Тема формування стратегічих цілей підприємства icon

Тема формування стратегічих цілей підприємства




Скачати 198.5 Kb.
НазваТема формування стратегічих цілей підприємства
Дата11.09.2012
Розмір198.5 Kb.
ТипДокументи

Тема 4. ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЧИХ ЦІЛЕЙ ПІДПРИЄМСТВА

  1. Стратегічне управління як реалізація цільового підходу

  2. Роль, значення, сутність і місце мети у стратегічному управлінні

  3. Місія як генеральна мета підприємства

  4. Класифікація цілей

  1. Дерево цілей підприємства

1. СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ЯК РЕАЛІЗАЦІЯ ЦІЛЬОВОГО ПІДХОДУ

Не буває безцільної діяльності, але ступінь усвідомлення цілей мо­же бути різний: від майже несвідомої орієнтації на розмиті, неясні на­міри до чіткого встановлення взаємопов'язаних цілей та задач. Процес встановлення цілей не лише сприяє тому, що конкретні цілі розвитку підприємства досягаються з більшою ймовірністю, а й є також основою зменшення обсягів непотрібної діяльності, безладу, пасивності у вико­нанні загальних намірів. Система взаємопов'язаних, взаємопідтримуючих цілей передбачає наявність у ній різних за змістом, термінами, орі­єнтацією та механізмами досягнення цілей і задач. Стратегічні цілі охоплюють зовнішній стан організації (ринкові характеристики під­приємства, його конкурентоспроможність тощо), фінансові результати, яких підприємство бажає досягти (річна прибутковість, обіговість капі­талу, рентабельність та інші ключові фінансові та операційні показни­ки, яких можна досягти в результаті виконання обраної стратегії"), інші характеристики підприємства, за допомогою яких можна визначити його стратегічні успіхи. Ступінь усвідомлення та роль цілей дає змогу визначити різні типи управління.

Будь-яке управління передбачає досягнення цілей і в цьому кон­тексті є цільовим1. Відмінності полягають у методах усвідомлення, обгрунтування та визначення цілей, оскільки чим ясніша мета, тим більше впевненості в тому, що можна знайти способи її досягнення.

Однак нинішній стан економіки та окремих підприємств України такий, що майбутнє не дуже ясне, а цілі дещо розмиті, тому виникає небезпека захоплення проміжними, частковими, «сьогоднішніми» результатами, «управлінням для управління». Цільовий підхід, жор­стко зорієнтований на перспективу, потребує чіткого визначення ці­лей розвитку, шляхів їхнього досягнення, змін усіх компонентів ви­робничо-управлінських систем, які необхідні для забезпечення ефективних результатів.

Цільовий підхід — це система методів і методичних прийомів, що забезпечують постійну орієнтацію управлінської діяльності, плано­во-управлінських рішень, процесів виконання цих рішень, спрямо­ваних на кінцеві результати, з урахуванням соціально-економічних характеристик, які постійно змінюються завдяки розвитку системи потреб, кількісних та якісних змін у виробничому потенціалі систе­ми, відносно якої застосовується цільовий підхід.

Це не означає втрати уваги до поточної діяльності. Якщо не при­діляти певної уваги проміжним цілям діяльності, пов'язаній з їхнім досягненням, виникає загроза не досягти кінцевих результатів від зусиль і вкладень у розвиток підприємства.

«Цільове управління, — зазначає Дж. Морісей, — ... потребує ясного і чіткого визначення цілей або бажаних результатів роботи, формування реальних програм їхнього досягнення та чіткої оцінки параметрів роботи шляхом вимірювання конкретних результатів на етапах досягнення поставлених цілей».

Останніми роками найбільшого поширення «цільовий підхід до управління» набув у формі стратегічного управління, яке продемон­струвало свою ефективність на процвітаючих підприємствах різного типу в усьому світі. Визначення концепції стратегічного управління передбачає формування системи управління певного (стратегічного) типу з визначення мети як відправної точки стратегічних дій.


^ 2. РОЛЬ, ЗНАЧЕННЯ, СУТНІСТЬ І МІСЦЕ МЕТИ У СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ

У менеджменті функцією цілевстановлення є функція плануван­ня, в процесі реалізації якої визначаються цілі та способи їхнього досягнення. Однак ціль не можна ототожнювати з планом або про­гнозом (рис. 1). Прогноз, як уже зазначалося, визначає напрямок розвитку, ціль — найбільш прийнятний стан системи в межах цього напрямку, а план — шлях досягнення цілі, етапи та окремі «сходин­ки» руху до них. Мета потребує всебічної якісної оцінки майбутнього стану системи, для якої вона розробляється й має давати закінчене та комплексне уявлення про майбутній стан системи.


Аналіз-діагноз-прогноз












Цілі системи (підтвердження, коригування діючих або встановлення нових)

Середовище (об'єктивні умови функціонування системи)




Стратегії






^

Розробка системи планів











Реалізація планів у вигляді конкретного управлінського впливу






^

Функціонування системи



Зміна цілей системи

Зміна середовища (умов)





Оперативне регулювання




Облік, контроль та оцінка функціонування системи












Рис. 1. Схема циклу управління підприємством


Роль мети в управлінні

Встановлення мети це:

  • початок будь-якого управлінського впливу або дії, основний зміст планів;

  • основа побудови критеріїв, стандартів, нормативів, що викорис­товуються для оцінки діяльності організації загалом, окремих її під­систем, робіт і виконавців; одна з основних складових, що застосовуються для виявлення проблем (порівнюються мета та досягнуті параметри системи, для якої встановлено мету; розрив між ними є полем «проблем», які треба розв'язати);

  • загальний, попередній варіант рішення, що задає джерела та «по­ле рішень», а також їхній зміст в узагальненому вигляді;

  • стрижень організаційно-практичної діяльності, оскільки усвідом­лення мети допомагає згуртувати персонал і мотивувати його на до­сягнення результату.

Функції цілей, що випливають з ролі, можна сформулювати так:

  • виправдовують існування, законність організації;

  • регулюють поведінку організації та її членів;

  • сприяють розподілу відповідальності між структурними підроз­ділами;

  • зменшують невизначеність, сприяють пристосуванню до середо­вища;

  • забезпечують основу для конструювання організації та взаємо­дію між окремими її підсистемами.

Мета в управлінні — це ідеальний образ бажаного, можливого і необхідного стану об'єкта, відносно якого формулюється мета.

Визначення мети в управлінні — це логіко-аналітичний та емо­ційний процес, який має спиратися на наукові засади, що допомага­ють вибрати характеристики загальної мети. Цей процес складається з послідовності чотирьох взаємопов'язаних робіт:

1) визначення закономірних і необхідних характеристик об'єкта управління, відображення їх у меті;

2) визначення можливих, але небажаних характеристик і стану об'єкта, передбачення заходів, що дають змогу відокремити вплив цих обставин на мету;

3) визначення можливих та бажаних обставин і характеристик та включення їх у мету;

4) розробка заходів щодо обмеження мети від бажаних, але об'єктивно неможливих обставин і стану об'єкта управління.

^ Правильно сформульовані цілі мають відповідати таким вимогам:

  • реальність, конкретність, досяжність — це означає, що метою не може бути лише досягнення бажаного стану об'єкта, абстракція чи благозвучна банальність. Мета — це результат досліджень і пе­редбачень, початковий варіант рішень, у якому потрібно враховува­ти можливості системи;

  • вимогливість, орієнтація на високий результат, успіх (а не на процес) — це означає, що в цілях має існувати стимулюючий фак­тор, який спонукає виконавців, котрі хочуть досягти високих ре­зультатів та успіху, докладати додаткових зусиль і використовувати весь виробничий потенціал підприємства;

  • наукова обгрунтованість, погодженість — це означає, що в меті мають бути враховані об'єктивні закони розвитку середовища та об'єкта управління, збалансовані об'єктивні та суб'єктивні елементи цілеутворення, а всі цілі, що лежать в основі розвитку організації, треба розглядати у взаємозв'язку та взаємодії;

  • вимірюваність — це означає, що мета має бути представлена кількісно чи іншим способом для оцінки ступеня її досягнення, що дуже важливо під час формування планових документів, стандартів дій або робіт, нормативів тощо. Особливо важливо встановити часо­ві характеристики цілей;

  • однозначність для сприйняття, ясність — це означає, що, роз­глядаючи мету як найзагальніший варіант рішення, виконавці по­винні розуміти необхідність і доцільність своєї роботи, тоді вони зможуть знецінювати більш досконалі варіанти досягнення цілей;

  • гнучкість — можливість і необхідність внесення коректив у зміст мети та структуру цілей організації під впливом змін у середовищі;

  • прийнятність — необхідність урахування звичаїв, потреб, ба­жань, традицій та цінностей, що склалися в суспільстві;

  • відображення змісту діяльності — це означає, що процес цілевстановлення задає організації загалом, а також окремим її складо­вим (підрозділам і посадовим особам) певний зміст та порядок дій, який має сприяти досягненню цілей.

Прикладом погано сформульованих цілей можуть бути: «Ми на­магаємося бути лідером у галузі» або «Наша мета — вести жорстку конкурентну боротьбу».

Забезпечення вимог щодо цілей управління пов'язано з технологією їхнього формування.

Встановлення цілей у загальному вигляді передбачає проходження чотирьох обов'язкових етапів:

1) виявлення та аналіз тенденцій, що можна спостерігати в оточенні;

2) встановлення загальної мети організації;

3) побудова ієрархії цілей («дерева цілей»);

4) встановлення індивідуальних цілей та задач як інструменту забезпечення їхнього виконання.

Таблиця 1

^ ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ МЕТИ НА РІЗНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Невдале формулювання мети

Зауваження до формулювання мети

Більш вдале формулювання мети

Максимізувати прибуток

Не визначений «макси­мум» — це скільки? Не визначений термін, на який встановлюється мета

У 2001 році досягти при­бутку в 1 млн. грн.

У 1999 році збільшити вит­рати на рекламу на 5 %

Реклама — це діяльність, яка сприяє (чи ні) досяг­ненню певних результатів Не ясно, чи спроможне це збільшення у досягненні необхідних результатів

У 1999 році збільшити частку ринку, яку обслу­говує підприємство, з 8% до 10% за рахунок збіль­шення витрат на рекламу на 15%



Інтенсифікувати НДПКР і за рахунок цього — ста­ти технологічним ліде­ром галузі

Невизначеність в основ­них напрямках діяльності, бажання досягти багато чого у багатьох напрямках Галузь може мати велику кількість технологічних об­межень, на які слід звертати увагу в першу чергу

У 1999-2004 роках зали­шитися лідером у розроб­ці нових технологій та продуктів, які б дозволя­ли покупцям електрооб­ладнання економити електроенергію



^ 3. МІСІЯ ЯК ГЕНЕРАЛЬНА МЕТА ПІДПРИЄМСТВА

У зарубіжному менеджменті наприкінці 80-х років цілі для підприємства встановлювали в межах концепції «бачення», «місії» або стратегічного спрямування, що розвивало концепцію «стратегічного мислення» як основи для діяльності.

Такий підхід має забезпечити зв'язок між загальними, якісними цілями підприємства та її специфічними суто виробничо-комерційними орієнтирами. Далі це дістало розвиток у «раціоналізації суспільної вигоди», яка трактувалася для акціонерних товариств як забезпечення інтересів різних груп акціонерів, що, в свою чергу, є відображенням змін на ринку капіталу.

^ Генеральна мета підприємства (ГМП) чи організації торкається її довгострокової спрямованості та орієнтації на конкретний тип ді­яльності. У ринковій економіці тип діяльності задається ринковою ситуацією, потребами ринку, а також іншими чинниками середови­ща: ГМП у ринковій економіці трактується як місія. Місія — мета, задля якої існує організація.

Місія тісно пов'язана з такими категоріями, як «бачення» розвитку фірми, «філософія існування фірми» тощо, і майже завжди є особистим поглядом керівників найвищого рівня на перспективу розвитку підприємства.

Управлінська цінність формулювання місії полягає у визначенні довгострокової орієнтації підприємства та основних рішень стосовно узгоджених дій з реалізації «бачення» його розвитку.


визначає причину та сферу існування

об’єднує зусилля працівників

дає змогу сполучити різні цілі (групи людей, діяльність тощо)

визначає розумні передумови розподілу коштів (пріоритетів)

окреслює загальний діапазон обов'язків



Роль місії організації















^

Рис. 2. Роль місії організації



Якщо розглянути численні Західні публікації присвячені темі місії організації, то більшість авторів сходиться на тому, що місія описує продукти, послуги, ринки дії фірми і застосовувані технології, ти самим відображаючи цінності і пріоритети тих, хто приймає стратегічні рішення.

Місія може бути обґрунтована та визначена лише за умови чіткого уявлення про продукцію чи послугу, яка може знайти збут на конкретному сегменті ринку, про організаційно-технологічні мож­ливості виготовлення конкурентноспроможного продукту, про існування суспільної відповідальності фірми, що поряд з ідеєю самовизначення та формування неповторного позитивного іміджу є основою філософії існування підприємства в сучасних умовах.

Місія, сформульована на таких засадах, відіграє роль сили, що об'єднує зусилля працівників, дає змогу сполучити різні цілі та інтереси різних груп людей (наприклад, акціонерів, менеджерів, працівників усіх ланок, профспілок), визначити загальний діапазон обов'язків виконавців, що беруть участь у діяльності підприємства; й розумні передумови розподілу ресурсів з урахуванням системних і локальних пріоритетів, а також оцінити дію окремих факторів та елементів зовнішнього й внутрішнього середовища під єдиним «кутом зору» (сприяють вони чи ні виконанню місії), тобто скласти загальну «панораму бізнесу».

Місія, як правило, являє собою короткий вислів, що добре запам'ятовується. Добре обізнані фахівці рекомендують використовувати прості речення, зрозумілі працівникам і людям, що існують за межами підпри­ємства. Головне — це сформулювати, яку потребу задовольняє фірма, хто «цільовий споживач», чим кращі товари порівняно з товарами інших фірм (тобто чому треба купувати ці, а не інші товари). Можна сказати, що місія — це своєрідна текстова реклама, хоча її роль та значення для підприємства виходять далеко за межі рекламного оголошення.

Місія — генеральна мета, яка стосується її довгострокової орієнтації на який-небудь вид діяльності та відповідне місце на ринку; при чому «місце на ринку» розглядається з таких точок зору: які групи споживачів обслуговуються, які функції при цьому виконуються, які виробничі процеси використовуються.

Існують чіткі правила вибору місії (генеральної мети)2 підприєм­ства чи організації, які дають змогу досить жорстко пов'язати об'єктивні та суб'єктивні її сторони.

Правило 1. Забезпечити відкриту розробку та обговорення мети серед співробітників та інших зацікавлених у діяльності підприємс­тва осіб (за допомогою формальних процедур, що дає змогу компен­сувати наслідки змін у складі співробітників і враховувати альтер­нативи в ході формулювання та коригування мети).

Правило 2. Встановити, оцінити та обговорити альтернативні ва­ріанти мети в межах організації (що допомагає співробітникам усві­домити, чим є насправді організація, де вони працюють).

Правило 3. Визначити в процесі обговорення прихильників і супро­тивників. Перші об'єднуються навколо мети, інші — усвідомлюють, що їхні джерела економічного та морального задоволення перебувають за межами цієї організації, і приймають рішення про звільнення.


^ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ЦІЛЕЙ

Існує досить багато класифікаційних груп, які визначають цілі управління. Деякі з них поділено за такими ознаками:

  • за спрямованістю дій цілі — зовнішні та внутрішні;

  • за напрямками діяльності на підприємстві — економічні, техніко-технологічні, соціальні, екологічні;

  • за можливістю їхнього повного здійснення — «цілі створення» (якого-небудь матеріального об'єкта чи системи) та «цілі розвитку» (коли йдеться про процес);

  • за охопленням рівнів управління — цілі всього підприємства, окремих підрозділів і груп або індивідуумів;

  • за часовими характеристиками — коротко-, середньо- та довгострокові;

  • за відповідною спрямованістю на види діяльності — стратегічні, тактичні, оперативні;

  • за ступенем оновлення — цілі підтримки наявного рівня, цілі поступового розвитку окремих елементів системи та цілі оновлення;

  • за впливом на окремі елементи підприємства — виробничі та управлінські; останні, в свою чергу, можна поділити на адміністративні функції (планування, організація, мотивація, контроль) і фун­кції підприємства (маркетингові, технологічні, збутові, фінансові, постачання, кадрові тощо);

  • за характером діяльності — цілі функціонування та цілі розвитку; за пріоритетами — основні, побічні та підтримуючі;

  • за вимірюваністю — кількісні та якісні.


^ Стратегічні цілі вказують на специфічні результати діяльності, яких організація планує досягти, а також конкурентну позицію, кот­ру вона прагне зайняти на ринках для своїх продуктів. Їх можна від­нести до «цілей розвитку».

^ Довгострокові цілі точно визначають бажані результати та рин­кову позицію з урахуванням досягнутого рівня розвитку на поточ­ний момент.

Короткострокові цілі точно визначають найближчі конкретні організаційні цілі та ринкову позицію, яку організація бажає зайня­ти, враховуючи довгострокові цілі організації.

Наведені визначення [52] не уточнюють, які саме цілі має вста­новлювати підприємство для забезпечення свого розвитку, обмежуючись термінами «специфічні результати діяльності», «бажані результати» чи «організаційні цілі». Це пояснюється, напевне, різноманіттям орієнтирів, що їх можуть визначити для себе окремі підприємства. Основний акцент робиться на тому, щоб зайняти прива­бливу конкурентну позицію на ринку. Треба підкреслити ще й те, що обов'язковим є взаємозв'язок між стратегічними, довго- та короткостроковими цілями, оскільки стратегічні цілі визначають головні орієнтири розвитку, а короткострокові — пов'язують поточні дії з довгостроковими результатами, визначають швидкість отримання результатів діяльності окремих підсистем підприємства в найближ­чому майбутньому. Керівники, які створюють для своєї організації систему взаємопов'язаних, ієрархічних цілей, мають більше шансів досягнути їх, а ніж ті, хто керується лише загальними орієнтирами.

Короткострокові, підтримуючі цілі, визначені в конкретних параметрах, допомагають надати довгостроковим цілям конкретної форми, дають змогу уникнути невдач і ризиків, пов'язаних із здійсненням довгострокових заходів, встановлюють пріоритети діяльнос­ті та критерії для визначення якості функціонування організації. У планах короткострокові цілі набувають форми завдань, а це, в свою чергу, дає змогу здійснити зв'язок між потребами та можливостями розвитку, оскільки вони більш орієнтовані на використання наявно­го виробничого потенціалу. Враховуючи це, можна сформувати ще два класифікаційних типи цілей: прямі та забезпечуючі. Для підприємства, що діє у ринковому середовищі, до прямих цілей належать:

  • зростання прибутковості діяльності;

  • справедлива винагорода персоналу;

  • виконання соціальних зобов'язань;

  • задоволення потреб споживачів;

  • створення конкурентних переваг (конкретних);

  • завоювання ринку тощо.

До забезпечуючих (підтримуючих) цілей підприємства відносять:

  • «виживання» в конкурентній боротьбі;

  • нові види продукції та технології;

  • професіоналізм і компетенцію персоналу, що забезпечують гнуч­кість і рівень управління в умовах конкурентної боротьби;

  • рівень та умови виробництва тощо.

Система цілей організації має досить складну структуру. По-перше, цілі підприємства мають різну спрямованість (їхні вектори найчастіше не збігаються). Наприклад, існують зовнішньо спрямовані (завоювання ринку) та внутрішньо спрямовані цілі (вдосконалення системи мотивації праці). Окрім того, різну спрямованість мають цілі, що відповідають орієнтації підприємства на сплату дивідендів та реінвестування прибутків тощо. Отже, встановлення різних цілей, нерідко суперечливих, але таких, яких можна досягти, вимагає від керівництва підприємством визначення того, якого саме результату можна досягти в цих умовах — простору та часу з наявним потенціалом порівняно з очікуваним.

Однак досить складна класифікація не дає змоги схарактеризува­ти повний взаємозв'язок і взаємозалежність цілей, які допомагають налагодити ефективну роботу для їхнього досягнення. Тому крім визнання наявності різних цілей на підприємстві треба простежити їхню взаємодію.


^ 5. «ДЕРЕВО ЦІЛЕЙ» ПІДПРИЄМСТВА

Для відображення цілей навіть дуже простої організації треба використати комплексний підхід, тобто створити систему цілей, яка б відбивала потреби підприємства з точки зору як зовнішнього, так і внутрішнього середовища.

«Дерево цілей» — це наочне графічне зображення підпо­рядкованості та взаємозв'язку цілей, що демонструє розподіл за­гальної (генеральної) мети або місії на підцілі, завдання та окремі дії.

«Дерево цілей» можна визначити, як «цільовий каркас» організа­ції, явища чи діяльності. Загальний вигляд «дерева цілей» показано нарис. 3.6:

Мета — це ідеальне уявлення про характер діяльності та можли­вості об'єкта, відносно якого вона встановлена й має відбивати об'єктивні умови його існування, а також коригування структури об'єкта, структури та динаміки процесу досягнення мети, тому мова має йти про сукупність цілей.

Основна ідея щодо побудови «дерева цілей» — декомпозиція.

Декомпозиція (розукрупнювання) — це метод розкриття структу­ри системи, при якому за однією ознакою її поділяють на окремі складові.

Декомпозиція використовується для побудови «дерева цілей», щоб пов'язати генеральну мету зі способами її досягнення, сформу­льованими у вигляді завдань окремим виконавцям.

Розглянемо технологічні засади побудови «дерева цілей». Не існує універсальних методів побудови «дерева цілей». Спосо­би його побудови залежать від характеру мети, обраного методоло­гічного підходу, а також від того, хто розробляє «дерево цілей», як він уявляє собі поставлені перед ним завдання, як він бачить їхній взаємозв'язок.

Основне правило побудови «дерева цілей» — це «повнота редукції». Повнота редукції — процес зведення складного явища, процесу або системи до більш простих складових. Для реалізації цього пра­вила використовують такий системний підхід:

а) мета вищого рівня є орієнтиром, основою для розробки (декомпозиції) цілей нижчого рівня;

б) цілі нижчого рівня є способами досягнення мети вищого рівня і мають бути представлені так, щоб їхня сукупність зумовлювала досягнення початкової мети.


0

1

2

3

4

4.1




Генеральна мета


Цілі І рівня


Цілі II рівня


Ц
1.1.1
ілі ІІІ рівня


1.1

1.2

2.1

2.2

2.3

4.2

4.3

4.4

1.1.2

2.2.1

2.2.2

2.2.3

4.1.1

4.1.2

4.1.4

4.1.5



Рис. 3. «Дерево цілей» організації

Вимоги до побудови «дерева цілей» такі:

  • повнота відображення процесу або явища;

  • на кожному рівні сукупність підцілей має бути достатньою для опису цілі вищого рівня;

  • несуперечливість цілей нижчого та верхнього рівнів;

  • декомпозиція мети на підцілі на кожному рівні має виконуватися за одним методологічним підходом;

  • усі цілі мають бути сформульовані в термінах робіт.

«Дерево цілей» будується на основі координації цілей.

^ Вертикальна координація цілей дає змогу узгоджувати непов'язані між собою напрямки діяльності та формувати конкурентні переваги всього підприємства.

Горизонтальна координація забезпечує більш ефективне вико­ристання виробничого потенціалу та його частин (наприклад, кваліфікованих кадрів, що працюють у різних підрозділах, різних видів ресурсів, типізації «know-how» для їх використання в різ­них напрямках діяльності, виробничих потужностей для більшого їх завантаження з метою створення умов для скорочення витрат тощо).

Наведена класифікація має практичну спрямованість, оскільки для кожної з певних груп цілей потрібен свій підхід до побудови та аналізу. Так, суттєвим є вибір методів побудови «дерева цілей», то­му що метод «дезагрегації» можна застосувати лише для формалізо­ваних цілей, а «метод забезпечення необхідних умов» — для всіх типів цілей.

^ Стратегічні цілі пов'язані з:

  • реалізацією напрямків діяльності у привабливих галузях, їхньою комбінацією;

  • конкурентним положенням на ринку та сприйманням його спо­живачами та суспільством;

  • інвестиційною діяльністю зовнішніх інвесторів, місцем, яке ба­жає зайняти підприємство на фінансовому ринку;

  • внутрішніми особливостями та можливостями підприємства за­безпечувати реалізацію зовні спрямованих цілей.

Стратегічні цілі потрібно встановлювати в усіх ланках і нап­рямках діяльності підприємства, від яких залежить його виживання та успіх.

Сукупність цілей можна охарактеризувати за допомогою конкретних показників, що дає змогу виконати вимогу вимірюваності. Кож­не підприємство обирає та формулює свої цілі, а також формує сис­тему показників для їхньої характеристики.

^ Показники, що в загальному переліку можуть відбивати цілі ор­ганізації, найчастіше згруповані таким чином:

1) загальноекономічні цілі: рівень прибутків; рівень рентабельнос­ті (розрахований за різними методиками); річний приріст прибутку;

річний приріст доходу в розрахунку на одну просту акцію тощо;

2) маркетингові цілі: загальний обсяг продажу; частка ринку, що його обслуговує фірма; приріст обсягів продажу; приріст частки ринку; рівень забезпеченості ресурсами; рівень цін;

3) цілі виробництва: масштаб виробництва та динаміка приросту;

рівень витрат; додана вартість та її динаміка; рівень якості виробни­цтва; упровадження нових методів виробництва; рівень диверсифі­кації; рівень ефективності тощо;

4) фінансові цілі: мінімізація податкового «пресу»; фінансова стабільність; оптимальна структура капіталу; динаміка обіговості капіталу; ціна акції та рівень дивідендів; приріст інвестицій та ін.;

5) науково-технологічні цілі: технологічний рівень; розробка но­вих продуктів і технологій; придбання патентів і ліцензій; адаптація «know-how» до умов виробництва тощо;

6) кадрові цілі: оптимальний рівень чисельності та структури персоналу; рівень кваліфікації персоналу; розвиток системи набору, добору, підвищення кваліфікації та перекваліфікації; рівень продук­тивності праці тощо;

7) організаційно-управлінські цілі: упровадження ефективних тех­нологій управління; оптимізація часових характеристик для при­йняття рішень; упровадження ефективних методів організації виро­бництва та управління тощо.


Питання та завдання

  1. Що таке цільовий підхід в менеджменті?

  2. Які аспекти охоплюють стратегічні цілі організації?

  3. В чому полягає роль мети в управлінні?

  4. Сформулюйте функції цілей?

  5. Які існують вимоги до цілей?

  6. Що таке місія організації?

  7. Визначте правила розробки місії організації?

  8. Назвіть ознаки, за якими здійснюється класифікація цілей?

  9. В чому полягає відмінність і що спільного між стратегічними та довгостроковими цілями?

  10. Розкрийте суть “дерева” цілей?

1 Ми розуміємо тут принциповий підхід до управління, спрямований на досяг­нення цілей, але маємо на увазі також практику «управління за результатами», «програмно-цільове управління» та інші варіанти цього підходу.

2 Аналогічно можуть обговорюватися цілі нижчого рівня із залученням робітників підсистем підприємства, яких вони стосуються.


Схожі:

Тема формування стратегічих цілей підприємства iconТема формування стратегічих цілей підприємства
Будь-яке управління передбачає досягнення цілей І в цьому кон­тексті є цільови Відмінності полягають у методах усвідомлення, обґрунтування...
Тема формування стратегічих цілей підприємства iconРозробка цілей, стратегій та формування стратегічного набору підприємства
Будь-яке управління передбачає досягнення цілей І в цьому контексті є цільови Відмінності полягають у методах усвідомлення, обгрунтування...
Тема формування стратегічих цілей підприємства iconГолові Державної екзаменаційної комісії спеціальності 03050701 «Маркетинг»
УПз-371м Гришаєвої Катерини Геннадіївни на тему «кдр: Розвиток підприємства на підставі удосконалення маркетингової діяльності. Тема...
Тема формування стратегічих цілей підприємства icon1. Управління якістю, як спеціалізований вид управлінської діяльності
Менеджмент якості в концепції «Управління по цілям». Пріоритети в конкуренції товарів на сучасному ринку. Побудова «дерева цілей»....
Тема формування стратегічих цілей підприємства iconУправ ління вартістю підприємства як інструмент формування конкурентних переваг
Передумовами формування та розвитку конкурентних переваг підприємства є зовнішні та внутрішні фактори середовищ підприємства. Однак...
Тема формування стратегічих цілей підприємства iconМодель формування розвиваючих цілей занять професійної підготовки кваліфікованих робітників постановка проблеми
Модель формування розвиваючих цілей занять професійної підготовки кваліфікованих робітників
Тема формування стратегічих цілей підприємства iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України
Схема формування та розподілу прибутку підприємства за різних організаційно-правових форм (акціонерні товариства, орендні підприємства,...
Тема формування стратегічих цілей підприємства iconІіі. План лекцій Тема Поняття організації
Організація, як відкрита система. Вимоги до організації. Закони організації, організаційні процеси. Цілі організації, типи цілей....
Тема формування стратегічих цілей підприємства iconТема №11. Психогеометрія – технологія формування управлінської команди
Керівник підприємства чи організації повинен формувати (підбір, відбір та навчання) ефективну управлінську команду всіх рівнів
Тема формування стратегічих цілей підприємства iconФормування собівартості готельних послуг: галузеві особливості та чинники впливу
Досліджено проблеми формування собівартості готельних послуг для досягнення стратегічних цілей підприємств готельного бізнесу за...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи