Технологія визначення стилю управління icon

Технологія визначення стилю управління




Скачати 119.08 Kb.
НазваТехнологія визначення стилю управління
Дата11.09.2012
Розмір119.08 Kb.
ТипДокументи

ТЕХНОЛОГІЯ ВИЗНАЧЕННЯ СТИЛЮ УПРАВЛІННЯ

Сама проблема стилю управління починається з того, що рамка формалізованих відношень завжди залишає керівнику деякий діапазон для вибору того або іншого варіанту поведінки. І тут завжди є простір для прояву індивідуальності керівника. Вплив особистості керівника на функціонування управлінської системи як раз і є стиль управління. Стиль керівництва – це систематизовані особливості взаємодії керівника з колективом, які формуються під впливом субєктивних і обєктивних умов управління, тип і індивідуально-психологічних особливостей характеру керівника.

Стиль керівництва представляє собою типову для керівника систему прийомів діяльності, використовуючи в роботі з людьми. Він проявляється і в манері керівника керувати, тобто делегувати повноваження, і в вмінні говорити і слухати підлеглих, і в тому, як він організує підготовку, прийняття і реалізацію рішень. Про нього можна судити і по тому, як керівник ставить цілі перед підлеглими і як організує роботу по їх виконанню.

Розрізняють три основних стилі керування:

  • авторитарний (директивний);

  • демократичний (колегіальний);

  • ліберальний (вседозволений).

В управлінській діяльності повинна бути увага до людини і увага до виробництва – це два основних орієнтири в будь-якій управлінській діяльності.

Ц
я закономірна діяльність одержала діаграмну (графічну) інтерпретацію під назвою – “решітка менеджера”. Задаючи просту систему координат управлінської діяльності, вона може служити для керівника інструментом аналізу особистої професійної діяльності, її цілей, пріоритетів та результативності.


Для графічного аналізу в прямокутній системі координат виконуємо масштабну сітку. По горизонтальній осі (осі абсцис) відкладаємо показник стилю управління керівником “уваги до виробництва” в відповідних одиницях або в процентах.

По вертикальній осі (осі ординат) відкладаємо показник стилю управління керівником “уваги до людини”.

^ СТИЛЬ 1-9 (ЛІБЕРАЛЬНИЙ). При такому керівництві пріоритетом в діяльності керівника є люди, вся його діяльність направлена на підтримку добрих відношень з підлеглими співробітниками. Створюється такий соціально-психологічний клімат, де всі дружні, поважають і люблять керівника, але розслаблені. Керівник вважає, що люди, які відчувають себе на роботі добре і комфортно, будуть добре працювати. Як практика показує, що не всі і не завжди. При такому стилю управління назріває загроза втрати керівником влади.

^ СТИЛЬ 9-9. Такий стиль рахується самим ефективним в соціальному менеджменті. Керівник приділяє багато уваги роботі організації чи виробництва, при цьому підтримує звязок і розвиває в потребах підприємницької діяльності потенціал всього колективу. Керівник в такому стилі працює, як правило по 10-12, годин на добу.

^ СТИЛЬ 1-1 (ВСЕДОЗВОЛЕНИЙ). При такому стилі управління керівник дуже мало працює над досягненням цілей організації і не турбується проблемами колективу та його соціально-психологічним кліматом. Керівник в такому стилі відхиляється від своїх обовязків по роботі, пустив все на самоплив і просто проводить час на стороні, інколи передає інформацію від своїх керівників до підлеглих і навпаки.

^ СТИЛЬ 9-1 (АВТОРИТАРНИЙ, ДИРЕКТИВНИЙ). Керівників з таким стилем називають автократами, для яких на першому місці робота, діло, результат. Такий керівник не займається проблемами колективу, вони в нього тільки виконувачі роботи. Він сам дуже багато працює над проблемами організації, вникає у всі деталі роботи на всіх дільницях.

^ СТИЛЬ 5-5. Такий стиль властивий керівникам, які в рівній мірі турбуються і працюють над високими виробничими показниками, а також над проблемами працівників колективу.

Ні один стиль керівництва не може претендувати на універсальність, який можна було б застосовувати в будь-яких умовах. Тому важливо – володіння різними стилями та глибше використання їх в залежності від обстановки. Таким чином, керівник може підніматися по східцям діаграми в напрямку ліберального або сходити до авторитарного. Найефективніша зона діяльності керівника в координатах 5-5 та 9-9. В таких випадках керівники систематично багато працюють над досягненням цілі організації, а також над особистими проблемами працюючих.

При виборі стилю керівництва необхідно враховувати ситуацію. в якій знаходиться організація та слідуючі фактори:

  1. Ситуація стресова, невизначена. При дефіциті часу краще управляти авторитарним стилем.

  2. Коли ціль поставлена, задача структурована, тоді для виконання її, провести експертизу, ТЕО, розглянути та затвердити колективом і приступити до її виконання. Тоді необхідним буде демократичний стиль управління.

  3. Коли члени колективу різні по віку, по часу роботи, по кваліфікації, тоді краще для його згуртування застосовувати демократичний і більше ліберально-демократичний стиль управління. На діаграмі буде підйом по східцях із змішаного стилю вгору. Тобто треба діяти в зоні прямокутника вертикалей 1-9 і 5-9 та горизонталі 5-5.

Головним критерієм прийняття стилю є спосіб прийняття рішення. Крім цього існують інші фактори, які приводяться в матриці стилю керівництва, користуючись якою можна більше точно визначити, яким стилем керуватись в різних ситуаціях.


Фактори взаємодії

СТИЛЬ


керівника з співробітниками

Авторитарний (директивний)

Демократичний (колегіальний)

Ліберальний (нейтральний, вседозволений)

Спосіб прийняття рішень

Вирішує особисто

Радиться з колективом і погоджує з ними рішення

Чекає вказівки вищого керівництва, або рішення Ради колективу

Повідомлення інформації

Доводить до відома співробітників частину інформації

Повідомляє співробітникам повністю інформацію

Повідомляє інформацію повністю

Форма доведення рішень до виконавців

Доводить рішення в формі наказу

Використовує форму пропозиції, прохання

Діє в формі прохання, умови

Розділення відповідальності

Бере на себе або перекладає на співробітників

Розділяє відповідно з переданими повноваженнями

Знімає з себе всяку відповідальність

Відношення до ініціативи

Подавляє повністю

Винагороджує, використовує

Віддає всю ініціативу підлеглим

Відношення до підбору кадрів

Боїться кваліфікованих співробітників

Підбирає професіоналів

Підбором не займається

Відношення до недостатку своїх власних знань

Все знає, все вміє

Постійно підвищує кваліфікацію свою та співробітників

Частково поповнює свої знання і не заперечує, щоб підвищували кваліфікацію співробітників

Позиція по відношенню до групи, відділу співробітників

Тримає дистанцію, не спілкується, тобто позиція над групою

Дружній настрій, спілкується з групою

Боїться спілкування, в більшості часу в стороні від групи

Характер відношень з підлеглими

Поведінка диктується настроєм

Рівний в поведінці (самоконтроль)

Мякий, покладливий

Відношення до дисципліни

Вимагає формальної та жорсткої дисципліни

Намагається розумної дисципліни (диференційований підхід)

Вимагає формальної дисципліни або не приділяє їй уваги

Взаємодія

Здійснює розділення праці. Загальний план росту кадрів тільки в керівника

Ставить загальну ціль. Відкритий план росту кадрів. Кожний добре знає свою роботу і роботу інших

Ставиться формально загальна ціль. Кожний розраховує на себе

Оцінка фактів і ситуацій

Оцінює сам або при допомозі експертів

Дізнається точку зору співробітників і обмінюється з ними думками

Оцінка формується під впливом зверху або від підлеглих

Відношення до морального впливу на підлеглих

Вважає покарання основним методом стимулювання, винагороди обраним по святам

Використовує різні види стимулів

Використовує різні види стимулів по пропозиції знизу або зверху

Контроль

Здійснює безперервне спостереження за виконанням задач

Контролює рішення і результати при самоконтролі груп

Контролює результат (самоконтроль груп)



^ ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ ДЕМОКРАТИЧНОГО СТИЛЮ УПРАВЛІННЯ

Перша фаза – адаптація: “Приміряти себе до колективу, вивчаючи свої можливості і можливості співробітників”

  1. Мати право на помилку

  2. Викладатися на роботі

  3. Шукати власний шлях розвитку

  4. Вивчати витрати росту

  5. Вчіться на проблемах ентузіастів

  6. Не тратити ні одної ініціативи

  7. Відходити від шаблонних рішень

  8. Формувати ділові звязки

  9. Відгукуватися на заклик партнерів

  10. Придивіться до “середніх” працівників


Друга фаза – показова: “Розкрити себе в колективі, пізнаючи можливості співробітників через свої власні успіхи і невдачі”

  1. Готувати простір для ініціатив

  2. Залучення людей в свої ініціативи

  3. Працювати на надолуження недоліків

  4. Вчіться суміщати несумісне

  5. Знаходити “точки” (обєкти) додавання зусиль

  6. Шукати нові сюжети

  7. Ставити себе на місце співробітників

  8. Суміщати в собі протилежні ролі

  9. Відкривати в собі режисера

  10. Відстежити себе в імпровізаціях


Третя фаза – професійного зростання:

“Збагачувати свою кваліфікацію в колективі, використовуючи його можливості для власного професійного росту”

  1. Бути в команді передовиків

  2. Відкликатися на проблеми ентузіастів

  3. Підтверджувати свою компетентність в новому.

  4. Знаходити себе в зворотних звязках

  5. Шукати і знаходити імпульс при невдачах

  6. Після успіху йти вперед

  7. Жити завтрашнім днем колективу

  8. Підтримувати співробітників вірою в них

  9. Виділяти та висвітлювати краще в людині

  10. Давати кожному шанс бути першим



^

Четверта фаза - реалізація можливостей колективу в себе і через себе


  1. Працювати з вірою в неможливе

  2. Йти на вирішення надзвичайних задач

  3. Висувати ентузіастів в боротьбу за нове, передове

  4. Зробити час своїм союзником

  5. Постійно шукати себе в новому

  6. Вчитися і на власних експериментах

  7. Доказувати свою правоту ділом

  8. В кожному бачити новатора

  9. Відкривати сильні сторони співробітників

  10. Запалювати, активізувати співробітників успіхами

В підборі цих управлінських цінностей керівник визначає, перш за все, свою управлінську позицію. Таке самовизначення керівника особливо важливо для нього самого, щоб обдумати свою унікальність та позицію. Така методика дає можливість краще зрозуміти керівника, особливо в відповідних ситуаціях (в перевиборних, при висунені керівника на вищий рівень і ін.)

Пофазний демократичний стиль управління фірмою чи підприємством буде сприяти формуванню конструктивної, націленої на ефективність роботи колективу.


^ ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ (тренування)

по визначенню стиля управління керівника

Який в нього стиль управління?

  1. Керівник приймає рішення, які в принципі можна здійснити. Бореться за свої ідеї і стиль поведінки. Якщо виникають конфлікти, усуває їх або проводить свою лінію. Якщо справа зривається – захищається, впирається і висуває контраргументи. Може бути цинічним, підганяє себе й інших.

  2. Приймає рішення інших, приєднується до їх думки і стилю поведінки інших. Якщо виникають конфлікти, намагається бути в стороні або залишається нейтральним. Працює, не докладаючи надмірних зусиль.

  3. Намагається, щоб рішення, які приймаються, були творчими, перспективними, ефективними, щоб їх підтримували і задовольняли. Вміє слухати і завжди шукає ідеї, думки, які відрізняються від його особистих. Якщо виникають конфлікти, намагається розібратися в їх причинах і усунути наслідки. Якщо роздратований, то стримується, хоч його нетерпіння помітне. Навіть в важкий момент спроможний оцінити жарти. Всі сили віддає роботі, а співробітники згуртовано йдуть за керівником.

  4. Вміє зберігати добрі відношення з людьми. Замість того, щоб реалізувати власний підхід, переважає погляд, стиль поведінки і відданість своїх співробітників. Намагається не допускати виникнення конфліктів, якщо справа доходить до конфлікту – швидко розбирається, виявляє причини, нейтралізує конфліктну ситуацію і проводить відношення колективу в нормальний робочий стан. Має почуття гумору. Йому вдається зберігати дружні відносини з колективом. Рідко займає керівну роль, допомагає співробітникам завжди.

  5. Для керівника важлива задача – досягнення цілі. Якщо зявляються ідеї, які відрізняються від його власних, шукає середню позицію. При виникненні конфліктів намагається бути справедливим, твердим і чесним. Підтримує добрий, рівномірний темп роботи.

  6. Впевнений, що більшість співробітників не реагують на мотивації і позитивні стимули. Заставити їх напружено працювати можна тільки примушуванням, контролем і детальними інструкціями.

  7. Контроль здійснюється на базі прямих і зворотних звязків. Цілі розробляються і приймаються спільно з колективом. Кожний знає, як і чому ставляться, виконуються задачі для досягнення мети. Кожний володіє інформацією, виконує задачі і займається самоконтролем.

  8. Управління націлене на покращення виробництва, яке базується на детальних завданнях та детальних звітах, інспекціях, контролі. Персонал конкретно знає свою задачу.

  9. Знає сильні і слабкі сторони кожного співробітника і слідкує за ходом виконання завдань, і щоб ніхто не відхилявся від загального напрямку поставленої задачі.

  10. Вся робота проходить в дружній атмосфері. Не уникає можливості всякий раз віддячити співробітникові за його роботу.

  11. Завжди аналізує роботу з позиції доцільності. Пропозиції по покращенню організації виробництва чи підприємницької діяльності йдуть зверху і знизу. По закінченню реалізації проекту проходить відкрите підведення результатів, які стимулюють професійний ріст кращих співробітників.

  12. Вважає, що конфліктів не повинно бути, тому що керівники і підпорядковані (підлеглі) намагаються усунути все, що веде до конфліктів.

  13. Конфлікти обговорюються і аналізуються, щоб вияснити причини їх виникнення і по можливості їх ліквідувати. Якщо це неможливо, керівник говорить про це перед колективом і спільними зусиллями вирішує проблему конфлікту.

  14. Сам розслідує конфлікт. Приймає рішення обовязкове для всіх – ліквідувати конфліктну ситуацію. При цьому конфлікт може і далі скрито тліти, але вже нічого не зробиш.

  15. Не хвалити і не сварити співробітників, він як би в стороні від групи. Не дає ніяких вказівок. Справи в групі йдуть самі собою. Розкладки роботи проводиться із окремих інтересів або виконується лідерами підгруп.

  16. Разом встановлюються цілі, їх рішення плануються в групі, за реалізацію рішень відповідальний весь колектив. Всі розділи (дільниці) роботи пропонуються, обговорюються і виконуються. Позиція керівника – разом з колективом. Завдання він ставить в формі пропозиції, які узаконюються колективом. Похвала і засудження приєднуються до порад, розпорядження – з дискусіями.

  17. Заздалегідь планує задачі для групи в усьому обємі. Співробітникам визначаються лише безпосередні цілі. Голос керівника – вирішальний. Він віддає ділові короткі розпорядження. Держить себе як би над групою. Похвали і засудження викликають відчуття тривоги.

  18. Керівникові властива віддаленість організації, енергійність та новаторство, чутливість до нової інформації і ідеям генерування великої кількості ідей і альтернатив, швидке прийняття рішень, добра інтеграція колективних дій, чіткість в формуванні цілей і установок, готовність враховувати думки – ідеї інших, терпимість до невдач.




Схожі:

Технологія визначення стилю управління iconТема 20. Стиль управління поняття стилю управління
Поняття стилю управління. Стиль управління це сукупність методів, прийомів І дій, найбільш характерних для керівника в його відносинах...
Технологія визначення стилю управління iconМетодика визначення стилю керівництва трудовим колективом
Мета: дана методика розроблена В. П. Захаровим. Основу методики становлять 16 груп тверджень, що відображають різні аспекти взаємодії...
Технологія визначення стилю управління iconТема проблема стилю керівництва в психології управління
Концепції індивідуальних стилів управління широко використовуються в процесах підготовки керівників та менеджерів
Технологія визначення стилю управління iconТема суть І зміст менеджменту поняття управління
Поняття управління. У науці управління фундаментальним поняттям є поняття "управління". Не даючи його суворого формального визначення,...
Технологія визначення стилю управління iconТема суть І зміст менеджменту поняття управління
Поняття управління. У науці управління фундаментальним поняттям є поняття "управління". Не даючи його суворого формального визначення,...
Технологія визначення стилю управління iconЛ ініменти, їх визначення, характеристика та класифікація. Технологія гомогенних, суспензійних, емульсійних та комбінованих лініментів
...
Технологія визначення стилю управління iconКонспект лекцій для студентів спеціальностей 091605 «Хімічна технологія високомолекулярних сполук», 091401 «Системи управління та автоматики» денної та заочної форм навчання
«Хімічна технологія високомолекулярних сполук», 091401 «Системи управління та автоматики»
Технологія визначення стилю управління iconТема 11. Ефективність управління
Управління, як І будь-який інший вид діяльності, вимагає своєї конкретної оцінки, визначення його ефективності
Технологія визначення стилю управління iconТехнологія визначення рейтингу діяльності науково-педагогічного працівника у вищому військовому навчальному закладі

Технологія визначення стилю управління iconТехнології навчання у глосарії термінів юнеско поняття «педагогічна технологія»
У глосарії термінів юнеско поняття «педагогічна технологія» трактується як системний метод створення, застосування й визначення всього...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи