Інноваційна стратегія icon

Інноваційна стратегія




Скачати 297.25 Kb.
НазваІнноваційна стратегія
Дата01.09.2012
Розмір297.25 Kb.
ТипДокументи

ПЕРЕДМОВА


Кроки Уряду до формування підґрунтя стійкого розвитку в умовах кризового стану економіки України ще чіткіше висвітлили існуючи хвороби системи державних фінансів та дозволили накреслити шляхи її реформування на інноваційних засадах з урахування кращого світового досвіду.

Уже зрозуміло, що шлях до стійкого динамічного розвитку завтра лежить через економіку «терпіння» сьогодні. Враховуючи досвід Японії, Нідерландів, Польщі та багатьох інших країн світу, Міністерство фінансів України будує інноваційну модель реформування для забезпечення сталого розвитку фінансової системи країни, економіки загалом.

Реформування фінансової системи України як європейської держави має відбуватися з урахуванням глобальних тенденцій розвитку. Ці тенденції формувалися під вирішальним впливом міжнародної конкуренції, європейської гармонізації і координації національної політики у сфері державних фінансів, що важливо враховувати з огляду на необхідність зміцнення позицій України в економічній конкуренції та досягнення стратегічної мети – інтеграції в ЄС. Особливі риси таке реформування набуває у кризовий та посткризовий періоди. Поза сумнівом, що реакцією на такий стан має бути системна виважена інноваційна стратегія програми реформування державних фінансів України як локомотиву виводу країни з кризи.

Нестабільна економічна ситуація формує ряд внутрішніх викликів до реформування фінансової системи. Головними з них є:

  • непрозорі схеми розподілу та використання бюджетних коштів;

  • неефективне адміністрування податків і зборів;

  • тінізація економіки;

  • корупція;

  • відсутність стабільної довіри суспільства до системи державних фінансів України.

Головними зовнішніми викликами є:

  • імовірність другої хвилі світової фінансової кризи;

  • нестабільна ситуація на глобальних фінансових ринках;

  • відсутність стабільної довіри населення до реформ фінансового сектора економік країн, що перебувають у скрутному фінансовому становищі;

  • нерівномірність розвитку старих і нових ринків. Поступовий перерозподіл сфер виробництва та впливу на глобальні економічні процеси.

Концептуальні засади програми реформування базуються на оновленні Бюджетного кодексу України як базового закону, який забезпечує підвалини стабільного розвитку системи державних фінансів та економіки країни загалом.

Метою бюджетної реформи є створення гармонійної системи державних фінансів, яка забезпечувала би сталий розвиток економіки України.

Для забезпечення ефективного реформування системи державних фінансів України необхідно:

  • забезпечити макроекономічну, соціальну і політичну стабільність у суспільстві;

  • реформувати бюджетну систему з урахуванням вимог Європейської хартії про місцеве самоврядування, забезпечити відповідність бюджетних видатків інтересам суспільства;

  • узгодити податково-бюджетну і грошово-кредитну політику;

  • забезпечити прозорість економічних відносин;

  • здійснити ефективні кроки на шляху становлення правової держави.

Видання «Науково-практичних коментарів до Бюджетного кодексу України» є одним із кроків до формування ефективної системи навчання та сертифікації фахівців щодо його застосування на основі створення Віртуального університету. Таке рішення зумовлене значними новаціями щодо застосування Бюджетного кодексу України, неможливістю відриву від основної роботи багатьох фахівців, залучених до бюджетного процесу, обмеженим терміном навчання. Для впровадження новацій у Міністерстві фінансів України створено Центр дистанційного навчання. Для вивчення Коментарів до Бюджетного кодексу України на основі Інтернет-технології побудовано курс дистанційного навчання, який є доступним як на сервері Міністерства, так і на електронних носіях інформації для застосування на робочих місцях. Також Міністерством фінансів України створюється Центр незалежного оцінювання та сертифікації компетентності фахівців, залучених до формування та управління бюджетами різних рівнів. Активна взаємодія та консультативна підтримка цих фахівців із провідними фахівцями Міністерства фінансів здійснюється на основі створеного Інтернет-форуму.

Відпрацювання технології Віртуального університету дозолить застосовувати цей досвід у подальшому впровадженні Податкового кодексу України та інноваційних технологій розвитку системи державних фінансів України.

Книга підготовлена для фахівців з управління державними фінансами. Вона може бути корисною для викладачів, студентів й аспірантів у фінансовій сфері.


Міністр фінансів України

Ф. О. Ярошенко


Заступник Міністра фінансів України

А. І. Мярковський


^ БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ –

ПІДҐРУНТЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ


Бюджетна система є одним з основних інструментів державного регулювання економіки, яка суттєво впливає на соціально-економічний розвиток країни та її адміністративно-територіальних одиниць. Фінансово-економічна криза виявила значні недоліки у фінансово-бюджетній системі України. Це зумовило переосмислення Урядом значення бюджетної системи в регулюванні економічних процесів, а отже, і необхідності вдосконалення основного законодавчого акта з цього питання – Бюджетного кодексу України.

З часу прийняття попереднього Бюджетного кодексу минуло дев’ять років. За цей період двадцяти трьома законами до нього були внесені зміни, положення яких виявилися фрагментарними, спрямованими на вирішення вузькоспеціалізованих окремих питань. Вони не враховували зміни у законодавстві, реалії соціально-економічного розвитку країни та її територій, не були орієнтованими на перегляд основ і принципів бюджетного процесу відповідно до передового міжнародного досвіду. Нові завдання, зумовлені розвитком економічних відносин і підвищенням вимог до надання державою соціальних послуг, а також бюджетні проблеми, що поставали перед державою, – врегульовувалися Законом про Державний бюджет України на відповідний період та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють бюджетні відносини.

Такий стан бюджетного законодавства потребував інноваційного підходу до внесення докорінних змін до Бюджетного кодексу України, які

б гармонізували бюджетне законодавство, створили правові умови для проведення реформ у цій сфері та вдосконалили бюджетну систему всіх рівнів. Ці зміни зорієнтували систему управління державними фінансами на інноваційний розвиток.

Основними орієнтирами та законодавчим підґрунтям розробки нової редакції Бюджетного кодексу України слугували Програма економічних реформ на 2010-2014 роки та урядові стратегії з питань модернізації системи управління державними фінансами, розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів України, реформування місцевих бюджетів, модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі та розвитку державного внутрішнього фінансового контролю.

Розуміючи, що Бюджетний кодекс є основоположним документом для бюджетної системи країни, при його підготовці Уряд урахував пропозиції Адміністрації Президента України, Комітету з економічних реформ при Президентові України, народних депутатів України, Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, інших комітетів Верховної Ради, Головного юридичного управління Верховної Ради, Світового банку, державних та місцевих органів влади, Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» та багатьох інших установ і організацій. Загалом, було враховано понад 1000 пропозицій.

8 червня 2010 року Уряд подав до Верховної Ради законопроект «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» (реєстраційний номер 6495), а 8 липня 2010 року Верховна Рада прийняла новий Бюджетний кодекс (Закон України №2456-VI), який набуває чинності з 1 січня 2011 року.


Удосконалення Бюджетного кодексу України мало за мету: створення системи управління державними фінансами, спрямованої на забезпечення стійкого економічного зростання й гарантованого виконання державою своїх соціальних зобов'язань на основі національних цінностей; розвиток бюджетної системи на всіх рівнях, забезпечення її стабільності і, таким чином, підвищення інвестиційної привабливості країни, результативності й ефективності використання бюджетних коштів; встановлення прозорих і некорупційних схем управління бюджетними ресурсами.

В основу розвитку бюджетної системи закладено таку систему цінностей:

- стійке економічне зростання;

- системне оновлення суспільних відносин;

- підтримка розвитку базових галузей економіки;

- підвищення ефективності управління бюджетними коштами;

- реалізація активної державної регіональної політики;

- соціальний захист громадян;

- успішна реалізація інфраструктурних проектів;

- стабільність фінансової та податкової систем.

Інноваційне оновлення Бюджетного кодексу України здійснюється на наступних концептуальних засадах:

- стабілізація фінансово-економічної сфери країни;

- орієнтація на успіх соціально-економічного розвитку та реформ;

- формування фіскального простору для зростання і структурної перебудови економіки як основи для забезпечення ефективної соціальної політики;

- застосування концепції цінностей при реформуванні;

- досягнення технологічних проривів у сферах державного регулювання економічної, бюджетної, податкової, грошово-кредитної політики;

- здійснення запуску національних проектів як «двигунів» розвитку;

- формування рушійних сил та зменшення опорів в умовах турбулентного оточення, конкуренції та численних проблем;

- формування стабільної довіри суспільства до державної влади.


Прийнятий закон втілює в собі бачення розвитку бюджетної системи всіх гілок влади та різних інституцій, він є системним і цілісним правовим актом, який започатковує інноваційні зміни в бюджетному процесі та створює правове підґрунтя для реалізації ряду новацій:


1. Запровадження середньострокового бюджетного планування, що передбачає:

- складання прогнозу бюджетних показників на наступні за плановим два бюджетні періоди (узгоджено із завданнями та пріоритетами соціально-економічного розвитку) як підґрунтя для переходу в перспективі до формування середньострокового бюджету;

- закріплення за Міністерством фінансів (місцевими фінансовими органами) складання прогнозу державного бюджету (прогнозу місцевого бюджету) на наступні за плановим два бюджетні періоди на підставі прогнозних та програмних документів, його схвалення на рівні Державного бюджету (рішенням Уряду) й на рівні місцевих бюджетів (рішенням Ради міністрів АР Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних місцевих рад);

- включення до прогнозу бюджетних показників Державного бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди індикативних прогнозних показників щодо основних макропоказників економічного й соціального розвитку країни, зведеного та державного бюджету України за основними видами доходів, фінансування, видатків і кредитування та взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюджетами;

- подання проекту середньострокового прогнозу державного бюджету до Верховної Ради України разом із проектом закону про Державний бюджет України та схвалення Кабінетом Міністрів уточненого прогнозу на підставі прийнятого державного бюджету у місячний строк з дня опублікування Закону України «Про Державний бюджет України»;

- включення головними розпорядниками бюджетних коштів до бюджетних запитів показників щодо інвестиційних програм (проектів) лише у разі їх схвалення у встановленому порядку і на підставі розрахунків витрат та вигод від реалізації таких програм;

- закріплення за Кабінетом Міністрів повноважень на вжиття заходів щодо пріоритетності передбачення коштів за бюджетними програмами інвестиційного характеру у проекті закону про Державний бюджет України на наступний період для продовження таких інвестиційних програм з урахуванням необхідності поетапного завершення та введення в дію відповідних об’єктів.


2. Застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі шляхом:

– визначення сутності програмно-цільового методу в бюджетному процесі та розкриття його складових (бюджетної програми, її результативних показників та відповідального виконавця, паспорта бюджетної програми);

– унормування обов’язковості застосування програмно-цільового методу на державному та місцевому рівнях (за рішенням відповідної місцевої ради) із проведенням оцінки ефективності бюджетних програм;

– встановлення вимоги складання головними розпорядниками бюджетних коштів плану діяльності на наступні за плановим два бюджетні періоди (включаючи заходи щодо реалізації інвестиційних програм і проектів) відповідно до середньострокових пріоритетів; а також – складання щорічного коригування його відповідно до затверджених бюджетних показників;

– унормування питань застосування програмної класифікації видатків та кредитування державного й місцевого бюджетів (з урахуванням типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету);

– надання повноважень Міністерству фінансів щодо розширення нормативно-правової бази та методології програмно-цільового методу бюджетування, зокрема:

- удосконалення положень щодо правил складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, а також удосконалення методологічних засад щодо формування результативних показників бюджетних програм;

- розробка та запровадження організаційно-методологічних засад оцінки ефективності бюджетних програм;

- урегулювання на постійній основі застосування порядків використання коштів державного бюджету із визначенням основних їх положень;

- посилення вимог щодо публічного представлення інформації про виконання бюджету. Встановлено, що така інформація має містити показники відповідного бюджету за загальним та спеціальним фондами про доходи (деталізовано за видами доходів, які забезпечують надходження не менше 3% загального обсягу доходів відповідного бюджету) та про видатки і кредитування (деталізовано за групами функціональної класифікації видатків і кредитування бюджету). Також обов'язково має розміщуватися на офіційному сайті Державного казначейства квартальна і річна звітність про виконання державного бюджету.


3. Розширення функції головного розпорядника бюджетних коштів, зокрема, закріплення за ним таких додаткових функцій:

- розробка плану діяльності на плановий та наступні за ним два бюджетні періоди;

- делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачам бюджетних коштів, а також здійснення організації та координації їх роботи;

- складання проекту кошторису та бюджетного запиту на підставі плану діяльності та прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди, розробка порядків використання бюджетних коштів за бюджетними програмами;

- розробка та затвердження паспортів бюджетних програм і складання звітів про їх виконання, здійснення аналізу показників виконання бюджетних програм;

- здійснення управління бюджетними коштами у встановлених йому межах бюджетних повноважень, проведення оцінки ефективності бюджетних програм, що передбачає заходи з моніторингу, аналізу та контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів;

- здійснення контролю за своєчасним поверненням у повному обсязі до бюджету коштів, наданих за операціями з кредитування бюджету, а також кредитів (позик) і коштів, наданих під державні гарантії;

- здійснення внутрішнього контролю за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов’язань розпорядниками коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, контроль за витрачанням ними бюджетних коштів;

- забезпечення публічного представлення і публікації інформації про бюджет за бюджетними програмами із наданням відомостей про їх результати.


4. Удосконалення процедур формування, розгляду та прийняття закону про Державний бюджет України, що передбачає:

– подання до законопроекту, який впливає на показники бюджету, фінансово-економічного обґрунтування та пропозицій змін до законодавчих актів щодо скорочення витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення його збалансованості у разі, якщо законопроект передбачає зменшення надходжень бюджету та/або збільшення його витрат;

– подання Кабінетом Міністрів до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету експертного висновку, підготовленого Міністерством фінансів України за участю інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади. Такий експертний висновок до законопроекту повинен містити інформацію щодо повноти й достовірності даних, викладених у фінансово-економічному обґрунтуванні, впливу законопроекту на показники бюджету (з обов'язковим визначенням вартісної величини такого впливу), можливостей фінансового забезпечення у відповідному бюджетному періоді, відповідності бюджетному законодавству та пропозиції щодо його розгляду;

– набуття чинності нових законів або їх окремих положень, які впливають на показники бюджету, та прийнятих після 15 липня року, що передує плановому, не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим (в чинній редакції Кодексу – офіційно оприлюднених після 15 серпня);

– уточнення складу Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період та термінів їх розробки, зокрема, схвалення Кабінетом Міністрів Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період до 1 квітня року, що передує плановому;

– забезпечення виконання повноважень Ради національної безпеки і оборони в частині розгляду нею проекту закону про Державний бюджет по статтях, пов’язаних із забезпеченням національної безпеки та оборони України;

– забезпечення виконання повноважень Президента України у бюджетному процесі, зокрема, подання Кабінетом Міністрів Президенту України проекту закону про державний бюджет у терміни, встановлені для подання його до Верховної Ради України, а також – обґрунтувань та розрахунків щодо бюджетних показників, змінених в ході розгляду проекту закону про державний бюджет у Верховній Раді (упродовж трьох днів із дня його прийняття);

– додаткове включення до матеріалів, що додаються разом з проектом закону про Державний бюджет України:

- інформації про мету, завдання та очікувані результати виконання бюджетних програм головними розпорядниками бюджетних коштів;

- обґрунтування розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період (у розрахунку на місяць) на одну особу, а також – окремо для основних соціальних і демографічних груп населення;

- переліку та обсягів коштів за державними цільовими програмами, які включено головними розпорядниками коштів до бюджетних програм, передбачених у проекті закону про Державний бюджет України;

- плану державних запозичень на наступний бюджетний період, а також – перелік інвестиційних програм (проектів), під які можуть надаватися державні гарантії у наступному бюджетному періоді (план державних запозичень на наступний бюджетний період має включати перелік кредитів (позик) із зазначенням кредиторів, видів, мети, назви валюти, строку і відсоткової ставки державних запозичень, а також стану укладання кредитних договорів);

- розрахунків обсягів компенсації втрат суб’єктів господарювання внаслідок прийняття Кабінетом Міністрів, іншими центральними органами виконавчої влади рішень щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг;

- інформації щодо врахування пропозицій Ради національної безпеки та оборони України до проекту закону про Державний бюджет по статтях, пов’язаних із забезпеченням національної безпеки та оборони;

- інформації про залучення довгострокових кредитів (позик), надання гарантій, набуття прав поручителя за такими зобов’язаннями державними підприємствами;

- визначення у додатках до закону про Державний бюджет України інформації щодо видатків споживання (з них – видатків на оплату праці, комунальних послуг і енергоносіїв) та видатків розвитку в бюджетних установах, переліку та обсягів кредитів (позик), що залучаються державою від інших держав, банків і МФО для реалізації інвестиційних програм (проектів) у розрізі бюджетних програм. Щодо таких кредитів (позик), то передбачено їх реалізацію без застосування процедури ратифікації;

- у разі застосування Президентом України права вето до закону про Державний бюджет України передбачається встановлення вимоги щодо прийняття Верховною Радою України невідкладно рішення про його повторний розгляд та подання у тижневий строк до Верховної Ради України змін до показників, зазначених у текстових статтях такого закону, та оновлених додатків до нього відповідно до пропозицій Президента України.


5. Удосконалення управління державним боргом полягає в наступному:

- надання права Кабінету Міністрів України визначати умови державних запозичень (вид, валюту, строк та відсоткову ставку державного запозичення), а Міністерству фінансів України – взяття за рішенням Уряду зобов’язань від імені України щодо таких запозичень, у тому числі щодо відмови від суверенного імунітету в можливих судових справах, пов’язаних з поверненням кредитів (позик) упродовж часу дії зобов’язання з повернення запозичених коштів;

- встановлення механізму коригування параметрів державних запозичень та погашення державного боргу у зв'язку зі зміною кон’юнктури фінансового ринку;

- спрощення процедури набуття чинності кредитними договорами для інвестиційних програм (проектів), а саме – шляхом визначення їх у законі про Державний бюджет України (без застосування процедури ратифікації);

- передбачення здійснення правочинів з державним (місцевим) боргом, включаючи обмін, випуск, купівлю, викуп та продаж державних боргових зобов’язань (боргових зобов’язань Автономної Республіки Крим, територіальної громади міста);

- встановлення заборони реструктуризації та списання заборгованості суб’єктів господарювання перед державою, Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста за кредитами (позиками), що залучені ними під державні, місцеві гарантії, та за кредитами з бюджету;

- встановлення заборони надання гарантій за борговими зобов’язаннями суб’єктів господарювання, якщо джерелом їх повернення передбачаються кошти державного (місцевого) бюджету (за винятком Державної служби автомобільних доріг України та суб’єктів господарювання, які забезпечують реалізацію заходів, пов’язаних з організацією та проведенням Євро-2012);

- надання права Кабінету Міністрів України визначати забезпечення за кредитами (позиками), які надаються державою чи під державні гарантії, за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії для підприємств, у віданні яких є майно, що є державною або комунальною власністю;

- здійснення на конкурсних засадах та/або шляхом проведення аукціонів розміщення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунку та коштів валютних рахунків державного бюджету на депозитах або шляхом придбання державних цінних паперів з подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджетного періоду та встановлення основних вимог для здійснення таких операцій;

- надання права Міністерству фінансів, Верховній Раді АРК, відповідним місцевим радам встановлювати порядок продажу прав вимоги погашення простроченої більше трьох років заборгованості за кредитами (позиками), залученими під державні, місцеві гарантії, а також кредитами з відповідного бюджету;

- розширення кола місцевих бюджетів, які можуть здійснювати зовнішні запозичення: включено міські ради міст із кількістю населення понад 500 тисяч жителів (проти 800 тисяч на сьогодні);

- надання права на місцеві зовнішні запозичення всім міським радам у разі їх кредитування міжнародними фінансовими організаціями;

- визначення граничного обсягу місцевого боргу, включаючи місцеві гарантії: він не повинен перевищувати 100% (для Києва – 400%) середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень до бюджету розвитку (без урахування обсягу місцевих внутрішніх та зовнішніх запозичень);

- встановлення напрямків використання коштів, залучених шляхом здійснення місцевих запозичень (створення, приріст чи оновлення стратегічних об'єктів довготривалого користування);

- запровадження погодження обсягів і умов місцевих запозичень з Міністерством фінансів, а також здійснення Міністерством фінансів реєстрації місцевих запозичень та місцевих гарантій;

- надання права органам місцевого самоврядування здійснювати рефінансування за місцевими запозиченнями з метою зменшення витрат на обслуговування боргу;

- визначення механізму зменшення ризиків відповідної територіальної громади та захист її прав при наданні місцевих гарантій (такі гарантії надаються за рішенням відповідної міської ради; подання зустрічних, безвідзивних та безумовних гарантій банків).


6. Модернізація системи бухгалтерського обліку в державному секторі передбачає:

- ведення бюджетними установами бухгалтерського обліку відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що затверджуються Міністерством фінансів;

- закріплення за Міністерством фінансів повноважень щодо регулювання бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджету, а також – координації діяльності Державного казначейства і погодження його нормативно-правових актів з цих питань;

- застосування єдиних підходів до діяльності бухгалтерської служби як окремого підрозділу у бюджетних установах, унормування рішенням Кабінету Міністрів завдань та функціональних обов’язків бухгалтерських служб, повноважень керівника бухгалтерської служби – головного бухгалтера;

- встановлення вимоги щодо призначення та звільнення головних бухгалтерів бюджетних установ відповідно до законодавства про працю з урахуванням професійно-кваліфікаційних характеристик до такої посади, затверджених Кабінетом Міністрів;

- визначення у складі звітності про виконання бюджетів фінансової звітності (складається згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку) та бюджетної звітності, що відображає стан виконання бюджету, містить інформацію в розрізі бюджетної класифікації;

- розширення складу звітності про виконання закону про Державний бюджет України, зокрема, додатково включено звіти про виконання показників за формою додатків до цього закону, інформацію про досягнення запланованої мети, завдань та результативних показників головних розпорядників бюджетних коштів в межах бюджетних програм, а також – інформацію про стан місцевого боргу, здійснені операції з ним, про надані державні гарантії, про виконання текстових статей закону про Державний бюджет України.


7. Запровадження європейської моделі державного внутрішнього фінансового контролю шляхом визначення засад системи державного внутрішнього фінансового контролю (переходу до нової європейської моделі контролю в бюджетних установах), зокрема:

- розкрито суть, завдання та механізми функціонування системи державного внутрішнього фінансового контролю;

- передбачено запровадження в бюджетних установах внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту;

- встановлено відповідальність керівника за запровадження внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту в органі державного сектора;

- визначено види порушень бюджетного законодавства (40 видів), заходи впливу (7 видів) та процедури їх застосування контрольними органами; розмежовано та деталізовано контрольні повноваження органів державної влади, уповноважених на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.


8. Удосконалення управління бюджетними коштами (закріплення нових бюджетних правил) полягає в наступному:

- удосконалення положення щодо управління бюджетними коштами, а саме: передбачено здійснення перерозподілу бюджетних асигнувань за рішенням Кабінету Міністрів (Ради міністрів АР Крим, місцевої державної адміністрації, виконавчого органу місцевої ради), погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, за бюджетними програмами в межах головного розпорядника коштів та за централізованими видатками між адміністративно-територіальними одиницями, а також за рішенням Міністерства фінансів (місцевого фінансового органу) – за економічною класифікацією видатків у межах бюджетної програми;

- заборонено, без внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), збільшення бюджетних призначень за загальним та спеціальним фондами державного бюджету (місцевого бюджету) на оплату праці працівникам бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків, на видатки за бюджетними програмами, пов'язаними з функціонуванням органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування), за рахунок зменшення видатків за іншими бюджетними програмами;

- спрямування понадпланових надходжень державного бюджету на реалізацію пріоритетних інвестиційних програм (проектів) та здійснення заходів, пов’язаних із проведенням соціальних реформ;

- встановлення заборони відкриття позабюджетних рахунків стосовно бюджетних коштів (включаючи власні надходження бюджетних установ) органами влади та іншими бюджетними установами, крім навчальних закладів, яким законом надано відповідні права;

- унормування залучення на поворотній основі коштів єдиного казначейського рахунку для надання середньострокових позик місцевим бюджетам та для покриття тимчасових касових розривів бюджетів і Пенсійного фонду України, пов'язаних зі здійсненням відповідно захищених видатків загального фонду місцевих бюджетів та виплатою пенсій, а також – залучення у фінансових установах короткотермінових позик додатково на покриття тимчасових касових розривів за рахунок коштів розвитку місцевих бюджетів;

- надання права Міністру фінансів вносити зміни до розпису Державного бюджету за загальним фондом (у разі недостатності надходжень до бюджету для здійснення бюджетних асигнувань) з метою забезпечення збалансованості надходжень та витрат з дотриманням граничного обсягу дефіциту (профіциту), затвердженого законом про Державний бюджет України;

- використання власних надходжень бюджетних установ. Зокрема, встановлено перелік груп таких надходжень, напрями і порядок використання у разі перевищення їх фактичного обсягу над плановим;

- унормування існуючого порядку реєстрації та обліку органами Державного казначейства бюджетних зобов'язань. При цьому встановлено вимогу щодо обліку бюджетних зобов'язань за визначеними законодавством субсидіями, допомогами, пільгами незалежно від обсягу бюджетних призначень, передбачених на цю мету;

- визнання недійсними договори, за якими розпорядник бюджетних коштів узяв зобов’язання без відповідних бюджетних асигнувань або ж із перевищенням наданих йому бюджетних повноважень. Такі зобов’язання є небюджетними, а тому не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Відшкодування збитків та/або компенсація завданої шкоди за такими зобов’язаннями стягуються у судовому порядку з винних осіб;

- встановлення заборони взяття нових бюджетних зобов'язань та здійснення платежів (крім захищених видатків) при наявності простроченої кредиторської заборгованості (із заробітної плати, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв);

- встановлення вимоги про те, що позовна давність не поширюється на вимоги щодо погашення заборгованості перед бюджетом, при цьому органи державної податкової служби України визначаються органами стягнення простроченої заборгованості суб’єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, територіальною громадою) за кредитами з бюджету;

- перерахування до загального фонду бюджету залишків коштів спеціального фонду в разі відсутності відповідних бюджетних призначень на наступний бюджетний період;

- зобов’язано керівників бюджетних установ здійснювати фактичні видатки на заробітну плату лише в межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах;

- зобов’язано розпорядників бюджетних коштів забезпечувати у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв’язку, які споживаються бюджетними установами, та укладати договори за кожним видом енергоносіїв у межах встановлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів споживання;

- визначення конкретного переліку захищених видатків (оплата праці працівників бюджетних установ, нарахування на заробітну плату, придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів, забезпечення продуктами харчування, оплата комунальних послуг та енергоносіїв, обслуговування державного боргу, поточні трансферти населенню, поточні трансферти місцевим бюджетам, підготовка кадрів вищими навчальними закладами І–IV рівнів акредитації, забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення для індивідуального користування, фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки);

- закріплення доходів загального фонду державного бюджету та доходів місцевих бюджетів, які щорічно визначалися законом про Державний бюджет України;

- встановлення обов’язковості застосування бюджетної класифікації всіма учасниками бюджетного процесу, яку доповнено класифікацією кредитування бюджету, що розмежовує різні за своєю економічною суттю поняття – видатки і кредитування;

- унормування процедури безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету до їх законодавчого врегулювання.


9. Унормування особливостей проведення видатків у разі несвоєчасного набрання чинності бюджетів шляхом:

- надання дозволу здійснювати за спеціальним фондом державного бюджету витрати капітального характеру, а також капітальні видатки, пов’язані з ліквідацією аварій на об’єктах соціально-культурної сфери, житлового господарства, систем тепло-, енерго-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також виділення коштів із резервного фонду державного бюджету;

- встановлення заборони надання державних місцевих гарантій та здійснення місцевих запозичень;

- встановлення вимоги щодо дії норм закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період, крім норм, якими визначені загальні показники державного бюджету, бюджетні призначення головним розпорядникам коштів державного бюджету і обсяги трансфертів між державним та місцевими бюджетами;

- застосування соціальних стандартів та соціальних гарантій, у тому числі – розміру прожиткового мінімуму, рівня його забезпечення, мінімальної заробітної плати, надання пільг, компенсацій і гарантій населенню у поточному бюджетному періоді у розмірах та на умовах, що діяли у грудні попереднього бюджетного періоду;

- здійснення перерахування дотацій вирівнювання з державного бюджету місцевим бюджетам та коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, відповідно до обсягів, визначених у проекті закону про Державний бюджет, поданому Кабінетом Міністрів до Верховної Ради;

- встановлення заборони для місцевих бюджетів на здійснення капітальних видатків та надання кредитів з бюджету (за загальним та спеціальним фондами), крім випадків, пов’язаних із виділенням коштів із резервного фонду.


10. Доповнення видатків державного бюджету видатками на:

- загальнодержавні реабілітаційні установи та комплекси для інвалідів згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів;

- всеукраїнські, державні, міжрегіональні центри професійної реабілітації інвалідів і державні центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів;

- передачу коштів до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.


11. Удосконалення порядку формування та виконання місцевих бюджетів, здійснення міжбюджетних трансфертів полягає в наступному:

- до бюджетів місцевого самоврядування віднесено бюджети об’єднань сіл відповідно до конституційного визначення територіальної громади;

- надання органам місцевого самоврядування права об’єднувати на договірних засадах кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів;

- встановлення терміну доведення (3 дні з дня отримання показників міжбюджетних відносин) Радою міністрів Автономної Республіки Крим та облдержадміністраціями до виконавчих органів міських (міст республіканського та обласного значення) рад та райдержадміністрацій обсягів соціальних субвенцій;

- перенесення терміну укладення угод про передачу видатків, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, між місцевими бюджетами – до 1 жовтня (замість – 1 серпня);

- урегулювання недопущення подвійного обліку коштів, які передаються із загального до спеціального фонду місцевих бюджетів (шляхом планування таких коштів як профіцит загального фонду бюджету та дефіцит спеціального фонду на суму коштів, які передаються на витрати бюджету розвитку);

- надання повноважень Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам міських (міст республіканського АРК та обласного значення) рад координувати діяльність відповідних органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з виконання показників доходів відповідного бюджету;

- передбачення розрахунку загального обсягу фінансових ресурсів за кожним видом видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, на підставі державних соціальних стандартів і нормативів;

- передбачення диференціювання коефіцієнта вирівнювання, який застосовується для обчислення обсягу коштів, що підлягають передачі до державного бюджету, залежно від рівня виконання доходів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів;

- регулювання міжбюджетних відносин для бюджетів місцевого самоврядування положеннями Бюджетного кодексу, а не окремим законом, який пропонується скасувати;

- визначення Кабінетом Міністрів у проекті закону про Державний бюджет України обсягів міжбюджетних трансфертів для бюджетів нових укрупнених адміністративно-територіальних одиниць після завершення адміністративно-територіальної реформи;

- урегулювання питань зарахування платежів до бюджетів підприємств, які здійснюють свою діяльність у зоні відчуження (безумовного відселення);

- визначення основних принципів та засад надання місцевим бюджетам субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів);

- здійснення розподілу інвестиційних субвенцій на підставі формалізованих параметрів, які базуються на фактичних та прогнозних показниках економічного та соціального розвитку відповідної території.


12. Посилення фінансової основи місцевих бюджетів на суму близько 23 млрд. грн. шляхом розширення доходної бази місцевих бюджетів, упорядкування видаткових повноважень між місцевими бюджетами із дотриманням принципу субсидіарності, стимулювання інвестиційного розвитку територій, підвищення фінансової самостійності органів місцевого самоврядування. А саме передбачено:

- віднесення доходів державного бюджету до місцевих бюджетів, зокрема: 50% плати за користування надрами загальнодержавного значення, 50% збору за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення, плати за ліцензії та сертифікати, державну реєстрацію (6 видів), 50% збору за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення, надходжень від продажу безхазяйного майна, плати за надані в оренду ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, плати за використання інших природних ресурсів, частини податку на прибуток до бюджету розвитку (спрямування до бюджетів розвитку сіл, селищ, міст районного значення 30% надходжень від податку на прибуток підприємств відповідно до додаткових ставок такого податку);

- розширення джерел формування доходів, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, за рахунок зарахування в повному обсязі плати за землю, єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва (до бюджету розвитку), плати за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності, фіксованого податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, надходжень адміністративних штрафів, а також податку на нерухоме майно (нерухомість) із віднесенням його до місцевих податків і зборів;

- встановлення зарахування 50% надходжень податку на прибуток та акцизного збору понад річні розрахункові обсяги, визначені у законі про Державний бюджет на відповідний рік, до загального фонду місцевих бюджетів;

- збільшення з 20% до 50% нормативу зарахування до бюджетів місцевого самоврядування збору за забруднення довкілля і грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону довкілля внаслідок господарської та іншої діяльності;

- розширення переліку видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, за рахунок видатків на фінансування позашкільної освіти, центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів та центрів професійної реабілітації інвалідів, центрів соціально-психологічної реабілітації дітей, соціальних гуртожитків, на виплату грошової компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги.


Застосування положень закону передбачає встановлення норм, які сприятимуть проведенню реформ в інших сферах, зокрема шляхом:

- розробки проектів законів України з питань охорони здоров'я, передбачивши заходи з реформування цієї галузі;

- формування, встановлення та затвердження державних соціальних стандартів і нормативів з урахуванням вимог, встановлених Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»;

- встановлення вимоги щодо надання пільг окремим категоріям громадян шляхом запровадження соціальних карток та проведення видатків відповідно до Бюджетного кодексу винятково із застосуванням Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

Для узгодження нової редакції Бюджетного кодексу України з іншими законами України Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Бюджетного кодексу України» (від 8 липня 2010 року № 2457-VI), яким внесено зміни до 27 законів. Зокрема, до Цивільного кодексу України, Водного кодексу України, Земельного кодексу України, Господарського кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про господарські товариства», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про Національний банк України» та інших законів.

Водночас для забезпечення виконання і реалізації положень Бюджетного кодексу необхідно на законодавчому рівні вирішити ряд питань, пов’язаних з його запровадженням, щодо:

- формування та прийняття законодавчої бази, а саме: законопроектів «Про державний внутрішній фінансовий контроль», «Про державне прогнозування і стратегічне планування в Україні», «Про державний борг», «Про державні капітальні інвестиції», «Про державну допомогу реальному сектору економіки», проекту Податкового кодексу України;

- удосконалення законодавчої бази з питань регіонального розвитку;

- розробки проектів нормативно-правових актів Уряду, спрямованих на реалізацію Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», інших прийнятих законів;

- удосконалення і розширення методологічної бази за всіма напрямками реформування;

- реформування державного управління та проведення інституційних змін;

- проведення структурних реформ в усіх сферах національної економіки.

Таким чином, завдяки прийняттю нової редакції Бюджетного кодексу України створено стимули і передумови для підвищення якості управління бюджетними коштами, демократизації та децентралізації бюджетного процесу, а також проведення реформ в інших сферах суспільства.

Розвиток національної бюджетної системи є тривалим і складним процесом, який потребує визначення чіткої стратегії, тактики та напрямків досягнення поставленої мети, виконання послідовних, логічних, програмних перетворень у системі бюджетних відносин та бюджетному процесі країни. І саме новий Бюджетний кодекс є двигуном подальшого поступального розвитку бюджетної системи України, її гармонізації до міжнародних та європейських стандартів управління бюджетними коштами та наближення практики національного бюджетування до передового зарубіжного досвіду.

Інноваційні зміни в бюджетній системі, запропоновані Міністерством фінансів України, базуються на моделі життєвого циклу програми реформування системи державних фінансів, яка наведена далі, з урахуванням переходу України до фази сталого зростання економіки.



Рис. 1. Імовірні точки біфуркації розвитку системи державних фінансів України.


Моделлю передбачені області біфуркації, де система державних фінансів повинна вирішувати передбачувані проблеми управління, більшість з яких пов’язана з необхідністю підготовки та перепідготовки фахівців, залучених до бюджетного процесу. Такі області біфуркації характеризують прогнозований стан системи державних фінансів, коли вона, вирішуючи певні проблеми чи здійснюючи реакції на виклики, забезпечує подальший розвиток. В іншому випадку, розвиток системи призупиняється і виникає значна вірогідність кризових явищ та поступового падіння показників ефективності діяльності системи.

Міністерством фінансів України опрацьовані очікувані біфуркації розвитку системи державних фінансів України 2011-2013 років на основі нового Бюджетного та Податкового кодексів:

  1. Неякісне запровадження Бюджетного кодексу.

  2. Невміння влади на місцях ефективно управляти бюджетними ресурсами.

  3. Неефективна середня ланка державного управління.

  4. Криза відносин «центр – області».

  5. Криза втрати керованості у процесі реформування державних фінансів.

  6. Криза довіри до реформ.

Модель дозволила запровадити інноваційні технології проактивного управління програмою реформування, зорієнтованою на успіх. Успішне запровадження новацій у бюджетній системі буде підтримано виданням навчальних посібників, монографій, матеріалів дистанційного навчання та професіональної комунікації на основі сучасних Інтернет-технологій, незалежної системи оцінювання та сертифікації компетентності фахівців, залучених до формування бюджетів різних рівнів. Це сприятиме формуванню технологічно зрілої та конкурентоспроможної системи управління державними фінансами.

Видання «Науково-практичних коментарів до Бюджетного кодексу України», з юридично виваженим змістом розкриття основних статей закону, є частиною загальної програми запровадження новацій в бюджетній системі.

Дорожня карта інновацій Бюджетного кодексу наведена нижче.















Схожі:

Інноваційна стратегія icon1 Інноваційна стратегія підприємства
Методичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни “фінансова стратегія підприємства” для студентів денної та заочної...
Інноваційна стратегія iconІнвестиційно-інноваційна стратегія як механізм забезпечення сталого еконо­мічного зростання в Україні
А. Ф. Бондаренко, Т. А. Васильєва, О. С. Грищенко Українська академія банківської справи нбу
Інноваційна стратегія iconМіністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування
Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування / Зб матеріалів Всеукраїнської науково-практичної...
Інноваційна стратегія iconО. Б. Трояновська конспект лекцій з курсу «стратегія підприємства»
Конспект лекцій з курсу “Стратегія підприємства” (для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня: бакалавр денної І заочної форм навчання...
Інноваційна стратегія iconА. В. Ковалевська стратегія підприємства: Навчальний посібник у тестах
Ковалевська, А. В. Стратегія підприємства: Навчальний посібник у тестах. / Укл.: Ковалевська А. В.; Харк нац акад міськ госп-ва.–...
Інноваційна стратегія iconА. В. Ковалевська методичні вказівки з дисципліни стратегія підприємствА
А. В. Методичні вказівки з дисципліни «Стратегія підприємства» (для виконання контрольної роботи для студентів освітньо – кваліфікаційного...
Інноваційна стратегія iconА. В. Ковалевська Робоча програма навчальної дисципліни «стратегія підприємства»
Програма І робоча програма навчальної дисципліни «Стратегія підприємства» (для слухачів другої вищої освіти, спец. 050107 – «Економіка...
Інноваційна стратегія iconПрограма та робоча програма навчальної дисципліни «стратегія сталого розвитку»
Програма та робоча програма навчальної дисципліни «стратегія сталого розвитку» для студ. 5 курсу денної форми навчання
Інноваційна стратегія iconА. Ф. Б о нд аре н к о
Маркетингові дослідження як інноваційна передумова формування ефективної маркетингової стратегії банку
Інноваційна стратегія iconІнноваційна діяльність
Відповідальний за випуск проректор з наукової роботи, кандидат хімічних наук, доцент В. В. Бугаєнко
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи