Тема суть І зміст менеджменту поняття управління icon

Тема суть І зміст менеджменту поняття управління




НазваТема суть І зміст менеджменту поняття управління
Сторінка1/10
Дата11.09.2012
Розмір1.88 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Тема 1. СУТЬ І ЗМІСТ МЕНЕДЖМЕНТУ

Поняття управління. У науці управління фундаментальним поняттям є поняття "управління". Не даючи його суворого формального визначення, потрібно зазначити, що управління можна розглядати у вузькому і широкому розумінні.

У вузькому розумінні управління - це процес впливу суб'єкта управління на об'єкт управління, що примушує об'єкт здійснювати певні дії, направлені на досягнення цілей суб'єкта. У деяких (ідеальних) випадках мета суб'єкта і об'єкта можуть співпадати.

В широкому розумінні управління включає в себе не тільки сам вплив, але і підготовку до нього, контроль за діяльністю об'єкта управління і аналіз отриманих результатів (мал. 1.1.). У цьому випадку управління є безперервним процесом, який починається з моменту встановлення зв'язків між суб'єктом і об'єктом і закінчується тільки з припиненням взаємодії між ними.




Мал. 1.1. Процес управління


Управління і менеджмент: схожість і відмінності. Для визначення схожості і відмінності між українським словом "управління" і англійським "management" потрібно розглянути англійські еквіваленти, що розглядаються як управління в системах різного класу.

1. Для позначення управління в технічних системах в англійській мові використовується слово "control" (або "drive" при управлінні автомобілем).

2. Для позначення управління в організаціях (на підприємствах, в фірмах) в англійській мові використовується слово "management".

3. Якщо мова йде про управління державою або регіоном, то в англійській мові використовується слово "government".

4. Якщо англійці кажуть про процес управління людини самим собою, то вони використовують слово "govern".

Таким чином, слова "управління" і запозичене з англійської мови "менеджмент" є синонімами, якщо мова йде про управління організацією. Саме в такому значенні ці слова будуть вживатися надалі. При цьому під організацією (підприємством, фірмою, установою) розуміється об'єднання двох чоловік або більшої кількості людей, що взаємодіють один з одним для досягнення певної мети.

^ Поняття "менеджмент", як правило, застосовується тільки в управління соціально-економічними процесами на рівні організації, яка діє в ринкових умовах.

У загальному вигляді менеджмент потрібно уявляти як науку і мистецтво перемагати, уміння домагатися поставлених цілей, використовуючи працю, мотиви поведінки і інтелект людей.

Ще одне англійське слово "administration", перекладене як "управління", вживається, якщо мова йде про формальні, єдині для всіх членів організації правила поведінки і взаємодії при виконанні ними своєї роботи, без урахування індивідуальності співробітників. Тобто адміністрування передбачає ставлення до співробітника не як до індивідуальності, а як до елемента трудових ресурсів (людей), необхідних для досягнення поставлених перед організацією цілей. Менеджмент же, навпаки, передбачає урахування індивідуальних особливостей співробітників.

Термін "менеджмент" передбачає три аспекти:

  1. "Хто" управляє "ким" (інституціональний аспект).

Цей аспект характеризує виконавців задач управління, зокрема, менеджерів і органи управління. З іншого боку, таким чином визначають, хто управляє, зокрема, осіб і інших співробітників, пов'язаних з рішеннями.

  1. "Як" здійснюється управління і "як" воно впливає на керованих (функціональний аспект).

Цей аспект характеризує, по-перше, діяльність і формування менеджерів і органів управління. Тут можна розглядати як можливі функції управління, так і спеціальні характеристики діяльності менеджерів (стилі управління). З іншого боку, характеризуються відносини впливу менеджера на керованих (ефективність управління).

3. "Чим" здійснюється управління? (інструментальний аспект).

Цей аспект належить до інструментів, якими користуються менеджери для здійснення своїх задач (інструменти управління).

Внаслідок цього існує таке трактування поняття менеджмент:

  • Менеджмент як функція, вид самостійної професійної діяльності.

  • Менеджмент як інтеграційний процес, що дозволяє формувати організації і управляти ними.

  • Менеджмент як специфічний орган або апарат управління сучасними організаціями.

  • Менеджмент як певна категорія людей, соціальних шар тих, хто здійснює роботу по управлінню.

  • Менеджмент як специфічна область знань (як самостійна наука і мистецтво).

^ Предмет науки менеджменту. Наука менеджменту вивчає:

1) закони, принципи і методи побудови і функціонування організації;

2) закони і принципи, що лежать в основі діяльності керівних працівників при управлінні організацією;

3) діяльність керівних працівників по управлінню організацією;

4) особистісні (фізіологічні, психологічні і соціальні) вимоги, яким повинен відповідати керівник;

5) відносини, що складаються між людьми в процесі управління.

Ці відносини можуть бути класифіковані по різних критеріях:

1) по сферах діяльності суспільства і окремої людини відносини поділяються на економічні, політичні, соціальні, духовні, інтелектуальні;

2) по характеру відносини поділяються на міжособистісні, між особистістю і колективом, між колективами;

3) по відношенню до організації відносини поділяються на зовнішні і внутрішні;

4) по термінах і частоті взаємодії відносини поділяються на разові короткочасні, часті короткочасні і постійні;

5) по типу зв'язків, що виникають, відносини поділяються на лінійні, функціональні і особисті.

^ Методи науки менеджменту. У науці менеджменту, як і в будь-якій іншій науці, можна виділити теоретичну і практичну (або прикладну) частини.

Загальним методом менеджменту як науки є діалектичний підхід, який надає можливість правильно вирішувати питання удосконалення форм і методів управління виробництвом, комерційної діяльність в умовах мінливих економічних ситуацій, передбачає вивчення окремих аспектів, елементів і зв'язків системи управління. Це здійснюється за допомогою методів спостереження, моделювання, аналізу, синтезу і узагальнення, індукції і дедукцій й ін.

До найбільш поширених методів наукових досліджень в сучасному менеджменті належать перехід від вивчення конкретних фактів і цифр до узагальнення і виявлення найбільш істотних причинно-наслідкових зв'язків всередині самої системи управління, а також між цією системою і соціально-економічними процесами, які знаходяться під впливом її, оцінка форми таких зв'язків, класифікації чинників, які стимулюють або, навпаки, гальмують вплив на розвиток їх, який відповідно відбивається на кінцевих результатах.

^ Цілі, задачі, об'єкт і особливості сучасного менеджменту. Цілі менеджменту - це ті результати діяльності, яких прагне досягнути організація в майбутньому.

Цілі менеджменту повинні відповідати, з одного боку - об'єктивним законам, інакше вони не будуть реальними, з іншого - цілі є продуктом свідомості, встановлюються людьми і відображають їх інтереси.

До числа загальних вимог, які висуваються до цілей менеджменту, відносяться:

  • реальність цілей і їх зрозумілість:

  • чітке формулювання цілей;

  • відображення спільності інтересів суспільства, колективу і індивідів;

  • пов'язані з системою стимулювання.

Цілі менеджменту в організації визначає її керівництво. У визначенні цілей менеджменту потрібно дотримуватися загального правила, згідно з яким індивідуальні цілі визначають цілі вищого рівня. Цілі менеджменту повинні відображати спільність інтересів суспільства, колективу організації і індивіда.

Для досягнення головної мети менеджменту необхідно реалізувати декілька конкретних цілей нижчого рівня, які виступають як засіб досягнення цілей вищого рівня. Для формування і аналізу цілей застосовують різноманітні методи: експертних оцінок, математичного моделювання й інші. Так, наприклад, один з методів упорядкування і представлення цілей здобув назву "дерево цілей". "Дерево цілей" - це така, що структурується, побудована за ієрархічним принципом (розподілена за рівнями ранжування) сукупність цілей економічної системи, програми, плану, в якій виділені: генеральна мета ( "вершина дерева"), підпорядковані їй підцілі першого, другого і наступного рівня ( "гілка дерева").

До числа задач, які вирішуються в менеджменті організації на сучасному етапі можна віднести:

  • визначення конкретних цілей розвитку організації,

  • вияву пріоритетності цілей, їх черговості і послідовності вирішення;

  • розробка стратегії розвитку організації:

  • розробка системи заходів для вирішення накреслених проблем на різні часові періоди;

  • визначення необхідних ресурсів і джерел їх забезпечення;

  • забезпечення автоматизації виробництва, торгівля і перехід до використання працівників, які мають високу кваліфікацію;

  • стимулювання роботи співробітників організації шляхом створення для них кращих умов праці і впровадження прогресивної форми її оплати;

  • встановлення контролю за виконанням поставлених задач й інші.

^ Об'єктом менеджменту є організації і окремі співробітники

Особливістю сучасного менеджменту є те, що однією з головних його функцій стає підприємницька діяльність. Підприємництво перетворюється в ядро менеджменту. У сучасних умовах успішна діяльність неможлива, якщо в організації не впроваджуються інновації. Сучасна організація повинна орієнтуватися на постійні зміни, вдосконалення організаційного і технологічного процесу в залежності від стану, який складається на ринку. До особливостей сучасного менеджменту потрібно віднести і те, що він повинен робити здатність і можливості працівника продуктивними. Однією з передумов успішного вирішення цієї задачі є відчуження працівника від засобів виробництва, виховання у нього почуття господаря.

До числа особливостей сучасного менеджменту потрібно віднести і те, що сьогодні відбувається інтернаціоналізація, колективне осмислення нової реальності, народженої міжнародним розподілом праці, неухильне зростання конкуренції і взаємозалежності в світовій економіці, створення міжнародних систем інформації, інших структур з інтеграційними властивостями.


Тема 2. ^ ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ І ЕТАПИ РОЗВИТКУ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ МЕНЕДЖМЕНТУ


Сьогодні навряд чи хто скаже, як і коли зародилося мистецтво і наука управління. Менеджмент в тій або іншій формі існував завжди там, де люди працювали групами і, як правило, в трьох сферах людського суспільства:

  • політичній - необхідність встановлення і підтримка порядку в групах;

  • економічній - необхідність в дослідженні, виробництві і розподілі ресурсів;

  • оборонній - захист від ворогів і диких звірів.

Розглядаючи розвиток теорії і практики управління, виділяють декілька історичних періодів.

^ 1 період - древній період. Найбільш тривалим був перший період розвитку управління - починаючи з 9-7 тис. років до н.е. приблизно до XVІІІ в. Перш ніж виділитися в самостійну область знань, людство тисячоліттями по крихтам нагромаджувало досвід управління.

Перші, самі прості, зачаткові форми упорядкування і організації спільної праці існували на стадії первіснообщинного ладу. У цей час управління здійснювалося спільно, всіма членами роду, племені або общини. Старійшини і вожді родів і племен уособлювали собою керівний початок всіх видів діяльності того періоду.

Приблизно в 9-7 тисячолітті до н.е. в ряді місць Ближнього Сходу стався перехід від привласнюючого господарства (полювання, збору плодів і т.п.) до принципово нової форми отримання продуктів - їх виробництва (виробляюча економіка). Перехід до виробляючої економіки і став точкою відліку в зародженні менеджменту, віхою в накопиченні людьми певних знань в області управління.

У Древньому Єгипті був накопичений багатий досвід управління державним господарством. У цей період (3000 - 2800 рр. до н.е.) сформувався досить розвинений для того часу державний управлінський апарат і його обслуговуючий прошарок (чиновники - писарі і інші.).

Одним з перших, хто дав характеристику управління як особливої сфери діяльності, був ^ Сократ (470-399 рр. до н.е.). Він проаналізував різні форми управління, на основі чого проголосив принцип універсальності управління.

Платон (428-348 рр. до н.е.) дав класифікацію форм державного управління, зробив спроби розмежувати функції органів управління.

^ Олександр Македонський (356-323 рр. до н.е.) розвинув теорію і практику управління військами.

Приведені матеріали не охоплюють всіх подій і дат, які так чи інакше характеризують процес накопичення знань в області управління, однак даний огляд дозволяє в якійсь мірі скласти уявлення про те, на що звертали увагу на самих ранніх стадіях розвитку древнього мистецтва і науки - менеджменту.

^ II період - індустріальний період (1776-1890). Найбільша заслуга в розвитку уявлень про державне управління в цей період належить А.Сміту. Він є не тільки представником класичної політичної економії, але і фахівцем в області управління, оскільки зробив аналіз різних форм розподілу праці, дав характеристику обов'язків держави та государя.

Великий вплив на формування багатьох наукових напрямів, що сформувалися до теперішнього часу, і шкіл менеджменту мало вчення Р. Оуена. Його ідеї гуманізації управління виробництвом, а також визнання необхідності навчання, поліпшення умов праці і побуту робітників актуальні і сьогодні.

Перший переворот в теорії і практиці управління пов'язаний з створенням і використанням обчислювальної техніки. У 1833 р. англійський математик Ч.Беббидж розробив проект "аналітичної машини" - прообраз сучасної цифрової обчислювальної техніки, за допомогою якої вже тоді управлінські рішення приймалися більш оперативно.

^ III період - період систематизації (1856-1960). Наука про управління знаходиться в постійному русі. Формуються нові напрями, школи, течії, змінюється і удосконалюється науковий апарат, нарешті, міняються самі дослідники і їх погляди. З плином часу менеджери змінювали орієнтири від потреб своєї конкретної організації на вивчення сил управління, діючих в їх оточенні. Деякі з них вирішували свої управлінські проблеми тими способами, які, здавалося, спрацьовували і в минулі періоди. Інші дослідники шукали більш систематизовані підходи до управління. Їх індивідуальні успіхи і невдачі можуть дати цінні уроки для сьогоднішніх менеджерів.

По суті, те, що ми сьогодні називаємо менеджментом, зародилося у часи промислової революції в XIX в. Виникнення фабрики як первинного типу виробництва і необхідність забезпечення роботою великих груп людей означали, що індивідуальні власники більше не могли спостерігати за діяльністю всіх працівників. Для цих цілей навчали кращих працівників - навчали для того, щоб вони могли представляти інтереси власника на робочих місцях. Це і були перші менеджери.

^ IV період - інформаційний період (I960 р. по теперішній час). Більш пізні теорії управління розроблені в основному представниками кількісної школи, яку часто називають управлінською. Поява даної школи - наслідок застосування математики і комп'ютерів в управлінні. Її представники розглядають управління як логічний процес, який може бути виражений математично. У 60-і рр. починається широка розробка концепцій управління, що спираються на використання математичного апарату, за допомогою якого досягається інтеграція математичного аналізу і суб'єктивних рішень менеджерів.

Формалізація ряду управлінських функцій, поєднання праці, людини і ЕОМ зажадали перегляду структурних елементів організації (служб обліку, маркетингу і т.п.). З'явилися такі нові елементи планування, як імітаційне моделювання рішень, методи аналізу в умовах невизначеності, математичне забезпечення оцінки багатоцільових управлінських рішень.

У сучасних умовах математичні методи використовуються практично у всіх напрямах управлінської науки.

Дослідження управління як процесу привело до широкого поширення системних методів аналізу. Так званий системний підхід в менеджменті був пов'язаний із застосуванням загальної теорії систем для вирішення управлінських задач. Він передбачає, що керівники повинні розглядати організацію як сукупність взаємопов'язаних елементів, таких як люди, структура, задачі, технологія, ресурси.

Головна ідея системної теорії полягає в тому, що жодна дія не робиться в ізоляції від інших. Кожне рішення має наслідки для всієї системи. Системний підхід в управлінні дозволяє уникнути ситуацій, коли рішення в одній області перетворюється в проблему для іншої.

На базі системного підходу розроблялися задачі управління в декількох напрямах. Так виникла теорія непередбачених ситуацій. Суть її полягає в тому, що кожна ситуація, в якій опиняється менеджер, може бути схожою з іншими ситуаціями. Однак їй будуть властиві унікальні властивості. Задача менеджера в цій ситуації полягає в тому, щоб проаналізувати всі чинники нарізно і виявити найбільш сильні залежності (кореляції).

У 70-і рр. з'явилася ідея відкритої системи. Організація як відкрита система має тенденцію пристосовуватися до досить різноманітного зовнішнього середовища. Така система не є такою, що самозабезпечується, вона залежить від енергії, інформації і матеріалів, що поступають ззовні. Вона має здатність пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі.

Таким чином, згідно теорії систем, можна передбачити, що будь-яка формальна організація повинна мати систему функціоналізації ( тобто різноманітні форми структурного поділу); систему результативних і ефективних стимулів, що спонукають людей вносити вклад в групові дії; систему влади; систему логічного прийняття рішень.

З точки зору економіки організації найбільш суттєві в науково-методичному плані результати були отримані в рамках ситуаційного підходу. Суть ситуаційного підходу полягає в тому, що форми, методи, системи, стилі управління повинні істотно варіюватися в залежності від ситуації, що склалася, тобто центральне місце повинна займати ситуація. Це конкретний набір обставин, які сильно впливають на організацію в даний конкретний час. Іншими словами, суть рекомендацій по теорії системного підходу полягає у вимозі вирішувати поточну, конкретну організаційно-управлінську проблему в залежності від цілей організації і конкретних умов, що склалися, в яких ця мета повинна бути досягнута. Тобто придатність різних методів управління визначається ситуацією.

Ситуаційний підхід зробив великий внесок в розвиток теорії управління. Він містить конкретні рекомендації, що стосуються застосування наукових положень до практики управління в залежності від ситуації, що склалася, і умов зовнішнього і внутрішнього середовища організації. Використовуючи ситуаційний підхід, менеджери можуть зрозуміти, які методи і засоби будуть найкращим чином сприяти досягненню цілей організації в конкретній ситуації.


Тема 3. ^ ОСНОВНІ НАУКОВІ ШКОЛИ, ТЕОРІЇ І КОНЦЕПЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

Найперші дослідження в області менеджменту були зроблені класичною школою.

Перших менеджерів в основному хвилювало питання про ефективність виробництва (технічний підхід). Свою діяльність вони зосереджували на адаптації робітників. У цих цілях розроблявся дизайн робочих місць, вивчалися витрати часу на різні операції і т.п.

Більшість дослідників того часу вважали, що менеджмент - це мистецтво. Таке розуміння менеджменту пов'язане з тим, що не всі працівники по своїх параметрах підходять для керівної посади. Є певні риси характеру і навички, які властиві всім менеджерам, що досягли успіху . Тому багато дослідників прийняли підхід при вивченні особистості з точки зору характеру. Тобто якщо встановити риси характеру, властиві менеджеру, то можна знайти людей, які володіють такими якостями.

Результати цих досліджень показали, що визначити параметри по рисах характеру неможливо, що навіть така річ, як розум, в деяких випадках може не мати в менеджменті першорядного значення. У результаті було встановлено, що концепція рис характерів просто не спрацьовує. У зв'язку з цим і виникає питання: чи є наука менеджмент?

Перший великий крок до розгляду менеджменту як науки був зроблений Ф. Тейлором (1856-1915), який очолив рух наукового управління. Він зацікавився не ефективністю людини, а ефективністю діяльності організації, що і поклало початок розвитку школи наукового управління.

Завдяки розробці концепції наукового управління менеджмент був визнаний самостійною областю наукових досліджень. У своїх роботах "Управління фабрикою" (1903) і "Принципи наукового менеджменту" (1911) Ф. Тейлор розробив ряд методів наукової організації праці, заснованих на вивченні рухів робітника за допомогою хронометражу, стандартизації прийомів і знарядь праці.

Його основоположні принципи управління полягають в наступному: якщо я можу на науковій основі відібрати людей, на науковій основі їх підготувати, надати їм деякі стимули і з'єднати воєдино роботу і людину, тоді я зможу отримати сукупну продуктивність, що перевищує внесок, зроблений індивідуальною робочою силою. Головна заслуга Ф.Тейлора полягає в тому, що він як фундатор школи "наукового управління" розробив методологічні основи нормування праці, стандартизував робочі операції, впровадив в практику наукові підходи підбору, розстановки і стимулювання праці робітників. Найбільший внесок Ф. Тейлора полягає в тому, що він почав революцію в області менеджменту.

Становлення науки про управління також пов'язується з іменами Ф. і Л. Джілбертів. Вони провели дослідження в області робочих рухів, удосконалили хронометражні методики, а також розробили наукові принципи організації робочого місця.

Таким чином, до 1916 р. сформувався цілий напрям в дослідженнях: перша наукова школа, що отримала декілька назв, - "наукового менеджменту", "класична", "традиційна".

Різновидом класичної школи управління є "адміністративна школа ". Вона займалася вивченням питань ролі і функцій менеджера. Вважалося, що, як тільки визначалася суть роботи керівника, легко можна було виявити найбільш ефективні методи керівництва.

Одним з піонерів розробки цієї ідеї був А. Файоль (1843-1925). Він розділив весь процес управління на п'ять основних функцій, які ми досі використовуємо в управлінні організацією: це планування, організація, підбір і розстановка кадрів, керівництво (мотивація) і контроль.

На базі вчення А. Файоля в 20-і рр. було сформульовано поняття організаційної структури фірми, елементи якої представляють систему взаємозв'язків, серію безперервних взаємопов'язаних дій - функцій управління.

Розроблені А. Файолем принципи управління слід визнати самостійним результатом науки управління, "адміністрування" (звідси і назва "адміністративна школа"). Не випадково американці називають француза А. Файоля батьком менеджменту.

Суть розроблених ним принципів управління зводиться до наступного: розподіл праці; авторитет і відповідальність влади; дисципліна; єдність керівництва; єдність розпорядництва; підкорення приватного інтересу загальному; винагорода за працю; баланс між централізацією і децентралізацією; координація менеджерів одного рівня; порядок; справедливість; доброта і порядність; стійкість персоналу; ініціатива.

З інших представників "адміністративної школи" можна виділити М. Блюмфілда, що розробив концепцію "менеджмент персоналу", або управління робочою силою (1917), і М.Вебера, що запропонував концепцію "раціональної бюрократії" (1921). Він дав характеристику ідеальних типів панування і висунув положення, згідно з яким бюрократія - порядок, що встановлюється правилами, є самою ефективною формою людської організації.

Основна риса "класичної школи" (наукової і адміністративної) полягає в тому, що існує тільки один спосіб досягнення ефективності виробництва. Тому мета класичних менеджерів полягала в тому, щоб виявити цей довершений і єдино прийнятний метод управління.

"Класична школа" - одна з перших каменів в фундаменті світової управлінської науки. Однак це не єдина течія в розвитку управлінської думки.

Певний прорив в області менеджменту, що ознаменувався появою "школи людських відносин" (поведінської школи), був зроблений на рубежі 30-х рр. У її основу покладені досягнення психології і соціології (наук про людську поведінку). Тому в рамках цього вчення в процесі управління пропонувалося зосереджувати основну увагу на працівникові, а не на його завданні.

На початку XX в. вчені, що вивчають поведінку людини в трудовому процесі, були зацікавлені в підвищенні продуктивності праці не менш, ніж будь-хто з "класичних" менеджерів. Вони розуміли, що, зосередивши увагу на робітникові, зможуть краще стимулювати його працю. Передбачалося, що люди є живими машинами і що в основі управління повинна лежати турбота про окремого працівника.

Р. Оуен був реформатором менеджменту в тому розумінні, що він першим звернув увагу на людей. Його ідея полягає в тому, що фірма багато часу витрачає на догляд за станками і машинами (змазка, ремонт і інше) і мало піклується про людей. Тому цілком розумно витрачати такий же час і на "догляд" за людьми (живою машиною). Це увага і турбота про них, забезпечення сприятливих умов для відпочинку і т.п. Тоді, найбільш вірогідно, "ремонт" людей не буде потрібним.

Родоначальником "школи людських відносин" прийнято вважати Е. Мейо. Він виявив, що група робітників - це соціальна система, в якій є власні системи контролю. Певним чином, впливаючи на таку систему, можна поліпшити, як вважав тоді Е. Мейо, результати праці.

В результаті рух "людських відносин" став противагою всьому науковому руху. Це пов'язано з тим, що акцент в русі "людських відносин" робився на турботі про людей, а в русі наукового управління - на турботі про виробництво. Ідея полягає в тому, що простий вияв позитивної уваги до людей дуже впливає на продуктивність праці. Тобто мова йде про підвищення ефективності організації за рахунок підвищення ефективності її людських ресурсів.

З інших вчених цього напряму можна виділити М.П. Фоллет, що проаналізувала стилі керівництва і запропонувала теорію лідерства.

Великий внесок в розвиток школи "людських відносин" був зроблений в 40-60-і рр., коли вченими-біхевіористами (від англ. behaviour - поведінка) було розроблено декілька теорій мотивації.

Однією з них є ієрархічна теорія потреб А. Маслоу. Він запропонував таку класифікацію потреб особистості:

1) фізіологічні;

2) в безпеці свого існування;

3) соціальні (приналежність до колективу, спілкування, увага до себе, турбота про інших і т.д.);

4) престижні (авторитет, службовий статус, почуття власного достоїнства, самоповага);

5) в самовираженні, повному використанні своїх можливостей, досягненні цілей і особистому зростанні.

Не менш популярне в школі "людських відносин" і вчення Д. Макгрегора (1960). У основі його теорії (^ Х і У) лежать такі характеристики працівників:

Теорія Х - середній індивідуум тупуватий, прагне ухилитися від праці, тому його необхідно постійно примушувати, підганяти, контролювати і направляти. Людина такої категорії віддає перевагу, щоб нею керували, прагне уникати відповідальності, турбується лише про власну безпеку;

Теорія У - люди не є від природи пасивними. Вони стали такими внаслідок роботи в організації. У даної категорії працівників витрати на фізичну і розумову працю так само природні і необхідні, як гра на відпочинку. Така людина не тільки приймає на себе відповідальність, але і прагне до неї. Він не потребує контролю зі сторони, оскільки здатний сам себе контролювати.

Модифікований варіант вчення Д. Макгрегора представлений Р.Блейком у вигляді управлінської решітки ГРІД.

^ Сучасні концепції і підходи до менеджменту. Посилення взаємозв’язку і переплетення всіх сторін діяльності організації: виробничої, фінансової, маркетингової, соціальної, екологічної і іншої, а також розширення, ускладнення і інтенсифікація як внутрішніх, так і зовнішніх відносин привело до формування в середині XX століття так званого системного підходу до управління.

Відповідно до нього елементи, що складають зміст управлінської діяльності, не просто функціонально витікають один з одного, на що робив акцент процесний підхід, а всі без виключення один з одним пов'язані, здійснюють один на одного як безпосередній, так і опосередкований вплив. Внаслідок зміни в одному з них неминуче зумовлюють зміни в інших, а в кінцевому результаті - у всій організації. Це вимагає комплексного розв'язання будь-яких її проблем: великих і малих, простих і складних, поточних і перспективних.

Одним з представників системного підходу, що уперше розглянув підприємство як соціальну систему, був американський дослідник Честер Бернард, що очолював протягом двох десятиліть пост президента телефонної компанії. Виходячи з цього уявлення, Бернард сформулював основні функції менеджменту, які, на його думку, полягають у визначенні цілей організації, підтримці зв'язку між її окремими елементами і забезпеченні їх ефективного функціонування.

Базуючись на системному підході, Бернард сформулював концепцію соціальної відповідальності корпорації, відповідно до якої, діяльність окремих організаційних систем і рішення, що приймаються в них, мають далеко йдучі соціальні наслідки як всередині організації, так і в навколишньому середовищі, які менеджмент повинен враховувати в світлі перспективних інтересів організації.

Іншим представником системного підходу можна вважати видатного сучасного теоретика в області управління ^ Пітера Друкера. Друкер певною мірою продовжив лінію А. Файоля по створенню цілісної концепції управління і визначенню ролі професійного менеджера в організації, На його думку, ця роль виняткова і управлінська еліта є основою підприємництва і сучасного суспільства.

Це не завадило Друкеру висунути ідею самоврядування трудового колективу, відповідно до якої, робітники і службовці повинні обирати спеціальний орган, що займається розв'язанням соціальних проблем, що, на його думку, підвищує їх відповідальність за справи фірми. Суспільству початку 1950-х рр. така ідея виявилася чужою і була знехтувана, що стало для Друкера найбільшою поразкою в житті. У той же час сьогодні більшість її положень знаходять застосування в практиці “соціального партнерства”.

Чи не найвагомішим з всіх численних теоретичних положень Друкера, сформульованих ним протягом свого довгого життя, була концепція, відповідно до якої, в основу управління ставляться цілі організації. Лише після їх визначення, як вважав Друкер, можна визначати функції, систему і методи взаємодії елементів процесу управління. Це в корені суперечило логіці, прийнятій з часів А. Файоля, відповідно до якої, на перше місце ставилися функції і процес.

У 1980-і рр. однією з найбільш популярних теорій в рамках системного підходу стала концепція "7-S", розроблена ^ Е. Атосом, Р. Паскалем, Т. Пітерсом і Р.Уотерменом "7- S" - це сім взаємопов'язаних змінних, назви яких в англійській мові починаються з букви "S": "стратегія", "структура", "система управління", "персонал", "кваліфікація співробітників", "організаційні цінності".

Зміни в одній змінній через систему зв'язків впливають на стан інших, тому підтримка балансу і гармонії між ними складає головну задачу сучасного менеджменту.

У рамках системного підходу поширились також численні кількісні теорії управління, поштовхом до виникнення яких стала поява і широке поширення кібернетики і різних математичних методів. Їх прихильники, спираючись на формалізовані описи різних ситуацій, намагалися за допомогою моделювання знайти оптимальні вирішення поставлених перед організацією проблем.

Сучасна науково-технічна революція привела до того, що внутрішнє і зовнішнє середовище організації в протилежність колишньому, порівняно плавному, розміреному і цілком певному ходу подій весь час стрімко міняються, причому часто різко і в самих несподіваних напрямах. Нові реалії відобразив ситуаційний підхід до менеджменту, який, проте, не виключив колишні. Він склав одну з основ концепції стратегічного управління, що активно розробляється в наш час, одним з основоположників якої є великий американський фахівець в області менеджменту Ігорь Ансофф. З нею ми познайомимося пізніше, і тому зупинятися зараз на цьому питанні не будемо.

Суть ситуаційного підходу полягає в тому, що одні і ті ж самі функції управління по-різному реалізуються в конкретних ситуаціях, тому задача менеджменту полягає в тому, щоб на основі всебічного аналізу факторів, що формують ці ситуації, підібрати потрібні прийоми і методи вирішення проблем, що виникають, з урахуванням переваг, недоліків і реальних можливостей застосування.

Ситуаційний підхід може бути проілюстрований на прикладі дій пожежної команди. У залежності від того, що саме горить, остання застосовує самі різні способи гасіння вогню: воду, вуглекислоту, пісок, зустрічний вогненний вал і т.п.

Зрозуміло, що реалізація ситуаційного підходу вимагає від менеджерів глибоких знань, уміння швидко орієнтуватися в обстановці, що міняється, творчого підходу до справи, здібності не тільки вирішувати самому, але і організовувати колективну роботу підлеглих.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Тема суть І зміст менеджменту поняття управління iconТема суть І зміст менеджменту поняття управління
Поняття управління. У науці управління фундаментальним поняттям є поняття "управління". Не даючи його суворого формального визначення,...
Тема суть І зміст менеджменту поняття управління iconТема 16. Методи менеджменту поняття методів менеджменту (управління)
Поняття методів менеджменту (управління). Методи управління це сукупність прийомів І способів цілеспрямованого впливу на виробничий...
Тема суть І зміст менеджменту поняття управління iconПротокол №1 від «8» лютого 2012 р
Управління і менеджмент. Менеджмент як сучасна наука, мистецтво і практика управління. Поняття та значення менеджменту в умовах функціонування...
Тема суть І зміст менеджменту поняття управління iconПротокол №1 від «13» лютого 2013 р
Управління і менеджмент. Менеджмент як сучасна наука, мистецтво і практика управління. Поняття та значення менеджменту в умовах функціонування...
Тема суть І зміст менеджменту поняття управління iconПрограма фахових вступних випробувань з напряму “менеджмент” для кваліфікаційних рівнів “магістр”, “спеціаліст”
Управління І менеджмент. Менеджмент як сучасна наука, мистецтво І практика управління. Поняття та значення менеджменту в умовах функціонування...
Тема суть І зміст менеджменту поняття управління iconРозділ I. Основи менеджменту тема Поняття менеджменту як діяльності та науки
Економічна система, що базується на ринкових відносинах, висуває високі вимоги до кваліфікації і компетентності фахівця, який спеціалізується...
Тема суть І зміст менеджменту поняття управління iconПорівняльний аналіз управління І менеджменту освітнім процесом постановка проблеми. Термін «менеджмент»
Швидке поширення нового терміну здається нам більш за все не даниною моді, а відображенням нових життєвих реалій, які вимагають осмислення....
Тема суть І зміст менеджменту поняття управління iconТема процеси прийняття рішення І управління зміст процесу управління
Зміст процесу управління. Процес управління діяльність об'єднаних в певну систему суб'єктів управління, направлена на досягнення...
Тема суть І зміст менеджменту поняття управління iconТема поняття І сутність менеджменту
Важко дати єдине абсолютно чітке та повне визначення поняття «менеджмент». Функції, сфери, рівні менеджменту та ситуації у яких вони...
Тема суть І зміст менеджменту поняття управління iconТема організаційні відносини в системі менеджменту поняття організаційної структури
Організаційна структура одна з основних елементів управління організацією. Вона характеризується розподілом цілей І задач управління...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи