+908(477. 42) О. В. Пастовенський icon

+908(477. 42) О. В. Пастовенський




Скачати 249.29 Kb.
Назва+908(477. 42) О. В. Пастовенський
Дата11.09.2012
Розмір249.29 Kb.
ТипДокументи
1. /08povozh.rtf+908(477. 42) О. В. Пастовенський

УДК 371(477.42)(091) «19»+908(477.42)

О.В. Пастовенський,

начальник управління

(Управління освіти і науки Житомирської облдержадміністрації)

Етапи запровадження загальної середньої освіти на Житомирщині

У статті на основі архівних та літературних джерел досліджено історію запровадження загальної середньої освіти на Житомирщині. Проаналізовано динаміку змін, що відбулися в шкільній мережі області протягом ХХ – на початку ХХІ століття. Зроблено висновок щодо необхідності оптимізації регіональної шкільної мережі як подальшого етапу в розвитку системи загальної середньої освіти області.

З точки зору аналізу тенденцій та перспектив розвитку освітньої галузі області цікавим є вивчення історії запровадження на Житомирщині загальної середньої освіти.

Однак ґрунтовних досліджень з даного питання не проводилося. Більше того, навіть статистичні дані щодо розвитку системи загальної середньої освіти в області в другій половині ХХ століття не узагальнювалися.

Метою даної статті є дослідити історію запровадження на Житомирщині загальної середньої освіти, проаналізувати динаміку змін, що відбулися в шкільній мережі області протягом ХХ століття.

У кінці ХІХ і на початку ХХ століть Житомирщина майже повністю входила до складу Волинської губернії, куди також належали території теперішньої Рівненської і Волинської, частини Хмельницької і Тернопільської областей.

Волинь за територією і населенням була однією з найбільших губерній Росії. У 1914 році тут проживало 3 млн. 896 тис. чол. За переписом 1897 року в Україні було 75% неписьменних, старших 9 років, а серед жінок неписьменних було ще більше – 87,6%.

Ситуація на Волині була навіть гіршою. Тут лише подекуди існували церковно-приходські повітові школи і гімназії. Більше було початкових шкіл, проте в основному вони перебували в жалюгідному стані, існували не постійно, в багатьох з них навчалося всього по 3-4 учні. У 1893 році одна початкова школа припадала на 1730 чоловік населення. Навчалося в них близько трьох відсотків населення губернії, в тому числі жінок – менше одного відсотка. Навчанням у народних училищах Волинської губернії було охоплено всього 1% населення, в тому числі 0,42% жінок [1].

У 1903 році у 12 волостях Волинської губернії, які об’єднували в середньому по 12-15 сіл, не було жодної школи. На одне училище у Волинській губернії припадало 7,5 тис. чоловік. 5000 населених пунктів Волині не мали шкіл ще в 1910 році.

У 1914-1915 н.р. у Волинській губернії було 1146 шкіл, з них 16 – середні, в яких навчалось 5600 учнів. Всі середні школи знаходилися в містах. На Волині не було жодного вищого навчального закладу [2].

Наявні навчальні заклади, безумовно, не могли охопити всіх дітей шкільного віку. Число дітей, що навчалися в 1915 році, становило лише 4,1% від загальної кількості населення Волинської губернії.

Великою перешкодою в поширенні освіти була складність і заплутаність тодішньої системи народної освіти. У дореволюційній Росії існувало багато типів шкіл, нічим не зв’язаних один з одним. Керували ними окремо Міністерство народної освіти, Синод і „Відомство установ імператриці Марії”. Крім того, були школи, що підлягали міністерству торгівлі, промисловості, військовому міністерству та іншим.

У роки Першої світової війни кількість навчальних закладів на Волині різко скоротилась. Якщо в 1914 році на території губернії було 1563 школи, то в кінці 1917 року їх залишилося лише 1256, тобто зменшилося на 19,6%, а число учнів за цей час скоротилося на 22,5%. Число шкіл у роки громадянської війни скоротилося ще на 2,5%.

У перші роки радянської влади (1921-1928 рр.) Україна формувала свою власну систему освіти, яка багато в чому відрізнялася від російської.

У республіці було створено Народний Комісаріат освіти й відповідні органи управління освітою на місцях. У відання Наркомату перейшли початкові, середні і вищі навчальні заклади, а також установи дошкільного виховання.

У січні-лютому 1919 року Українським урядом було прийнято рішення про відокремлення школи від церкви, безкоштовне навчання й утворення замість багатьох типів шкіл єдиної трудової школи.

За статистичними даними, опублікованими в серпні 1919 року, на Волині нараховувалося лише 3514 класокомплектів. Поза школою перебувало 203,2 тис. дітей, або 54% від їх загальної кількості, тоді як по Україні таких дітей було в середньому 33%.

Для виправлення ситуації необхідно було вживати кардинальних заходів. Тому на Волині інтенсивно створювалася матеріальна база освіти, ремонтувалися шкільні приміщення, розширювалася мережа навчальних закладів. Тільки протягом 1918 – липня 1921 року в губернії було відкрито 166 нових шкіл, з яких 143 – у сільській місцевості.

У містах і селах Волині з метою ліквідації неписьменності і малописьменності організовувалися школи для дорослих.

Поряд з розширенням мережі загальноосвітніх шкіл збільшувалася кількість закладів профосвіти. В 1917 році на території губернії було всього 15 профшкіл, тоді як у першій половині 1921 року їх стало 42. Проводилася також робота щодо розвитку позашкільної освіти.

На Волині, яка на той час займала значно меншу, у порівнянні з 1914 р., територію, шкільна мережа характеризувалася такими цифрами: якщо в 1922-1923 н.р. діяло 1287 трудових шкіл, у яких навчалося 82,5 тис. учнів, то в 1925-1926 н.р. таких шкіл функціонувало 1369 і в них навчалося 103,5 тис. школярів.

Взагалі, в Україні, на відміну від шкільної системи РРФСР, у 1921-1925 роках основним типом школи була школа-семирічка з двома концентрами (4 класи + 3 класи) навчання, за якою йшла профшкола, а технікум розглядався як вищий учбовий заклад вузької спеціалізації. Над цією системою підносилися вищі навчальні заклади, які давали вищу освіту в повному обсязі.

У 1926 р. в окружному центрі м. Житомирі працювала 21 школа, в якій навчалося 6,4 тис. учнів і працював 281 учитель. У Житомирі й окрузі було 8 профшкіл: землеустрійна, медична, музична, керамічна, індустріально-технічна та інші. У них навчався 1151 учень. Крім того, в окрузі в 1926 році існувало 17 дитячих комун, в яких виховувалася 1231 дитина.

При наявності великої кількості переростків у містах та селах відкривалися 2-річні школи переростків. У селах організовуються школи колгоспної молоді із семирічним терміном навчання, у містах – фабрично-заводські 7-річні школи.

У середині 20-х років уряд Радянської Росії рішуче змінює свою тактику в галузі освіти стосовно інших радянських республік. За короткий час союзний тоталітарний режим ліквідував українську освітню специфіку, запровадивши в Україні (як і на всій території СРСР) російську освітню модель.

25 липня 1930 року в СРСР було прийняте рішення про загальне обов’язкове початкове навчання, а 25 серпня 1932 року – щодо організації в країні середніх шкіл.

З 1932-1933 навчального року на Волині вперше відкриваються восьмі класи середньої школи, які в 1936 році дали перший масовий випуск десятикласників.

22 вересня 1937 року була утворена Житомирська область у нинішніх її територіальних межах. Стан освіти на Житомирщині в цей період характеризувався такими цифровими даними: якщо в 1937 р. в області діяло 1498 шкіл, серед яких 141 були середніми, то на початку 1941 р. – 1472, серед яких 205 – середні.

У 8-10 класах Житомирщини в 1939-1940 навчальному році навчалось учнів у дванадцять разів більше, ніж на території дореволюційної Волині в цих межах.

Величезних матеріальних збитків господарству області завдала Друга світова війна. На Житомирщині в цей період було зруйновано 1729 шкільних приміщень. Проте після визволення Житомирщини вже на початку 1944-1945 навчального року в області працювало 1303 школи, в яких навчалося 211,8 тис. дітей. З кожним роком мережа шкіл розширювалася і через декілька років перевищила довоєнний рівень. Так, уже в 1948 році в області було 1482 школи, в яких навчалося 296,7 тис. учнів, а в 1950 році – 1484 школи, де навчалося 325,3 тис. учнів.

1949 р. у країні було запроваджено загальне обов’язкове семирічне навчання, що стало важливим кроком у розвитку освітніх систем регіонів.

До заходів, що сприяли здійсненню всеобучу, треба віднести й організацію при школах гуртожитків, харчування учнів у шкільних буфетах та їдальнях.

Усе це дало змогу вже в 1949-1950 навчальному році залучити до школи майже всіх дітей шкільного віку.

1952 р. директивами до п’ятого п’ятирічного плану розвитку СРСР на 1951-1955 роки було передбачено завершити до 1955 року перехід від семирічної освіти до загальної середньої освіти в обсязі десятирічки в столицях союзних республік, містах республіканського підпорядкування, в обласних, крайових та найбільших промислових центрах, створити передумови для подальшого переходу до загального політехнічного навчання.

За п’ятиріччя кількість середніх шкіл в області виросла на 79 і досягла 240, в них навчалося 125,4 тис. учнів.

Мережа середніх шкіл в області щороку розширювалася. Коли в 1949-1950 н.р. їх було 134, а в них навчалося 12,4 тис. учнів VІІІ-Х класів, то в 1956-1957 навчальному році було вже 272 середні школи, а учнів VІІІ-Х класів стало більше в три з половиною рази.

Подальшого розвитку набули й школи робітничої молоді. Якщо в 1950 році їх було 17 і в них навчалось 2,2 тис. чоловік, то в 1955 р. таких шкіл нараховувалось 30, а контингент учнів в них зріс до 4,6 тис. чоловік. Найбільше таких закладів діяло на Житомирщині в 1961-1962 н.р. – 57, в них навчалося тоді 9,3 тис. чоловік. Школи робітничої молоді продовжували діяти до 1971 р.

Функціонувала в області і мережа шкіл сільської молоді. Найбільше їх діяло в 1961-1962 н.р. – у 357 закладах тоді навчалося 10,6 тис. учнів, працювало 2,4 тис. педагогів. Школи сільської молоді функціонували в області до 1970 р.

1958 р. у СРСР була запроваджена загальна обов’язкова восьмирічна освіта. Протягом 1959-1965 років в області здійснювався перехід від семирічного до восьмирічного загального обов’язкового навчання, розширювалася мережа шкіл, що дають середню освіту без відриву від виробництва.

Протягом 1961-1963 років середні загальноосвітні школи через уведення в старших класах професійної підготовки перейшли на одинадцятирічний термін навчання. Однак з 1964 року до першого вересня 1966 року загальноосвітні школи Житомирщини, як і всієї країни, повернулися до десятирічного терміну навчання.

1966 р. у СРСР було прийнято рішення про запровадження, в основному, до 1970 р. обов’язкової повної загальної середньої освіти. Кількість учнів, охоплених середньою освітою, збільшувалася. У 1969-1970 н.р. на Житомирщині функціонувало 364 середніх школи, в яких навчалося 176,6 тис. учнів, що складало 58,6% від усіх школярів.

З 1971 р. для забезпечення умов щодо здобуття молоддю загальної середньої освіти в області діє мережа вечірніх (змінних) шкіл. З розвитком мережі денних загальноосвітніх шкіл з 50 таких закладів у 1971-1972 н.р., де навчалося майже 30 тис. учнів, у 2007-2008 н.р. їх кількість знизилася до 6. Ними охоплено 1,8 тис. учнів, тут працює більше 100 педагогів.

До 1975 р. в області, як і в країні в цілому, було повністю завершено перехід до обов’язкової повної загальної середньої освіти. Тоді на Житомирщині функціонувало 364 середніх школи, де навчалося 178,4 тис. учнів.

На сьогодні в області діє 862 загальноосвітніх навчальних заклади, з яких 448 – середні. Зміни в мережі загальноосвітніх навчальних закладів протягом другої половини ХХ – початку ХХІ століття [3] відображено в таблиці 1.

Таблиця 1.

Кількість загальноосвітніх навчальних закладів області в 1951-2008 рр.


Навчальні

роки

Загальноосвітні

школи

Середні

школи

Школи

робітничої

молоді

Школи

сільської

молоді

Вечірні

школи

Кількість

шкіл

Кількість

учнів

Кількість

шкіл

Кількість

учнів

Кількість

шкіл

Кількість

учнів

Кількість

шкіл

Кількість

учнів

Кількість

шкіл

Кількість

учнів

1951/1952

1440

326697

161

103271

16

2570

179

4199

-

-

1952/1953

1427

301185

185

111172

17

2783

167

4103

-

-

1953/1954

1432

285758

207

120507

23

3800

138

4560

-

-

1954/1955

1432

268765

226

124868

27

4198

131

4154

-

-

1955/1956

1417

253932

240

125421

30

4585

125

3748

-

-

1956/1957

1437

245723

272

128062

33

5326

115

4143

-

-

1957/1958

1480

245762

289

130211

36

5517

114

4105

-

-

1958/1959

1489

244574

296

128916

38

5700

111

3300

-

-

1959/1960

1499

248337

299

128336

40

6855

194

5774

-

-

1960/1961

1543

260431

304

128040

43

6988

147

4518

-

-

1961/1962

1549

275715

317

139167

57

9306

357

10553

-

-

1962/1963

1547

290477

316

151735

54

10354

252

8016

-

-

1963-1964

1546

300690

317

157318

52

11200

124

5000

-

-

1964-1965

1485

304073

321

163331

53

12008

61

3094

-

-

1965-1966

1531

308771

332

168804

53

11706

42

2000

-

-

1966-1967

1537

302595

361

168692

47

10095

20

1061

-

-

1967-1968

1534

304002

362

172790

47

9260

12

508

-

-

1968-1969

1522

303957

363

173505

40

8548

4

294

-

-

1969-1970

1508

301161

364

176551

39

8341

3

316

-

-

1970-1971

1476

296995

357

175287

31

7115

-

-

-

-

1971-1972

1434

291001

358

173163

-

-

-

-

50

29998

1972-1973

1407

286551

356

173818

-

-

-

-

50

32533

1973-1974

1361

282171

357

175487

-

-

-

-

52

33408

1974-1975

1294

275838

364

178358

-

-

-

-

54

36574

1975-1976

1232

268874

364

177691

-

-

-

-

56

38714

1976-1977

1184

261023

364

176903

-

-

-

-

47

34472

1977-1978

1147

253816

366

174642

-

-

-

-

47

33911

1978-1979

1110

246793

366

174071

-

-

-

-

46

33790

1979-1980

1096

241643

367

172842

-

-

-

-

46

34502

1980-1981

1077

237708

364

172231

-

-

-

-

46

32549

1981-1982

1063

232915

366

171298

-

-

-

-

46

31025

1982-1983

1046

229685

365

170565

-

-

-

-

46

27933

1983-1984

1033

227021

365

170035

-

-

-

-

42

26709

1984-1985

1015

223844

365

169927

-

-

-

-

39

22841

1985-1986

1000

222690

368

170402

-

-

-

-

38

18408

1986-1987

986

225782

363

173512

-

-

-

-

25

10458

1987-1988

981

223584

369

173912

-

-

-

-

26

5683

1988-1989

971

222128

376

175933

-

-

-

-

19

4036

1989-1990

962

220406

388

177534

-

-

-

-

19

3676

1990-1991

960

213962

400

173647

-

-

-

-

19

3371

1991-1992

957

210425

411

172475

-

-

-

-

19

3487

1992-1993

956

210283

419

173210

-

-

-

-

17

3223

1993-1994

956

209224

417

172354

-

-

-

-

13

2568

1994-1995

959

208430

422

172200

-

-

-

-

11

2724

1995-1996

957

208755

427

172408

-

-

-

-

9

2365

1996-1997

947

208949

424

173651

-

-

-

-

7

2492

1997-1998

945

209591

425

174088

-

-

-

-

7

2580

1998-1999

939

208175

430

174340

-

-

-

-

7

2503

1999-2000

940

206629

435

174585

-

-

-

-

7

2468

2000-2001

938

204947

438

172793

-

-

-

-

7

2582

2001-2002

935

200377

440

168773

-

-

-

-

7

2365

2002-2003

933

193985

442

163624

-

-

-

-

7

2139

2003-2004

927

185968

444

157188

-

-

-

-

7

1969

2004-2005

918

178417

444

150848

-

-

-

-

7

1986

2005-2006

891

170387

445

144594

-

-

-

-

6

1860

2006-2007

879

162611

445

138238

-

-

-

-

6

1928

2007-2008

862

154827

448

132111

-

-

-

-

6

1793


Як засвідчує аналіз, етапи запровадження загальної середньої освіти на Житомирщині співпадають з аналогічними періодами в державі. Це є абсолютно логічним, адже починаючи з 30-х років ХХ століття в освіті країни панувала жорстка централізація. У в другій половині минулого століття командно-адміністративні методи управління утвердилися остаточно. Міністерством освіти СРСР регламентувалися практично всі сторони життя навчально-виховних закладів країни. Це стосувалось і шкільної мережі, формування якої проходило без урахування регіональних особливостей.

Наведені вище дані свідчать, що починаючи з 1961-1962 н.р. кількість шкіл в області постійно зменшувалася. Однак кількість середніх шкіл на Житомирщині зростала, в цілому задовольняючи потреби громадян у повній загальній середній освіті. На сьогодні в області в 448 загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ ст. навчається 132,1 тис. школярів, що становить 85,3% від загальної кількості учнів, тоді як в 1951-1952 н.р. ця частка складала 31,6%. Проте з точки зору оптимальності шкільних мереж, створення умов для забезпечення якісної загальної середньої освіти в багатьох районах області є чимало проблем.

Наприклад, середня наповнюваність сільських шкіл складає 93 учні проти 527 у міських. У частині сільських шкіл кількість учнів у декілька разів менша від проектної потужності приміщень, тоді як 4,6 тис. міських школярів навчаються в другу зміну.

Майже 43% навчальних закладів розташовані в пристосованих приміщеннях, які не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, у них відсутні водяні мережі, каналізація, внутрішні санвузли, належне навчальне обладнання, бібліотеки, спортивні зали, комп’ютери, повноцінне харчування тощо.

Крім того, для здобуття повної загальної середньої освіти частині дітей після завершення початкової або основної школи потрібно долати значні відстані до центральних шкіл, що також негативно впливає на організацію навчально-виховного процесу й стан здоров’я школярів. Це, зрозуміло, не сприяє рівному доступу учнів регіону до якісної загальної середньої освіти, що суперечить сучасній парадигмі освіти, освітнім пріоритетам держави.

Тому цілком очевидно, що наступним етапом у розвитку загальної середньої освіти області має стати оптимізація шкільних мереж на основі врахування регіональних факторів, аби забезпечити всім учням рівний доступ до якісної загальної середньої освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

  1. Розвиток народної освіти на Житомирщині за 40 років Радянської влади. Збірник статей. Житомир: Житомирське обласне видавництво. – 1957. – 128 с.

  2. Борисюк Н.Є. Розвиток народної освіти на Житомирщині // Обласна науково-практична конференція на тему "Інститут – школі". – Житомир. – 1999. – С. 1-4.

  3. Державний архів Житомирської області, фонд Р-2723, описи 1,3.


Матеріал надійшов до редакції 23.05. 2008 р.

Пастовенский А.В. Этапы введение всеобщего среднего образования на Житомирщине.

В статье на основании архивных и литературных источников исследована история введения всеобщего среднего образования на Житомирщине. Проанализирована динамика изменений, которые произошли в школьной сети области на протяжении ХХ – вначале ХХІ столетия. Сделано вывод о необходимости оптимизации региональной школьной сети как дальнейшего этапа в развитии системы всеобщего среднего образования области.

Pastovensky O.V. The Stages of Implementing Public Secondary Education in the Zhytomyr Region.

On the basis of archive and literary sources the article reveals the history of implementation public secondary education in the Zhytomyr Region of Ukraine. The transformations of the regional school network in the second half of the 20th – the beginning of the 21st century are being analyzed. The researcher justifies the necessity to optimize the present schooling network as the inevitable step in the process of further development of the regional system of universal compulsory secondary education.

Схожі:

+908(477. 42) О. В. Пастовенський iconУдк [930. 253: 908](477. 46) Т. О. Григоренко
Роль архівних джерел у дослідженні історії черкащини 20-х — 30-х років ХХ століття
+908(477. 42) О. В. Пастовенський iconДокументи
1. /Управление параметрами круизного бизнеса в регионе Черного моря.doc
+908(477. 42) О. В. Пастовенський iconУдк 378. 147: 908 О. В. Бондаренко
Статтю присвячено проблемі модернізації краєзнавчої підготовки студентів-географів педагогічних внз. Автором розглянуто методику...
+908(477. 42) О. В. Пастовенський icon9(477) С81 Сто великих одесситов: очерки / сост.: А. Либин, Н. Маковец. О.: Optimum, 2009. 512 с.(ил.). 9(477)(035) Г93 Губарев, В. К
Сто великих одесситов: очерки / сост.: А. Либин, Н. Маковец. О.: Optimum, 2009. 512 с.(ил.)
+908(477. 42) О. В. Пастовенський iconНауковий вісник чну зб наук праць Вип. 527 Географыя Чернывцы, чну 2010 Ст. 34-39 удк 502. 15(477. 8)[502. 15+502. 171](477. 8) Еколого-географічні наслідки сучасного природокористування (на прикладі території карпато-подільського регіону україни)
Еколого-географічні наслідки сучасного природокористування (на прикладі території карпато-подільського регіону україни)
+908(477. 42) О. В. Пастовенський iconГосударственный стандарт союза сср арматура трубопроводная маркировка и отличительная окраска гост 4666-75 (ст сэв 4369-83) государственный комитет СССР по стандартам москва государственный стандарт союза сср
Постановлением Государственного комитета стандартов Совета Министров СССР от 10 апреля 1975 г. №908 срок введения установлен
+908(477. 42) О. В. Пастовенський iconУдк 94(477. 7) Е. П. Петровський
На численних конференціях і «круглих столах» робилася спроба знайти вихід із методологічної кризи
+908(477. 42) О. В. Пастовенський iconУдк 94 (477) „1930/1936” М. В. Горох
Срср та його громадяни: співіснування, сприйняття, ієрархічність (на прикладі Торгсину)
+908(477. 42) О. В. Пастовенський iconУдк 321. 64: 930. 1(477) І. В. Терлецька
Сталінізм як тоталітарна система: особливості сучасного вітчизняного історіографічного дискурсу
+908(477. 42) О. В. Пастовенський iconУдк 338. 246. 87 (477) Є. А
Аналіз передумов формування та оцінка сучасного стану енергетичної безпеки України
+908(477. 42) О. В. Пастовенський iconГосударственный стандарт союза сср насосы вихревые и центробежно-вихревые типы и основные параметры гост 10392-89 государственный комитет СССР по стандартам москва государственный стандарт союза сср
Гост 908, с содержанием твердых включений не более 0,01 по массе и размером не более 0,05 мм, изготовляемые для нужд народного хозяйства...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи