Ііі: Аналітична геометрія §1 Відповідність між геометричними образами та рівняннями icon

Ііі: Аналітична геометрія §1 Відповідність між геометричними образами та рівняннями




Скачати 138.55 Kb.
НазваІіі: Аналітична геометрія §1 Відповідність між геометричними образами та рівняннями
Дата12.09.2012
Розмір138.55 Kb.
ТипДокументи

48139

Глава ІІІ: Аналітична геометрія

§1 Відповідність між геометричними образами та рівняннями


Як вже відомо із елементарного курсу математики, метод координат дає можливість встановити відповідність між деякими геометричними образами та рівняннями або їх нерівностями. В шкільних курсах розглядалась прямокутна декартова система координат на площині ху (тобто на площині, для всіх точок якої z=0) і говорилося про рівняння прямої, про рівняння параболи, про графік і т.д. Тепер, після введення прямокутної декартової системи координат в просторі, розглянемо це питання з більш загальних позицій.

Нехай в просторі задана прямокутна декартова система координат і потрібно встановити залежність між координатами будь-якої точки, що знаходиться на заданій відстані R від загальної точки С(a, b, c).

Нехай ^ Q є множина таких точок, тобто множина точок сфери S з центром в С і радіусом R. Нехай M(x, y, z) – довільна точка множини Q. Тоді , і тому



або

(1)

Кожна точка множини Q, тобто кожна точка сфери, має координати, які відповідають рівнянню (1). Якщо точка N лежить не на сфері, а всередині неї, то , якщо точка N ззовні сфери, то . Рівняння (1) називається тому рівнянням, що відповідає заданій сфері, або просто рівнянням заданої сфери.

Визначення. Рівнянням, що відповідає заданій множині точок, називається рівняння, якому відповідають координати всіх точок множини, і не відповідають координати точок, що не належать заданій множині.

Визначення. Множиною точок, що відповідає заданому рівнянню, називається множина тих, і тільки тих точок, координати яких відповідають заданому рівнянню.

Розглянемо множину точок, які знаходяться на рівних відстанях від точки А(1, 3, -2) і від точки В(-1, 1, 0) (ця множина точок є площина, яка проходить через середину відрізку АВ і перпендикулярна до вектора ). Нехай М(x, y, z) довільна точка заданої множини. Згідно умови , і тому . Піднесемо обидві частини в квадрат і приведемо подібні члени, одержимо .

Якщо точка N не належить заданій множині точок , тоді



і



Таким чином, рівнянням, що відповідає заданій множині, є рівняння .

Розглянемо множину ^ Q точок, що знаходяться на заданій відстані R від осі Z. Задана множина точок є нескінченна циліндрична поверхня, твірні якої паралельні осі Z і знаходяться від неї на відстані R (рис.15).



Складемо рівняння цієї поверхні. Нехай точка M(x, y, z) довільна точка множини Q; точка М0проекція точки М на вісь Z – має координати (0, 0, Z). Згідно умови

і тому або

(2)

Отже, координати будь-якої точки множини ^ Q задовольняють рівнянню (2). Нехай тепер точка N - яка-небудь точка, що не належить множині Q, і N0 її проекція на вісь Z. Тоді , і тому . Ми довели тим самим, що рівняння (2) є рівнянням, що відповідає множині ^ Q, тобто рівнянням нескінченної циліндричної поверхні, твірні якої паралельні осі Z і знаходяться від неї на відстані R.

Розглянемо множину Q точок площини, перпендикулярної осі Z, що проходить через точку М0(0, 0, 2). Оскільки ця площина паралельна площині XY, то всі її точки мають одну і ту ж аплікату Z=2. Якщо ж візьмемо яку-небудь точку N(x, y, z), що не лежить на заданій площині, то для неї . Таким чином рівняння Z=2 є рівнянням заданої поверхні.


Із наведених прикладів видно, що рівнянням, в які входять три, дві і навіть одна невідома, в просторі відповідає деяка поверхня. Виключенням є випадки, коли поверхня «вироджується» в окремі точки, в лінію або взагалі представляє собою пусту множину точок. Так, наприклад, рівнянню відповідає одна точка – початок координат, рівнянню відповідає вісь Z, рівнянню - пуста множина точок.

Оскільки будь-яка лінія може бути представлена як перетин двох поверхонь, то лінія в просторі може бути задана системою двох рівнянь. Так, наприклад, системі рівнянь



відповідає множина точок, що належить як площині ^ Z=0, так і нескінченній циліндричній поверхні , тобто коло радіусом R, яке має центр на початку координат і лежить в площині Z=0.

В багатьох задачах, особливо в задачах, пов’язаних з рухом, лінії задаються дещо по іншому. Нехай матеріальна точка рухається по якійсь лінії. Кожному моменту часу t в процесі руху відповідає деяке визначене положення точки М, що рухається. Нехай в просторі задана прямокутна декартова система координат. Тому кожному значенню t в процесі руху відповідає деякий радіус – вектор . Тим самим задана векторна функція . Векторне рівняння називають параметричним векторним рівнянням траєкторії.

Нехай і . Тоді для координат точки M(x, y, z), що рухається, маємо параметричне скалярне рівняння.

(3)

Виключаючи t із перших та із останніх двох рівнянь системи (3), одержимо два рівняння, які зв’язують координати x, y, z довільної точки траєкторії, тобто рівняння двох поверхонь, що перетинаються по цій траєкторії.

В нашому прикладі параметром (допоміжною змінною), через яку виражався радіус-вектор будь-якої точки лінії, був час. Але параметром може бути не тільки час, але і довжина пройденої матеріальною точкою дуги, кут повороту і інші фізичні чи геометричні змінні. Важливо тільки те, щоб по кожному (в деякому проміжку, що розглядається) значенню параметра повністю визначалось положення змінної точки.

В цілому ряді задач поряд із завданням поверхонь і ліній необхідно розглядати і області, обмежені цими поверхнями або лініями.

Як правило, ці області можуть бути задані з допомогою одної або декількох нерівностей.

Нехай розглядається множина точок, які їй належать, в середині сфери радіусом R з центром в M0(a, b, c) і нехай M(x, y, z) – довільна точка цієї множини. Очевидно



і тому



Всі точки заданої множини і тільки точки, які їй належать, мають координати, що відповідають одержаній нерівності. Тому вона може бути названа нерівністю, яка відповідає заданій множині точок.

Множині точок, які знаходяться між двома площинами, що перпендикулярні осі х і перетинають цю вісь в точках А(1, 0, 0) і В(3, 0, 0), відповідає система нерівностей 1. Множині точок, які знаходяться між концентричними колами з центром на початку координат, радіусами R1=2 і R2=3 і лежать в площині ху, відповідає система умов:

і т.д.
^

§2 Лінійні образи - площина і пряма


Вивчення геометричних образів з допомогою метода координат природно почати з найпростіших об`єктів - площин і прямих. Покажемо по-перше, що цим об`єктам відповідає рівняння 1-го степеню.

Теорема. Будь-якій площині в просторі із заданою прямокутною декартовою системою координат відповідає рівняння 1-го степеню і будь-якому рівнянню 1-го степеню в просторі відповідає деяка площина.

Доведення. Нехай в просторі із заданою прямокутною декартовою системою координат вибрана деяка площина Q. Візьмемо на цій площині будь-які три точки М1(x1,y1,z1), M2(x2,y2,z2), M3(x3,y3,z3), які не лежать на одній прямій. Як відомо, такі точки повністю визначають площину, що розглядається. Нехай М(x,y,z) - довільна точка площини Q. Розглянемо три вектори . Оскільки вони лежать в одній площині Q, то їх змішаний добуток повинен дорівнювати нулю для всіх точок М, що належать площині Q (і тільки для цих точок).

Таким чином, рівняння

(1)

є рівнянням площини Q, що розглядається. Оскільки точки М1, М2, М3 не лежать на одній прямій, то вектори не колінеарні, і векторний добуток не може бути нульовим вектором. Позначимо цей векторний добуток через ={A,B,C}. Як було вказано вище, хоча б одне із чисел А,В,С відмінне від нуля. Разом з тим вектор перпендикулярний до площини векторів і, отже, представляє собою вектор, перпендикулярний площині Q (вектор нормалі до заданої поверхні). Оскільки ={x-x1, y-y1, z-z1}, рівняння (1) можна переписати у вигляді

A(x-x1)+B(y-y1)+C(z-z1)=0 (2)

Перша половина теореми вже доведена: будь-якій площині відповідає рівняння 1-го степеню. Ще раз зазначимо, що в цьому рівнянні (x1,y1,z1) - координати заданої точки площини, (x,y,z) - координати довільної (змінної) точки площини, А,В,С - коефіцієнти при змінних координатах - координати вектора, перпендикулярного площині.

Рівняння (2) можна переписати у вигляді

Ax+By+Cz+D=0 (3)

Це рівняння називається загальним рівнянням площини.

Доведемо тепер, що будь-якому рівнянню 1-го степеню з трьома невідомими в просторі із заданою прямокутною декартовою системою координат відповідає деяка площина.

Нехай задане загальне рівняння 1-го степеня з трьома невідомими Ax+By+Cz+D=0, причому хоча б одне із чисел A,B,C відмінне від нуля. Нехай, наприклад, , Задамо довільно два числа х0 і у0 і знайдемо z0 так, щоб виконувалась рівність

Ax0+By0+Cz0+D=0

Тоді D=-(Ax0+By0+Cz0).

Підставляючи у початкове рівняння обчислене значення D, одержимо рівність

A(x-x0)+B(y-y0)+C(z-z0)=0

Побудуємо вектор ={A,B,C} і через точку М(x0,y0,z0) проведемо площину, перпендикулярну вектору . Нехай М(x,y,z) - довільна точка цієї площини. Оскільки вектор для будь-якої точки М, що лежить на побудованій площині (і тільки для точок цієї площини), перпендикулярний , тоді , і , отже, рівняння

A(x-x0)+B(y-y0)+C(z-z0)=0

а тому і рівнозначне йому рівняння.

Ax+By+Cz+D=0 є рівнянням площини.

Таким чином, ми не тільки довели, що початковому рівнянню відповідає площина, але також встановили, що це за площина: це площина, перпендикулярна вектору ={A,B,C} і проходить через точку (x0,y0,z0) таку, що Ax0+By0+Cz0+D=0

Відмітимо деякі частинні випадки загального рівняння площини. Якщо С=0, тобто загальне рівняння площини має вигляд Ax+By+D=0, тоді проекція вектора на вісь Z дорівнює нулю і , отже, вектор перпендикулярний осі Z. Але перпендикулярний заданій площині Q. Звідси, задана площина паралельна осі Z. Аналогічно, рівнянню Ax+Cz+D=0 відповідає площина, паралельна осі у, рівнянню By+Cz+D=0 - площина, паралельна осі х.

Якщо D=0, тобто рівняння має вигляд Ax+By+Cz=0, тоді задана площина проходить через початок координат.

Якщо А=В=0, тобто рівняння має вигляд Cz+D=0, тоді площина, як показано вище, паралельна осі х та осі у, а тому паралельна площині ху (і, отже, перпендикулярна осі z).

Якщо в загальному рівнянні площини коефіцієнт , то, розділивши всі члени рівняння на -D, рівняння площини можна привести до вигляду

(3’)

(де а=-D/A, b=-D/B, c=-D/C). Це рівняння називається рівнянням площини у відрізках: в ньому а,b,c - відповідно абсциса, ордината і апліката точок перетину площини з осями 0х, 0у, 0z.

Так само можна розглянути і всі інші можливі частинні випадки.

Тепер розглянемо задачу про обчислення кута між двома площинами. Кут між двома площинами, точніше один із суміжних кутів між двома площинами, може бути обчислений як кут між нормалями до цих площин. Якщо площини задані своїми загальними рівняннями:

A1x+B1y+C1z+D1=0 A2x+B2y+C2z+D2=0,

тоді їх нормальні вектори мають вигляд 1={A1,B1,C1}, 2={A2,B2,C2} і тому кут  між площинами знаходиться по формулі:



Площини паралельні тоді і тільки тоді, коли і, отже, A2=A1, B2=B1, C2=C1,

або



Площини перпендикулярні тоді і тільки тоді, коли =0 і, отже

A1A21B2+C1C2=0

Пряма лінія в просторі може бути визначена у відповідності із вказаним у минулому параграфі, як перетин двох площин, тобто як множина точок, які визначаються системою двох рівнянь 1-го степеню

(5)

Виділимо особливо той випадок, коли одна із цих площин є площина ху, і , отже, пряма, що розглядається, лежить в площині ху. В цьому випадку система (5) може бути записана у вигляді

(6)

і представляє собою перетин площини ху з площиною Ах+Ву+D=0, паралельною осі z.

Розглянемо вектор ={A,B,0}, що лежить в площині ху і перпендикулярний до площини Ах+Ву+D=0. Цей вектор перпендикулярний до прямої, що визначається системою (6), і називається нормальним вектором цієї прямої.

Будемо тепер розглядати тільки точки площини ху і розв`язувати задачі, що відносяться тільки до геометричних образів, які лежать на цій площині. Тоді можна треті координати точок і векторів навіть і не записувати, приймаючи до уваги, що вони повинні дорівнювати нулю.

Як уже відзначалося вище, рівнянню Ах+Ву+D=0 в площині z=0 відповідає пряма. А тому в аналітичній геометрії на площині рівняння

Ах+Ву+D=0 (7)

називають загальним рівнянням прямої. Нормальний вектор цієї прямої запишемо тепер у формі ={A,B}.

Якщо А=0, тоді пряма паралельна осі абсцис, якщо В=0 - осі ординат.

Нехай . Тоді загальне рівняння прямої приводиться до вигляду . Вважатимемо , одержимо рівняння прямої у вигляді

y=kx+b (8)

З`ясуємо геометричний зміст коефіцієнтів k і b. Розглянемо вектор ={-B,A}. Оскільки , то вектор направлений вздовж прямої Ах+Ву+D=0. Він називається направляючим вектором прямої. Позначимо через  кут між вектором і вісcю х (рис.16).



рис.16

Тоді



звідси



Знайдемо точку М0 перетину прямої (8) з віссю ординат. Оскільки абсциса точки М0 дорівнює нулю, то її ордината дорівнює b.

Таким чином, в рівнянні (8) коефіцієнт k є тангенс кута, між заданою прямою і віссю абсцис (вибирається кут у верхній напівплощині), а вільний член b - ордината точки перетину прямої з віссю ординат. Число k називається кутовим коефіцієнтом прямої, а b - початковою ординатою. Саме ж рівняння (8) називається рівнянням прямої (яка лежить в площині ху) з кутовим коефіцієнтом.

Оскільки при виводі рівняння (8) ми вважали тільки, що , то в такому вигляді можна записати рівняння будь-якої прямої (в площину ху), крім прямих, паралельних осі ординат.

Найпростішими і разом з тим основними задачами, пов`язаними з прямими лініями на площині, є визначення точки перетину двох прямих та обчислення кута між прямими. Оскільки будь-якій прямій на площині ху відповідає рівняння 1-го степеню з двома невідомими, і точка перетину двох прямих повинна належати кожній із цих прямих, то для визначення точки перетину двох прямих необхідно, очевидно, розв`язати відповідну систему рівнянь.

Для обчислення кута між двома прямими, що лежать в площині ху, можна використати методи обчислення кута між двома векторами.

Нехай прямі задані своїми загальними рівняннями:

A1x+B1y+D1=0, A2x+B2y+D2=0

Як було показано вище, направляючими векторами цих прямих є вектори

={-B1,A1} і ={-B2,A2}

А тому косинус кута між прямими (точніше косинус одного із кутів між прямими) обчислюємо по формулі

(9)

Зокрема, якщо дві прямі взаємно перпендикулярні, то або в скалярній формі

А1А21В2=0

Вірне, звичайно, і обернене твердження: якщо А1А21В2=0, то cos=0, і прямі перпендикулярні.

Таким чином, рівність А1А21В2=0 є умова, необхідна і достатня для перпендикулярності двох прямих. Якщо прямі паралельні, то і тоді А2=А1, В2=В1, тобто коефіцієнти при змінних координатах в рівняннях паралельних прямих відповідно пропорційні



Якщо прямі задані своїми рівняннями з кутовими коефіцієнтами:

y=k1x+b1, y=k2x+b2 ,

то

A1=k1, B1=-1, A2=k2, B2=-1,

і умова перпендикулярності двох прямих набуває вигляду:

k1k2=-1 або (10)

Таким чином, для перпендикулярності двох прямих (не паралельних осям координат) необхідно і достатньо, щоб їх кутові коефіцієнти були обернені по величині і протилежні по знаку.

Повернемося до питань геометрії в просторі.

Пряму можливо задати не тільки як перетин двох площин, але і двома точками, що лежать на ній, або, що фактично теж саме, точкою, що лежить на прямій, і вектором, колінеарним прямій.

Таким чином, нехай задана точка М0, що лежить на прямій L, і вектор , колінеарний прямій L. Нехай О - початок координат і М - довільна (змінна) точка заданої прямої (рис.17).



Позначимо через радіус - вектор і через радіус - вектор . Оскільки вектор колінеарний вектору , то для будь-якого положення точки М на L існує таке дійсне число t, що =t. Змінюючи параметр t від - до +, одержимо будь-яку точку прямої L і тільки точки прямої L. А тому, замінивши через , одержимо, що рівняння

=t (11)

є векторним рівнянням прямої, що розглядається.

Природно назвати це рівняння параметричним рівнянням прямої у векторній формі.

Нехай точка М0 має координати x0, y0, z0, a вектор координати l,m,n. Позначимо через x,y,z координати довільної (змінної) точки М нашої прямої. Тоді параметричне векторне рівняння (11) запишеться в такій скалярній формі:

x=x0+lt, y=y0+mt, z=z0+nt (12)

У випадку, якщо задана пряма лежить в площині ху, числа z і n дорівнюють нулю, а тому рівняння (12) набуде вигляду

x=x0+lt, y=y0+mt, z=0

Якщо , тобто пряма не перпендикулярна до осі х, тоді, виключивши параметр t, одержимо рівняння z=0, y-y0=k(x-x0), де і  - кут між направляючим вектором і віссю абсцис.

Таким чином, в площині z=0 рівняння

y-y0=k(x-x0) (13)

є рівнянням прямої, що проходить через точку M0(x0,y0,z0), і яка має кутовий коефіцієнт k.

Якщо пряма не перпендикулярна ні до одній із координатних осей, тобто числа l,m,n відмінні від нуля, тоді, виключаючи із системи (12) параметр t ,одержимо рівняння

(14),

яке називається канонічним рівнянням прямої.

Розглянемо окремо кожне із рівнянь системи (14). Рівняння , яке випливає із сказаного на початку цього параграфу, відповідає площині, паралельній осі аплікат. Разом з тим, всі точки прямої, що розглядається, повинні лежати в цій площині, або площина містить в собі задану пряму. Оскільки площина перпендикулярна до площини ху, то вона проектує задану пряму на цю площину. Аналогічно рівняння відповідає площині, яка проектує задану пряму на площину yz, а рівняння є наслідком двох перших, визначає площину, яка проектує задану пряму на площину уz.

Важливою задачею, пов`язаною із взаємним положенням прямої і площини в просторі, є задача про обчислення кута між прямою і площиною.

Нехай L - задана пряма рівнянням



і Q - задана площина, рівняння якої

Аx+By+Cz+D=0



Кутом між прямою і площиною називається кут між прямою та її проекцією на площину. А тому, кут  між прямою і площиною не більше . Нехай - направляючий вектор прямої, а - вектор нормалі до площини (рис.18).

(15)

Оскільки

, тоді



Очевидно, пряма L і площина Q перпендикулярні тоді і тільки тоді, коли вектори і колінеарні.

Таким чином, для перпендикулярності прямої і площини необхідно і достатньо, щоб або

A=l, B=m, C=n (16)

Ясно також, що пряма L і площина Q паралельні тоді і тільки тоді, коли перпендикулярні вектори і , тобто для паралельності прямої і площини необхідно і достатньо, щоб або

Al+Bm+Cn=0 (17)




Схожі:

Ііі: Аналітична геометрія §1 Відповідність між геометричними образами та рівняннями iconІіі: Аналітична геометрія
Тепер, після введення прямокутної декартової системи координат в просторі, розглянемо це питання з більш загальних позицій
Ііі: Аналітична геометрія §1 Відповідність між геометричними образами та рівняннями iconАнотація курсу «Вища математика» у розділі «Аналітична геометрія»
«Аналітична геометрія» розглядаються такі теми, як елементи векторної алгебри; рівняння ліній на площині; загальне та часткове рівняння...
Ііі: Аналітична геометрія §1 Відповідність між геометричними образами та рівняннями iconТ. В. Вища математика. Частина Лінійна алгебра. Векторна алгебра. Аналітична геометрія. Повторити теоретичний матеріал за конспект
Будкіна Т. В. Вища математика. Частина Лінійна алгебра. Векторна алгебра. Аналітична геометрія
Ііі: Аналітична геометрія §1 Відповідність між геометричними образами та рівняннями iconФормат опису модуля
Лінійна алгебра та аналітична геометрія, Основи програмування, Об’єктно-орієнтоване програмування
Ііі: Аналітична геометрія §1 Відповідність між геометричними образами та рівняннями iconКонспект лекцій для студентів спеціальності
Аристотель стверджував, що класифікація здійснюється шляхом встановлення аналогії між об’єктами, процесами та явищами. Тому розпізнавання...
Ііі: Аналітична геометрія §1 Відповідність між геометричними образами та рівняннями iconСеместр: Обсяг модуля: загальна кількість годин – 120
Кзф 6004 С01, курс математичного аналізу, лінійна алгебра та аналітична геометрія, диференціальні рівняння, теорія імовірності
Ііі: Аналітична геометрія §1 Відповідність між геометричними образами та рівняннями iconАналітична геометрія і лінійна алгебра, 1 фіа, 2009/2010 н р. Задачі до іспиту
Задано вершини чотирикутника  i . Визначіть, при якому значенні  діагоналі чотирикутника  i  перпендикулярні
Ііі: Аналітична геометрія §1 Відповідність між геометричними образами та рівняннями iconПитання до екзамену з дисципліни “Аналітична геометрія І лінійна алгебра” (І фіа, 2009/2010 н р.)
Ранг матриці. Теорема про існування та кількість розв'язків слр (теорема Кронекера-Капеллі)
Ііі: Аналітична геометрія §1 Відповідність між геометричними образами та рівняннями iconТеоретичні питання з курсу „Аналітична геометрія та лінійна алгебра
Системи лінійних рівнянь. Основні означення. Методи розв’язування (метод Крамера, метод Гауса, матричний метод). Приклади
Ііі: Аналітична геометрія §1 Відповідність між геометричними образами та рівняннями iconТеоретичні питання з курсу „Аналітична геометрія та лінійна алгебра
Системи лінійних рівнянь. Основні означення. Методи розв’язування (метод Крамера, метод Гауса, матричний метод). Приклади
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи