2. Анатомія цифрових видань Цифрова технологія — рушій мультимедіа icon

2. Анатомія цифрових видань Цифрова технологія — рушій мультимедіа




Скачати 203.13 Kb.
Назва2. Анатомія цифрових видань Цифрова технологія — рушій мультимедіа
Дата12.09.2012
Розмір203.13 Kb.
ТипДокументи

2. Анатомія цифрових видань

2.1. Цифрова технологія — рушій мультимедіа


Рушій мультимедіа — це цифрова технологія, а саме: комп’ютер, як цифрова система керування, та засоби обробки цифрової інформації.

Довгий час вимірюванню підлягали лише статичні величини: об’єм, маса, відстань тощо. Ще з шкільної геометрії нам відомий один із найдавніших цифрових методів — метод вимірювання відрізків. В результаті вимірювання об’єкт (в нашому випадку — відрізок) заміняється числом, що позначає його довжину. Саме з геометрії ми знаємо про проблему існування несумірних відрізків, тобто відрізків, довжину яких при заданій одиниці вимірювання не можна виразити скінченим десятковим або періодичним дробом. Наприклад, вимірювання діагоналі квадрата за допомогою його сторони приводить до ірраціонального числа = 1,1421356237309504880…, а довжини кола за допомогою його радіуса — до числа π = 3,14159265358979323846… У таких випадках доводиться обмежуватися наближеним значенням ірраціонального числа з деякою заданою точністю. Наближеним може бути і значення довжини сумірного з одиницею виміру відрізка в тих випадках, коли точність виявляється надмірною.

Пам’ять комп’ютерів, призначена для зберігання цифрової інформації, складається з комірок з фіксованою розрядною сіткою, в кожній клітинці якої можна записати одну цифру. Звичайно це 8 двійкових цифр для одиниці пам’яті, що називається байтом, 16 — для машинного напівслова, 32 — для слова і 64 — для подвійного слова. Наближене співвідношення 1024 = 210 ≈ 103 дає нам можливість легко оцінити ємність машинного слова в десяткових цифрах, а саме: 232 = 22∙230 = 4∙(210)3 ≈ 4∙109. Отже, звичайне машинне слово може містити число, виражене дев’яти десятковими цифрами. При використанні одного машинного слова для десятої, одинадцятої і наступних цифр місця немає. Використання подвійного слова віддаляє, але не усуває проблему зайвих цифр (мал. 2.1).



Власне, єдиний недолік цифрових технологій — обмежена точність відтворення величин, що призводить до обмеженості роздільної здатності в мультимедіа. Обмежена роздільна здатність мультимедійних технологій компенсується обмеженими можливостями нашого зору і слуху: немає потреби розрізняти відрізки на мікрони, якщо наше око сприйматиме їх рівними.

В наступних розділах ми розглядатимемо застосування цифрових технологій до кодування статичних об’єктів — тексту і зображень.

З часом стало зрозумілим, що виконуючи виміри статичних величин, наприклад, відстані, досить часто, можна обчислювати динаміку, наприклад, швидкість. Дійсно, вимірюючи відстань до рухомого об’єкту через досить малі проміжки часу, ми можемо одержати наближення функції відстані від часу, яке в свою чергу дасть можливість обчислити наближене значення похідної, тобто швидкості в кожній точці виміру. Цей простий приклад ілюструє основний прийом відтворення динаміки в цифрових технологіях за допомогою (великих за об’ємами) масивів статичних величин.

Обмежена здатність людини сприймати приріст величини створює ілюзію неперервності. Швидка зміна графічних кадрів сприймається як неперервне відео, а дискретна послідовність звуків — як неперервне звучання. В 1985 році відбулася прем’єра цифрової музики, в 1991 році — цифрового телебачення.

Головна проблема комп’ютерного відтворення динаміки — продуктивність комп’ютерів, необхідна для обробки та відтворення інформації в реальному часі. Адже досягти ілюзії неперервної зміни кадрів можна буде лише тоді, коли наступний кадр буде оброблено і доставлено не коли-небудь, а протягом відведеного на це часу. Вже сьогодні продуктивність комп’ютерів сягнула значного рівня, а перспективи росту вражають ще більше. Продуктивність комп’ютерів подвоюється кожні 18 місяців, що є істотним джерелом постійного поліпшення якості та реалістичності відтворення зображень та звуку.

Інший вимір — це сукупність технічних прийомів (стиснення та локалізація), що зменшують об’єми оброблюваної інформації. Зрозуміло, що стиснення може сповільнювати обробку, оскільки з’являються часові затрати на декодування стисненої інформації. Але стиснення може й суттєво прискорити передачу інформації каналами обмеженої пропускної здатності. Локалізація в свою чергу покликана зменшити об’єми повторної передачі інформації шляхом виділення її сталої компоненти.

Головна перевага цифрових технологій — їх стійкість до спотворень. Кожна операція над аналоговим сигналом вносить в нього шум, який зрештою може призвести до повної непридатності запису. Натомість цифрова обробка за двійковою системою усуває шум, ігноруючи всі сигнали, крім сигналів двох рівнів. Певна надмірність у кодуванні зводить до нуля можливість сприйняття шуму як одного з двох корисних сигналів. Найпростіший прийом дістав назву “контролю за парністю”. В кожному машинному слові додатково виділяється один біт, призначення якого зробити кількість одиниць в слові парною. Поява слова з непарним вмістом є сигналом про помилку (мал. 2.2).


^

2.2. Складові мультимедіа


Трьома китами, на яких стоїть мультимедіа можна вважати:

  1. апаратні засоби;

  2. інтерфейс програмного забезпечення;

  3. вміст або наповнення.

Апаратні засоби — це перш за все мультимедійний комп’ютер, обладнаний засобами обробки та належного відтворення графіки, відео та звуку. Необхідно розрізняти інструментальні мультимедійні станції, призначені для створення мультимедійних цифрових видань та мультимедійні комп’ютери, призначені для їх перегляду. Ясна річ, що укомплектування останніх може бути значно скромнішим.

Типовий мультимедійний комп’ютер містить

  1. графічний монітор;

  2. відеоадаптер та відео пам’ять;

  3. достатній об’єм основної пам’яті;

  4. звукогенератор (саунд-бластер):

  5. звукові динаміки;

  6. дисковод для компакт-дисків CD- та/або DVD-ROM;

  7. приєднання до Інтернет.

Інструментальні станції відзначаються більшою продуктивністю, ніж звичайний мультимедійний комп’ютер, та можуть мати додаткову цифрувальну апаратуру (наприклад, плату для оцифрування аналогового відео та звуку) та пристрої введення-виведення. Сканер забезпечує перетворення графічних оригіналів у цифрову форму. Мікрофон служить для введення звуку, цифрові відео- та фотокамери забезпечують зйомку відеофільмів та фотографій у цифрових форматах. Принтери та іміджсеттери забезпечують вивід видань на папері та поліграфічних плівках. Це, так би мовити, видима периферія. Крім неї існують ще спеціальні плати для розрахунку растру, цифрового відео декодування, тощо, які вбудовуються у корпус комп’ютера.

Кожен пристрій виконує свою важливу функцію у складному технологічному процесі виготовлення і відтворення мультимедійного видання, але найважливішою компонентою, завдяки якій мультимедіа стали реальністю, послужив компакт-диск або CD-ROM. Ми вже з’ясували, чому мультимедіа вимагають значних об’ємів пам’яті. Якщо для створення мультимедіа досить жорстких дисків, то розповсюдження вимагало масової портативної пам’яті надзвичайної ємності. Саме цю проблему розв’язали компакт-диски CD-ROM (read only memory), ємність якого 650-700 Mb приблизно дорівнює ємності 500 (!) дискет. Чи могло б бути реальністю видання, для перегляду якого спочатку треба було б ввести в комп’ютер сотні дискет? Якою була б його вартість? Інший канал розповсюдження мультимедіа — Інтернет — особливо у варіанті надшвидкісних мереж з пропускною спроможністю від сотень мегабіт до кількох гігабіт на секунду вже вповні конкурентноспроможний.

Друга складова мультимедіа — це програмна компонента. Програмне забезпечення мультимедіа вимагає окремого вивчення, але перш за все необхідно відзначити важливість графічного інтерфейсу користувача. Без нього мультимедіа залишалися б спеціальною вузькопрофесійною галуззю. За часів спілкування з комп’ютером мовою команд операційної системи про масове застосування комп’ютерів можна було і не говорити. Воно потребувало спеціального навчання і досить ґрунтовних спеціальних знань.

Графічний інтерфейс користувача дає користувачеві комп’ютера таку форму спілкування, яка забезпечує вільний доступ до будь-якого інформаційного матеріалу. Безперечно, графічний інтерфейс виявився дружнім до користувача, про це переконливо свідчать цифри з попереднього розділу.

В програмному забезпеченні виділимо три типи програм: програмні засоби для розробки, програмні засоби для доставки та програмні засоби для відтворення мультимедіа. Перші дві групи програмних засобів — розробка та доставка — звичайно мають досить спеціальний характер (якщо не брати до уваги сучасні технології типу do it yourself або self-publishing), в той час як третя група за суттю своєю масова. Всі три будуються на принципах графічного інтерфейсу користувача, застосування якого дозволило інтегрувати в мультимедійному проекті фахівців найрізноманітніших галузей, в той час як ще донедавна створення комп’ютерних програм було винятковою прерогативою програмістів.

Третя складова мультимедіа — інформаційна. Вона визначається вмістом і формою та викликає чи не найбільше проблем. Справа в тому, що сьогодні мультимедіа все ще перебуває в ембріональному стані, який можна порівняти зі станом книги за часів Гутенберга. Майбутнє мультимедіа важко піддається прогнозу, оскільки технологія розвивається швидше, ніж попит на неї, а темпи розвитку апаратури випереджають темпи розробки програмного забезпечення. Те, що сьогодні називається мультимедіа, — це книжки або фільми, доповнені меню і кнопками керування та навігації. Так само, як з богослужебних книг виросли нові жанри друкованої продукції аж до газет, журналів, етикеток, каталогів та рекламних видань, із сьогоднішніх мультимедійних видань розвинуться потужні засоби культурного, навчального, наукового, політичного та народногосподарського напрямів.

Сьогодні людство все ще думає і живе в світі книг, слайди й кінофільми доповнюють книги, але не створюють нового технологічного простору. Книга перетворила папір у засіб масового спілкування. Мультимедіа та Інтернет обіцяють перетворити комп’ютер на новий масовий інформаційний канал. ПК стає трубопроводом інформації. На шляху всесвітнього розповсюдження мультимедіа залишається один істотний бар’єр — це його вартість.

Головна проблема, що виникає у цьому зв’язку, — економічна неефективність системи розповсюдження інформації. Компакт-диски продаються як книжки або відеокасети. Можна уявити собі їх оренду. В решті решт мова матимемо гори дисків, по кількасот видань на кожному з них. А потрібна система комунікації на зразок прямого ефіру, яка вивільнить інформацію у всесвітньому масштабі. Інтернет це, мабуть, ще тільки Предтеча. Лінії зв’язку поки що не витримують критики в силу високої вартості та складності пошуку інформації. Нові системи мультимедіа потребують щось на зразок кабельного телебачення з його цілодобовими програмами новин, як CNN, або музичними програмами, як MTV. Швидкий Інтернет розповсюджує розподілені обчислення з локальних мереж на глобальні, поступово перетворюючи WWW в WWG—World Wide Grid. Концепція WWG передбачає сприяння взаємодії географічно віддалених колективів в будь-яких галузях науки або виробництва шляхом надання їм можливості спільного використання розподілених даних та комп’ютерних потужностей для виконання робіт в реальному масштабі часу. WWG — це заклик до подальшого розвитку, інтеграції та апробації технологій, які б забезпечили цілісну інтеграцію мереж, комп’ютерів і пам’яті в єдину уніфіковану систему. Отож, мультимедіа ще чекає свого каналу розповсюдження.
^

2.3. Технологічний цикл електронного видання


У зв’язку з темою наших занять ми постійно вживаємо два терміни: цифровий і електронний. В контексті обчислювальної техніки обидва ці терміни можна вважати синонімами, рівнозначними атрибуту “комп’ютерний”. Дійсно, коли ми кажемо “цифровий”, то маємо на увазі такий, який є закодованим у цифровому вигляді. Звичайно можна було б уявити собі цифровий документ на папері, але звичайно цифрові документи існують лише у пам’яті цифрового комп’ютера. Щоправда пам’ять комп’ютера могла б бути не цифровою, але ми практично не користуємося аналоговими обчислювальними машинами. А якщо б про них і йшлося, то ми б це особливо наголосили, оскільки в загальновживаному сенсі комп’ютер — це цифрова обчислювальна машина.

Коли ми говоримо “електронний”, то передусім маємо на увазі заперечення паперового. Мова іде про здатність зберігати і розповсюджувати інформацію засобами цифрових електронних комунікацій, тобто комп’ютерів та комп’ютерних мереж. Що точно не передбачається, так це заперечення атрибуту “цифровий”. Хоча на деяких етапах передачі інформації можуть використовуватися аналогові канали, їх застосування не вносить нічого нового, крім проблеми аналогово-цифрового перетворення.

Отже, електронні цифрові обчислювальні машини — комп’ютери — займаються обробкою інформації, організованої у вигляді цифрових електронних документів. Кожного разу, коли ми опускаємо один із цих двох атрибутів, ми його маємо на увазі. Принаймні, коли йдеться про електронний документ так само, мається на увазі цифровий електронний документ.

Чи допускає електронний документ не електронне зображення? Звісно, так. Електронний документ можна роздрукувати на папері, звичайно, втративши при цьому все, що не призначено для паперового відтворення. Деякі Веб-сторінки містять спеціальну кнопку для створення версії, адаптованої для роздруку. Отже, коли ми говоримо “електронний документ” ми не заперечуємо можливість його обмеженого паперового відтворення, але ми наголошуємо існування та первинність його комп’ютерного мультимедійного оригіналу.

Оскільки комп’ютер є програмно керованим автоматом для обробки інформації, пам’ять якого здатна одночасно зберігати як програми, що керують його роботою, так і дані, тобто інформацію, що підлягає обробці, то нас в пам’яті цікавитимуть прикладні програми і електронні документи. Електронні документи несуть інформаційну складову мультимедіа, тобто характеризуються вмістом і формою. Прикладні програми так називаються для того, щоб відрізняти їх від службових або системних програм, призначених власне для підтримки працездатності комп’ютера.

Електронним документам властивий певний формат, що визначається прикладною програмою, яка його створила. Один і той же за вмістом і формою електронний документ, залежно від його призначення, може існувати в кількох форматах. Це особливо характерно для тих випадків, коли створений однією прикладною програмою документ призначено для подальшої обробки іншою програмою, наприклад, з метою його інтеграції у документі іншого типу. Тому для кожної прикладної програми розрізняють її власні формати електронних документів, а також формати обміну, здатні розуміти різні прикладні програми.

Наприклад, текстовий процесор ^ Microsoft Word, створює електронні документи власного формату, який так і називається “документ Microsoft Word” та розпізнається за розширенням *.doc. Крім документів у власному форматі Microsoft Word може працювати з текстовими документами в звичайному *.txt або збагаченому текстовому форматі *.rtf (RTF – Reach Text Format).

Тепер перейдемо до головного питання — який саме електронний документ називається електронним виданням? Відповідь очевидна: будь-який документ, що його видано (опубліковано, зроблено доступним широкому загалу). Останнє, звичайно, ставить певні умови щодо засобів, необхідних читачеві для перегляду електронного видання на комп’ютері. Немає відповідних засобів — немає можливості познайомитися з виданням. Якщо видається документ Microsoft Word, то можна припустити, що пересічний читач володіє програмою Microsoft Word, необхідною для його читання. Тому можна вважати, що формат документу Microsoft Word є одночасно форматом електронних видань. Багато видань у World Wide Web поширюються саме у цьому форматі. Є, правда, одна проблема, пов’язана з неповною сумісністю версій Microsoft Word. Вона розв’язується шляхом використання форматів обміну, наприклад, RTF.

Є ще одна проблема, яку можна назвати проблемою захисту від спотворень. Якщо електронний документ видано паперовим виданням, то зміст і форма останнього набули остаточного вигляду. В книзі можна хіба що зробити помітки олівцем або ручкою, сторонній характер яких не викликатиме сумніву. Переглядаючи електронне видання, що має вигляд документу Microsoft Word, читач може вносити до нього будь-які зміни: доповнити документ, вилучити його частину і все це без будь-якого засобу перевірки достовірності і оригінальності видання. Не випадково авторське право на електронні видання досі не набуло остаточної редакції — надто м’якою є форма видання (на те вона і зветься software), в той час як паперовий варіант документу вже давно набув назву твердої копії. Отже у випадку Microsoft Word можливості автора, видавця і читача зводяться до одного і того ж інструментального засобу. З іншого боку інтуїтивно зрозумілою є відмінність ролей, а тому і використовуваних засобів цих трьох категорій видавничого процесу. Вочевидь, що перегляд документу міг би обмежуватися по суті скромнішим засобом, ніж його створення.

Приходимо до такої схеми створення електронного видання. На вході маємо авторські оригінали на електронних або паперових носіях. З них створюється електронний документ, який називається електронним макетом. Сам макет звичайно не підлягає розповсюдженню. З нього виготовляються друкарські форми для тиражування видання. Він же служить завданням на виготовлення електронного видання. Причому електронний макет і його видання будуються за принципом ^ WYSIWYG (What You See Is What You Get — вигляд видання точно відповідатиме вигляду макету).

Маємо таку технологічну схему виготовлення електронного видання.

  1. ^ Підготовка цифрових вкладень. На цьому етапі авторські оригінали (тексти, фотографії, малюнки, звукозаписи, відеофільми і інші) перетворюються в цифрову форму. Одержані файли реєструються у базі даних видання.

  2. Макетування. Проектується інформаційна структура та інтерфейс електронного макету. Вкладення вбудовуються в електронний макет.

  3. Видання. Електронний макет перетворюється в електронне видання, придатне для тиражування та/або розповсюдження (мал.2.3).


^

2.4. Інформаційне проектування


Цифрові видання успадкували багато рис своїх паперових попередників. Більше того, технології цифрового макетування в настільних видавничих системах значною мірою орієнтовані на створення гібридних публікацій, в тому числі паперових версій електронних видань. Певною мірою можна стверджувати, що всі або принаймні більшість елементів, властивих макету паперового видання, можуть бути присутніми в його електронному варіанті. Зворотне, взагалі кажучи, невірне, оскільки звукове або відео начиння не має паперового аналогу.

Основу паперового видання складає сторінка. Звичайно не всі цифрові видання мають явно виражену посторінкову структуру, але всі вони можуть бути охарактеризовані своїми електронними макетами, врешті решт-тими ж екранними сторінками. Основною частиною сторінки є уявний прямокутник, що обмежує її змістову частину, яку у випадку друкованої сторінки звичайно називають полосою набору, призначеною для розміщення основного тексту. В силу прийнятого способу брошурування книг, сторінки можуть бути лівими або правими. Ліва і права сторінки утворюють розворот видання (мал. 2.4).



За межами полоси знаходяться поля сторінки. Розглянувши розворот, ми бачимо на кожній його сторінці внутрішнє (при корінці) та зовнішнє (стосовно розвороту) поля. Корпоративні видання часто макетуються без використання зворотного боку аркуша. Такі сторінки називають односторонніми (мал. 2.5).



Ліве і праве поля односторонньої сторінки звичайно, але не обов’язково, однакові. Екранні сторінки часто бувають несиметричними, головним чином за рахунок використання так званих півториколонних макетів (мал. 2.6).



На верхньому (нижньому) полі часто розміщують верхній (нижній) колонтитул або колонцифру (номер сторінки) (мал. 2.7).



Нижній колонтитул може, крім номера сторінки, містити, наприклад, дату або спеціальні позначення, наприклад, навігаційні елементи (мал. 2.8).



Верхній колонтитул допомагає читачеві зорієнтуватися у виданні. Він може містити автора видання (статті), назву розділу, тощо. Титульна сторінка видання оформляється особливо (мал. 2.9),



але так, щоб у межах всього видання зберегти враження його цілісності (мал. 2.10).



Для оформлення тексту з давніх часів використовують буквицю (мал. 2.11. Фрагмент Остромирова Євангелія, мал. 2.12)



або ініціал (мал. 2.10).Базова лінія ініціалу співпадає з базовою лінією тексту, а базова лінія буквиці нижче на один або кілька рядків. Текст часто розміщують на кольоровому або сірому фоні, який називають підкладкою (мал. 2.6). Невдалий вибір підкладки може значно ускладнити читаність тексту, особливо в електронному виданні. Звичайно підкладки використовують для врізок — невеликого самостійного матеріалу, розміщеного окремо від основного тексту. Інший вид вставного тексту — вставка — використовується для розміщення, головним чином, уривків із основного тексту з метою привернення до них особливої уваги (мал. 2.7). Міжколонник задає відстань між колонками у багатоколонному тексті (мал. 2.10, 2.12).



Слід розглянути способи розміщення ілюстрацій. Для них створюються спеціальні вікна, звичайно прямокутні. Вікно визначає місце та розміри ілюстрації на сторінці. Ілюстрації можуть мати підмалюнкові підписи, а також виноски, що роз’яснюють окремі частини ілюстрації. Взаємне розташування тексту і ілюстрацій звичайно передбачає обтікання ілюстрації текстом (мал. 2.10, 2.12), але іноді графічний матеріал сам може служити фоном (. Ілюстрації часом розміщують на полях або з виходом на поля — під обріз (мал. 2.7). Для того щоб уникнути появи зазора між ілюстрацією і краєм сторінки в друкованих виданнях, площа цифрового макету робиться трохи більшою від сторінки, реальні розміри якої задаються лініями обрізу.

Отже, аналогом друкованої сторінки в електронному виданні є екранна сторінка (мал. 2.13).



Екранна сторінка може цілком розміщуватися на екрані, а може вимагати прокрутки. Вона може роздруковуватися як однією, так і багатьма паперовими сторінками. Головним для нас є те, що як і паперова, екранна сторінка служитиме одиницею посилання в документі. Оскільки екранна сторінка не має явних фізичних обмежень розмірів, вона краще, ніж паперова, відповідає логічній структурі документа.

Крім зазначених елементів, екранна сторінка може містити кнопки навігації для переходів між сторінками даного документа, а також можливо посилання на інші документи, наприклад, URL (uniform resource locator — уніфікований указник на розміщення інформаційного ресурсу в Інтернет) (мал.2.13). В слабо структурованих виданнях, як скажімо, і в паперових книгах, таких переходів лише два: на сторінку вперед та назад. Кожна сторінка розділу має перехід на наступну та попередню сторінки, а також перехід на титульну сторінку та в довідковий розділ (мал.2.14).



Інформаційну структуру електронного документу подають у вигляді спеціальної карти, звичайно, карти сайту (мал. 2.15). У кожному разі наявність карти сайту дає його відвідувачеві можливість зорієнтуватися у часом дуже заплутаних умовах, а попереднє продумування інформаційної структури видання допоможе зробити цю структуру прозорою і зрозумілою.


^

2.5. Засоби доставки та відтворення


Доставка електронних видань перш за все покликана подолати недоліки традиційного книгодрукування. Поява настільних видавничих систем докорінно змінила процеси додрукарської підготовки видань, але мало вплинула на самі друкарські процеси. Залежно від якості друку, електронний макет виводиться за допомогою лазерного принтера на спеціальні поліграфічні плівки або за допомогою іміджсеттера на фотоплівки, після чого починається досить дорогий процес виготовлення друкарських форм, а потім власне друк тиражу. Надрукований тираж повинен десь зберігатися аж до повного розповсюдження.

Економічна проблема традиційного книговидання очевидна. Вона випливає із співвідношення “тираж — вартість”. Справді, всі процеси додрукарської підготовки не залежать від тиражу, а, отже, в рівних долях розподіляються між усіма примірниками. Тож при вартості додрукарського процесу, скажімо, в 1000 грошових одиниць, його вклад в один примірник становить 0,01 грошової одиниці при тиражеві 100 000 примірників, 1 грошову одиницю при 1000 примірників та 10 грошових одиниць на 100 примірниках. Як бачимо, з точки зору додрукарських процесів економічно виправданими стають великі тиражі.

Вартість самого друкарського процесу пропорційна тиражу. Вона складається із вартості паперу і вартості самого друку, включаючи брошурувально-палітурні роботи. Припустимо, що вартість друку складає 5 грошових одиниць на примірник. Далі йдуть вартість зберігання книги на складі, скажімо, 1 грошова одиниця за рік, та вартість доставки і реалізації: нею ми можемо знехтувати.

Порівняємо тепер вартості видань, розповсюджених одразу після виходу в світ та через 5 років.




Малий наклад

середній

великий

Наклад

100

1000

10000

Вартість друку

500,00

5 000,00

50 000,00

Вартість підготовки і друку

1500,00

6 000,00

51 000,00

Вартість 1 примірника

15,00

6,00

5,10

Після 5-річного зберігання

20,00

11,00

10,10

Загальна вартість

1600,00

7000,00

61 000,00

Наведені у таблиці цифри показують, що найвигіднішим є, звичайно, випуск бестселерів. Адже прорахунки в тиражах приводять до великих збитків, як прямих, пов’язаних з незатребуваністю частини тиражу, так і накладних витрат на зберігання видань, на збут яких ще можна було б розраховувати. При цьому їх вартість зростає, а ціна, як правило, спадає, що робить їх іще менш вигідними для виробника.

Інший бік проблеми паперового книгодрукування — це утримання бібліотек. Підраховано, що підтримка доступу до електронних видань складає лише 5% вартості підтримки доступу до паперових оригіналів, найбільша частину якої — затрати на оплату книгосховищ та персоналу. А тому найбільша бібліотеки світу розпочали процес цифрування наявних книжкових фондів, в тому числі видань, підготовлених із застосуванням настільних видавничих систем, електронні макети яких виявилися втраченими або недоступними.

Із сказаного випливає висновок. Навіть при підготовці традиційного паперового видання його електронний варіант необхідний електронним бібліотекам. Електронний варіант збереже можливість доступу до видання навіть після його повного розпродажу дасть можливість при потребі додрукувати видання.

Вказана обставина є ще однією причиною, яка зумовлює відмінність електронного видання від електронного макету. Макет може містити в собі багато інформації, надлишкової з точки зору подальшого розповсюдження. Врешті-решт його обсяг може бути на декілька порядків більшим, що вже само по собі виключатиме можливість розповсюдження макету. В той час як електронне видання адаптується для найбільш ефективного розповсюдження електронними каналами.

Електронні видання певною мірою спричинили розвиток можливості традиційних технологій друку. Значного розповсюдження набувають технології цифрового друку, який не потребує виготовлення друкарських форм. Друкарська машина безпосередньо приєднується до комп’ютера, який управляє роздруком електронного видання. Ця технологія одержала назву print on demand (замовного друку). При значних тиражах її вартість вища від вартості традиційних технологій, але при малих тиражах вона виявилася надзвичайно ефективною, зокрема завдяки повній відсутності проблем складування. Цифровий друк може певною мірою зняти також проблему доставки, оскільки доставлятися в найближчу до місця споживання цифрову друкарню буде електронне видання. Таким чином електронне видання стає альтернативним засобом доставки, розповсюдження і зберігання традиційних паперових видань, підготовлених за допомогою цифрових технологій.

Головним каналом розповсюдження електронних видань сьогодні служить Інтернет, а тому найбільш поширеними формами відтворення електронного видання є його відтворення за допомогою спеціальної програми перегляду (броузера), попередньо встановленого на комп’ютері користувача. Програма перегляду, звичайно, накладає свої обмеження на форму електронного видання, але значно зменшує обсяг інформації, необхідної для передачі. До того ж, найбільш поширені на сьогодні броузери (наприклад, Internet Explorer або Netscape Navigator) допускають розширення за рахунок приєднання додаткових зовнішніх програмних модулів (plug-ins).

Пара, що складається з електронного видання і універсальної програми перегляду, виправдана також з точки зору потреб замовного друку, оскільки програма друку орієнтується на стандарти програм перегляду. Сьогодні — це технологія Acrobat, створена фірмою Adobe в 1993 році як платформа для розповсюдження електронних видань. Доступність електронного видання в такому випадку залежить також від доступності програми перегляду. Найбільш популярні броузери, як і програма Acrobat Reader, поширюються безплатно. Те саме стосується і багатьох додаткових модулів, наприклад, модуля перегляду мультимедійних презентацій Macromedia Shockwave.

Розповсюдження електронних видань за допомогою компакт-дисків не має таких жорстких обмежень на пам’ять. Власне кажучи, це може бути довільна прикладна програма інформаційного характеру, що є власною розробкою авторів. Сучасні системи програмування дозволяють порівняно нескладно розробити програму, здатну оперувати всіма типами мультимедійного начиння. Можна наводити десятки прикладів широко відомих електронних видань у власних форматах, таких, наприклад, як енциклопедія Enсarta. Але затрати на створення мультимедійного видання можуть бути зменшені за рахунок використання спеціалізованих авторських систем, спеціально призначених для мультимедійної розробки. Найбільш відомі з них, наприклад Macromedia, забезпечують як можливість виготовлення незалежної прикладної програми, так званого проектора, так і видання для онлайнового браузера. Електронне видання, виготовлене у вигляді незалежної прикладної програми, містить в собі вбудовані засоби перегляду. Їх можна було б назвати “самокерованими” (self-monitoring) за аналогією з широко відомими програмами архівування, здатними створювати архіви, придатні для саморозархівування (self-extracting files).

Самокеровані електронні видання можуть поширюватися і за допомогою Інтернет, але у вигляді файлів, призначених для пересилки. Одним з нових застосувань самокерованих електронних видань є електронні візитівки — невеликі компакт-диски формату звичайної візитної картки, з записаною на ньому мультимедійною презентацією (мал. 2.16).



Не самокероване електронне видання може бути наділене багатьма рисами самокерованого, якщо програма перегляду допускає повноекранну презентацію. В цих випадках, правда, відповідальність за навігацію знімаються з браузера і перекладається на інтерфейс самого видання.




Схожі:

2. Анатомія цифрових видань Цифрова технологія — рушій мультимедіа icon“Затверджено”
Молочні зуби, їх особливості, строки прорізування молочних І постій­них зубів. Зубна формула молочних І постійних зубів (цифрова...
2. Анатомія цифрових видань Цифрова технологія — рушій мультимедіа icon“Затверджено”
Молочні зуби, їх особливості, строки прорізування молочних І постій­них зубів. Зубна формула молочних І постійних зубів (цифрова...
2. Анатомія цифрових видань Цифрова технологія — рушій мультимедіа iconГ. Г. Бортник, к т. н., доц.; М. В. Васильківський, аспірант
Вимірювання фазового дрижання в аналого-цифрових перетворювачах цифрових систем передачі
2. Анатомія цифрових видань Цифрова технологія — рушій мультимедіа iconЦифрова обробка зображень
Конспект лекцій з дисципліні «Цифрова обробка зображень» (для студентів 5 курсу денної форми навчання за напрямом підготовки 0709...
2. Анатомія цифрових видань Цифрова технологія — рушій мультимедіа iconПрограма предмет Технологія напівпровідникових приладів та інтегральних схем (Р-42)
Курс присвячений аналізу фізичних проблем мікромініатюризації елементів напівпровідникових, гібридних та суміщених інтегральних мікросхем....
2. Анатомія цифрових видань Цифрова технологія — рушій мультимедіа iconПерелік літератури з курсу «Функціональна анатомія»
Анатомія та фізіологія з патологією / Під ред. Я.І. Федонюка. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 680 с
2. Анатомія цифрових видань Цифрова технологія — рушій мультимедіа iconТема: клінічна анатомія и
Тема: клінічна анатомія и методи дослідження носа, глотки, гортані, стравоходу, трахеї та бронхів
2. Анатомія цифрових видань Цифрова технологія — рушій мультимедіа iconТема: клінічна анатомія и
Тема: клінічна анатомія и методи дослідження носа, глотки, гортані, стравоходу, трахеї та бронхів
2. Анатомія цифрових видань Цифрова технологія — рушій мультимедіа iconРобоча програма з дисципліни Мультимедіа технології Інститут, факультет
Розробка Козловський Євген Олегович, асистент
2. Анатомія цифрових видань Цифрова технологія — рушій мультимедіа icon1. Мультимедіа в сучасному світі
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи