Тема Поняття та принципи підприємницької діяльності. План icon

Тема Поняття та принципи підприємницької діяльності. План




НазваТема Поняття та принципи підприємницької діяльності. План
Сторінка2/5
Дата11.09.2012
Розмір0.63 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5
^

Реєстрація здійснюється протягом місяця.



Банку може бути відмовлено в реєстрації за такими причинами:

  • порушення порядку створення банку;

  • невідповідність статуту або інших установчих документів законодавству;

  • незадовільний фінансовий стан засновників;

  • профнепридатність планованого керівництва банку;

  • непридатність або відсутність матеріально-технічної бази.



Тема 3. Поняття, особливості, принципи поєднання господарського законодавства з комерційним правом інших країн та міжнародними договорами.


План:

1. Визначення та особливості господарського законодавства.

2. Принципи поєднання.


^ Визначення та особливості господарського законодавства.


Визначення: господарське законодавство – система нормативних актів (Закони України та інші нормативні акти), які є джерелами господарського права, тобто регулюють господарські відносини та здійснення господарської діяльності.


Особливості господарського законодавства:


  • включення в себе нормативними актами господарського законодавства норм більш ніж однієї галузі права (трудового, цивільного, фінансового, кримінального, адміністративного, морського, ін.);

  • регулювання багатьох видів відносин із своєю специфікою в різних галузях, що ускладнює вироблення спільного для них законодавства;

  • викликана обставинами, що вказані вище, відсутність одного кодифікованого акту господарського законодавства (які присутні в інших галузях – як-то Кримінальний кодекс України, Кодекс законів про працю тощо), натомість існує велика кількість актів органів виконавчої влади.


^ Принципи поєднання.


Принципами, що регулюють співвідношення господарського права України з комерційним правом інших країн, є такі:


  • Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою встановлено інші правила, ніж ті, що містить законодавство про підприємства, то застосовуються правила міжнародного договору або угоди.

  • Укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід’ємну частину національного законодавства України й застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного права.

  • Сторони зовнішньоекономічних відносин мають право вибирати, правом якої країни регулюються права та обов’язки.

  • В разі відсутності згоди сторін щодо застосовуваного права, використовується т. зв. територіальний принцип – застосовується право країни місцезнаходження (заснування, проживання, основного місця діяльності) виконавця (продавця, наймодавця, перевізника , кредитора, поручителя).


Тема 4. Нормативні акти господарського законодавства.


План:

  1. Принципи класифікації нормативних актів господарського законодавства.

2. Класифікація за юридичною силою.

3. Класифікація за змістом норм.


Визначення:

нормативний акт господарського права – офіційний письмовий документ компетентного органу, який є джерелом норм господарського права, тобто встановлює, змінює або припиняє норми господарського права.


^ Принципи класифікації нормативних актів господарського законодавства.


Нормативні акти господарського права класифікуються за такими основними параметрами:

  • юридична сила актів;

  • зміст встановлюваних ними норм;

  • предмет регулювання.

За юридичною силою нормативні акти поділяються на наступні частини:

  • власне господарське законодавство, що ґрунтується на статтях і нормах Конституції України про власність, підприємництво, компетенцію органів державної влади;

  • господарські закони, в т.ч. загальні (Закон України “Про власність”, Цивільний кодекс), про види і статус господарюючих суб’єктів (Закони “Про підприємства в Україні”, “Про господарські товариства”), про окремі види господарської діяльності (Повітряний кодекс України), закони про окремі відносини;

  • законодавчі акти, в т.ч. постанови Верховної Ради України, Декрети Кабінету Міністрів України;

  • підзаконні нормативні акти, в т.ч. укази Президента України, розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; нормативні акти міністерств, державних комітетів (інструкції, розпорядження тощо), нормативні акти територіальної дії.


^ За змістом норм господарського права, що встановлюються нормативним актами, нормативні акти господарського права поділяються на такі категорії:

ті, що визначають загальні правила (Цивільний кодекс, транспортні правила);

компетенційні (визначають види господарюючих суб’єктів, їх права і обов’язки);

ті, що регулюють технічні параметри виробництва (стандарти, норми виробітку тощо);

завданнєві (плани, програми та закони і постанови про їх затвердження).


Розподіл за предметом регулювання є так званим горизонтальним розподілом системи господарського законодавства.


Основою господарського законодавства є система статусних законів, що класифікується залежно від кола осіб, на яких воно поширюється.

Деякі з них (наприклад “Про підприємництво”) поширюються на всі підприємства і всіх підприємців, інші – на певні види підприємств всіх галузей економіки.

Другим типом є нормативні акти, які регулюють правове становище об’єднань підприємств: асоціацій, корпорацій, консорціумів, концернів. До цього ж типу можна віднести і антимонопольне законодавство, яке співвідноситься з господарським законодавством так, як і інші галузі законодавства.

Третім типом є акти, які регламентують відносини управління нерухомістю (управління державною власністю, оренду державного та комунального майна, приватизацію майна держпідприємств та організацій).

Окремим інститутом є господарське договірне право, норми якого містяться в Цивільному кодексі, Арбітражному процесуальному кодексі, Законі України “Про інвестиційну діяльність”.

Норми законодавства про регулювання ринків капіталу містяться в таких нормативних актах:

  • Закон України “Про банки і банківську діяльність”;

  • “Про цінні папери і фондову біржу”;

  • “Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”;

  • “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Норми, що стосуються арбітражу та арбітражного процесу, відносяться до законодавства про арбітражні суди і арбітражний процес.

Відносини між страховиками і страхувальниками регулюються законодавством про страхування.

Законодавство про нормативні документи встановлює правові засади державного нагляду за дотриманням стандартів суб’єктами підприємництва, окреслює та розв’язує коло питань, пов’язаних з операціями з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, видобутком, обробкою тощо зазначених цінностей, встановлює основи та порядок дій систем сертифікації.

Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” є базовим для законодавства про зовнішньоекономічну діяльність і регламентує відносини в таких галузях:

  • зовнішня торгівля;

  • банківські операції;

  • науково-технічне та економічне співробітництво;

  • міжнародна спеціалізація та кооперація;

  • транспортні відносини;

  • експедиторські послуги.

Тема 5. Правовий статус підприємств.


План: 1. Класифікація підприємств.

  1. Створення підприємства.

  2. Установчі документи.

  3. Припинення діяльності: ліквідація і реорганізація.


Визначення:

Підприємство - самостійна господарська організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку для здійснення господарської діяльності по виготовленню благ (товарів та послуг) і отримання прибутку і має самостійний баланс та рахунки в банках.


Підприємства класифікуються за такими критеріями:

  • організаційна форма;

  • види;

  • категорії.

За організаційною формою підприємства поділяються на такі:


  1. Державне підприємство.


Державним підприємством є підприємство, засноване на державній власності. Серед цих підприємств виокремлюються державні, засновані на державній власності; державні, засновані на власності Автономної Республіки Крим; казенні підприємства. Казенне підприємство є підприємство, державне майно якого належить йому на праві оперативного управління, тобто воно може володіти і користуватись таким майном, але розпоряджатись ним може лише з дозволу уповноваженого органу, на відміну від інших державних підприємств, які володіють державним майном на праві повного господарського відання, тобто можуть розпоряджатись державним майном, виходячи лише з правового режиму майна державних підприємств.


  1. ^ Колективне підприємство.


Таким підприємством є підприємство, засноване на одному або кількох видах колективної власності, тобто воно належить групі співвласників, які виступають як один суб'єкт права колективної власності. Право власності здійснюється органами управління колективного підприємства - загальними зборами та правлінням. Колективні підприємства поділяються на такі види:

  • власне колективні (приватизовані працівниками даного підприємства, після чого воно не було перетворене в інший вид, КСП);

  • акціонерні або інші статутні;

  • виробничі кооперативи;

  • засновані на власності об'єднання громадян (напр. профспілкові);

  • підприємства релігійних організацій;

  • створені господарськими об'єднаннями;

  • орендні підприємства.




  1. Приватне підприємство.


Приватним підприємством є підприємство, засноване на власності фізичної особи. Особливістю такого підприємства є те, що власність і управління майном в такому випадку не розмежовується, тобто власник і є підприємцем.


  1. ^ Спільне підприємство.


Спільним підприємством є підприємство, засноване об'єднанням майна різних форм власності. Засновниками таких підприємств можуть бути як громадяни та юридичні особи України, так і інших держав. Виділяються, відповідно, два види спільних підприємств: національні спільні підприємства та спільні підприємства з іноземними інвестиціями. До спільних підприємств з іноземними інвестиціями належать ті, в яких іноземна інвестиція в статутному фонді дорівнює або більше 10%.


5. Іноземне підприємство.


Підприємство, що знаходиться на території України, створене згідно з законодавством іншої держави, майно якого повністю належить іноземним громадянам, юридичним особам або державі, називається іноземним підприємством. Порядок створення та внутрішньої діяльності регулюється законодавством країни, якій воно належить, а порядок реєстрації та діяльності в Україні - українським законодавством.


Для класифікації підприємств використовується також поняття категорій підприємств. Цей поділ є суто технічним і базується на кількості працівників. Поділяються за цим критерієм підприємства на малі, великі та середні. Правовий статус великих та середніх підприємств не розрізняється, а малі підприємства теоретично мають певну кількість привілеїв (див. "Підприємець та держава"), але, як було зазначено, це не справляє значного впливу.


^ Створення підприємства.


Під створенням маються на увазі умови виникнення та легітимації підприємства.

Створення включає в себе визначення засновників, порядку діяльності їх щодо створення підприємства. Засновником є особа, що має право створити підприємство як юридичну особу.

В ролі засновників можуть виступати як власники, так і уповноважені ними особи. Свої засновницькі права засновники реалізують, обираючи організаційну форму підприємства, приймаючи рішення про його створення, затверджуючи статут, передаючи на баланс основні фонди та обігові кошти, формуючи органи управління та визначаючи їхні повноваження.

Окрім утворення підприємства за рішенням власників, існують такі види утворення підприємств:

  • примусовий поділ (відповідно до антимонопольного законодавства), розпорядження про який є обов'язковим для власника(ів). Таке розпорядження також визначає строк утворення нових підприємств (не менш ніж шість місяців);

  • реорганізація діючого підприємства.


Підприємства мають право створювати суб'єкти господарського права без створення юридичної особи - філії та відділення з правом відкриття рахунків, створення яких не потребує реєстрації.

Господарські товариства мають право створювати дочірні підприємства, які, на відміну від філій тощо, мають бути зареєстровані у звичайному порядку.


Установчі документи.


Установчими документами є:

  • рішення одного чи кількох власників про створення підприємства;

  • установчий договір - якщо власників більше одного;

  • статут підприємства.


До установчих документів обов'язково мають бути внесені певні відомості, без яких вони вважаються такими, що не відповідають законодавству України. До цих відомостей входять:

  • найменування і вид підприємства;

  • склад засновників, учасників або зазначення власника;

  • місцезнаходження підприємства;

  • юридичний статус підприємства: юридична особа підприємства, майно, баланс, рахунки, фірмова марка та товарний знак, печатка, наявність права емісії цінних паперів;

  • склад майна підприємства: фонди, порядок утворення майна, розподілу прибутків та витрат, випуску акцій (для акціонерного товариства);

  • перелік органів управління, порядок їх формування та компетенція;

  • контрольні органи;

  • порядок припинення діяльності;

  • порядок внесення змін до статуту (для господарського товариства).


Можливим є включення до установчих документів альтернативних положень (які, втім, не повинні суперечити законодавству України).


^ Припинення діяльності підприємства.


Діяльність підприємства припиняє його власник або вищий орган підприємства, або уповноважений орган. Припинення може бути добровільним або примусовим.

Для добровільного припинення діяльності підприємства необхідно і достатньо ініціативи власника підприємства, настання передбачених законами або статутними документами обставин.

Мотиви ініціативи власника підприємства не регулюються.

До передбачених та інших обставин належать такі, як: закінчення строку, на який створено підприємство, досягнення поставленої мети, закінчення строку ліцензії.

Примусове припинення відбувається за таких умов:

  • рішення суду або арбітражного суду про визнання установчих документів підприємства недійсними;

  • в разі грубого або неодноразового порушення підприємством законодавства;

  • в разі несвоєчасного повідомлення про зміну свого місцезнаходження;

  • в разі банкрутства.


Існує дві форми припинення підприємства: ліквідація і реорганізація.

Порядок ліквідації підприємства в загальних рисах викладено нижче.

Органом, що прийняв рішення про ліквідацію (власник, уповноважений власником орган, арбітражний суд, суд) призначається ліквідаційна комісія, або ж обов'язки з ліквідації підприємства покладаються на його керівні органи. Також орган, що прийняв рішення про ліквідацію, визначає порядок та строк ліквідації і порядок задоволення претензій кредиторів. Ліквідаційна комісія оголошує про ліквідацію підприємства в пресі, кредиторів та контрагентів повідомляє письмово, проводить інвентаризацію та оцінку майна, його реалізацію і розрахунки з кредиторами і працівниками, складення ліквідаційного балансу.

В разі ліквідації підприємство не залишає по собі правонаступників, а при реорганізації виникає один або більше нових суб'єктів права. Всі права та обов'язки підприємства переходять до його правонаступників.

Виділяються п'ять способів реорганізації підприємства.


а) злиття двох і більше підприємств. В цьому випадку права та обов'язки їх переходять до новоутвореного підприємства;

^ ЗЛИТТЯ (А,Б) ® В

б) приєднання - до одного з підприємств переходять права та обов'язки іншого, при цьому нове підприємство не утворюється;

ПРИЄДНАННЯ (А,Б) ® А

в) поділ - створення на базі одного підприємства двох і більше, що супроводжується повним поділом всього майна даного підприємства, частини якого і відповідні права та обов'язки переходять до новоутворених підприємств;

^ ПОДІЛ (А) ® Б, В

г) виділення - з діючого підприємства виокремлюються частини, до яких переходять частини майна та відповідні права та обов'язки;

ВИДІЛЕННЯ (А) ® А, Б

д) перетворення - форма власності перетворюється з однієї форми в іншу, при цьому до новоутвореного підприємства переходять права та обов'язки попереднього.

^ ПЕРЕТВОРЕННЯ (А державне) ® А колективне

Тема 6. Власність.


План:

  1. Складові частини відносин власності.

  2. Виникнення і припинення права власності.

  3. Державна власність.

  4. Колективна власність.

  5. Приватна власність.


Складові частини відносин власності.


Як вже зазначалося раніше, власність є категорією суспільних відносин, які полягають в недопущенні перешкод власнику в пануванні над благом з боку невласника.

Законом України "Про власність" визначаються такі форми власності в Україні: приватна, колективна, державна, які є рівноправними. Конституція України визначає приватну, державну та комунальну власність, і встановлює рівність перед законом всіх суб'єктів права власності.

Суб'єктами права власності в Україні є: народ України, громадяни України, юридичні особи, держава, інші держави, їх юридичні особи, громадяни інших держав, спільні підприємства, міжнародні організації, особи без громадянства.

Визначаються три категорії,, що описують відносини між особою та річчю: володіння, користування, розпорядження. Володінням називається закріплення матеріальних благ за конкретними власниками, фактичне утримання речі в сфері господарювання цих осіб. Користуванням - вилучення корисних властивостей речей для задоволення певних потреб. Розпорядженням - визначення власником юридичної або фактичної долі речі.

Кожне з цих повноважень власник може передати іншій особі, не втрачаючи права власності.


^ Виникнення і припинення права власності.


Способи набуття права власності поділяються на первинні і похідні.

Первинними вважаються ті, коли право власності виникає вперше або незалежно від попередніх власників - виготовлення нової речі, націоналізація, реквізиція, конфіскація, безгосподарне майно, вилучення безгосподарно утримуваного майна, знахідка, скарб, бездоглядна худоба.

Похідними вважаються такі способи набуття власності, за яких право нового власника грунтується на праві попереднього власника (правонаступництво), найпоширенішими з яких є передача речі за договором.

Припинення права власності може наступати як за бажанням власника (угоди про відчуження майна, повне споживання), так і без такого (примусове вилучення, непереборні обставини).


^ Державна власність.


До державної власності в Україні належать загальнодержавна (суб'єкт права - держава в особі Верховної Ради України), республіканська (Автономна Республіка Крим), комунальна (адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних рад народних депутатів).

Управління об'єктами державної власності здійснює Кабінет Міністрів України, який своїм Декретом поклав безпосереднє виконання цих функцій на міністерства і інші підвідомчі органи.

Вищезгадані органи, що управляють державним майном, здійснюють свої повноваження таким чином:

  • приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств на загальнодержавній власності;

  • затверджують і слідкують за виконанням статутів таких підприємств і організацій;

  • укладають і розривають контракти з керівниками таких підприємств;

  • контролюють ефективність закріплення державного майна за такими підприємствами.

Законодавством до об'єктів загальнодержавної власності належать: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України, майно силових структур, оборонні об'єкти, енергетична система, кошти державного бюджету, національний банк і створювані ним структури, республіканські страхові та резервні фонди, майно вищих і середніх спеціальних учбових закладів, інше майно, що складає основу суверенітету України.

При управлінні казенним підприємством (див. Т.5.) органи, що управляють ним, здійснюють свої повноваження таким чином:

  • призначають і звільняють з посади керівника казенного підприємства;

  • затверджують статут, зміни до нього, слідкують за його виконанням і приймають рішення при його порушенні;

  • контролюють ефективність використання майна;

  • здійснюють планування, фінансовий контроль, затверджують фінансовий план і план розвитку, укладають в обов'язковому порядку державні контракти з підприємством на виконання робіт для державних потреб;

  • визначають порядок використання чистого прибутку;

  • затверджують умови та фонд оплати праці.


До об'єктів права комунальної власності належать: кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства, майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування, підприємств, місцеві енергетичні системи, транспорт, інше майно, необхідне для розвитку території.


^ Колективна власність.


До колективної власності належить майно, що належить окремим, організаційно оформленим колективам громадян, або ж інших колективних організацій.

Члени таких організацій об'єднують свої кошти і працю для досягнення певних цілей, які визначаються у статуті (якщо наявний), і безпосередньо або через створені ними органи визначають порядок використання майна і розподілу прибутків.

Таким чином, до суб'єктів права колективної власності в Україні відносяться: трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, профспілки, релігійні організації - юридичні особи.


До власності колективного підприємства відносять вироблену продукцію, одержані доходи, інше майно, придбане на дозволених законом підставах.

Об'єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності, надбане на інших засадах, не заборонених законом.

Держателями акцій (і, відповідно, учасниками акціонерного підприємства) можуть бути підприємства, установи, державні органи, працівники товариства, інші громадяни, якщо інше не передбачено законом або статутом товариства. Державні підприємства не можуть бути засновниками чи учасниками господарських товариств, але можуть бути перетворені на акціонерні шляхом випуску акцій на всю вартість майна підприємства, кошти від продажу яких після покриття боргів надходять у відповідний бюджет.


Товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, продукції, виробленої товариством, одержаних доходів, іншого надбаного дозволеними шляхами майна. Вкладами учасників та засновників можуть бути будинки, споруди, обладнання, інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування, інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти в національній та іноземних валютах.

Об'єктом права власності господарського об'єднання підприємств і організацій (асоціації, концерну, консорціуму) є майно, передане йому підприємствами і організаціями, а також набуте в результаті господарської діяльності.

Об'єктом права власності громадських об'єднань, в тому числі профспілок, є кошти та майно, необхідні для виконання статутних цілей, до яких відносяться житлові будинки, споруди, транспорт, обладнання, тощо.

Право власності об'єднань громадян реалізують їхні вищі органи - загальні збори і тому подібне у визначеному порядку.

Політичні партії, як один з видів об'єднань громадян, можуть мати майно, необхідне для виконання статутних функцій (і тільки), що пояснюється особливим статусом політичної партії. Права на заснування підприємств окрім засобів масової інформації партії не мають, так само як і не мають права займатися господарською та іншою комерційною діяльністю за винятком:

  • продажу літератури суспільно-політичного змісту;

  • виробів з власною символікою;

  • проведення фестивалів, свят тощо;

  • продажу пропагандистських матеріалів.


Релігійні організації у своїй власності можуть мати:

  • транспорт, кошти, інше майно, необхідне для здійснення діяльності;

  • будівлі і предмети культу;

  • об'єкти соціального, виробничого, доброчинного призначення.

  • майно, пожертвуване громадянами, організаціями, передане державою.


Приватна власність.


Суб'єктами права приватної власності в Україні є громадяни України та інших держав і особи без громадянства.

Об'єктами права приватної власності є житлові будинки, квартири, дачі, худоба, земельні ділянки (не для іноземців і осіб без громадянства), предмети домашнього господарства і особистого користування, насадження, транспортні засоби, вироблена продукція, грошові кошти, цінні папери.

Існує перелік речей, які не можуть перебувати у власності громадян: зброя, боєприпаси, військова техніка (власне бойова і спеціального призначення), вибухівка, бойові отруйні речовини, наркотичні речовини, сильнодіючі отруйні лікарські засоби.


1   2   3   4   5

Схожі:

Тема Поняття та принципи підприємницької діяльності. План iconПитання по темі "Поняття І принципи підприємницької діяльності"
Які види підприємницької діяльності можуть здійснюватися лише державними підприємствами?
Тема Поняття та принципи підприємницької діяльності. План iconТематичнийпла н по видах занять з курсу "Господарське право"
Закон України від 7 лютого 1991 р. "Про підприємництво". Суб'єкти підприємництва. Свобода підприємницької діяльності. Обмеження у...
Тема Поняття та принципи підприємницької діяльності. План iconТема Загальне вчення про право План
Різні підходи до визначення поняття права: а) державно-організаційне поняття права; б) соціологічне поняття права; в) психологічне...
Тема Поняття та принципи підприємницької діяльності. План iconТема 12. Організація як функція менеджменту поняття організаційної діяльності
Поняття організаційної діяльності. Необхідність організаційної діяльності зумовлена наступними аспектами
Тема Поняття та принципи підприємницької діяльності. План iconПравила організації підприємницької діяльності у фармації. Умови отримання ліцензії на роздрібну торгівлю. 6 Принципи фармацевтичної етики І деонтології. 6
Мененджмент та методи управління у фармації. Аналіз економічної ефективності діяльності аптеки
Тема Поняття та принципи підприємницької діяльності. План iconІ. О. Фоменко принципи підготовки майбутніх учителів філологічних спеціальностей до проектної діяльності в основній школі
Отовки студентів філологічних спеціальностей до проектної діяльності в основній школі. У роботі обґрунтовано зміст поняття “принципи...
Тема Поняття та принципи підприємницької діяльності. План iconЗакон україни про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності Верховна Рада Українипостановля є
Стаття Органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів...
Тема Поняття та принципи підприємницької діяльності. План iconТема…Підприємництво. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності
Для вирішення цьо­го питання підприємець має добре орієнтуватися в наявних організаційних формах. Вивчення чинного законодавства...
Тема Поняття та принципи підприємницької діяльності. План iconПрограма Курсу правові основи інвестиційної діяльності
Тема Поняття інвестиційної діяльності. Види інвестицій та інвестиційної діяльності
Тема Поняття та принципи підприємницької діяльності. План iconТема Реалізація правових норм. Правова поведінка. Юридична відповідальність План
Поняття та види правової поведінки. Поняття, види та ознаки правомірної поведінки
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи