Всту п icon

Всту п

Реклама:



НазваВсту п
Сторінка2/4
Дата25.10.2012
Розмір0.68 Mb.
ТипЗакон
джерело
1   2   3   4
^

2. ДИСПЕРСНІ СИСТЕМИ



Дисперсні системи – це гетерогенні системи з високим ступенем дисперсності частинок. Вони різноманітні за своєю природою, мають різні властивості і складаються з двох або більше фаз. Якщо система двокомпо- нентна, то один з компонентів називається дисперсною фазою, а другий – дисперсійним середовищем. До дисперсних систем відносяться суспензії, аерозолі, емульсії, піни, порошки, колоїдні розчини та інші.

^
2.1. Колоїдні розчини. Будова колоїдних міцел

Колоїдні розчини (золі) – це високодисперсні гетерогенні системи, в яких дисперсна фаза представлена не молекулами, а агрегатами, що складаються з великої кількості молекул важкорозчинної речовини. Розміри частинок колоїдних розчинів дорівнюють 10-5 - 10-7 см. Ці розчини термодинамічно нестійкі і мають велику вільну поверхневу енергію.

Відповідно до міцелярної теорії будь-який колоїдний розчин складається з міцел і дисперсійного середовища. В основі міцели лежить важкорозчинний у даному дисперсійному середовищі агрегат, який складається з великої кількості мікрокристалів. Поверхня агрегату за рахунок вільної поверхневої енергії адсорбує з оточуючого середовища відповідно до правила Панета-Фаянса переважно ті іони, що мають з ним спільні хімічні елементи. Іони, адсорбовані агрегатом, називають потенціалвизначаючими. Разом з агрегатом вони утворюють ядро. Ядро притягує до себе з розчину протиіони, на які діють дві сили: електростатична та дифузійна. Під дією електростатичної сили протиіони притягуються до ядра. Дифузійна сила розсіює протиіони по всьому розчину. В результаті сумісної дії цих сил одна частина протиіонів міцно звязується з ядром колоїдної частинки, утворюючи щільний адсорбційний шар. Ядро з частиною міцно звязаних протиіонів називається колоїдною частинкою. Вона має заряд, обумовлений потенціалвизначаючими іонами. Друга частина протиіонів утворює дифузійний шар, який доволі слабко звязаний з ядром. Колоїдна частинка разом із дифузійним шаром називається міцелою, яка в цілому електронейтральна.

До основних умов отримання колоїдних розчинів відносяться: мала розчинність дисперсної фази у дисперсійному середовищі; певний ступінь дисперсності частинок; наявність у системі стабілізатора. Стабілізатор – це речовина, яку спеціально вводять у систему, або одна з вихідних речовин, що знаходиться у надлишку, іони якої можуть добудувати кристалічну гратку або переважно адсорбуватись на поверхні агрегату.

Будову міцели можна зобразити у вигляді формули. Наприклад, гідрозоль Fe(OH)3 має наступну будову, якщо стабілізатором є FeOCl. Агрегат міцели складається з молекул Fe(OH)3. Стабілізатор дисоціює на іони за схемою: FeOCl = FeO+ + Cl-. Агрегат адсорбує на своїй поверхні іони FeO+. Ядро притягує протиіони Cl- з оточуючого середовища. Дифузійний шар утворюють також іони Cl-. Формула міцели такого золю має вигляд:

{[m Fe(OH)3].n FeO+.(n-x) Cl-}.x Cl- ,

де m – кількість молекул в агрегаті частинки; n – кількість потенціалвизначаючих іонів стабілізатора, адсорбованих поверхнею агрегату; (n – x) –кількість протиіонів, які входять в адсорбційний шар; х – кількість протиіонів, які утворюють дифузійний шар.


^ Розвязання типових задач


Задача 1. Напишіть формулу міцели гідрозолю кремнезему.

Розвязання. Поверхня агрегату міцели кремнезему, що складається з m молекул SiO2, реагуючи з оточуючою його водою, утворює метакремнійову кислоту H2SiO3. Метакремнійова кислота – слабкий електроліт, що дисоціює на іони за схемою H2SiO3 = 2H+ + SiO32- і виконує роль стабілізатора. Формула міцели такого золю має вигляд

{[m SiO2].n SiO23-.2(n – x) H+}.2x H+,

де m – кількість молекул в агрегаті міцели; n – кількість потенціалвизначаючих іонів стабілізатора, адсорбованих поверхнею агрегату; (n – x) – кількість протиіонів, що входять в адсорбційний шар; x – кількість протиіонів, які утворюють дифузійний шар.

Задача 2. Напишіть формулу міцели золю йодиду срібла, якщо стабілізатором є розчин азотнокислого срібла. Вкажіть заряд колоїдної частинки, агрегат, ядро, колоїдну частинку і міцелу.

Розвязання. Основу міцели складає m молекул AgI. Стабілізатор дисоціює на іони за схемою AgNO3 = Ag+ + NO3-. На поверхні агрегату з розчину AgNO3 адсорбується n іонів Ag+, які називаються потенціалвизначаючими. Протиіонами будуть іони NO3-. Міцела золю AgI буде мати наступну формулу:

{[m AgI].n Ag+.(n-x) NO3-}+.x NO3-.

агрегат

ядро

колоїдна частинка

міцела

Знак заряду колоїдної частинки визначається знаком заряду потенціалвизначаючих іонів. Таким чином, колоїдна частинка буде мати позитивний заряд. Критерієм правильності написання міцели є її електронейтральність: n (позитивних зарядів) = [(n – x) + x] (негативних зарядів), тобто число позитивних зарядів повинно дорівнювати числу негативних зарядів.

Задача 3. При отриманні золю CdS змішали 5 мл 0,03н. розчину CdCl2 з 30 мл 0,01н. розчину H2S. Напишіть формулу міцели отриманого золю та вкажіть заряд колоїдної частинки.

Розвязання. При змішуванні речовини прореагують між собою за рівнянням

CdCl2 + H2S = CdS + 2HCl.

Агрегатом міцели буде важкорозчинна сполука CdS. Будова міцели і заряд колоїдної частинки залежать від того, який з реагентів буде у надлишку. Розрахуємо кількість моль-еквівалентів кожного реагенту за рівнянням



де Ci - молярна концентрація еквівалентів, моль-екв/л; Vi - обєм розчину,мл.

моль-екв.

моль-екв.

Так як >, то у надлишку знаходиться реагент H2S, який і буде виконувати роль стабілізатора. Припустимо, що H2S дисоціює на іони за наступною схемою: H2S = 2H+ + S2-. За цих умов формула міцели буде мати вигляд

{[m CdS] n S2-.2(n-x) H+}-.2x H+.

Колоїдна частинка матиме негативний заряд, так як потенціалвизначаючими іонами в даному випадку будуть іони S2-.

Задача 4. Який обєм 0,01н. розчину KBr треба додати до 10 мл 0,25н. розчину AgNO3, щоб колоїдні частинки золю AgBr мали позитивний заряд? Напишіть формулу міцели цього золю.

Розвязання. Між реагентами протікає реакція

KBr + AgNO3 = AgBr + KNO3.

Щоб отримати золь з позитивно зарядженими частинками, необхідно мати у надлишку розчин AgNO3. У відповідності до закону моль-еквівалентів С1.V1 = C2.V2. З цього рівняння визначимо обєм KBr, який прореагує з 10 мл 0,25н. розчину AgNO3.

мл розчину KBr.

Щоб розчин AgNO3 був у надлишку, необхідно додати до нього обєм KBr менший за 250 мл. В цьому випадку отриманий золь буде мати негативно заряджені частинки. Будова золю AgBr відповідатиме наступній формулі

{[m AgBr] .n Ag+.(n-x) NO3-}.x NO3-.


Задачі для практичних занять, самостійної роботи

(домашніх завдань) та контрольних робіт

1. Напишіть формули міцел золей, отриманих при змішуванні розчинів:

a) 10 мл 0,1н. розчину Na2SiO3 i 20 мл 0,5н. розчину CaCl2 ;

б) 10 мл 0,1н. розчину Na2SiO3 і 5 мл 0,1н. розчину CaCl2.

2. Напишіть формули міцел золей, які утворюються в результаті реакції між CaCl2 і CuSO4, якщо в реакційній суміші буде:

а) надлишок CaCl2;

б) надлишок CuSO4.

До якого електроду будуть рухатись утворені колоїдні частинки в електричному полі?

3. Який обєм 0,2н. CaCl2 треба додати до 25 мл 0,1н. розчину Na2SіO3, щоб отримати золь з негативно зарядженими частинками. Напишіть формулу міцели для цього золю.

4. Змішали

а) 10 мл 1н. розчину BaCl2 з 1 л 0,01н. розчину H2SO4 ;

б) 40 мл 0,1н. розчину BaCl2 з 40 мл 0,1н. розчину H2SO4.

Визначте, в якому випадку буде утворюватись золь? Напишіть формулу міцели цього золю та вкажить заряд колоїдних частинок.

5. Для отримання гідрозолю хлориду срібла змішали 10 мл 0,02н. розчину KCl з 100 мл 0,005н. розчину AgNO3. Напишіть формулу міцели золю та вкажіть, до якого електроду будуть рухатись ці колоїдні частинки в електричному полі.

6. Напишіть формули міцел золей, що утворюються при змішуванні

а) 40 мл 0,5н. розчину NaOH з 20 мл 0,5н. розчину FeCl3;

б) 20 мл 0,5н. розчину NaOH з 100 мл 0,5н. розчину FeCl3.

Вкажіть потенціалвизначаючі іони та протиіони.

7. Розрахуйте обєм 0,005н. розчину AgNO3, який треба додати до 25 мл 0,015н. розчину KI, щоб отримати золь AgI з негативно зарядженими колоїдними частинками. Напишіть формулу міцели цього золю.

8. Напишіть формули міцел золей, що утворюються в результаті реакції між Fe2(SO4)3 і NaOH, коли в реакційній суміші у надлишку буде розчин: а) Fe2(SO4)3; б) NaOH. Вкажіть заряди колоїдних частинок.

9. Змішали

а) 100 мл 0,1н. розчину BaCl2 з 100 мл 0,1н. розчину H2SO4;

б) 50 мл 0,1н. розчину BaCl2 з 100 мл 0,1н. розчину H2SO4.

Вкажіть, в якому випадку буде утворюватись золь та напишіть формулу міцели цього золю.

10. Золь сульфату магнію отримали шляхом змішування 10 мл 0,5н. розчину MgCl2 і 30 мл 1н. розчину H2SO4 . Напишіть формулу міцели золю та вкажіть, до якого електроду будуть рухатись колоїдні частинки в електричному полі.

11. Розрахуйте обємне співвідношення, в якому треба змішати 0,025% розчин NaCl з 0,001н. розчином AgNO3, щоб отримати незаряджені частинки хлориду срібла. Напишіть формулу міцели золю AgCl, якщо в системі буде надлишок NaCl.

12. При пропусканні надлишку H2S через підкислений розчин солі трьохвалентного мишяку утворюється золь As2S3. Напишіть формулу міцели золю, вкажіть агрегат, ядро і колоїдну частинку золю.

13. Змішали

а) 10 мл 0,1н. розчину Na2CO3 з 50 мл 1н. розчину BaCl2;

б) 100 мл 0,1н. розчину Na2CO3 з 50 мл 0,1н. розчину BaCl2.

Напишіть формули міцел золей, що утворюються, та вкажіть знак заряду колоїдних частинок.

14. Золь фероціаніду міді утворюється під дією надлишку хлориду міді на розчин фероціаніду калію. Напишіть формулу міцели золю та вкажіть знак заряду колоїдної частинки.

15. Напишіть формули міцел золей, отриманих при змішуванні розчинів

а) 10 мл 0,5н. розчину CaCl2 і 20 мл 0,2н. розчину CuSO4;

б) 20 мл 0,5н. розчину CaCl2 і 100 мл 0,2н. розчину CuSO4.

Вкажіть агрегат, ядро, колоїдну частинку та визначте знак заряду.

16. Змішали

а) 100 мл 1н. розчину Fe(NO3)3 з 100 мл 1н. розчину KOH;

б) 100 мл 1н. розчину Fe(NO3)3 з 100 мл 0,5н. розчину KOH.

Визначте, в якому випадку буде утворюватись золь. Напишіть формулу міцели цього золю.

17. Визначте обєм 0,5н. розчину MgCl2, який треба додати до 200 мл 1н. розчину Na2SO4, щоб колоїдна частинка в електричному полі рухалась до катоду. Напишіть формулу міцели золю.

18. Напишіть формули міцел золей, що утворюються при змішуванні розчинів

а) 1 л 0,1н. розчину MnCl2 і 1 л 0,2н. розчину H2S;

б) 10 мл 1н. розчину MnCl2 і 10 мл 0,001н. розчину H2S.

Вкажіть знак заряду колоїдних частинок.

19. Гідрозоль CdS отримали при пропусканні надлишку H2S через підкислений розчин CdCl2. Напишіть формулу міцели золю, вкажіть агрегат і ядро колоїдної частинки.

20. Напишіть можливі формули міцел золей, що утворюються при змішуванні розчинів

а) 100 мл 0,1н. розчину ZnSO4 і 200 мл 0,05н. розчину NaOH;

б) 200 мл 0,05н. розчину ZnSO4 і 50 мл 0,1н. розчину NaOH.

Вкажіть знак заряду колоїдних частинок.

21. Змішали

а) 10 мл 0,5н. розчину BaCl2 з 10 мл 0,5н. розчину Na2CO3;

б) 20 мл 0,5н. розчину BaCl2 з 10 мл 0,5н. розчину Na2CO3.

Вкажіть, в якому випадку утворюється золь. Напишіть формулу міцели золю, що утворився в цьому випадку.

22. До розчину CuCl2 додали надлишок Na2CO3. Напишіть формулу міцели золю, вкажіть потенціалвизначаючі іони і протиіони. Чи зміниться будова міцели золю, якщо в надлишку буде розчин CuCl2?

23. Змішали

а) 10 мл 0,2н. розчину CaCl2 з 100 мл 0,1н. розчину Na3PO4;

б) 100 мл 0,1н. розчину CaCl2 з 100 мл 0,2н. розчину Na3PO4.

Напишіть формули міцел золей та вкажіть знак заряду частинок.

24. Визначте обєм 0,1н. розчину AgNO3, який треба додати до 10 мл 0,05н. розчину KBr, щоб утворилися частинки, які б рухались би до аноду в електричному полі. Напишіть формулу міцели золю.

25. Напишіть формули міцел золю сірки, якщо стабілізатором буде:

а) H2S5O6; б) H2S.

Чи однаковим буде знак заряду колоїдних частинок?

26. Напишіть формулу міцели золю Fe(OH)3, якщо стабілізатором буде розчин FeCl3. Вкажіть знак заряду колоїдних частинок.

27. Напишіть формулу міцели золю BaSO4, отриманого при змішуванні 1 л 0,001н. розчину BaCl2 з таким же обємом 0,01н. розчину H2SO4.

28. Напишіть формули міцел золей, які отримані при змішуванні:

а) 100 мл 0,01н. розчину AgNO3 і 10 мл 0,01н. розчину NaBr;

б) 30 мл 0,02н. розчину AgNO3 і 200 мл 0,01н. розчину NaBr.

Вкажіть агрегат, ядро, колоїдну частинку та її заряд.

29. Напишіть формули міцел золей, які були отримані при змішуванні розчинів:

а) 10 мл 0,1н. розчину CdCl2 і 10 мл 0,01н. розчинуH2S;

б) 50 мл 0,2н. розчину CdCl2 і 150 мл 0,2н. розчину H2S.

До яких електродів будуть рухатись частинки цих золей?

30. Напишіть формулу міцели золя золота, якщо стабілізатором є KAuO2. Вкажіть знак заряду колоїдних частинок.

^
2.2. Властивості колоїдних розчинів



2.2.1. Оптичні властивості колоїдних розчинів

Вивчення оптичних властивостей колоїдних систем дозволило зясувати природу колоїдних розчинів, розробити цілий ряд методів спостереження за поведінкою цих систем, визначення розмірів і форми їх частинок, кількісно обґрунтувати такі процеси, як дифузія, броунівський рух, седиментація і коагуляція. Оптичні властивості колоїдних розчинів обумовлені їх мікрогетерогенністю і різко відрізняються від властивостей істинних розчинів.

При падінні променя світла на дисперсну систему спостерігаються такі явища, як проходження світла через систему, заломлення, відбиття, розсіювання та абсорбція світла частинками дисперсної фази.

Для колоїдних розчинів характерні розсіювання та абсорбція світла частинками цих систем. Розсіювання світла колоїдними частинками повязане з явищем дифракції, внаслідок якої промені огинають колоїдні частинки і змінюють свій напрямок, розсіюючись в усі боки. Світлорозсіювання в дисперсних системах спостерігається тоді, коли довжина хвилі падаючого світла більше за розмір частинок дисперсної фази. В іншому випадку частинки дисперсної фази будуть відбивати промені світла.

Інтенсивність світлорозсіювання залежить від кількості частинок в одиниці обєму, їх обєму та довжини хвилі падаючого світла. Ця залежність виражається рівнянням Релея

, (2.1)

де I і I0 - відповідно інтенсивність розсіяного і падаючого світла; K - стала, що залежить від показників заломлення дисперсної фази і дисперсійного середовища; ν- число частинок в одиниці обєму; V- обєм частинки; λ - довжина хвилі падаючого світла.

Абсорбція світла – це поглинання світла обємом розчину. Поглинання світла залежить від хімічної природи речовин та їх фізико-хімічних властивостей. В прозорих, безкольорових розчинах світло поглинається лише розчиненою речовиною. Абсорбція світла в цих системах підкоряється закону Бугера-Ламберта-Бера

, (2.2)

де I0 і In - відповідно інтенсивність падаючого світла і світла, що пройшло через розчин; C- молярна концентрація розчину; l- товщина шару розчину, що поглинає світло; - молярний коефіцієнт поглинання світла.
^
Якщо молярна концентрація і товщина поглинаючого шару розчину дорівнюють одиниці, то
(2.3)

Молярний коефіцієнт поглинання залежить від довжини хвилі абсорбованого світла, температури, природи розчиненої речовини і розчинника, але не залежить від концентрації розчину. Якщо = 0, то розчин не абсорбує світла.

В колоїдних розчинах інтенсивність світла, що пройшло через систему, може зменшуватись не тільки внаслідок поглинання, але й за рахунок розсіювання світла частинками дисперсної фази. Через це, використовуючи закон Бугера-Ламберта-Бера, необхідно, окрім коефіцієнта поглинання, враховувати і коефіцієнт світлорозсіювання ()

. (2.4)

2.2.2. Молекулярно-кінетичні властивості колоїдних розчинів

Якісної різниці між молекулярно-кінетичними властивостями істинних та колоїдних розчинів немає. Молекулярно-кінетична теорія розглядає колоїдні розчини, як частковий випадок істинних розчинів, в яких дисперсна фаза – це розчинена речовина, а дисперсійне середовище – розчинник. Для колоїдних розчинів характерний броунівський рух – це тепловий рух колоїдних частинок.

Інтенсивність броунівського руху, що не залежить від часу, тим більша, чим вища температура і менше вязкість середовища.

Рух колоїдних частинок є результатом безпорядних ударів, які вони отримують від молекул середовища, що знаходяться у тепловому русі. Якщо частка достатньо мала, то число ударів, що приходяться на неї з різних боків, звичайно неоднакове. Через це частки отримують імпульси, які змушують їх рухатись в різних напрямках за складними траєкторіями. Із збільшенням розміру і маси частинок інтенсивність броунівського руху зменшується, бо зростає інерція часток. У часток з розміром більше 510-4 см броунівський рух відсутній. Відповідно до молекулярно-кінетичної теорії колоїдна частка може змінювати свій напрямок і швидкість до 1020 разів за секунду. Завдяки цьому істинний шлях частки визначити неможливо, але можна визначити середньоквадратичний зсув частки за одиницю часу за рівнянням

=, (2.5)

де - окремі проекції зсуву частки на вісь, паралельну обраному напрямку, м; n – кількість вимірів (достатньо велика).

Статистична теорія броунівського руху, розроблена А. Ейнштейном і М. Смолуховським, припускає цілковиту хаотичність руху колоїдних часток, тобто повну рівноправність усіх напрямків руху часток, і дозволяє розрахувати їх середньоквадратичний зсув за рівнянням

=, (2.6)

де ^ R – газова стала, Дж/моль.К; Т – температура, К; - вязкість середовища, Па .с; r – радіус сферичної частки, м; NA – число Авогадро; - тривалість досліду, с.

Броунівський рух обумовлює процес дифузії в колоїдних системах. Дифузія – це самочинний процес вирівнювання концентрації молекул, іонів або колоїдних часток під впливом теплового хаотичного руху. Таким чином, дифузія є макроскопічним проявом теплового руху часток і завжди протікає тим швидше, чим більше температура. Явище дифузії – процес необоротний і протікає до повного вирівнювання концентрації, так як хаотичному розподілу часток відповідає максимальна ентропія системи. Ейнштейн встановив звязок між середньоквадратичним зсувом часток і коефіцієнтом дифузії

=, (2.7)

де ^ D –коефіцієнт дифузії, м2.

Коефіцієнт дифузії – це швидкість дифузії речовини через одиницю площини за одиницю часу при градієнті концентрації, що дорівнює одиниці.

Коефіцієнт дифузії можна розрахувати за рівнянням Ейнштейна

. (2.8)

З рівняння видно, що коефіцієнт дифузії прямо пропорціональний абсолютній температурі і обернено пропорціональний вязкості середовища та радіусу часток. Оскільки розміри колоїдних часток дуже великі у порівнянні з розмірами молекул, то коефіцієнт дифузії колоїдних часток дуже малий.

Колоїдні частки в розчинах знаходяться під дією сили тяжіння і сили тертя. У результаті сумісної дії цих сил частинки, маючи різну ступінь дисперсності, рівномірно розподіляються по висоті стовпа рідини. Здатність дисперсної системи зберігати рівномірний розподіл часток по всьому обєму називається седиментаційною або кінетичною стійкістю системи.

Процесу седиментації (осіданню) часток протидіє процес дифузії. Грубодисперсні системи седиментаційно нестійкі, їх частинки будуть осідати, бо занадто важкі. Вони практично не дифундують і для них не характерний броунівський рух. Навпаки, високодисперсні системи мають високу кінетичну стійкість, бо їм властивий тепловий рух і здатність до дифузії. Колоїдні системи по стійкості займають проміжне положення. В реальних системах більш великі частинки осідають швидше, малі частинки – повільніше. Завдяки цьому чіткої верхньої межі з чистим середовищем немає.

Рівноважний розподіл частинок системи за висотою розчину підкоряється гіпсометричному закону

, (2.9)

де С0 і С – відповідно концентрація дисперсної фази на первісному рівні і на висоті h; NA – число Авогадро; g – прискорення вільного падіння; Т- температура; R – універсальна газова стала; m – ефективна маса частинки.

Для частинок сферичної форми

. (2.10)

Мірою термодинамічної стійкості системи до седиментації є висота h, на протязі якої концентрація дисперсної фази змінюється в декілька разів.

. (2.11)

Чим більша висота h, тим система термодинамічно більш стійка до седиментації. Стійкість системи зростає зі зменшенням розміру частинок та різниці між густиною частинки і середовища.

Дисперсність систем має велике значення при вирішенні багатьох теоретичних і практичних питань металургійної, коксохімічної, вогнетривної та інших галузей промисловості. Визначення розміру часток та відносного вмісту фракцій з різними розмірами часток є задачею седиментаційного аналізу, який ґрунтується на спостереженні за швидкістю осідання частинок під дією сили тяжіння. При стаціонарному режимі осідання колоїдних частинок зберігається рівновага між силою тертя і силою тяжіння. Швидкість осідання частинок можна розрахувати за формулою

u = (2.12)

де r – радіус частинок дисперсної фази, м; - вязкість середовища, ; і - відповідно густина дисперсного середовища і дисперсної фази,кг/м3; g – прискорення вільного падіння, м/с2.

Відповідно до рівняння (2.12) швидкість седиментації частинок прямо пропорціональна їх радіусу, обернено пропорціональна вязкості середовища і залежить від різниці (). Якщо , то в системі відбувається осідання частинок. При частинки спливають.

З рівняння (2.12) радіус частинок дорівнюватиме

r = . (2.13)

Для певної дисперсної системи ρ0, ρ, η, g - сталі величини. Тоді радіус частинок дисперсної фази буде визначатись за формулою

r = k. (2.14)

Швидкість осідання частинки визначається шляхом (Н), який вона пройшла за час τ.

. (2.15)

Підставивши рівняння (2.15) у рівняння (2.14), отримаємо рівняння для розрахунку радіуса частинок дисперсної фази

r = k, (2.16)

де k=. (2.17)

Отримане рівняння справедливе для сферичних частинок, які повністю змочуються рідиною і мають розмір 10-2 ÷ 10-5 см. Концентрація суспензії не повинна перевищувати 2 %.

Результати седиментаційного аналізу можна представити у вигляді седиментаційної, інтегральної і диференціальної кривих.

Седиментаційна крива – це залежність маси осаду (m) від часу осідання (τ) (рис.2.1).


m



mmax





0 

Рис.2.1. Седиментаційна крива


Дотична, проведена до седиментаційної кривої, відсікає на осі ординат відрізок, який відповідає масі фракції, що повністю осіла за час τ.

Для характеристики фракційного складу суспензії будують інтегральні і диференціальні криві розподілу частинок за розмірами, що показують масову частку кожної фракції (рис.2.2).

Максимум на диференціальній кривій (рис.2.2.б) відповідає розміру частинок, яких у розчині найбільше.


mτ ,%


r rсер.

. а) б)

Рис.2.2. Інтегральна (а) і диференціальна (б) криві розподілу частинок за розмірами


Розвязання типових задач
1   2   3   4

Реклама:

Схожі:

Всту п iconВсту п
Дослідження властивостей дисперсних систем дає можливість більш глибокого теоретичного розуміння структури речовин та суті багатьох...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи