“Затверджено” icon

“Затверджено”




Назва“Затверджено”
Сторінка1/5
Дата25.10.2012
Розмір0.7 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Буковинський державний медичний університет


Затверджено”


на методичній нараді

кафедри хірургії

Завідувач кафедри


професор І.Ю. Полянський

“___” ___________ 20__р.


МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА

студентам VI курсу медичного факультету

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ


МОДУЛЬ 4

ОСНОВИ ХІРУРГІЇ І

Змістовий модуль 8

СИМПТОМИ ТА СИНДРОМИ В ХІРУРГІЇ


Тема: «Хірургічна патологія легень та плеври. Принципи діагностики та лікування»


Навчальна дисципліна:

Хірургія

VI курс медичний факультет

5 годин


Методичну розробку склав

асистент, к.мед.н. Войтів Я.Ю.


Чернівці - 2010


^ 1. Науково-методичне обґрунтування теми

В наш час спостерігається підвищення частоти хірургічної патології легень та плеври, які потребують термінового хірургічного втручання. Це пов’язано, в першу чергу, з ростом механічних пошкоджень, зумовлених збільшенням кількості автотранспортних засобів, механізацією народного господарства, зловживанням частиною населення спиртними напоями і, відповідно, зростанням дорожньо-транспортних пригод. Травми грудної клітки потребують проведення термінових лікувальних міроприємств, тому обстеження хворих, виявлення причин патологічного стану повинно бути проведено в максимально стиснутий термін. Для цього необхідні глибокі знання клінічних проявів різних видів травматичних пошкоджень, їх ранніз та пізніх ускладнень.

Причинами росту частоти гнійних захворювань легень є зниження резистентності організму, зміни характеру мікрофлори, неефективне, неадекватне лікування ОРВІ, пневмоній та ін.

Абсцес легень відноситься до найбільш частих ускладнень пневмонії. Гангрена легень зустрічається рідше, але вона протікає важче, ніж абсцес. За останній час частота абсцесів легень складає 26,8% від загального числа хворих з неспецифічними захворюваннями легень. У зв’язку з широким застосуванням антибіотиків збільшилась кількість форм абсцесів, які атипово перебігають, зі стертою симптоматикою, схильних до хронічного перебігу. Зниження реактивності, висока вірулентність інфекції сприяють появі гангрени.

У зв’язку з нетиповістю клінічної картини, особливо на перших етапах розвитку абсцесу ці хворі часто поступають в спеціалізовані медичні заклади в занедбаному стані, що потребує інтенсивної терапії - як консервативного, так і хірургічного характеру. Виходячи з цього, необхідні відповідні знання лікарів загальної практики, терапевтів та ін. у вмінні як діагностувати, так і лікувати пневмонію, а також своєчасно запідозрювати утворення абсцесу, а в разі появи його проводити (при гострих формах) раціональну консервативну терапію, пункцію, дренування порожнини гнійника. При хронічних формах знати, наскільки впливає на організм ендотоксикоз внаслідок абсцесу, а тому необхідно знати, як готовити хворих до операції, які будуть проводитись оперативні втручання.

В останній час відмічається зростання гнійно-запальних процесів плевральної порожнини. Збільшення числа гострих неспецифічних пневмоній з торпідним перебігом викликає збільшення випадків емпієм. До плевральних ускладнень призводять також постгрипозні, абсцедуючі пневмонії, а також інші захворювання легень та грудної стінки. У збільшенні захворюваності певну роль відіграє зростання травматизму та частоти спонтанного пневмотораксу. Збільшення випадків емпієми плеври пов’язане також з розвитком торакальної хірургії, при котрій емпієма плеври є одним з найбільш частих ускладнень.

Емпієма плеври може виникнути також при запальних процесах очеревинної порожнини, перикарда, а також при інфекції в органах і тканинах, які безпосередньо прилягають до плеври.

До причин збільшення частоти емпієми відносяться також резистентність мікрофлори до антибіотиків, помилки в процесі лікування запальних процесів в легенях, плеврі, хронічний алкоголізм та інші фактори.

Внаслідок накопичення гнійної рідини в очеревинній порожнині виникають ускладнення, які пов’язані з одного боку, з виключенням легені з акту дихання, зміщенням межистіння, з іншого боку, у зв’язку з інтоксикацією. Гострі eмпієми часто переходять в хронічну форму, що викликає погіршення стану хворого, а також злукові процеси в плевральній порожнині, ураження легень, що потребує травматичних оперативних втручань, які у такої категорії хворих можуть мати небажані фактори.

Бронхоектатична хвороба найбільш часто зустрічається у віці до 20 років. Ця хвороба являє собою хронічне запалення бронхів, яке періодично дає загострення і може уражати як окремі сегменти легень, так і обидві легені. Діагностика цієї патології має певні труднощі, тому що тільки бронхографія може точно визначити характер, розповсюдженість ураження бронхів. Все це призводить часом до пізньої діагностики бронхоектатичної хвороби, внаслідок чого необхідна відповідна інтенсивна підготовка до оперативного втручання. В той же час при двобічних ураженнях легень оперативне втручання не показане, єдиним методом є консервативна терапія, лікувальні санації за допомогою бронхоскопії, кліматотерапія і т. д.

На протязі останніх десятиріч суттєво змінилась етіологія інфекційного процесу в легеневій тканині і наші уяви про неї, модифікувалась клінічна картина, частота і важкість окремих форм захворювання, удосконалювались старі і виникли принципово нові методи впливу на патологічно змінену легеню.

Особливе місце серед ускладнених форм гострих інфекційних деструкцій легень, займає піопневмоторакс. За данними різних дослідників частота цього ускладнення складає від 5 до 38%.

У виникненні гострих деструкцій легень суттєве значення надається грамвід’ємним бактеріям, неклострідіальній анаеробній мікрофлорі, а також респіраторним вірусам. Вірусна інфекція активно діє на протязі всієї хвороби, накладає на неї своєрідний, а часом надзвичайно поганий відбиток і нерідко обумовлює затяжний або ускладнений перебіг хвороби, в тому числі і виникнення піопневмотораксу.

Важкий перебіг гострих гнійних захворювань легень і плеври в багатьох випадках пояснюється значними порушеннями імунитету у цього контингенту хворих.


^ 2. Тривалість заняття: _5_год.


3. Навчальна мета :

3.1. Студент повинен знати:

  • визначення поняття травми грудної клітки;

  • визначення поняття абсцес та гангрена легень;

  • визначення поняття емпієма плеври, бронхоектатична хвороба, піопневмоторакс;

  • сучасні погляди на етіологію, патогенез та патоморфологію травм грудної клітки, абсцесу та гангрени легень, емпієми плеври, бронхоектатичної хвороби, піопневмотраксу;

  • механізми виникнення травм грудної клітки та шляхи утворення абсцесів і гангрени легень, емпієми плеври, бронхоектатичної хвороби, піопневмотораксу;

  • патоморфологічні особливості абсцесу та гангрени легень в сучасних умовах;

  • класифікацію травм грудної клітки, абсцесів і гангрени легень, емпієми плеври, бронхоектатичної хвороби, піопневмотораксу;

  • особливості клінічної симптоматики та характер перебігу, частоту ускладнень, прогноз при різних клінічних перебігах травм грудної клітки, абсцесу, гангрени легень, емпієми плеври, бронхоектатичної хвороби, піопневмотораксу;;

  • діагностичні можливості додаткових методів дослідження (лабораторних, інструментальних) при патології органів дихання;

  • диференційну діагностику абсцесу, гангрени легень, емпієми плеври, бронхоектатичної хвороби, піопневмотраксу та їх ускладнень;

  • прогнозування перебігу травми грудної клітки, абсцесу та гангрени легень, емпієми плеври, бронхоектатичної хвороби, піопневмотраксу;

  • особливості лікувального харчування при гнійних захворюваннях легень та плеври;

  • сучасні консервативні та оперативні методи лікування і принципи виконання хірургічних втручань при захворюваннях легень та плеври;

  • перша лікарська допомога і тактика лікування при травмах грудної клітки;

  • реабілітацію хворих в післяопераційному періоді;

  • покази та протипокази і порядок направлення хворих на санаторно-курортне лікування;



3.2. Вміти:



  • обстежувати хворих із травмами грудної клітки та гнійними захворюваннями легень та плеври, скласти план обстеження хворого;

  • визначити індивідуальну модель патогенезу травми грудної клітки, абсцесу та гангрени легень, емпієми плеври, бронхоектатичної хвороби, піопневмотораксу в обстеженого хворого;

  • виставити попередній діагноз;

  • визначити клінічний варіант перебігу абсцесу та гангрени легень, емпієми плеври, бронхоектатичної хвороби, піопневмотораксу у конкретного хворого;

  • скласти план обстеження хворого;

  • провести клініко-лабораторну діагностику травм грудної клітки;

  • провести клініко-лабораторну діагностику абсцесу, гангрени легень, емпіеми плеври, бронхоектатичної хвороби, піпневмортораксу;

  • аналізувати результати дослідження харкотиння, даних бронхоскопії, рентгенологічного дослідження;

  • провести диференційну діагностику травм грудної клітки;

  • провести диференційну діагностику з плевритом, ателектазом легені, піопневмотораксом, пневмотораксом, пневмонією, абцесом, гангреною легень, бронхоектатичною хворобою;

  • сформулювати обгрунтований клінічний діагноз обстеженого хворого згідно з умовами сучасної класифікації;

  • надати першу лікарську допомогу і визначати тактику лікування при травмах грудної клітки;

  • призначити лікування при гнійних захворюваннях легень та плеври в залежності від стадії клінічного перебігу захворювання, наявності супутніх захворювань, віку хворого;

  • проводити раціональне консервативне лікування при гнійних захворюваннях легень та плеври;

  • визначати покази до пункційного лікування та дренування порожнини емпієми, до санації бронхіального дерева при гнійних захворюваннях легень та плеври;

  • призначати відповідні методи санації бронхіального дерева при гнійних захворюваннях легень та плеври (відхаркуючі препарати, інгаляції, лікувальну бронхоскопію та ін.);

  • виконувати пункцію плевральної порожнини, дренування її, санацію через дренажі та пункційно;

  • підготовити хворих до оперативного втручання і вести післяопераційний догляд за хворими;

  • визначити реабілітацію хворих в післяопераційному періоді;

  • визначити тактику вирішення питань медико-соціальної експертизи, працевлаштування, профілактики при захворюваннях плеври та легень;

  • оформити медичну документацію (історію хвороби, індивідуальну карту амбулаторного хворого, листок непрацездатності, санаторно-курортну карту).



3.3. Опанувати практичні навички:


  • збору анамнезу у хворого з травмою грудної клітки;

  • збору анамнезу у хворого з гнійними захворюваннями легень та плеври;

  • огляду хворого із травмами грудної клітки та гнійними захворюваннями легень та плеври ;

  • проведення аускультації, перкусії та пальпації при захворюваннях легень та плеври;

  • методику підготовки хворого до рентгенологічного та ендоскопічного дослідження;

  • надання невідкладної допомоги хворим із травмами грудної клітки;

  • проводення передопераційної підготовки та післяопераційне ведення хворого;

  • виконання пункції та дренування плевральної порожнини, санацію через дренажі та пункційно;

  • надання невідкладної допомоги при ускладненнях гнійних захворюваннях легень та плеври (піопневмотораксі, кровотечі та ін.).




  1. ^ Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)




Назви попередніх дисциплін

Отримані навики

1. Анатомія, топографічна анатомія (кафедри анатомії людини, топографічної анатомії і оперативної хірургії)


2. Патологічна анатомія (кафедра патологічної анатомії та судової медицини)


3. Фізіологія (кафедри нормальної та патологічної фізіології)


4. Пропедевтики внутрішніх хвороб (кафедра

внутрішніх хвороб).


5. Факультетська терапія (кафедра терапії та інфекційних хвороб)


6. Загальна хірургія (кафедра загальної хірургії)


7. Факультетська хірургія (кафедра хірургії)


8. Госпітальна хірургія (кафедра хірургії та урології )



Знати анатомію та топографічну анатомію легень та плеври, володіти методикою проведення плевральної пункції, пневмотомії.

Описувати морфологічні зміни в легені при абсцессах, гангрені, бронхоектатичній хворбі, гострій та хронічній емпіємі легень, піопневмотораксі

Знати фізіологію дихання, газообміну в альвеолах.

Застосовувати суб’єктивні, об’єктивні методи обстеження органів грудної клітки.

Володіти методикою проведення перксії,

пальпації та аускультації при захворюваннях легень

Володіти методами діагностики різних захворювань органів грудної клітки, варіанти клінічного перебігу атипових та ускладнених форм патології органів грудної клітки

Вміти з'ясувати скарги хворого, зібрати анамнез захворювання, провести обстеження хворого, обгрунтувати діагноз, провести диференційний діагноз, скласти план додаткового обстеження.

Знати основні принципи роботи хірургічного відділення та операційного блоку по наданню невідкладної допомоги.

Визначати покази до госпіталізації хворих з захворюваннями легень та плеври.

Вміти госпіталізувати хворого в хірургічний стаціонар, підготувати до лікувально-діагностичних заходів та оперативних втручань.

Знати основні етіологічні та патогенетичні фактори найбільш поширених хірургічних захворювань. Класифікувати і аналізувати типову клінічну картину хірургічних захворювань.

Вміти складати план обстеження та аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень при типовому перебігу хірургічних захворювань, виконувати необхідні медичні маніпуляції.

Знати тактику ведення (принципи оперативних втручань та консервативного лікування, реабілітаційні заходи) при хірургічних захворюваннях та їх ускладненнях.

Вміти проводити диференційну діагностику, обгрунтовувати і формулювати попередній діагноз. Надавати невідкладну медичну допомогу при найбільш поширених хірургічних захворюваннях.






  1. Поради студенту.


^ 5.1. Зміст теми:


Травми грудної клітки можуть бути закритими і відкритими.

Закриті травми грудної клітки діляться:

1. За наявністю чи відсутністю поєднаних пошкоджень:

1.1 ізольована травма грудної клітки

1.2 поєднана травма грудної клітки (з черепно-мозковою травмою; з пошкодженням органів живота; з пошкодженням кісток скелету)

2. За механізмом травми:

2.1 забої

2.2 стиснення

2.3 струси

3. За характером анатомічних пошкоджень кісткового і хрящового каркасу грудної клітки:

3.1 без порушення цілісності кісток і хрящів грудної клітки;

3.2 з порушенням цілісності ребер, грудини.

4. За характером пошкоджень органів грудної клітки:

4.1 без пошкоджень внутрішніх органів

4.2 з пошкодженням внутрішніх органів

5.1 Ранні ускладнення: а) плевральні, б) легеневі, в) середостінні, г) підшкірна емфізема, д) «шокова легеня», е) «флотуючи грудна клітка», є) травматична асфіксія, ж) травматичний шок.

5.2 Пізні ускладнення: а) посттравматична пневмонія, б) травматичний плеврит, в) гнійні захворювання легень та плеври

6. За станом кардіопульмональної системи:

6.1 без проявів дихальної недостатності (ДН)

6.2 Гостра дихальна недостатність (1, 2, 3 ст.)

6.3 без ознак гострої серцевої недостатності (1, 2, 3 ст.)

7. За тяжкістю травми:

7.1 легка

7.2 середня

7.3 важка

Відкриті травми грудної клітки (поранення).


Класифікація поранень грудної клітки Вишневський А.А., Шрайбер М.І. (1968):

  1. Вогнепальні і невогнепальні.

  2. Проникні і непроникні

  3. З пошкодженням і без пошкоджень кісток

  4. Сліпі, наскрізні, сковзні

Проникні поранення діляться на:

    • Без відкритого пневмотораксу

    • З відкритим пневмотораксом

    • З клапанним пневмотораксом

Цибирне К.А., Мільков Б.О. (1989) ділять проникні поранення на:

  • З пошкодженням внутрішніх органів;

  • Без пошкоджень внутрішніх органів;

  • Ускладнені пневмотораксом, гемотораксом,емфіземою; ізольовані; поєднані;

  • Торако-абдомінальні.


Класифікація травм грудної клітки за МКХ – 10


^ ТРАВМИ ГРУДНОЇ КЛІТКИ

(S 20-S29)

S20 Поверхнева травма грудної клітини

S20.0 Забите місце молочної залози

S20.1 Інші й неуточнені поверхневі травми молочної залози

S20.2 Забите місце грудної клітини

S20.3 Інші поверхневі травми передньої стінки грудної клітини

S20.4 Інші поверхневі травми задньої стінки грудної клітини

S20.7 Множинні поверхневі травми грудної клітини

S20.8 Поверхневі травми іншої й неуточненої частини грудний

клітини

S21 Відкрита рана грудної клітини

Виключено: травматичний:

- гемопневмоторакс (S27.2)

- гемоторакс (S27.1)

- пневмоторакс (S27.0)

S21.0 Відкрита рана молочної залози

S21.1 Відкрита рана передньої стінки грудної клітини

S21.2 Відкрита рана задньої стінки грудної клітини

S21.7 Множинні відкриті рани стінки грудної клітини

S21.8 Відкрита рана інших відділів грудної клітини

S21.9 Відкрита рана неуточненого відділу грудної клітини

S22 Перелом ребра (ребер), грудини й грудного відділу хребта

Включено: грудного відділу:

- дуги хребця

- остистого відростка

- поперечного відростка

- хребця

Виключено: перелом:

- ключиці (S42.0)

- лопатки (S42.1)

S22.0 Перелом грудного хребця

S22.1 Множинні переломи грудного відділу хребта

S22.2 Перелом грудини

S22.3 Перелом ребра

S22.4 Множинні переломи ребер

S22.5 Западаюча грудна клітина

S22.8 Перелом інших відділів кісткової грудної клітини

S22.9 Перелом неуточненого відділу кісткової грудної клітини

S23 Вивих, розтягання й ушкодження суглобів і капсульно-зв'язкового

апарата грудної клітини

S27 Травма інших і неуточнених органів грудної порожнини

S27.0 Травматичний пневмоторакс

S27.1 Травматичний гемоторакс

S27.2 Травматичний гемопневмоторакс

S27.3 Інші травми легені

S27.4 Травма бронхів

S27.5 Травма грудного відділу трахеї

S27.6 Травма плеври

S27.7 Множинні травми органів грудної порожнини

S27.8 Травми інших уточнених органів грудної порожнини

S27.9 Травма неуточненого органа грудної порожнини

S28 Роздавлення грудної клітини й травматична ампутація частини грудної клітини

S28.0 Роздавлена грудна клітина

S28.1 Травматична ампутація частини грудної клітини

Виключено: переріз тулуба на рівні грудної клітини

(Т05.8)

S29 Інші й неуточнені травми грудної клітини

S29.0 Травма м'яза й сухожилля на рівні грудної клітини

S29.7 Множинні травми грудної клітини

S29.8 Інші уточнені травми грудної клітини

S29.9 Травма грудної клітини неуточнена


Закрита травма грудей.

Клініка, діагностика. Закриті ушкодження грудей відрізняються великим різноманіттям, що послужило приводом до створення різних класифікацій. Проте за загальною для всіх ознакою вони поділяються на неускладнені та ускладнені, з переломами ребер, груднини, без переломів ребер, груднини.

^ Неускладнена травма грудей.

Головною скаргою при ушкодженні грудної клітки без порушення цілісності кісток є біль у місці ушкодження. У залежності від характеру травми, місця її біль буває обмеженим, строго локалізованим, або розлитим, що займає велику ділянку або всю половину грудної клітки. Біль зменшується при фіксації грудної клітки. Інтенсивність болю залежить як від сили і характеру травми, так і від тривалості її. Іноді хворим важко дихати через біль. При огляді можна виявити припухлість на місці травми, крововиливи, гематоми. При повному розриві міжреберних м'язів можливо випинання легеневої тканини в підшкірну клітковину з утворенням так званої легеневої грижі. При інтенсивній болючій реакції відзначається відставання ураженого боку грудної клітки при диханні. При аускультації легень може відзначатися послаблення подиху. При рентгеноскопії органів грудної клітки виявляється відставання купола діафрагми в процесі дихання на боці ураженого місця.

У випадках, коли ушкодження грудей супроводжуються переломами ребер, біль стає більш інтенсивною, що залежить звичайно від кількості переломів (травмованих ребер). Біль посилюється при вдосі, кашлі, зміні положення. У ряді випадків вдається долонею, прикладеною до ураженої ділянки грудної стінки, відчути кісткову крепітацію, ця ж ознака виявляється при вислуховуванні в ділянці перелому ребер. Натискування вздовж окремого ребра викликають біль у місці перелому. На рентгенограмах визначається лінія перелому ребра, зсув кісткових відламків.

Слід зазначити, що рентгенологічно не завжди легко диференціювати перелом від тріщини. При сумнівних рентгенологічних даних, а також при переломі хрящової частини ребра вирішальними в діагнозі є клінічні дані.

Переломи груднини зустрічаються як ізольовані, так і в сполученні з переломами ребер (при важкій травмі), вони можуть бути зі зсувом відламків і без них. Хворі звичайно скаржаться на біль у місці порушення цілісності груднини і на посилення болю при диханні, кашльових поштовхах. Об'єктивно в місці травми відзначається припухлість, болючість при пальпації. Іноді вдається визначити зсув відламків груднини.

Діагностика переломів груднини важка (особливо якщо немає зсуву відламків), і частіше вони виявляються при рентгенографії в бічній проекції.

Важкість стану хворих при переломі груднини залежить від характеру супутніх ушкоджень (ушкодження внутрішньої грудної артерії з утворенням гематоми середостіння, а також забиті місця серця).

В окремих випадках при ушкодженні грудей в нижніх її відділах, частіше при переломі ребер, спостерігаються явища «гострого живота», що виявляються в болючості, напрузі м'язів передньої черевної стінки, іноді може мати місце і парез кишечника.

^ Ускладнена травма грудей. Поняття «ускладнена травма грудей» включає поряд з ушкодженням грудної клітки поразку грудної порожнини, її органів травматичного і запального характеру. Найбільш часто спостерігається розрив легенів, контузії, пневмонії (остання є пізнім ускладненням).

Ушкодження легень зустрічаються як поверхневі, які супроводжуються звичайно пневмотораксом, незначним гемотораксом, так і глибокі із розривом легенів, при яких на перший план виступає гемоторакс, рідше порушується цілісність бронхів, стравоходу, грудної лімфатичної протоки.

Причиною ушкоджень легень можуть бути відламки ребер, розрив легень в результаті підвищення внутрішньобронхіального тиску при закритій голосовій щілині, а також порушення цілісності бульозних утворень легень (як при спонтанному пневмотораксі). Діагноз ставиться на основі перкусії, аускультації і рентгенологічного обстеження.

Підшкірна емфізема при закритій травмі грудей утворюється в результаті порушення цілості легені, плеври, вісцерального та парієтального листків. В значній більшості випадків підшкірна емфізема утворюється при переломі ребер, якщо гострі кінці фрагментів переламаного ребра проривають парієтальну і вісцеральну плевру і ранять легеню.

Іноді підшкірна емфізема сполучається з пневмотораксом. Поширена підшкірна емфізема значно утрудняє діагностику пневмотораксу, проте прямі і непрямі ознаки наявності повітря в плевральній порожнині (пульсація серця на боці пневмотораксу у виді «вибухової хвилі»), наявність рідини - переміщення її в порожнині плеври, горизонтальний її рівень дозволяють установити пневмоторакс. Різко виражена підшкірна емфізема деякою мірою поважчує стан хворих і при великому поширенні діє на психіку постраждалого.

До контузій відносять ті випадки ушкодження легень, коли, на відміну від розриву легені, зберігається цілісність вісцеральної плеври. При цьому можуть спостерігатися різного розміру крововиливи в легеневу тканину, порожнини, заповнені кров'ю, повітрям, ділянки ателектазу легені, що чергуються з емфізематозними.

^ Лікування хворих із неускладненою травмою грудей. У переважної більшості постраждалих із закритою травмою грудей без порушення цілості кісток достатньо обмежитися призначенням аналгетиків, що обумовлюється нерізким болем у місці травми. Якщо усе ж інтенсивний біль зберігається, проводяться новокаїнові блокади. Наркотики застосовуються у хворих із інтенсивним болем. Добрий результат дає застосування наркотиків у сполученні з аналгетиками, антигістамінними препаратами, новокаїновою блокадою. В окремих випадках, особливо при двобічних забитих місцях, проводиться загруднинна новокаїнова блокада.

При наявності великих гематом у грудній стінці проводиться пункція останніх, якщо ж не вдасться їх спорожнити, робляться невеликі розтини шкіри. Хворим із легеневими грижами проводиться ушивання міжреберних м'язів, що розірвалися.

Лікування забитих місць грудини без порушення її цілісності таке ж, як і лікування забитих місць ребер.

При переломах ребер призначаються аналгетики у випадках задовільного стану хворих. Найбільше ж часто застосовуються блокади: місцеві новокаїнові, спирт-новокаїнові, загрудинну новокаїнову, а також перидуральну анестезію.

Крім блокад при вираженому больовому синдромі призначаються аналгетики, наркотики, антигістамінні препарати, на 3-4-е добу - электрофорез із новокаїном, лікувальна гімнастика.

При переломах груднини в залежності від інтенсивності болю призначаються аналгетики, наркотики, провадяться новокаїнова, спирт-новокаїнова блокади межреберій в ділянці перелому. Невеликий зсув відламків не потребує спеціального вправлення. При сильному зсуві рекомендується після знеболювання новокаїном хворого покласти на ліжко з щитом, під поперек підкладають валик. Хворий у такому положенні повинний знаходитися 2-3 тижні. Застосовують також оперативні втручання.

^ Лікування хворих з ускладненою травмою грудей. Лікувальні заходи при ускладненій закритій травмі грудей залежать від характеру ушкоджень грудної стінки, внутрішніх органів, ускладнень.

При пневмотораксі необхідно по можливості швидше видалити повітря з плевральної порожнини, розправити легеню. При колапсі легкені на 1/3 і більш ефективним є дренування плевральної порожнини.

При великому дефекті в легені, коли з нього інтенсивно виходить повітря і дренування плевральної порожнини ефекту не дає, а також при тривалому пневмотораксі, показане оперативне лікування, обсяг якого залежить від характеру ураження легені (при розриві легені - ушивання дефектів, економна його резекція).

При гемотораксі необхідно кров видалити її з плевральної порожнини. При тотальному гемотораксі і малих термінах після травми при кровотечі, що продовжується, необхідна термінова торакотомія; якщо ж проба Рувілуа-Грегуара негативна, тобто не утворяться згустки, торакотомія показана все одно, але може бути відстрочена для підготовки до операції. У цей час повинні проводитися консервативні західи - введення гемостатичних засобів, переливання крові і т.д.

Середній (субтотальний) гемоторакс при кровотечі, що продовжується, є показом до оперативного лікування в ургентному порядку, терміни якого залежать від загального стану хворого, розміру гемотораксу. При відсутності кровотечі у невеликі терміни після травми можна обмежитися пункцією, але краще налагодити дренування плевральної порожнини з постійною активною аспірацією вмісту плевральної порожнини. Одночасно повинно бути усе готово для операції на випадок виникнення повторної кровотечі.

При малому (обмеженому) гемотораксі обмежуються звичайно пункцією плевральної порожнини з аспірацією рідини або роблять дренування плевральної порожнини, особливо якщо є гемопневмоторакс.

Крім використання спеціальних методів лікування гемотораксу проводять консервативні заходи, спрямовані на припинення кровотечі. Застосовують хлорид кальцію, вікасол, у важких випадках - фібриноген, тромбопластин, желатиноль, амінокапроновую кислоту, а також переливання крові, плазми.

При гемо- і пневмотораксі велику цінність має торакоскопія. Цей метод обстеження, проведений під місцевою анестезією, малотравматичний, дозволяє в ряді випадків визначити характер ушкодження легені, інтенсивність кровотечі, вірно вирішити питання про вибір методу лікування.

Хворі на флотацію грудей (вікончаті переломи) відносяться до категорії важких, що потребують проведення інтенсивної терапії. Крім знеболюючої, протишокової терапії, необхідна фіксація переламаних множинних ребер. При вираженій флотації передньої, передньо-бокової поверхні грудної клітки показана хірургічна фіксація мобільних ребер.

При двобічних вікончатих переломах ребер застосовується витягування за грудину. При важкому ушкодженні каркасу грудної клітки застосовують остеосинтез ребер. Парадоксальне дихання можна усунути також за допомогою штучної вентиляції легень.

При лікуванні шокової легені застосовуються серцеві засоби, оксигенотерапія, антигістамінні препарати, а також проводяться лікувальні заходи, спрямовані на ліквідацію або зменшення болю, флотації грудей, пневмо- і гемотораксу, фіксацію реберних відламків при «вікончатих» переломах. При цьому обов'язковим є туалет бронхіального дерева, звільнення його від слизу.

^ Поранення грудей. Відкриті пошкодження грудної клітки частіше бувають колото-різаними чи вогнепальними. Вони розподіляються на проникаючі в плевральну, перикардіальну порожнину і непроникаючі. При проникаючих пораненнях хворі скаржаться на біль в грудях, затруднення дихання, слабкість. Якщо пошкоджені легені, може бути кровохаркання. Часом чути засмоктування повітря у плевральну порожнину.

Необхідно мати на увазі, що у випадках поранення грудей рана може проходити через діафрагму в очеревинну порожнину. При пораненні особливо лівої половини грудної клітки може бути пошкодження серця. При проникаючих пораненнях може бути пневмоторакс, гемоторакс.

При обстеженні хворого, крім фізичних методів дослідження, застосовують рентгенологічний (положення хворого вертикальне або напіввертикальне), що дає змогу визначити пневмоторакс, гемоторакс, гемоперикард, пульсацію серця. При підозрі на пошкодження стравоходу дається водорозчинений рентгенконтрастний препарат. Застосовується також пункція.

Лікування. При непроникаючих пораненнях грудей проводять хірургічну обробку рани. В інших випадках після накладання пов’язки на рану (при відкритому пневмотораксі - оклюзійної) хворого терміново направляють в хірургічний стаціонар. Особливо потребують термінової госпіталізації хворі з підозрою на поранення серця, а також при внутрішньоплевральній кровотечі. Транспортування цієї категорії хворих мусить супроводжуватися постійним внутрішньовенним введенням протишокових кровозамінних ліків.

При пневмотораксі, невеликому гемотораксі - пункція плевральної порожнини, дренування. При тотальному гемотораксі, підозрі на поранення серця, стравоходу, бронхів, діафрагми - торакотомія.

^ Перша лікарська допомога при тяжкому стані хворого включає введення серцевих, знеболюючих засобів (при підозрі на пошкодження органів черевної порожнини наркотики протипоказані). При пневмотораксі плевральну порожнину необхідно пунктувати товстою голкою, провести дренування (за Петровим-Бюлау, Суботіним-Пертесом). Проводиться протишокова терапія. При двосторонньому гемотораксі і «флотуючій» грудній клітці разом з герметизацію грудної клітки терміново проводять інтубацію і приймають міри для розправлення легень (пункція плевральної порожнини, ШВЛ). При шоці і крововтраті хворого терміново транспортують в спеціалізоване торакальне відділення, при політравмі – в травматологічні центри чи відділення політравми, при відсутності – в найближчу лікарню, де є хірургічне відділення.

  1   2   3   4   5

Схожі:

“Затверджено” icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
“Затверджено” icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
“Затверджено” icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
“Затверджено” iconПоложення про організацію методичної роботи у Луцькому національному технічному університеті Луцьк-2010 Затверджено Затверджено
Порядок підготовки та поліграфічного виготовлення методичних видань у редакційно-видавничому відділі лнту
“Затверджено” icon«Затверджено» Начальник управління освіти І науки, молоді та спорту Запорізької обласної ради О. Г. Вєрозубов „ ” 2011р. «Затверджено»
Програма допрофільної та профільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів на засадах інформаційно-комунікаційних...
“Затверджено” iconМіністерство охорони здоров'я україни національний медичний університет імені о. О. Богомольца кафедра ортопедичної стоматології затверджено затверджено
Одна бригада екзаменаторів працює на одній з кафедр І приймає іспит у 6-ти студентів протягом 1 екзаменаційного дня
“Затверджено” iconМ. П. Драгоманова інститут соціології, психології та управління Кафедра (назва кафедри) затверджено затверджено на засіданні кафедри на засіданні Вченої ради протокол
move to 0-15181910
“Затверджено” iconПоложення про академічні відпустки та повторне навчання в вищих навчальних закладах освіти (Затверджено наказом Міністерства освіти України І Міністерства охорони здоров'я від 06. 06. 96 №191/153.) Затверджено
Затверджено наказом Міністерства освіти України І міністерства охорони здоров'я від 06. 06. 96 №191/153
“Затверджено” iconПоложення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (Затверджено наказом Міністерства освіти України від 06. 93 №161. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23. 11. 93 за №173) Затверджено
Затверджено наказом Міністерства освіти України від 06. 93 №161. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23. 11. 93 за №173
“Затверджено” iconЗатверджено на засіданні кафедри Інженерної механіки Протокол №6 від 26. 12. 2004 Затверджено на учбово-видавничій раді Дон нту протокол №1 від 14. 03. 2005р
Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання., Типова програма. Методичні вказівки та контрольні завдання для студентів...
“Затверджено” iconЗатверджено затверджено голова профспілкового Ректор комітету студентів та двнз «кнеу імені Вадима аспірантів двнз «кнеу гетьмана»
Підготовка проекту Угоди між адміністрацією та університету та профкомом студентів та аспірантів та внесення змін до Правил внутрішнього...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи