Міністерство фінансів україни icon

Міністерство фінансів україни




НазваМіністерство фінансів україни
Сторінка1/21
Дата01.09.2012
Розмір4.32 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21


Міністерство фінансів україни

Український державний університет фінансів

та міжнародної торгівлі

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ


ВСЕУКРАЇНСЬКА ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ
«УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ЕКОНОМІСТІВ-МІЖНАРОДНИКІВ»


Наукове товариство студентів та аспірантів УДУФМТ


МОДЕЛІ ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ У ПОСТКРИЗОВИЙ ПЕРІОД ТА МОЖЛИВОСТІ ЇХ АДАПТАЦІЇ
В УКРАЇНІ
(ЕКОНОМІКА, ФІНАНСИ І ПРАВО)



ЗБІРНИК МАТЕРІАЛІВ ХІ МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВО-
^ ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ МОЛОДИХ НАУКОВЦІВ

1 КВІТНЯ 2011 РОКУ


Київ – 2011

ББК 65.9(Укр)261.3


Конференція зареєстрована 2011 року

в Українському інституті науково-технічної

і економічної інформації


Моделі ефективного розвитку світової економіки у посткризовий період та можливості їх адаптації в Україні / Зб. матеріалів ХІ Міжнародної науково-практичної конференції молодих науковців 1 квітня 2011 р. – К. : УДУФМТ, 2011. – 328 с.


У матеріалах збірника розглянуто проблематику визначення моделей ефективного розвитку світової економіки у посткризовий період та можливості їх адаптації в Україні на основі фінансово-економічного та правового аналізу. Досліджено вплив міжнародних фінансових ринків на реальний сектор нової глобалізованої економіки, розглянуто бюджетно-фінансову політику як механізм посткризової стабілізації народного господарства. Сформовано наукові засади адаптації в Україні стратегій і моделей інноваційного розвитку світового господарства. Приділено увагу такому актуальному питанню, як оподаткування українських підприємців в умовах реформування бюджетної та податкової систем.

Реалізація теоретичних розробок і практичних ідей, викладених у матеріалах конференції, дозволить накреслити нові підходи до процесів й алгоритму ефективного розвитку економіки України.

ББК 65.9(Укр)261.3


© УДУФМТ, 2011.

Шановні учасники конференції, шановні колеги!


Щиро вітаю Вас на науковому форумі, присвяченому актуальним проблемам розвитку економічних, фінансових, правових та суспільно-політичних відносин у посткризовий період. Хочу зазначити, що це вже одинадцята міжнародна науково-практична конференція молодих науковців, яка проводиться у стінах Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі. Зважаючи на виняткову актуальність, вона викликала значний інтерес не тільки серед широких наукових кіл, а й серед політиків та фахівців-практиків. Тематику нашої конференції зареєстровано в Українському інституті науково-технічної і економічної інформації.

Дуже приємно, що проблематика, означена для обговорення на конференції, зацікавила таку значну кількість наших колег – учасників цього наукового заходу.

У рамках роботи конференції для обговорення представлене широко коло питань у галузі фінансів, економіки, права, соціально-гуманітарного розвитку України.

Метою цьогорічної конференції є узагальнення теорії і практики, визначення тенденцій і стратегій формування моделі ефективного розвитку світової економіки у сучасний період та можливості їх адаптації в Україні.

Наша конференція традиційно збирає представників наукової молоді вищих навчальних закладів Києва, а також студентів й аспірантів з Харкова, Одеси, Донецька та інших міст України.

Я впевнений, що наш науковий захід буде скромним, але дуже необхідним вкладом у європейське майбутнє нашої держави.

Бажаю всім учасникам конференції плідної праці, творчої наснаги, креативних підходів до вирішення досліджуваних проблем на благо процвітання України!


З повагою,

ректор Українського державного О. О. Покрещук

університету фінансів

та міжнародної торгівлі


^ В ОРГАНІЗАЦІЇ конференції ВЗЯЛИ УЧАСТЬ:





Міністерство фінансів України

01008, м. Київ-8, вул. М.Грушевського, 12/2.


Український державний університет фінансів
та міжнародної торгівлі


Україна, м. Київ, вул. Чигоріна, 57.





Національний університет державної
податкової служби України
08201, м. Ірпінь, Київська обл., вул. Карла Маркса, 31.


Всеукраїнська громадська організація «Українська асоціація економістів-міжнародників»

Україна, м. Київ, вул. Червоноармійська 51/3.


^ Наукове товариство студентів та аспірантів УДУФМТ

Україна, м. Київ, вул. Раєвського, 36, оф. 307.

Організаційний комітет


Покрещук О. О. – ректор Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (УДУФМТ). ^ Голова оргкомітету;

Мещеряков В. О. – проректор з науково-методичної роботи та перспективного розвитку. Співголова оргкомітету;

Мостовий Г. І. – заступник директора з наукової роботи Харківського інституту фінансів УДУФМТ. ^ Заступник голови оргкомітету;

Рєдькін О. С. – заступник директора з наукової роботи Одеського інституту фінансів УДУФМТ. Заступник голови оргкомітету;

Дзюба С. Г. – заступник директора з наукової роботи Донецької філії УДУФМТ. ^ Заступник голови оргкомітету.


Члени організаційного комітету


Поліванов В. Є. – проректор з навчально-наукової та методичної роботи УДУФМТ;

Квач Я. П. – директор Одеського інституту фінансів УДУФМТ;

Головій В. М. – директор Харківського інституту фінансів УДУФМТ;

Колесніченко Є. Д. – директор Донецької філії УДУФМТ;

Прощарук С. Г. – заступник декана факультету міжнародної економіки і менеджменту УДУФМТ;

Гриценко В. В. – декан факультету правознавства і міжнародних відносин УДУФМТ;

Якушик І. Д. – декан фінансово-економічного факультету УДУФМТ;

Андрійчук В. Г. – завідувач кафедри світового господарства і міжнародної економічної інтеграції. ^ Заступник голови оргкомітету;

Онищенко В. П. – завідувач кафедри міжнародного менеджменту та маркетингу УДУФМТ;

Лисенков Ю. М. – завідувач кафедри міжнародних фінансів УДУФМТ;

Анцелевич Г. О. – завідувач кафедри міжнародного права УДУФМТ;

Смітієнко З. Д. – завідувач кафедри цивільних та кримінально-правових дисциплін УДУФМТ;

Недогреєва А. І. – завідувач кафедри теорії, історії та конституційного права УДУФМТ;

Краскевич В. Є. – завідувач кафедри вищої математики та інтелектуальних інформаційних технологій УДУФМТ;

Литнєва А. П. – завідувач кафедри іноземних мов УДУФМТ;

Демура Г. М. – завідувач редакційно-видавничого відділу УДУФМТ;

Безсмертна С. Ю. – заступник керівника навчально-наукового, інформаційно-бібліотечного центру – директор наукової бібліотеки;

Кощеєв О. О. – головний редактор наукового журналу «Зовнішня

торгівля: економіка, фінанси, право»;

Біловус К. – провідний фахівець відділу аспірантури УДУФМТ.

^ Координатори конференції


Багно І. М. – завідувач відділу наукових програм;

Свєтікова О. О. – старший науковий співробітник відділу наукових програм;

Кришталь І. Г. – молодший науковий співробітник відділу наукових програм;

Амбарцумов Г. Ю. – провідний фахівець відділу наукових програм. Відповідальний секретар оргкомітету;

Зіновенко А. П. – провідний фахівець відділу наукових програм;

Кепич Т. І. – науковий співробітник відділу наукових програм.





1 секція

Вплив міжнародних фінансових ринків на реальний сектор нової глобалізованої економіки

Керівник – к.е.н., доц. Лисенков Ю. М.


2 секція

Бюджетно-фінансова політика як механізм посткризової стабілізації народного господарства

Керівник – д.е.н., проф. Якушик І. Д.


3 секція

Актуальні питання оподаткування українських підприємців

Керівник – к.е.н., доц. Поліванов В. Є.


4 секція

Стратегії і моделі інноваційного розвитку світового господарства

Керівник – д.е.н., проф., акад. Академії наук Вищої школи України Андрійчук В. Г.


5 секція

Зарубіжний досвід управління проектами інфраструктурної модернізації країни

Керівник – д.е.н., проф. Онищенко В. П.


6 секція

Економіко-математичні моделі аналізу та прогнозування визначальних трендів міжнародної економіки

Керівник – д.техн.н., проф. Краскевич В. Є.


7 секція

Проблеми створення законодавчої бази для підтримки реформ в Україні у посткризовий період

Керівник – к.ю.н., проф. Недогреєва А. І.


8 секція

Соціогуманітарні аспекти ефективного розвитку світової економіки у посткризовий період

Керівник – д.ф.н., доц. Богачевська І. В.

^ ПЛЕНАРНЕ ЗАСІДАННЯ

Андрійчук В. Г., д.е.н., професор, зав. кафедри світової економіки та міжнародної економічної інтеграції УДУФМТ,
Заслужений діяч науки і техніки України,
академік Академії наук Вищої школи України


Безальтернативність вибору інноваційно-модернізаційної моделі розвитку вітчизняної економіки посткризового стану в умовах геоекономічної
турбулентності й світогосподарської рецесії


Уже котрий рік поспіль увага світової спільноти прикута до найбільшої за часів повоєнного розвитку світового господарства світової фінансово-економічної кризи, аналізу причин виникнення, завданих нею наслідків руйнівного характеру й гіпотетично-декларативних прогнозів її завершення, виходячи з обнадійливо-заспокійливих запевнень про помітну реанімацію виробництва та обсягів торгівлі.

Слід зазначити, що вперше світові наукові та ділові кола зіткнулися з ситуацією, коли інструментарій класичної та некласичної науки неспроможний опанувати новітні економічні явища глобального рівня на власних парадигмальних засадах, оскільки сучасний економічний мейнстрим (загальна рівновага, раціональний вибір та гомоекономікус) не спрацьовує у глобальній системі економічних координат. Предметна онтологія економічної науки набуває глобальних вимірів та концентрується на нерівноважних складних системах. На думку професора Філіпенка А.С., «відбувається гносеологічна трансформація внаслідок використання методологічних принципів постмодерну, переходу від класичної і некласичної до постнекласичної раціональності, в основі якої – ріманова геометрія загальної теорії відносності, що акцентує увагу на переходах (мікроекономіка – макроекономіка – геоекономіка), а не на подібностях чи розбіжностях. Здійснюється епістемологічний поворот від гіпотетико-дедуктивних методів економічного аналізу до програмно-ігрових, стохастичних моделей» [1, С. 72].

Водночас треба визнати, що економіка під впливом модернізаційних процесів, що все активніше відбуваються, перетворилася в глобальний суб’єкт діяльності, надто ускладнилась і, контролюючи господарські процеси, утворила капітальну власність. При цьому, і сам капітал також ускладнився, сформувавши масу банківського капіталу, що вже за своєю суттю є непродуктивним, а фактично стає фінансовою діяльністю капіталу. Оскільки використання капіталу в такій іпостасі вже здійснює маніпуляції не просто грішми, а лише грошима і не просто вартістю, а лише вартістю. Отже, ми маємо справу з фінансовою економікою, що отримала в літературі назву – фінансоміка [2, С.440].

Головною визначальною особливістю фінансового капіталу стало встановлення контролю над всією вартістю, яка набула форм виробничого, банківського та фіктивного капіталу. А в подальшому, фінансовий капітал, перейшовши у транснаціональний, захопив міжнародну сферу і поставив під контроль взаємовідношення національних валют, а водночас і міжнародних економічних відносин у всьому їх розмаїтті та світове господарство загалом.

Таким чином, сформувався транснаціональний суперкапітал, який не тільки контролює всілякими можливими і неможливими методами всю наявну в світі вартість, але й якби імпрегнує цю вартість на світову економіку – фактично керує нею і всіма господарськими процесами. І необхідно визнати, що в сучасному світі домінує власне фінансоміка, а не ринкова економіка Це і є той ключовий феномен, який породжує наявні вивихи і кризово-критичні колізії у розвитку світового господарства. Оскільки у фінансоміці задає тональність фіктивно-спекулятивний капітал.

Спричинені спекулятивними (за своїм характером) маніпуляціями фінансового капіталу (фінансовими пірамідами) проблеми та протиріччя у світогосподарському устрої потребують нетрадиційних методів вирішення, зважаючи на їх комплексність та всеосяжність. Проте, світова спільнота, ототожнювана з найбільш розвинутими країнами світу, всіляко уникає кардинальних змін у світовій фінансовій архітектурі, вживає в основному традиційні стабілізаційні монетарно-фіскальні заходи, сподіваючись на «самодемпфування» світової рецесії, тим самим заперечуючи її винятковість та зневажаючи цивілізаційно-системні основи її виникнення.

Так, у вересні 2009 року, головним координуючим суб’єктом для вирішення питань глобальної економіки, пов’язаних з кризовими явищами, було визнано саміти «Великої двадцятки», а Світовий Банк взяв на себе відповідальність за вирішення проблем зміни клімату та продовольчої безпеки. Зважаючи на ту обставину, що як в першій, так і в другій організації абсолютна більшість важелів впливу належить країнам з розвинутою економікою та промисловістю (експансіоністська агресивна політика їх фінансового капіталу власне і призвела до виникнення кризи), виникають цілком резонні сумніви, що такі кроки змінять світогосподарський устрій, який забезпечує цим країнам світову гегемонію та гарантує економічний добробут за рахунок слаборозвинутих та з неусталеною ринковою економікою країн.

Як відомо, під час Лондонського саміту G-20 у квітні 2009 року було прийнято рішення про виділення 5 трлн. дол. США для підтримки світової економіки, в т.ч. 1 трлн. дол. США через механізми МВФ, а також введення системи глобального контролю за діяльністю хедж-фондів, що передбачало обмеження руху спекулятивного капіталу [3]. Фактично цим рішенням призупинялося функціонування парадигми розвитку ультравільного ринку і запроваджувалась інституційно-ринкова модель розвитку світової економіки на принципах багатополярності, прозорості та надійності.

Зазначена модель об’єктивно зумовлює необхідність глобального регулятора, і такий світовий координатор був створений під час Лондонського саміту, отримавши назву «Рада з фінансової стабільності», що стала правонаступником так званого «Форуму з фінансової стабільності». Позитивним в даному контексті видається принаймні те, що цим самим МВФ визначив недієздатним як координатора глобальної фінансової політики (його політика подвійних стандартів щодо країн, що розвиваються, та розвинутих країн багато в чому посприяла розвитку і поглибленню фінансово-економічної кризи), хоча фактично новостворене об’єднання перебрало на себе функції попередника та дублює його потуги з наведення світового фінансового порядку.

Показово, що поряд із прагненням передових держав об’єднати зусилля для відновлення світового господарства, одним із перших наслідків глобальних фінансово-економічних проблем ,стало зростання національного егоїзму [4, С. 8]. Провідні розвинуті країни світу, а також Китай, політика якого далека від лібералізму, на словах завіряючи у вірності й відданості високим ідеалам вільної міжнародної конкуренції, натомість на практиці вдаються до протекціоністських заходів, які обґрунтовуються ідеями національного патріотизму, необхідністю захисту національних інтересів. З-поміж країн G-20 17 вжили протекціоністські заходи вже після Вашингтонського саміту [5, С.3]. Таким чином, відбувається відносне послаблення міжнародних структур на користь національних. Після багаторічного розмивання суверенітету країн імпрегнованого лібералізаційно-інтеграційними процесами та глобалізаційними фінансово-експансійними тенденціями відбувається певне усвідомлення необхідності зміцнення національної держави. А відтак посилення важливості двосторонніх відносин між країнами для отримання гарантій забезпечення взаємних економічних інтересів.

У цьому контексті важливим та актуальним видаються запропоновані видатним вченим Б.Гаврилишиним два сценарії виходу із сучасної світової фінансово-економічної ситуації [6]:

  1. Удосконалення (модернізація) стихійно утвореного глобального світу: запровадження ефективного економічного регулювання на наднаціональному рівні, утворення нової валютної і платіжної системи, обмеження банківської таємниці та ліквідація офшорів. Крім того, активне запровадження цінностей глобалізованого світу з їхнім дієвим правовим закріпленням. Девіз такого сценарію – рятуймося разом.

  2. Часткова деглобалізація світу. Повернення до моделі, що складається з відносно автономних країн та відновлення майже повного суверенітету національних урядів. Обмеження основних свобод – вільного переміщення капіталу, робочої сили та товарів. Девіз – кожен рятується як може. Що нині фактично і відбувається, наприклад, в США, Німеччині, Великобританії.

Цей погляд досить обґрунтований науково і видається таким, що заслуговує на цілком оправдану увагу, оскільки практика сучасних міжнародних економічних відносин показує, що формування нового світового порядку розвивається за сценарієм, який відображає середину між вказаними альтернативними моделями розвитку економічної глобалізації ХХІ ст. І для того, щоб Україна не залишилась і надалі на периферії глобального прогресу та нового устрою світового господарства, у стратегії її розвитку необхідно врахувати, що механізм міжнародних економічних відносин кардинально змінюється і все більше базується на високому ступені координації регулятивних дій як в окремо взятій країні, так і між країнами [4, С. 9]. Отже, виходячи з об’єктивної оцінки в регулятивній системі кризового та посткризового періоду світової економіки, Україна, на наше глибоке переконання, має розробити і впровадити відповідну інноваційно-модернізаційну модель економічного відновлення на основі пріоритету національних інтересів, що надасть можливість позиціонувати себе у глобалізованому світі як повноправного учасника світових процесів, а не як функціонального придатка.

Незаперечним і очевидним підтвердженням необхідності впровадження в Україні означеної моделі служить той факт, що авангардні країни фактично створили і впровадили ефективно діючі механізми самозахисту від глобальної конкуренції та азійського глобалізму. Серед них – стратегія орієнтації, передусім, на внутрішній ринок, його розширення та інтеграцію в рамках Заходу. Так, на підприємствах тих галузей промисловості США, які не залучені в зовнішню торгівлю, працює 82% зайнятого населення країни, а у трьох найважливіших економіках сучасності – США, ЄС та Японії – на експорт йде лише 12% ВВП (для порівняння, частка українського експорту у 2010 р. становила в 3 рази більше – 37% від ВВП [7]).

Отже, вітчизняним державним чільникам безумовно слід взяти до уваги такий напрям розвитку країни і вжити необхідних заходів щодо адекватного використання в регулятивно-реанімаційній політиці національної економіки.

У цьому контексті актуалізується потреба формування оновленої стратегії забезпечення на модернізаційно-інноваційних засадах конкурентоспроможності, орієнтованої викликам та потребам внутрішнього і світового ринків. Пріоритетними заходами, виходячи з наявних напрацювань дослідників [8–15] могли б і повинні стати буквально в концептуально тезисному переліку наступні напрями:

По-перше, переосмислення перспектив розвитку внутрішньої економіки на засадах системної реструктуризації, яка б відповідала сучасним викликам. При цьому, важливішою складовою цього напряму повинно стати інноваційно-технологічне та галузеве структурування і зосередження виробничої діяльності відповідно до визначених пріоритетів розвитку, що передбачає створення державою потужного мотиваційного середовища.

По-друге, прискорення розвитку вітчизняних галузей для забезпечення потреб споживчого попиту внутрішнього ринку. Адже врешті-решт забезпечення потреб внутрішнього ринку за рахунок раціонального і ефективного використання вітчизняного виробничо-ресурсного потенціалу має стати засадничим орієнтиром виправлення допущених структурних деформацій економіки.

По-третє, запровадження нової парадигми зовнішньоекономічної стратегії. Оскільки наявна надмірна відкритість національного ринку, що функціонує здебільшого на непаритетних (по відношенню до основних торговельних партнерів) умовах, повинна бути суттєво переглянута відповідно до принципів трансформації сучасних міжнародних економічних відносин і забезпечення симетричної присутності України на зовнішніх ринках.

По-четверте, всебічний розвиток аграрного (особливо зернового) потенціалу України та розширення експорту аграрної продукції. Створення державою найсприятливіших умов розвитку аграрного сектора є надзвичайно важливим і перспективним чинником посилення значення і місця України в міжнародному поділі праці, що актуалізується в умовах нависаючої світової продовольчої кризи.

По-п’яте, зміна парадигми національного фінансового ринку. Першочергове завдання зміни полягає в посиленні фінансової дисципліни (особливо банківського сектора) з метою унеможливлення спекуляцій та інших зловживань, які перешкоджають розвитку вітчизняної економіки та концентрують надприбутки, що вилучаються з реального сектора економіки (в офшори тільки за 2010 рік з України надійшло декілька десятків мільярдів доларів США). Водночас, потребує застосування принципового підходу з боку держави щодо процедури банкрутства неефективних господарств та оцінки впливу процесів ревальвації або девальвації курсу національної валюти на динаміку соціально-економічних процесів. Адже тут непочатий обсяг робіт в наведенні належного державного порядку.

По-шосте, переосмислення концепції розвитку міжнародного транзитного співробітництва. Оскільки при діючій моделі включення України в транспортно-логістичний простір (незважаючи на явні уступки з боку України при укладенні «Харківських угод») наша країна втрачає значні валютні кошти, а незадовільний хід модернізації у цій сфері зумовлює в перспективі втрату світових ринків перевезень та логістики. Відтак, актуалізується необхідність створення міжнародного консорціуму в сфері транспортно-транзитного співробітництва, в якому на паритетно-взаємовигідних засадах максимально був би задіяний ресурсно-промисловий потенціал, що забезпечило б кумулятивно-позитивний ефект для вітчизняної економіки.

Водночас у цій стратегії повинна бути відображена невідкладна зміна системи економічного та нормативно-правового забезпечення діяльності великого, малого та середнього бізнесу без чого, на наше глибоке переконання, неможливий прогрес у подоланні наслідків фінансово-економічної кризи та розвиток конкурентоспроможної вітчизняної економіки. З метою уникнення чергової декларативності слід опрацювати чітко окреслений та підкріплений ініціативою суб’єктів підприємництва план узгодженого партнерства між владою і бізнесом та законодавче закріплення інструментів його реалізації. В цьому контексті зумовлюється необхідність створення нормативно-правової бази щодо механізму цивілізованого лобіювання бізнесом власних інтересів, особливо щодо розмежування влади і бізнесу.

Вимагає також відображення в стратегії здійснення заходів, що стосуються зміни якості державного регулювання та відповідальності. Мається на увазі не лише зміна підходів до організаційно-правового і фінансового забезпечення діяльності правоохоронних органів та проведення об’єктивно-критичної оцінки нормативно-правових актів міністерств, відомств, органів місцевої влади щодо їх відповідності Конституції України та антикорупційних законів, але передусім стосовно системної модернізації інтелектуального, виконавчого та професійного забезпечення функцій державної влади на всіх рівнях управління.

І на кінець, безперечно в числі пріоритетних напрямів стратегії повинні бути відображені заходи, що стосуються змін пріоритетів в політиці праці й удосконалення трудових відносин.

Безперечно, найуразливішою категорією в нинішніх умовах є національний трудовий ресурс, який не повинен знецінюватися через допущені недоліки при трансформаційних процесах вітчизняної економіки. Тому держава повинна забезпечити повноцінний захист найманих працівників, гарантувати їм належні стандарти (умови) життя і праці, забезпечення наявних робочих місць та стимулювання створення нових. Оскільки тільки оновлена ідеологія визначення вартості робочої сили може і повинна стати засадничим принципом запровадження заходів як подолання наслідків фінансово-економічної кризи, так і подальшого динамічного модернізаційного розвитку країни.

Література

  1. Філіпенко А.С. Геоекономічні виміри світової фінансової кризи // Геоекономічні сценарії розвитку і Україна: монографія / М.З. Згуровський; наук. ред.: А.С. Філіпенко. – Київ: Академія, 2010. – С. 65–74.

  2. Осіпов Ю.М. Философия хозяйства. –- М., 2001. – 501 с.

  3. Перші підсумки саміту G-20: на боротьбу з кризою виділяють 5 трлн. Режим доступу: http://ua.korrespondent.net/world/792359-pershi-pidsumki-samitu-g-20-na-borotbu-z-krizoyu-vidilyayut-5-trln. Цитовано за версією сайту 1.03.2011.

  4. А.А. Грищенко А.А. Міжнародна координація розвитку національних економік як умова попередження глобальних фінансово-економічних криз // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 9. – С. 3–10.

  5. Стігліц Дж. Країни, що розвиваються та глобальна криза // День. – 15.04.2009. – №65 (2985).

  6. Рубцов В. «Архітектура суспільного ладу» Богдана Гаврилишина // День. – 27.05.2009. – № 87 (3007).

  7. Державний комітет статистики України, http://ukrstat.gov.ua . Цитовано за версією сайту на 19.02.2011.

  8. Пахомов Ю.Н. Основные задачи формирования посткризисной модели развития экономики Украины // Економічний часопис XXI, 2010. – №1-2. – С. 3–8.

  9. Гальчинский А.С. Кризис и циклы мирового развитие. – К.: «АФЕД-Украина». 2010. – 480 с.

  10. Інформаційний бюлетень. Економічна криза в Україні: наслідки та ефективність антикризової політики. http://www.c-e-d.info.

  11. Аттали Ж. Мировой экономический кризис. А что дальше? – СПБ.: Питер. 2008. – 176 с.

  12. Бураковський І.В., Плотніков О.В. Глобальна фінансова криза: уроки для світу та України. – Харків: Фоліо, 2009. – 299 с.

  13. Власюк О.С. Особливості світової фінансової кризи та стратегічні напрями антикризового регулювання // Стратегічна панорама, 2009 – №3. – С. 3–14.

  14. Мазуренко В.І. Світова фінансова криза 2007–2010 рр.: глобальний та національний виміри : Монографія. – Дніпропетровськ: ПП Вид-во «Нова ідеологія», 2009. – 216 с.

  15. Бузгалин А.В., Колганов А.И. Анатомия кризиса: пределы рынка и капитала, С.9-47. Главная книга о кризисе: Сборник / ред.-сост. Бузгалин А.Б. – М: Яуза: Эксмо. – 2009. – 256 с.

Полунєєв Ю. В., к.е.н., доц. кафедри міжнародного
бізнесу ІМВ КНУ ім. Т.Шевченка;
Народний депутат України,
Голова Ради конкурентоспроможності України


Інвестиції в економіку знань як шлях підвищення
інноваційної конкурентоспроможності України


Україна перебуває на найнижчому рівні конкурентоспроможності – ресурсно-факторно-ціновому, – що спричинено за рахунок експорту ресурсів та дешевої робочої сили, що вичерпують себе як через природні фактори, так і через погіршення демографічної ситуації. Як доказ – невпинне падіння країни в основних рейтингах конкурентоспроможності за останні роки.

За рейтингом міжнародної конкурентоспроможності, який вимірюється Світовим економічним форумом (WEF) на основі аналізу 139 країн, наша країна з кожним роком опускається на все нижчі позиції, а саме: з 1998 по 2010 рр. Україна втратила 36 сходинок й зупинилася на 89-му місці у «Звіті про глобальну конкурентоспроможність 2010-2011» поряд з такими «сусідами» як Албанія, Гамбія і Гондурас. Найнижчі позиції ми займаємо у категоріях «якість інституцій» та «прозорість ухвалення урядових рішень».

Натомість розвинуті країни впевнено обіймають найвищі сходинки інноваційної конкурентоспроможності. До таких країн належать Швейцарія (1-е місце), Швеція (2-е місце), Сінгапур (3-е місце), США (4-е місце), Німеччина (5-е місце).

Стає очевидним, що Україні необхідно кардинально змінювати напрям розвитку й підвищувати власну конкурентоспроможність шляхом економічного прориву.

Підвищення конкурентоспроможності є результатом послідовних і ретельно модельованих державою інвестицій у чинники сталого економічного зростання. Ці інвестиції забезпечуються із двох джерел: 1) приватних (корпоративних прибутків і заощаджень населення), що спрямовуються на модернізацію виробничих активів, перепідготовку менеджерів і працівників, науково-дослідницькі й дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), корпоративні інновації; 2) державних капіталовкладень (профіцит бюджету й позабюджетні фонди, зовнішні запозичення), що спрямовуються на освіту, перепідготовку кадрів, НДДКР та інфраструктуру.

Зарубіжний досвід показує, що таке внутрішнє джерело інвестицій, як заощадження населення, може бути вагомим чинником розвитку. Останній активно використовувався у тих країнах, де населення через культурні, історичні, релігійні особливості було заощадливим, – у Японії, країнах Південної та Східної Азії. Рівень заощаджень там залишається високим і досі, слугуючи колосальним джерелом для фінансового сектора країни: ці кошти інвестуються у модернізацію економіки.

Відомі вчені в галузі економіки схиляються до думки, що в Україні замало власних заощаджень для того, аби забезпечити достатнє інвестування у ключові чинники розвитку. Тож нам необхідно залучати якомога більше іноземних інвестицій. Але для цього потрібно створити сприятливий інвестиційний клімат, забезпечити належні регуляторні умови для бізнесу, що прийде в країну.

Влада має проявити політичну волю до забезпечення виникнення й функціонування конкурентних ринків капіталу, робочої сили, знання тощо, де діятимуть принципи прозорої, чесної конкуренції. Наразі ж українська економіка залишається у багатьох секторах монопольною, попри статус ринкової, в ручному управлінні та мало привабливою для іноземних інвесторів через застарілий матеріально-технічний фонд.

Чи не найважливіше питання в галузі інвестицій – «куди інвестувати?». Активне вкладання коштів у торгівлю чи нерухомість не допоможе Україні здійснити економічний прорив. Тож головним пріоритетом у розподілі державних ресурсів, стимулюванні внутрішніх приватних інвестицій та залученні іноземних коштів має стати побудова економіки знань, яка вже сформована у розвинутих країнах і забезпечує їх інноваційну конкурентоспроможність. Саме це дасть змогу об’єднати та посилити ще наявний в Україні інтелектуальний потенціал.

Слід усвідомити, що Україні вкрай потрібна чітка стратегія на 10-15 років, яка базувалася би на технологічному передбачені, прогнозуванні того, що буде актуальним через роки, у що потрібно інвестувати зараз.

Наразі це три найголовніші напрямки:

  • висококваліфікована робоча сила;

  • якісна професійно-технічна підготовка;

  • наука і т.п.

І ця стратегія має бути продуктом не уряду, а всього суспільства, результатом його згуртування навколо прагматичної, аполітичної та соціально нейтральної ідеї, якою є інноваційна конкурентоспроможність України.

Тоді напрям злагодженої роботи всіх сегментів соціуму – влади, бізнесу, громадськості, освіти, науки, культури – не змінюватиметься із приходом кожного нового уряду.

Але слід пам’ятати, що якісний прорив України залежить не тільки і не стільки від правильності на папері тієї чи іншої економічної політики, від точності технологій, а скільки від речей, які складно виміряти і ще складніше реалізувати. Від утвердження справді об’єднавчої та прагматичної національної ідеї (конкурентоспроможності країни), від формування дієвого соціального капіталу та соціальної згуртованості, від підвищення якості влади та її відокремлення від бізнесу, від очищення політичної еліти та інститутів, від інтеграції національної культури в економічну політику, від конструктивної взаємодії основних зацікавлених сторін – бізнесу, влади, громадянського суспільства, освіти, науки, культури, – залежить реалізація цієї ідеї.


Поліванов В. Є., к.е.н., професор кафедри, проректор УДУФМТ
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

Схожі:

Міністерство фінансів україни iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича «затверджую»
«Теорії фінансів, податків І оподаткування, державного бюджету, фінансів господарюючих суб’єктів»
Міністерство фінансів україни iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича «затверджую»
«Теорії фінансів, податків І оподаткування, державного бюджету, фінансів господарюючих суб’єктів»
Міністерство фінансів україни iconМіністерство фінансів України Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право науковий журнал Видається 1 раз на два місяці Заснований у січні 2010 р
Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації (серія кв, №16302 – 4774пр від 26. 01. 2010 р.)
Міністерство фінансів україни iconМіністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування
Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування / Зб матеріалів Всеукраїнської науково-практичної...
Міністерство фінансів україни iconМіністерство фінансів україни
Формування парадигми багатосторонніх економічних відносин в рамках ініціатив східного партнерства
Міністерство фінансів україни iconМіністерство фінансів україни
Затвердити Порядок надання Держфінмоніторингом дпа україни узагальнених матеріалів щодо фінансових операцій, які можуть бути пов'язані...
Міністерство фінансів україни iconМіністерство фінансів україни
Затвердити Порядок надання Держфінмоніторингом мвс україни узагальнених матеріалів щодо фінансових операцій, які можуть бути пов'язані...
Міністерство фінансів україни iconМіністерство фінансів україни
Управлінню взаємодії з суб'єктами фінансового моніторингу (Несен С. О.) спільно з юридично-правовим відділом Управління
Міністерство фінансів україни iconКафедра фінансів методичні рекомендації щодо проходження виробничої та переддипломної практики в міністерстві фінансів україни для студентів денної форми навчання спеціальності
Методичні рекомендації щодо проходження виробничої та переддипломної практики в міністерстві фінансів україни
Міністерство фінансів україни iconКафедра фінансів методичні рекомендації щодо проходження виробничої та переддипломної практики в міністерстві фінансів україни для студентів денної форми навчання спеціальності
Методичні рекомендації щодо проходження виробничої та переддипломної практики в міністерстві фінансів україни
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи