Упровадження системи компетенцій як основи підготовки конкуретноздатних фахівців у вищій школі icon

Упровадження системи компетенцій як основи підготовки конкуретноздатних фахівців у вищій школі




Скачати 200.54 Kb.
НазваУпровадження системи компетенцій як основи підготовки конкуретноздатних фахівців у вищій школі
Дата11.09.2012
Розмір200.54 Kb.
ТипДокументи
джерело

Бібліотека Житомирського державного університету імені Івана Франка

1. /uprovad/10Навчально-методичний комплекс курсу Вступ до спец_альност_.doc
2. /uprovad/11Навчально-методичний комплекс курсу Людина _ св_т з методиков.doc
3. /uprovad/12Навчально-методичний комплекс дисципл_ни Методика виклада.doc
4. /uprovad/13_нновац_йн_ педагог_чн_ технолог_х .doc
5. /uprovad/1Концепц_я упровадження .doc
6. /uprovad/2Синтез нових комплексоутворюючих адсорбент_в для твердофазнох екстракц_х _он_в.doc
7. /uprovad/3Студентське наукове товариство Просв_та НН_ _ноземнох ф_лолог_х.doc
8. /uprovad/4Науково-досл_дна робота майбутн_х педагог_в з проблем культури.doc
9. /uprovad/5Творчо-розвивальний п_дх_д в систем_ профес_йнох п_дготовки майбутн_х .doc
10. /uprovad/6Розробка нов_тн_х форм орган_зац_х навчального процесу.doc
11. /uprovad/7Педагог_чна п_дготовка студент_в.doc
12. /uprovad/8Активне соц_ально-психолог_чне навчання у процес_ формування профес_.doc
13. /uprovad/9Навчально-методичне забезпечення п_дготовки спец_альност_ Соц_альна педагог_ка .doc
14. /uprovad/актуальн_сть напрямку.doc
Навчально-методичний комплекс курсу "Вступ до спеціальності" для студентів внз (за кредитно-модульною системою навчання), спеціальність "Дошкільне виховання"
Навчально-методичний комплекс курсу "Людина І світ" з методикою викладання у початковій школі" для студентів внз (за кредитно-модульною системою навчання, спеціальність"Початкова освіта")
Навчально-методичний комплекс дисципліни "Методика викладання художньої праці в дошкільному закладі" для студентів внз (за кредитно-модульною системою навчання) спеціальність: 010101 Дошкільне виховання
Інноваційні педагогічні технології у викладанні діалектології на кафедрі української мови
Упровадження системи компетенцій як основи підготовки конкуретноздатних фахівців у вищій школі
Науковий проект "Синтез нових комплексоутворюючих адсорбентів для твердофазної екстракції іонів та молекул" у системі розвитку компетенцій майбутнього фахівця
Студентське наукове товариство "Просвіта" нні іноземної філології Житомирського державного університету імені Івана Франка у системі формування професійної компетентності майбутнього фахівця
Науково-дослідна робота майбутніх педагогів з проблем культури української мови та методики її викладання в закладах освіти
Творчо-розвивальний підхід в системі професійної підготовки майбутніх учителів математики (для студентів фізико-математичних факультетів вищих педагогічних навчальних закладів)
Розробка новітніх форм організації навчального процесу
Педагогічна підготовка студентів магістратури (модульно-рейтингова система навчання)
Активне соціально-психологічне навчання у процесі формування професійної компетентності фахівця
Навчально-методичне забезпечення підготовки спеціальності "Соціальна педагогіка" у вищих навчальних закладах IV рівня акредитації
Упровадження системи компетенцій як основа підготовки конкурентноздатних фахівців у вищій школі

Упровадження системи компетенцій як основи підготовки конкуретноздатних фахівців у вищій школі


О.А. Дубасенюк,

О.Є. Антонова,

С.С. Вітвицька,

О.В. Вознюк


Актуальність та доцільність дослідження. На початку ХХІ століття еволюція світу набуває експоненційного характеру, коли інноваційні технології починають переважати над традиційними, коли відбувалася зміна самої парадигми людського прогресу. Характерною тенденцією сучасного світу є неперервне зростання кількості інформації, підвищення ролі особистості, інтелектуалізація її діяльності, швидкоплинність зміни техніки і технологій у світі. Все це потребує якісно нового рівня викладання як базових, так і фахових дисциплін, забезпечення інтелектуальної, психологічної, моральної готовності майбутніх фахівців до праці у якісно нових умовах. Стає зрозумілим, що пріоритетність сфери освіти є необхідною умовою національного розвитку і національної безпеки.

Відповідно наріжним завданням освітньої політики України постає модернізація освітньої сфери, що відповідає Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття) і сучасним вимогам українського суспільства. У державній національній програмі "Освіта" наголошується, що одним з принципів її реалізації є неперервність, яка відкриває можливість для постійного поглиблення загальноосвітньої та фахової підготовки, досягнення цілісності і наступності у навчанні та вихованні; перетворення набуття освіти у процесі, що триває впродовж всього життя людини. У “Національній доктрині розвитку освіти України” передбачено послідовний перехід від репродуктивної авторитарної освіти до освіти інноваційного, гуманістичного, прогресивного типу, що орієнтується на світові зразки.

Процеси європейської інтеграції, що почали впливати на сферу освіти у зв’язку з Болонським процесом, який розпочався в Україні 19 травня 2005 року із підписанням декларації на Бергенській конференції, визначають необхідність європейської співпраці, підвищення якості підготовки фахівців, зміцнення довіри між суб'єктами освіти, мобільності, сумісності систем кваліфікацій, посиленні конкурентоспроможності Європейської системи освіти.

Одним з важливих компонентів діяльності Програми розвитку ООН стала реаліза­ція проекту "Освітня політика та освіта "рівний – рівному", в рамках якого зініційовано низку дискусій, що стосуються модернізації змісту освіти та формування в молоді клю­чових компетентностей.

Проведеним дослідженням передували важливі обговорення на науково-практичних семінарах та круглих столах, де тривала ґрунтовна дискусія щодо визначен­ня переліку життєво необхідних ключових компетентностей для української школи. До такої дискусії долучились не лише представники МОНУ та НАПН України, а й широкі кола педагогів-практиків, батьки, психологи, представники неурядових організацій і приватного бізнесу. Лейтмотивом представлених досліджень є обговорення впровадження компетентнісного підходу до змісту сучасної освіти.

Нині одним із пріоритетних напрямів державної політики щодо розвитку вищої освіти є інтеграція вітчизняної вищої освіти до європейського та світового освітніх просторів, що знайшло своє відображення у Болонському процесі, у межах якого відібрані 30 загальних компетенцій, які включаються у три категорії: інструментальні, міжособистісні та системні. Компетентнісний підхід стосується всіх предметів, що викладають у ВНЗ, в тому числі й іноземної мови, вивчення якої є однією із ключових засад формування цих компетенцій.

Суттєво, що глибока професійна компетентність є одним із головних пріоритетів закладів освіти. Тому проблема компетентнісного підходу в освіті знаходиться у центрі наукової уваги багатьох учених (Л.І. Анциферова, Г.О. Балл, С.Я. Батишев, С.Г. Вершловський, В.І. Журавльов, А.В. Хуторський, І.П. Ящук та ін.).

Досить багато вчених (В.В. Баркасі, О.М. Білик, Н.Ф, Босак, Н.М. Веніг, І.А. Воробйова, Л.П. Голованчук, Ю.В. Головач, І.П. Дроздова, Н.Б. Завіниченко, Л.Г. Карпова, С.В. Козак, О.О. Коломінова, О.Б. Мамчич, О.І. Мармаза, Г.М. Марченко, А.Д. Онкович, О.А. Палій, О.П. Петращук, О.І. Селіванова, С.І. Селіверстов, В.М. Топалова, Л.І. Шевчук, І.П. Ящук та ін.) присвятили свої дисертаційні дослідження проблемі формування компетентного фахівця.

Сутність поняття професійної компетентності було предметом розгляду в роботах І.А.Зязюна, Н.Г. Ничкало, М.В.Розова, Г.С.Монахова, Н.В.Кузьміної, В.О.Сластьоніна, В.П.Беспалько, М.Б.Євтуха, О.А.Дубасенюк, А.І.Пискунова, О.Є.Антонової, М.Є.Павлютенкова, А.К.Макарової, О.Є.Ломакіної та ін.

Прогрес практично всіх галузей людської діяльності залежить нині від людей, які цілісно сприймають навколишній світ та творчо освоюють дійсність, можуть досягати в обраній ними сфері діяльності високих результатів. Отже на перший план у державній політиці виходить проблема компетентності фахівця, у контекст якої входить пошук шляхів навчання і виховання гармонійної особистості, стимулювання творчої праці. Досвід та успіхи найбільш розвинених країн світу у галузі науки, виробництва, розвитку нових технологій, культури та освіти свідчать про необхідність радикальної перебудови системи навчання у напрямку створення умов для формування компетентного фахівця, зокрема і майбутнього вчителя.

Відзначимо низку існуючих суперечностей між традиційними підходами до професійного розвитку особистості педагога та новими підходами, що спираються на принципи міждисциплінарного синтезу та інтегративного підходу, а саме, суперечності між:

• об’єктивною потребою суспільства у формуванні особистості суб’єктів навчальної діяльності і неадекватними можливостями сучасної системи освіти;

• прискоренням темпів розвитку суспільства і здатністю освіти готувати фахівців до діяльності за умов мінливого середовища;

• теоретичним шляхом розв’язання навчальних та виробничих проблем і труднощами їх практичної реалізації;

• тенденцією до все більш вузької наукової й предметної спеціалізації, розширення і поглиблення вмінь вирішувати конкретні проблеми в окремих видах діяльності і потребою в оволодінні найважливішими знаннями основних галузей людської культури й у досягненні на цій основі глибокого розуміння власного місця і ролі у багатогранному світі;

• системою освіти, вибудуваної відповідно до ідеалів і норм класичної науки, і відкритою моделлю освіти, зміст якої має бути багатогранним й варіативним;

• швидкими змінами виробничих технологій і недостатніми навчальними ресурсами сучасної освіти, неспроможної повною мірою поспівати за цими змінами;

• між потребою у створенні інноваційно-розвивального професійного середовища і недостатнім рівнем науково-методичного забезпеченням цього середовища.

Відтак, дослідження процесів упровадження системи компетенцій як основа підготовки конкурентноздатних фахівців у вищій школі постає актуальною проблемою професійної освіти.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: як принципи загальнодержавних нормативних документів, у яких відображено основні ідеї національної освіти (Конституція України, Закон України "Про освіту", Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття), Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті), так і положення наукових праць з проблем педагогіки, психології, психофізіології, психофізики, професіографії, праксеології, медицини, філософії, соціології, культурології, релігієзнавства, міфології, антропології, акмеології, екології; концептуальні ідеї про всебічний розвиток особистості, компетентнісний, комунікативний, інтегрований, аксіологічний, функціональний, системний, особистісно орієнтований, особистісно-діяльнісний, герменевтичний та ін. наукові підходи, які дозволяють системно досліджувати процеси професійної підготовки сучасного фахівця.


Важливою теоретико-методологічною основою нашого дослідження були сучасні наукові підходи, серед яких компетентнісний підхід займає чільне місце, оскільки він відображає інтегральний прояв професіоналізму, в якому поєднуються елементи професійної і загальної культури (рівень освіченості, достатній для самоосвіти і самостійного вирішення пізнавальних проблем), досвіду педагогічної діяльності та педагогічної творчості, що конкретизується у певній системі знань, умінь, готовності до професійної діяльності. Компетентнісний підхід орієнтується на ппрофесійну компетентність як якість особистості майбутнього фахівця, що характеризує рівень його інтеграції у середовище професійної діяльності, як і у різні соціальні середовища, входження у які виявляє необхідність виконувати різні соціальні ролі. Суттєво, що будь-яка сфера професійної діяльності через інтегральні тенденції сучасної цивілізації пов’язана з багатьма суміжними сферами професійної діяльності. Відповідно, професійна компетентність сучасного фахівця виходить за межі, окресленими функціональними особливостями його фаху, спостерігається певний відхід від тенденції у процесі формування вузького спеціаліста та виявляється потреба у розвиткові багатопрофільного фахівця, який характеризується уніфікованим набором загальнопрофесійних та життєвих якостей. Саме на основі останніх отримують становлення та розвиток інші, більш специфічні та вузькопрофесійні аспекти спеціаліста.

Разом з тим, упровадження компетентнісного підходу в процес підготовки майбутніх фахівців потребує розгляду сучасних наукових підходів та їх інтеграції.

Аксіологічно й особистісно орієнтований підхід передбачає, що у структурі особистості сучасного фахівця, педагога провідне місце займає система ціннісних орієнтацій, які реалізують відповідну професійну та життєву мотивацію людини. Контекстний підхід передбачає розгляд педагогічної діяльності у сфері професійно-педагогічних цінностей, якими сповнюється ці діяльність. Акме-системно-синергетичний підхід націлює діяльність педагога на досягнення рівня педагогічної майстерності, яка реалізується в творчій діяльності та синергійній цілісності людини у плані її професійного становлення. Професіографічний підхід який орієнтує учасників педагогічного процесу на результат реалізації певного комплексу вимог до їх майбутньої професійної діяльності. Рефлексивний підхід спрямовує навчально-виховний процес на створення розвивальних педагогічних ситуацій, що активізують рефлексію (самосвідомість, Я-концепцію) учасників освітнього процесу. Природовідповідно-диференційований підхід передбачає орієнтацію педагогічних систем на природні принципи організації їх структури, функцій, енерго-інформаційного обміну з навколишнім середовищем та на індивідуальні характеристики суб’єктів навчальної діяльності. Діалоговий підхід орієнтується на концептуальну установку стосовно того, що мислення особистості у процесі його формування має вступати у віртуальне діалогічне спілкування з попередніми формами культури. Амбівалентний підхід, який у педагогіці виник унаслідок зустрічі полярних феноменів педагогічної практики, дозволяє досягти цілісного статусу мислення через взаємну зміну, доповнення протилежностей, їх взаємопроникнення, постійного "переплавлення" смислу через кожний з протилежних полюсів. Партисипативно-інтерактивний підхід орієнтує учасників освітнього процесу на їх активність, на розуміння взаємодоповнюваності їх здібностей та особистісних ресурсів, на спільний характер навчального процесу, на активну міжособистісну комунікацію, самоорганізацію та самоврядування. Герменевтичний підхід дозволяє будувати діяльність сучасного фахівця, зокрема й педагога не стільки на основі його знань про особистість, скільки на здатності зрозуміти ("прочитати") внутрішню логічну зв’язність, організованість явищ життя особистості.

Важливе місце у контексті нашого дослідження посідає визначення структури компетентності та її змісту.

Поняття компетенції є поняттям вужчим за обсягом від "ком­петентності" і похідним від нього. Компетенція є соціально-закріпленим освіт­нім результатом реалізації компетентностей. "Компетентність, таким чином, постає як складний синтез когнітивного, предметно-практичного і особистісного до­свіду". Компетенція (від лат. compelentia – належність до пра­ва) – 1) коло повноважень, наданих зако­ном, статутом чи іншим актом конкретно­му органові чи посадовій особі; 2) знання й досвід у тій чи тій галузі. Поряд з поняттями "компетентність" та "компетенція" у контексті профе­сійної діяльності часто використовуються поняття "кваліфікація".

На основі проведеного контент-аналізу наукових праць з досліджуваної проблеми можна дійти висновку, що: компетентність – це якість реалізації на практиці результату форму­вання у суб'єктів навчання компетенцій, визначених нормативними дже­релами для певної галузі діяльності (якість реалізації кваліфікації); кваліфікація – офіційне визнання результату формування у суб'єктів навчання компетенцій, визначених нормативними освітніми документами для певної галузі діяльності; компетенції є одиницями та результатом освітньої діяльності при компетентнісному підході; компетенція – це інтегрована особистісно-діяльнісна категорія, яка фор­мується під час навчання в результаті поєднання початкового особистого досвіду, знань, умінь, навичок, способів діяльності, особистісних ціннос­тей та здатності їх застосування в процесі продуктивної діяльності стосо­вно кола предметів та процесів певної галузі людської діяльності.

Загалом, проведений контент-аналіз проблематики дослідження дозволяє провести категорійний аналіз поняття "професійна компетентність", відповідно до якого компетентність тлумачиться як: гармонійне, інтегративне, ключове поєднання знань, умінь та навичок, досвід діяльності (56% авторів); готовність до використання знань, умінь та навичок у практичній діяльності (19%); якість, що сприяє саморозвитку особистості, на реалізації її творчого потенціалу (5%); достатній досвід використання знань, умінь та навичок (10%).

Загалом, модель формування професійної компетентності спеціаліста має містити систему дидактичних і виховних цілей, які забезпечуються реалізацією певних змістових компонентів: спеціального (фахового), інтелектуального, творчого, морального, комунікативного, вольового. Тут, так чи інакше, у інтегральному вигляді знаходять відображення всі головні аспекти людської особистості та напрямки її діяльності, окреслюються всі головні компетентності людини та фахівця, класифікація яких є у центрі уваги багатьох вчених.

Так, класифікація Г.К. Селевко орієнтується на об’єкти життєвої активності людини. Тут ми знаходимо ключові компетентності (комунікації, інформаційні технології, самоосвіта, саморозвиток, праця у команді, вирішення проблем, бути людиною), компетентності з видів діяльності (трудова, навчальна, ігрова, професійна та ін.), у сфері суспільного життя (побутова, громадянсько-суспільна, культурно-дозвільна та ін.), галузях суспільного знання (різні науки), у галузях суспільного виробництва (енергетики, транспорту, зв’язку та ін.), у психологічній сфері (когнітивний, мотиваційний, етичний та інші складники), у сфері здібностей (у фізичній культурі, розумовій сфері, загально навчальні, практичні, виконавчі, творчі, художні, технічні, педагогічні, психологічні, соціальні здібності), у сферах стадіального розвитку та відповідного статусу (готовність до школи, компетентності випускників школи, молодого спеціаліста, спеціаліста-стажера, керівника).

Важливою у цьому контексті є також деталізована класифікація Дж.Равена, яка у скороченому вигляді містить тридцять сім видів компетентностей, які охоплюють такі особистісні риси фахівця, як тенденцію до більш ясного розуміння цінностей і установок стосовно конкретної мети; тенденцію контролювати свою діяльність; залучення емоцій у процес діяльності; готовність і здатність навчатися самостійно; пошук і використання зворотного зв'язку; впевненість у собі; самоконтроль; соціальна адаптованість; рефлексія, абстрагування, схильність до міркувань про майбутнє; увага до проблем, пов'язаним з досягненням поставлених цілей; самостійність мислення, оригінальність; критичне мислення; готовність вирішувати складні питання; готовність працювати над чимось спірним, що викликає занепокоєння; дослідження навколишнього середовища для виявлення його можливостей і ресурсів; готовність покладатися на суб'єктивні оцінки і йти на помірний ризик; готовність використовувати нові ідеї й інновації для досягнення мети; знання того, як використовувати інновації; впевненість у доброзичливому ставленні суспільства до інновацій; установка на взаємний виграш і широта перспектив; наполегливість; довіра; здатність приймати рішення та відповідальність; здатність до спільної роботи заради досягнення мети; здатність спонукувати інших людей працювати спільно заради досягнення мети; здатність слухати інших людей і брати до уваги те, що вони говорять; прагнення до суб'єктивної оцінки особистісного потенціалу співробітників; готовність дозволяти іншим людям приймати самостійні рішення; здатність розв’язувати конфлікти і зм'якшувати розбіжності; здатність бути підлеглим і ефективно працювати у цієї якості; терпимість стосовно різних стилів життя.

Зазначені компетентності можна групувати на три сфери, які базується та певному теоретичному узагальненні про те, що людина є суб'єктом спілкування, пізнання, праці (Б.Г. Ананьев), що вона реалізується в системі відносин до суспільства, інших людей, до себе, до праці (В.Н. Мясищев); що компетентність фахівця виявляє вектор акмеологічного розвитку (Н.В. Кузьміна, A.A. Деркач):

1. Компетентності, що відносяться до самого себе як особистості, як суб'єкта життєдіяльності.

2. Компетентності, що відносяться до взаємодії людини з іншими людьми.

3. Компетентності, що відносяться до діяльності людини, що виявляються у всіх її типах і формах.

Таким чином, тут наявна класифікація компетентностей за трьома ознаками, чи засадами: суб'єкт-особистість, суб'єкт-суб'єктна взаємодія, діяльність. Ця класифікація поєднує головні класифікаційні схеми Н.В.Кузьміної, А.К. Маркової, Г.Є.Белицької, В.А. Кальнія та С.Е. Шишова, А.В. Хутірського, Клауса Скали та ін

На основі проведеного аналізу підходів до розуміння поняття компетентності сформулюємо його робоче визначення. Під компетентністю ми розуміємо гармонійне, інтегроване, системне поєднання знань, умінь і навичок, норм, емоційно-ціннісного ставлення та рефлексії, що складають мінімальну готовність особистості до вирішення практичних завдань.

Аналіз проблемного поля дослідження дозволяє дійти висновку, що компетенція – це інтегративна характеристика особистості, що містить систему знань, умінь та навичок, які є необхідними для здійснення ефективної діяльності в певній галузі. Проведений аналіз дає підстави для визначення "професійної компетентності" як здатності особистості здійснювати професійну діяльність на основі набутих професійних компетенцій, які сприяють розвитку творчого потенціалу особистості, професійному саморозвитку та самовдосконаленню.

Відтак, однією з головних тенденцій сучасного світу є поновлення знань та спрямованість на творчий характер опанування знаннями, що значно підвищує вимоги до сучасного фахівця, які визначені у відповідних директивних документах та ґрунтується на особистісно-орієнтованій парадигмі освіти. Тому одним із наріжних завдань сучасної системи вищої освіти є її пере­хід до творчих, проблемних методів навчання і виховання, які орієнтуються на формування фахово компетентної, творчої особистості.

Професійна компетентність є якістю особистості майбутнього фахівця та характеризує рівень його інтеграції у середовище професійної діяльності, як і у різні соціальні середовища, входження у які виявляє необхідність виконувати різні соціальні ролі. Суттєво, що будь-яка сфера професійної діяльності через інтегральні тенденції сучасної цивілізації пов’язана з багатьма суміжними сферами професійної діяльності. Відповідно, професійна компетентність сучасного фахівця виходить за межі, окресленими функціональними особливостями його фаху, спостерігається певний відхід від тенденції у процесі формування вузького спеціаліста та виявляється потреба у розвиткові багатопрофільного фахівця, який характеризується уніфікованим набором загальнопрофесійних та життєвих якостей. Саме на основі останніх отримують становлення та розвиток інші, більш специфічні та вузькопрофесійні аспекти спеціаліста.

Проблема компетентнісного підходу та його провадження у процес професійної підготовки сучасного фахівця є одним з приоритетних напрямів діяльності житомирської науково-педагогічної школи "Професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів”, яка понад 20 років функціонує в Житомирському державному університету імені І.Франка. Наукова школа, створена у 80-х роках ХХ століття, інтегрує низку науково-дослідних центрів та лабораторій: 1. Науково-методичний центр роботи з обдарованою студентською молоддю, 2. Науково-методична лабораторія "Педагогічна підготовка студентів магістратури”, 3. Науково-дослідна лабораторія "Акмеологія освіти”, 4. Поліський інноваційний центр освіти та розвитку, 5. Науково-методична лабораторія "Освітньо-виховна система полісся”, 6. Міжвідомча науково-дослідна лабораторія "Громадянський розвиток особистості професіонала", 7. Міжвідомча науково-дослідна лабораторія "Теорія і практика підготовки майбутніх учителів до педагогічної дії".

Приоритетним напрямом діяльності Наукової школи є розробка теоретичної моделі формування професійної компетентності майбутнього вчителя в умовах європейської інтеграції та технологія її впровадження, що постає комплексною темою науково-дослідницької роботи кафедри педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка – "Формування професійної компетентності майбутнього вчителя в умовах європейської інтеграції".

Практичним результатом нашого дослідження є обґрунтування науково-методичного забезпечення впровадження компетентнісного підходу у процес професійної підготовки сучасних фахівців, який містить такі напрями, як: 1) педагогічна технологія "Діалогу культур" як засіб формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови; 2) структура та технологія формування культурологічної компетентності офіцера радіоінженерної спеціальності як складової професійної компетентності; 3) модель формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики; 4) структура іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції учня як суб’єкта вивчення іноземної мови; 5) наукове обґрунтування та змістова характеристика педагогічних умов професійної підготовки фармацевтів у контексті компетентнісного підходу; 6) вдосконалення системи компетенцій бакаларвського і магістерського рівнів у контексті професійної педагогічної підготовки.

Ще одним із важливих результатів нашого дослідження є концепція якості професійної освіти в контексті компетентнісного підходу, яка орієнтується на мету професійного розвитку – становлення сучасного фахівця як цілісної особистості. Розглянемо головні аспекти концепції визначення якості професійної освіти.

(1) В освітніх документах України зазначено, що метою освіти і виховання має бути професійно компетентний, ініціативний, творчий громадянин, наділений почуттям обов'язку і відповідальності перед суспільством, здатний швидко адаптуватися до сучасного світу, характерними рисами якого є підвищення ролі особистості, інтелектуалізація її діяльності у контексті динамічних змін техніки і технологій, неперервного зростання обсягів інформації. Інтенсифікація інформаційних потоків, як один із головних чинників входження глобалізованого світу в еру інформаційного суспільства, відображає кризу класичної наукової парадигми та зумовлює поширення тенденції сучасної науки до експонентного зростання і поновлення знань, постійного розширення та поглиблення сфер наукового дослідження.

У цьому аспекті можна говорити про потребу у формуванні професійної компетентності майбутнього фахівця, що є важливим аспектом у процесі підготовки спеціалістів будь-якої галузі людської діяльності. Компетентність пов'язується не тільки зі специфічним обсягом знань, умінь та навичок, але й зі здатністю прийняття адекватних рішень та застосування знань у нових галузях науки та техніки (мобільність знань), де засвоєні знання можуть виявитись застарілими, що виявляє потребу в універсалізації і модифікації знань, формування здатності використовувати ці знання в умовах швидкої зміни в галузі сучасних технологій.

Для того, щоб знання набули рис універсальності, цілісності та творчого змісту, вони мають отримати додаткову образну, графічну репрезентацію, вийти на рівень чуттєвого, візуального сприйняття. Це насичує знання новими комплексними асоціативними зв'язками, збагачує їх додатковими міждисциплінарними паралелями та сприяє формуванню професійної компетентності фахівця.

Відомо, що процес пізнання світу тісно пов'язаний з типом репрезентативної системи людини, яка визначається розвитком сфери її чуттів, що відіграє важливу роль у формування у студентів відповідних ЗУНів, оскільки складає так звану гностично-перцептивний компонент їх психіки. Психологічний напрям нейро-лінгвістичного програмуванню, до якого все частіше починають звертатися вітчизняні педагоги, поділяє людей на декілька груп, залежно від того, який перцептивний канал сприйняття дійсності у людини переважно розвинутий: аудіальний (слух), візуальний (зір) чи кінестетичний (рух, дотик, смак). Одна із цілей розвитку людини тут розуміється як гармонійних розвиток трьох репрезентативних систем, що значно розширює пізнавальні ресурси майбутнього фахівця. Відтак, процес пізнання світу людиною (що є важливим у процесі професійної підготовки), її взаємодія з сфері соціального й професійного середовища багато у чому залежить від рівня розвитку репрезентативних систем, соціальної перцепції, що, у свою чергу, зумовлює формування емпатійної здатності людини до співпереживання, спроможності зрозуміти мотиваційні спонуки іншої людини, вміння стати на її точку зору.

Тому, важливим у процесі професійної підготовки є розвиток у майбутніх фахівців сфери чуттів. Відповідно, доцільним можна вважати оцінювання якості професійної освіти за допомогою аналізу розвитку репрезентативних систем майбутніх фахівців.

(2) Оскільки чуттєвий та емоційний аспекти психічної діяльності людини постають у певній функціональній єдності (емоційні стани людини реалізовані на чуттєвому рівні, а чуттєві реакції – емоційно забарвлені, коли емоції та чуття у їх єдності репрезентують афективно-перцептивну сферу психічної діяльності людини), то постає питання про формування у майбутнього фахівця адекватних емоційних реакцій на стимули зовнішнього середовища. Йдеться не тільки про необхідність формувати у нього регулятивні вміння (що передбачає усвідомлення ним своїх емоційних станів; управління емоціями, їх контролювання), але й про проблему підтримання неперервності емоційних реакцій в студентів у процесі їх професійної підготовки.

Людина постійно зазнає динамічну зміну емоційних реакцій, при цьому знання, уміння і навички набуваються та формуються у процесі певних емоційних станів, які постають певним психофізіологічним "полем" реалізації ЗУНів, так званою їх "психофізіологічною прив’язкою". Зміна емоційних станів передбачає зміну відповідних умов використання ЗУНів. Таким чином, майбутній фахівець не завжди може певно володіти ЗУНами у нових емоційно закарбованих життєвих обставинах. Саме тривала практична діяльність фахівця дозволяє йому крок за кроком немов би заново формувати відповідні професійні вміння в нових виробничих умовах.

Для переборення зазначеної принциповою труднощі у процесі професійної підготовки остання має орієнтуватися на контекстний (суб’єктно-діяльнісний) підхід, за яким навчальна діяльність студентів має моделювати їх майбутню професійну діяльність. На наш погляд, розв’язання зазначеної проблеми потребує інтеграції студента, задіяного у навчальній діяльності, до свого сутнісного особистісного статусу – до стану самоусвідомлення (який співвідноситься з ядром особистості – її Я-концепцією), на основі якого студент не тільки зміг би постійно контролювати свої емоційні стани, але й саме у цьому стані формував відповідні професійні вміння, які за цих умов набувають функціональної неперервності через неперервність підтримання людиною стану самоусвідомлення.

Цей висновок веде за собою й інші концептуальні положення, відповідно до яких не інтелектуальні здібності вихованця, а його самосвідомість має бути як метою, так і критерієм ефективного навчально-виховного процесу, оскільки самосвідомість постає найважливішим чинником процесу соціалізації людини, її гармонійної інтеграції у соціальну структуру суспільства. Зазначений висновок можна проілюструвати спостереженнями, які засвідчили, що поведінка юнаків та їх подальші життєві перспективи не можуть бути достовірно екстрапольовані та передбачені на основі обстановки в сім'ї, завдяки аналізу шкільних або соціальних переживань, сусідських або соціокультурних впливів, показників медичної картки, навчальної успішності, спадкового фону та інших чинників. Набагато кращий прогноз дає саме ступінь саморозуміння й самоусвідомлення.

Відтак, оцінювання рівня сформованості у майбутніх фахівців відповідних ЗУНів має орієнтуватися не таку процедуру оцінювання якості професійної освіти, яка б враховувала здатність студента використовувати ЗУНи у різнобічних змінених умовах його діяльності. При цьому важливим аспектом у формування майбутнього фахівця є його Я-концепція, сфера самосвідомості, що також підлягає відповідному оцінюванню.

(3) Важливим у процесі професійної підготовки є розвиток творчих здібностей майбутнього фахівця, який зумовлюється синергетичним принципом "талант – це сума талантів та здібностей", оскільки основою для всіх спеціальних здібностей є загальні здібності (“генеральний чинник інтелекту”, “базальний чинник обдарованості”). Це відповідає синергетичному принципу нададитивності, коли системи володіють певними системними властивостями, що не притаманні властивостям їх складових.

Тут ми спираємося на положення: здібність до одного виду діяльності складається зі спроможностей до інших (“талант – це синтез множини талантів”), а тому завдання розвитку кожної здібності має бути одночасно й завданням розвитку “побічних” здібностей. Для того, щоб виховати спеціаліста, треба, отже, крім турботи про спеціалізацію, розвивати “людину взагалі”, людину в цілому.

Висновки.

Таким чином, дослідження особливостей упровадження системи компененцій у процес професійної підготовки майбутніх фахівців виступає підґрунтям для розробки концепції якості професійної освіти в контексті компетентнісного підходу. Оцінка ефективності професійної освіти (що має орієнтуватися на творчу діяльність та певні компетентності та компетенції, які описують результат творчої професійної діяльності) потребує реалізації компетентнісного підходу до навчального процесу, який постає певною інтегральною цілісністю та передбачає певні завдання з формування компетентного фахівця: розвиток у нього афективно-перцептивної сфери та різнобічного соціально-рольового репертуару, формування самосвідомості, позитивної Я-концепції, розвиток його творчих здібностей. Зазначений процес має орієнтуватися на синергетичний принцип "талант – це сума талантів та здібностей", який визначає принцип формування багатопрофільного фахівця, орієнтованого на мобільність знань, творче мислення, швидку зміну виробничих технологій, на саморозвиток, самовдосконалення, самонавчання упродовж життя.

Перспективи дослідження.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів визначеної проблеми та потребує: розробки нового підходу щодо оцінки та моніторингу якості професійної освіти, яка має орієнтуватися на завдання з формування компетентного фахівця; побудови верисіфікаційної моделі компетенцій сучасного фахівця в умовах європейської інтеграції та глобалізації; створення інноваційних технологій професійної підготовки фахівців різного профілю.

Схожі:

Упровадження системи компетенцій як основи підготовки конкуретноздатних фахівців у вищій школі iconМетодика викладання світової літератури у вищій школі змістовий модуль І. Методологічні основи викладання світової літератури. Елементи дидактики вищої школи в методичному дискурсі. Тема Методологічні основи викладання світової літератури
Сучасні методологічні аспекти викладання світової літератури у вищій школі. Принципи методики викладання світової літератури у вищій...
Упровадження системи компетенцій як основи підготовки конкуретноздатних фахівців у вищій школі iconОлена Самсонова ду «Кримський державний медичний університет ім. С. І. Георгієвського» упровадження інновацій в систему вищої освіти
У статті аналізується проблема залучення інноваційних освітніх технологій до навчального процесу у вищій школі
Упровадження системи компетенцій як основи підготовки конкуретноздатних фахівців у вищій школі iconОлена Самсонова Місце І роль інноваційних технологій в сучасному освітньому просторі упровадження інновацій в систему вищої освіти
Анотація. У статті аналізується проблема залучення інноваційних освітніх технологій до навчального процесу у вищій школі
Упровадження системи компетенцій як основи підготовки конкуретноздатних фахівців у вищій школі iconНауково-бібліографічний відділ фахова підготовка у вищій школі
Фахова підготовка у вищій школі [Текст] : бібліогр список л-ри. – Чернігів, 2011. – 230 назв
Упровадження системи компетенцій як основи підготовки конкуретноздатних фахівців у вищій школі iconН. В. Артикуца удосконалення лінгвістичної підготовки правознавців у вищій школі: досвід І перспективи
Необхідність здійснення правової реформи, створення ефек­тивної системи правового забезпечення в різних сферах суспільного життя,...
Упровадження системи компетенцій як основи підготовки конкуретноздатних фахівців у вищій школі iconРобоча програма ( за кредитно-модульною системою) з дисципліни “ Методика викладання предмету у вищій школі ”
Робоча програма складена на основі Програми курсу «Методика викладання предмету у Вищій школі», затвердженої 30. 08. 2002 р
Упровадження системи компетенцій як основи підготовки конкуретноздатних фахівців у вищій школі iconУпровадження європейськ
Головань М. С. Упровадження європейської кредитно-трансферної системи як інноваційної технології організації навчання / М. С. Головань...
Упровадження системи компетенцій як основи підготовки конкуретноздатних фахівців у вищій школі iconПерелік публікацій кафедри „Комп’ютерні системи та мережі” за 2009 рік
Вплив системності і послідовності викладання матеріалу на процес навчання в сучасній вищій школі
Упровадження системи компетенцій як основи підготовки конкуретноздатних фахівців у вищій школі iconПерелік публікацій кафедри „Комп’ютерні системи та мережі” за 2009 рік
Вплив системності І послідовності викладання матеріалу на процес навчання в сучасній вищій школі
Упровадження системи компетенцій як основи підготовки конкуретноздатних фахівців у вищій школі iconОсобливості підготовки педагогічних кадрів в університеті
У статті розглянуто проблему специфіки підготовки педагогічних кадрів на заняттях у вищій школі як одного з чинників їхньої професійно-творчої...
Упровадження системи компетенцій як основи підготовки конкуретноздатних фахівців у вищій школі iconМетодичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Педагогічні технології у вищій школі» для студентів спеціальності 01010401 професійна освіта
«Педагогічні технології у вищій школі» для студентів спеціальності 01010401 професійна освіта
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи