1. Мультимедіа в сучасному світі icon

1. Мультимедіа в сучасному світі




Скачати 177.47 Kb.
Назва1. Мультимедіа в сучасному світі
Дата12.09.2012
Розмір177.47 Kb.
ТипДокументи

1. Мультимедіа в сучасному світі

Мультимедіа в інформаційному суспільстві

Спочатку трохи історії. Двадцять років тому Віктор Михайлович Глушков мріяв про такий технологічний рівень суспільства, який не потребував би паперових інформаційних потоків. Інформатика без паперу стала темою його останньої монографії [1]. Важко було повірити тоді в реальність “безбумажной информатики”, а ще важче уявити майбутнє інформаційне суспільство. Інший мрійник, Андрій Петрович Єршов, на освітньому конгресі в Лозанні виголосив тезу про другу грамотність [2]: навчання інформатиці стає рівнозначним навчанню грамоті, володіння комп’ютером – необхідним компонентом загальної освіти, відповідно переводячи в розряд неграмотних тих, хто комп’ютером не володіє. Це теж не могло не здатися сильним перебільшенням, цілком зрозумілим, враховуючи палку захопленість шановних академіків своїм предметом.

Проходить не так багато часу і все справджується. Епоха інформатики, геніально передбачена Норбертом Вінером [3], приходить на зміну епосі енергетики. За Н.Вінером, ідеї кожної епохи відображаються в її техніці. На зміну епохам механіки і астрономії з появою наприкінці XVIII ст. парових машин прийшла епоха енергетики, власне індустріального суспільства. З переходом до використання електричних джерел енергії чільне місце серед наук, що обслуговують індустріальне суспільство, посідає електротехніка. В електротехніці розрізняють енергетику (техніку сильних струмів) і електроніку (техніку слабких струмів). Між ними проходить межа, що відділяє наукові ідеї індустріального суспільства від постіндустріального, або інформаційного суспільства. Ясна річ, що індустріальне суспільство потребує перш за все енергетики, оскільки виробництво носить матервальний енергоємний характер. Формальним критерієм переходу до інформаційного суспільства можна вважати зростання долі витрат на "техніку слабких струмів" — електроніку і зв'язок — порівняно з долею сумарних витрат на створення, передачу і споживання енергії [4]. Наприклад, в США витрати на енергетику на початку 80-років стабілізувалися на рівні 13%, тоді ж витрати на зв'язок оцінювалися в розмірі 4-9%, на обчислювальну техніку — 5%.

Цей процес приводить до виникнення інформаційного суспільства [5], яке сьогодні стало реальністю, законодавчо визнаною в розвинених країнах світу. Наприклад, в Сполучених Штатах Америки Закон про свободу інформації доповнюється в 1996 Законом про свободу електронної інформації (Electronic Freedom of Information Act). Розбудова інформаційного суспільства стає політичною програмою розвитку Європейського співтовариства. Огляд європейського законодавства з цього питання можна знайти в [6]. В 1998 році Інститут розвитку інформаційного суспільства створено в Росії.

Інформаційне суспільство XXI ст. — це глобальне всесвітнє суспільство, в якому інформація інтенсивно інтегрується у всіх аспектах економічного, соціального, культурного і політичного життя. Це суспільство визначається новітніми інформаційними технологіями, технологіями зв'язку та конвергенцією між ними Виробництво в “безпаперовому” або нематеріальному видгляді стає вирішальним фактором у створенні доданої вартості. Мета інформаційного суспільства полягає у наданні кожному можливості найпродуктивнішої інтелектуальної творчості. Важлива соціально-економічна роль в інформаційному суспільстві належить розвитку та застосуванням інформаційної інфраструктури: кожен індивід, незалежно від того виступає він у ролі споживача чи виробника, інтенсивно використовує інформацію, яка сама стає найважливішим предметом праці.
^

Розвиток цифрових комунікацій


Формування інформаційного суспільства спирається на сучасні інформаційні технології, телекомунікаційні технології та технології зв’язку. Інформаційне суспільство ґрунтується на єдиному інформаційно-телекомунікаційному просторі, побудова якого вимагає широкого застосування цифрових технологій для всіх видів інформаційних ресурсів. Перш за все цифрові технології застосовуються в процесах створення інформаційних ресурсів. На наших очах завдяки застосуванню настільних видавничих систем докорінно змінилася вся видавнича галузь. Але цим роль цифрових технологій не обмежується. З’являється новий тип інформаційних ресурсів масового призначення — електронні або мультимедійні видання. Було б точніше називати електронне видання цифровим, щоб підкреслити його принципову відмінність не тільки від друкованих медій, але й від інших електронних, але не цифрових технологій відео та звуку. Мультимедійний характер електронних видань виражається в інтеграції різних типів медій: тексту, графіки, звуку та відео, поєднання яких в рамках одного видання в свою чергу призвело до конвергенції кількох галузей: преси, радіо, телебачення.

Залишається лише дивуватися абсолютній точності передбачення появи найважливішого інструменту інформаційного суспільства — Інтернету — як конвергенції засобів комунікації та обчислювальної техніки. Її результатом стала нова інформаційна технологія (вже друга, бо перша була результатом винаходу друкарського верстату Йоганном Гутенбергом у 1445 р.,) та викликаною нею інформаційна революція, наслідки якої обіцяють бути значнішими від наслідків промислової революції, що поклала початок індустріальному суспільству. Вона ґрунтується на інформації, знаннях та ноу-хау, відкривши нові можливості для людського інтелекту і докорінно змінивши умови життя і праці. Її найважливіший канал — Інтернет — докорінно змінив характер життя і діяльності в нашому суспільстві. Це правда, що сьогодні на земній кулі все ще є мільярд неписьменних, але Інтернет змінив і їх життя так само, як раніше життя всього людства змінилося зі вступом до епохи книг. За оцінками ООН [7] менше, ніж через 5 років кількість приєднань до Інтернет складе 900 млн. і зрівняється з кількістю телефонів у світі.

Чверть століття цифрових комунікацій 1975-2000 почалася саме з Інтернет.

^ Email: 1970-75 рр. Інформатика багато чим завдячує фізикам. Одна з перших радянських операційних систем називалася “Дубна” за місцем її створення в Інституті ядерних досліджень. В іншому центрі ядерних досліджень – CERN в Швейцарії – теж фізики придумали Інтернет. Відірвані від домівок та своїх наукових колективів на час тривалого наукового відрядження, вони знайшли в середині 70-х років засіб швидкого спілкування з колегами, що залишилися вдома. Одна з перших концепцій універсальної мережі для передачі звуків. малюнків та інших даних була запропонована 1973 року в [8]. Тоді ж було винайдено модеми і створено перші текстові редактори. Отже, результатом періоду електронної пошти в цифрових комунікаціях стали текстові редактори, Інтернет і модеми.

Спочатку в Інтернет йшов обмін електронним листами, а починаючи з середини 80-х років з’явилися так звані телеконференції USENET, з яких згодом на початку 90-х років виросли наукові електронні журнали. Електронні журнали (electronic magazine, або скорочено, e zine) стали справжніми довгожителями в галузі електронних видань. Кількість їх назв сьогодні вимірюється тисячами. З 1995 року Дж.Лабовіц веде надзвичайно інформативний каталог електронних журналів http://www.meer.net/~johnl/e-zine-list/, захоплюючий авторський виклад історії якого можна прочитати в [8].

^ Word processing: 1975-80 рр. В цей період з’явилися текстові процесори. Вони відрізняються від текстових редакторів тим, що створений ними документ вже не є простим ASCII-файлом, а програмою, що інтерпретується процесором. Цей документ може містити графічні та інші вкладення, сам текст стає форматованим. Внесення змін в текст виконується за допомогою спеціальних команд і взагалі документ може містити програмний код. Тоді ж з’являються персональні комп’ютери і масові принтери, спочатку матричні, а згодом і лазерні, що забезпечили поліграфічну якість відтворення документів.

DTP: 1980-85 рр. Поява графічного інтерфейсу в операційній системі Macintosh привела до використання принципово нових ідіом в комп’ютерному дизайні. Так з’явилося поняття поверхні робочого столу (desk-top), на якому розмістилися папки з документами. З’явилася перша програма електронного макетування PageMaker, яка докорінно змінила видавничі технології, започаткувавши так звані настільні видавничі системи (desk-top publishing — DTP). В цей же період було створено універсальний засіб роздруку сторінок, не залежний від типу друкарського пристрою, — мову Postscript.

^ Multimedia: 1985-90 рр. Компанія Macromedia випустила перші програми для створення інтерактивних роликів. Компанія Apple запропонувала стандарт цифрового відео Quicktime, а поява CD-ROM (compact disc read only memory) зробила мультимедіа реальністю, забезпечивши їх масовою памяттю надзвичайної транспортуємої ємності. Завдяки їм мультимедійні продукти вийшли за межі дослідницьких лабораторій, ставши товаром масового вжитку. Ємність компакт-диску складає приблизно 650 Мб, що дорівнює ємності біля 500 (!) гнучких дисків. На одному CD-ROM можна розмістити 300 тис. сторінок тексту. Це 300 томів по 1000 сторінок кожен. Але справді незамінимим CD-ROM, а згодом і CD-RW — компакт-диск, що допускаює перезапис інформації, — став для графіки, а його наступник DVD-ROM (digital video disc або digital versatile disc) об’ємом від кількох до десятків Гб, що з’явився в 1995 році, – для відео.

^ Online publishing 1990-95 рр. З’являється World Wide Web, Веб-браузери і програмне забезпечення робочих груп.

Сьогодні електронні видання на CD-ROM називають виданнями off-line, щоб підкреслити їх автономне використання на окремому комп’ютері. Режим on-line з’являється при об’єднанні комп’ютерів у мережу. Мультимедіа в on-line вимагає значної пропускної спроможності каналів, але зате не потребує тиражування і сховищ. За даними, наведеними в [10], підтримка доступу до електронних видань складає лише 5% від вартості підтримки доступу до паперових оригіналів, найбільш значну частину якої складають затрати на сплату книгосховищ та персоналу.

Головний підсумок останніх років ще належить підвести. Як найважливіші досягнення відмітимо надшвидкісні мережі, гібридні медіа і World Wide Grid. Починаючи з Гутенберга людство живе в цивілізації книг. Сьогодні, мабуть, ніхто не сумнівається в тому, що інші медіа – кіно, радіо, телебачення – доповнили світ книг, але не створили нового культурного виміру. Чи прийде на зміну книжковій цивілізація електронна або цифрова, чи витіснить книгу друковану книга електронна – це ще питання, але саме поняття книги на наших очах набуває нових форм і нового змісту.

Головним досягненням мультимедійних видань можна вважати подолання обмежень друкованої сторінки. Дуже емоційно про переваги мультимедіа над традиційними виданнями в науковій сфері говориться в [11]. Завдяки електронним виданням автори вперше одержали можливість динамічної візуалізації інформації, неприпустимої в умовах статичних друкованих сторінок. Досить згадати застосування засобів анімації або віртуальної реальності, “живої” математики, інтерактивної тривимірності, навігації, індексування, гіперзв’зків, тощо. Процеси створення та використання електронного видання стають паралельними, а читач завжди має доступ до його останньої опублікованої версії. Завдяки World Wide Web Інтернет перетворився в найпотужніший канал розповсюдження інформації. Конвергенція інформаційних технологій, телекомунікацій і медій стала офіційно визнаним фактом, культурні, економічні і навіть суспільно-політичні наслідки якого ще чекають свого усвідомлення.

Що таке мультимедіа?

Мультимедіа — це не книжка, бо вона мовчазна і нерухома. Екран комп’ютера має теж два виміри, як і книжка, але до них додається ще третій вимір — час, у якому протікає перегляд. Мультимедіа — це не відеомагнітофон з клавіатурою кнопок керування тому, що глядач мультимедіа стає активним учасником мультимедійної презентації. Мультимедіа — це не просто стандарт для апаратних і програмних засобів для комп’ютера, бо мультимедійний комп’ютер ­— це лише носій або платформа мультимедіа.

Мультимедіа — це “безшовна” інтеграція тексту, звуку, образів довільного типу та керуючого програмного забезпечення в рамках єдиного цифрового інформаційного оточення.

Мультимедіа - це новий спосіб подачі текстової, графічної, звукової та відео інформації, за сценарієм керованим користувачем.

Це визначення підходить до будь-яких інтерактивних медій, виготовлених для розповсюдження онлайн (Веб-сторінки, тощо) або оффлайн (DVD, CD-ROM, кіоск або інфомат — автономний центр інтерактивної інформації або змістовного матеріалу в мультимедійних системах). Сюди ж відносяться інші інтерактивні медії типу інтерактивного ТВ або інші замовні (on-demand) служби.

Оффлайнові продукти самодостатні. Вони не потребують взаємодії з чимось за межами їх власного оточення і крім користувача, звичайно, не взаємодіють ні з чим, за межами комп’ютера, на якому вони виконуються. Онлайнові потребують взаємодії з віддаленими ресурсами і, можливо, віддаленими користувачами. Виконання самої прикладної програми на віддаленому комп’ютері також можливе, але частіше йдеться про локальну прикладну програму, що збирає інформацію та активи мережею з віддалених ресурсів. Можливі гібридні проекти.

Предмети мультимедіа настільки ж різноманітні, як і типи медій. Необхідне знайомство та компетентність в галузях створення різних медій, а також програмного забезпечення і навіть журналістики. Отже: управління проектом, фінанси, архітектура програмного забезпечення та обчислювальних систем, підготовка аудіо та відео, обробка текстів та зображень, плюс здатність інтегрувати ці несумірні елементи в повноцінний осмислений виріб.

Тепер розглянемо проблему змісту (content) Вважатимемо, що інформацією нас забезпечують змістовні виробництва (content industry). До змістовних виробництв звичайно відносять виробництва традиційних медій (книжок, газет, журналів, тощо), виробництво аудіо-візуальних матеріалів та електронні видання. Під електронним виданням звичайно розуміють діяльність по забезпеченню інформацією в цифровому електронному форматі передплатників, корпоративних та інших користувачів через Інтернет, іншими мережними або оффлайновими засобами. Електронними виданнями можуть бути електронні книги, словники, енциклопедії, журнали, газети, прес-релізи, презентації, ігри, бази даних, навчальні програми, документація, річні звіти, каталоги, реклама — повний перелік жанрів електронних видань ще чекає своїх дослідників.

Вже на початку 80-х років всерйоз йшла мова про інформаційну кризу: інформація подвоювалася протягом 2-3 років (проти 50 років на початку сторіччя). Це при тому, що основним носієм інформації тоді все ще можна було вважати друковані матеріали. Дослідження [12] показує, що в 1999 р. друковані матеріали склали вже лише 0,003% від загального обсягу виробленої протягом року інформації — від одного до двох ексабайтів за різними оцінками (1 ексабайт = 1024 петабайт, 1 петабайт = 1024 терабайт, 1 терабайт = 1024 гігабайт). Цікаво простежити залежність обсягів інформації від типу фізичних носіїв за таблицею, що відображає обсяги виробництва в 1999 р. [12] (значна розбіжність між нижньою та верхньою оцінками обумовлена складністю виявлення оригінальності змісту):

Носій

Вміст

Верхня оцінка обсяг, Терабайт

Нижня оцінка обсяг, Терабайт

Річний приріст, %

Папір

Книги

8

1

2

Газети

25

2

-2

Періодика

12

1

2

Документація

195

19

2

Всього

240

23

2

Плівки

Фото

410 000

41 000

5

Кіно

16

16

3

Рентгенограми

17 200

17 200

2

Всього

427 216

58 216

4

Оптика

Музичні CD

58

6

3

^ Цифрові CD-ROM

3

3

2

Відео DVD

22

22

100

Всього

83

31

70

Магнітні носії

Відеострічки

300 000

300 000

5

Приватні PC

766 000

7 660

100

Офіційні сервери

460 000

161 000

100

Корпоративні сервери

167 000

109 000

100

Всього

1 693 000

635 660

55

Всього




2 120 539

693 930

50

Носії електронних видань виділені в таблиці курсивом. При порівняно незначній, але сумірною з книгами, долею видань на CD-ROM, абсолютна першість — 39% за нижньою оцінкою та 66% за верхньою — належить інформації на жорстких дисках (за нижніми оцінками — друге місце після відеострічок). Темпи її щорічного приросту оцінюються в 100%, а тому її доля ставатиме в майбутньому ще значнішою. Приблизно такою ж цифрою оцінюються темпи зростання кількості хостів в Інтернет [13]. Це означає, що все більша частина інформації на жорстких дисках ставатиме доступною через Інтернет. Сьогодні обсяг “поверхневого” Інтернету (статичні HTML-сторінки) оцінюється від 25 до 50 Терабайтів (темпи росту — 0,1 Терабайт в день!), а обсяг “глибинного” (динамічні сторінки, бази даних, інші документи та ресурси) вважається в 400-550 разів більшим (10 000 – 27 500 Терабайтів).

Правда все більше інформації не знаходить свого споживача. За тими ж даними [12] в одному домашньому господарстві споживається 3 345 гігабайтів інформації в рік, що абсолютно несумірно обсягу інформації, виготовленої протягом року (103 проти 1015 гігабайт). Сюди віднесено всі види медій (книги, періодику, телебачення, радіо, а також Інтернет). Час, витрачений середньо-статистичною сім'єю на традиційні медії, практично не змінився за останні 8 років, а от час, витрачений на Інтернет зріс більше, ніж у 20 разів, хоча пересічна сім'я проводить в Інтернет поки що всього 43 години на рік.

Дані про споживання інформації в Інтернет цікаво порівняти з даними про динаміку Веб-сайтів. Таку статистику веде Центр онлайнових комп'ютерних бібліотек (Online Computer Library Center) [13].

Рік

Кількість Веб-сайтів

Живучість Веб-сайтів

1997

1 570 000

-

-




1998

2 851 000

100%

-




1999

4 882 000

56%

100%




2000

7 399 000

35%

55%

100%

2001

8 745 000

25%

37%

55%

Останні три колонки показують долю Веб-сайтів, які продовжували своє існування в наступні після їх створення роки. Тому щорічна кількість нових сайтів не складає різниці між їх кількостями, наведеними у другому сповпчику. Найбільший стрибок (понад 2 500 тисяч сайтів) мав місце при переході від 1999 до 2000 року. До кінця кожного року доживає лише трохи більше половини створених протягом року сайтів. Якщо зважати на це, то на кінець 1999 року залишиться лише 2 774 000 з числа сайтів, створених протягом року, а тому кількість нових сайтів складе не 2 517 000, а майже вдвічі більшу цифру 4 625 000. На межі 2000-01 кількість нових сайтів не зменшилась, вона становить 4 765 000.

Мабуть не знайдеться користувача Інтернет, який не нарікав би на низьку пропускну спроможність каналів зв’язку. Наша мета, звісно, – це комунікація на зразок прямого ефіру, яка привела б до вивільнення інформації у всесвітньому масштабі. Але, порівнюючи сьогоднішні можливості з недавнім стандартом модему на 9 600 біт/сек, можна констатувати надзвичайний прогрес. В Західній Європі, наприклад, вже в 1997 році було 9 млн. абонентів (серед них 60% в Німеччині) цифрового зв’язку ISDN зі швидкістю 64 Кбіт/сек або навіть подвоєною швидкістю 128 Кбіт/сек. Розвитком технології ISDN стала технологія broadband-ISDN (B-ISDN) на оптоволоконній основі, що забезпечує швидкість передачі 1,5 Мбіт/сек.

Звичайно, маючи на увазі перегляд відео матеріалів через Інтернет, проблема швидкості все ще досить гостра, але ще гострішою є проблема інтерактивності, зокрема, високої вартості пошуку інформації. Часто проводять аналогію між двома досягненнями ХІХ і ХХ сторіччя: телеграфом і Інтернет. Телеграф навіть почали називати вікторіанським Інтернет. Дійсно, Інтернет сьогодні виконує ту ж функцію комунікаційної магістралі і відіграє ту ж роль нервової системи економіки. Залишається лише фантазувати, що прийде на зміну Інтернет, як свого часу телефон прийшов на зміну телеграфу. Багато надій пов’язано з Інтернет-телебаченням, яке забезпечить приєднання до мережі за допомогою телевізора з пультом керування, але остаточно мультимедіа в Інтернет ще чекає каналу свого розповсюдження.

Що ж розповсюджується в мережах? Чи зумовлюється інтерес до Інтернет його змістом? Цікаву аналогію проводить А.Odlyzko [14], порівнюючи прибутки телефонних компаній — чистий зв’язок без змісту — (256,1 млрд. доларів в 1999 р.) з прибутками кінокомпаній — чистий зміст — (63,0 млрд. доларів). В Інтернеті контраст ще гостріший. Кількість електронних листів в 300 раз перевищує кількість Веб-сторінок, пересланих протягом 1999 року (610 млрд. проти 2,1 млрд.), а обсяг листів в 500 раз перевищує обсяг створених Веб-сторінок [12]. Ці дані говорять, що Інтернет продовжує відігравати перш за все роль засобу особистого та ділового спілкування. Відомо, що ділові спілкування майже в 10 разів перевищують спілкування особистого характеру. Так, наприклад, модель B2B (business to business) складає більше 90% застосувань електронної торгівлі (e-commerce).

Склад користувачів Інтернет дуже неоднорідний. Як і загалом в галузі інформаційних технологій, світова першість тут утримується Сполученими Штатами. За даними [15] (цей звіт Каліфорнійського унівепситету в Лос-Анжелесі варто прочитати кожному!) 66,9% або понад 100 млн. американців використовують Інтернет, що складає більше половини світової спільноти користувачів Інтернет. Приблизно чверть її — 50 млн. користувачів знаходяться у Західній Європі [16]. Вони розподілені дуже нерівномірно між малонасиченим Півднем (6% у Греції, 9% у Португалії, 11% в Італії та Іспанії, 15% у Франції) до майже відповідної американським стандартам Півночі (48% у Швеції, 49% у Фінляндії). Німеччина та Великобританія знаходяться посередині, відповідно, 27 і 29%. Найбільш суттєво залежить доступ до Інтернет від освітнього (від 31% для користувачів, що не мають середньої освіти до 86% для користувачів з вищою освітою) і майнового цензів (41% для користувачів з прибутками меншими 15 тис. доларів на рік, 61,5 — від 15 до 50 тис. доларів на рік, 81% — від 50 до 100 тис. доларів на рік, 88,6% — від 100 до 150 тис. доларів на рік і 87,3 — понад 150 тис. доларів на рік)[15]. І взагалі можливість і відповідно відсутність доступу до інформаційно-комунікаційних технологій породили новий вид нерівності в інформаційному суспільстві — цифрову нерівність (digital divide), боротьбу з якою проголошено одним із завдань інформаційного суспільства.

Відзначаючи роль Інтернет в сьогоденному житті, іноді проводять паралель між Інтернет і телеграфом, називаючи останній Вікторіанським Інтернет. Хочеться вірити, що це порівняння не зовсім точне. В порівнянні технічної сторони і наповнення перевага сьогодні на боці техніки. Але можливості Інтернет значно виходять за рамки цифрового телефону або телеграфу. Виробництво змісту для Інтернет, тобто електронних видань, ще не приносить великих прибутків. Але проведений нами аналіз пояснює, чому електронні видання віднесені сьогодні до пріоритетних галузей у багатьох країнах світу, зокрема в країнах Європейського Союзу. Їх розвиток фінансується чисельними програмами, перебіг яких широко висвітлюється у пресі. Одна з них, п’ятирічна програма технологій інформаційного суспільства IST "Information Society Technologies"[17] виконувалася 3 1995 по 1999 рік, друга — п'ятирічна програма розвитку створення і використання мультимедіа — INFO2000, закінчилася 2000 року [18]. На зміну їм приходять нові програми. Програма розвитку інформаційного суспільства в Європі PROMISE "PROMoting the Information Society in Europe" [19] розпочата 1 січня 1998 р. Інша ініціатива, названа “еЄвропа: Інформаційне суспільство для всіх”, розпочата Європейською Комісією 8 грудня 1999 р. [20]. Серед пріоритетних напрямків цієї програми знаходиться і мультимедіа.

Підводячи підсумки зауважимо, що перш за все мультимедіа — це засіб зв’язку, інструмент для передачі інформації. Серед інших засобів передачі інформації мультимедійне видання виділяється наглядністю та презентаційним характером. Воно створює сильніший вплив, ніж традиційне паперове видання. Зовнішній привабливості цілком відповідає багатство інформації в усіх можливих інтерактивних проявах так званого уявного (віртуального) світу. Хоча проти телебачення мультимедіа поки що комікси у порівнянні з Лувром. Сьогодні мультимедіа ще нижче планки своїх можливостей, що зовсім не дивно, враховуючи новизну жанру та його любительський характер. Досить повне уявлення про світовий рівень розвитку мультимедіа дає щорічний конкурс EuroPrix — “Кращі в мультимедіа” (www.EuroPrix.org).




Схожі:

1. Мультимедіа в сучасному світі iconШановні колеги! Запрошуємо Вас до участі у Першій Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції «Фізична культура дітей, підлітків, молоді та дорослого населення в сучасному світі»
«Фізична культура дітей, підлітків, молоді та дорослого населення в сучасному світі»
1. Мультимедіа в сучасному світі iconСенсорне виховання дітей як чинник гармонійного розвитку особистості в сучасному світі валентина Терета
Сенсорне виховання дітей як чинник гармонійного розвитку особистості в сучасному світі
1. Мультимедіа в сучасному світі iconКонцепція ідентичності в сучасному літературознавчому дискурсі
У зв’язку з цим активний пошук ідентичності сьогодні – це процес пошуку свого місця у світі, що стрімко глобалізується І водночас...
1. Мультимедіа в сучасному світі icon2. Анатомія цифрових видань Цифрова технологія — рушій мультимедіа
...
1. Мультимедіа в сучасному світі iconЛогіка одна з найдавніших галузей наукового знання. Її роль у сучасному світі науки велика І багатопланова

1. Мультимедіа в сучасному світі iconХарактеристика екологічних проблем у світі та в Україні. Роль права на шляху їх вирішення. Еколого-правова політика України на сучасному етапі розвитку. Становлення та розвиток екологічного права України. Поняття та
Загальна характеристика екологічних проблем у світі та в Україні. Роль права на шляху їх вирішення. Еколого-правова політика України...
1. Мультимедіа в сучасному світі iconЛьвів 2009 Форма № н 03
Тенденції глобалізації у сучасному світі. Робоча програма навчальної дисципліни для студентів
1. Мультимедіа в сучасному світі iconЛюдина в сучасному світі
Нститут соціогуманітарних проблем людини західного наукового центру нан І мон україни
1. Мультимедіа в сучасному світі iconО. В. Бондар Відповідальний за випуск
Енергетика у сучасному світі : рекомендаційний список. – Суми : Сумський державний університет. Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний...
1. Мультимедіа в сучасному світі iconТематична структура та література до курсу
Багатопартійність в сучасному світі. Місце політичних партій в політичних системах сучасних країн
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи