Узагальнений коментар до розділу І бюджетна система україни та основи бюджетного процесу основною метою, призначенням та завданнями розділу І icon

Узагальнений коментар до розділу І бюджетна система україни та основи бюджетного процесу основною метою, призначенням та завданнями розділу І




НазваУзагальнений коментар до розділу І бюджетна система україни та основи бюджетного процесу основною метою, призначенням та завданнями розділу І
Сторінка1/7
Дата01.09.2012
Розмір1.14 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6   7


УЗАГАЛЬНЕНИЙ КОМЕНТАР ДО РОЗДІЛУ І


БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

ТА ОСНОВИ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ


Основною метою, призначенням та завданнями розділу І є визначення та деталізація категорій і понять, на яких ґрунтується Бюджетний кодекс; надання характеристики бюджетній системі та основам організації бюджетного процесу. Методологічне включення системи понять і категорій, їх чітке формулювання надає можливість однозначно тлумачити положення Бюджетного кодексу всіма учасниками бюджетного процесу при формуванні й реалізації бюджетних відносин.

Згідно з поставленою метою в розділі послідовно розкриваються основні положення та розв’язуються такі завдання:

-- визначення бюджетної термінології (понять, категорій);

-- розкриття основних принципів побудови й функціонування бюджетної системи;

-- закладення вимоги використання єдиної бюджетної класифікації доходів бюджету, класифікації видатків та кредитування бюджету, класифікації фінансування бюджету, класифікації боргу.

Прийнятий Бюджетний кодекс у редакції 2010 року втілив у собі бачення сучасного розвитку бюджетної системи, передбачив регулювання найактуальніших бюджетних проблем. У ст. 5--13 оновленого Бюджетного кодексу систематизовано й упорядковано на постійній основі такі актуальні питання:

-- з метою забезпечення фінансової самостійності місцевих бюджетів приведено у відповідність до Конституції України, Закону України “Про місцеве самоврядування”, Європейської хартії про місцеве самоврядування положення щодо структурних складових ланок бюджетної системи України, що в перспективі дасть змогу місцевим органам влади виконувати делеговані і власні повноваження (п. 2, 3 ст. 5);

-- з метою забезпечення дотримання вимог використання єдиної класифікації доходів та взаємоузгодження положень ст. 5 зі ст. 64, ч. 2 ст. 65, ст. 66, ст. 69, ст. 71 Кодексу зі складу місцевих бюджетів виключено “бюджети районів у містах” та закріплено їх за бюджетами місцевого самоврядування, й тим самим здійснено як уніфікацію бюджетної термінології, так і уточнення понять “місцеві бюджети” та “бюджети місцевого самоврядування” (п. 2, 3 ст. 5).

Таким чином, завдяки запровадженню зазначених новацій у ст. 5 оновленого Кодексу створено надійне законодавче підґрунтя для підвищення якості управління бюджетними коштами, демократизації й децентралізації бюджетних процесів, а це, у свою чергу, має стати певним поштовхом для здійснення подальших досліджень та розробки науково обґрунтованої бюджетної стратегії;

-- з метою забезпечення ведення аналітичного обліку податкових надходжень до державного й місцевих бюджетів здійснено суттєві уточнення терміна “податкові надходження” з урахуванням теорії і практики чинної системи оподаткування, й тим самим приведено у відповідність норми бюджетного та податкового права (п. 2 ст. 9);

-- з метою забезпечення ведення аналітичного обліку неподаткових надходжень до державного й місцевих бюджетів приведено у відповідність до Бюджетної класифікації України термін “неподаткові надходження”, а саме відкориговані надходження, які підпадають під другу групу, а також виключено з їх переліку надходження від штрафів і фінансових санкцій (п. 3 ст. 9).

Таким чином, запроваджені новації у ст. 9 “Класифікація доходів бюджету” нової редакції Кодексу забезпечили її змістовне вдосконалення та дотримання закладеної в Кодексі вимоги використання єдиної класифікації доходів.

Бюджетний кодекс України в новій редакції передбачає вдосконалення управління бюджетними коштами (закріплення нових бюджетних правил) щодо регламентації використання коштів загального і спеціального бюджету та управління ними, а саме:

-- встановлено заборону без внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) щодо збільшення бюджетних призначень за загальним і спеціальним фондами державного бюджету (місцевого бюджету) (ч. 11 ст. 23 Бюджетні призначення та асигнування):

- на оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків;

- на видатки за бюджетними програмами, пов’язаними з функціонуванням органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування), за рахунок зменшення видатків за іншими бюджетними програмами;

-- встановлено заборону відкриття позабюджетних рахунків стосовно бюджетних коштів (включаючи власні надходження бюджетних установ) органами влади та іншими бюджетними установами, крім освітянських закладів, яким законом надано відповідні права (ч. 9 ст. 13 Складові частини бюджету);

-- надано право Міністру фінансів вносити зміни до розпису державного бюджету за загальним фондом (у разі недостатності надходжень до бюджету для здійснення бюджетних асигнувань) із метою забезпечення збалансованості надходжень і витрат з дотриманням граничного обсягу дефіциту (профіциту), затвердженого законом про Державний бюджет України (ч. 1 ст. 54 Скорочення видатків і кредитування загального фонду Державного бюджету України);

-- встановлено порядок використання власних надходжень бюджетних установ у разі перевищення їх фактичного обсягу над плановим (ч. 9 ст. 51 Особливості здійснення окремих видатків);

-- врегульовано механізм перерахування до загального фонду бюджету залишків коштів спеціального фонду в разі відсутності відповідних бюджетних призначень на наступний бюджетний період (ч. 2 ст. 57 Порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду);

-- закріплено доходи загального фонду державного бюджету та доходи місцевих бюджетів, які щорічно визначаються законом про Державний бюджет України (ст. 29 Склад доходів Державного бюджету України, ст. 64 Склад доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, ст. 66 Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів).


^ Новий Бюджетний кодекс України сприятиме активізації розвитку програмно-цільового методу бюджетування, адже в ньому:

-- визначено поняття:

- програмно-цільового методу у бюджетному процесі -- метод управління бюджетними коштами для досягнення конкретних результатів за рахунок коштів бюджету із застосуванням оцінки ефективності використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу;

- управління бюджетними коштами -- сукупність дій учасника бюджетного процесу відповідно до його повноважень, пов’язаних із формуванням і використанням бюджетних коштів, здійсненням контролю дотримання бюджетного законодавства, які спрямовані на досягнення цілей, завдань і конкретних результатів своєї діяльності та забезпечення ефективного, результативного й цільового використання бюджетних коштів;

-- розкрито сутність складових програмно-цільового методу бюджетування: бюджетної програми, її результативних показників та відповідального виконавця, паспорту бюджетної програми (п. 3, 40 ст. 2, ч. 4, 5 ст. 20 Застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

-- передбачено обов’язковість застосування програмно-цільового методу на державному й місцевому рівнях (за рішенням відповідної місцевої ради) із проведенням оцінки ефективності бюджетних програм (ч. 1 ст. 20 Застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

-- передбачено складання головними розпорядниками бюджетних коштів плану діяльності на наступні за плановим два бюджетних періоди (ч. 2 ст. 21 Складання прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди, п. 1 ч. 5 ст. 22 Розпорядники бюджетних коштів);

-- передбачено застосування програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (ч. 1 ст. 10 Класифікація видатків та кредитування);

-- передбачено формування програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету з урахуванням типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету (абз. 2 ч. 2 ст. 10 Класифікація видатків та кредитування).


^ Новий Бюджетний кодекс збільшує ресурс місцевих бюджетів:


1. Змінено та закріплено на постійній основі нормативи зарахувань:

-- збору за забруднення навколишнього природного середовища;

-- грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, у розмірі: з 50% до 20% – для обласних бюджетів, з 20% до 50% – для сільських, селищних, міських бюджетів.

^ 2. Створено умови для зміцнення бюджету розвитку місцевих бюджетів шляхом розширення переліку джерел його формування:

2.1. Розширено перелік джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів за рахунок:

-- частини податку на прибуток (відповідно до закону з питань оподаткування) (ч. 5 ст. 108):

- до 2 % -- бюджету АРК, обласним, міським міст Києва і Севастополя бюджетам;

- до 3 % -- бюджетам міст республіканського АРК, обласного значення та районним бюджетам, з них 30 % -- до бюджетів сіл, селищ, міст районного значення.

2.2. Єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва до бюджетів місцевого самоврядування.

2.3. Зарахування частини податку на прибуток до бюджету розвитку місцевих бюджетів.


Основні положення та новації глави 4


Мета глави 4: визначення стадій бюджетного процесу в Україні, його учасників та їхніх повноважень.

Глава містить статті, які визначають стадії й учасників бюджетного процесу, порядок застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі, основні вимоги до складання прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетних періоди, надають перелік розпорядників бюджетних коштів та визначають їх права й повноваження, визначають порядок здійснення контролю та аудиту в бюджетному процесі, характеризують порядок подання й розгляд законопроектів, що впливають на показники бюджету, та порядок оприлюднення інформації про бюджет.

Новий Кодекс уперше визначив порядок застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі на рівні державного й місцевих бюджетів. Це дало змогу зосередити увагу не тільки на можливостях бюджету (існуючих ресурсах), а й на тому, як найефективніше їх використати з метою отримання конкретних результатів. У Кодексі окреслені особливі складові програмно-цільового методу (бюджетні програми, відповідальні виконавці бюджетних програм, паспорти бюджетних програм, результативні показники бюджетних програм), порядок здійснення оцінки ефективності бюджетних програм, порядок використання коштів бюджету за бюджетними програмами, а також порядок складання прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетних періоди. В новому Кодексі вперше закладені правові підвалини для розробки середньострокового бюджетного прогнозу як у цілому для бюджету, так і на рівні головних розпорядників бюджетних коштів. Серед основних новацій слід виділити такі: складання прогнозу показників зведеного й державного бюджетів на наступні два бюджетних періоди, подання його до Верховної Ради України разом із проектом закону про Державний бюджет України та схвалення Кабінетом Міністрів України уточненого прогнозу на підставі прийнятого закону про Державний бюджет України в місячний термін із дня його опублікування; визначення складу прогнозу бюджетних показників державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетних періоди, що містить індикативні прогнозні показники; унормування складання проекту Державного бюджету України, у тому числі бюджетних запитів головних розпорядників, на показниках прогнозу державного бюджету; створення підґрунтя для переходу в перспективі до формування середньострокового бюджету, що відповідатиме найкращій міжнародній практиці.

Новим Бюджетним кодексом встановлено, що Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету й місцевих бюджетів на підставі рішення суду, а відшкодування заподіяної шкоди відповідно до закону здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) в порядку, визначеному законом.

Новацією ст. 26 Бюджетного кодексу в першу чергу є те, що чітко визначається обов’язковість запровадження в органах державного сектора базових компонентів європейської моделі державного внутрішнього фінансового контролю -- внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту. При цьому персональну відповідальність за запровадження й ефективне функціонування цих компонентів покладено на керівників усіх рівнів -- від головного розпорядника (міністра, голови органу тощо) до розпорядників нижчого рівня та навіть керівників окремих підрозділів в установі. Кабінет Міністрів України визначає основні засади здійснення внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту, а також порядок утворення підрозділів внутрішнього аудиту.

Розділ I

^ БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ ТА ОСНОВИ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ


Глава 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


Стаття 1. Відносини, що регулюються Бюджетним кодексом України


1. Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства.


Стаття визначає коло суспільних відносин, які є предметом регулювання Кодексу. До них належать відносини із приводу складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, контролю дотримання бюджетного законодавства та відповідальності за його порушення. Окреслене коло відносин є різновидом владних публічних правовідносин, яким притаманні нерівність сторін, чітка субординація суб’єктів, домінуюче положення держави (або органу місцевого самоврядування), що виражається пріоритетом її волі над іншими суб’єктами. Особливе місце держави зумовлене тим, що вона й організовує, й управляє рухом власних бюджетних коштів (чи коштів органу місцевого самоврядування). Таким чином, слід вести мову про класичні владні відносини, зміст яких обумовлює застосування у сфері бюджетної діяльності притаманного їм методу правового регулювання -- імперативного методу, методу владних приписів, наказів із боку держави іншим суб’єктам правовідносин щодо їхньої поведінки. З урахуванням цього й закріплюється компетенція суб’єктів бюджетних правовідносин.

Бюджетні правовідносини, що опосередковують періодичний процес мобілізації, розподілу й використання державних грошових фондів, є різновидом фінансових правовідносин, а отже, їм притаманний і владно-майновий характер останніх. Тобто, з одного боку, йдеться про регулювання руху грошових фондів (певного виду майнових відносин), з другого -- про регулювання шляхом використання примусових засобів, право на яке має держава. Владно-майновий характер правовідносин проявляється у примусовому відчуженні частини майна (грошових коштів), накопиченні їх через бюджетні доходи для потреб публічної влади. Владно-майновий характер бюджетних правовідносин передбачає й об’єктивні підстави для розмежування компетенції між носіями публічної влади. Конституція України у ст. 92 визначає, що виключно законами встановлюються державний бюджет і бюджетна система України, у ст. 85 -- бюджетні повноваження Верховної Ради України, у ст. 106 -- Президента України, у ст. 116 -- Кабінету Міністрів України, у ст. 118 -- місцевих державних адміністрацій. Ст. 143 закріплено компетенцію органів місцевого самоврядування щодо затвердження бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць та контролю їх виконання. Треба враховувати, що відповідні конституційні норми (принципи) деталізуються у спеціальних законах, насамперед у Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Важливо підкреслити, що до відносин, які регулюються Бюджетним кодексом України, відповідно до ст. 2 Цивільного кодексу України цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не передбачено законодавством. Ця норма відображає різний зміст публічних, владних бюджетних правовідносин та диспозитивних цивільно-правових правовідносин.

У ст. 1 Кодексу пропонуються певні стадії, рівні бюджетних правовідносин, що регламентують процес:

а) складання бюджетів;

б) розгляду, затвердження та прийняття бюджетів;

в) виконання бюджетів;

г) звітування про виконання бюджетів.

Таким чином закладаються підвалини регулювання стадій бюджетного процесу (ст. 19) та відповідних норм щодо бюджетного процесу стосовно державного бюджету України (гл. 6--9 Кодексу) та місцевих бюджетів (гл. 12 Кодексу, Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”). Разом із тим простежується певна невідповідність положень статей 1, 19, 39 і 77 Кодексу. Так, ст. 1 регулює відносини, що виникають у процесі саме затвердження бюджетів, натомість ст. 19 не передбачає такого етапу другої стадії бюджетного процесу. Ця стадія, як і в Бюджетному кодексі України від 21.06.2001 р. № 2542-III, регламентує прийняття закону про Держбюджет і рішень про місцеві бюджети. Тоді як ст. 39 і 77, знову ж таки, регулюють порядок затвердження Державного й місцевих бюджетів.

Аналіз статей 1 і 19 Кодексу приводить до висновку, що законодавець фактично ввів новий термін -- “звітування”, який об’єднує три самостійних етапи четвертої стадії бюджетного процесу: 1) підготовку звіту про виконання бюджету; 2) розгляд звіту про виконання бюджету; 3) прийняття рішення щодо нього.

Поряд із зазначеними відносинами в коментованій статті виділена група відносин із контролю дотримання бюджетного законодавства. Дії вповноважених органів виступають як прояв контролюючої функції фінансів. У цьому випадку контроль потрібно розглядати і як підсумковий, і як наскрізний. Перша його форма пов’язана з підбиттям підсумків обігу бюджетних коштів та здійснюється на завершальній стадії бюджетного процесу, тоді як друга форма виражається в контрольних діях відповідних суб’єктів на кожній стадії бюджетного процесу. Контрольними повноваженнями в галузі бюджетної діяльності наділені як органи загальної компетенції (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України тощо), так і органи спеціальної компетенції (Рахункова палата України, органи Державного казначейства, податкові органи, контрольно-ревізійні органи тощо).

Новацією коментованої статті є надання правової форми конструкції “відповідальність за порушення бюджетного законодавства”. Разом із тим ця конструкція зазначалася у преамбулі до Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-III, проте не була розкрита. Цей недолік виправлено у гл. 18 нового Кодексу. На нашу думку, є правильним у ст. 1 Кодексу чітко окреслити коло відносин, що становлять предмет регулювання, особливо питання, пов’язані з певними негативними наслідками.

Не зупиняючись на аналізі економічного змісту бюджетних відносин, треба підкреслити, що з допомогою правових норм ним надається державний захист і офіційний характер. Бюджетні правовідносини є чи не найважливішим видом суспільних відносин, яким надається відповідна юридична форма. Кожний акт бюджетної діяльності здійснюється виключно на правовій підставі.

Об’єктом бюджетних правовідносин є те, на що спрямована поведінка його учасників. У даному випадку це грошові кошти, які акумулюються в державному бюджеті України й місцевих бюджетах, що зумовлено, в широкому значенні, розподілом валового внутрішнього продукту.

Особливістю змісту бюджетних правовідносин є специфічне коло суб’єктів, яке вужче, ніж, наприклад, у податкових, інших видах фінансово-правових відносин. Суб’єкти бюджетних правовідносин беруть участь у розподілі доходів і видатків між бюджетами, одержанні бюджетних асигнувань, складанні, розгляді та затвердженні бюджетів. У першу чергу суб’єктом бюджетних правовідносин виступає Україна -- суверенна держава (ст. 1 Конституції України), як правило, в особі державних органів. До них належать Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи самоврядування та їх виконавчі органи.


Стаття 2. Визначення основних термінів


1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) бюджет -- план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджет поєднує в собі джерела формування й напрями використання фінансових ресурсів державних фінансів. Із юридичної точки зору, бюджет -- це правовий акт, на підставі якого формуються й витрачаються фінансові ресурси національної економіки на виконання загальнодержавних функцій, функцій органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах своєї компетенції та протягом бюджетного періоду. Як економічна категорія бюджет є системою грошових відносин між державою, суб’єктами господарювання, населенням, міжнародними суб’єктами фінансових відносин із приводу розподілу й перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту у процесі створення й використання централізованих фондів фінансових ресурсів.

Розрізняють три поняття бюджету: “державний бюджет”, “місцеві бюджети” та “бюджети місцевого самоврядування” (бюджети територіальних громад сіл, їх об’єднань, селищ, міст, у тому числі районів у містах).

2) бюджети місцевого самоврядування -- бюджети територіальних громад сіл, їх об’єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).

Бюджетом місцевого самоврядування, як правило, вважається план утворення й використання фінансових ресурсів, потрібних для забезпечення функцій і повноважень місцевого самоврядування.

Бюджети місцевого самоврядування розробляють, затверджують і виконують відповідні органи місцевого самоврядування в селах, їх об’єднаннях, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення). При цьому втручання інших органів і організацій у процес складання, затвердження й виконання бюджету місцевого самоврядування не допускається, крім винятків, встановлених законами України.

У Конституції України вживається поняття “місцеві бюджети”. Так, ст. 142 визначає, що матеріальною й фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їх спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” “бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) -- це план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування”. У Законі України “Про місцеві державні адміністрації” термін “місцеві бюджети” взагалі не застосовується: у п. 1 ст. 18 при визначенні повноважень у галузі бюджету й фінансів сказано, що місцева державна адміністрація складає й подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання (у зв’язку з чим можна вважати, що бюджет може бути районним чи обласним). Отже, ні Конституція України, ні зазначені закони не розмежовують поняття “бюджети місцевого самоврядування” й “місцеві бюджети”, а Закон України “Про місцеве самоврядування” їх ототожнює.

  1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Узагальнений коментар до розділу І бюджетна система україни та основи бюджетного процесу основною метою, призначенням та завданнями розділу І iconУзагальнений коментар до розділу ІІ державний бюджет україни
Від якісного здійснення бюджетного процесу залежить дієвість бюджетної політики, яка по­винна позитивно впливати на економічну та...
Узагальнений коментар до розділу І бюджетна система україни та основи бюджетного процесу основною метою, призначенням та завданнями розділу І iconУзагальнений коментар до розділу V контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за порушення бюджетного законодавства
Повідальності та особливостей заходів впливу за вчинені порушення бюджетного законодавства; надати рекомендації практичним працівникам...
Узагальнений коментар до розділу І бюджетна система україни та основи бюджетного процесу основною метою, призначенням та завданнями розділу І iconУзагальнений коментар до розділу IV міжбюджетні відносини відредаговано !!!!! Мета розділу Розділ
України є її цілісність із рівноправністю окремих бюджетів І їх відповідальність за виконання наданих чинним законодавством повноважень,...
Узагальнений коментар до розділу І бюджетна система україни та основи бюджетного процесу основною метою, призначенням та завданнями розділу І iconУзагальнений коментар до розділу ІІІ місцеві бюджети
...
Узагальнений коментар до розділу І бюджетна система україни та основи бюджетного процесу основною метою, призначенням та завданнями розділу І iconНова редакція розділу Організація І проведення
Нова редакція розділу 5 Положення про кредитно-модульну систему організації навчального процесу «Організація І проведення контролю...
Узагальнений коментар до розділу І бюджетна система україни та основи бюджетного процесу основною метою, призначенням та завданнями розділу І iconМіжнародний Соломонів Університет
«Бюджетна система», «Податкова система». Дисципліна має теоретично-прикладний характер: у теоретичному плані вона покликана поглибити...
Узагальнений коментар до розділу І бюджетна система україни та основи бюджетного процесу основною метою, призначенням та завданнями розділу І iconБюджетного кодексу україни
Н 12 Науково-практичний коментар до Бюджетного кодексу України / кол авторів [заг редакція, передмова Ф. О. Ярошенка]. – К. Зовнішня...
Узагальнений коментар до розділу І бюджетна система україни та основи бюджетного процесу основною метою, призначенням та завданнями розділу І iconПоложення про проведення поточного та семестрового контролю; графік навчального процесу денного відділення *; графік навчального процесу заочного відділення *; графік консультацій з дисциплін навчального плану
З метою покращення організації навчального процесу, створення єдиних вимог до інформаційного змісту розділу “Організація навчального...
Узагальнений коментар до розділу І бюджетна система україни та основи бюджетного процесу основною метою, призначенням та завданнями розділу І iconДисципліна „бюджетна система” Довідник з дисципліни спеціальність: 0104 „фінанси” 7 семестр викладачі: доцент, кафедри «Фінанси І банківська справа»
Метою викладання дисципліни «Бюджетна система» є одержання студентами знань теорії, методології й методики функціонування бюджетної...
Узагальнений коментар до розділу І бюджетна система україни та основи бюджетного процесу основною метою, призначенням та завданнями розділу І iconО. М. Безвесільна, д т. н., проф
Тому мета даного розділу – провести експериментальні дослідження нового термоанемометричного витратоміра та навести відомості щодо...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи