Тема 13. Економічний механізм забезпечення охорони icon

Тема 13. Економічний механізм забезпечення охорони




Скачати 139.11 Kb.
НазваТема 13. Економічний механізм забезпечення охорони
Дата20.09.2012
Розмір139.11 Kb.
ТипДокументи

ТЕМА 13. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ


НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА
ПЛАН




  1. Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища.

  2. Ресурсні платежі і збори.

  3. Стимулювання в системі охорони навколишнього природного середовища.


1. Забезпечення екологічного благополуччя в країні є сьогодні одним з пріоритетів державного управління національною економікою. З цією метою держава широко застосовує адміністративні методи та інструменти, установлює норми, стандарти і правила природокористування, передбачає застосування санкцій за їх порушення. Однак, адміністрування – це лише один із способів забезпечення охорони навколишнього природного середовища. В багатьох випадках більш ефективним є застосування економічних методів та інструментів – плати за використання ресурсів, податкових пільг, додаткового економічного стимулювання працівників тощо.

В цілому економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають:

а) взаємозв’язок усієї управлінської, науково–технічної та господарської діяльності підприємств, установ та організацій з раціональним використанням природних ресурсів та ефективністю заходів по охороні навколишнього середовища на основі економічних важелів;

б) визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

в) встановлення лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів;

г) встановлення нормативів і розмірів збору за використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу;

д) надання підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідходних, енерго – і ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних видів енергії, здійсненні інших ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

е) відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Одним з визначальних напрямків економічного забезпечення екологічного благополуччя є достатнє фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. В Україні таке фінансування здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

За рахунок коштів державного бюджету інвестуються переважно великі природоохоронні заходи загальноцільового призначення, державні програми ліквідації наслідків промислових аварій та стихійного лиха, державні територіальні й галузеві перспективні та поточні плани з охорони й відтворення природних ресурсів, державні плани й кошторис на ведення заповідного господарства тощо. У видатках Державного бюджету України на 2001 на охорону навколишнього природного середовища передбачено витратити 959,1 млн. грн., що становить 2,3 відсотка всієї суми видатків.

Особливе значення для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища мають Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок:

а) зборів за забруднення навколишнього природного середовища;

б) частини грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища та шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності;

в) цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян.

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок:

а) відрахувань з місцевих фондів навколишнього природного середовища;

б) добровільних внесків підприємств, установ, організацій, громадян та інших надходжень;

в) частини зборів за використання природних ресурсів.

Розподіл коштів, що надходять до республіканського Автономної Республіки Крим та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, здійснюється Верховною Радою АРК, відповідними обласними і міськими (міст загальнодержавного значення) Радами за поданням Мінекології України.

Розподіл коштів, що надходять до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням Мінекології України.


2. Довгий час природокористування в нашій країні було безкоштовним, тобто підприємства нічого не сплачували за користування землею, водою та іншими природними ресурсами і фактично не відшкодовували втрати, які спричинялись забрудненням природного середовища. Така безвідповідальність зумовлювала нераціональне використання природних ресурсів.

З часом почала впроваджуватися плата за окремі види ресурсів, котрі вилучаються з природи. А з початку 90-х років платність стала загальною умовою природокористування.

Для підвищення ефективності платності природокористування її поєднують з лімітуванням природокористування. З підприємств, установ, організацій, а також громадян за кожну одиницю спожитого природного ресурсу, що перевищує установлений їм ліміт, стягується більша плата, ніж та, яка береться за одиницю спожитого ресурсу в межах ліміту (перевищення базової може становити до 5 разів). Дієвим економічним важелем є також норма, яка передбачає віднесення зборів за використання природних ресурсів в межах установлених лімітів на витрати виробництва і стягнення цих зборів за понадлімітне використання та зниження якості природних ресурсів з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян. Ця норма установлена законом “Про охорону навколишнього природного середовища” (ст. 43 і 44), а не спеціальним податковим законом; закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” не розділяє збір за використання ресурсів і скиди забруднень в межах або понад ліміт, – для нього це один і той же податок, який дозволяється відносити на валові витрати. В цьому зв’язку платники збору за понадлімітне використання ресурсів вважають, що стягнення його з прибутку є порушенням законодавства.

До складу платежів за використання природних ресурсів входять:

  • плата (податок) за землю;

  • плата за використання лісових ресурсів;

  • плата за спеціальне користування водними ресурсами;

  • платежі за користування надрами;

  • збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

Названі платежі віднесені до категорії державних податків та обов’язкових платежів. Але якщо плата (податок) за землю входить до складу групи “прямі податки”, то інші платежі – до складу групи “платежі за ресурси та інші обов’язкові платежі”. Ще один платіж – збір за забруднення навколишнього природного середовища (він буде розглянутий пізніше) - входить до складу групи “внески до цільових фондів”.

Найбільш важливим ресурсним платежем є податок на землю. Ставки податку диференціюються, насамперед, в залежності від поділу земель на землі сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення. У свою чергу для земель сільськогосподарського призначення ставки податку диференціюються:

а) залежно від напрямів використання:

  • рілля і багаторічні насадження;

  • сінокоси і пасовища;

б) від родючості грунтів відповідно до земельного кадастру.

Для земель несільськогосподарського призначення:

а) від класу населеного пункту;

  • залежно від чисельності жителів;

  • залежно від коефіцієнта для міст державного і обласного підпорядкування;

б) від місця знаходження земельної ділянки в межах населеного пункту (центр, серединна зона, периферія)

Плата за використання лісових ресурсів (лісовий дохід) встановлена у трьох формах:

  • плата за відпуск деревини на пні та заготівлю живиці;

  • плата за другорядні лісові користування;

  • інші види.

Ставки встановлені у вигляді такси плати у грошовому вираженні з 1м3. Такси диференціюються за: лісотаксовими поясами; видами основних порід лісу; якістю деревини; сортаментом лісової деревини; лісозаготівельними розрядами.

Відпуск деревини проводиться на підставі лісорубочного квитка чи ордера (на разовий відпуск), у якому подається розрахунок плати.

Плата за другорядні лісові користування включає:

а) плату за другорядні лісові матеріали (сучки, хмиз, новорічні ялинки, кору та ін.)

б) суми від продажу лісокультурного посадкового матеріалу, насіння деревини і т. ін.;

в) плата за окремі види побічного використання лісу (промислова заготівля дикорослих плодів, ягід, грибів, горіхів, технічної сировини та ін.)

Iнші види лісового доходу включають різного роду штрафні санкції за порушення правил лісокористування та разові надходження.

Плата за спеціальне користування водними ресурсами (плата за воду) встановлена при:

  • користуванні водами для потреб гідроенергетики;

  • користуванні водами для потреб водного транспорту;

  • спеціальному користуванні поверхневими водними об’єктами;

  • видобуванні підземних вод (прісних, мінеральних, термальних і промислових).

Показниками для розрахунку плати за користування водами для потреб водного транспорту є: для вантажного флоту – 1 тоннаж–доба експлуатації; для пасажирського флоту – 1 місце-доба експлуатації. Тарифи становлять відповідно 1,75 і 0,20 коп.

Для інших видів користування водами розрахунковий показник – 1 м3 спожитої води.

Норматив збору за користування водами для потреб гідроенергетики для усіх річок є однаковим – 0,98 коп. за кожні 100 м3 води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій. Ліміти на пропуск води через турбіни ГЕС не встановлюються. Не лімітується також і згадане вище користування водами для потреб водного транспорту.

Нормативи зборів за інші види користування водами диференціюються: для спеціального користування поверхневими водними об’єктами – в залежності від басейнів річок (в діапазоні від 2,02 коп/м3 для Дунаю до 12,1 коп/м3 для річок Приазов’я); для видобування підземних вод – в залежності від територіального розташування джерела (в діапазоні від 4,03 коп/м3 для окремих районів Київської області до 12,6 коп/м3 для окремих районів Івано-Франківської області). Для цих видів користування водами передбачається установлення лімітів. За понадлімітне використання поверхневих вод і підземних прісних вод збір сплачується у п’ятикратному розмірі. За видобування понад ліміти підземних мінеральних, термальних і промислових вод плата стягується у подвійному розмірі.

^ Об’єктом обчислення плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин (плати за корисні копалини) є:

  • при видобутку кам’яного і бурого вугілля, металевих корисних копалин, нерудної сировини для металургії, гірничо - хімічної, гірничорудної та будівельної сировини – обсяг фактично погашених у надрах запасів корисних копалин (у тоннах та кубічних метрах);

  • при видобутку нафти, конденсату, природного газу, мінеральних, термальних і промислових грязей – обсяг фактично видобутих з надр корисних копалин (у тоннах, кубічних метрах і тисячах кубічних метрів);

  • при видобутку урану, ювелірної (дорогоцінне каміння), ювелірно-виробної (напівдорогоцінне каміння), виробної (виробне каміння) сировини та для облицювальних матеріалів – вартість мінеральної сировини чи продукції її первинної переробки, віднесена до обсягу видобутку чи обсягу погашених в надрах запасів корисних копалин (у гривнях).

Обсяг погашених запасів корисних копалин визначається як сума обсягів видобутих корисних копалин та фактичних їх втрат під час видобування.

Нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин встановлюються для кожного виду корисних копалин (групи корисних копалин, близьких за призначенням) як базові з подальшою їх диференціацією залежно від геологічних особливостей та умов експлуатації родовищ. Наприклад, норматив плати за видобування однієї тонни нафти становить 1,64 грн. (1,64 грн/тонну), за погашення однієї тонни кам’яного вугілля – 0,27 грн., за видобуток уранової руди норматив плати становить 3 відсотки від вартості її видобутку. На період до 2000 року до базових нормативів плати за користування надрами для видобування залізної руди, доломіту, флюсового вапняку, вапняків для цукрової промисловості застосовувався понижуючий коефіцієнт 0,2, а для решти корисних копалин (крім нафти, конденсату, природного газу, кам’яного і бурого вугілля) – коефіцієнт 0,3. До базових нормативів плати за користування надрами для видобування нафти, конденсату, природного газу, кам’яного і бурого вугілля коефіцієнти не встановлювались.

^ Відрахування за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, стягуються з користувачів надр, які здійснюють видобуток корисних копалин на раніше розвіданих родовищах.

Важливим економічним інструментом захисту довкілля є збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за:

  • викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

  • скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти;

  • розміщення відходів.

Нормативи збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення та скиди, а також нормативи збору за розміщення відходів встановлюються відповідно до виду забруднюючих речовин та класу небезпеки відходів.

Для викидів і скидів забруднюючих речовин, а також для розміщення відходів установлюються ліміти, за перевищення яких передбачений підвищений розмір плати порівняно з базовими нормативами (до 5 разів).

Збори за використання природних ресурсів надходять до місцевих бюджетів, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та Державного бюджету України і спрямовуються на виконання робіт по відтворенню та підтриманню цих ресурсів у належному стані.

Платежі за землю зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки бюджетів сільської, селищної, міської рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Для централізованого виконання робіт, пов’язаних із охороною земельних ресурсів, 30 відсотків коштів від земельного податку централізуються на спеціальному бюджетному рахунку Державного комітету України по земельних ресурсах, 10 відсотків – на спеціальних бюджетних рахунках Автономної Республіки Крим і областей.

Платежі за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення в розмірі 80 відсотків зараховуються до державного бюджету і 20 відсотків – відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів областей.

Плата за використання лісових ресурсів місцевого значення і користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно – оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково – дослідних робіт зараховується відповідно до бюджету Республіки Крим та бюджетів місцевого самоврядування.

Збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту в повному обсязі перераховується до державного бюджету.

Збір за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення направляється у розмірі 80% до державного бюджету, а решта 20% збору – до місцевого бюджету. Збір за спеціальне використання водних ресурсів місцевого значення направляється у повному розмірі до місцевого бюджету.

Плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення спрямовується у розмірі 40% до державного бюджету, а решта 60% збору – до відповідного місцевого бюджету. Плата за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення спрямовується у повному розмірі до відповідного місцевого бюджету.

Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, в повному обсязі перераховується до державного бюджету. Збір за забруднення навколишнього природного середовища направляється у розмірі 30% до державного бюджету, а решта 70% збору – до місцевого бюджету.


3. Важливим чинником захисту довкілля є застосування інструментів економічного стимулювання. До заходів по стимулюванню раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища відносяться:

а) надання пільг при оподаткуванні підприємств, установ, організацій і громадян в разі реалізації ними заходів щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища, при переході на маловідхідні і ресурсо - і енергозберігаючі технології, організації виробництва і впроваджені очисного обладнання і устаткування для утилізації та знешкодження відходів, а також приладів контролю за станом навколишнього природного середовища та джерелами викидів і скидів забруднюючих речовин, виконанні інших заходів, спрямованих на поліпшення охорони навколишнього природного середовища;

б) надання на пільгових умовах короткострокових і довгострокових позичок для реалізації заходів щодо забезпечення раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища;

в) встановлення підвищених норм амортизації основних виробничих природоохоронних фондів;

г) звільнення від оподаткування фондів охорони навколишнього природного середовища;

д) передача частини коштів фондів охорони навколишнього природного середовища на договірних умовах підприємствам, установам, організаціям і громадянам на заходи для гарантованого зниження викидів і скидів забруднюючих речовин і зменшення шкідливих фізичних, хімічних та біологічних впливів на стан навколишнього природного середовища, на розвиток екологічно безпечних технологій та виробництв;

е) надання можливості отримання природних ресурсів під заставу;

є) стимулювання у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку працівників спеціально уповноважених державних органів у галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів (крім осіб, які мають статус державних службовців), та громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища, які виявили порушення природоохоронного законодавства і вжили необхідних заходів для притягнення винних до відповідальності, а також розвитку і зміцнення матеріально-технічної бази спеціально уповноважених державних органів у галузі охорони навколишнього природного середовища за рахунок частини грошових стягнень та інших надходжень, пов’язаних з порушенням природоохоронного законодавства, що зараховуються на відповідний поточний рахунок цих органів, а саме:

  • штрафів, стягнутих з громадян за правопорушення у галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів;

  • 50 відсотків суми штрафів, стягнутих з посадових осіб за правопорушення у галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів;

  • 50 відсотків коштів, стягнутих з громадян, у тому числі іноземних, за шкоду, заподіяну природним ресурсам порушенням природоохоронного законодавства;

  • 20 відсотків коштів, стягнутих з підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності за шкоду, заподіяну природним ресурсам порушенням природоохоронного законодавства;

  • 20 відсотків коштів, отриманих від реалізації незаконно добутих природних ресурсів або продукції, виробленої з них, чи їх вартості;

  • коштів, отриманих від реалізації конфіскованих знарядь незаконного добування природних ресурсів.

Найбільш широко пільги по платі за використання природних ресурсів (лісових, водних, за землю і користування надрами) застосовують місцеві органи влади, які , згідно Закону України “Про систему оподаткування”, мають право встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Від земельного податку звільнюються: заповідники, в т.ч. історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам’ятники природи, заповідні урочища та парки-пам’ятники садово-паркового мистецтва. Не справляється плата за земельні ділянки державних, колективних і фермерських господарств, які зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень.

Стимулювання раціонального використання природних ресурсів поєднується із здійсненням заходів по відшкодуванню в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. В Україні у 1999 р. на цій підставі було накладено штрафів і позовів за збитки на суму, відповідно, у 2,7 та 68,2 млн. грн. Найбільша сума в складі суми позовів за збитки припала на відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону земельних ресурсів – 37,5 млн. грн. (55%).

Схожі:

Тема 13. Економічний механізм забезпечення охорони iconЕкономічний механізм охорони навколишнього природного середовища
Економічний механізм охорони навколишнього природного середовища містить цілий ряд інструментів впливу на матеріальні інтереси підприємств...
Тема 13. Економічний механізм забезпечення охорони iconГригорович світлана Володимирівна
Соціально-економічний механізм забезпечення захищеності працівників промисловості україни
Тема 13. Економічний механізм забезпечення охорони iconТема Поняття охорони праці та її правове забезпечення Література до теми
Амелічева Л. П. Забезпечення безпеки праці як умови трудового договору: дис канд юрид наук. К., 2008. 209 с
Тема 13. Економічний механізм забезпечення охорони iconТема Поняття охорони праці та її правове забезпечення
Характеристика поняття охорони праці у соціальному, політичному, економічному та медичному аспектах
Тема 13. Економічний механізм забезпечення охорони iconМетодичні розробки з охорони праці в галузі для студентів 5 курсу фармацевтичного факультету
Тема №1. Особливості проектування, забудови, внутрішнього облаштування та санітарно-технічного забезпечення аптечних закладів як...
Тема 13. Економічний механізм забезпечення охорони iconТема 14. Механізм правового регулювання
Правове регулювання — це державно-владний вплив на суспільні відносини за допомогою правових засобів, з метою їхнього впорядкування,...
Тема 13. Економічний механізм забезпечення охорони iconДо виконання курсової роботи з дисципліні «Внутрішній економічний механізм будівельного підприємства»
Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліні «Внутрішній економічний механізм підприємства» для студентів 4 курсу...
Тема 13. Економічний механізм забезпечення охорони iconВ. М. Тюріна конспект лекцій внутрішній економічний механізм підприємств міського господарства
«Внутрішній економічний механізм підприємств міського господарства» (для студентів 4 курсу денної І заочної форм навчання за напрямком...
Тема 13. Економічний механізм забезпечення охорони iconМетодичні вказівки до практичних занять з дисципліни „Внутрішній економічний механізм підприємства”
Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни: „Внутрішній економічний механізм підприємства” (для студентів денної І заочної...
Тема 13. Економічний механізм забезпечення охорони iconПрограма I робоча програма навчальної дисципліни «Внутрішній економічний механізм підприємства»
Програма I робоча програма навчальної дисципліни «Внутрішній економічний механізм підприємства» для студентів 5 курсу заочної форми...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи