкриття рахунку. Установи, що утримуюються за бюджетні кошти, подають таакі заяви для відкриття поточних рахунків по позабюджетних коштах або депозитних рахунків;

б) картку із зразками підписів і відбитком печатки.

За встановленими загальними правилами банк проводить видачу коштів і здійснює розрахункові операції на підставі письмових наказів клієнтів. У силу цього банк повинний бути впевненим що ці накази дійсно надходять від клієнтів, за друченням яких він здійснює операції. Тому клієнти зобов'язані повідомляти банку зразки підписів тих осібякі уповноважені розпоряджатися від їх імені коштами банку, а також відбитки печатки організації-клієнта.

Після відкриття рахунку банк не вимагатиме ні довіреності, ні інших документів, які б підтверджували повноваженя осіб, підписи яких є в картці із зразками.

Право першого підпису належить керівнику юридичної особи, якій відкривається рахунок, а також службовим особам, які уповноважені керівником. Право другого підпису належить головному бухгалтеру та уповноваженим на те особам.

Якщо посада головного бухгалтера не передбачена, старші бухгалтери користуються правами головних бухгалтерів, а якщо замість посади головного бухгалтера передбачена посада з іншим найменуванням (начальник фінансового відділу, фінансового управління та ін), власник рахунку про це робить відмітку в картці із зразками підписів та відтиску печатки.

Особи, що мають право першого та другого підпису, вказуються в картці з зразками підписів і відтиску печатки при її складанні. Зразок підпису керівника включається в картку обов'язково.

Право першого підпису не може бути надано головному бухгалтеру та іншим особам, що мають право другого підпису

По рахункам юридичних осіб та їх відособлених підрозділів, у штаті яких відсутні особи, яким може бути надано право другого підпису, а також підприємців (без створення юридичної особи) в установу банку подається нотаріально засвідчена картка із зразком підпису тільки власника рахунку. Така картка може прийматися банком без відтиску печатки.

Картка із зразками підписів та відтиску печатки засвідчується підписом керівника чи заступника керівника вищестоящої організації та печаткою вищестоящої організації або нотаріальною конторою, а в населених пунктах, де немає нотаріальних контор, - сільською, селищною, міською Радою народних депутатів.

У випадку заміни чи доповнення хоча б одного підпису в рахунку подається нова картка із зразками підписів на всіх осіб, що мають право першого та другого підпису.

Якщо картка засвідчена вищестоящою організацією, що знаходиться в іншому місці, то при зміні керівника чи головного бухгалтера (службової особи, щр виконує обов'язки головногго бухгалтера) юридичної особи, якій відкрито рахунок, вищестояща організація може телеграфом повідомити проце установу банку, при чому підпис керівника вищестоящої організації або його заступника засвідчується телеграфом. В цьому випадку нова картка із зразками підписів та відтиску печатки подається протягом 30 днів.

Крім зразків підпису , картка повинна мати і відбиток гербової або негербової печатки (але не печатки, що призначена для спеціальних цілей). Новоутворена або реорганізована установа, підприємство, що не має печатки, оформлює розрахунково-грошові документи в порядку, визначеному кредитною установою. Картка із зразками першого та другого підпису засвідчується вищестоящою установою, виконкомом, місцевою державною адміністрацією або нотаріусом. У випадку заміни (наприклад, віпустка керівника) або доповнення хоча б одного підпису подається нова картка із зразками підписів на всіх осіб, що мають право першого або другого підпису.

Державні підприємства установи та організації для відкриття рахунку, крім двох вищеозначених документів подають у кредитну установу;

в) рішення (розпорядження, постанову, наказ) про створення, реорганізацію або ліквідацію підприємств, об'єднань, організацій та установ того органу, якому законодавством надане таке право;

г) копію належним чином затвердженого статуту (положення);

Деякі організації за рішенням банківських органів звільнені від подання в банк копій рішень про їх створення та статутів. До них належать, наприклад, бюджетні установи, міністерства, відомства, профспілкові організації.

При відкритті субрахунків та філіалів або інших відокремлених підрозділів підприємств подаються такі документи цих підрозділів, як при відкритті рахунків відповідними юридичними осбами (копії свідоцтва державної реєстрації відокремленого підрозділу), а також клопотання цих підрозділів про відкриття субрахунку і копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, яка створила відокремлений підрозділ.

Колективні сільськогосподарські підприємства, товариства споживчої кооперації, політичні партії і громадські організаціїї, релігіозні організації крім вищеперерахованих документів подають протокол загальних зборів про створення або копію протокола (виписку з протокола) нотаріально завірену.

Підприємства, які корпоратизуються , подають у банк для відкриття рахунку заяву, копію свідоцтва про реєстрацію; копію рішення загальних зборів про створення відкритого акціонерного товариства; один з примірників статуту і картку із зразками підписів і відбитком печатки. Далі, після реєстрації, випуску акцій і проведення установчих зборів акціонерне товариство подає у банк, де відкритий рахунок, копію нотаріально засвідченого установчого договору.

Для забезпечення діяльності виробничої кооперації та інших видів спільної діяльності за участю іноземних інвесторів, яка здійснюється на контрактній основі без створення юридичної особи у банках відкриваються рахунки за умов подання: заяви про відкриття рахунку; копії угоди про ведення спільної діяльності нотаріально засвідченої; копії документа про державну реєстрацію такої угоди, засвідченою нотаріально або органом, який видав свідоцтво про реєстрацію; рішення учасників спільної діяльності про визначення особи, якій надано право розпорядчого підпису при проведенні грошових операцій за цим рахунком; картка із зразками підписів і відбитком печатки.

Банк, відкриваючи рахунок ставить позначку на титульній сторінці першого примірника угоди.

Установа банку, в якій відкривається розрахунковий, поточний, бюджетний чи інший рахунок, ставить відмітку про відкриття такого рахунку на тому примірнику (оргигіналі) Статуту, на якому стоять відбитки податкової адміністрації та статистичного управління про реєєстрацію підприємств в цих органах, після чого цей примірник Статуту повертається власникові рахунку.

Таким чином, контрольні функції комерційного банку проводяться ще до моменту відкриття рахунку. Виконуючи волю держави, яка втілена Національним банком України - органом виконавчої влади, комерційний банк перевіряє законність існування майбутнього власника рахунка, його право бути суб'єктом відносин при відкритті розрахункового рахунку.

Для відкриття тимчасових розрахункових рахунків господарським товариствам (в тому числі банкам) для зарахування коштів, що вносяться для формування статутного фонду, вони подають заяву про відкриття рахунку, підписану одним з засновників, якому загальними зборами доручено оформлення документів на організацію товариства, та копію установчого договору, засвідчену нотаріально. Після реєєстрації вказаних господарських товариств та надання статусу юридичної особи їм відкриваються постійний розрахунковий рахунок, для відкриття якого додатково подається заява про відкриття розрахункового рахунку, один з примірників належним чином оформленого статуту, копія свідоцтва про державну реєстрацію, картка зразків підписів та відтиску печатки, заява (при необхідності) про користування рахунком без печатки до її виготовлення.

Рахунки юридичним та фізичним особам — неризедентам відкриваються в порядку, передбаченому Національним банком України.

При відкритті хоча б одного з рахунків банк зобов'язаний повідомити про це податкову адміністрацію за місцем реєстрації власника рахунку в триденний термін. Копія повідомлення залишається в справі про відкриття рахунків.

Рахунок у кредитній установі можуть мати і брокери. Згідно з ст.16 Закону України «Про товарну біржу», брокери - це зареєстровані на біржі фізичні особи, які виконують доручення членів біржі при здійсненні біржевих операцій. Розрахунковий рахунок відкривається зареєєстрованому брокеру, який подає у кредитну установу, крім заяви і картки і зразком підпису і відбитком печатки:

- свідоцтво про реєєстрацію його як підприємця;

- довідку про реєстрацію його як брокера на біржі.

Фермери для відкриття рахунку в кредитній установі, крім документів, як ці подають усі попередні клієнти повинні подавати:

- державний акт на право довічного успадкування володіння землею чи приватною власністю на землю, або належним чином засвідчену копію договору аренди землі;

- копію договору або статуту, затвердженого власником майна.

Суб'єкти господарської діяльності України при наявності дозволу Національного банку України мають право відкривати рахунки за межами України, в тому числі і в Росії. Розрахунки в таких випадках ведуться через кореспондентські рахунки комерційних банків України та їх банків - кореспондентів.

Відкриття прямих рахунків резидентів України в іноземних банках може дозволяти в окремих випадках Національний банк України. Резиденти України звертаються з проханням про відкриття рахунку в іноземному банку у головне валютно — економічне управління Національного банку України. Головне економічне управління НБУ розглядає звернення про відкриття рахунку у банках країн колишнього СРСР лише при одержані підтвердження регіонального управління НБУ про неможливість розрахунків через установи комерційних банків регіонів. При відсутності кореспондентських рахунків українських банків, які мають ліцензію на валютні операції, резидентам України дозволяють відкривати рахунки у банках інших країн, як правило не у вільно конвертованій валюті.

Після розгляду питання про можливість відкриття рахунку в іноземному банку юридичної особи подають у національний банк України лист звертання, де вказуються іноземний банк, назва валюти, яка значиться на рахунку і бажаний термін її дозволу копію статуту та контракт з іноземними партнерами. Фізичні особи подають ще копію свідоцтва про реєстрацію підприємця та угоди з іноземним партнером.

Валютна виручка, що надходитиме на рахунки резидентів у закордонних банках, використовується відповідно до чинного законодавства і в порядку встановленому Національним банком України.

Без індивідуальної ліцензії відкриваються за кордоном рахунки дипломатичним, консульським, торговельним та іншим представництвам за кордоном, які користуються дипломатичним імунітетом і превілеями і не займаються підприємницькою діяльністю. Без ліцензії можуть відкрити рахунки за кордоном в іноземній валюті фізичні особи - резиденти на час їх перебування за кордоном.

Іноземні інвестори можуть відкривати в уповноважених банках рахунки як в іноземній валюті так і в валюті діючій на території України. Кожен іноземний інвестор може мати один роахунок в іноземній валюті і один рахунок в валюті України.

Юридичною адресою власника рахунку вважається адреса, вказана в картці із зразками підписів та відтиском печатки, при чому вона має відповідати адресі, вказаній в статуті.

Про зміну юридичної адреси власник рахунку зобов'язаний в тижневий строк заявити в письмовій формі установі банку, в якій знаходиться його рахунок.

Власник рахунку зобов'язаний виконувати чинне законодавство, нормативні акти Національного банку України.

Зміст відносин між банком і майбутнім власником рахунку повністю визначається банком. В заяві на відкриття рахунку юридична особа прохає відкрити рахунок певного виду (на підставі правил Національного банку України, на відомчих та таких що мають для нас обов'язкову силу).

Інструкція№ 3 «Про порядок відкриття розрахункових, поточних та бюджетних рахунків в установах банків» передбачає обов'язок юридичної особи укласти договір на кредитно-розрахункове обслуговування, який повинний містити умови відкриття та закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, зобов'язання сторін, відповідальність за невиконнання зобов'язань, інші положення за домовленістю сторін та умови, за яких договір може бути розірвано.

Форма заяви, яку дає НБУ не передбачає змін і умов, які приписані ним. Майбутній власник рахунку дає слово, що буде виконувати правила НБУ і не зв'язує своє прохання із якимись додатковими зобов'язаннями, що можуть випливати з договору. Власник рахунку зобов'язується чітко виконувати Правила Національного банку України і підпорядковуватися щоденному контролю установи банку, який буде слідкувати за цільовим використанням готівки, своєчасним перерахуванням коштів на рахунки клієнтів. Обидві сторони цих правовідносин не мають право відхилятися від закону - вони діють тільки в його межах, що є ознакою фінансово-правових відносини.

У випадку злиття, приєднання, поділу перетворення, виділення підприємницької структури або її реорганізації у банк подаються такі ж документи, як і при створенні підприємства. Якщо зміна найменування не викликана реорганізацією або змінюється підлеглість підприємства у зв'язку з реорганізацією вищестоящого органу, у банк подається заява власника рахунку, копія свідоцтва про перереєстрацію та зміни до установчих документів. Розрахунковий рахунок у банку відкривається на невизначений строк. Правила Національного банку України вміщують чотири підстави, коли може закрити рахунок в установі банку:

а) на підставі заяви власника рахунку;

б) на підставі рішення органу, на який законодавчими актами покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства:

в) на підставі відповідного рішення суду або арбітражного суду:

г) на інших підставах, передбачених договором між установою банку та власником рахунку.

На розрахунковий рахунок підприємств грошові кошти надходять за: продану продукцію; виконані роботи та послуги на сторону; позики банку; вільні грошові кошти з каси та інше.

Гроші на рахунок підприємства зараховують у відповідності з банківськими справами на підставі грошових і розрахункових документів.

З розрахункового рахунку робляться слідуючі платежі: за отримані від інших підприємств матеріальні цінності і надані послуги; на видачу готівкових коштів в касу на заробітну плату і господарські потреби; по обов'язкам перед бюджетом та інше.

Операції по розрахунковому, поточному, бюджетному та іншому рахунках виконуються тільки за згодою власника рахунку.

Одним з основних принципів списання коштів з рахунку власника є його згода. Але згода потрібна тоді коли є угода між власником рахунку і обслуговуючим банком про те, що власник рахунку дає доручення про списання коштів, тобто коли розрахунок є заключним етапом договірних відносин між двома господарюючими суб'єктами.

Нормативні акти передбачають й інше. Беззаперечне списання коштів з рахунків у банках може бути здійснено:

а) за виконавчими листами, виданими судами;

б) за наказами, арбітражних судів та іншими виконавчими документами, визнаними законодавством України.

До виконавчих документів прирівнюються платіжні вимоги, які сплачуються у беззаперечному порядку. Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України №8 від 21 січня 1993 року «Про стягнення не внесених у строк податків і неоподаткових платежів» у безперервному порядку стягуються суми недоїмки:

а) за податками, податковим кредитом та іншими платежами у Державний бюджет України, бюджет Республіки Крим, бюджети місцевого самоврядування, інші місцеві бюджети, і державні цільові фонди з підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та наслідків фінансово-господарської діяльності за розпорядженням державних податкових органів за весь час ухилення, з сум, які є на розрахунковому (поточному) рахунку недоїмника в установі банку і на окремих рахунках, відкритих за рахунок недоїмника;

б) звернення стягнення на суми, які виділяються підприємствам, установам і організаціям у порядку бюджетного фінансування, й на інші суми, які підлягають виплаті недоїмникові з державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування та інших місцевих бюджетів.

Порядок видачі розпоряджень про погашення недоїмки за рахунок сум, які виділяються клієнтами банків з бюджетів і позабюджетних фондів, установлюються Міністерством фінансів України.

Суми недоїмок за платежами обов'язкового та державного соціального страхування, що їх належить одержати з клієнтів банків, банки стягують за розпорядженням Української державної страхової комерційної організації, Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування України , центральних комітетів профспілок працівників агропромислового комплексу, та працівників рибного господарства.

Згідно з законами України про обмеження монополізму та недопущення недоброякісної конкуренції у підприємницькій діяльності та про «Державну контрольно - ревізійну службу в Україні» установи банків повинні приймати до беззаперечного стягнення коштів згідно розпорядження Антимонопольного комітету та Державної контрольно-ревізійної служби в Україні.

Установи банків зобов'язані в силу норм Арбітражного процесуального Кодексу України приймати до беззаперечного стягнення коштів розпорядження підприємств щодо доарбітражного врегулювання господарських спорів в тих випадках, коли боржник визнав претензію. Якщо у відповіді про визнання претензії не повідомляється про перерахування візначеної суми, заявник претензиї на протязї 20 днів після одержання відповіді від боржника має право пред'явити в банк розпорядження про списання у беззаперечному порядку визнаної боржником суми. До розпорядження додається відповідь боржника, а якщо в ній не вказується розмір визнаної суми, то до розпорядження додається копія претензії.

Установи банків зобов'язані приймати розпорядження про беззастережне стягнення коштів у випадках, коли боржник визнаючи претензію подає з різних причин прохання не стягувати з нього визнану суму.

За необгрунтоване списання в беззастережному порядку претензійної суми винна сторона сплачує другій стороні у розмірі 10 % списаної суми.

За наказом арбітражного суду стягнення коштів здійснюється через установи банків з розрахункового (поточного) рахунку. Невиконання наказу Арбітражного суду тягне за собою штраф з винної сторони - юридичної особи або з банка, яким передано наказ про стягнення.

Банк сплачує кошти з рахунків платників за справжніми документами або їх дублікатами, а не за їх копіями.

Кредитні установи не приймають на інкасо документи на списання коштів на користь будь-якої форми власності, якщо ці документи подані з пропуском строку давності встановленого цивільним кодексом України. Без обмеження строком давності банки приймають документи на списання коштів у бюджет на користь державного обов'язкового і державного соціального страхування.

Черговість списання коштів банком з рахунків підприємств встановлюється Указом Президенкта України «Про заходи нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16.03.95 р. В першу чергу здійснюються платежі на невідкладні потреби в розмірі 10% від середньоденних надходжень на рахунок за попередній місяць, які використовуються за розпорядженням керівника підприємства, в другу - платежі бюджет податків, зборів, внесків у цільові фонди і сум нарахованих фінансових санкцій; в третю - платежі за безспірним стягненням і безакцепному списанню. Всі інші платежі з рахунків підприємств проводяться в порядку календарної черги надходження в банк розрахункових документів.

У відповідності до Указу Презилента України від 31.03.95 року банки, які порушують порядок розрахунків установлених Указом Президента від 16 та 31.03.95 р., сплачують у доход Державного бюджету України кошти у розмірі перерахованих сум за рахунок свого прибутку, що залишається після податку.

Для контролю за рухом грошових коштів на рахунках в Національному банку а також для відображення цих операцій з обліку підприємтсва, установи та організації періодично отримують з банківських установ виписки з розрахункових (поточних) рахунків. В цих виписках вказуються усі суми надходжень і платежів. В усіх випадках до виписок докладаються відповідні виправдовувальні документи. Виписки з рахунків являють собою другий екземпляр відповідного особистого рахунку підприємства, який ведеться в установі банку.

Викладений вище порядок дозволяєх вважати, що відносини між банком і власником рахунку з приводу зберігання коштів і проведення усіх розрахунків з нього регулюється не договорами, а законодавством, починаючи з категоричної заборони усім юридичним особам зберігати кошти в касах. Це пояснюється перш за все двома причинами:

1) необхідність контролю податкових адміністрацій за господарською діяльністю підприємств для повного і своєчасного оподаткування їх доходів;

2) постійною необхідністю впорядкування грошового обігу і зменьшення готівки обігу.

Тому відносини в галузі розрахункового рахунку регулюються фінансово правовими нормами.


  1   2

Схожі:

Тема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи iconТема №9 “правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи“

Тема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи iconПравове регулювання касових операцій
Форми І методи діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню зберігання грошової готівки
Тема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи iconПравове регулювання касових операцій
Форми І методи діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню зберігання грошової готівки
Тема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи iconТема 7: Правове регулювання державних витрат Фінансування органів внутрішніх справ
Правове значення кошторису витрат бюджетної установи, порядок його розробки та затвердження
Тема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи iconЛекція “ правове регулювання грошового обігу“
Правові основи організації грошового обігу на території України. Порядок відкриття рахунків в кредитних установах
Тема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи iconЛекція 10. Правове регулювання грошового обігу
Правові основи організації грошового обігу на території України. Порядок відкриття рахунків в кредитних установах
Тема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи icon2. Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ
Тема Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ
Тема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи icon2. Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ
Тема Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ
Тема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи icon7: Правове регулювання державних витрат. Фінансування органів внутрішніх справ
Правове значення кошторису витрат бюджетної установи, порядок його розробки та затвердження
Тема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи iconТема Поняття грошового обороту, його структура, принципи організації 4 год
Грошова маса, швидкість обігу грошей та закон грошового обігу (кількості грошей в обігу)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи