Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011 icon

Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011




НазваАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011
Сторінка15/39
Дата27.11.2012
Розмір7.85 Mb.
ТипПротокол
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   39






Доктор філософії (PhD)

(3-4 роки)





Магістр академічний

(1-2 роки)

Магістр професійний

(1-2 роки)




Бакалавр

(3-4 роки)

Молодший спеціаліст

(2-3 роки)








Старша школа

(повна загальна середня освіта)


Загальна середня освіта





Основна школа

(базова загальна середня освіта)





Початкова школа

(початкова загальна освіта)




Дошкільна освіта


Примітка: С – свідоцтво А – атестат D - диплом


Рис. 1. Модернізація структури освіти України із врахуванням

вимог Європейського простору вищої освіти


Стандартна тривалість стаціонарного докторського навчання становить не менше 3 років. Передбачається запровадження кредитів ECTS для вимірювання навчального навантаження студентів в докторському навчанні.

Докторські програми є доступними для осіб, що вже мають ступінь магістра або його еквівалент; вони забезпечують особу (студента) детальними, ґрунтовними знаннями з певної галузі, здійснюють підготовку до незалежної, самостійної науково-дослідницької творчої діяльності і в кінцевому результаті надають можливість отримати академічну ступінь доктора філософії.

В Україні необхідно ґрунтовно обговорити з науково-педагогічною громадськістю коло проблем щодо запровадження третього Болонського циклу, розробити механізми його запровадження та створити структуровані докторські програми, які повинні включати лекційні курси та незалежні наукові дослідження, процедури контролю та оцінювання докторського навчання [5, c. 173]. У кінцевому результаті ми повинні розробити національну систему кваліфікацій для всіх трьох циклів, що буде узгоджуватися із Європейською системою кваліфікацій Європейський простір вищої освіти, а також європейською системою кваліфікацій навчання впродовж життя. У зв’язку з цим за ініціативи МОН України створено і активно працюють низка робочих груп з удосконалення нормативно-правових актів вищої освіти, концепції модернізації структури вищої освіти та забезпечення її якості, розробки стандартів вищої освіти, удосконалення організації навчального процесу тощо.

Реалізація реформ, пов’язаних із адаптацією вищої освіти до Європейського простору вищої освіти, сприяє розвитку вищої освіти України в цілому.

Сучасна мета України – спільний розвиток гнучкої системи вищої освіти із збереженням національних надбань та залученням кращого Європейського досвіду, розробка єдиних критеріїв і стандартів у цій галузі, де якість вищої освіти є основою створення цього процесу. Це забезпечить різноманітність можливостей для повноцінного розвитку, створення гнучких критеріїв кваліфікацій і систем із забезпечення якості у вищій освіті та зміцнення співробітництва між зацікавленими сторонами.

Висновки. На сучасному етапі реформа вищої освіти України здійснюється у двох площинах:  національної стратегії соціально-економічного розвитку; співпраці та інтеграції в європейський і світовий освітній простір.

Модернізація структури вищої освіти України вимагає змін у системі законодавчого і нормативно-правового регулювання вищої освіти з урахуванням вимог європейської системи стандартів та сертифікації, які сприятимуть розвитку національних культурних цінностей, демократії і гуманізму як основних чинників функціонування громадянського суспільства.

На державному рівні варто змінити зовнішні критерії оцінки якості діяльності вищого навчального закладу. Адже поки діє принцип “більше студентів – більше грошей” – страждає якість освіти. У зв’язку з цим, доцільно розробити комплексні критерії оцінки якості освітнього процесу, які включають: оцінювання змісту та технологій навчання, що застосовуються під час навчання; оцінювання отриманих студентом знань; вимоги до організації та контролю за здійсненням навчального процесу; сучасні вимоги до компетентності викладачів та студентів; чітку і прозору процедуру самообстеження вищого навчального закладу як підґрунтя системи забезпечення якості.


Використані джерела інформації:

  1. Мазоренко Д. Удосконалення університетської освіти в контексті європейської інтеграції / Д. Мазоренко // Новий колегіум. - 2009. - № 3. - С. 16-20.

  2. Матеріали науково-практичного семінару "Кредитно-модульна система підготовки фахівців у контексті Болонської декларації 21-23 листопада 2003 року". – Львів : Вид-во "Львівська політехніка", 2003. - 111 с.

  3. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес : [уклад. М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, К.М.Левківський., Ю.В.Сухарніков] ; [відп.ред. М.Ф.Степко]. – К. : Узд., 2004. – 60 с.

  4. Мороз І. Педагогічні умови запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу : [Монографія]. - К. : Освіта України, 2005. - 278 с.

  5. Сиченко В.В. Реалізація інтеграційної політики держави в галузі вищої освіти / В.В. Сиченко // Актуальні проблеми державного управління [зб. наук. пр.]. – X. : Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2009. – №1 (35). – С.172-179.

^ Рецензент: Корецький М.Х., д.держ.упр., професор


УДК:35

Кушнір М.О.,

к.держ.упр., головний консультант сектору стратегій регіонального розвитку відділу регіонального розвитку Національного інституту стратегічних досліджень

^ СУЧАСНІ ЄВРОПЕЙСЬКІ ПРАВОВІ ІНІЦІАТИВИ З ПИТАНЬ

СТИМУЛЮВАННЯ ДІАЛОГУ ВЛАДИ ТА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА


Це дослідження присвячено розгляду проблеми розвитку діалогу влади та громадянського суспільства у контексті його регулювання сучасним європейським правом.

Данное исследование посвящено рассмотрению проблемы развития диалога власти и гражданского общества в контексте его регулирования современным европейским правом.

^ This research is devoted consideration of problem of development of dialog of power and civil society in the context of his adjusting the modern European right.


Постановка проблеми, мета та актуальність статті.

Демократичність влади, з-поміж інших важливих складових, означає її відкритість і доступність широким верствам населення. Така влада сама прагне до діалогу із суспільством, ставлячи перед собою ціль – постійну комунікацію, зв'язок із населенням задля невідкладного вирішення тих питань, які виникають у ході життєдіяльності громади. Важливими інструментами на шляху до досягнення цієї цілі у європейських країнах традиційно є правові. Правове забезпечення комунікативної політики цих країн має як свою традицію, так і новації. Огляду таких новацій, їх проекції на реалії України є метою цієї статті.

Актуальність даного дослідження визначається потребами формування довіри у населення до органів влади як однієї із основних підвалин політики національної безпеки України [4].

^ Аналіз сучасних наукових досліджень по проблемі.

Серед сучасних досліджень у сфері комунікаційного права слід виділити роботу Д. Рейнарда і С.М.Ортіс [9]. У цій роботі дослідники, розглянувши, зокрема, стан досліджень у сфері комунікаційного права і політики, дійшли висновку, що у сучасному тлумаченні область комунікаційного права та політики охоплює дослідження регулювання потоку комунікації між людьми в формах, що не обмежуються традиційними засобами масової комунікації, а включають Інтернет, електронну пошту та інші засоби особистої комунікації.

Серед вітчизняних наукових досліджень останнього періоду, присвячених діалогу влади і суспільства, слід відмітити праці Головія В.М. [1], Дніпренко Н.К. [2], Драгомирецької Н.М. [3] та ні.

^ Виклад матеріалу дослідження.

Прикметною обставиною розвитку Європи за останній період часу є той факт, що країни цього континенту у своєму розвитку не минули проблем, пов’язаних з необхідністю удосконалення участі населення в управлінні суспільними справами. Яскравим прикладом цьому слугує робота над Конституцією Європи.

Так, після того, як Франція і Голландія проголосували проти Європейської Конституції, в Європі був проголошений «період роздумів» для того, щоб провести широке обговорення цього документу у кожній країні ЄС. Європейська Комісія взяла на себе роль модератора цього процесу і запровадила План D щодо демократії, діалогу та дебатів, який заклав підвалини для глибокого діалогу стосовно майбутнього Європи [8].

Вказаний План складався з 13 конкретних ініціатив на європейському рівні, сформованих у три блоки, для стимулювання ширшого громадського діалогу, заохочення участі громадян у цьому діалозі та проведення справжньої дискусії щодо європейської політики (Рис. 1).


^ Блок 1

Стимулювання широких громадських дебатів

Блок 2

Розширення участі громадськості у суспільних справах

Блок 3

Інструменти для генерування діалогу щодо європейської політики

  • відвідування Комісарами ЄС країн-членів ЄС;

  • присутність Комісарів ЄС у національних парламентах;

  • підвищення відкритості суспільству ;

  • використання спеціалізованих європейських центрів для активізації регіонального розвитку;

  • впровадження у практику європейських «круглих столів» щодо демократії;

  • створення мережі «Європейських послів доброї волі»

  • розвиток більш ефективних консультацій;

  • підтримка громадянських проектів у країнах-членах ЄС;

  • підвищення відкритості суспільству процедур ЄС;

  • розширення та заохочення участі виборця

  • підготовка і представлення «Євробарометра майбутнього» - огляду майбутнього Європи через бачення і сподівання суспільства європейських проектів, що мають підтримку цього суспільства;

  • розвиток інтернет-технологій;

  • використання цільових фокус-груп

Рис. 1. Блоки та їх складові (ініціативи), що складають зміст Плану D щодо демократії, діалогу та дебатів


Здійснюючи цей План, Європейська Комісія співпрацювала з Європейським Парламентом та іншим органами ЄС, що включало в себе: часті відвідини Комісарами ЄС країн ЄС, підтримку громадянських проектів у країнах ЄС, підвищення відкритості процедур Ради ЄС, сильнішу присутність Комісарів у національних Парламентах, створення мережі «Європейських послів доброї волі» для підвищення статусу європейських дебатів, а також поновлення підтримки проектів заохочення участі виборців. Слід відмітити, що основу Плану D склали процедури участі у процесі обговорення громадськості та неурядових громадських організацій (далі за текстом - НУО).

Проведена робота послугувала поштовхом до підготовки та прийняття Кодексу кращих практик участі громадськості у процесі прийняття рішення, ухваленого на Конференції міжнародних неурядових організацій Ради Європи 1 жовтня 2009 р. (далі за текстом – Кодекс) [7].

У Кодексі (складається з п’яти розділів: I. Вступ; II. Завдання та цілі; III. Загальна схема участі громадськості; IV. Способи залучення; V. Матриця участі громадськості) викладається обґрунтування, схема і засоби розширення участі громадськості у процесі прийняття політичного рішення. Він був підготовлений досвідченими представниками громадянського суспільства, детально розроблений підчас всеєвропейських зустрічей, прокоментований членами національних та НУО і вже використовується активістами та представниками органів влади у Європі.

Вищевказана Конференція підготувала зручний для користувача, структурований і прагматичний інструмент, розрахований на суб’єктів прийняття рішень та організації громадянського суспільства.

Кодекс пропонує перелік кращих практик. Він не має імперативного характеру, не встановлює правила і не вимагає механізмів правозастосування. Він пропонує всім учасникам демократичних процесів правила, що випливають з конкретного практичного досвіду діалогу та співпраці між НУО та органами державної влади. Кінцева мета полягає в полегшенні їх взаємодії та підвищенні залучення громадян, розширення можливостей і участь у демократичних процесах на місцевому, регіональному та національному рівнях.

^ Головне завдання Кодексу – зробити вклад у створення сприятливих умов для НУО в країнах-членах Ради Європи та Білорусії, визначивши на європейському рівні набір загальних принципів, директив, інструментів і механізмів участі громадськості у процесі прийняття політичних рішень.

Серед інших завдань Кодексу визначено також його потенційну спроможність бути релевантним та ефективним інструментом для НУО від місцевого до міжнародного рівня в їх діалозі з парламентом, урядом та органами влади. Кодекс має стати інтерактивним та практичним інструментом і, таким чином, бути корисним як для НУО, так і органів влади всієї Європи. У якості підтримки застосування Кодексу запроваджено банк тематичних досліджень і додатковий набір практичних інструментів.

Серед низки свої положень, Кодекс визначає принципи конструктивних відносин НУО і органів державної влади різних рівнів:

^ 1) участь: організації збирають та поширюють думки своїх членів, груп споживачів та зацікавлених громадян. Цей внесок має вирішальне значення у процесі прийняття політичного рішення, підвищення якості, зрозумілості і довгострокового застосування політичної ініціативи. Попередньою умовою для цього принципу є вільний та доступний процес участі, який ґрунтується на узгоджених умовах участі;

2) довіра: відкрите та демократичне суспільство ґрунтується на чесній взаємодії між суб'єктами і секторами. Хоча НУО та органи державної влади мають різні ролі, спільна мета поліпшити життя людей може бути успішно досягнута, якщо вона буде ґрунтуватися на довірі, що передбачає прозорість, повагу та взаємну надійність;

^ 3) підзвітність і прозорість: діяльність в громадських інтересах вимагає відкритості, відповідальності, ясності, підзвітності та прозорості як від неурядових організацій, так і органів державної влади;

^ 4) незалежність: неурядові організації повинні бути визнані вільними і незалежними щодо їхніх цілей, рішень і заходів. Вони мають право діяти незалежно і відстоювати позиції незалежно від органів влади, з якими вони можуть співпрацювати в інших сферах.

Визначаючи рівень участі НУО у різних етапах процесу прийняття політичного рішення, Кодекс окреслює залежність від інтенсивності залучення, визначаючи у такий спосіб чотири рівня участі, до яких входять інформація, консультація, діалог та партнерство.

Інформація. Доступ до інформації є основою залучення НУО до процесу прийняття політичного рішення. Це відносно низький ступінь залучення, який є одним із способів отримання інформації від органів державної влади, та не потребує і не передбачає втручання або залучення НУО. Інформація актуальна на всіх етапах процесу прийняття рішень.

Консультація. Це форма ініціативи, коли органи державної влади просять НУО висловити їх думку стосовно конкретного політичного питання чи політичного процесу. Консультація зазвичай включає інформування НУО органами державної влади про поточний стан політичного процесу та прохання прокоментувати, висловити думки і відреагувати. Ініціаторами та авторами тем є органи державної влади, а не НУО. Консультація актуальна на всіх етапах процесу прийняття рішень, особливо для складання проекту, моніторингу та повторного формулювання.

Діалог. Будь-яка із сторін може ініціювати діалог, який в свою чергу може бути необмежений або конкретний.

Необмежений діалог - це двостороннє спілкування, яке ґрунтується на взаємних інтересах та потенційно спільних цілях, з метою забезпечити регулярний обмін думками. Його межі можуть варіюватися від відкритих громадських слухань до спеціалізованих нарад між НУО та органами державної влади. Діапазон питань для обговорення не обмежується і обговорення не пов’язано безпосередньо з поточним політичним процесом.

Конкретний діалог ґрунтується на взаємних інтересах для обговорення окремого політичного процесу. Конкретний діалог зазвичай веде до вироблення спільної рекомендації, стратегії або законопроекту. Конкретний діалог є більш результативним, оскільки він складається зі спільних, зазвичай часто відвідуваних та регулярних зустрічей, має на меті виробити основні політичні стратегії і часто спонукає до узгодження висновків.

Діалог високо цінується на кожному етапі циклу процесу прийняття політичного рішення, але й має важливе значення для встановлення порядку денного, складання проекту та повторного формулювання.

Партнерство. Партнерство передбачає спільну відповідальність на кожному етапі процесу прийняття політичного рішення: встановлення порядку денного, складання проекту, прийняття рішень та реалізації політичних ініціатив. Він є вищим рівнем участі.

На цьому рівні НУО та органи державної влади збираються для тісного співробітництва, доки гарантується, що неурядові організації будуть і надалі залишатися незалежними і будуть мати право проводити кампанію та діяти незалежно від партнерських відносин. Партнерство може включати такі заходи, як делегування НУО конкретного завдання, наприклад, надання послуг, а також участі у форумах і створення органів з прийняття спільних рішень, включаючи питання ресурсного забезпечення.

Партнерство може здійснюватися на всіх етапах процесу прийняття політичного рішення і є особливо актуальним на етапах встановлення порядку денного або здійснення політики.

Кодекс визначає шість етапів процесу прийняття політичного рішення: встановлення порядку денного, складання проекту політики, прийняття рішення, здійснення політики, моніторинг та повторне формулювання політики, визначаючи на кожному етапі форму участі як НУО, так і державних органів,, а також інструменти та механізми, які використовуються.

1. Встановлення порядку денного. Політичний порядок денний встановлюється спільно парламентом і урядом, але може бути сформований НУО чи групами НУО шляхом проведення кампаній та лобіювання питань, потреб та проблем. Нові політичні ініціативи часто є результатом впливу кампанії НУО. На цьому етапі завдання НУО полягає в тому, щоб в ім’я колективного інтересу впливати на тих, хто приймає рішення, і діяти таким чином, щоб це доповнювало політичні дебати.

2. Складання проекту політики. Органи державної влади зазвичай мають добре відпрацьовані методи складання проекту. Тут НУО часто залучаються в такі сфери, як виявлення проблем, надання варіантів рішень та забезпечення обґрунтуванням обраної пропозиції шляхом, зокрема, інтерв’ю або досліджень. Оптимізація можливостей для консультацій повинна бути ключовим елементом на цьому етапі, як і різні форми діалогу для збирання пропозицій від зацікавлених сторін.

3. Прийняття рішення. Форми прийняття політичного рішення різняться в залежності від національних особливостей та національного законодавства. Загальними характеристиками для них є прийняття директиви про державну політику міністерством; чи законодавство, за яким закон приймається шляхом парламентського голосування; чи загальнонаціональний референдум, який потім вимагає законодавчого закріплення. Проекти законів та пропозиції повинні бути відкриті для впливу та участі НУО. Органи державної влади повинні оцінити різні точки зору та думки перед тим, як прийняти рішення. На цьому етапі консультація є основою для вироблення рішення. Крім того, право зробити остаточний вибір мають органи державної влади, якщо рішення не прийнято за підсумками загального голосування, референдуму чи механізмом вироблення спільного рішення.

4. Здійснення політики. Це етап, на якому багато НУО найбільш активні, наприклад, у наданні послуг та реалізації проектів. Цей етап особливо важливий для забезпечення отримання запланованого результату. Доступ до ясної та прозорої інформації щодо очікувань та можливостей є важливим на цьому етапі, як і активне партнерство.

5. Моніторинг. На цьому етапі роль НУО полягає у моніторингу та оцінці результатів реалізованої політики. Важливо мати ефективну та прозору систему моніторингу, яка вимагає суворого виконання цілей політики та/або програми.

6. Повторне формулювання політики. Дані, які були отримані шляхом оцінки реалізації політики, відповідно до зростаючих потреб суспільства, часто піддаються повторному формулюванню. Воно повинно ґрунтуватися на доступі до інформації та можливостях проведення діалогу з метою виявлення потреб та ініціатив. Повторне формулювання спричиняє початок повторного кола процесу прийняття рішення.

Кодекс також визначає комплексні механізми та інструменти для участі громадськості у прийнятті політичних рішень, до числа яких входять: електронні інструменти; створення можливостей для участі (навчальні семінари, програми обміну тощо); співробітництво між НУО та органами державної влади (створення координаційних органів); рамкові документи щодо співробітництва між НУО та органами державної влади.

У вітчизняному правовому полі щодо питань налагодження комунікації між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, засобами масової комунікації і громадськістю частково регулюється Законами України "Про інформацію", "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки", "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", "Про звернення громадян", "Про місцеве самоврядування в Україні". Проте ці законодавчі акти не забезпечують відкритості та прозорості діяльності органів влади відповідно до вимог сучасності, що зумовлює потребу прийняття нормативно-правового акту спрямованої дії. Йдеться про Закон України «Про основні засади державної комунікативної політики», яким потрібно затвердити і впровадити у життя стандарти відкритості та прозорості органів виконавчої влади [5]. Концепція такого Закону України, серед розробників якої була і автор цих рядків, затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України [6].

^ Висновки та подальші напрямки досліджень. Налагодження комунікації між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, засобами масової комунікації і громадськістю є важливою умовою демократичного розвитку держави, становлення громадянського суспільства. Тим більше, що відповідно до Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, надсилати індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Сучасний стан розвитку європейських правових ініціатив з питань налагодження комунікації між органами влади та НУО, засобами масової комунікації віддзеркалює напрацьовані (практичні) у питаннях механізму регулювання процесу обміну інформацією, у тому числі – під час опрацювання, прийняття та виконання політичного рішення. Наочним прикладом цьому слугує Кодекс кращих практик участі громадськості у процесі прийняття рішення. У зв'язку з цим існує нагальна практична потреба у розробленні основних засад державної комунікативної політики, впровадження стандартів інформаційного обміну між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, засобами масової комунікації і громадськістю. Наукові потреби у контексті питання, що розглядається, охоплюють широке поле досліджень, до кола яких входять, наприклад, питання взаємодії громадськості з органами місцевого та регіонального самоврядування, а також проблеми модернізації регіонального розвитку на стратегічних і програмних рівнях.

Використані джерела інформації:

  1. Головій В. М. Механізми взаємодії влади та ЗМІ в контексті становлення громаданського суспільства в Україні: автореф. дис... канд. наук з держ. управління: 25.00.02 / Класичний приватний ун-т. — Запоріжжя, 2009. — 20с.

  2. Дніпренко Наталія Костянтинівна. Зміна парадигми в державному управлінні інформаційною сферою: комунікативний аспект: Автореф. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.01 / Дніпропетровський регіональний ін-т держ. управління Національної академії держ. управління при Президентові України. — Д., 2005. — 20с.

  3. Драгомирецька Наталія Михайлівна. Комунікативна діяльність в державному управлінні: теоретико-методологічний аспект: автореф. дис... д-ра наук з держ. упр.: 25.00.01 / Національна академія держ. управління при Президентові України. — К., 2007. — 36с.

  4. Із виступу Президента України В.Ф.Януковича на засіданні Ради національної безпеки і оборони України 17 лист. 2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rainbow.gov.ua/news/1114.html?PrintVersion.

  5. Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік (Антикризова програма) : Закон України від 20 травня 2010 року № 2278-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. - № 33. - Ст.470.

  6. Про схвалення Концепції проекту Закону України "Про основні засади державної комунікативної політики" : розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 січня 2010 р. № 85-р // Урядовий кур'єр. – 2010. - № 25.

  7. Code of Good Practice for Csivil Participation in the Decision-making Process. Adopted by the Conference of INGOs at its meeting on 1st October 2009. . [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.coe.int/t/ngo/Source/Code_good_practice_en.pdf.

  8. Communication from the Commission to the Council, the European Parliament, the European Economic and Social Committee of the Regions. The Commission’s contribution to the period of reflection and beyond: Plan-D for Democracy, Dialogue and Debate. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

  9. http://ec.europa.eu/commission_barroso/wallstrom/pdf/communication_planD_en.pdf.

  10. John C. Reinard and Sandra M. Ortiz. Communication Law and Policy: The State of Research and Theory. Journal of Communication. – 2005. - 55(3). – Р. 594-631.


Рецензент: Воротін В.Є., д.держ.упр., професор

УДК 354:338.2

Лисов І.В.,

к.е.н.

1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   39

Схожі:

Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2/2011
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2/2012
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1/2010
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2012
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1/2012
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2010
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2011
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи