Інформація відносно кож­ної деталі й складальної одиниці в цілому щодо форми, розмірів, взаємодії деталей, ха­рактеру з\

Інформація відносно кож­ної деталі й складальної одиниці в цілому щодо форми, розмірів, взаємодії деталей, ха­рактеру з'єднань їх тощо. Читання креслень загального вигляду Складовими частинами креслень загаль­ного вигляду є




Скачати 234.35 Kb.
НазваІнформація відносно кож­ної деталі й складальної одиниці в цілому щодо форми, розмірів, взаємодії деталей, ха­рактеру з'єднань їх тощо. Читання креслень загального вигляду Складовими частинами креслень загаль­ного вигляду є
Дата25.10.2012
Розмір234.35 Kb.
ТипІнформація

2.4 Тема: Креслення загального вигляду; складальні креслення

Креслення загального вигляду (надалі — "креслення ВО") належать до конструктор­ської документації, що виконується на стадії проектування виробу і призначається (після розробки конструктором і внесення змін у результати узгодження зі службами підприємства-виробника) для деталювання й складання робочої документації (складальні креслення, робочі креслення деталей, мар­шрутні та технологічні карти тощо). Харак­терною рисою креслення загального вигля­ду є якомога повна інформація відносно кож­ної деталі й складальної одиниці в цілому щодо форми, розмірів, взаємодії деталей, ха­рактеру з'єднань їх тощо.


^ Читання креслень загального вигляду

Складовими частинами креслень загаль­ного вигляду є:

  • зображення складальної одиниці, до­повнене відповідними розмірами та посад­ками для спряжених поверхонь;

  • текстова частина, що містить техніч­ну характеристику, технічні вимоги, а та­кож інші пояснення і вказівки;

  • схема розподілу складальної одиниці на складові частини (у разі потреби). Схе­му оформляють у вигляді чотирикутників (ГОСТ 2.711—82), що відповідають розпо­ділу складальної одиниці на розроблювані (оригінальні), запозичені та куповані деталі (рис.2.4.1). Чотирикутники сполучають між собою лініями, які характеризують зв'язки між деталями;

  • таблиця переліку та позначення скла­дових частин виробу, що розміщується на тому самому аркуші, що й зображення, або на окремих аркушах А4 як наступних ар­кушах креслення ВО і згідно з розподілом складальної одиниці на складові частини містить дані про розроблювані, запозичені та покупні деталі (рис. 2.4.2).

Рекомендується така послідовність чи­тання креслення ВО:

1. Ознайомлення з найменуванням і призначенням складальної одиниці, її розмірами, масою, масштабом зображення.

2. Вивчення за таблицею переліку співвідношення кількості деталей у кожній складовій частині, зіставлення їхніх найменувань з номерами позицій та вивчення конструкції взагалі.

  1. Вивчення зображень, уявлення форми, призначення й розмірів оригінальних деталей.

  2. Вивчення способів взаємодії деталей, їхніх з'єднань, способу передачі руху, взає­модії виробу з іншими виробами.

  3. З'ясування способу розбирання й скла­дання виробу та його складових частин.

Читання креслення ВО передує його деталюванню.





Рис.2.4.1









Рис.2.4.2




Деталювання креслень загального вигляду

Деталювання креслення ВО полягає в побудові робочих креслень оригінальних деталей. Це творчий процес, а не просте копіювання зображень та нанесення розмі­рів. Він складається з таких послідовних етапів:

  1. Вивчення зображень деталі, її внутріш­ньої та зовнішньої форм.

  2. Вибір головного зображення.

  3. Вибір вигляду та розміщення інших зображень (вигляди, розрізи, перерізи, ви­носні елементи) деталі за умов повного відображення її форм та розмірів. Ці зоб­раження, як і головне, можуть збігатися або не збігатися із зображеннями тієї самої де­талі на кресленні ВО.

  4. Складання текстової частини робочого креслення (технічні вимоги, примітки тощо).

  5. Вибір формату аркуша залежно від масштабу зображень та об'єму текстової частини.

  1. Виконання зображень, крім штриховки.

  1. Нанесення розмірних і виносних ліній. Обчислення дійсного масштабу зображень ВО та розмірів деталі й нанесення розмір­них чисел на робочому кресленні деталі.

8. Позначення шорсткості поверхонь деталі, виходячи з умов її роботи, функціональ­ного призначення, технології виготовлення.

9. Нанесення штриховки на розрізах та перерізах.

  1. Виконання рамки креслення, графи 26 та основного напису.

  2. Виконання текстової частини робо­чого креслення, заповнення графи 26 та ос­новного напису. В графі "Матеріал" запи­сують його позначення з таблиці переліку.

Робочі креслення на запозичені та стан­дартні деталі не виконують.


^ Врахування умовностей і спрощень

Під час розробки креслень ВО відповідні стандарти допускають ряд умовностей і спрощень, які слід враховувати при дета­люванні креслень.

  1. Деталі зображують у тому вигляді, в якому вони надходять на складання, тобто з'єднувальні деталі (заклепки, гвинти то­що) мають бути відокремленими.

  2. На робочому кресленні обов'язково зображують усі ті подробиці, які можна по­казувати на кресленнях ВО (фаски, проточ­ки, галтелі, недоріз різьби, ливарні та штам­пувальні уклони і конусності тощо). Їхні розміри беруть з відповідних стандартів та інших нормативних документів.

  3. Наводять позначення або зображен­ня стандартизованих елементів деталі (цен­трові отвори, шпонкові пази тощо), пов'я­зуючи конструкцію та розміри їх з відповід­ними стандартами.

  4. Наносячи розміри, слід ураховувати технологічні та конструктивні вимоги й особливості:

а) розміри, зняті з креслення ВО, узгоджують з нормальними рядами довжин, кутів, діаметрів, фасок і т. д.;

б) діаметри прохідних отворів під болти, гвинти, шпильки тощо визначають за стандартами залежно від діаметра кріпильної деталі та ступеня складання.

Особливу увагу слід звернути на узго­дження розмірів спряжених поверхонь та відповідність їхніх граничних відхилень характеру посадки.

  1. Шорсткість поверхонь призначають залежно від характеру їх з'єднання. Спря­жені поверхні мають більш високі вимоги щодо шорсткості, ніж вільні. Практика ви­робила межі шорсткості щодо конкретних видів з'єднань .


  2. Граничні відхилення розмірів і допус­ки форми та розміщення поверхонь позна­чають на навчальних кресленнях за анало­гією із зразковими деталями з альбомів, враховуючи характер функціонування по­верхні в складальній одиниці (див. рис. 2.4.3, рис.2.4.4, рис.2.4.5).



Рис.2.4.3








Рис.2.4.4




Рис


.2.4.5



Складальні креслення

Складальне креслення (надалі — "крес­лення СБ") виконується на стадії розроб­ки робочої конструкторської документації (КД) на основі технічного або ескізного проекту і призначене для складання (виго­товлення) та контролю виробу. Складаль­не креслення має давати повне уявлення про будову виробу та його роботу.

Залежно від рівня виробництва, стадії розробки, складності виробу тощо креслен­ня СБ може мати різні рівні деталізації под­робиць щодо графічної, текстової, число­вої та іншої інформації про складальну оди­ницю. Чим ближче рівень виробництва до індивідуального та чим простіший виріб, тим ближче креслення СБ до креслення ВО. Можлива ситуація, коли креслення СБ відповідає вимогам щодо креслення ВО і може бути вихідним документом при де­талюванні. Проте креслення СБ і ВО від­різняються не тільки за змістом і кількістю зображень, а й за текстовою інформацією. Креслення ВО супроводжує таблиця пере­ліку складових частин, креслення СБ є до­повненням до специфікації (рис. 2.4.6), що є основним конструкторським документом для складальної одиниці.

У навчальних цілях креслення СБ вико­нують на основі наявної складальної оди­ниці, для оригінальних деталей якої виго­товляють ескізи, які використовують для креслення СБ. При цьому, як правило, ви­конують креслення СЬ, що відповідає ви­могам креслення ВО.


^ Зміст складальних креслень

Креслення СБ має містити такі дані: 1) зображення складальної одиниці, яке дає повне уявлення про розміщення та взає­мозв'язок її складових частин і забезпечує можливість складання та контролю виробу. На кресленні СБ дозволяється подавати:

  • схеми з'єднань і розміщення складо­вих частин виробу; кінематичну, гідравлі­чну, електричну тощо схеми для пояснення принципу роботи;

  • операційний ескіз "оброблюваної" деталі з розмірами, необхідними для даної операції. Його розміщують у правому верхньому куті або зліва від технічної характе­ристики, як правило, на кресленнях СБ ви­робів допоміжного виробництва (штампи, пресформи тощо);

  • зображення рухомих частин виробу не тільки в робочому, а й у крайніх та проміжних положеннях з відповідними розмірами;

  • зображення сусідніх, граничних дета­лей ("обстановка");

  • зображення захисних деталей (про­бок, заглушок тощо), тимчасово встанов­лених при транспортуванні та зберіганні;






Рис.2.4.6





Продовження рис.2.4.6



  • зображення деяких деталей із сорто­вого та фасонного прокату, на які не вико­нуються робочі креслення, з відповідними розмірами та написом, що містить номер позиції та масштаб зображення (в дужках), якщо він не збігається з основним масшта­бом;

  • розміщувати дані про підготовку зварних та стикових кромок під нерознімні з'єднання, якщо їх немає на робочих крес­леннях деталей;

  1. розміри, граничні відхилення та інші параметри, що виконують і контролюють під час складання;

  2. вказівки про характер одержання нероз-німних з'єднань, спряження поверхонь і ме­тоди його одержання в процесі складання;

  1. номери позицій складових частин;

  2. технічну характеристику;

  3. технічні вимоги.

Нижче буде розглянуто вимоги до крес­лення СБ.

Вибір кількості зображень

Щоб забезпечити складання й контроль виробу, зображення на кресленні СБ мають давати уявлення про розміщення складових частин цілої одиниці, їхню взаємодію, по­рядок з'єднання. При цьому не обов'язко­во виявляти форму кожної деталі, тому на кресленні СБ для того самого виробу може бути значно менше зображень, ніж на крес­ленні ВО. Навіть зміст цих зображень може відрізнятися від зображень на кресленні ВО. Іншими словами, креслення СБ — це не частина, не фрагмент з креслення ВО, а креслення, призначене зовсім для інших, ніж у ВО, цілей. В умовах одиничного та допоміжного виробництва креслення СБ і ВО можуть збігатися, виконуючи відразу дві функції.

Отже, визначається зміст та кількість зображень, з яких вибирають головне, що дає найповніше уявлення про взаємодію складових частин виробу та виконання операцій складання. Кількість зображень має бути мінімальною, але достатньою для виконання умов. При масовому вироб­ництві для одного креслення ВО можна розробляти кілька креслень СБ для різних складових частин виробу. Сукупність цих креслень також має бути мінімальною, але достатньою для складання всього виробу та його контролю.

Вибираючи зображення, бажано, щоб виріб мав таке положення, в якому він пе­ребуває під час виконання складальних операцій або надходить до складання ма­шини чи механізму. При цьому враховують різноманітні умовності та спрощення у ви­конанні зображень, нанесенні розмірів та інших елементів креслення.

Головне зображення (фронтальний роз­різ) дає повне уявлення про принцип робо­ти, наприклад, гальмового циліндра, про з'єднання його складових частин та будо­ву виробу в цілому. Інші зображення несуть інформацію щодо посадочних місць виро­бу, вигляду окремих його деталей, виду й кількості кріпильних виробів.

Отже, виконуючи креслення СБ, доціль­но використовувати додаткові та місцеві зображення, щоб уникнути зайвої роботи при виконанні зображень виробу в цілому.


^ Умовності та спрощення на складальних кресленнях

Наведені раніше умовності й спрощення за ГОСТ 2.305—68 у зображеннях пред­метів та їхніх елементів застосовують до зображень складальних одиниць, їхніх час­тин і елементів, а саме:

якщо зображення виробу симетричне, то допускається креслити його половину або більшу частину, проводячи в останньому випадку лінію обриву;

болти, гвинти, штифти, заклепки, ва­желі, клапани, шатуни, рукоятки, контак­ти, спиці шківів, маховиків, зубці зірочок, зубчастих коліс, тонкі стінки типу ребер жорсткості тощо показують нерозсіченими і не штрихують їх, якщо розріз поздовжній; щоб показати в них місцеві свердління, за­стосовують місцеві розрізи;

пластини, дрібні конструктивні елемен­ти деталей типу фасок, пазів, отворів тощо, якщо розміри їхніх зображень на кресленні становлять 2 мм і менше (або та сама різ­ниця у розмірах), зображують збільшени­ми, відступаючи від масштабу; так само збільшують незначний уклон або конусність;

частини вузлів і деталей (рукоятки, ва­желі, вали, тяги, деталі з фасонного прока­ту, шатуни, ланцюги та ін.), що надмірно виступають на кресленнях, зображують з розривами, зближуючи їх паралельно самим собі і зберігаючи проекційні зв'язки між їхніми елементами;

з однакових за формою й розмірами рівномірно розміщених частин виробу або їхніх елементів (коліс, опорних катків, кріпильних виробів, отворів, зубців, шліців, спиць, ребер жорсткості та ін.) одну частину (елемент) зображують повністю, а решту — спрощено або умовно за відповідними стандартами, зовнішніми обрисами або зовсім не зображують, показуючи тільки отвори або розміщення їх осьовими чи центровими лініями.

Згідно з ГОСТ 2.109—73 можна не показувати:

принципіально незначні зазори між стрижнями й стінками отворів;

аналогічні фаски (наприклад, у штифтів), рухомі галтелі та інші дрібні конструктивні елементи (заокруглення, проточки, заглиблення, виступи, рифлення, насічки тощо);

написи на шкалах, табличках, планках тощо, зображуючи лише їхній контур;

видимі складові частини виробів та їхніх елементів, які розміщені за сіткою або пружиною, а також частково закриті розміщеними спереду складовими частинами виробів;

різноманітні кришки, кожухи, перегородки, ключі й рукоятки, наприклад, пробкових кранів, маховики й штурвали керування клапанними пристроями засувок, вентилів тощо, коли потрібно показати, що ними затулені частини виробу. При цьому над зображенням роблять напис типу "Кришку поз. 5 не показано". Згадану кришку зображують окремо з позначенням поз. 5".

На виглядах:

місця дотику деталей можна зображати однією лінією;

зазор між деталями до 1 мм рекомендується не показувати, якщо у цьому немає

потреби, а якщо є, то зображати з порушенням масштабу (збільшено) незалежно від величини зазору;

шайби, пластини тощо завтовшки на кресленні до 2 мм зображують однією суцільною товстою основною лінією;

виріб з прозорого матеріалу зображують непрозорим, але, щоб показати стрілки, шкали тощо, які розміщуються за ним, можна показувати їх невидимими;


складові частини виробу або їхні елемен­ти, розміщені не в січній площині (отвори на круглих кришках, фланцях тощо), мож­на в розрізі або перерізі поміщати в січну площину.

Конструктивні елементи складових час­тин виробу слід показувати з урахуванням деяких умовностей і спрощень, а саме:

диски, грані, інші плоскі елементи позна­чають суцільними тонкими лініями по діа­гоналі;

розміщення деяких елементів (граней, спиць маховиків) на зображенні має бути симетричним незалежно від їхнього фак­тичного розміщення, яке підкреслюється додатковим зображенням або вказівками в технічних вимогах;

рифлення спеціальних профілів показу­ють додатково на виносних елементах.

Різьбові з'єднання зображують, як пра­вило, спрощено, не показуючи зазорів, фа­сок, деталей різьбових глухих отворів то­що. Конусність конічної різьби на зобра­женні подають зі збільшенням проти фак­тичної. "Змішані" різьбові з'єднання (ко­нічної труби з циліндричною муфтою) зоб­ражують як циліндричні.

Спеціальні умовності та спрощення, не передбачені стандартами, пояснюють на полі складального креслення.


^ Розміри на складальних кресленнях

На складальних кресленнях треба пока­зувати такі розміри:

1. Довідкові (виконують, як правило, із "зірочкою"), а саме:

габаритні (якщо є рухомі частини, то враховують їхні крайні положення);

установлювальні та приєднувальні для встановлення виробу на місці монтажу або приєднання до іншого виробу;

експлуатаційні, конструктивні, що вка­зують на розрахункову або конструктив­ну характеристику виробу (хід поршня, штока, діаметри прохідних отворів гідро­апаратури тощо).

2. Розміри, що виконують при складанні:

монтажні — вказують на взаємозв'язок і розміщення в складальній одиниці (відстані між осями валів, монтажні зазори тощо); ці розміри подають з граничними відхилен­нями;

елементів деталей — забезпечуються складальними операціями (сумісне сверд­ління, шліфування тощо, механічна оброб­ка після зварювання, паяння, запресовуван­ня та ін.);

допустимі відхилення форми й розміщен­ня поверхонь при контролі складальних операцій (у зварних, клепаних та інших виробах); їх зазначають безпосередньо на кресленні або в технічних вимогах.

Граничні відхилення розмірів спряже­них поверхонь подають у вигляді дробів: у чисельнику — позначення допуску й граничних відхилень отвору, а в знамен­нику — те саме, для вала.

Для встановлювальних штифтів показу­ють діаметр отвору й координати центра. Використовуючи конічні штифти, зазнача­ють тільки параметри шорсткості отворів, а під поличкою лінії-виноски з номером позиції штифта пишуть їхню кількість.

Для окремих деталей, що є тільки на скла­дальному кресленні, зазначають розміри й інші дані для виготовлення і контролю їх.


^ Оформлення складальних креслень

Основними елементами оформлення скла­дальних креслень є заповнення специфікації та основного напису, нанесення номерів по­зицій, виконання текстової частини креслен­ня (примітки, допоміжні написи, технічна характеристика, технічні умови тощо). При цьому передбачається, що зображення, роз­міри, граничні відхилення та інша інформа­ція, яка може бути виражена графічно або умовними позначеннями, виконана.

Усі частини складальної одиниці нуме­рують відповідно до номерів позицій, заз­начених у специфікації.

Номери позицій наносять на поличках ліній-виносок, які проводять від зображен­ня відповідних складових частин. Одним кінцем лінія-виноска має заходити на зоб­раження і закінчуватися точкою або стріл­кою, іншим кінцем — сполучатися з полич­кою (рис. 2.4.7, а).

Точку замінюють стрілкою, якщо лінія-виноска виходить із затемненої або вузь­кої смуги лінії видимого та невидимого контурів з умовних зображень, осьової лінії перерізів (рис. 2.4.7, б...е). У деяких випад­ках (рис. 2.4.8, а...д) дозволяється не дотри­муватися цих правил.

Лінії-виноски не повинні бути горизон­тальними, вертикальними або паралельни­ми лініям штриховки (рис. 2.4.9, а); вони не мають перетинатися між собою або пере­тинати (у міру можливості) розмірні та ви­носні лінії, а також зображення інших скла­дових частин. їх можна виконувати зі зла­мом і проводити кілька ліній від однієї по­лички (рис2.4.9, б). Лінії-виноски й полич­ки проводять суцільною тонкою лінією. Довжина полички становить 10... 12 мм. Полички розміщують паралельно основно­му напису поза зображеннями і групують у рядки й стовпці, бажано на однаковій відстані одну від одної.





Рис.2.4.7









Рис.2.4.8









Рис.2.4.9




Номери позицій записують шрифтом у 1,5—2 рази більшим, ніж цифри розмірних чисел на кресленні і, як правило, один раз на тому зображенні, де відповідна складова частина є видимою. В окремих випад­ках можна повторно зазначати номери по­зицій, виділяючи їх подвійною поличкою рис. 2.4.9, в).

Спільну лінію-виноску проводять для групи кріпильних та інших деталей, що чають виразний взаємозв'язок або однозначне його тлумачення (рис. 2.4.9, г, д). При цьому на верхній поличці зазначають номер позиції деталі, з якої проведена лінія-виноска. Пояснювальні слова біля номерів позицій або параметри складової частини розміщують на тій самій поличці (наприк­лад, для змінних деталей — рис. 2.4.10,а) або на паралельних поличках (рис. 2.4.10, б, в).

Для спрощення запису технічних вимог на поличках біля зображення подають літерні позначення складових частин або їхніх конструктивних елементів чи ділянок поверхонь (рис. 2.4.11, а...в). Іноді на полич­ках показують характер сполучення дета­лей (рис. 2.4.11, г, д).

У технічній характеристиці виробу заз­начають його основні параметри (робочий хід, тиск, продуктивність, частота обертан­ня тощо), а також габаритні розміри. За­писують її на вільному місці креслення ко­лонкою завширшки не більше ніж 185 мм у вигляді заголовка та пунктів з наскрізною нумерацією або без неї.

Технічні вимоги (ТВ) групують за ана­логічними ознаками і розміщують у такій послідовності:

вимоги до властивостей складових час­тин виробу перед складанням та підготов­кою їх до складання (доробка, очищення, промивання, комплектування тощо);

особливості складання, особливості ви­моги щодо нього;

вимоги щодо зазорів, розміщення окре­мих елементів конструкції;

вимоги щодо налагодження та регулю­вання виробу;

інші вимоги щодо якості виробу (само­гальмування, безшумність тощо);

умови й методи випробувань;

вказівки щодо маркування і таврування;

правила транспортування та зберігання;

особливі умови експлуатації;

посилання на інші документи, які містять ТВ щодо даного виробу, але не зазначені на кресленні.

Пункти ТВ повинні мати наскрізну нуме­рацію, кожен з яких записують з нового ряд­ка. Заголовок "Технічні вимоги" пишуть, якщо на кресленні є ще "Технічна характери­стика". Обидва заголовки не підкреслюють.

Текстову частину розміщують колонкою завширшки до 185 мм над основним напи­сом, на відстані 12... 15 мм або над специфі­кацією, коли вона суміщена з кресленням СБ. Якщо формат аркуша більший від A4, то текст розміщують у дві колонки і більше, ширина кожної з них становить не більше ніж 185 мм. При цьому пункти ТВ нумеру­ють зверху вниз і справа наліво.





Рис.2.4.10














Рис.2.4.11


Технологічні вказівки не допускаються, крім виробів одиничного та допоміжного виробництв, коли, на думку конструктора, тільки виконання цих вказівок гарантує якість виробу. Для виготовлення деталей, що не мають робочих креслень, у ТВ наво­дять допоміжні дані до зазначених у спе­цифікації (про шорсткість поверхні, відхи­лення форми тощо).

Текстову частину розміщують на першо­му аркуші, навіть тоді, коли вимоги стосу­ються зображень на інших аркушах.

Якщо у ТВ є посилання на таблиці, то їх нумерують і розміщують на вільному полі креслення справа від зображення або нижче від нього і виконують за ГОСТ 2.105—95.

Літерні позначення зображень, повер­хонь, розмірів тощо надаються в алфавіт­ному порядку без повторів і пропусків не­залежно від кількості аркушів.


Специфікація

Зміст складальної одиниці, комплексу та комплекту визначає специфікація, що є їхнім основним конструкторським доку­ментом, її виконують за ГОСТ 2.108—68 на аркушах формату А4: заголовний ар­куш— за формою 1 (див. рис. 2.4.6) з ос­новним написом за формою 2, а наступні аркуші — за формою 1а з основним напи­сом за формою 2а.

Загалом специфікація містить таку по­слідовність розділів: документація, комплек­си, складальні одиниці, деталі, стандартні вироби, інші вироби, матеріали, комплекти. Розділи визначаються складом виробу.

Найменування кожного розділу зазнача­ють у графі "Найменування" і підкреслю­ють суцільною тонкою лінією. Під кожним заголовком залишають вільний рядок, а в кінці кожного розділу — не менше ніж один рядок для додаткових записів.

Документація — основний комплект КД (складальне креслення, схема структурна тощо).

^ Складальні одиниці — елементи, що вхо­дять у специфікований виріб. На скла­дальні одиниці виготовляють самостійні креслення з відповідною специфікацією.

Деталі — нестандартні деталі, що без­посередньо входять у виріб.

Складальні одиниці та деталі записують у порядку зростання цифр їхніх позначень.

^ Стандартні вироби — вироби, регла­ментовані державними, галузевими стан­дартами та стандартами підприємства. У кожній категорії стандартів запис вико­нують згідно з групами виробів, що об'єд­нуються за функціональним призначенням (підшипники, кріпильні вироби тощо), у ме­жах кожної групи — в алфавітному поряд­ку найменування виробів (болти, гайки, гвинти, шайби тощо), у межах найменуван­ня — в порядку зростання позначення стан­дартів, а в межах кожного позначення — в порядку зростання основних параметрів або розмірів (діаметрів, довжин болтів тощо).

Матеріали — ті матеріали, що безпосе­редньо входять до специфікованого виро­бу. Записують їх у такій послідовності: чорні метали, кольорові метали, проводи, шнури, пластмаси і т. д. Матеріали кожно­го виду записують в алфавітному порядку, а кожного найменування — в порядку зро­стання розмірів або інших параметрів. Не записують такі матеріали, як лаки, фарби, мастила, клей, припої тощо, кількість яких визначає не конструктор, а технолог. Вка­зівки про застосування таких матеріалів записують у технічних вимогах.

Графи специфікації заповнюють зверху вниз:

"Формат " — формат документа (арку­ша, на якому виконане креслення), позна­чення його записано в графі "Позначення". Якщо документ складається з кількох ар­кушів, то в графі ставлять "зірочку", а в графі "Примітка" перераховують усі фор­мати в порядку їх зростання (якщо вони різні). Для деталей, на які не випущені крес­лення, в графі пишуть "БЧ". Графу не за­повнюють для розділів "Стандартні виро­би", "Інші вироби" і "Матеріали";

"Зона" — позначення зони, в якій є но­мер позиції складової частини виробу (при поділі поля креслення на зони);

"Поз. " — порядкові номери складових частин виробу в послідовності запису їх у специфікацію. Для розділу "Документація" графи не заповнюють;

"Позначення " в розділі "Документація" — це позначення документів, що записують; у розділах "Складальні одиниці" і "Деталі" — це позначення основних конструкторських документів на них. У розділах "Стандартні вироби", "Інші вироби", "Матеріали" графу "Позначення" не заповнюють;

"Найменування " для документів основ­ного комплекта КД — це тільки наймену­вання їх ("Складальне креслення", "Схема розподілу структурна", "Технічні умови"); для складальних одиниць і деталей — най­менування їх відповідно до основних на­писів на їхніх кресленнях; для деталей, на які не виконані креслення, — це наймену­вання матеріалів і розмірів, необхідних для виготовлення; для стандартних виробів і матеріалів — найменування і позначення їх відповідно до стандартів;

"Кільк."—кількість складових частин на один виріб. У розділі "Матеріали" — це загальна кількість матеріалу на один виріб із зазначенням одиниць фізичних величин. У розділі "Документація" цю графу не за­повнюють.

Після кожного розділу специфікації слід лишати кілька вільних рядків та резерву­вати номер позицій.

Специфікацію можна суміщати з крес­ленням СБ за умови розміщення їх на ар­куші формату А4, а для виробів допоміж­ного та одиничного виробництва — на ар­кушах довільного формату. Такому доку­менту надають позначення основного кон­структорського документа, а код СБ не за­писують.



Схожі:

Інформація відносно кож­ної деталі й складальної одиниці в цілому щодо форми, розмірів, взаємодії деталей, ха­рактеру з\Л. М. Щербак, д-р техн наук методологія використання інформаційно-вимірювальних систем sigma в процесі виготовлення літаків
На основі івс sigma 2030, яка забезпечує вимірювання лінійних І кутових розмірів складних деталей літака у тривимірному евклідовому...
Інформація відносно кож­ної деталі й складальної одиниці в цілому щодо форми, розмірів, взаємодії деталей, ха­рактеру з\Автоматизоване створення об'ємного
Наявність тривимірної геометричної моделі безмуфтового кривошипного преса дає можливість отримати на її основі площинні креслення...
Інформація відносно кож­ної деталі й складальної одиниці в цілому щодо форми, розмірів, взаємодії деталей, ха­рактеру з\Клад І розташування креслень у курсовому проекті

Інформація відносно кож­ної деталі й складальної одиниці в цілому щодо форми, розмірів, взаємодії деталей, ха­рактеру з\Пояснювальна записка о дним із визначальних аспектів ба креслень; для геометричного моделюван гатьох процесів інформатизації су

Інформація відносно кож­ної деталі й складальної одиниці в цілому щодо форми, розмірів, взаємодії деталей, ха­рактеру з\2. 3 Тема: З'єднання І передачі Класифікація з'єднань
З'єднання та передачі є основою функ­ціонування будь-якої машини та взаємодії деталей, що входять до її складу
Інформація відносно кож­ної деталі й складальної одиниці в цілому щодо форми, розмірів, взаємодії деталей, ха­рактеру з\Перелік комплексних семестрових завдань
Використовуючи теорію квадратичних форм привести до канонічного вигляду рівняння ліній другого порядку
Інформація відносно кож­ної деталі й складальної одиниці в цілому щодо форми, розмірів, взаємодії деталей, ха­рактеру з\П и сьмова дов і дка Інвестиції. Інвестиційна діяльність
Способи приведення варіантів інвестиційних проектів на фазі їх експлуатації до порівняльного вигляду [Текст] / С. Я. Салига, К. С....
Інформація відносно кож­ної деталі й складальної одиниці в цілому щодо форми, розмірів, взаємодії деталей, ха­рактеру з\Тема: Загальні відомості про вироби І креслення
Вивчення інженерної графіки полягає в засвоєнні правил виконання та оформлен­ня креслень відповідно до правил ортого­нального проекціювання...
Інформація відносно кож­ної деталі й складальної одиниці в цілому щодо форми, розмірів, взаємодії деталей, ха­рактеру з\Методичні рекомендації з дисципліни: практикум з контролю
Ціль: Дати оцінку якості поверхні і зовнішнього вигляду виробу в залежності від призначення, умов експлуатації, прийнятого засобу...
Інформація відносно кож­ної деталі й складальної одиниці в цілому щодо форми, розмірів, взаємодії деталей, ха­рактеру з\Робоча програма з навчальної дисципліни «Загальне мовознавство (синтаксис)» для студентів II курсу заочної форми навчання інституту мов світу зі спеціальності "Прикладна лінгвістика"
Предметом курсу є будова та значення словосполучень І речень, способи та засоби зв'язку між їхніми складовими частинами
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи