Тема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи icon

Тема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи




Скачати 466.19 Kb.
НазваТема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи
Сторінка2/2
Дата08.09.2012
Розмір466.19 Kb.
ТипДокументи
1   2
3. Правові форми безготівкових розрахунків.

Безготівкові розрахунки - завершаючий етап виконання господарських угод між сторонами цивільно - правових відносин. Розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльності а також з населенням здійснюється на основі чинного законодавства.

Розрахунки здійснюються через установи банків, де відкриті рахунки суб'єктів різних форм власності. Обов'язкові правила, якими встановлюється порядок проведення безготівкових розрахунків. Цими правилами, обов'язковими для всієї клієнтури банків, точно встановлені види і зміст розрахункових документів, порядок їх виписки, строк подання у кридитну установу, яка обслуговує клієнта, і другій стороні розрахункових правовідносин, оплати і переказу коштів з одного розрахунку на другий, повноваження обох сторін розрахункових правовідносин та їх відповідальність за порушення приписів. Кожна форма безготівкового розрахунку встановлюється комплексом правових норм, якіі регулюють порядок платежів за товар, послуги, неторгові операції між клієнтами банків, за допомсогою правил і прийомів документообігу, тобто форма проведення розрахунків - це правова форма проведення розрахунків.

Правила Національного банку України передбачають можливість для господарчих суб'єктів проводити розрахунки у таких правових формах: платіжними дорученнями, платіжними-вимогами дорученнями, чеками, акредетивами.

Згідно з Законом «Про банки і банківську діяльність (ст.32) банки здійснюють розрахунки у формах, встановлених Національним банком України, а також суміжних у міжнародній банківській практиці.

Суб'єкти розрахункових правовідносин в основному самі визначають правову форму розрахунків при укладені цивільно-правового договору. Практика виробила принципи безготівкових розрахунків, які в якійсь мірі відображаються і в банківських правилах: розрахунки здійснюються, як правило, за згодою платника (акцептом), розрахунки можуть здійснюватись тільки після поставки (продажу) продукції або надання послуги; незалежно від правової форми платежів вони можуть здійснюватись тільки як прямо впроваджена воля платника здійснювати платіж - погодження провести платіж (акцепт) або розпорядження його провести (встановлення акредетиву, виписка чеку). Ці принципи діють, але в практиці все частіше зустрічаються випадки попередньої оплати.

Згідно з листом Національного банку України від 5 грудня 1994 року попередня оплата рекомендується як найбільш доцільна і надійна, але є випадки, коли попередня оплата обов'язкова. На кожний з таких випадків є рішення Уряду. Наприклад, платежі за хлібопродукти, воду, електро-та теплоенергію, за користування телефоном, поштово-телеграфні послуги, а також платежі за перевезення товарів для розрахунків із залізницями,пароплавами, автотранспортними підприємствами здійснюється через попередню оплату (за рішенням Кабінету Міністрів України та Національного банку); за природній газ (постанова Кабінету Міністрів та Національного Банку України від 23 лютого 1993 року); за нафтопродукти (лист Кабінету Міністрів та Міністерства економіки від 21 січня 1993 року). У Росію продукція відвантажується після одержання платежу і гарантій платежу.

Згідно з Положення про безготівкові розрахунки в господарському обороті України, поширеною правовою формою безготівкового розрахунку є платтіжне доручення. Платіжне доручення як розрахунковий документ являє собою письмове доручення платника банкові про перерахування певної суми з його рахунку на рахунок постачальника. Розрахунки платіжними дорученнями є простою формою розрахунків, яку застосовують переважно при одноміських розрахунках. За допомогою платіжних доручень можна оплачувати як одержані товари так і надані послуги, так і ті що будуть одержані і надані пізніше, за винятком товарів і послуг іногородніх постачальників.

Платіжні доручення виписують на відповідному бланку з обов'язковим зазначенням призначення платежу. Ці розрахункові документи можуть подаватися в банк як покупцям так і постачальникам. У разі попередньої оплати товарів чи послуг банк приймає платіжні доручення тільки від платника. Протягом 10 днів з дати зааповнення платіжного доручення банки приймають його до виконання.

Банки зобов'язують приймати доручення на перерахування коштів у доходи бюджетів і на відрахування платежів податкового характеру та до державних цільових фондів, включаючи відрахування на утримання доріг, незважаючи на те, чи є кошти на рахунку платника. У разі відсутності коштів платіжні доручення враховують на окремому позабалансовому рахунку. За іншими платежами платіжні доручення приймаються банком до виконання тільки в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку або за рахунок кредиту.

За допомогою платіжного доручення, акцептованого банком, без обмеження сум, можна переказувати кошти через підприємства звязку:

- на ім'я окремих громадян, пенсій, аліменти, заробітну плату, витрати на відрядження, авторський гонорар;

- підприємствами на виплату заробітної плати, за організований набір робітників для заготівки сільськогосподарської продукції у населених пунктах, де немає банків;

- для зарахування на рахунок у банках виторгу, податків.

Платіжними дорученнями, акцептованими банками, можна здійснювати розрахунки між філіями одного банку або між різними комерційними банками при встановленні кореспондентських відносин, якщо ця форма передбачена між ними.

Платіжні доручення застосовують при планових платежах. Вже давно існює така правова форма безготівкових розрахунків як платіжна вимога - доручення, яка є основною формою розрахунків між підприємствами і називається ще як акцептна форма. За цією формою банк оплачує платіжну вимогу, що її виписав постачальник, тільки після згоди (акцепту) покупця. Платіжні вимоги приймаються банком для оплати протягом 30 днів із дня відвантаження матеріальних цінностей.

Акцентна форма дає можливість підприємствам-покупцям здійснювати контроль за виконанням постачальником умов договору, обсягів, якості та терміну поставок або виконання робіт, за додержанням встановлених цін. За такою формою розрахунків для одержання грошових коштів від покупців, постачальник надсилає в банк необхідну кількість примірників платіжних вимог, в той же час товаро- транспортні та інші документи надсилає безпосереднє підприємству- покупцеві.

Вимога- доручення виписується на бланку банка, який складається з двох частин:

- верхня вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) оплатити вартість поставленої йому за договором продукції, виконаних робіт, наданих послуг;

- нижня - доручення платника своєму банкові про перерахування з його рахунку суми, поставленої в графі «сума до оплати» цифрами чи прописом.

На нашу думку, саме ця правова форма розрахунків найнадійніша для підприємницьких структур і одночасно для банку. Справа не в тому, що бланк, розроблений банком складається з двох частин, а в тому, що виписана вимога на оплату не подається в банк попередньо, бо це забирає час, а подається безпосередньо платникові-покупцеві. Банківські правила рекомендують для прискорення доставки вимог-доручень платникам передавати їх у комплекті розрахункових та розвантажувальних документів за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, передбачені договором.

Постачальник має право укласти договір з банком про надання йому послуг, і тоді банк передає покупцеві вимоги-доручення сам. Одержавши платіжну вимогу, платник, у випадках згоди сплатити суму, виставлену постачальником, заповнєю нижню частину документа- доручення і здає документ в обслуговуючий його банк. Банк платника приймає до оплати доручення клієнта, якщо на його рахунку є кошти або за рахунок наданого йому кредиту.

Порядок оплати, строки проходження документів між покупцем і платником визначається сторонами господарських відносин у своїх договорах. Банк не втручається в цей процес. Це вигідно для банка, бо він виконує тільки доручення свого клієнта. Якщо платнику необхідно зробити платіж терміново, він на документі робить помітку - телеграфом. Оскільки витрати сплачуються клієнтом, банк без заперечень виконує його доручення. У разі відмови від оплати платник свою незгоду про оплату повідомляє безпосередньо постачальнику у порядку і строки, передбачені в їх договорі.

Договором може бути передбачена і відповідальність платника за безпідставну відмову від оплати або несвоєчасне подання платіжних документів у банк. Правилами Національного банку дозволено застосовувати вимоги-доручення для здійснення попередньої оплати.

Розрахунки чеками передбачені правилами Національного банку і мають широке розповсюдження як в нашій, так і у світовій практиці.

У п. 20 Положення про безготівкові розрахунки чек визначається як «письмове розпорядження банкові, який веде його рахунок, оплатити чекодержателю вказані у чеку суму коштів«.

У тексті чека повинні бути: а) число, місяць і рік видачі; б) місце видачі; в) найменування платника; г) вказівка на рахунок, з якого проводиться оплата; д) назва документу, який подається, чеком, написано тією ж мовою, що і весь документ.

Чекодавець у світовій практиці має назву трасанта, банк, що сплачує гроші - трасата. Видача чека має назву трасування. Є прийняті світовою практикою правила щодо заповнення тексту чека. Так місяць видачі і сума чека повинні позначатися прописом, сума чека написана рукою. Жодна поправка к чеку недопускається. Чек не визнається платіжним документом, якщо не відповідає хоча б одній з перерахованих вимог.

Чек є платіжним документом, а розрахунки за допомогою чеків мають чекову правову форму, яка відрізняється від усіх інших форм безготівкових розрахунків. Чек використовують юридичні і фізичні особи. Але банківські правила забороняють розрахунки чеками фізичних осіб між собою. Платником суми, вказаної у чеку, є тільки кредитна установа. Висловлена у чеку пропозиція виплати вказаної в ньому суми може бути скасована тільки самим чекодавцем до оплати суми банком.

Банківські правила вимагають виписувати чеки на спеціальних бланках. Банк може відмовити в прийомі чеку й не несе відповідальності за цю відмову, якщо в нього виникає сумнів щодо самого документу або надписів, що містяться в ньому.

Воля чекодавця є односторонньою, але вона породжує виникнення правовідносин між трьома суб'єктами: між чекодателем і чекодержателем (кредитором або особою, що представляє його інтереси), а також між чекодателем і банком, що його обслуговує, але безпосередніх відносин між банком і чекодержателем не виникає. Претензії за неоплату чеку до банку може пред'явити тільки чекодавець, а не чекодержатель. Банк несе відповідальність за неоплату, або неналежну оплату чеку перед чекодавцем, якщо це й вийшло з вини банку.

Здібністю видавати чеки володіють всі особи, які наділені цивільною правоздатністю тобто юридичні і фізичні особи володіють активною чековою правоздатністю. Пасивна чекова правоздатність обмежена, бо платникам за чеком може бути тільки банк, де відкритий рахунок чекодателя. Чекова форма розрахунків є бажаною, оскільки плата за чеками гарантована.

Гарантована оплата чека забезпечується:

- шляхом депонування чекодавцем коштів на окремому рахунку у банку чекодавця;

- наявність коштів на відповідному рахунку чекодавця, але не вище суми гарантованої банком за погодженістю з чекодавцем при наданні чекової книжки.

Банк може надати кредит для оплати чеку, оформлюючи це кредитним розпорядженням при наявності зобов'язання чекодавця.

Чек має бути пред'явлений чекодержателем в установленому банку протягом 10 днів з моменту його заповнення, не враховуючи дня його виписки. Якщо після закінчення строку день пред'явлення чеку в банк припадає на неробочий день останнім строком вважається наступний робочий день. Після закінчення цього строку банк не приймає чек для оплати.

Банківські правила містять обов'язкові реквізити, які повинний мати кожний чек. На обкладинці чекової книжки банк проставляє граничну суму - ліміт і засвідчує її підписом та печаткою банку.

Крім загальної суми на кожному чеку банк повноважений суму, на яку чек може бути виписаний. Вона визначається згідно з заявленою сумою та розміром депонованої або гарантованої суми.

Правила Національного банку України передбачають, що при видачі чеків банк вписує у кожен чек реквізити:

- найменування, місце знаходження, код банку чекодавця, розрахунковий кредитний рахунок, де знаходиться коррозрахунок, номер коррахунку;

- найменування юридичної особи (чекодавця) , якій видано чек та номер її рахунку у спеціальній зоні лівої частини чека, яка виділена рамкою.

Якщо чеки видаються фізичній особі вписується прізвище, ім'я, та по батькові і номер рахунку, відкритий їй у банку.

Крім загальної суми банк може проставити на кожному чеку граничну суму, на яку він може бути виписаний. Ця сума може бути визначена згідно з заявленою сумою та розміром депонованої або гарантованої суми. Розмір ліміту за одним чеком банк завіряє печаткою та підписом уповноваженої особи на звороті чека. Чек звіряється підписом чекодавця або його представника в момент здійснення оплати (вручення чека одержувачу).

Правила забороняють підписувати чек до здійснення платежу. Для здійснення розрахунків чеками між клієнтами різних банків, незалежно від місцуя функціонування банки повинні укладати між собою кореспондентські угоди і передбачати в них взаємні зобов'язання щодо сплати чеків, а також відповідальність сторін за порушення правил розрахунків, якщо угоди не має, банки все одно повинні приймати від клієнтів чеки і інкасувати їх там, де обслуговують чекодавця. У таких випадках кошти на рахунок пред'явника чека можна зарахувати лише за умови отримання їх з банку-емітента чека тобто після персилки банкові платника.

Розрахункові чеки видаються підприємству тією банківською установою в якій знаходиться розрахунковий рахунок. На кожному розрахунковому чеку, крім обов'язкових реквізитів, відбито слово «розрахунковий«, щоб його не можна було використати як грошовий чек.

Розрахунки між підприємствами здійснюється за допомогою лімітованих розрахункових чеків. У лімітованій чековій книжці визначена гранична сума ліміту, на яку можуть бути виписані чеки. Вичерпавши ліміт підприємства при наявності невикористаних чеків можуть поновити суму і встановити другий ліміт.

Поширеним видом чекових розрахунків є розрахунки нелімітовани ми розрахунковими чеками. Книжки нелімітованих чеків видається підприємтсвам для проведення розрахунків за матеріальні цінності та послуги, прийняті за приймально-здавальними актами, а також для розрахунків із транспортними організаціями.

Найширше розповсюдження у сучасних умовах набула акредитивна форма розрахунків.

Правила Національного банку України визначають акредитив як грошове зобов'язання банку, яке видається ним за дорученням клієнта на коритсь контрагента за договором, за яким банк, що відкрив акредитив (банк-емітент), може здійснити постачальникові платіж або надати повноваження іншому банку здійснювати такі платежі на умовах пред'явлення документів, передбачених в акредитиві. Кожний акредитив призначається для розрахунків з одним постачальником і не передбачає ніякого переадресування.

В акредитиві визначається сума не нижча за встановлений банком ліміт. Термін дії акредитива в банку постачальника встановлює покупець до 15 календарних днів.

Акредитивна форма розрахунків гарантує постачальникам оплату відвантажених товарів, виконаних робіт та наданих послуг.

Дещо відносини між банком-емітентом і платником - комітентом нагадують цивільно-правовий договір комісії. Але цивільно-правові норми не регулюють всіх відносин, що виникають у клієнтів з банками з приводу розрахункових рахунків. Банк добровільно погоджується відкривати рахунок господарюючому суб'єкту, сплачуючи за це плату, але цією згодою він на себе бере обов'язок проводити безготівкові розрахунки. Тому заява власника рахунку на акредитив являє собою акт розпорядження ним коштами, що йому належать.

Положення про безготівкові розрахунки в народному господарстві України передбачають відкриття покритих і непокритих акредитивів. Цим же Положенням передбачається забезпеченість оплати за акредитиви. Ця забезпеченість відбувається за рахунок власних коштів платника або за рахунок коштів, позичених у банку. Кошти для сплати депонуються на особливому рахунку.

Покритим (депонованим у банку постачальника або в банку платника) вважається акредитив, при відкритті якого банк-емітент перераховує кошти платника або надану йому позику, в розпорядження виконуючого банку на окремий балансовий рахунок «Акредитиви« на весь строк дії зобов'язання банку-емітента. Покриті акредитиви застосовуються у випадках, коли між банком-емітентом і виконуючим банком не має кореспондентських відносин.

Покритим депонованим у банку платника, є акредитив який враховується в банку платника на окремому балансовому рахунку «Акредитиви«, а прийнятий для виконання акредитив в банку постачальника враховуєтьмся на позабалонсовому рахунку «Акредитиви до оплати«.

При встановленні між банками кореспондентських відносин не покритий акредитив може відкриватися у виконуючого банку шляхом наданих йому прав списувати суму акредитива з рахунку банка-емітента. Ніякого договору гарантій банк не укладає.

Відкриття банком-емітентом не покритих гарантованих акредитивів у банку постачальника здійснюється за домовленістю постачальника і покупця відповідно до умов кореспондентських відносин їх банків. Використання таких акредитивів банком постачальника здійснюється у встановленому порядку.

Заява клієнта про виставлення непокритого акредитива записується на приход банком - емітентом на окремий забалансований рахунок «Гарантії поручительства, видані банком«. Ніякого договору гарантії, як це принято в цивільно-правоих відносинах, не укладається.

Акредитиви ще поділяються на відзивані та безвідзивні, про що чітко вказуєтьбся на кожному акредитиві. Якщо вказівки немає, акредитив є відзивним. Цей поділ залежить від того чи зможе банк-емітент до закінчення строку акредитиву змінити його умови і відкли кати акредитив, чи не зможе.

Відзивний акредитив - це такий акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження постачальником. Виконуючий банк зобов'язаний оплатити документи, що відповідають умовам акредитиву, надані одержувачам кошти і прийняті обслужуючим банком додержання останім повідомлення про зміну або анулювання акредитиву.

Бевідзивний акредитив не може бути змінений або анульований без згоди (одержувача коштів) на користь якого його відкрито. Постачальник має право достроково відмовитись від використання акредитива, якщо це передбачено умовами акредитива.

Акредитив відкривається для рахунків тільки з одним постачальником. Строк дії та порядок розрахунків за акредитивами установлюється у договорі між постачальником і платником.

Для відкриття акредитиву платник подає обслуговуючому банку - емітенту заяву, де повинен вказати:

- номер договору, за яким відкривається акредитив;

- строк дії акредитива (число і місяць закриття акредитива);

- найменування постачальника;

- вид акредитива;

- умови реалізації акредитива;

- сума акредитива.

Умови акредитиву повинні бути викладені так, щоб, з одного боку давали можливість банку без ускладнень їх проконтролювати, а з другого - забезпечити інтереси клієнтів, які використовують акредитивну форму розрпахунків.

При передбаченні у договорі сторін акредитивної форми розрахунків, вони узгоджують ще такі умови:

- найменування банка - емітента;

- вид акредитива і спосіб його виконання;

- спосіб повідомленння одержувача коштів про відкриття акредитиву;

- новий перелік і детальну характеристику документів, що подаються одержувачем коштів у банк для списання коштів з акредитиву;

- строки подання документів після відвантаження товарів, надання послуг, виконання робіт, вимоги їх оформлення.

Якщо умовами акредитиву передбачено акцепт уповноваженого покупця, банком перневіряється наявність акцептного надпису і відповідність його поданого зразку.

На банк покладено контроль дотримання умов акредитива.

Готівка з акредитива не видається.

Акредитив закривається:

- після закінчення обумовленого строку акредитива. Про закриття акредитиву банк - емітент повідомляє виконуючий банк;

- за заявою постачальника про припинення дії відзивного акредитива до закінчення його строку. Банку - емітентові надсилається повідомлення виконуючим банком. Невикоритсана сума перераховуэться банку платника на рахунок, з якого дипонувалися кошти;

- за заявою покупця за відзивним акредитивом про відмову акредитива повністю або частково акредитив закривається або зменшується у день одержання повідомлення від банку - емітента. Про закриття акредитва виконуючий банк надсилає повідомлення банкові - емітенту.

Всі претензії до постачальника, крім тих, що виники з вини банку, розглядаються сторонами без участі банку.

За спільним рішенням Правління Національного банку України та Асоціації комерційних банків від 23 лютого 1994 року керівників банків зобов'язано під особисту відповідальність обов'зково здійснювати платежі за всіма формами розрахунків юридичних і фізичних осіб при наявності на їх рахунках коштів.

Установи банків у першочерговому порядку після проведення розрахунків за енергоносії і виплати зарплати виконують доручення юридичних осіб на внеску до бюджету сум податків і зборів, інших обов'язкових платежів та вненсків до державних цільових фондів, а також розпорядження державних податкових адміністрацій про застереження стягнення не внесених в строк платежів та сум фінансових санкцій до них.


4. Роль, значення і зміст діяльності органів внутрішніх справ по охороні грошової системи України.

Ревізія операцій по рахунках банку , як правило проводится після перевірки операцій по касі. Багато питань, які не висвітлені при перевірці касових операцій уточнюються в процесі ревізії операцій, відображених на банківських рахунках, а такі операції як одержання грошових коштів з банку, внесення їх з каси в банк і інші тісно взаємозв'язані між собою. З цієї причини перевірку ряду операцій по касі і поточному рахунку доводиться проводити одночасно або повертатися до обревізованих операцій.

Перед перевіркою банківських операцій працівник контрольно-ревізійної служби або працівник служби БЄЗ органів внутрішніх справ повинен встановити, скільки рахунків відкрито в банках в підревізуємому органі. Слід мати на увазі, що кожне підприємство може мати тільки один розрахунковий рахунок.

Перед перевіркою банківських операцій необхідно встановити, чи не відкривалися в перевіряємому органі рахунки (особливо в комерційних банках) які функціонували не тривалий час.

Для уточнення цього питання оперативний працівник БЄЗ повинен вимагати довідку про наявність всіх рахунків в банках за підписами керівника і головного бухгалтера, в якій вказали залишки грошей і затвердити дану довідку в банку, де відкритий рахунок.

Перевірка банківських операцій включає перегляд суцільним порядком платіжних та інших документів форми яких були розглянуті у попередньому питанні.

Одночасно необхідно ретельно перевірити правильність відображення сум по кореспондуючих рахунках в реєстрах бухгалтерського обліку у зва'язку з тим, що в ряді випадків зловживання приховуються шляхом невірного складання бухгалтерських проводок.

Якщо в обліковому реєстрі виявлена бухгалтерська проводка, яка не передбачена типовим планом рахунків, то цей факт слід вивчити найбільш глибоко.

Записи в облікових реєстрах можуть бути зроблені тільки на основі кореспондентських рахунків, в основі яких є достовірні і правильно оформлені первинні документи.

Особливу увагу необхідно звернути на розноску сум по рахунках в журналах-ордерах, «додаткові проводки«, які відображені між рядками або після виведення підсумків.

Перевірку розрахункових операцій слід проводити за даними аналітичного обліку та первинними документами в розрізі балансових рахунків, статей та окремих підрозділів.

Операції, які проведені по бюджетному розрахункованому та поточному рахунках у банку, а також акредитивах слід перевірити з точки зору їх законності та доцільності.

Отже перевірка банковських операцій включає суцільний перегляд відповідних документів з одночасним контролем правильності відображення сум по кореспондуючих рахунках в реєстрах бухгалтерського обліку.

В ході ревізії чи перевірки оперуповноваженому ОВС належить ретельно первірити наявність підтверджуючих документів по кожній відображеній у виписці банку сумі. Особливо уважно треба перевіряти операції, по яких у виписках є підчистки, виправлення, маючи на увазі, що кожне таке виправлення повинно бути обумовлене підписом відповідної посадової особи та завірене гербовою печаткою банку.

Зловживання іноді ховають шляхом масових виправлень у виписках з поточних рахунків (виправляють дані, які характеризують номер документа, розмір суми шифр операції та інше), пояснюючи це нечіткістю друкованих банком цифр. При цьому в масі належних випралень є і такі, які зроблено з наміром.

Встановивши такі факти слід провести суцільну перевірку відповідних операцій з моменту роботи визначеної особи, що дає можливість встановити суму заподіяної нею шкоди.

Злавживання які мають місце в ході банківських операцій з грошовими коштами, можуть виражатися і шляхом фальсифікації виписок з поточного рахунку, коли дебетовий і кредитовий обороти зменшуються на одну і ту ж суму, з таким розрахунком, щоб залишки грошових коштів підробленому екземплярі і екземплярі, який зберігається в банку, були однакові. Встановити таке зловживання вдається методом зустрічної перевірки.

Досліджуючи правильність оформлення та законність проведених операцій в першу чергу вивчають платежі за матеріальні цінності та послуги, розрахунки по дебеторській та кредиторській заборгованості. При оплаті рахунків за матеріальними цінами суми, які витрачені на ці цілі, порівнюються з даними, вказаними в синтетичному і аналітичному обліку, а також треба звернути увагу на своєчасність і повноту оприбуткування.

Якщо виявлені безтоварні рахунки або підроблені документи на оприбуткування матеріальних цінностей, виправлені записи в облікових даних, факти оплати за цінності, що не надійшли або надійшли частково, розукомплектовані, у другій оцінці, випадки повернення грошових коштів, ревізори чи працівники служби БЕЗ забов'язані встановити причини і винних у цьому посадових осіб.

При ревізії стану розрахунків необхідно встановити додержання розрахункової дисципліни, відповідність і законність операцій, пов'язаних з утворенням дебіторської та кредиторської заборгованості та вірність проведення її списання і своєчасність стягнення дебіторської заборгованості.

Одже, перевірка розрахунків на дебіторській і кредиторській заборгованості установ і приватних осіб передбачає ретельне дослідження даних, які містяться в документах та регістрах бухгалтерського обліку (журналах, відомостях, картках аналітичного обліку, в первинних документах які характеризують законність і суттєвість операцій, тривалість заборгованості і таке інше).

Порівнюючи дані аналітичного обліку по вказаних видах заборгованості, суму заборгованості конкретної юридичної особи, з прикладеними до виписки платіжними документами, оперуповноважений ОВС разом з ревізором встановлюють реальність і законність погашення заборгованості, виправляють випадки, коли в обліку відображені інші дебітори або кредитори, а не ті, з яким фактично мали місце заборгованість на ту чи іншу суму.

При ревізії грошових розрахунків необхідно також перевірити, чи проводяться взаємні звірки з розрахунків з дебіторами та кредиторами, чи є в наявності підтвердження про суми заборгованості, правельність регулювання встановлених розходжень. Крім того, необхідно, виявити наявність заборгованості із простроченим терміном позову, причини затримки платежів, встановити, чи притягались винні особи до матеріальної відповідальності.

Наступним етапом роботи працівників правоохоронних і контролюючих органів є перевірка повноти та своєчасності виконання зобов'язань та розрахунків з бюджетом, своєчасність їх перерахування (прострочена кредиторська та дебіторська заборгованість, відшкодовані збитки, прибутки відл реалізації, додаткова виручка, яка одержана при завищенні цін та інше).

Після всього вищевказаного необхідно також перевірити правильність відрахувань з грошового утримання та заробленої плати працівників перевіряємих підприємств, установ, організацій і перерахування платіжним дорученням з поточного або іншого рахунку або поштовим переказом за призначенням. Ревізору рекомендується використання методу зустрічної перевірки як шляхом запиту відповідних документів (довідок, вимогів та інше) від установ банку, зв'язку та інших установ, так і шляхом перевірки в цих установах.

При перевірці розрахункових операцій слід також звернути увагу на стан розрахунків та правильність операцій по взаємних розрахунках з вищим органом та внутрішньогосподарські розрахунки. Чи не здійснюється приховування витрат вищих органів через рахунок взаємних розрахунків з підзвітними органами.

Таким чином, одним із головних заходів, що сприяють поліпшенню економічної ситуації в незалежній державі Україна було проведення грошової реформи, згідно якої на всій території України основним засобом платежу являється національна грошова одиниця - гривня і її сота частина копійка. Цим кроком була виконана одна із основних статтей Конституції України, яка проголосила гривню як національну валюту (ст. 99).

Всі операції між підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності по взаєморозрахункам проводяться тільки в національній грошовій одиниці гривні і регулюються відповідними нормативними документами, згідно яких визначається порядок відкриття рахунків і визначаються форми безготівкових розрахунків між ними. Основними документами по цих операціях є:

- Закон України «Про банки і банківську діяльність«;

- «Правила про відкриття розрахункових, поточних та бюджетних рахунків в установах банків» затверджено постановою Правління Національного банку України від 27 травня 1996 року № 121;

- «Порядок ведення касових операцій в народному господарстві України« затверджено постановою № 21 Правління Національного банку України від 2 лютого 1995 року.

Працівники правоохоронних органів, які виконують завдання по забезпеченню охорони грошової системи, повинні добре орієнтуватися в засобах розкрадання як обігових коштів так і коштів які знаходяться в безготівковому обігу, повинні вміти їх своєчасно виявити і попереджувати.


Л І Т Е Р А Т У Р А :

1. Конституція України /Урядовий кур'єр - 1996 -13 липня № 129-130.

2. Закон України від 20 грудня 1990 року «Про міліцію» / Відомості Верховної Ради України - 1991 - №4).

3. Закон України від 20 березня 1991 року «Про банки і банківську діяльність« /Відомості Верховної Ради України- 1991 - № 25.

4. Закон України від 20 грудня 1992 року «Про оперативну-розшукову діяльність» /Відомості Верховної Ради України - 1992 - № 22.

5. Закон України від 16 вересня 1992 року «Про державний суверенітет України» /Відомості Верховної Ради України - 1992 - № 41.

6. Закон України від 3 червня 1993 року «Про індексацію грошових доходів населення» /Відомості Верховної Ради України - 1992 - № 42.

9. Постанова Президії Верховної Ради України від 10 грядня 1991 року «Про затвердження назви і характерних ознак грошової одиниці України» /Відомості Верховної Ради України - 1992 -№10.

7. Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності«.

8. Закон України від 26 січня 1993 року «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» /Урядовий кур'єр - 1993 - № 33-34.

10. Указ Президента України від 25 серпня 1996 року № 762/96 «Про грошову реформу в Україні».

11. Указ Президента України від 16 березня 1995 року № «Про заходи з нормалізації платіжної дисципліни в народному госполарстві України».

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 серпня 1996 року № 951 «Про неодоцінку товарів (робіт, послуг) та механізм контролю за переглядом цін та формування вартістних показників в умовах грошової реформи».

13. Положення « Про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні» (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 250 із змінами і доповненнями від 14 серпня 1996 року № 951).

14. Інструкція №3 «Про порядок відкриття розрахункових поточних та бюджетних рахунків в установах банків« (затверджено Національним Банком України від 11 листопада 1994 року та доповнена 20 січня 1995 року).

15. Постанова Правління Національного банку Укпаїни від 2 лютого 1995 року № 21 про «Порядок ведення касових операцій в народному господарстві України».

16. «Про порядок використання коштів, зарахованих на окремі спеціальні рахунки юридичних осіб та інших суб'єкиів господарювання» (додаток до рішення Державної Комісії з проведення в Україні грошової реформи від 16 вересня 1996 року № 6/96).

17. «Загальні правила визначення ознак платіжності грошових білетів і монет Національного банку України« (додаток № 6 до п. 16 Інструкції про порядок обміну українських карбованців на гривні в пунктах обміну, на підприємствах, в установах і організаціях).

18. Воронова Л. «Фінансове право України» - Київ, «Вентурі» 1995 рік.

19. Совершенствование законодательства «О борьбе с отмыванием денег» /Государство и право - 1992 - № 11.
1   2

Схожі:

Тема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи iconТема №9 “правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи“

Тема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи iconПравове регулювання касових операцій
Форми І методи діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню зберігання грошової готівки
Тема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи iconПравове регулювання касових операцій
Форми І методи діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню зберігання грошової готівки
Тема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи iconТема 7: Правове регулювання державних витрат Фінансування органів внутрішніх справ
Правове значення кошторису витрат бюджетної установи, порядок його розробки та затвердження
Тема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи iconЛекція “ правове регулювання грошового обігу“
Правові основи організації грошового обігу на території України. Порядок відкриття рахунків в кредитних установах
Тема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи iconЛекція 10. Правове регулювання грошового обігу
Правові основи організації грошового обігу на території України. Порядок відкриття рахунків в кредитних установах
Тема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи icon2. Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ
Тема Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ
Тема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи icon2. Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ
Тема Правове регулювання фінансового контролю в Україні І участь в його здійсненні органів внутрішніх справ
Тема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи icon7: Правове регулювання державних витрат. Фінансування органів внутрішніх справ
Правове значення кошторису витрат бюджетної установи, порядок його розробки та затвердження
Тема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи iconТема Поняття грошового обороту, його структура, принципи організації 4 год
Грошова маса, швидкість обігу грошей та закон грошового обігу (кількості грошей в обігу)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи