Бюджетно-податкова політика та забезпечення платоспроможності держави icon

Бюджетно-податкова політика та забезпечення платоспроможності держави




НазваБюджетно-податкова політика та забезпечення платоспроможності держави
Сторінка2/3
Дата25.10.2012
Розмір0.55 Mb.
ТипДокументи
1   2   3
1. /Куценко_Бюджетно-податкова пол_тика КНЕУ/1_щ-LTї.doc
2. /Куценко_Бюджетно-податкова пол_тика КНЕУ/2_і.doc
3. /Куценко_Бюджетно-податкова пол_тика КНЕУ/3_і.doc
4. /Куценко_Бюджетно-податкова пол_тика КНЕУ/4_і .doc
5. /Куценко_Бюджетно-податкова пол_тика КНЕУ/5_і.doc
6. /Куценко_Бюджетно-податкова пол_тика КНЕУ/6_T.doc
7. /Куценко_Бюджетно-податкова пол_тика КНЕУ/7_T.doc
8. /Куценко_Бюджетно-податкова пол_тика КНЕУ/Dodat.doc
9. /Куценко_Бюджетно-податкова пол_тика КНЕУ/Dodat_2-4.doc
10. /Куценко_Бюджетно-податкова пол_тика КНЕУ/Zmist.doc
11. /Куценко_Бюджетно-податкова пол_тика КНЕУ/tityl.doc
1. Типова програма дисципліни
Закон про Державний бюджет є другим після Конституції України. У свою чергу, бюджетна політика теж має власні стратегію І тактику, що розробляються в рамках бюджетного законодавства. Засвоївши тему, студенти повинні мати уявлення про те
Бюджетний механізм
Податкова політика та механізм оподаткування
Бюджетно-податкова політика та забезпечення платоспроможності держави
Бюджетно-податкова політика: досвід зарубіжних країн
3. Плани семінарських занять
Додаток 1 затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2000 р. №1932 порядок розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання,
Додаток 2
1. Типова програма дисципліни
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни Рекомендовано Міністерством освіти І науки України Київ 2002
дохід від друкування грошей, що виникає за умов перевищення приросту грошової маси над приростом реального ВВП, наслідком чого є зростання середнього рівня цін. З огляду на це всі економічні агенти змушені сплачувати так званий інфляційний податок, який через вищі ціни перерозподіляє частину їх доходів на користь держа-
ви [13, 14].





Рис. 24. Джерела фінансування дефіциту бюджету


При аналізі фінансування дефіциту Державного бюджету обчислюється таким чином:

DB = MB + D + q D*,

де DB показник дефіциту бюджету; МВ — грошова база; D — внутрішній борг; D* зовнішній борг в іноземній валюті; q — валютний курс.

Політика фінансування дефіциту бюджету, якщо вона спрямована на пошуки внутрішніх і зовнішніх запозичень з метою покриття дефіциту, посідає особливе місце серед форм бюджетно-податкового регулювання. Цю політику можна визначити як політику державних запозичень, що базується на моделі бюджетного дефіциту:

GTДВ = GТ,

де ДВ дефіцит бюджету; G — видатки бюджету; T — доходи бюджету.

Якщо створюється ДВ , то уряду доводиться брати у борг грошові кошти на ринкових умовах. Для цього держава емітує цінні папери (облігації, векселі, інші цінні папери) та на ринкових умовах забезпечує їх покупцям певний дохід у вигляді відсотка.

Ефективно функціонуючий ринок державних цінних паперів (ДЦП) забезпечує відповідний посередницький механізм, за допомогою якого уряд запозичує необхідні кошти, а інвестори можуть здійснювати безризикові інвестиції. Однак при таких запозиченнях слід ураховувати вартість запозичень і можливості уряду щодо виплати боргу.

Слід зазначити, що ДЦП можуть бути як інфляційним, так і неінфляційним джерелом фінансування бюджету. ДЦП є неінфляційним джерелом фінансування дефіциту бюджету тільки у тому разі, коли для їх купівлі використовуються вільні заощадження громадян і господарюючих суб’єктів. Якщо ж ДЦП купує центральний банк, то має місце емісійне фінансування дефіциту бюджету, але суттєвою його відмінністю від прямої емісії є необхідність здійснювати значні видатки з бюджету на обслуговування державного боргу.

Нині в Україні існують чотири типи ДЦП, які на сьогоднішній день видає український уряд:

1) облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) — з 1995 р.

2) внутрішні державні ощадні кредитні облігації — з 1997 р.

3) спеціальні (особливі) облігації — з 1997 р.

4) облігації зовнішньої державної позики (ОЗДП), наприклад єврооблігації — з 1998 р.

Слід брати до уваги той факт, що державні цінні папери можуть купуватися не тільки своїми, але й іноземними громадянами та юридичними особами. В цьому разі існує спеціальний механізм передачі та розповсюдження ДЦП на міжнародному рівні. Але в обох випадках виграш перевищує витрати, і соціальна ефек­тивність зростає.

Якщо запозичення використовуються для фінансування інвестиційних змін або зміни в інфраструктурі, що сприятиме швидкому накопиченню надходжень, то вони підуть на користь економіці. І навпаки: якщо запозичення використовуються для покриття поточних видатків, а не для підвищення рівня потенціалу накопичення доходів у країні, то вони можуть призвести до фінансової кризи.

Фінансування дефіциту бюджету на основі запозичень обчислюється на чистій основі, тобто з обсягів валових надходжень запозичених коштів вираховуються платежі з погашення основної суми боргу:

Фінансування дефіциту = Запозичення – Погашення боргу +
+ Зміна залишків.


Державна позика не повинна впливати на добробут населення, коли кредиторами виступають вітчизняні суб’єкти. Якщо держава позичає із зовнішнього (закордонного) джерела і ці гроші витрачаються на споживання, то люди можуть систематично недооцінювати майбутні податки, які виникнуть як наслідок позики, і почуватимуть себе багатшими, ніж фактично є. В загальній теорії таке становище називається борговою ілюзією.

Боргова ілюзіяявище поширене, але завжди можна простежити його зв’язок з позиченими грошима та їх використанням. Це дуже схоже на інші упередження, скажімо, стосовно того, як використовуються гроші приватним сектором і як — державним (приватним — споживаються, державним — інвестуються). Головним «збудником» боргової ілюзії є державна політика — вибір пріоритетів по видатках та джерелах доходу. Визначення критичного розміру державного боргу — важливий момент при застосуванні кредитного механізму [13].

Слід зазначити, що політика державних запозичень (внутрішніх і зовнішніх) має забезпечувати здійснення державних витрат за рахунок реальних доходів приватного сектору економіки, проте коли ці доходи розглядаються недержавним сектором як спосіб ефективного розміщення заощаджень з метою отримання знов-таки реальних прибутків. Інакше кажучи, політика державних запозичень може бути ефективною лише тоді, коли держава сприяє розгортанню системи механізмів реального інвестування, що розширює джерела реального привласнення доходів. Сукупність процесів такого роду називається бюджетним витісненням. Бюджетне витіснення — форма інвестиційної конкуренції держави, бізнесу та домогосподарств, коли заощадження перетікають від бізнесу та домогосподарств до держави, але в цілях реаль­ного збільшення обсягів ВВП. Бюджетне витіснення не завжди є ефективним. Часто те, що держава збирає у вигляді позичок, трансформується у кредити, які не повертаються, хабарі, нецільове використання фондів в інтересах бюрократії, «тіньові» доходи, просто витрати, витрати споживачів не з ринкових джерел і т. ін. У результаті частина покритого позичками бюджетного дефіциту стає не реальною, а номінальною (чисто ціновою, без забезпечення фізичним еквівалентом виробництва реальних товарів і послуг), що призводить до розвитку негативних макроекономічних тенденцій (інфляції, безробіття, спаду, зростання державного бор­гу і тому подібним явищам). Таким чином, проведення ефективної політики державних запозичень урешті-решт має сприяти зростанню реальних доходів учасників економіки і тим самим стійкої дохідної частини бюджету.

При вивченні цієї теми студентам слід також розглянути проб­леми бюджетної безпеки, засвоїти підходи щодо її оцінки, вивчити її основні індикатори.

Бюджетна безпека є складовою економічної безпеки і характеризує стан держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів [30].


Таблиця 22

Основні групи чинників, що впливають
на бюджетну безпеку держави


Організаційно-правові

Фінансово-економічні

  • Чинна правова база, рівень професіоналізму і ретельність розробки бюджету, ступінь деталізації та прозорості бюджету при формуванні

  • Надання пріоритетності певній бюджетній класифікації

  • Ступінь досконалості системи бухгалтерського обліку виконання бюджету і кошторисів витрат бюджетних установ

  • Своєчасність прийняття рішень щодо бюджетно-податкового регулювання

  • Характер касового виконання бюджету

  • Ступінь узгодження фінансово-еко­номічних інтересів різних верств населення

  • Величина бюджету

  • Ступінь збалансованості бюджету

  • Масштаби бюджетного фінансування

  • Наявність чи відсутність бюджетних резервів

  • Чисельність податкових пільг, що впливають на формування доходів бюджету

  • Надання відстрочок за платежами до державного та місцевого бюджетів

Таблиця 23

Основні фінансово-економічні фактори
та індикатори бюджетної безпеки


Фактор

Показники

Індикатори

Величина бюджету

  • Обсяг доходів бюджету

  • Обсяг видатків бюджету

  • Рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет

  • Питома вага доходів бюджету у зведеному балансі фі­нансових ресурсів

У країнах середнього рівня розвитку частка перерозподілу ВВП через бюджет становить 35—37 %, у високорозвинутих країнах — 45 % і більше

Ступінь збалансованості бюджету

  • Розмір дефіциту, бездефіцитність чи розмір профіциту бюджету

  • Розмір прихованого дефіциту бюджету (з урахуванням соціальних зобов’язань держави та ін.)

  • Рівень монетизації бюджетного дефіциту (питома вага емісійних джерел його покриття) та ін.

Рівень бюджетної безпеки обернено пропорційний рівню бюджетного дефіциту. За даними міжнародної статистики припустима величина бюджет­ного дефіциту в індустріально розвинутих країнах коливається в межах 3—4 % ВВП

Масштаби бюджетного фінансування

  • Обсяги бюджетного фінансування

Ступінь бюджетної безпеки обернено пропорційний рівню обсягів бюджетного фінансування


В Україні в Основних напрямах бюджетної політики на 2001 рік та на 2002 рік встановлюється: 1) перерозподіл ВВП через зведений бюджет не повинен перевищувати 30 % (без урахування Пенсійного фонду України); 2) проголошення політики бездефіцитності бюджету; 3) обсяг державних централізованих капітальних вкладень на рівні не менше 1 % доходів Державного бюджету України за пріоритетними напрямами (див. додаток 2).

Особливе місце при розгляді теми посідає проблема бюджетного дефіциту з погляду макроекономічних чинників, що його зумовлюють (економічних, соціальних, політичних тощо). Тому студентам пропонується розглянути пояснювальну модель дефіциту бюджету з урахуванням впливу макроекономічних чинників, розроблену доктором економічних наук, професором І. Ф. Радіоновою, яка є найбільш комплексною і реалістичною [52].




Рис. 25. Модель дефіциту бюджету з урахуванням
впливу макроекономічних чинників


За даною схемою, використовуючи підхід та методику розрахунків І. Ф. Радіонової, студентам слід розглянути зв’язок різних макроекономічних чинників з дефіцитом бюджету, вплив на нього таких факторів, як:

  1. державні закупівлі та обсяг реального продукту (Y);

  2. державні закупівлі та динаміка цін (Р) і обсяг закупівель;

  3. державні витрати та виплати, пов’язані з безробіттям;

  4. державні витрати і частка людей, що потребують державної допомоги;

  5. відсотки за державним боргом і сплата боргів.

Боргове фінансування бюджету веде до накопичення державного боргу, який потрібно обслуговувати. Обслуговування боргу пов’язане з виплатою відсотків по ньому й поступовою сплатою основної суми боргу. Тоді зв’язок між дефіцитом бюджету, державним боргом і відсотком зі сплати боргів відображає формула:

(Gn Tn) – і · D = DD,

де D та D — державний борг попередніх періодів; і · D — відсотки зі сплати процентів за боргами попереднього періоду;
Gn Tn — сальдо державного бюджету.

Наведена формула має такий економічний зміст:

  • джерелом відшкодування дефіциту (права частина формули) є державний борг;

  • сальдо бюджету (Gn Tn) збільшує державний борг, а сплата відсотків за боргом збільшує дефіцит бюджету.

Здійснюючи аналіз джерел фінансування бюджету в Украї-
ні з метою оцінки зв’язку між дефіцитом бюджету, держав-
ним боргом і відсотком зі сплати боргів, слід оцінити динамі-
ку змін у фінансуванні дефіциту бюджету за різними джере-
лами [52];

  1. курс національної валюти і бюджетний дефіцит;

  2. обсяг реального продукту та бюджетний дефіцит;

  3. ступінь залучення ресурсу праці (рівень безробіття) та бюджетний дефіцит. Прихований бюджетний надлишок певного року можна оцінити за такою методикою (на основі даних за 1997 р.).

Таблиця 24

РОЗРАХУНОК ПРИХОВАНОГО БЮДЖЕТНОГО НАДЛИШКУ

Показники

Величина показників

1. Бюджетний дефіцит

6196,4 млн грн.

2. Сума податків на одного працю-
ючого (податкові надходження / кіль­кість зайнятих у поточному році)

27 148,7 млн грн. / 13 797 тис. осіб = = 1,97 тис. грн.

3. Безробітні (кількість зайнятих у базовому році — кількість зайнятих у поточному році)

17 740 – 13 797 = 3943 тис. осіб

4. Додаткова сума податків, що відповідає повній зайнятості (4 = 2 · 3)

1,97 тис. грн. · 3943 тис. осіб =
= 7767,7 млн грн.

5. Прихований бюджетний надлишок (5 = 4 – 1)

7767,7 – 6196,4 = 1571,3 млн грн.

Хоча наведена методика розрахунку має відносну точність, але вона дає певні уявлення про масштаб впливу недовикористання ресурсу праці на величину дефіциту бюджету. Значний бюджетний надлишок свідчить про жорсткість податкової системи [52];

  1. агрегована податкова ставка та дефіцит бюджету;

  2. співвідношення різних видів податків і дефіцит бюджету;

  3. динаміка грошової маси та цін і дефіцит бюджету. Загально­визнаним є положення про те, що дефіцит бюджету спричиняє інфляцію. Важливо з’ясувати і зворотний зв’язок: як впливає інфляція на дефіцит бюджету. Дефіцит спричиняє інфляцію лише за певних умов, а саме тоді, коли вичерпано інші можливості. Серед них — використання внутрішньої позики та валютних резервів Національного банку. Внаслідок збільшення пропозиції грошей формується нове джерело фінансування дефіциту, відображене формулою:

,

де — темп інфляції, — реальні грошові залишки.

Економічний зміст цієї формули такий:

а) дефіцит бюджету може фінансуватися через інфляційний податок;

б) базою оподаткування стають реальні грошові залишки у населення, а податкова ставка дорівнює ;

в) при певному рівні обсягу реального дефіциту чим меншим є грошові залишки, тим більший темп інфляції (), необхідний для фінансування дефіциту.

Допускається певний темп інфляції через збільшення пропозиції грошей, при цьому уряд вилучає інфляційний податок:

,

завдяки чому і фінансується дефіцит.

Однак зв’язок між темпом інфляції і дефіцитом, що опосередкований інфляційним податком (↑→ Ті↑→ Dв↓), може існувати лише доти, доки зростання темпу інфляції випереджає скорочення грошових запасів у населення. Адже відомо, що в період інфляції населення намагається позбутися грошових запасів. Коли темп скорочення грошових запасів починає випереджати темп інфляції, відбувається зменшення інфляційного податку і збільшення дефіциту.

Отже, якщо то ↑→ Ті↑→ DВ↓,

а якщо , то↓→ Ті↓→ DВ↑.

Ще один вплив інфляції на дефіцит бюджету через податки відображено в ефекті Олівера-Танзі [52]. Помічено, що в даному разі, коли країна не має системи коригування податкових ставок, інфляція призводить до зменшення надходжень до бюджету через існування лагів у вилученні податків. При зростанні цін і незмінних податкових ставках реальні податкові надходження (Треал) зменшуються. Дія ефекту може бути відображена схемою:

DВ↑→↑→ Треал↓→ DВ↑.

Таким чином, інфляційний податок — це прибуток, який може мати держава за певних темпів інфляції і який дорівнює втраті капіталу власниками коштів. Як уже зазначалося, ця втрата відбувається при збільшенні пропозиції грошей.

Поряд з інфляційним податком держава може вилучати дохід, породжений монопольним правом друкувати гроші. Цей додатковий дохід — сеньйораж — вимірюється купівельною спромож­ністю надрукованих у конкретному періоді грошей. Додаткова пропозиція грошей безпосередньо (поза участю інфляції) може стати джерелом бюджетних надходжень, якщо вона спричиняє падіння купівельної спроможності цих грошей. Сеньйораж може бути представлений таким чином:

,

де Мn та Мn – 1 — відповідно обсяги пропозиції грошей в n та
(n – 1) роках.

Оцінка темпів інфляції в зв’язку з емісійним фінансуванням бюджетного дефіциту може бути розрахована на основі двох співвідношень:

1) що описує зміну розмірів державного боргу та виплат з
його обслуговування:

,

де ΔДG зміна розмірів державного боргу; — розмір держав­ного боргу у % до ВВП на початок періоду; r — реальна відсоткова ставка; — базовий дефіцит бюджету (без урахування відсоткових платежів) у % до ВВП; — зміна обсягу грошової маси у % до ВВП; g — темп зростання ВВП у реальному виразі;

2) що описує зміну обсягу грошової маси залежно від темпів зростання ВВП і темпів інфляції:

,

де Δ — зміна обсягу грошової маси у % до ВВП; — темп інфляції; V — швидкість обігу грошової одиниці; ; М3 — грошовий агрегат.

Виходячи з усіх співвідношень, можна вивести формулу розрахунку темпів інфляції, обумовлених емісійним фінансуванням бюджетного дефіциту:

,

де — верхня межа державної заборгованості, за якою бюджетний дефіцит може фінансуватися лише за рахунок грошової емісії. Розрахунок цього показника найбільше значення має в довгостроковому аспекті з погляду підтримки базового рівня бюджетного дефіциту та державної заборгованості, а також наслідків зростання державного боргу [14].

Після освоєння методики побудови пояснювальної моделі бюджетного дефіциту з урахуванням макроекономічних чинників студентам слід ознайомитися з економічним моделюванням бюджетного дефіциту.

Пропонується ознайомитися з розробками моделі бюджетного дефіциту, здійсненими фахівцями Інституту економіки НАН України [21], а також російськими вченими на замовлення Російського фонду фундаментальних досліджень [10]. Особливу увагу пропонується звернути на розробку статичної і динамічної регресійної багатофакторної моделі бюджетного дефіциту, що запропонована І. Ф. Радіоновою та Т. В. Бурлай [53].

При вивченні цієї теми значну увагу студентам варто при-
ділити також проблемі державного боргу у взаємозв’язку з бюджетним дефіцитом, а також розглянути їх вплив на еко-
номіку.

Слід зазначити, що борг є важливим елементом кругообігу «доходи — витрати». Коли в економіці зростають доходи, зростають і заощадження, які повинні бути використані домашніми господарствами, фірмами та урядом. Створення боргу — це механізм, за допомогою якого заощадження передаються економічним агентам, що здійснюють витрати. Якщо домогосподарства і фірми не схильні до запозичень, то приватна заборгованість зростає недостатньо швидко, аби поглинути зроста­ючий обсяг заощаджень. Отже, щоб економіка не відійшла
від стану повної зайнятості ресурсів, ці заощадження мають бути використані державою шляхом приросту державного
боргу [13].

Державний борг (DG) — це загальний розмір накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів та вилучених бюджетних надлишків. Державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу держави.

Внутрішній державний борг (D) (internal public debt) — забор­гованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.

Зовнішній державний борг (D*) (external public debt)це заборгованість держави за непогашеними зовнішніми пози-
ками і невиплаченими за ними відсотками на певну дату. Він складається із заборгованості міжнародним і регіональним
банкам, урядам, приватним іноземним банкам, корпораціям і міжнародним фінансовим організаціям. До зовнішнього державного боргу зазвичай належать борги, платежі за якими здійснюються в іноземній валюті або в товарах і послугах і
які впливають на платіжний баланс. Державний зовнішній
борг країнам СНД фінансується відповідними міжурядовими угодами.

Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:

  • збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

  • циклічні спади та автоматичні стабілізатори економіки;

  • скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;

  • вплив політичних бізнес-циклів — надмірне збільшення державних видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців і збереження влади.

Існує позитивний взаємозв’язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, в свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит.

Для скорочення державного боргу у проект бюджету може закладатись профіцит, тобто перевищення доходів над видатками. Якщо неможливо знайти кошти, щоб забезпечити таке співвідношення, то держава вдається, наприклад, до рефінансування — випуску нових позик для того, щоб розрахуватися з власниками облігацій старої позики.

На обсязі бюджетного дефіциту позначаються всі зміни у величині державного боргу, в тому числі зумовлені впливом інфляції. Саме тому важливо, щоб державна заборгованість вимірювалася також у реальних, а не лише номінальних величинах. Згадаємо, що бюджетний дефіцит є різницею між державними витратами і доходами. Частина витрат — це відсоток, який сплачується по державному боргу і дорівнює і · DG, де DG — обсяг державного боргу, а і — номінальна відсоткова ставка. Реальні видатки містять лише реальний відсоток по державному боргу r. Згідно з рівнянням Фішера, реальний відсоток є номінальним, за винятком темпу інфляції: . Отже, реальна величина бюджетних видатків менша за номінальну на величину . Фактичний бюджетний дефіцит, за винятком інфляційної частки відсоткових платежів (операційний дефіцит), можна обчислити за такою формулою:

,

де — операційний бюджетний дефіцит; DB — фактичний бюджетний дефіцит; DG — розмір державного боргу на початок року; — темп приросту інфляції за рік, %.

За умов інфляції оголошуваний у звітах бюджетний дефіцит завищується на величину . При високих темпах інфляції ця величина може бути досить значною. Як наслідок, можливі ситуації, коли спостерігається зростання номінального державного боргу при одночасному зниженні реальної заборгованості, що ускладнює оцінку бюджетно-податкової політики [13].

Вивчаючи проблему державного боргу України, важливо визначити його структуру, тенденції, можливі напрями і необхідні розміри обслуговування та погашення кожного структурного елемента державного боргу.

Структура державного боргу України досить різнобічна, а це потребує конкретизації як щодо ефективного використання залучених коштів, так і вироблення раціонального механізму обслуговування і погашення отриманих кредитів. Слід зазначити, що обслуговування державного внутрішнього боргу здійснює Міністерство фінансів України через національну банківську систему шляхом проведення операцій з розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їх погашення і виплати доходу за ними у вигляді відсотків та в іншій формі.

Для фінансування витрат з розміщення, рефінансування, виплати доходу та погашення боргових зобов’язань України у складі Державного бюджету України створюється фонд обслуговування Державного внутрішнього боргу України. До нього зараховують кошти у розмірі 50 %, одержані від приватизації майна державних підприємств. Міністерство фінансів України щороку публікує в загальнодоступному виданні відомості про державний внутрішній борг України [24].

Методами управління державним боргом є конверсія, консолідація, уніфікація, обмін облігацій за регресивним співвідношенням, відстрочення погашення та анулювання позики. Конверсія — це зміна дохідності позики. Держава, як правило, зменшує розмір відсотків, які мають виплачуватися за позиками. Збільшення строків дії випущеної позики називають консолідацією. Консолідація і конверсія можуть провадитися також одночасно. Уніфікація позик — це об’єднання кількох позик в одну, коли облігації раніше випущених кількох позик обмінюються на облігації нової позики. В окремих випадках може здійснюватися обмін облігацій за регресивним співвідношенням, тобто коли кілька раніше випущених облігацій прирівнюються до однієї нової облігації. Цей метод економічних обґрунтувань не має.

Відстрочення погашення позики, як правило, провадиться тоді, коли випуск нових позик використовують на обслуговування раніше випущених позик. Усі зазначені методи застосовують щодо внутрішнього боргу.

Відстрочення погашення боргових зобов’язань, а також анулювання боргу може застосовуватись як до внутрішніх, так і зовнішніх позик. Анулювання боргів може бути зумовлено фінансовою неспроможністю держави, тобто банкрутством або політич­ними мотивами.

Управління державним внутрішнім боргом України здійснюється Міністерством фінансів України у порядку, погодженому з Національним банком України. Розміщення боргових зобов’язань Уряду України та надання гарантій від його імені провадить за
його дорученням Міністерство фінансів України. Граничні розміри державного внутрішнього боргу України, його структуру, джерела і строки погашення встановлює Верховна Рада України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на наступний рік.

У межах даної теми студентам слід також освоїти, як бюджетний дефіцит і державний борг впливають на економіку країни. Ступінь впливу державної заборгованості на внутрішній попит і сукупну пропозицію, зовнішньоекономічну рівновагу повною мірою визначається структурою державних доходів і видатків. Залежно від характеру наслідків впливу боргу на економіку їх поділяють на короткострокові та довгострокові. Короткострокові — це наслідки бюджетного дефіциту, відомі як проблема витіснення. Довгострокові — економічні наслідки державного боргу, відомі як тягар боргу [13].

Важливе місце при вивченні даної теми посідає проблема зовнішньої заборгованості та управління зовнішнім боргом.

Зовнішнє запозичення виникає при перевищенні імпорту товарів і послуг над експортом. Дефіцит рахунку поточних операцій, зумовлений несприятливим торговельним балансом, фінансується за рахунок чистого припливу капіталу. Чистий приплив капіталу виникає внаслідок міжнародних позик (від іноземних урядів і комерційних банків, міжнародних валютно-фінансових організацій), продажу довгострокових фінансових активів іноземним інвесторам, прямих іноземних інвестицій у дану країну, використання валютних резервів держави.

Прямі іноземні інвестиції передбачають введення до країни капіталу (в грошовій або товарній формі) і є фінансовим потоком, який не створює боргових зобов’язань.

Зовнішній борг складається із зобов’язань перед нерезидентами, який виникає внаслідок міжнародних позик або продажу фінансових активів за кордон. Приплив зовнішніх приватних і державних фінансових ресурсів, який створює боргові зобов’язання перед нерезидентами, призводить до зростання зовнішнього боргу країни. Зовнішні позики дозволяють країні інвестувати і споживати більше, ніж виробляє її економіка. Можливість позичати зовнішні ресурси означає, що економічні агенти (фірми, уряд) країн, де існує дефіцит капіталу, можуть залучати заощадження тих країн, де є надлишок капіталу і ринкова відсоткова ставка нижча.

Коли країна залучає зовнішні позики, вона повинна сплачувати відсотки по боргу. Зростання боргу супроводжується зростанням відсоткових платежів, які необхідні для обслуговування боргу. Тому зовнішні позики мають покривати не лише різницю між внутрішніми заощадженнями і державними доходами і видатками, але й відсотки по боргу.

Обсяг залучення зовнішніх позик визначається, по-перше, тим, скільки іноземного капіталу країна може ефективно поглинути так, щоб прибуток від інвестицій перевищував вартість залучення капіталу; по-друге, тим, який обсяг боргу вона може обслуговувати без ризику виникнення проблем із зовнішніми платежами.

Темпи зростання боргу залежать від:

  • частки зовнішніх запозичень у загальному обсязі наявного боргу (це можна виразити співвідношенням між дефіцитом балан­су по товарах і послугах та накопиченню боргу);

  • відсоткової ставки (підвищення ставки відсотка потребує збільшення зовнішніх позик).

Ефективне використання запозичених інвестицій дає змогу прискорити економічне зростання в країні. Нераціональність і збитковість застосування зовнішніх ресурсів створює такі боргові зобов’язання країни, які в майбутньому суттєво обмежують можливості держави щодо проведення економічної політики, тому виникає потреба в управлінні зовнішнім боргом [13].

Ефективність управління зовнішнім боргом значною мірою визначається іншими видами економічної політики. Прибуток на інвестований капітал, а отже, й розмір зовнішніх позик безпосередньо залежать від торговельної політики, політики валютних курсів, цінової політики, а також від грошово-кредитної і бюджет­но-податкової політики. В свою чергу, рівень зовнішньої заборгованості та умови надання зовнішніх запозичень значною мірою визначають характер економічної політики в країні.

Уряди країн-боржників застосовують сукупність заходів, щоб не потрапити в стан безнадійних боржників оскільки це обмежує доступ до зарубіжних фінансових ресурсів. Для цього існує кілька шляхів, кожен з яких має бути пристосований до певної економічної ситуації. Світовий досвід вирішення проблеми зовнішньої заборгованості свідчить про те, що у кожної країни-боржника є три можливих сценарії: 1) оптимістичний; 2) песимістичний; 3) нульовий.

Дуже актуальною нині для України є проблема скорочення зовнішньої заборгованості в умовах боргової кризи, на яку слід також звернути увагу студентам.

Боргова кризаце криза зовнішньої заборгованості, яка проявляється у неспроможності країни-боржника обслуговувати зовнішню заборгованість у повному обсязі, зокрема здійснювати виплати з обслуговування накопиченої суми боргу відповідно до початкових угод. Неспроможність країн-боржників спричиняє падіння платоспроможності фінансових інститутів країн-кредиторів. Вихід з боргової кризи передбачає стабілізацію розмірів і зміну структури заборгованості, відстрочку сплати боргу або перегляд інших умов його повернення [13].

Традиційним методом зменшення боргу є його реструктуризація. При реструктуризації боргу умови його обслуговування (відсоток, сума, строки сплати) переглядаються.

Зараз загальноприйнятий методом скорочення зовнішнього боргу — це конверсія боргу (борговий своп), яка може набувати таких форм:

  • викуп боргу;

  • капіталізація боргу;

  • конверсія «борг—борг».

При вивченні даної теми слід ознайомитися з проблемою боргової безпеки, зрозуміти основні підходи до оцінки її стану, засвоїти її головні індикатори. Абсолютний розмір державного боргу є не дуже показовим макроекономічним індикатором, оскільки борг зростає у міру збільшення ВВП. Крім того, на його величину впливає інфляція. Змістовнішими є відносні показники заборгованості, а саме:

  • відношення боргу до ВВП;

  • відношення суми обслуговування боргу до ВВП.

Відносна величина державного боргу (борг/ВВП) залежить від таких факторів: рівень реальної відсоткової ставки, якою визначається розмір виплат по боргу; темп зростання реального ВВП; обсяг первинного бюджетного дефіциту. Зменшення відносної заборгованості в економіці можливе за умови, якщо темпи зростання відсоткової ставки будуть нижчими за темпи зростання реального ВВП, а частка первинного бюджетного надлишку відносного ВВП збільшуватиметься.

Обсяг державного боргу є дуже важливим показником загального стану економіки. Існує кілька способів оцінки цієї величини, а саме: 1) борг на душу населення і 2) співвідношення між боргом та індивідуальним доходом [29].

Вагомою ознакою може бути також боргоспроможність. Вона визначається трьома головними чинниками: 1) наявністю ресурсів, 2) потребою видатків та 3) бажанням кредиторів купувати боргові зобов’язання. Названі два виміри державного боргу дають певне, але не повне уявлення про борговий тягар. Загальноприйняту універсальну міру боргового тягаря демонструє відношення
боргу до потенційної боргоспроможності, яке свідчить, чи вистачає доходів, щоб покрити обслуговування боргу, на додачу до операційних витрат. Всесвітня банківська група вважає показниками здатності уряду взяти на себе додатковий борг такі: 1) відношення обслуговування боргу до поточних доходів; 2) відношення капіталовкладень до сукупних видатків; 3) надлишок поточних до­ходів над звичайними операційними витратами. Доцільніше спостерігати за базою доходів, ніж за самими поточними доходами.

Нині кожна держава має той чи інший розмір державної забор­гованості. Держави відрізняються швидкістю накопичення державного боргу та вмінням своєчасно розрахуватися за свої борги. Міжнародна фінансова практика виробила різні критерії оцінки критичного рівня державного боргу щодо можливості країни з його обслуговування. Так, Світовий банк вважає критичним рівень державного зовнішнього боргу, якщо він перевищує 50 % ВВП. Відповідно до вимог Маастрихтської угоди державний борг не повинен становити понад 60 % ВВП країни. Деякі фахівці вважають економічно безпечним для держави обсяг іноземних кредитів, що не перевищує 70 % обсягу її річного експорту. Поки що Україна вкладається в ці межі.

У світовій практиці безпечним вважається такий рівень зовнішнього боргу (коефіцієнт обслуговування), коли сума на його обслуговування не перевищує 25 % загальних валютних надходжень країни, або приблизно 20 % вартості експорту товарів (для країн, що мають позитивне сальдо у торгівлі послугами, допустимий більший розмір платежів). За іншими оцінками, межею небезпеки вважається перевищення суми боргу порівняно з експортом у 2 рази, підвищеної небезпеки — в 3 рази.

Мінфін України і НБУ пропонують порогове значення співвідношення валового розміру державного зовнішнього боргу до річного експорту товарів і послуг встановити на рівні не більше 165 %.

Виходячи з наведених вище критеріїв оцінки державного боргу, Україна має такі фактичні показники (на 01.01.00):

  • державний борг до ВВП — 48,56 %;

  • державний зовнішній борг до ВВП — 39,65 %.

Отже, відповідно до даних Міністерства фінансів України державний борг за тенденції його постійного зростання і водночас падіння реального ВВП стрімко наближається до критичного значення цих показників. За методикою Світового банку, для визначення рівня обтяжливості зовнішнього боргу та віднесення країни до відповідної категорії за зовнішньою заборгованістю (країни з надмірним чи помірним рівнем заборгованості) використовують такі показники:

Таблиця 25

ПОКАЗНИКИ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ
ЗОВНІШНЬОГО БОРГУ КРАЇНИ


Показник

Надмірний рівень
заборгованості
(критичне значення показника)

Помірний рівень
заборгованості
(критичне значення
показника)

Валовий борг, % до ВВП

50

30

Валовий борг, % до річного експорту товарів і послуг

275

165

Сукупні платежі щодо обслуговування зовнішнього боргу, % до річ­ного експорту товарів і послуг

30

18

Відсоткові платежі щодо обслуговування зовнішнього боргу, % до річного експорту товарів і послуг

20

12


На сьогодні Україна не належить до категорії країн з надмірним рівнем заборгованості. Але дана методика не вичерпує всіх ефек-
тивних індикаторів рівня зовнішньої заборгованості країни. Оцінка рівня зовнішньої заборгованості з макроекономічного погляду (з по­зиції платіжного балансу) не враховує навантаження Державного бюджету по обслуговуванню зовнішнього боргу (тобто відношення витрат на обслуговування зовнішнього державного боргу до доходів бюджету), яке має особливе значення для країн, що страждають на хронічні проблеми з дефіцитом державного бюджету.

Стан боргової безпеки України можна оцінити за розширеною методикою, що включає додаткові індикатори [29, 31].

Таблиця 26

СТАН БОРГОВОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Показник боргової безпеки

Порогові
значення
показників (помірний
рівень)

Фактичний стан
(1999 р.)

Співвідношення
фактичного
і порогового значення

Обсяг внутрішнього боргу, % до ВВП за порівнянний період

30

15,3

1,96

Заборгованість уряду за державними цінними паперами, % до ВВП

Не більше 30

9,2

3,26

Сукупні платежі з обслуговування внутрішнього боргу, % до доходів бюджету

Не більше 20

5,9

4,24

Поточна потреба в обслуговуванні та погашенні внутрішнього боргу, % до податкових надходжень бюджету

25

7,3

3,42

Обсяг зовнішнього боргу, % до ВВП

25

20,7

1,21

Валовий державний зовнішній борг, % до річного експорту товарів і послуг

Не більше 165

50,4

3,27

Сукупні платежі з обслуговування зовнішнього боргу, % до річного експорту товарів і послуг

Не більше 18

6,0

3,0

Відсоткові платежі з обслуговування зовнішнього боргу, % до річного експорту товарів і послуг

Не більше 12

2,4

5,0

Сукупні платежі обслуговування зовнішнього боргу, % до доходів бюджету

Не більше 20

12,9

1,55

Сукупні платежі обслуговування зов­нішнього боргу, % до загальних валютних надходжень країни

Не більше 25

11,9

5,10

Відношення короткострокової зовнішньої заборгованості до поточних бюджетних надходжень, %

Не більше 40

22—30

1,82—1,33

Термінологічний словник

Боргова криза — криза зовнішньої заборгованості, яка проявляється в неспроможності країни-боржника обслуговувати зовнішню заборгованість у повному обсязі.

Бюджетна безпека — стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного і місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів.

Внутрішній державний борг — заборгованість держави юридич­ним і фізичним особам даної країни, які володіють цінними папе-
рами, випущеними її урядом з метою фінансування бюджетного дефіциту.

Внутрішній лаг — час від моменту змін економічної ситуації до моменту прийняття відповідних урядових рішень.

Державний борг — загальний розмір накопиченої заборгованості держави зовнішнім і внутрішнім кредиторам, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних профіцитів.

Згладжування податків — утримання податків на їх постійному рівні з метою зменшення їх негативного впливу на економічні стимули.

Зовнішній державний борг — заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, банками, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Зовнішній лаг — час, потрібний на усвідомлення урядових рішень і підготовку до виконання їх у змінних умовах.

Інфляційний податок — податок, який змушені сплачувати всі економічні суб’єкти в умовах інфляції, оскільки завдяки зростанню цін частина їх доходів перерозподіляється на користь держави, завдяки чому фінансується бюджетний дефіцит.

Конверсія зовнішнього боргу — процес скорочення зовнішньої заборгованості, що може здійснюватися різними методами: викупом боргу, капіталізацією боргу, конверсією «борг—борг» тощо.

Монетизація бюджетного дефіциту — фінансування бюджетного дефіциту за рахунок емісійних (інфляційних) джерел.

Обслуговування державного боргу — комплекс заходів держави з погашення позик, виплати відсотків за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик.

Операційний дефіцит — загальний дефіцит бюджету, за винятком інфляційної частки відсоткових платежів.

Політика запозичень — політика держави, що спрямована забезпечити державні витрати шляхом внутрішніх і зовнішніх позик.

Політика коригування державного бюджету — політика держави, спрямована на збалансування державного бюджету або зменшення бюджетного дефіциту.

Реструктуризація зовнішнього боргу — традиційний метод скорочення боргу, за яким переглядаються умови його обслуговування (відсоток, сума, термін сплати).

Сеньйораж — додатковий дохід, що отримує держава від емісійних операцій при монетизації бюджетного дефіциту у зв’язку з монопольним її правом на друкування грошей.

Стабілізаційна політика вирівнювання економічного циклу — політика, спрямована на подолання економічної кризи або інфляції залежно від стану економіки.

Структурний бюджет — бюджет в умовах повної зайнятості.

Управління зовнішнім боргом — процес регулювання обсягів зовнішніх запозичень через залучення фінансових коштів, їх розміщення та погашення боргу.

Циклічний бюджет — бюджет в умовах неповної зайнятості.

Завдання та запитання для самоперевірки

1. Що означає бюджетна безпека? Які основні її індикатори?

2. Опишіть категорії державних видатків і способи їх фінансування. Як збільшення державних видатків, що фінансується за рахунок підвищення податків, впливатиме на інвестиції приватного сектору?

3. Державний бюджет об’єднує державні закупки товарів і послуг і трансфертні платежі в загальну категорію загальних видатків. Чому при виборі інструментів бюджетно-податкової політики необхідно розрізняти державні закупки і трансферти?

4. Поясніть, чому курс на постійну збалансованість державного бюджету є надто жорсткою вимогою щодо фіскальної політики? Які проблеми виникають при спрямованості бюджетно-податкової політики на щорічну збалансованість бюджету?

5. Назвіть основні концепції бюджетного дефіциту.

6. Назвіть основні макроекономічні чинники, що зумовлюють бюджетний дефіцит. Опишіть модель бюджетного дефіциту з їх урахуванням.

7. Дайте характеристику статичної та динамічної регресійної моделі бюджетного дефіциту. Обґрунтуйте необхідність економічного моделювання та його значення для України.

8. Яким чином може зростати державний борг? Чому державний борг є тягарем для економіки? Які основні напрями впливу державного боргу на економіку вам відомі?

9. Поясніть, чому уряд намагається фінансувати державні видатки повністю за рахунок податків, хоча існує можливість для цього позичати кошти населення? Які існують методи фінансування бюджетного дефіциту? Що таке монетизація дефіциту?

10. Чому виникає таке явище, як квазіфіскальні витрати і квазіфіскальний дефіцит? Яким чином квазіфіскальна діяльність держави впливає на оцінку бюджетно-податкової політики?

11. Розкрийте методи скорочення зовнішньої заборгованості. Якому з методів ви віддали б перевагу і чому саме?

12. Розкрийте економічний зміст основних форм реалізації бюджетно-податкової політики.

13. Що означає внутрішній і зовнішній лаг бюджетно-податкової політики? Як, на ваш погляд, можна забезпечити стабільність бюджетно-податкової політики?

14. Що означає «ефект витіснення»? Поясніть та наведіть приклади.

15. Що означає «тягар боргу»? Поясніть та наведіть приклади.

16. Назвіть основні пріоритетні соціальні програми сучасної політики державних видатків в Україні.

17. Розкрийте взаємозалежність між державним боргом і бюджетним дефіцитом.

18. Що таке інфляційний податок? Хто його сплачує? Назвіть причини його виникнення.

19. Що таке сеньйораж? Поясніть, яким чином він виникає?

20. Назвіть стандартні індекси заборгованості. Розкрийте значення цих індикаторів.

21. Якщо валовий борг у відсотках до ВВП становить 60 %, а до річного експорту товарів та послуг — 300 %, сукупні платежі щодо обслуговування боргу у відсотках до річного експорту товарів та послуг — 30 %, відсоткові платежі по обслуговуванню зовнішнього боргу до річного експорту товарів і послуг — 30 %. Визначіть, до якої категорії країн (з надмірним чи з помірним рівнем заборгованості) належить дана країна. Обґрунтуйте, використавши методику Світового банку.

22. Використовуючи таблицю і методику Світового банку визначте, до якої категорії (з надмірним чи помірним рівнем заборгованості) належать перелічені країни: Чехія, Польща, Албанія, Білорусь, Росія, Україна. Обґрунтуйте та порівняйте результати. Зробіть висновки.

ПОКАЗНИКИ РІВНЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ КРАЇН
ПЕРЕХІДНОГО ПЕРІОДУ, %


Країни

Борг/експорт, %

Борг/ВВП, %

Платежі/експорт, %

1995 р.

1996 р.

1997 р.

1995 р.

1996 р.

1997 р.

1995 р.

1996 р.

1997 р.

Чехія

59

68

67

34

38

38

13,1

10,3

12,8

Польща

162

139

117

37

31

26

14,3

6,7

7,6

Албанія

179

165

277

27

37

45

23,0

6,0

6,4

Білорусь

39

22

18

19

10

10

4,3

3,4

2,5

Росія

124

115

121

34

28

26

4,7

6,7

7,3

Україна

46

43

44

22

25

20

11,0

8,8

6,4
1   2   3

Схожі:

Бюджетно-податкова політика та забезпечення платоспроможності держави icon1. Сутність та види податків Тема Податкова система І податкова політика держави
Ці фінансові відносини впливають як кінцеві результати діяльності суб’єктів господарювання та їх інтереси у суспільному виробництві,...
Бюджетно-податкова політика та забезпечення платоспроможності держави icon1. Сутність та види податків Тема Податкова система І податкова політика держави
Ці фінансові відносини впливають як кінцеві результати діяльності суб’єктів господарювання на їх інтереси у суспільному виробництві,...
Бюджетно-податкова політика та забезпечення платоспроможності держави iconЗовнішня політика держави: сутність, принципи реалізації. Співвідношення внутрішньої та зовнішньої політики держави
Зовнішня політика – це частина міжнародних відносин, діяльність держави та інших політичних інститутів суспільства по здійсненню...
Бюджетно-податкова політика та забезпечення платоспроможності держави iconЗ навчальної дисципліни ”податки І податкова політика”
Методичні вказівки щодо виконання контрольних робіт з навчальної дисципліни „Податки І податкова політика” для студентів заочної...
Бюджетно-податкова політика та забезпечення платоспроможності держави iconЧернадчук В. Д. Принципи виконання бюджету
При виконанні бюджету відбувається постійно триваюче порівняння показників матеріальних бюджетно-правових норм з результатами бюджетної...
Бюджетно-податкова політика та забезпечення платоспроможності держави iconТема Години
Аналіз платоспроможності, кредитоспроможності та конкурентоспроможності аптек. Антикризова політика підприємства
Бюджетно-податкова політика та забезпечення платоспроможності держави iconПодаткова застава
Податкова застава спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк
Бюджетно-податкова політика та забезпечення платоспроможності держави iconМетодичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни " податки І податкова політика" для студентів денної та заочної форм навчання
Методичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни „Податки І податкова політика” для студентів денної та заочної...
Бюджетно-податкова політика та забезпечення платоспроможності держави iconМетодичні вказівки щодо практичних занять з навчальної дисципліни „ податки І податкова політика для студентів денної та заочної форм навчання
Методичні вказівки щодо практичних занять з навчальної дисципліни „Податки І податкова політика ” для студентів денної та заочної...
Бюджетно-податкова політика та забезпечення платоспроможності держави iconКичук І. Л., здобувач Житомирський державний технологічний університет законодавчо-нормативне забезпечення страхових відносин
Головною метою державного регулювання страхової діяльності є забезпечення формування страховиками достатнього обсягу коштів, за рахунок...
Бюджетно-податкова політика та забезпечення платоспроможності держави iconНауково-практичну інтернет-конференцію „Бюджетно-податкова реформа як каталізатор соціально-економічного розвитку в Україні” Напрями роботи інтернет-конференції: Секція 1
Науково-дослідним інститутом фінансового права спільно з Науково-дослідним центром з проблем оподаткування І кафедрою податків та...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи