Національний університет фізичного виховання І спорту України icon

Національний університет фізичного виховання І спорту України




Скачати 449.01 Kb.
НазваНаціональний університет фізичного виховання І спорту України
Сторінка1/2
Дата22.10.2012
Розмір449.01 Kb.
ТипАвтореферат
  1   2


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет фізичного виховання
і спорту України




АНТОНЮК ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ




УДК 796.88-055.2:611.9


УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ВАЖКОАТЛЕТОК ВИСОКОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ

РІЗНИХ ТИПІВ ТІЛОБУДОВИ


24.00.01 олімпійський і професійний спорт


Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання і спорту


Київ – 2012

Дисертацією є рукопис



Робота виконана в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України


^ Науковий керівник кандидат педагогічних наук, професор Олешко Валентин Григорович, Національний університет фізичного виховання і спорту України, професор кафедри спортивних єдиноборств та силових видів спорту


^ Офіційні опоненти:

доктор наук з фізичного виховання і спорту, професор Ахметов Рустам Фагімович, Житомирський державний університет ім. Івана Франка; завідувач кафедри теорії і методики фізичного виховання;


кандидат педагогічних наук, доцент ^ Мартин Володимир Дмитрович, Львівський державний інститут фізичної культури; доцент кафедри атлетичних видів спорту


Захист відбудеться 30 жовтня 2012 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д–26.829.01 Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ–150, вул. Фізкультури, 1).


З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ–150, вул. Фізкультури, 1).


Автореферат розісланий 18 вересня 2012 р.


Учений секретар

спеціалізованої вченої ради В. І. Воронова


^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність. Важка атлетика серед жінок – відносно молодий вид спорту, оскільки він увійшов до програми Ігор Олімпіад тільки у 2000 році. Сучасна система підготовки передбачає постійне вдосконалення технічної підготовленості спортсменок, що спрямована на реалізацію ефективних техніко-тактичних дій в умовах змагальної діяльності. Посилення конкуренції на міжнародній арені вимагає від тренерів і спортсменок пошуку нових шляхів підвищення результативності змагальної діяльності, що нерідко змушує відповідно до тактики змінювати вагову категорію, в якій виступає спортсменка або підвищувати обсяг та інтенсивність тренувань, що може призводити до нерівномірного розвитку фізичних якостей основних груп м’язів. Все це та менш стійка в умовах посиленого стресу психіка часто призводять до нестабільної техніки виконання змагальних вправ і, як наслідок, до неповної реалізації силового потенціалу спортсменки під час відповідальних стартів. Водночас залишається недостатньо вивченою проблема науково-методичного забезпечення тренувального процесу важкоатлеток високої кваліфікації, оскільки у практичній діяльності майже не застосовуються електронно-комп’ютерні засоби контролю та корекції технічної підготовки спортсменок, а та невелика кількість, що використовується, ґрунтується на рекомендаціях, запозичених з технічної підготовки важкоатлетів-чоловіків (О. Медведєв, 2002;
В. Мартин, 2005–2009).

Важкоатлетичні вправи дуже складні за технікою виконання тому, що піднімання граничної ваги пов’язане з максимальним напруженням м’язів тулуба та кінцівок, швидкою зміною режиму їх роботи, а головне, збереженням рівноваги в опорних фазах руху спортсменок. На техніку виконання вправ також впливають конституційні та типологічні особливості будови організму атлетів (А. Лапутін, 1986–2004; Ю. Гавердовський, 2007).

Дані досліджень свідчать про те, що сучасні підходи до удосконалення спортивної техніки пов’язані з пошуком найбільш ефективних методів використання відеокомп’ютерних технологій у тренувальному процесі (В. Гамалій, 2003–2011; В. Бобровник, 2005; Р. Ахметов, 2011; В. Олешко, 2011 та ін.). У спортивній науці вивчено особливості біомеханічних характеристик кінематичної структури ривка важкоатлеток (П. Полєтаєв, 2006) та формування варіативної техніки змагальних вправ важкоатлетів різної кваліфікації (О. Сурков, 1999), здійснено аналіз виконання ритмо-часової структури ривка важкоатлетами різної статті (А. Малютіна, 2008). Однак у доступній науковій літературі не виявлено відомостей про біомеханічні характеристики техніки рухових дій важкоатлеток високої кваліфікації різного типу тілобудови під час виконання змагальних вправ.

Передбачається, що визначення індивідуальних особливостей технічної підготовленості важкоатлеток з урахуванням різних типів будови тіла дозволить створити індивідуально-групові моделі структури руху, а також покращити процес його удосконалення на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей.

^ Зв’язок роботи з науковими планами, темами. Дисертацію виконано згідно зі «Зведеним планом НДР у сфері фізичної культури і спорту на 2006–2010 рр.» Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту за темою 2.1.5 «Теоретико-методичні основи раціональної побудови тренувального процесу у важкій атлетиці на етапах багаторічної підготовки» (номер державної реєстрації 0106U010770), «Зведеним планом НДР у сфері фізичної культури і спорту на 2011-2015 рр.» Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту за темою 2.16 «Удосконалення засобів технічної та тактичної підготовки кваліфікованих спортсменів з використанням сучасних технологій вимірювання, аналізу та моделювання рухів» (номер державної реєстрації 0110U002416). Внесок дисертанта як співвиконавця теми полягає в отриманні характеристик тілобудови важкоатлеток високої кваліфікації різних вагових категорій, їх біомеханічних характеристик техніки змагальних вправ та у розробці моделей техніки рухових дій у ривку та підніманні штанги на груди, на яких базується методика удосконалення.

Мета дослідження – обґрунтувати і розробити методику удосконалення технічної підготовленості важкоатлеток на підставі моделювання біомеханічної структури руху змагальних вправ.

^ Завдання дослідження:

  1. Вивчити дані науково-методичної літератури і передової практики з проблем удосконалення технічної підготовленості важкоатлеток високої кваліфікації.

  2. Визначити типи будови тіла важкоатлеток високої кваліфікації з різною масою тіла.

  3. Визначити модельні характеристики техніки виконання ривка та піднімання штанги на груди у важкоатлеток різних вагових категорій залежно від типу їх тілобудови.

  4. Розробити методику удосконалення технічної підготовленості важкоатлеток різних типів тілобудови на підставі визначених моделей біомеханічної структури руху змагальних вправ та перевірити її ефективність.

Об’єкт дослідження – процес удосконалення технічної майстерності важко-атлеток високої кваліфікації.

^ Предмет дослідження – технічна підготовленість важкоатлеток високої кваліфікації залежно від типу їх тілобудови та груп вагових категорій.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети й вирішення завдань дослідження було використано такі методи: узагальнення даних науково-методичної літератури і передового досвіду, опитування та інтерв’ювання, методи антропометрії, оптико-електронні методи дослідження техніки рухових дій, біомеханічний комп’ютерний відеоаналіз, педагогічний експеримент, методи математичної статистики.

^ Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає в тому, що вперше:

  • визначено кількісні динамічні, кінематичні характеристики техніки змагальних вправ спортсменок високої кваліфікації різних типів тілобудови та груп вагових категорій, які спеціалізуються у важкій атлетиці;

  • на підставі визначених кількісних біомеханічних характеристик техніки ривка та піднімання штанги на груди розроблено методику удосконалення технічної підготовленості спортсменок високої кваліфікації, які спеціалізуються у важкій атлетиці;

  • розроблено статистичні індивідуально-групові моделі техніки змагальних вправ важкоатлеток високої кваліфікації різних типів тілобудови та груп вагових категорій;

  • доповнено дані, що характеризують кількісно-якісні біомеханічні показники техніки змагальних вправ спортсменок високої кваліфікації, які спеціалізуються у важкій атлетиці;

  • отримано подальший розвиток уявлення теорії та методики спортивної підготовки про особливості техніки рухових дій спортсменок високої кваліфікації різних типів тілобудови та груп вагових категорій, які спеціалізуються у важкій атлетиці.

^ Практична значущість отриманих результатів полягає у розробці й запровадженні до підготовчого періоду річного циклу підготовки важкоатлеток високої кваліфікації різного типу тілобудови методики вдосконалення їх технічної підготовленості, що містить програму, яка є доповнювальним елементом до основної програми підготовки спортсменок; комп’ютерну програму для визначення типу будови тіла спортсменок; спеціальні вправи, методичні прийоми і тренажерні пристрої, спрямовані на вдосконалення окремих елементів техніки рухових дій спортсменок, проведення поточного й етапного контролю з використанням розроблених нами критеріїв ефективності техніки ривка та піднімання штанги на груди.

Результати дослідження впроваджені до:

  • навчального процесу Національного університету фізичного виховання і спорту України при викладанні дисципліни «Теорія і методика обраного виду спорту»;

  • навчально-тренувального процесу збірної команди України з важкої атлетики, про що свідчать акти впровадження.

^ Особистий внесок дисертанта в опубліковані зі співавторами спільні наукові праці полягає у формулюванні наукової ідеї, мети й завдань дослідження, в організації і проведенні роботи з кількісно-якісного аналізу й узагальнення отриманих результатів.

^ Апробація результатів дисертації. Результати проведених досліджень доповідалися на: ХIV Міжнародному науковому конгресі «Олімпійський спорт і спорт для всіх» (Київ, 2010), IV Міжнародній науковій конференції молодих учених «Молодь та олімпізм» (2011), всеукраїнських науково-практичних конференціях і семінарах фахівців з важкої атлетики (2009–2012), щорічних наукових конференціях кафедри силових видів спорту та фехтування Національного університету фізичного виховання і спорту України (2008–2012).

Результати досліджень запроваджені до навчального процесу Національного університету фізичного виховання і спорту України під час викладання дисципліни «Теорія і методика викладання силових видів спорту» (розділи: «Система підготовки спортсменів», «Структура технічної підготовленості спортсменів», «Управління підготовкою спортсменів»), а також в підготовку спортсменок збірної команди України з важкої атлетики, про що свідчать відповідні акти.

Публікації. З проблеми дослідження опубліковано 12 наукових праць (з них
8 статей у фахових журналах і збірниках, затверджених МОНмолодьспорту України).

^ Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 222 сторінці і складається зі вступу, 5 розділів, практичних рекомендацій, висновків, списку використаної літератури, додатку. Список використаної літератури вміщує 261 джерело. Дисертація ілюстрована 22 таблицями і 54 рисунками.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, розкрито наукова новизну та практичну значущість роботи, особистий внесок здобувача у спільно опубліковані наукові праці, описано сферу апробації результатів досліджень та зазначено кількість публікацій.

У першому розділі «Особливості техніки виконання змагальних вправ спортсменками високої кваліфікації на сучасному етапі розвитку важкої атлетики» представлено основні теоретичні та методичні аспекти технічної підготовки у важкій атлетиці та особливості її зміни на сучасному етапі розвитку. Проаналізовано й узагальнено дані науково-методичної літератури, які стосуються особливостей технічної підготовки жінок та чоловіків у важкій атлетиці. Численними дослідженнями (Л. Дворкін, 1989–2005; Н. Ге, 1999; О. Медведєв, 1986–1996; В. Олешко, 1999–2011; J. Garhammer, 2001 та ін.) встановлено, що структура та кількісні характеристики техніки ривка та поштовху в чоловіків-важкоатлетів тривалий час змінювалися та використовувалися досить ефективно. Однак на думку деяких авторів (П. Полєтаєв, 2006; А. Малютіна, 2008; П. Горульов, 2005; A. Urso, 2011), ці дані не дають повної відповіді на питання, якими повинні бути ефективні біомеханічні характеристики техніки виконання змагальних вправ у важкоатлеток з різними типами тілобудови та групами вагових категорій.

Тому постає необхідність розробки методичних підходів та програми вдосконалення технічної підготовленості важкоатлеток високої кваліфікації різних типів тілобудови на основі моделювання біомеханічної структури руху змагальних вправ.

У другому розділі «Методи та організація дослідження» описано й обґрунтовано систему взаємодоповнювальних методів дослідження, що відповідає об’єкту, предмету, меті та завданням роботи: аналіз науково-методичної літератури і передового досвіду, опитування та інтерв’ювання, методи антропометрії, оптико-електронні методи дослідження техніки рухових дій, педагогічний експеримент. З метою отримання кількісного експериментального матеріалу проведено біомеханічний комп’ютерний відеоаналіз техніки рухових дій спортсменок за допомогою прикладного програмного забезпечення «Weightlifting analyzer 3.0» (Німеччина). Опрацювання експериментального матеріалу здійснювалось методами математичної статистики. Для отримання статистично достовірних відмінностей показників використовувався непараметричний критерій Манна Уітні.

Дослідження проводилося протягом 2008–2011 рр. на кафедрі силових видів спорту і фехтування Національного університету фізичного виховання і спорту України, у лабораторії вдосконалення фізичної підготовленості та технічної майстерності спортсменів високої кваліфікації Державного науково-дослідного інституту фізичної культури і спорту.

На першому етапі дослідження (жовтень 2008 – червень 2009 рр.) відбувалося вивчення науково-методичної літератури з проблеми дослідження, відібрано й апробовано методи досліджень відповідно до мети і поставлених завдань. Було опитано (анкетування) фахівців з важкої атлетики з метою визначення потреби тренерів і спортсменок у знаннях щодо нових підходів до удосконалення технічної підготовленості.

На другому етапі дослідження (квітень 2009 – квітень 2011 рр.) проводилося спостереження за змагальною діяльністю важкоатлеток високої кваліфікації (МС, МСМК), учасниць фінальної частини чемпіонатів України, Європи та Світу 2009–2011 рр. Спостерігалися 116 спортсменок, які брали участь у ривку та поштовху із вагою в зоні інтенсивності 97–100 % максимального результату. Проводили відеозапис змагальних вправ. Було визначено антропометричні показники спортсменок, що брали участь у педагогічному спостереженні. Визначали типологічно зумовлені особливості техніки змагальних вправ важкоатлеток різних типів тілобудови та груп вагових категорій.

З метою опрацювання отриманих даних було проведено кластеризацію усіх спортсменок за морфометричними показниками (тип будови тіла, маса тіла). Дослідження проводилися з урахуванням трьох групи вагових категорій: перша – 48, 53, 58 кг; друга – 63, 69 кг; третя – 75 і понад 75 кг.

На третьому етапі дослідження (січень 2011 – вересень 2011 рр.) здійснено детальний аналіз даних, отриманих під час послідовного педагогічного експерименту, формування висновків роботи і розробку практичних рекомендацій щодо використання розробленої методики вдосконалення технічної підготовленості в спортивній діяльності кваліфікованих важкоатлеток.

У третьому розділі «Біомеханічні характеристики технічної підготовленості важкоатлеток високої кваліфікації різних типів тілобудови» вивчалися антропометричні розміри тіла та біомеханічні характеристики технічної підготовленості важкоатлеток високої кваліфікації різних типів тілобудови і груп вагових категорій.

^ Дослідження пропорцій тіла важкоатлеток. У результаті дослідження важкоатлеток виявлено, що у всіх вагових категоріях зустрічаються різні типи будови тіла жінок.

Встановлено, що за поздовжніми розмірами довжини тулуба, довжини рук і довжини нижніх кінцівок більший відсоток спортсменок 46,4 % належить до мезоморфного типу будови тіла тоді як 23,8 % – до доліхоморфного і 29,8 % – до брахіморфного.

Аналіз даних свідчить, що із підвищенням вагових категорій зростає кількість спортсменок, які належать до брахіморфного типу будови тіла. Дана тенденція спостерігається і у чоловіків, але має обернено-пропорційний характер (В. Канєвський, 1983).

На підставі аналізу біомеханічних характеристик визначено типологічно зумовлені особливості техніки важкоатлеток різних типів тілобудови. Також слід зазначити, що біомеханічна структура ривка і піднімання штанги на груди має однакову тенденцію прояву більшості технічних показників. Встановлено достовірні відмінності техніки виконання рухових дій у змагальних вправах важкоатлеток високої кваліфікації різного типу будови тіла (p<0,05). У ривку серед динамічних характеристик 75 % показників мають достовірні відмінності; серед просторово-часових – 33,3 % відмінностей та серед показників вертикальної висоти переміщення штанги 55 % зі 100 % випробуваних.

Наприклад, спортсменки доліхоморфного типу тілобудови докладають найнижчий потенціал сили дії на штангу (130 і 145 %) у фазі попереднього розгону (F1) та у фазі фінального розгону (F3) порівняно із показниками спортсменок інших типів тілобудови (рис. 1), тоді як у момент першого максимуму розгинання ніг у колінних суглобах (K) та у фазі амортизації (F2) показник сили найвищий (118 і 113 %), що призводить до розвитку найвищої швидкості руху штанги (рис. 2).




Рис. 1. Сила дії на штангу важкоатлетками різної тілобудови у ривку:

прямоугольник 3 – доліхоморфний тип; прямоугольник 2 – мезоморфний тип; прямоугольник 1 – брахіморфний тип;

F1 – момент першого максимуму докладання сили до штанги під час відриву її від помосту у фазі попереднього розгону; К – момент першого максимуму розгинання ніг у колінних суглобах (точка на межі між фазою попереднього розгону та фазою амортизації); F2 – момент максимуму докладання сили у фазі амортизації; F3 – момент максимуму докладання сили до штанги у фазі фінального розгону; * – тут і далі динамічна вага штанги (%) + сила інерції за умови, що статична вага штанги береться за 100 %


Характерною особливістю техніки ривка для спортсменок доліхоморфного типу тілобудови є те, що висота піднімання штанги у них найнижча, а відстань, яку проходить штанга від точки максимального вильоту штанги до точки фіксації, навпаки, найбільша – 10,7 % від довжини тіла (рис. 3).

Спортсменки брахіморфного типу тілобудови, порівняно зі важкоатлетками доліхоморфного і мезоморфного типів, навпаки, мають найвищі показники сили у фазі попереднього розгону і у фазі фінального розгону – 134 і 151 % (рис. 1), тоді як у момент першого максимуму розгинання ніг у колінних суглобах та у фазі амортизації даний показник сили найнижчий (108 і 103 %). Такий прояв сили призводить до найвищої швидкості руху, що триває до моменту докладання сили у фазі амортизації (рис. 2), і поступового її зниження у фазі фінального розгону до найнижчого значення (1,90 мс-1 ).




Рис. 2. Вертикальна швидкість штанги у важкоатлеток різної тілобудови при виконані ривка:

rectangle 109 – доліхоморфний тип; rectangle 108 – мезоморфний тип; rectangle 107 – брахіморфний тип;

F1 – швидкість штанги у момент першого максимуму докладання сили дії на штангу у фазі попереднього розгону; v1 – максимальна швидкість штанги у фазі попереднього розгону; К – швидкість штанги на межі між фазою попереднього розгону та фазою амортизації (момент першого максимуму розгинання ніг у колінних суглобах); F2 – швидкість штанги у момент максимуму докладання сили у фазі амортизації; v2 – максимальна швидкість штанги в фазі амортизації; v1-v2 – величина зменшення швидкості штанги у фазі амортизації, порівняно з фазою попереднього розгону; F3 – швидкість штанги у момент максимуму докладання сили до неї у фазі фінального розгону; vmax – максимальна швидкість штанги у фазі фінального розгону




Рис. 3. Висота піднімання штанги важкоатлетками різного типу тілобудови у ривку:

rectangle 118 – доліхоморфний тип; rectangle 117 – мезоморфний тип; rectangle 116 – брахіморфний тип;

F1, v1, K, F2, v2, F3, vmax – назва моментів руху така ж, як на рис.2; hmax – максимальна висота вильоту штанги; h фіксації – висота фіксації штанги у фазі опорного присіду; hm–hф – величина опускання штанги вниз у фазі опорного присіду

Висота піднімання штанги найвища протягом усього шляху руху, а відстань, яку проходить штанга від точки максимального вильоту до точки фіксації, навпаки, найменша – 9,6 % зросту (рис. 3).

Важкоатлетки мезоморфного типу демонструють середні динамічні показники, порівняно зі спортсменками двох інших типів тілобудови (рис. 1), що призводить до прояву найнижчої швидкості вильоту штанги протягом усього руху до моменту (vmax) максимальної швидкості у фазі фінального розгону – 1,91 мс-1 (рис. 2) та середніх значень висоти вильоту штанги (рис. 3).

У підніманні штанги на груди динамічні показники мають достовірні відмінності у 75 %, просторово-часові – 42 % та показники вертикальної висоти переміщення штанги – 63 %. Встановлено, що важкоатлетки доліхоморфного типу тілобудови докладають найнижчий показник сили до штанги у фазі попереднього розгону і у фазі фінального розгону – 128 і 136 % (рис. 4, пояснення аналогічні до рис. 1), тоді як у момент першого максимуму розгинання ніг у колінних суглобах та у фазі амортизації даний показник сили найвищий – 109 і 106 %, що приводить до розвинення найвищої швидкості, порівняно із показниками спортсменок інших типів тілобудови (рис. 5, пояснення аналогічні до рис. 2).



Рис. 4. Сила дії на снаряд важкоатлетками різної тілобудови у підніманні штанги на груди:

прямоугольник 3 – доліхоморфний тип; прямоугольник 2 – мезоморфний тип; прямоугольник 1 – брахіморфний тип

В результаті аналізу кінематичних характеристик встановлено, що спортсменки доліхоморфного типу тілобудови піднімають штангу на найменшу висоту, про що свідчать показники її переміщення по всій траєкторії руху, а відстань, яку проходить штанга від точки максимального вильоту до точки фіксації у присіді, навпаки, найбільша – 21,9 % зросту (рис. 6, пояснення аналогічні до рис. 3).

Спортсменки брахіморфного типу тілобудови, порівняно зі спортсменками доліхоморфного типу, навпаки, мають найвищі показники сили у фазі попереднього розгону і у фазі фінального розгону – 130 і 140 % (рис. 4, пояснення аналогічні до рис. 1), тоді як у момент першого максимуму розгинання ніг у колінних суглобах та у фазі амортизації даний показник сили значно нижчий – 104 і 95 %. Даний прояв сили дозволяє спортсменкам розвивати найвищу швидкість руху, що триває до моменту докладання сили у фазі амортизації (рис. 5, пояснення аналогічні до рис. 2).



Рис. 5. Вертикальна швидкість штанги під час піднімання на груди важкоатлетками різної тілобудови:

– доліхоморфний тип; – мезоморфний тип; – брахіморфний тип


і частково зменшується у фазі фінального розгону – до 1,48 мс-1. Висота піднімання штанги у спортсменок доліхоморфного та мезоморфного типів будови тіла найвища протягом усієї амплітуди руху, а відстань, яку проходить штанга від точки максимального вильоту до точки її фіксації, навпаки, найменша – 9,6 % довжини тіла (рис. 6, пояснення аналогічні до рис. 3).



Рис. 6. Висота піднімання штанги на груди важкоатлетками різного типу тілобудови:

– доліхоморфний тип; – мезоморфний тип; – брахіморфний тип

Встановлено типологічно зумовлені особливості техніки піднімання штанги на груди важкоатлетками мезоморфного типу тілобудови. Спортсменки демонструють середні динамічні показники, порівняно з двома іншими типами тілобудови (рис. 4; пояснення аналогічні до рис. 1), що призводить до прояву найнижчої швидкості вильоту штанги протягом усієї амплітуди руху (рис. 5, пояснення аналогічні до рис. 2) та середніх показників висоти вильоту штанги
(рис. 6, пояснення аналогічні до рис. 3).

Отже, на основі аналізу біомеханічних характеристик техніки змагальних вправ виявлено типологічно обумовлені особливості рухових дій важкоатлеток різних типів тілобудови, що свідчить про необхідність індивідуально-групового підходу до удосконалення технічної підготовленості спортсменок різних типів будови тіла.

Встановлено достовірні відмінності біомеханічних показників рухових дій у ривку та підніманні штанги на груди у важкоатлеток високої кваліфікації з різним типом будови тіла залежно від груп вагових категорій (p<0,05).

Аналіз показує, що у спортсменок доліхоморфного типу тілобудови між першою і третьою групами вагових категорій сила, докладена до штанги у підніманні на груди, зростає з підвищенням груп вагових категорій у фазі попереднього розгону і фазі амортизації на 2,4 і 2,8 %, тоді як у фазі фінального розгону, навпаки, – зменшується на 4,3 %. Просторово-часові показники (50 %), також мають достовірні відмінності з підвищенням груп вагових категорій. У фазі попереднього розгону важкоатлетки стартують повільніше на 11 %, а у фазі амортизації швидкість руху штанги зростає на 15 %, тоді як у фазі фінального розгону знову знижується на 1,5 (p>0,05) і 3,8 %. Дослідження висоти вильоту штанги у спортсменок доліхоморфної будови тіла показали відмінності у 70 % показників із підвищенням груп вагових категорій. Показники висоти вильоту штанги у фазі попереднього розгону в момент першого максимуму докладання сили до снаряду зменшуються у третій групі на 7,3 %, тоді, як у фазі амортизації, навпаки, спостерігається збільшення сили у середньому на 10,2 %. У спортсменок трьох груп вагових категорій максимальна висота вильоту штанги і висота фіксації майже однакові. Достовірні відмінності встановлено лише у довжині присіду, яка на 7,2 % зменшилася у спортсменок третьої групи, порівняно зі спортсменками першої вагової групи (рис. 7, пояснення аналогічні до рис. 3).



Рис. 7. Зміна біомеханічних показників техніки піднімання штанги на груди спортсменками доліхоморфної будови тіла різних груп вагових категорій:

rectangle 279 – сила дії; rectangle 280 – швидкість штанги; rectangle 281 – висота вильоту

Сила дії на штангу спортсменками брахіморфної будови тіла достовірно змінюється майже у 80 % показників техніки, що припадає на фазу попереднього розгону та фазу амортизації.

Встановлено, що у спортсменок брахіморфного типу будови тіла величина сили дії на штангу в момент її піднімання від помосту збільшується з підвищенням груп вагових категорій і становить різницю між першою і третьою групами у 7,9 %. У момент першого максимуму розгинання ніг у колінних суглобах і у фазі амортизації спостерігається тенденція до її зниження на 6 і 10 % відповідно, тоді, як у фазі фінального розгону спостерігається незначне її зростання на 1,4 % (p>0,05). Вертикальна швидкість штанги у спортсменок брахіморфного типу тілобудови збільшується з підвищенням груп вагових категорій і становить різницю між першою і третьою групами в середньому 15 і 12,5 % відповідно у фазі попереднього розгону і фазі амортизації. У фазі фінального розгону зростання показника швидкості штанги незначне.

Аналіз вертикального переміщення руху штанги у важкоатлеток брахіморфного типу будови тіла свідчить про достовірні зміни майже у 80 % показників техніки залежно від груп вагових категорій. Так, спортсменки найважчих категорій досягають першого максимуму зусиль на меншій висоті штанги (-11 %) , тоді як у наступних фазах руху цей показник висоти переміщення штанги значно зростає відносно довжини тіла. З’ясовано, що максимальна висота вильоту штанги (hmax) майже не збільшується, тоді як висота її фіксації зростає на 2,7 % і зумовлює зменшення шляху опорного присіду на 5 % (р < 0,05).

Сила дії на штангу важкоатлетками мезоморфної будови тіла у підніманні штанги на груди показує майже 50 % достовірних відмінностей між групами вагових категорій спортсменок. Зокрема, у фазі попереднього розгону сила, прикладена спортсменками до штанги, зростає у третій групі вагових категорій на 5,6 %, тоді як у фазі амортизації вона майже не змінюється і значно знижується у фазі фінального розгону на 8,9 %. Отже спортсменки важких вагових категорій докладають більше сили до штанги на старті, що спричиняє значне зростання швидкості руху штанги (на 7,7 %) і у фазі амортизації (на 20 %), тоді як у підриві сила знижується, а отже, і швидкість (на -4 %).

Просторово-часові показники (62 %) також мають достовірні відмінності з підвищенням груп вагових категорій. У фазі попереднього розгону важкоатлетки третьої групи вагових категорій стартують швидше в середньому на 13 %, а у фазі амортизації швидкість руху штанги в середньому зростає на 20 %, тоді як у фазі фінального розгону максимальна швидкість штанги знижується на 4 %, порівняно зі спортсменками першої групи вагових категорій.

Аналіз показників вертикального переміщення штанги у спортсменок мезоморфного типу будови тіла свідчить про достовірні відмінності більше ніж у 70 % показників. Наприклад, у спортсменок мезоморфного типу, як і у важкоатлеток інших типів будови тіла, із підвищенням груп вагових категорій показник висоти вильоту у момент першого максимуму докладання сили до штанги знижується і становить різницю між першою і третьою групами – 9,6 %, тоді як у момент проходження рівня колінних суглобів й у фазі амортизації він зростає у середньому на 7 %. У фазі фінального розгону в момент максимальної швидкості висота штанги майже не змінюється у спортсменок різних груп вагових категорій, а максимальна висота вильоту і відстань до висоти фіксації штанги у третій групі вагових категорій знижується відповідно на 2,5 і 5,0 %.

Таким чином, на підставі аналізу біомеханічних характеристик техніки змагальних вправ виявлено окремі типологічно обумовлені особливості виконання ривка і піднімання штанги на груди спортсменками різних груп вагових категорій, що підтверджує доцільність використання індивідуально-групового підходу в створені програм та методик удосконалення технічної підготовленості важкоатлеток високої кваліфікації.

У четвертому розділі «^ Підвищення ефективності процесу технічної підготовленості важкоатлеток високої кваліфікації на основі моделювання біомеханічної структури руху» подано результати опитування фахівців із важкої атлетики та розробки методики вдосконалення технічної підготовленості важкоатлеток на основі моделювання біомеханічної структури руху змагальних вправ, а також результати формуючого педагогічного експерименту, що підтверджують її ефективність.

На основі результатів опитування фахівців з важкої атлетики було визначено потреби тренерів і спортсменок у знаннях про нові підходи до удосконалення технічної підготовки. Встановлено, що переважна більшість опитаних (98,8 %) виявляє зацікавленість до будь-якого інформаційного матеріалу з удосконалення технічної підготовки важкоатлетів(-ок). При цьому у 62,7 % випадків респонденти отримують таку інформацію із комп’ютерної мережі Інтернет. Визначено пріоритети зацікавленості респондентів сторонами підготовленості. Зокрема, 45 % спортсменок вважають значущою технічну підготовленість, тоді як значущість фізичної, психологічної і тактичної розподілились порівну (55 %). Окрім того, 85 % респондентів підтвердили, що їм доводилося копіювати чи повторювати техніку провідних спортсменок. Це свідчить про важливість врахування особливостей будови тіла важкоатлеток під час удосконалення техніки змагальних вправ у важкій атлетиці, що і підтвердило 93,4 % респондентів, які вважають, що техніка ривка та поштовху має індивідуальні особливості залежно від типу будови тіла.

Опитуванням фахівців підтверджено необхідність удосконалення технічної підготовленості важкоатлеток різних типів тілобудови на основі моделювання біомеханічної структури руху змагальних вправ.

На підставі статистичних індивідуально-групових моделей технічної підготовленості спортсменок було обґрунтовано, розроблено та запроваджено до тренувального процесу методичний підхід з удосконалення технічної підготовленості кваліфікованих важкоатлеток, що ґрунтується на моделюванні конкретних показників біомеханічної структури рухових дій спортсменок і їх кількісно-якісних характеристик (рис. 8).

Використання у тренувальному процесі розроблених нами моделей істотно полегшує проведення етапного або оперативного контролю і дозволяє диференційовано оцінювати технічну підготовленість кваліфікованих
важкоатлеток.



Рис. 8. Блок-схема вдосконалення техніки рухових дій спортсменок високої кваліфікації, які спеціалізуються у важкій атлетиці:

1 – 22 – біомеханічні характеристики техніки змагальних вправ у моментах руху, що зображені на рис. 1, 2, 3


Запропонована методика спрямована на вдосконалення техніки рухових дій у змагальних вправах за рахунок корегування окремих елементів біомеханічної структури рухів у кваліфікованих важкоатлеток, що визначається вирішенням таких завдань:

  • підвищення ефективності спеціалізованих рухових дій, що становлять основу техніки ривка та піднімання штанги на груди;

  • удосконалення структури рухових дій з урахуванням індивідуальних особливостей спортсменок;

  • посилення надійності й результативності техніки змагальних вправ важко-атлеток високої кваліфікації.

Особливостями методики є використання програми, що є доповнювальним елементом до основної програми підготовки спортсменок та програми для визначення типу будови тіла спортсменок, рекомендованих нами спеціальних вправ, методичних прийомів і тренажерних пристроїв, спрямованих на вдосконалення окремих елементів техніки рухових дій спортсменок, проведення поточного й етапного контролю за допомогою розроблених нами критеріїв ефективності техніки ривка та піднімання штанги на груди, застосування методики у підготовчий період двоциклової підготовки жінок протягом річного макроциклу.

Ефективність експериментальної методики вдосконалення технічної підготовленості важкоатлеток високої кваліфікації була визначена у процесі послідовного педагогічного експерименту, який проводився у підготовчий період першого макроциклу річного циклу підготовки 2011 року і тривав 11 тижнів.
У ньому взяли участь 18 важкоатлеток збірної команди України високої кваліфікації другої групи вагових категорій, яких було поділено за типами будови тіла на три групи по шість у кожній. Програму удосконалення побудовано на основі трьох контрольних тестувань в умовах змагальної діяльності, що проводилися згідно з календарним планом та постійним технічним супроводом підготовки спортсменок на тренувальних зборах. Засобом контролю техніки була відеокомп’ютерна система «Weightlifting analyzer 3.0» (Німеччина) зі зворотнім зв’язком, що дозволяє вимірювати біомеханічні характеристики руху штанги під час виконання змагальних вправ.

Отримані контрольні показники техніки рухових дій важкоатлеток, порівнювалися із модельними і, виходячи із отриманих відмінностей, нами складалась програма корегування технічної підготовленості конкретної спортсменки.

Згідно з рекомендаціями навчальної програми для ДЮСШ, СДЮШОР і ШВСМ для важкоатлетичного спорту упродовж дня проводилося два тренувальних заняття протягом шести тренувальних днів упродовж тижня. Запропонована програма містить комплекс вправ та засобів, що застосовувалися тричі на тиждень в основній частині заняття.

Для перевірки методики вдосконалення техніки спортсменок було обрано перший прийом поштовху – підйом штанги на груди. Для розвитку спеціальних якостей і удосконалення окремих елементів піднімання штанги на груди кваліфікованими важкоатлетками у процесі експерименту нами було використано методичні прийоми та спортивні пристрої такого типу:

1) пов’язка для виключення зорового аналізатора (максимально мобілізує можливості м’язово-суглобового відчуття);

2) тренажер–«підставка» (слугує для удосконалення механізмів просторово-м’язових відчуттів, які є невід’ємною частиною структури підриву та збільшення висоти і швидкості стрибка та присіду).

Для корегування окремих елементів кінематичної структури піднімання штанги на груди одночасно з розвитком рухових якостей використовувались такі спеціально-підготовчі важкоатлетичні вправи: а) піднімання штанги із вису – від рівня середини гомілки, від рівня колінних суглобів, від рівня середини стегон;
б) піднімання штанги з напівприсідом; в) піднімання штанги з плінтів.

Під час застосування різноманітних варіантів рухових дій спортсменок використовувалися конкретні рухові завдання, що могли змінити: варіації робочих поз; варіації силових акцентів під час руху; різні частини амплітуди руху, темпо-ритмової структури руху залежно від типу будови тіла. Для визначення достовірних відмінностей між показниками, що були отримані до початку експерименту і після його завершення, використовувався непараметричний критерій Манна Уітні для незалежних вибірок.

Для оцінювання ефективності технічної підготовки спортсменок до початку експерименту, окрім біомеханічних показників, також було проаналізовано їх змагальну діяльність за 2010 рік, що засвідчила низьку реалізацію вдалих змагальних спроб. Після закінчення експерименту у спортсменок трьох типів тілобудови відбулися позитивні зміни в біомеханічній структурі техніки піднімання штанги на груди, що певною мірою є результатом навчально-тренувальної роботи, проведеної протягом досліджень.

Застосування запропонованої нами методики у групі спортсменок доліхоморфного типу тілобудови сприяло достовірним змінам середньо-статистичних значень восьми з двадцяти двох контрольних показників, а саме: сила, докладена спортсменками до штанги у момент першого максимуму розгинання ніг у колінних суглобах, знизилася на 6 % (p < 0,01), у фазі амортизації – на 5 % (p < 0,05), а у фазі фінального розгону, навпаки, збільшилася на 10 % (p < 0,01); вертикальна швидкість у фазі амортизації в момент докладання сили і максимальна швидкість зменшились на 0,07 і 0,09 м·с−1 (p < 0,01), а максимальна швидкість у фазі фінального розгону збільшилася на 0,03 м·с−1 (p < 0,05); максимальна висота вильоту штанги і висота її фіксації збільшилися на 0,9 і 1,5 % (p < 0,01) від довжини тіла, що підтверджує ефективність запропонованої нами методики для спортсменок доліхоморфного типу (табл. 1).

Таблиця 1

Порівняльний аналіз біомеханічних характеристик техніки піднімання штанги на груди у спортсменок доліхоморфного типу будови тіла


Характери-стика

Значення характеристик

до експерименту

після експерименту

сила дії на штангу, %

швидкість штанги, м×с-1

висота вильоту штанги, %

сила дії на штангу, %

швидкість штанги, м×с-1

висота вильоту штанги, %



m



m



m



m



m



m

F1

124

0,01

0,26

0,01

15,2

0,1

124

0,01

0,24

0,004

15,3

0,1

V1





1,07

0,02

35,3

0,4





1,04

0,01

35,0

0,2

K

118

2,3

1,08

0,02

34,0

1,0

112**

1,2

1,04

0,02

33,0

0,7

F2

109

0,02

1,1

0,02

38

0,7

104*

0,01

1,03**

0,01

36,9

0,4

V2





1,12

0,03

39,6

0,9





1,03**

0,01

38,2

0,5

V2 –%





0

0





-

-

-1

0





F3

126

0,01

1,29

0,03

45,2

0,6

136**

0,01

1,25

0,01

44,7

0,2

Vmax





1,45

0,02

51,9

0,9





1,48*

0,01

50,9

0,3

hmax









62,0

0,6









62,9*

0,3

hфіксації









38,7

0,4









40,2**

0,3

hm–hф









23,3

0,5









22,8

0,3

Примітки: * − різниця достовірна при p<0,05; ** − різниця достовірна при p<0,01.

Застосування в групі спортсменок брахіморфного та мезоморфного типу тілобудови запропонованої нами методики сприяло достовірним змінам середньостатистичних значень – 7 з 22 досліджуваних показників (32 %), та 6
з 22 контрольних показників (26 %) відповідно.

У п’ятому розділі «Аналіз і узагальнення результатів дослідження» підсумовано результати дослідження.

Отримали підтвердження та подальший розвиток фундаментальні положення щодо значущості технічної підготовки у важкій атлетиці та пріоритетності врахування морфологічних характеристик жінок, які спеціалізуються у важкій атлетиці, під час навчання техніки змагальних вправ (А. Малютіна, 2008; О. Товстоног, 2012); дані щодо доцільності розподілу важкоатлеток за типами будови тіла (на доліхоморфний, мезоморфний і брахіморфний типи), що неодноразово використовувалося у дослідженнях змагальних вправ важкоатлетів-чоловіків (С. Те, 1993, В. Олешко, 2005, 2011; Л. Дворкін, 2005); значна відмінність даних технічної підготовленості у жінок-важкоатлеток, порівняно із даними важкоатлетів-чоловіків підтверджує необхідність розробки модельних показників для жінок (А. Малютіна, 2008).

Доповнено наукові дані щодо доцільності вдосконалення технічної підготовленості важкоатлеток високої кваліфікації у змагальних вправах
(П. Полєтаєв, 2006, A. Urso, 2011). Зокрема, за динамічною, просторово-часовою та кінематичною характеристикам за фазами руху; доповнено дані щодо варіантів удосконалення та корегування технічних показників рухових дій важкоатлеток у змагальних вправах.

Уперше було визначено дані щодо типів будови тіла (доліхоморфний, мезоморфний, брахіморфний) важкоатлеток високої кваліфікації різних груп вагових категорій (О. Антонюк, 2009), на основі яких створено програмне забезпечення удосконалення їх технічної підготовки із базою даних для визначення типу будови тіла в Internet-ресурсі.

Уперше обґрунтовано доцільність диференціювання програми підготовки та вдосконалення техніки змагальних вправ важкоатлеток з різним типом будови тіла.

Уперше виявлено та пояснено типологічно обумовлені особливості техніки змагальних вправ важкоатлеток високої кваліфікації різних типів тілобудови – учасниць фінальної частини чемпіонатів Європи та світу 2009–2011 рр. Зокрема, встановлено відмінності серед динамічних, просторово-часових і кінематичних показників рухових дій важкоатлеток високої кваліфікації зі зміною типів будови тіла та груп вагових категорій.

Уперше розроблено методику удосконалення технічної підготовленості важкоатлеток різних типів будови тіла та груп вагових категорій, що вміщує поєднання засобів технічної підготовки та методичних прийомів, що застосовуються із урахуванням модельних показників техніки змагальних вправ важкоатлеток високої кваліфікації.

Аналіз результатів впровадження методики вдосконалення технічної підготовленості важкоатлеток різних типів будови тіла дозволяє стверджувати про ефективність індивідуального підходу до неї із урахуванням типу будови тіла та груп вагових категорій. Підтвердженням цього є результати педагогічного експерименту, в якому встановлено достовірне покращення технічних показників стосовно модельних та зростання спортивного результату у спортсменок експериментальної групи.

Таким чином дані, отримані в результаті проведених нами досліджень, формують чітке уявлення про нові підходи до удосконалення технічної підготовленості важкоатлеток високої кваліфікації різних типів будови тіла та груп вагових категорій.

  1   2

Схожі:

Національний університет фізичного виховання І спорту України iconНаціональний університет фізичного виховання та спорту україни маслова Олена Володимирівна
Роботу виконано у Національному університеті фізичного виховання та спорту України, Міністерство України у справах сім’ї, молоді...
Національний університет фізичного виховання І спорту України iconНаціональний університет фізичного виховання І спорту україни чернявський максим вікторович
Роботу виконано в Національному університеті фізичного виховання І спорту України, Міністерство України у справах сім’ї, молоді та...
Національний університет фізичного виховання І спорту України iconНаціональний університет фізичного виховання І спорту україни
Работа виконанана в Національному університеті фізичного виховання І спорту України, Міністерство освіти І науки, молоді та спорту...
Національний університет фізичного виховання І спорту України iconФізичного виховання І спорту україни коваленко Тамара Миколаївна
...
Національний університет фізичного виховання І спорту України iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний університет фізичного виховання і спорту України
Підвищення адаптаційних можливостей дітей 6-7 років до умов навчання в початковій школі засобами фізичного виховання
Національний університет фізичного виховання І спорту України iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет фізичного виховання І спорту україни хрипко інна василівна
Вплив програм з традиційними та інноваційними засобами фізичного виховання на фізичний стан молодших школярів
Національний університет фізичного виховання І спорту України iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет фізичного виховання І спорту україни пацалюк костянтин григорович
Роботу виконано в Національному університеті фізичного виховання І спорту України, Міністерства освіти І науки, молоді та спорту...
Національний університет фізичного виховання І спорту України iconНаціональний університет фізичного виховання І спорту україни мартинюк оксана анатоліївна
Корекція порушень просторової організації тіла студенток у процесі фізичного виховання
Національний університет фізичного виховання І спорту України iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни тернопільський національний педагогічний університет імені володимира гнатюка факультет фізичного виховання
Програма вступних випробувань з загальної фізичної підготовленості та обраного виду спорту для абітурієнтів факультету фізичного...
Національний університет фізичного виховання І спорту України iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни тернопільський національний педагогічний університет імені володимира гнатюка факультет фізичного виховання
Програма вступних випробувань з загальної фізичної підготовленості та обраного виду спорту для абітурієнтів факультету фізичного...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи